Шляхи оптимізації процесу сприймання нового матеріалу молодшими школярами

Тому, наприклад, перед опрацюванням байки Л. Глібова "Зозуля і Півень" передові учителі організовують підготовчу роботу, яка полегшує сприймання твору. Щоб активізувати досвід і знання учнів про людські взаємини, які якраз і описуються в байці Л. Глібова, перед її прочитанням з дітьми проводиться підготовча бесіда. Ця бесіда активізує ті асоціації, які допоможуть учням зрозуміти переносний зміст байки, а також суть поняття "підлесливий" [24, 21].

Будь-який художній твір відбиває естетично пережиті письменником картини життя, факти чи явища природи. Тому й підготовку твору до читання та аналізу його з дітьми й слід передові учителі розпочинають з відомостей про автора: ознайомлюються із світоглядом, біографічними даними, з часом, на який припадає його життя і творчість, з його ставленням до дійсності того часу тощо. Такі дані полегшують роботу над твором [13].

Розглянемо урок, на якому вчитель підводить дітей до повноцінного сприймання вірша М. Вороного "Сніжинки" [див. 15, с. 17-18].

На початку уроку учні пригадали вірші Якуба Коласа "Зима", читали його напам'ять [1, 23-25].

Вчитель. А тепер погляньте у вікно.

Учні. Ой, сніг іде!

Вчитель. Підійдіть ближче. Подивіться, як падають сніжинки.

Учні. Ой, все біле, біле! Вся земля біла! Сніжинки кружляють і падають! Сніжинки танцюють. (Учитель читає вірш "Сніжинки".)

Учні. Який гарний вірш!

Вчитель. Автор ніби спостерігав за сніжинками разом з нами. То він написав вірш так, що ми бачимо те, що й він бачив. І як бачив.

Учні. Цей вірш гарний, ясний... У ньому все прозоре... прозоре, як сніжинка. Його буде легко вивчити.

Вчитель. Підготуйтеся прочитати його самостійно. Подумайте, що треба передати під час читання того чи іншого рядка. Хто з вас, діти, хоче сказати, як поет зобразив сніжинки?

Учні. Поет показує сніжинки ніжними, маленькими. Вони летять до землі і нічого не бояться - "хмарою носилися". Поет називає їх "дітоньки малі", що хочуть спати з тяжкої дороги.

Вчитель. Поясніть вислів "вродились ми з води".

Учні. Це краплинки дощу на морозі перетворилися на кришталики, це замерзла по-особливому вода, природа їх так витворила.

Вчитель. Що можете сказати про красу сніжинок?

Учні. Поет бачив, спостерігав, як падають сніжинки, вони різні за формою, розмірами... поет спостережливий, любить природу, йому, що сніжинки танцюють... поет описує їх красивими словами: "пушиночки, білесенькі сніжиночки".

Вчитель. З чого видно, що поет любить рідну землю?

Учні. Називає Ті матусею, жаліє, що вона замерзне без "кожуха зимою злючою";...поет захоплюється красою її навесні, коли вона прибереться "зеленню пахучою".

Вчитель. Прочитайте рядки, де розкриваються почуття поета, постарайтеся передати їх голосом, темпом читання.

Що допомогло поетові передати у вірші легкість і спокій?

Учні. Короткі рядки, прості слова.

Вчитель. Порівняйте сніжинки в оповіданні "Сніг іде" й у вірші. Що більше подобається, чому?

Учні. Мені більше подобається вірш: він незвичайний, красивий... А мені більше - оповідання, я теж: тримала таку сніжинку на долоні, але шкода, що тане в руках така краса. Мені до вподоби вірш, він ніжний, зворушливий, радісний, аж співати хочеться... В оповіданні зображено холодний зимовий день, аж самому холодно, а у вірші - сонячний день, тепліше стає від ніжної теплої ковдри зі сніжинок...

Вчитель. Це добре, що ви відчуваєте, чим відрізняється зображення сніжинок у різних авторів. Спробуйте вдома зробити таку сніжинку, якою ви її бачите (на папері, тканині, дереві).

Таким чином, на цьому уроці використовуються декілька методів роботи і завдань: евристична бесіда, яка дає свободу самовираження; порівняння творів різних авторів і жанрів; уміння підхопити думку дітей і за допомогою запитань вести їх до розуміння глибинних "шарів" твору; поєднання обмірковування твору з аналізом дітьми власного досвіду, власних переживань дітей; створення емоційних пауз для глибокого естетичного співпереживання, що полегшує сприймання вірша.

Вчитель створює на уроці доброзичливу атмосферу, після першого читання вірша не поспішає ставити запитання на відтворення змісту, допускає паузи, дає простір думкам і почуттям дітей, що викликає у них потребу висловити своє ставленні до твору, дати йому оцінку [9, 76-77].

Такий підхід забезпечує високий рівень сприймання художнього твору в єдності форми і змісту («Який гарний вірші»; «він легкий»; «прозорий»). Звичайно, що в перших висловлюваннях дітей не розкриваються всі особливості твору. Вони зуміли основне -- безпосередньо висловили своє захоплення і здивованість легкістю і чарівністю вірша. Вчитель продумано ставить наступні запитання, щоб не зруйнувати, ні приглушити почуття учнів аналізом твору. Він не запитав, які були сніжинки, щоб не примусити дітей перелічувати риси описуваного предмета а надає право власного вибору. «Хто хотів би сказати, як поет зобразив сніжинки?» Це питанні потребує не перечислення епітетів, а розумінні краси зображення, ставлення поета до неї, його думок і почуттів, пов'язаних з образом. Такий підхід спрямовує думку учнів на розкриття емоційно-художнього змісту твору, а вчитель ще й підсилює її конкретними запитаннями: «Що допомогло поету розкрити красу сніжинок? Що можуть учні сказати про самого поета?» Деякі учні дають ляше зовнішню, поверхову характеристику: «Він спостережливий», «Він любить природу». Вчитель не заперечує, але й не спиняється на цьому, спонукаючи дітей до наближеного розуміння поета як творця поезії.

Щоб поглибити сприймання твору як мистецтва слова, вчитель робить ще один крок -- пропонує порівняти два твори різних жанрів про сніжинки.

Учні відповідають, що в оповіданні сніжинка тане, а у вірші -- ні, «один твір радісний, інший -- сумний». Вчитель не спиняється на тих відповідях і домагається уточнення форми вірша: («рядки у вірші короткі, легше читати», «хочеться співати, коли читаєш вірш», «настрій піднесений», в оповіданні «сумно за сніжинку», «шкода, що розтанула»). Ці учні здатні висловити свої почуття в нестандартних словах, що свідчить про високий рівень сприймання художнього твору [4, 62].

Розглянемо підготовчу роботу до сприймання байки Л. Глібова "Зозуля і Півень". Вчитель проводить підготовчу бесіду перед читанням учнями байки, за допомогою якої активізує досвід і їхні знання про людські взаємини, в яких виявлялись висміяні автором риси характеру. Бесіда активізувала асоціації саме в тому напрямку, який був потрібен для розуміння переносного змісту байки. У бесіді також виявилось, що учні ознайомлені з іншими байками і їх алегоричним змістом.

Ось уривок бесіди, проведеної на уроці ознайомлення з байкою «Зозуля і Півень» Л. Глібова [див. 14].

Вчитель. Які байки Л. Глібова ви вже читали?

Учні. «Чи сне і Голуб», «Коник-стрибунець», «Лебідь, щука і рак».

Вчитель. Кого описує автор в образі тварин?

Учні. Під образом тварин автор розуміє людей.

Вчитель. Для чого пишуть байки?

Учні. У байках висміюють все лихе, щоб люди читали і не робили так.

Вчитель. Кого чи що висміює автору байці «Котік-стрибунець»?

Учні. Він висміює надмірну безтурботність, захоплення розвагами, безвідповідальність за своє життя.

Вчитель. Чи розумієте ви значення слова «підлесливий»?

Учні. Це людина, яка хоче вислужитись, показати себе надто відданим, говорить у вічі одне, а має на душі інше; це людина, яка хоче піддобритись до когось, і за це його слухає, вихваляє безмірно -- лестить.

Вчитель. Підлеслива людина це та, яка догоджав кому-небудь надмірно, незаслуженно, вихвачяє когось, щоб піддобритися. Сьогодні ми ознайомимось з значенням слова, прочитавши байку Глібова «Зозуля і Півень».

А чи чули ви, як «співає» півень, зозуля?

Учні. Вони не співають. Півень кукурікає, а зозуля кує.

Учитель. Розкажіть, а що роблять солов'ї, синички, голуби?

Учні. Соловейко виспівує теплими травневими ночами гарні мелодії. В народі кажуть про тих, хто гарно співає, «виспівує, як соловейко».

Після такої бесіди вчитель переходить до читання та аналізу байки.

Попередня бесіда сприяла активізації тих асоціацій, на основі яких треба було сформувати поняття «підлесливий». Після засвоєння змісту байки вчителька вміло проаналізувала лексичний матеріал байки з урахуванням відбору й сполучення слів, фразеологізмів і словотворчих засобів мови для вираження змісту.

Учитель. Як звертаються дійові особи один до одного? (Півень і Зозуля).

Учні. Зіронько моя, куме, голубонько, кралечко моя, моя перепеличко, братику, тобто ласкаво, доброзичливо.

Вчитель. Якими словами вони характеризують один одного?

Учні. Веселенько, жалібненько, тонесенький, миленький голосочок, виспівуєш, гарно виводиш, тобто дуже ласкаво.

Вчитель. Чи свідчать ці вихваляння про наявність голосу в Зозулі чи Півня? Про їхній гарний спів? Чому Глібов вибрав ці слова, а не інші, які характеризують дійсно гарний спів?

Учні. Тому, що нічого такого про їхній спів не можна сказати.

Вчитель. Про що говорить автор таким чином?

Учні. Про підлесливість, нещирість персонажів.

Вчитель. Як автор доводить це?

Учні. Підбирає порівняння: виспівуєш, наче жар-птиця, як соловей.

Вчитель. Чи можна порівняти Півня з жар-птицею, Зозулю з соловейком? Чи справедливі ці оцінки?

Учні. Ні.

Вчитель. Чиїми словами автор передає правду у байці?

Учні. Словами горобця: «Годі вам брехати та одне одного знічев'я вихваляти!» Словами автора: «Зозуля Півня вихваляє. За те, що Півень годить їй та потакати добре вміє».

Вчитель. А що то значить «потакати» (підтакувати, підтримувати, схвалювати)? Які негативні риси зображені автором у байці?

Учні. Нещирість, улесливість, що принижують гідність людини.

Вчитель. За допомогою чого розкрито ці риси?

Учні. Словами: «Зозуленько, голубонько, серденько, їстоньки, питоньки». За допомогою неправдивих порівнянь.

Вчитель. Які слова стали прислів'ям і чому?

Учні. «Рука, як кажуть, руку миє».

Таким чином, вчителька показала дітям, що гучність і виразність

української мови виявляється не тільки в описанні позитивних явищ або «красного в житті, а й у зображенні негативного й потворного. Така робота вчить розуміти смислові та емоційні відтінки слів у тексті, відчувати виражальні функції мови й естетично її сприймати.

2.3 Авторські пропозиції та їх ефективність

Процес сприймання навчального матеріалу пов'язаний із формуванням уявлень. Уявлення дітей про предмети і явища навколишнього світу повинні бути правильними, чіткими, виразними і зв'язаними з відповідними словами. Чим більший обсяг уявлень учнів, тим легше і швидше відбувається процес усвідомлення і осмислення навчального матеріалу, тим успішніше учні засвоюють абстрактні поняття і теоретичні положення.

Чуттєвий досвід учнів може по-різному позначатись на вивченні нового матеріалу. Негативний вплив його проявляється тоді, коли життєві уявлення дітей неточні або неправильні, а вчитель на уроці їх попередньо не виявляє і не уточнює. В учнів створюються асоціації між новими знаннями і помилковими уявленнями, які склалися в них раніше, що призводить до перекрученого розуміння учнями виучуваних явищ, понять, законів.

Позитивний вплив чуттєвого досвіду учнів проявиться тоді, коли вчитель перед поясненням нового матеріалу насамперед виявить, які уявлення пов'язані в учнів із певними словами; пояснить їх помилковість; на конкретних прикладах покаже, як правильно слід розуміти ці поняття.

Форми і методи навчання мають вирішальне значення в процесі засвоєння навчального матеріалу. Озброєння учнів глибокими, міцними і свідомими знаннями великою мірою залежить від майстерності вчителя, від його вміння доцільно поєднати різні методи і прийоми навчання.

Не другорядним у набуванні учнями знань, навичок і вмінь є те, як учитель організує вивчення нового матеріалу, які методи і прийоми застосує для забезпечення усвідомлення, осмислення, розуміння і запам'ятовування вузлових питань теми. Якщо вчитель захопиться тільки розповіддю або поясненням нового матеріалу, то цим він може до певної міри забезпечити усвідомлення учнями виучуваних понять, правил. Але для осмислення і розуміння ними матеріалу потрібні й інші методи і прийоми навчання, бо один метод вивчення нового матеріалу належного ефекту не дасть.

З участю мови усвідомлюється сприйманий предмет чи явище, на основі загальних суттєвих якостей відноситься до певної категорії об'єктів, відокремлюється від зовнішньо подібних до нього об'єктів. Через мову вчитель активізує досвід учня, готує його до сприймання нового матеріалу, спрямовує його на виділення істотних сторін сприйманого об'єкта. Лише спираючись на досвід учнів, зв'язуючи новий матеріал з уже їм відомим, можна забезпечити правильне сприймання учнями уроку, змісту книжки, малюнка, різних видів навчального матеріалу.

Щоб діти зрозуміли незнайомі слова, треба спеціально організувати їх пізнавальну діяльність. Найефективніший безпосередній зв'язок: «слово -- предмет». Але й тут для встановлення необхідних зв'язків, для усвідомлення слова треба правильно керувати сприйманням учнів відповідних предметів. Для цього важливо, щоб учитель вичленував в об'єктах для сприймання найістотніші ознаки.

Щоб забезпечити успішне первинне сприймання нового навчального матеріалу, слід відповідно підготувати учнів. Полягає це в тому, що доцільно активізувати наявний в них досвід, допомогти встановити зв'язок між тим, що їм відомо, і новим матеріалом, збагатити знання учнів, чітко ставити перед ними мету сприймання, викликати інтерес до об'єктів сприймання.

Процес навчання в сучасній школі стимулює і збагачує інтелектуальну сферу молодших школярів і значно менше орієнтує на формування емоційно-морального ставлення учнів до навколишнього світу. Будь-який твір діти мають не лише розуміти, але й відчувати. Молодші ж школярі вирізняються розвинутим сенсорним сприйняттям, спостережливістю, відносною цілісністю бачення природи, чітко вираженою емоційною реакцією на її красу, їм притаманна природна допитливість, надзвичайна чутливість. Тож при підготовці до сприйманні творів про природу необхідно враховувати психологічні особливості дітей. Тому увага повинна спрямовуватися на те, щоб створити в учнів певний настрій.

Висновки

Отже, сприймання навчального матеріалу -- складне психічне явище. Воно здійснюється завдяки перебігу як пізнавальних, так і емоційних процесів психіки людини.

Під час організації сприймання навчального матеріалу слід враховувати умови, що забезпечують повноцінне сприймання твору: відповідність досвіду учня і поетичної комунікації; емоційний настрій під час сприймання; розвиток поетичного слуху, поетичного бачення; уміння аналізувати образно-емоційний зміст вірша, давати йому естетичну оцінку; забезпечення єдності класних і позакласних форм роботи.

Сприймання матеріалу є основою сучасного уроку. Організувати такий урок - досить складна справа для будь-якого педагога. Це зумовлено тим, що в кожному класі протягом навчального року діти ознайомлюються з творами, різними за жанром, обсягом, складністю. Це, своєю чергою, потребує від учителя творчого підходу до кожного уроку. Адже від того, наскільки адекватно вчитель оцінить особливості сприймання учнями певного віку жанру, змісту, наскільки йому вдасться активізувати емоції, мислення дітей, значною мірою залежить результат опрацювання твору, його позитивний вплив на розвиток дитини.

Підготовка до сприймання навчального матеріалу може бути емоційною, змістовною, технічною. Перевага тієї чи іншої форми зумовлена жанровими особливостями твору, складністю його змісту, завданнями конкретного уроку і, безумовно, готовністю до його сприймання саме дітьми цього класу. Для емоційної підготовки учнів (створення відповідного настрою, збудження почуттів), активізації мислення, уяви тощо вчитель може використовувати вступну бесіду, коротку розповідь-спогад, розглянути відповідні ілюстрації, картини, прослухати уривки музичних творів, актуалізувати спостереження учнів, залучити краєзнавчий матеріал, спертися на життєвий досвід учнів тощо. Такий підхід особливо доцільний перед сприйманням поезії, пейзажних замальовок, творів, в яких виявляються високі людські почуття, описуються визначні історичні події. Технічна підготовка передбачає відпрацювання складних для читання й сумнівних щодо наголошення й розуміння слів і виразів, які доцільно опрацьовувати перед слуханням твору. Такі слова, як правило, йдуть відразу за текстом.

Враховуючи зазначені вище чинники, вчитель має вибрати ті види роботи над навчальним матеріалом, які допоможуть дітям зрозуміти прочитане, уявити, запам'ятати предмети, явища, картини в тій послідовності й повноті, як прагнув того автор, подивитися на світ його очима, мислити його думками, переживати разом з ним. Тобто дитині треба дати змогу виявити власний емоційно-естетичний відгук на зображене, навчити її не захоплюватися позатекстовими нашаруваннями, які можуть призвести до розладу авторської образно-емоційної структури.

Етап сприймання нового матеріалу на уроках, охоплюючи незначну частину уроку, характеризується різноманітністю методів і прийомів. У процесі сприймання матеріалу використовують розповідь вчителя, бесіду, прослуховування музичних творів, демонстрування фрагментів кінофільмів, діафільмів, інсценізацію, вікторини, обговорення екскурсій, словесне малювання, вільне висловлення, лінгвістичні й дидактичні ігри, спостереження та ін.

Таким чином, сприймання нового матеріалу на уроках сприяє усвідомленому запам'ятовуванню твору і є передумовою його об'єктивного аналізу і розуміння.

Список використаних джерел

Варзацька Л. Навчання мовлення на основі текстів // Початкова школа. -1986.-№11.-С 22-28.

Величковский Б.М. Психология восприятия. - М., 1973. - 80 с.

Вікова та педагогічна психологія (О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001.- 416 с

Вікторенко І. Особливості сприймання молодших школярів // Рідна школа. - 2003. - №4, - С 61-63.

Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: Вид. центр "Академія", 2001. - 576 с

Восприятие: механизмы и модели. - М., 1974.

Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. - М.: Педагогика, 1960. - 458 с.

Голянич М. Елементи лінгвістичного аналізу художнього тексту // Початкова школа. - 1988. - №11. - С 7-11.

Гордію к Н. Особливості сприймання художніх текстів молодшими школярами // Мандрівець. - 2000. - №3. - С 75-78.

10. Ю.Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. - М.: Просвещение, 1972.-212 с.

11. Запорожец А.В. и др. Восприятие и действие. - М., 1977.

12. Захарова А.М. Розвивальне навчання математики в початковій школі // Психологія і педагогіка. - 2000. - №1. - С. 21-27.

13. Зимняя И.А. Педагогическая психология. - М: Логос, 1999. - 382 с. 14.1гнатенко М. Основні етапи роботи над художнім твором на уроках читання // Педагогіка і психологія. - 2000. - №3. - С. 44-51. 15.Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). - М.: Просвещение, 1978. - 260.