Вибір і оптимальне поєднання методів та засобів навчання у процесі формування знань про людину на уроках природознавства

Вибір і оптимальне поєднання методів та засобів навчання у процесі формування знань про людину на уроках природознавства

(реферат)

На основі аналізу педагогічних джерел, який ми здійснили у першому розділі, ми будували свою методику формування знань про людину як живий організм у молодших школярів, дотримуючись таких педагогічних умов:

1. При конструюванні уроку враховувати етапи формування уявлень:

а) цілеспрямоване відчуття і сприймання ознак, властивостей природних об'єктів, їх зовнішніх взаємозв'язків;

б) поєднання чуттєвої суті сприйнятого із словесним позначенням;

в) усвідомлення змісту уявлення;

г) запам'ятовування чуттєво-наочного образу об'єкта чи групи об'єктів;

д) закріплення сформованого уявлення шляхом репродуктивного відтворення його змісту без наявності об'єкту;

е) застосування сформованого уявлення при розв'язанні задач за зразком, у подібній і новій ситуаціях.

2. Вміло формулювати питання і завдання, які потребують відтворення відчуттів.

3. Організовувати вправи на впізнавання і розрізнення об'єктів.

4. Використовувати різноманітні наочні засоби навчання.

5. Вміло керувати процесом спостереження.

Як стверджують Л. Нарочна, Г. Ковальчук, К. Гончарова [5] та ін методисти організація вивчення природознавства молодшими школярами залежить як від об'єкту та змісту навчального матеріалу, так і від правильного вибору методів його викладання.

Щоб формування знань про людину було ефективним необхідно правильно організувати навчально-пізнавальну діяльності школярів, вміло обрати метод чи прийом навчання в конкретних умовах для кожного уроку.

Під методом навчання розуміють упорядковані способи взаємозв'язаної діяльності вчителя і учнів, які спрямовані на вирішення навчально-виховних завдань, тобто спосіб передавання знань учителем і одночасно спосіб засвоєння їх учнями. Це система послідовних, цілеспрямованих дій учителя, що організовує пізнавальну й практичну діяльність школярів і забезпечує засвоєння ними змісту освіти.

Кожен метод навчання має складну структуру. На практиці це виявляється в різноманітних прийомах. Відповідний методичний прийом спрямовує діяльність учнів на розв'язання певного завдання.

У посібниках з педагогіки [8;4;7] наводяться різні класифікації методів навчання залежно від того, яка суттєва ознака покладена в основу кожної з них. Класифікації методів поділяються: за джерелами знань і взаємозв'язаної діяльності вчителя і учня; за характером дидактичних знань; за рівнем пізнавальної діяльності учнів у процесі засвоєння змісту освіти. У практиці викладання курсу природознавства в школі найбільшого поширення набула класифікація методів навчання за джерелами знань: словесні, наочні, практичні (табл. 1). Джерело знань визначається змістом навчального матеріалу. Як стверджує О. Біда, класифікація за джерелами знань і єдністю діяльності вчителя та учня проста і зручна: вона дає можливість правильно вибирати і застосовувати методи залежно від специфіки змісту навчального матеріалу. Проте така класифікація не враховує характер пізнавальної діяльності школярів [7].

Таблиця 1

	Методи
	словесні	наочні	практичні
Джерело знань	Слово	Наочний об'єкт	Практична робота
Учитель передає знання	Словом	Показом	Інструктажем
Учні засвоюють знання	Слухаючи	Спостерігаючи	Працюючи

До словесних методів належать бесіда та розповідь; до наочних -- демонстрування натуральних об'єктів, дослідів і зображувальних наочних засобів (кіно, таблиць, схем); до практичних -- практичні роботи учнів на навчально-дослідній ділянці, в кутку живої природи тощо, розпізнавання об'єктів, спостереження під час дослідів, які проводяться самостійно, та проведення експерименту.

Найефективнішою для учнів початкових класів серед словесних методів навчання є бесіда. Бесіда - це метод навчання, за якого вчитель, спираючись на знання та практичний досвід учнів, за допомогою запитань підводить їх до розуміння нового або уточнення, поглиблення, розширення відомого. Це діалогічно метод навчання. Основним структурним елементом будь-якої бесіди є запитання вчителя. Вони повинні органічно випливати з викладеного матеріалу і скеровувати увагу учнів на засвоєння істотного. запитання вчителя і відповіді учнів. Правильність відповідей значною мірою залежить від повноцінності запитань. Вимоги до запитань вчителя: чіткість, логічність, простота і зрозумілість, точність, однозначність. Застосовуються бесіди на різних етапах уроку: актуалізації опорних знань, вивчення нового матеріалу, закріплення знань, перевірки знань.

Бесіду проводять на різних етапах уроку на основі:

проведених спостережень, щоб сформувати уявлення та поняття про явища і предмети навколишнього середовища;

дослідів, щоб виявити, як діти зрозуміли їх зміст;

розповіді вчителя, щоб виявити, як молодші школярі засвоїли матеріал;

використаних наочних посібників, щоб конкретизувати матеріал, що вивчається;

статті підручника, щоб виявити, як діти розуміють описане явище.

Усі запитання повинні бути індивідуалізованими. На кожне з них відповідає той учень, рівень підготовки і розвитку якого дає можливість успішно це зробити. Так, якщо запитання складне, то відповідь на нього дає "сильний" учень, а "середній" чи "слабкий" її повторює. Якщо просте, воно адресується "слабкому" учневі, а останні -- її доповнюють і коригують.

Коли треба доповнити відомості, що їх дістали учні під час спостережень, ознайомити з предметами і явищами, недоступними для безпосереднього спостереження, вчитель вдається до розповіді. Розповідь застосовується в тому разі, коли матеріал для проведення бесіди заважкий; коли матеріал уроку новий, зовсім не знайомий учням; коли розглядаються маловідомі явища або випадки з життя природи, історії визначних відкриттів, творча діяльність людей.

Розповідь -- це форма зв'язаного монологічного викладу навчального матеріалу, яка характеризується образністю й емоційністю [4]. Вона, як правило, поєднується з демонструванням дослідів, наочних посібників, а також із бесідою. Розповідь також застосовується під час підготовки учнів до проведення практичної або самостійної роботи, досліду або при організації спостережень.

К. Ушинський зазначав, що педагогічна розповідь не тільки повинна відрізнятися цікавістю, а й вміщувати в собі чисто педагогічні якості: вона має бути такою, щоб могла легко закарбуватися в пам'яті дітей, щоб, дослухавши розповідь до кінця, дитина запам'ятала її середину і початок, щоб деталі не затінювали головного і щоб головне, позбавлене деталей, не стало сухим. [9].

Вона повинна викликати в дітей образні уявлення про предмети і явища, що вивчаються, збуджувати в них інтерес. Для цього вчитель ілюструє свою розповідь різними наочними посібниками: моделями, муляжами, таблицями, малюнки.

Завдання розповіді полягає в тому, щоб дати яскраве, образне уявлення про виучуваний об'єкт чи явище. Досягти цього можна лише за умови, на думку Г. Аквілевої [1], О. Біди [7], Т. Байбари [3] та ін. якщо вчитель буде дотримуватись певних вимог:

У розповіді не повинно бути наукових помилок. Тому вчитель має ознайомитись із науковим трактуванням даного питання. З цією метою потрібно використовувати енциклопедії, довідники, науково-популярну літературу.

Розповідь має бути доступна розумінню дітей. Учитель, шляхом ясного і доступного викладу, добивається, щоб учні розуміли головне, могли з нього виділити ряд питань, деталей, які б сприяли формуванню поняття. В розповіді вчителя не повинно бути жодного незрозумілого слова.

У розповіді вчитель підкреслює голосом, паузою ті факти, які мають для дітей виховне значення.

Розповідь має бути чіткою, конкретною, цікавою, з використанням краєзнавчого матеріалу, яскравою, емоційною, щоб дозволяла викликати інтерес до теми уроку, збуджувала потребу до її активного засвоєння -- тоді вона краще запам'ятовується і усвідомлюється учнями.

Розповідь потрібно супроводити показом наочних посібників -- фотографій, картин, гербарію, кіно- та діафільмів, постановкою дослідів тощо.

Темп розповіді має бути таким, щоб учні, які відстають, могли зрозуміти її зміст.

Під час підготовки до розповіді вчитель має розробити чіткий послідовний логічно-розвиваючий план з виділенням головного, суттєвого, навколо чого ведеться розповідь; підібрати наочні посібники, переконливі приклади; продумати застосування логічних прийомів (порівняння, зіставлення та ін.) з метою активізації уваги учнів.

Мова вчителя під час розповіді повинна бути правильною, образною і виразною; вчителю потрібно володіти логічним наголосом, інтонацією, темпом викладу, мімікою, жестами тощо.

Дуже цінно у виклад нового матеріалу включати розповідь учнів про спостереження і досліди, які вони провели за завданням учителя в куточку живої природи, на шкільній ділянці, на екскурсії або влітку в природі.

10. Педагогічна розповідь повинна бути строго витримана в часі. У 1-2-х класах розповідь може тривати 3-5 хвилин, а в 3-4-х класах - до 10 хвилин. Під час розповіді вчитель не тільки пояснює і коментує основні поняття, а й записує на дошці нові терміни і дає їм характеристику .

У процесі вивчення природознавства провідними видами діяльності учнів є спостереження та дослідницька діяльність.

Словесно-наочні методи навчання передбачають використання у навчальному процесі різних засобів наочності у поєднанні зі словом учителя.

При словесних методах наочність часто є лише ілюстрацією до слів учителя. Так, розповідаючи про надання допомоги при пошкодженнях шкіри вчитель показує картини, таблиці, фотографії. Але джерелом інформації лишається слово вчителя -- його розповідь. Під час застосування наочних методів джерелом інформації стають досліди, живі об'єкти, кінофільми, таблиці. Мета застосування наочних методів -- збуджувати й розвивати активність сприйняття і мислення учнів. Наочність на уроках природознавства може бути натуральною (об'єкти природи живі й препаровані) і зображувальною (таблиці, схеми, муляжі, кінофільми).

Важливе значення у формуванні природничих знань має метод спостереження. Методисти стверджують, що спостереження - це свідомо організоване сприймання предметів і явищ навколишньої дійсності, спрямоване на виявлення істотних ознак, причинно-наслідкових зв'язків у природі [2]. За допомогою спостережень виявляються певні закономірності в навколишній дійсності.

У процесі спостереження у школярів утворюються конкретні уявлення, на базі яких формуються основні поняття про живу і неживу природу, про зміни природних явищ за порами року. Учні оволодівають уміннями виділяти в предметах їхні ознаки, порівнювати групи предметів за однією ознакою, помічати зміни у спостережуваних об'єктах, робити висновки за допомогою вчителя.

При застосуванні наочних методів перед учнями ставляться конкретні пізнавальні завдання, тобто вказується, як спостерігати, що роздивлятись, що треба виявити і що засвоїти.

Досить часто спостереження поєднується з методом бесіди. Наприклад, вчитель на уроці "Шкіра" організовує бесіду про значення шкіри для організму за такими запитаннями: Якою зображена поверхня шкіри на таблиці? Чи відповідає хвиляста лінія тому, що ви бачите на шкірі, відчуваєте на дотик? Яке значення має для людини виділення поту і жиру з організму? Яке значення кровоносних судин, що є в шкірі?

Для вивчення багатьох об'єктів, недоступних для сприймання в натурі, вчитель застосовує зображувальну наочність, коли використовується лише зображення предметів або явищ природи у вигляді таблиць, малюнків на дошці, моделей, муляжів, діапозитивів, кінофільмів тощо. Ці наочні посібники можуть бути використані на різних етапах уроку і з будь-якою дидактичною метою -- для пояснення нового матеріалу, закріплення, вдосконалення та перевірки знань. При цьому у дітей відбувається ефективне зорове сприймання, яке у поєднанні зі словом учителя дає високий навчальний ефект. Наприклад, учні розглядають на уроці "Шкіра" муляж "Розріз через шкіру". Вчитель просить їх знайти на муляжі потову і сальні залози, кровоносні і нервові судини і дати відповідь на запитання: "Яку роль вони відіграють в організмі?"

На уроках природознавства застосовуються об'ємні наочні посібники: торс і скелет людини, окремі моделі внутрішніх органів, муляжі, прилади. При вивченні теми "Скелет і м'язи" демонструється скелет людини. Перед його розглядом учням дається таке завдання: знайдіть відділи скелета (голову, тулуб, кінцівки); порівняйте з частинами свого тіла; з'ясуйте, які кістки з'єднані нерухомо, а які -- рухомо; подумайте, як змінюється скелет при неправильній поставі.

На думку О. Біди, Т, Байбари, словесно-наочно-практичні методи є складною взаємодією слова, наочності й практичної роботи, яку організовує вчитель з метою розвитку думки учнів. В її основі лежить практична діяльність учнів, яка здійснюється за участю керівного слова вчителя і засобів наочності. Використання практичних методів пов'язане з активною діяльністю органів чуття, трудовою діяльністю учнів, з розвитком їхньої загальної трудової активності.

Спостереження молодших школярів під час практичних робіт істотно відрізняються від спостережень при використанні наочних методів саме результатом виконаної роботи. При застосуванні наочних методів учні стежать за дослідами, розглядають таблиці тощо; при виконанні практичних робіт діти спостерігають, виконуючи роботу самостійно: вимірюють, фільтрують, визначають форму листків, стебла, кореня тощо.

Т. Байбара вважає, що практична робота як метод навчання, є способом цілеспрямованої організації практичної навчально-пізнавальної діяльності учнів та керування нею учителем [4].

Засобом організації практичної роботи є практичне завдання. Ефективність його виконання учнями залежить:

а) від чіткого визначення конкретних цілей практичної діяльності;

б) від відбору необхідних об'єктів, приладів, моделей;

в) розробки прийомів виконання завдання [5].

Практичні завдання учнями початкових класів виконуються фронтально, групами або індивідуально на різних етапах уроку, можуть бути репродуктивного або творчого характеру. Практичні роботи можуть виконуватися в класі, і самостійно учнями вдома.

Наприклад, під час виконання практичної роботи "Вивчення роботи серця за частотою пульсу залежно від фізичного навантаження" учням можна запропонувати виконати такі завдання:

1. Прощупай у себе на лівій руці пульс. Для цього пальцями правої руки легенько притисни трохи вище долоні.

2. Полічи свій пульс. Тобто визнач, скільки разів за хвилину скорочується твоє серце.

3. Зроби десять присідань і визнач частоту пульсу. Чи змінилась частота пульсу?

4. Зроби висновок як змінюється частота пульсу від фізичного навантаження.

У практиці викладання природознавства самостійна робота з підручником як метод навчання учнів займає певне місце. Самостійному вивченню підлягає такий матеріал, до засвоєння якого учні теоретично підготовлені. Організація роботи з підручником передбачає формування в учнів таких умінь:

вибирати суттєве, головне у тексті підручника;

виділяти другорядне або вже відоме;

визначати, про що нове дізнався;

пов'язувати новий матеріал з раніше вивченим, щоб уявити його в загальній системі знань, умінь і навичок;

встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між предметами, явищами, про які мовиться у статті;

відповідати на запитання, виконувати вправи, подані в кінці статті;

використовувати ілюстрації підручника як джерело знань;

переказувати текст своїми словами;

пов'язувати зміст статті із власним життєвим досвідом, наводити приклади [2].

Учитель організовує роботу з підручником, у якому є багато малюнків. Зокрема, на уроці "Скелет" учитель дає учням завдання розглянути малюнок "Будова скелету" і запам'ятати , з яких основних частин складається скелет людини. На уроці "Органи дихання" педагог пропонує учням виконати завдання: за малюнком підручника на с. 165 самостійно простежити шлях повітря від носової порожнини до легенів і дати відповідь на запитання: "Як називаються органи, через які проходить повітря?".

На уроці молодші школярі виконують самостійну роботу не лише із ілюстраціями підручника, але й з текстом. Зокрема, учитель пропонує учням самостійно опрацювати статтю "Як бути струнким" і дати відповіді на запитання: Чому відбувається викривлення хребта та кісток грудної клітки? До чого призводить викривлення хребта та кісток грудної клітки? Чому учні повинні носити рюкзаки або ранці, а не портфелі?

Як же здійснити доцільний вибір і поєднання різних методів і засобів навчання на уроках природознавства, що сприятиме більш повному, глибокому і осмисленому засвоєнню учнями знань, умінь і навичок?

Як зазначає О. Савченко, сучасна дидактика орієнтує вчителів не на універсалізацію тих чи інших методів, а на розуміння їх сильних і слабких сторін, пошуки оптимального поєднання переваг кожного з них [4].

У зв'язку з цим, вибір методів і оптимальне їх поєднання у структурі уроку є одним із найважливіших завдань у роботі вчителя початкових класів, вважає Т. Байбара [4].

Щоб вибрати оптимальні методи й засоби навчання необхідно врахувати такі критерії:

відповідність методів меті і завданням уроку і змісту навчальної теми;

відповідність методів віковим особливостям і рівню підготовленості школярів;

відповідність можливостям самого вчителя, матеріально-технічної бази школи;

- можливість поєднання різноманітних методів навчання, що сприятиме всебічному і осмисленому сприйманню і засвоєнню учнями навчального матеріалу.

Тільки після глибокого аналізу змісту можна дійти висновку, який матеріал доцільно опрацьовувати із застосуванням методів проблемного навчання, а який - поясненням учителя; які знання засвоюються переважно через безпосереднє слухання та спостереження, а які - за підручником, у процесі самостійного вправляння учнів.

Як стверджує О. Біда, обираючи методи, наявність обладнання вчитель не може вважати основною, вирішальною. Якщо матеріал такий, що урок найзручніше проводити практичними чи наочними методами, а потрібного для цього обладнання немає, вчитель повинен заздалегідь подбати про забезпечення уроку належними наочними посібниками [7].

Щоб сформувати в учнів знання про людину, ми актуалізували їх життєвий досвід, наявні знання. При цьому використовували фронтальну бесіду. Така методика проведення актуалізації опорних знань учнів дає змогу вчителю спираючись на власний досвід школярів, виявити, що учні знають про той чи інший об'єкт (явище), який зміст у нього вкладають; коло питань, які є для них цікавими; деякі хибні уявлення школярів.

На етапі вивчення нових знань, організовуючи сприйняття учнями навчального матеріалу, враховували, що сприйняття -- це відображення в корі головного мозку наочних образів, предметів та явищ навколишнього світу в результаті їх безпосередньої дії на аналізатори людини. На відміну від процесу відчуття, під час сприйняття людина пізнає не окремі властивості предметів і явищ, а предмети і явища дійсності в цілому, тобто сприйняття має цілісний характер. На цьому етапі використовували наочність. Під час застосування зображувальної наочності велику роль відіграє момент, коли "учні відволікаються від наочного образу й подумки переходять до узагальненої істини, закономірності" [5, 9]

Тому ми намагались поєднати взаємодію зображувальних засобів наочності з образним викладом навчального матеріалу. Адже точне й образне слово вчителя здатне замінити натуральну чи зображувальну наочність, збуджує думку учня, спрямовує і уточнює спостереження пропонованих наочних посібників. На цьому етапі поступово дедалі більшого значення набуває словесно-образна наочність. В.О. Сухомлинський зазначав, що "словесний образ -- це крок на шляху переходу від конкретно-образного мислення до мислення поняттями", і звертав особливу увагу на обов'язковість проходження кожним учнем тривалої школи "образного мислення". Якщо ж "учитель квапить їх швидше переходити до мислення абстрактного, а вони до цього не готові, вони назавжди залишаються безнадійними, і вчитель не знає, що з ними робити, як пробудити їхнє мислення" [4].

Образний виклад матеріалу й робота із зображувальною наочністю, як правило, викликають в учнів позитивні емоції, що ефективно впливає на розвиток психічних процесів.

Враховуючи те, що на етапі вивчення нових знань розуміння навчального матеріалу є основною умовою оволодіння знаннями і передбачає активну пошукову діяльність учнів, ми особливу увагу приділяли організації усвідомлення змісту уявлення, формулюванню завдань і запитань, які спрямовують учнів на розгляд предметів (явищ), виділення в них окремих ознак, властивостей, порівняння їх з іншими. У процесі навчання сприйняття тісно пов'язане з мисленням, таким чином, найважливішим якісним показником сприйняття поняття є його осмислення.

Якщо сприйняття учнів на уроці не організовано належним чином, то процес осмислення відбувається стихійно. У цьому випадку одні й ті ж предмети чи явища у свідомості різних учнів відбиваються неоднаково, викликають різнорідні образи. Це пояснюється такими причинами: зміст особистого досвіду учнів різний; сприйняття завжди має вибірковий характер, тому учень виділяє в матеріалі саме те, що цікавить особисто його; кожний предмет включає в себе багато різноманітних ознак, особливостей, деталей і може розглядатися з кількох боків і з різних точок зору.

Важливого значення під час формування природничих уявлень ми приділяли роботі з термінами, адже міцне засвоєння знань може відбуватися тільки у випадку, коли учні своєчасно оволодівають необхідним словниковим запасом, пізнають мову науки через засвоєння спеціальних термінів. Якщо вчитель обмежиться тільки проголошенням терміна (навіть запише його на дошці), учні не зможуть його засвоїти. Спеціально організована робота з природничими термінами забезпечить їх розуміння, що потім дасть змогу глибше проникнути в їх суть, свідомо засвоїти і термін, і відповідне йому поняття.

На етапі сприйняття ми намагалися добитися від учнів оволодіння термінами, переведення їх у свій словниковий запас й використання у мовленні. Перед введенням нового поняття трохи уповільнювали темп розповіді й виділяли новий термін інтонацією. Для того щоб краще запам'ятати новий термін, учню слід навчитися сприймати його на слух і правильно вимовляти.

На етапі вивчення нових знань ми передбачали роботу з текстом підручника, адже це є графічна опора пам'яті. Тексти, що розкривають внутрішній зміст знань, можуть відображати й конкретні процеси та предмети, що дає змогу залучити наочність для розкриття їх змісту. Тому роботу з текстом вводили ще до того, як використані всі можливості наочного подання матеріалу. Важливо, щоб учень під час опрацювання тексту підручника не пасивно сприймав його зміст, а думав, міркував, зіставляв свої знання з новими, виявляв власне розуміння певних процесів, явищ.

Організовуючи запам'ятовування змісту уявлення ми використовували такі прийоми: запис складових частин на дошці, заповнення таблиці, креслення схеми тощо.

На етапі закріплення знань використовували різноманітні завдання, за допомогою яких з'ясовували, чи може учень назвати усі ознаки, які складають зміст уявлення. Пропонували школярам завдань на застосування уявлення у подібних та нових ситуаціях.

Наведемо фрагменти уроків, на яких ми поєднували різні методи і засоби навчання з метою формування уявлень у молодших школярів про людину.

Тема уроку: "Організм людини. Шкіра -- захисник організму. Гігієна шкіри"

Мета: формувати уявлення про людський організм, його цілісність і: узгодженість роботи всіх органів, про шкіру, її будову і значення; розвивати вміння досліджувати, аналізувати, робити висновки, надавати першу допомогу при різних ушкодженнях шкіри, гігієнічні навички; виховувати прагнення дотримуватися правил гігієни і загартовувати свій організм, охайність.

Обладнання: лупи, дзеркальця, таблиці" Тіло людини", "Шкіра", "Як треба стежити за чистотою тіла"

Етап вивчення нового матеріалу

Формування уявлення про людину як живий організм

1. Фронтальна бесіда за запитаннями з метою актуалізації опорних знань -- відтворення в пам'яті учнів знань, уявлень, життєвого досвіду, -- що є одним із дидактичних принципів зв'язку шкільної науки з життям:

1. До якої природи належить людина (Живої)

2. Доведіть, що людина -- частина живої природи.

Людина, як і всі живі істоти, народжується, дихає, живиться, росте і розвивається, розмножується, вмирає.

Поміркуйте, до якого царства живих організмів може належати людина. Доведіть свою думку.

2. Бесіда з елементами розповіді

Учитель: Людина належить до царства тварин, тому що вона, як і тварини, живиться готовими поживними речовинами (рослинами й тваринами) і здатна переміщуватися з одного місця на інше.

1. Розгляньте малюнки тварин різних груп. Поміркуйте, до якої групи тварин може належати людина.

Людина належить до звірів, тому що на її тілі є волосся, і своїх дітей вона вигодовує молоком.

2. З якими представниками звірів у людини є багато спільних ознак? Людина має багато спільних ознак з людиноподібними мавпами: шимпанзе, горилами, орангутангами.

Учені вважають, що предками сучасних людей були людиноподібні мавпи, які давно вимерли. Такою, як сьогодні, людина стала приблизно 40 тисяч років тому.

3. Порівняйте на малюнку мавпу і людину. Що спільного ви спостерігаєте? Якими ознаками людина відрізняється від тварин?

Людина, на відміну від тварин, ходить прямо на двох ногах, вона вміє працювати, розмовляти й мислити. Завдяки мові люди спілкуються між собою і передають свої знання іншим людям. Завдяки праці й мисленню люди створюють усе необхідне для свого життя.

3. Самостійна робота з підручником

Прочитайте в підручнику статтю "Людина - живий організм" на с. 154 і дайте відповіді на запитання:

Чим організм людини відрізняється від тварин?

Чим організм людини подібний до інших живих організмів?

Формування уявлення про органи та цілісність людського організму.

1. Фронтальна бесіда за запитаннями з метою актуалізації опорних знань:

1. Як називаються частини тіла рослини чи тварини? Органи

2. Які органи тіла людини вам відомі? Яку роботу вони виконують?

Серце, очі, зуби, легені -- це органи.

Чи можуть органи людини існувати окремо?

2. Розповідь

Учитель: Серце, очі, зуби, легені -- це органи. Серце заставляє кров рухатися тілом, очі -- це орган зору, зуби подрібнюють їжу, легенями людина дихає.

Кожний орган має певну будову й виконує певну роботу. Органи людини можна об'єднати в групи, які виконують спільну роботу. Наприклад, серце й судини разом утворюють органи кровообігу. Якщо один із органів пошкодити, то кровообіг порушиться.

3. Самостійна робота з підручником

Прочитайте в підручнику статтю "Організм людини" на с. 155 і дайте відповіді на запитання:

Які органи розрізняють в організмі людини?

Які органи керують роботою всіх органів в організмі людини?

Чому люди хворіють?

Формування уявлення про будову та властивості шкіри

1. Фронтальна бесіда за запитаннями з метою актуалізації опорних знань:

1. Що ви знаєте про шкіру?

2. Чому вмирає людина, коли в неї пошкоджена значна частина тіла?

2. Практична робота й узагальнювальна розповідь.

Учитель: Тіло людини вкрите шкірою. Щоб дізнатися, якою є шкіра, з чого вона складається, виконаємо практичні роботи.

Практична робота (виконується фронтально під керівництвом учителя)

1. Уважно розгляньте таблицю і скажи, яку будову має шкіра.

2. Розгляньте шкіру власної руки спочатку неозброєним оком, а потім крізь лупу і знайди малесенькі отвори -пори. Поміркуй, яке значення вони мають?

3. Доторкнися пальцем до чистого люстерка. На ньому залишилися жирна пляма. Звідки вона взялася?

4. Погладьте шкіру. Яка вона на дотик?

5. Візьміть пальцями шкіру руки, відтягніть її. Що ви відчули?

6. Стисніть пальці в кулак. Якою стала шкіра? Стисніть пальцями шкіру. Що ви відчули?

7. Що ви відчуваєте, коли доторкаєтеся до гарячого, до холодного?

8. Зробіть висновки: З яких компонентів складається шкіра? Яке значення мають пори в шкірі? Яке значення має здатність шкіри розтягуватись.

Учитель: У ході практичної роботи ви переконалися, що шкіра м'яка й пружна, завдяки чому вона не заважає рухатися. На поверхні шкіри є волоски та пори, через які виділяється піт і жир. У вас може виникнути запитання: "Чи добре те, що через шкіру виділяється піт і жир?. Здавалося б вони лише забруднюють шкіру. Проте, жир і піт мають велике значення. Жир вкриває шкіру тонким шаром і робить її м'якшою і пружнішою, тому вона не тріскає, коли натягується. Пригадайте, у яких випадках на шкірі людини з'являється піт. Піт з'являється, коли дуже спекотно, якщо людина інтенсивно рухається. Виробляють піт потові залози. Коли піт випаровується з поверхні шкіри, тіло людини охолоджується. Це дозволяє легше переносити спеку, швидко рухатися або виконувати важку роботу. Можливо, хтось відчував смак поту? Піт солоний на смак, тому що разом з водою з організму виділяються шкідливі речовини.

3. Самостійна робота з підручником

Прочитайте в підручнику статтю "Шкіра - захисник організму" на с. 156 і дайте відповіді на запитання:

Яку будову має шкіра?

Яке значення для організму має шкіра?

Чому в жарку погоду виділяється більше поту, ніж у холодну?

Формування уявлення про заходи першої допомоги під час пошкоджень шкіри

1. Розповідь з елементами бесіди

Учитель: Хвороботворні мікроби можуть проникнути в організм людини через пошкоджену шкіру, тому її потрібно берегти від пошкоджень.

- Які ушкодження можуть виникнути на шкірі? Ушкодженнями шкіри можуть бути різні поранення, подряпини чи порізи, опіки, обмороження.

Важливо вміти надавати першу медичну допомогу собі чи товаришам, якщо сталися незначні пошкодження шкіри. Під час значних пошкоджень шкіри слід негайно звернутися за допомогою до лікаря.

Невелику ранку потрібно промити чистою водою і змастити шкіру довкола неї йодом чи зеленкою. Потім слід перев'язати ранку чистим бинтом чи приліпити клаптик бинта пластиром.

Опік потрібно одразу рясно полити чистою холодною водою.

Обморожене місце (у цьому місці шкіра стає блідою) потрібно розтерти коловими рухами сухою м'якою тканиною. Це можуть бути вовняні рукавички чи шарф.

2. Практична робота

1. Уяви собі, що у твого товариша невелика ранка. Надай йому першу допомогу.

2. Для цього промий ранку чистою водою.

3. Нанеси на ватку зеленки і змастити шкіру довкола ранки.

4. Перев'яжи ранку чистим бинтом.

Етап закріплення засвоєних знань, умінь і навичок учнів

1. Фронтальна бесіда.

До якої природи належить людина? Доведіть правильність своєї думки.

Якими ознаками люди відрізняються від тварин?

З чого складається організм людини?

Покажіть на таблиці органи тіла людини.

Розкажіть, як ви доглядаєте за своєю шкірою.

2. Завдання для застосування знань.

Доведіть, що в організмі людини усі органи залежать один від одного.

Чому треба дбати про чистоту шкіри?

Чому виступає кров, якщо порізати шкіру?

Домашнє завдання. Прочитати статті на с. 154-157. Виконати завдання у зошиті з друкованою основою на с. 53.

Урок на тему: Органи травлення. Догляд за зубами. Гігієна харчування

Мета: формування поняття "травлення", уявлення про органи травлення та процеси, які в них відбуваються, про гігієну харчування; формувати вміння спостерігати, логічно мислити, правильно висловлювати думки; виховувати охайність, прагнення дотримуватися правил гігієни харчування та догляду за зубами.

Обладнання: муляжі "Органи травлення", "Зуби", таблиця "Органи травлення", "Зуби".

Актуалізація опорних знань і повідомлення теми уроку

--Що потрібно людині для того, щоб рости й розвиватися, навчатися, виконувати фізичну роботу? Людині потрібні поживні речовини.

--Звідки людина отримує поживні речовини? Поживні речовини людина отримує з їжею.

--Чому людині потрібно їсти і пити?

--Що відбувається з їжею в тілі людини?

Вивчення нового матеріалу

Формування уявлення про травлення і органи травлення

1. Розповідь з елементами бесіди

Харчування -- неодмінна умова життя людини. З їжею в організм людини потрапляють поживні речовини. Вони потрібні для роботи серця, м'язів, легенів тощо. Людині необхідні різні поживні речовини, які містяться в різноманітних продуктах харчування.

-- Звідки людина бере продукти харчування? Продукти харчування людина отримує з рослин і тварин.

-- Розгляньте малюнок на с. 161 і назвіть продукти харчування рослинного й тваринного походження.

Перед тим, як потрапити в органи, поживні речовини мають утворитися з їжі, яку ми вживаємо. Перетворення їжі в організмі людини на поживні речовини називають травленням.

Користуючись таблицею на дошці, муляжем простежимо шлях, який проходить їжа в нашому організмі. Рухаючись в органах травлення, їжа змінюється, перетворюється. Унаслідок цього великі молекули, з яких складається їжа, розпадаються на маленькі молекули поживних речовин.

Куди спочатку потрапляє їжа? Спочатку їжа потрапляє в ротову порожнину.

Що з нею відбувається в ротовій порожнині? У ротовій порожнині їжа пережовується зубами, перемішується язиком і змочується слиною. Уже в ротовій порожнині їжа починає перетравлюватися під впливом слини.

-- Куди потрапляє пережована їжа, яку ми ковтаємо? Пережована їжа стравоходом потрапляє в шлунок. У шлунку їжа частково перетравлюється під впливом шлункового соку.

-- Куди потрапляє їжа зі шлунку?

Зі шлунку їжа надходить у тонку кишку, де остаточно перетравлюється. За допомогою жовчі, яку виробляє печінка, і травних соків їжа розпадається на молекули поживних речовин. Молекули поживних речовин проникають через стінки тонкої кишки в кров. Кров розносить поживні речовини до всіх органів.

-- У який відділ органів травлення потрапляють рештки, що залишилися неперетравленими?

Неперетравлені рештки надходять у товсту кишку, а з неї через пряму кишку виводяться назовні.

Таким чином, в органах травлення з їжі утворюються потрібні для життя людини поживні речовини.

2. Робота з підручником

Прочитайте останній абзац статті на с. 163. Дайте відповідь на запитання:

--Які поживні речовини утворюються в органах травлення з їжі? Поживні речовини -- це білки, жири, вуглеводи.

--Чому без них людина не зможе жити? Білки і жири -- це речовини, які служать "будівельним матеріалом" для тіла людини. Вуглеводи дають енергію для роботи органів.

3. Практична робота

1. Розглянь органи травлення на малюнку підручника на с. 162. Назви їх.

2. Знайди розташування органів травлення на своєму тілі.

3. Покажи на таблиці шлях руху їжі.

4. Знайди на муляжі органи, які беруть участь у травленні.

Урок на тему: "Органи дихання. Турбота про чистоту повітря"

Мета: формувати уявлення про дихання та його значення для організм людини, про ограни дихання та газообмін у легенях; розвивати мислення, дослідницькі вміння й навички, уміння порівнювати, робити! висновки й узагальнення; виховувати бережливе ставлення до органів дихання, прагнення піклуватися про своє здоров'я та вести здоровий спосіб життя.

Обладнання: муляж "Органи дихання" таблиці "Органи дихання", сантиметрові стрічки на кожній парті, секундомір.

Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку

Що потрібно людині для росту й розвитку? Для росту й розвитку людині потрібні поживні речовини.

Проведемо нескладний дослід.

1. Закрийте рукою ніс і рот.

2. Що відчуваєте?

3. Чому ви почали дихати? Бо повітря, як і їжа потрібні для життя людині.

4. Як повітря потрапляє в наш організм? Повітря потрапляє в організм людини під час дихання.

Вивчення нового матеріалу

Формування уявлення про дихальні рухи

1. Практична робота.

1. Зроби вдих і виміряй об'єм своєї грудної клітки сантиметровою стрічкою.

2. Зроби видих і виміряй об'єм своєї грудної клітки сантиметровою стрічкою.

3. Порівняй отримані результати. Зроби висновок.

2. Робота з підручником і бесіда.

Прочитай фрагмент тексту статті "Для чого і як людина дихає" на с. 164. і дай відповіді на запитання:

1. Що відбувається з грудною кліткою під час вдиху?

2. Чому під час вдиху об'єм грудної клітки збільшується?

3. Що відбувається з грудною кліткою під час видиху?

4. Чому під час видиху об'єм грудної клітки зменшується?

5. Чи задумуєтеся ви, коли потрібно вдихати, а коли видихати
повітря?

6. Який орган керує диханням?

Формування уявлення про органи дихання та газообмін у легенях.

1. Практична робота

1. Розглянь малюнок на с. 165 підручнику. Назви органи дихання.

2. Простеж, який шлях проходить повітря під час вдиху по органам дихання.

2. Робота з підручником і бесіда.

Прочитай фрагмент тексту статті "Для чого і як людина дихає" на с. 165 і дай відповіді на запитання:

1. Через який орган у наш організм потрапляє повітря під час вдиху? Через ніс.

2. Що відбувається з повітрям у носі? Повітря зігрівається, очищається.

3. З чого складаються легені? З легеневих пухирців.

4. Чим пронизані легеневі пухирці? Легеневі пухирці пронизані кровоносними судинами.

5. Як молекули кисню потрапляють у кров? Стінки легеневих пухирців і кровоносних судин дуже тонкі. Коли повітря потрапляє в легені, кисень легко переходить через стінки легеневих пухирців у кров.

6. Куди потрапляє кисень з кров'ю? Кров розносить кисень до всіх органів тіла людини, віддає його і забирає вуглекислий газ.

7. Де береться вуглекислий газ у крові? Кров забирає вуглекислий газ від органів тіла людини.

8. Що відбувається з вуглекислим газом потім? Насичена вуглекислим газом кров повертається в легені. Через стінки кровоносних судин у легеневі пухирці потрапляє вуглекислий газ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Байбара Т. Спостереження у процесі навчання природознавства // Початкова школа, 2000. - №6.-с.11-15.

2. Байбара Т.М. Бесіда в процесі навчання природознавства // Початкова школа, 1999. - №3.-с.17-19

3. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник.- К.: Веселка, 1998.- 334с.

4. Біда О.А. Природознавства і сільськогосподарська праця: Методика викладання: Навч. посібник для студентів пед. ф-тів вищих навч. закладів та класоводів-Київ; Ірпінь: ВТФ „Перун", 2000. - 400с.

5. Біда О. Формування природничих понять//Початкова школа, 2000. - №7. - с.23-25.

6. Герд О.Я. Избранные педагогические труды. - М.: Изд-во АПН РСФСР,1953. - 192с.

7. Горощенко В.П., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. - М.: Просвещение, 1984. - 158с.

8. Грюцева Н.И. Познавательные задания на применение природоведческих знаний в новой учебной ситуации //Начальная школа, 1991.-№5.-С.28-32.

9. Державний стандарт початкової загальної освіти//Початкова школа. - 2001.-№1.-С. 28-30.

10. Жаркова І, Мечник Л. Керівництво процесом формування у молодших школярів природничих знань дієво практичного характеру// Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка, 2004. - №2. - с. 45-50.

11. Жаркова І, Мечник Л. Уроки з курсу "Я і Україна. Я і природа" природознавства в 3 класі. - К.: Грамота, 2006. - 200с.

12. Жаркова І. Передумови ефективності сприймання природничих знань молодшими школярами// Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка, 2001.-№5.- с.77-81.

13. Коваль Н.С. Самостійна робота учнів на уроках природознавства. Посібник для вчителів. - К.: Рад.школа, 1982.- 96 с.

14. Коваль Н.С. Пошукові завдання для самостійної роботи з природознавства // Початкова школа. -- 1977. -- № 9. -- С. 57-62.

15. Кодлюк Я.П. Підручник для початкової школи: Теорія і практика. -- Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. -- 288 с.

16. Козина Е.Ф. Методика преподавания естествознания: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений.- М.: Изд. центр "Академия", 2004. - 496 с.

17. Нарочна Л.К., Онищук В.О. Уроки природознавства в 3 класі. - К.: Радянська школа, 1976. - 143с.

18. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. - К.: Початкова школа. - 2006. - 432 с.

19. Редкина Е.И. Развивающие задания на уроках природоведения //Начальная школа, 2000. - №4 - С.75-78.

20. Российская педагогическая энциклопедия в 2 т. Т.2/Гл.ред. В.В. Давыдов.- М.:Большая Российская энциклопедия,1999.- 672 с.