Сім’я і школа як основні засоби у формуванні здорового способу життя молодших школярів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Кафедра фізичного виховання

Дипломна робота

на тему:

«Сім'я і школа як основні засоби у формуванні здорового способу життя молодших школярів»

Виконала:

студентка факультету

підготовки вчителів

початкових класів

Водовіз Л.І. .

Науковий керівник:

асистент кафедри

фізичного виховання

к.п.н. Шеремет І.В.

Тернопіль, 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні і практичні аспекти ведення здорового способу життя дітей молодшого шкільного віку

1.1 Особливості розвитку і виховання молодших школярів

1.2 Сім'я і школа як основні категорії у формуванні та розвитку молодшого школяра

1.3 Оцінка здоров'я молодших школярів

Розділ 2. Профілактика як запорука запобігання захворювань та шкідливих звичок у молодших школярів

2.1 Попередження захворювань молодших школярів засобами фізкультурнооздоровчої роботи

2.2 Правильний розпорядок дня як профілактичний засіб захворювань та шкідливих звичок у молодших школярів

2.3Вчитель початкових класів - організатор здорового способу життя

Розділ 3. Спортивні секції як одна з передумов профілактики захворювань та шкідливих звичок у молодших школярів

3.1 Оцінка рівня сформованості позитивних звичок у молодших школярів

3.2 Організація та проведення дослідження

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність проблеми. Здоров'я дітей визначає майбутнє благополуччя я держави, подальший економічний і духовний розвиток, рівень життя, культури, науки. Ось чому при ООН прийнята Конвенція про права дитини, статті якої передбачають забезпечення максимально можливих умов для вживання, освіти, збереження і зміцнення здоров'я дітей.

В Україні в цей час на фоні несприятливої демографічної ситуації зберігаються високі рівні захворюваності дитячого населення, погіршуються показники соматичного і нервово - психічного розвитку дітей, спостерігається активна хронізація і множинність хвороб в дитячому віці, поглиблюється явище депопуляції, що зумовлено не тільки кризовою екологічною ситуацією, але і стрімким погіршенням соціально - економічних умов життя.[ 10, 35].

Прогресуюче погіршення здоров'я дітей в молодшому шкільному віці пов'язане з високою поширеністю серед них випадків соціальної дезадаптаці, яка формується на основі низьких біологічних якостей організму і несприятливого соціально -екологічного середовища проживання цих дітей. Тому, знайшовши ключові фактори ризику, можна ефективно впливати на рівень здоров'я даного контингенту. [ 9, 12, 13, 14].

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та дослідницька перевірка педагогічних умов, що забезпечують ефективність профілактики захворювань та шкідливих звичок у молодших школярів.

Об'єктом дослідження є профілактика захворювань та шкідливих звичок у молодших школярів.

Предметом дослідження є підвищення ефективності профілактичної боротьби із захворюванням та шкідливими звичками у молодших школярів.

Наукова актуальність. Несприятливі тенденції в формуванні здоров'я відзначаються в цей час і серед дітей молодшого шкільного віку. Недостатній рівень здоров'я молодшого школяра позначається на інтелектуальному розвитку і успішності навчання. Адже саме молодший шкільний вік є базовим для соціалізації людини, формування її здоров'я і освітнього рівня. Тому прогресуюче погіршення з кожним поколінням здоров'я дітей цієї вікової групи перетворюється в гостру соціальну, біологічну і методичну проблему.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаної літератури та додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, предмет, об'єкт, завдання, мету дослідження, розкрито його актуальність.

У першому розділі розкрито особливості розвитку і виховання молодших школярів, сім'я і школа, як основні категорії у формуванні та розвитку молодшого школяра, оцінка здоров'я молодших школярів.

У другому розділі висвітлено попередження захворювань молодших школярів засобами фізкультурно - оздоровчої роботи, правильний розпорядок дня профілактичний засіб захворювань та шкідливих звичок молодшого школяра, вчитель початкових класів - організатор здорового способу життя.

У третьому розділі дано оцінку рівня сформованості позитивних звичок у молодших школярів, організація та проведення дослідження.

У висновку представлені підсумки проведеного дослідження, сформовано основні практичні та теоретичні висновки.

У додатках подано анкети для батьків та учнів; таблиці, в яких відображена динаміка росту чи спаду зацікавленістю відвідуванням спортивних секцій дітьми та їх батьками, а також матеріали до уроків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІІ ПРАКТИЧНІ А СПЕКТИ ВЕДЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Особливості розвитку і виховання молодших школярів

Особистий розвиток людини несе не собі відбиток його вікових і індивідуальних особливостей, котрі необхідно враховувати в процесі виховання. З віком пов'язаний характер діяльності людини, особливості його мислення, коло його запитів, інтересів а також соціального прояву. Цілком природно тому, що кожному віку притаманні свої можливості і обмеження в розвитку. Так, розвиток розумових здібностей і пам'яті найбільш інтенсивно відбувається в дитячі і юнацькі роки. Якщо ж можливості цього періоду в розвитку мислення і пам'яті не будуть в повній мірі використані, то в більш старші роки вже складно, а іноді і неможливо наздогнати втрачене. В той же час не можуть дати ефекту і спроби занадто забігати наперед у впливі на фізичний, розумовий і моральний розвиток дитини, без урахування його вікових можливостей . [1, 4, 11]

Питання про необхідність урахування вікових особливостей дітей в процесі виховання поставлений в педагогіці давно і висувався, зокрема, Я.А. Коменським, Д. Локком, Ж.-Ж. Руссо, а пізніше А.В. Диствергом і іншими діячами педагогічної науки. Більш того, багато з них розробляли педагогічну теорію,виходячи з ідей природодоцільності виховання.

Які ж вікові етапи виділяють в розвитку людини від народження до настання зрілості, що накладають свій відбиток на виховання і формування особистісних якостей?

Одну з перших вікових періодизацій зробив Арістотель.

Притримуючись метафізичних поглядів на розвиток людини, він виокремлював в його формуванні три етапи, кожен з яких займав 7 років і кожному з яких нібито відповідав особливий стан духу: рослинний, тваринний і розумний. Цілком зрозуміло, що ця періодизація не мала наукового характеру.

В основу своєї періодизації вікового розвитку людини Я.А. Коменський поклав різні етапи виховання, кожний з яких охоплював років. Перші шість років він відводив "материнській школі", коли дитина виховувалась під керівництвом матері. Другі шість років відповідали вихованню і навчанню в початковій школі, треті - навчанню в гімназії і останні шість років - завершення навчання в академії і подорожі.

В останні роки у віковій педагогічній психології прийнято виділяти - наступні основні періоди розвитку дитини і школяра: вік немовляти (до 1 року), раннє дитинство (2-3 роки), передшкільний вік (3-5 роки дошкільний вік (5-6 років), молодший шкільний вік (6-10 років підлітковий вік (11-15 років), рання юність, або старший шкільний вік (15-18 років).

Молодший шкільний вік пов'язаний з навчанням дітей в початкових класах. Важливими особливостями характеризується їхній фізичний розвиток. До цього часу в основному закінчується закостеніння черепу голови, оформлюються черепні шви і продовжується зміцнення кісток скелету в цілому. Однак розвиток і окостеніння скелету хребетного стовбура і тазових кісток знаходяться в стадії більшої інтенсивності. При несприятливих умовах ці процеси можуть протікати з великими аномаліями. Шкідливі впливи, зокрема, можуть справляти фізичні перенавантаження (наприклад, тривале писання, виснажлива фізична праця). Неправильна посадка під час занять може призвести до викривлення хребетного стовпа .[2,19 , 36, 43, 50]

З раннього віку дитина хоче бути схожою на дорослого, тому завжди намагається імітувати його поведінку. Малюки копіюють дії старших братів та сестер, батьків, граються в «дорослі ігри»,які відображають ті ситуації, що вони бачили, при цьому намагаються вживати відповідну інтонацію, міміку, жести.

Так, діти, які зростають у сім'ях, де прийнято часто вживати у їхній присутності спиртні напої, палити, грають у відповідні сюжетні ігри, уживаючи відповідний лексикон. Згодом уживання алкоголю, тютюну, а іноді й наркотичних речовин та наркотиків стають для них нормальним кроком дорослішання, і сприймається це цілком нормально.

З іншого боку, на психічне, фізичне та соціальне здоров'я дитини впливає процес навчання й виховання, який відбувається в школі. Такі порушення, як неврози, психопатичні реакції, астенія -- збуджує шкільна дезадаптація, неуспішність, необ'єктивне ставлення до особистості школяра з боку педагогів. [24, 51, 59]

Молодший шкільний вік характеризується вдосконаленням і диференціацією емоційних реакцій, формуванням характеру, поглиблюється і знання навколишнього світу, пізнається сутність навколишньої дійсності. [15,18,21]

Молодший шкільний вік--вік інтенсивного розвитку інтелекту. Пізнавальна сфера розвивається в такому напрямку:

сприйняття -- перехід до довільного, цілеспрямованого, але на початку шкільного віку недостатньо диференційоване;

пам'яті виникає довільне запам'ятовування, поступово виконується завдання на довільне відтворення, використовуються прийоми мнемотехніки;

формування довільної уваги;

образне мислення -- основний вид мислення на зазначеному етапі,

розвиваються елементи абстрактно-логічного мислення, логічного мислення, з його формуванням усвідомлюються свої фізичні і психічні можливості;

поведінка імпульсивна, воля недостатньо розвинена, виникає підвищений інтерес до свого тіла.

Зважаючи на те, що поведінці молодшого школяра властиві довірливість, допитливість, наслідування, то безпосередній вплив на ставлення до свого здоров'я мають батьки й близьке оточення. Спілкування з батьками і споглядання взаємин між ними стає об'єктом пильної уваги та копіювання. Вони сприймаються як приклад, зразок для усвідомлення власної статі, у цей час формується ставлення до репродуктивного здоров'я. Правильний режим харчування в сім'ї, гігієнічні заходи, а також взаєморозуміння й емоційна підтримка батьками один одного унаслідуються дитиною. Детальніше роль сім'ї у житті молодшого школяра ми розкриємо у наступному параграфі.

Фізичне виховання молодших школярів має свою специфіку, зумовлену анатомо-фізіологічними та психологічними особливостями, а також тим, що приходячи до школи, учні потрапляють у нові, незвичні умови, до яких їм необхідно адаптуватись. Молодший шкільний вік найбільш відповідальний у порівнянні з наступними етапами фізичного розвитку школяра, саме цей вік вважається фундаментом, на якому ґрунтується подальший фізичний розвиток, активно розвиваються інтереси, звички, формується характер. [45]

З початком навчання значно зростає обсяг розумової праці дітей і одночасно обмежується їх рухова активність та можливість перебувати на свіжому повітрі. У зв'язку з цим правильне фізичне виховання в молодшому шкільному віці є не тільки необхідною умовою гармонійного розвитку особистості учня, а й дієвим фактором підвищення його розумової працездатності. Раціонально організовані заходи з фізичного виховання у режимі дня розширюють функціональні можливості організму дитини, підвищують продуктивність розумової праці, зменшують втомлюваність.

Важливим завданням початкової школи є зміцнення здоров'я і сприяння правильному фізичному розвитку учня. Успішне розв'язання цих завдань фізичного виховання молодших школярів можливе лише в тому разі, якщо воно стає частиною всього навчально-виховного процесу школи, суспільства, сім'ї. Школа, як один із осередків виховання дітей, повинна своєчасно і гнучко реагувати на процеси, що відбуваються у суспільстві і допомагати сім'ї та маленьким громадянам країни краще пізнати перевагу фізичного виховання в житті. [25, 28]

Вирішення завдань фізичного виховання молодших школярів у школі передбачено організацією щоденних занять учнів фізичною культурою (на уроках, гуртках фізичної культури, спортивних секціях, групах загальної фізичної підготовки тощо). Документи планування з фізичної культури в школі складають цілісну систему. Реалізація їх змісту в навчально-виховній роботі забезпечує вирішення таких взаємопов'язаних завдань:

¦ збереження і зміцнення здоров'я, загартування, підвищення працездатності учнів;

¦ виховання у школярів загальнолюдських цінностей, формування потреби до здорового способу життя;

¦ виховання потреби до систематичних занять фізичними вправами, прагнення до фізичного вдосконалення, готовності до суспільно корисної праці і захисту Батьківщини;

¦ набуття необхідного рівня знань у галузі медицини, гігієни, фізичної культури і спорту;

¦ набуття життєво важливих рухових навичок та вмінь;

¦ розвиток фізичних якостей.

1.2 Сім'я і школа, як основні категорії у формуванні та розвитку молодшого школяра

Особливості способу та стилю життя сімей, існуючі в сім'ях традиції щодо дотримання принципів здорового способу життя, погляди батьків щодо виховання дітей, практика їх виховних технологій та ставлення до здоров'я дітей належать до дієвих чинників мікросоціуму сім'ї, що значною мірою впливають на формування дитячого здоров'я.

Сім'я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. [3, 37, 38]

Вона має виступати основним джерелом виховання дитини, матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних цінностей прийдешнім поколінням. Саме сім'я повинна передусім залучати дітей до освіти, культури і прищеплювати навички здорового способу життя, загальнолюдські духовні цінності, норми суспільного життя.

Виховує не тільки і стільки сам виховний процес як спеціально організована дорослими діяльність, а ті щоденні, конкретні взаємини, під час яких дитина день за днем вбирає в себе і активно переосмислює людські цінності, орієнтації, способи поведінки, сутність ставлень до явищ життя і до самої себе. [49, 54, 55]

Щоправда, сім'я з точки зору соціальної психології за структурою, функціями та іншими ознаками є специфічною виховною інституцією. Сім'я - це спільність рідних і близьких людей, зайнятих різноманітними видами діяльності і спілкування, які переважно спрямовані на вироблення суспільно необхідних цінностей. Як усякий колектив, сім'я може успішно функціонувати, розвиватися лише за наявності у її членів спільних інтересів, усвідомлюваних цілей.

Причиною нечесних вчинків у молодшому шкільному віці часто буває надмірна вимогливість батьків до дітей. Якщо батьки не зіставляють свої вимоги з можливостями дитини, то в неї може виникнути реакція самозахисту - брехня, яка на якийсь час відверне незадоволення чи гнів батьків. Брехня - це свідоме викривлення дітьми дійсності, ухилення від істини з прихованою метою. Вона може набути стійкої форми, і тоді вже стає рисою характеру. Однак не всі випадки викривлення дійсності вважаються брехнею. Наприклад, якщо правда приховується задля того, щоб зробити сюрприз батькам чи комусь іншому.

Добре, коли дитина відчуває до себе увагу батьків, контроль за найменшою обіцянкою, доти, доки не звикне бути точною та обов'язковою.

Регулярне виконання вимог батьків щодо сумлінного ставлення до справи сприяє нагромадженню дитиною необхідного досвіду поведінки, формуванню міцних звичок, хоча повне, глибоке розуміння необхідності подібних дій з'явиться значно пізніше. Важливо, щоб вимоги були обґрунтованими, висловлювалися у доброзичливій формі, ґрунтувалися на довір'ї. Нагадування і контроль з боку батьків мають бути тактовні, не перетворюватися на дрібну опіку. Найкраще, коли дитина відчуває, що близькі їй люди впевненій в ній, повністю їй довіряють. Якщо дитину батьки заохотять, похвалять за те, що вона дотримується даного слова, виявляє порядність, чесність, то у неї з'явиться і закріпиться позитивне ставлення до такої поведінки.

Стосовно педагогічних здібностей батьків, то до найважливіших із них варто мабуть, віднести вміння належно організовувати комунікативну діяльність, налагоджувати внутрішньо сімейні взаємини і, найголовніше, встановлювати правильні стосунки з дітьми. "Взаємини батьків між собою та їх ставлення до дітей - незамінна практична школа батьківства й материнства для підростаючого покоління" - зазначав М.Г. Стельмахович у своїй праці "Теорія і практика українського національного виховання".

Не менш важливим і добре відомим є принцип єдності вимог до дитини з боку дорослих: матері, батьки, бабусі, дідуся, старших дітей стосовно молодших. Нехтування цього принципу в практиці сімейного виховання, як правило, відразу ж дає очевидний негативний результат.

"Сім'я - первинний різновіковий колектив, де починається формування якостей колективіста, підготовка дитини до спілкування та співжиття з іншими людьми. Чим краще діти підготовлені до цього, тим менше відбувається їхня соціальна адаптація - виявляються загальноприйняті у суспільстві моральні норми, форми поведінки. Коли діти є свідками турботливості батьків, їхнього піклування один про одного, допомоги рідним і близьким, то вони наслідують такий приклад".

Основними методами збереження та зміцнення здоров'я в умовах сім'ї мають стати формування культу здорового способу життя, профілактика захворювань та дотримання гігієнічних правил, в тому числі психогігієни, культури міжродинних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму, наркоманії тощо. [26, 27, 42.]

Серед найважливіших факторів, що мають вплив на здоров'я, - особливості стилю та способу життя, психоемоційний мікроклімат в родині, де виховується дитина, характер стосунків батьків з нею.

Залежно від того, хто і як доглядає дитину, якими є стосунки між дорослими, серед яких виховується дитина, розвиток її може бути нормальним, прискореним або уповільненим.

У сім'ях, які мають дітей шкільного віку (за даними дослідження, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень у 2003 p.), батьки вважають, що найактуальнішими проблемами є низькі прибутки та побутові труднощі, а проблеми морального порядку, як стосунки між дорослими членами сім'ї та взаємини між батьками і дітьми, відходять на другий план.

Причинами такого становища дорослі вважають передусім відсутність вільного часу; завантаженість батьків вирішенням питань матеріального утримання сім'ї, що призводить до скорочення до мінімуму часу для спілкування з дитиною, заняття з нею спільними справами, проведення сімейного дозвілля, а це в свою чергу послуговує віддаленню дітей від батьків, психологічному розриву єдності між ними, що має свої наслідки у погіршенні здоров'я дітей.

Це в свою чергу зумовлює те, що дитина більше піддається впливу поза домашнього оточення (однолітки, друзі, старші товариші), які можуть спонукати дитину до вживання алкоголю та тютюну. Часто підлітки бажають здаватися дорослішими або "бути як усі". Формування негативних звичок також спричиняє агресивна повсюдна реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів. До того ж батьки вважають вживання алкоголю та тютюнопаління соціально допустимими явищами.

Значна частина батьків має недостатні знання щодо шкідливості цих звичок в сім'ях та байдуже ставиться до дозволеності дітям перебувати у задимлених сигаретами приміщеннях. Крім безпосереднього негативного впливу цих факторів на здоров'я дітей, це є чинником раннього призвичаювання дітей до алкогольних напоїв та тютюну.

За даними проведеного соціологічного опитування батьків, значна частина дітей дошкільного віку (29,0%) перебуває в приміщеннях, в яких палять дорослі члени родини як у робочі, так і у вихідні дні. У вихідні дні під плив середовищного паління підпадає значно більше дітей, ніж в будні.

Привертає до себе увагу те, що серед дітей, які виховуються в дитячих дошкільних закладах (ДДЗ), більша частка перебуває в приміщеннях, в яких палять, порівняно з дітьми, які виховуються вдома (31,3 та 27, 1%, відповідно).

Зважаючи на те, що в першій названій когорті діти значний час знаходяться в ДДЗ, їх перебування вдома в умовах частого впливу середовищного паління свідчить про байдуже ставлення батьків до негативного впливу тютюнового диму на організм дитини та їх необізнаність з цього питання.

В ході дослідження виявлено ще одне надзвичайно негативне явище: майже кожна п'ята дитина (18,2%) в умовах сім'ї, в присутності своїх батьків вже до трирічного віку куштувала ті чи інші алкогольні напої, тобто вже мала "алкогольний" досвід.

Деякі батьки (1,5-2,0% батьків) самі пригощають цими напоями своїх дітей та регулярно дають їм випити певну кількість алкогольних напоїв. За їх міркуваннями, це робиться для поліпшення апетиту у дітей.

З дорослішанням дітей частка дітей, які отримували алкогольні напої від своїх батьків, збільшується. Вищенаведені факти свідчать, що в умовах сім'ї дітям прищеплюється думка про дозволеність та допустимість вищеназваних звичок, що є одним з чинників залучення їх ще в шкільному віці до вживання алкоголю та тютюнопаління.

Протидією формування негативних звичок може бути формування свідомої позитивної установки на збереження свого здоров'я, формування ставлення до здоров'я як однієї з найзначніших загальнолюдських цінностей.

Зважаючи на те, що батьки не завжди приділяють цьому увагу, та не всі батьки мають достатні знання з цього питання, виховну функцію, спрямовану

на формування позитивно свідомого ставлення до свого здоров'я, має взяти на себе школа.

Школа має забезпечувати засвоєння учнями комплексу конкретних знань про здоровий спосіб життя, зокрема, про прості та дійові заходи протидії організму інфекціям; значення гігієни, дотримання чистоти, правильного харчування для здоров'я людини; необхідність вакцинації для профілактики хвороб. Турбота про правильну поставу учнів, гігієну їх опорно-рухового апарату, органів слуху та зору має бути предметом особливої уваги педагогів. Важливим напрямом педагогічної діяльності має бути також і навчання учнів гігієни розумової праці з метою уникнення перевантажень.

Розглянувши та проаналізувавши всі аспекти даного питання, ми дійшли висновку, що у питанні ведення і ставлення до здорового способу життя дитини сім'я і школа мають бути одностайними і про виключення як такі мови іти не може.

1.3 Оцінка здоров'я молодших школярів

Дослідження закономірностей виникнення і поширеності хвороб серед дитячого населення показали, що захворюваність дітей в умовах Донбасу протягом останнього десятиріччя хвилеподібно збільшувалася за 12 класами хвороб. Особливо різке зростання характерне для новоутворень (темп зростання за 10 років - +91,7%), хвороб кістково-м'язової (+80,3%) і сечостатевої (+86,8%) систем, а також органів травлення (+74,1%) і вроджених аномалій (+79,8%). Активне поширення хвороб серед дитячого населення формується, зокрема, за рахунок підвищення частоти їх виникнення. На фоні прогресивної динаміки частоти виникнення хвороб неухильно зменшується частка захворювань, які вперше реєструються, що свідчить про їх накопичення серед дитячого населення. Неідентичне за спектром переважання первинної і загальної захворюваності дітей Донбасу над відповідними середньо українськими показниками говорить про те, що даний процес в Донбасі йде більш інтенсивно, ніж загалом в Україні.

Рівень хворобливості дітей молодшого шкільного віку на 15,8%) нижчий, ніж у всій популяції дитячого населення, і становить 10946,1 випадків на 10000. Поширеність і частота виникнення хвороб серед молодших школярів мають вікову залежність: хворобливість і захворюваність вища у 7-8-літніх (11093,7 і 9789,1 випадків на 10000) і нижча у 9-10-літніх (10742,6 і 9618,7 випадків на 10000) дітей. Хромодинаміка загальної захворюваності характеризується стійкою стабільністю. Однак відзначається активне зростання поширеності хвороб органів травлення (середньорічний темп приросту +26,2%), шкіри і підшкірної клітковини (+25,2%о), нервової системи і органів чуття (+7,6%). Це свідчить про посилене накопичення даної патології, пов'язане з умовами шкільного навчання на сучасному етапі. Аналогічні закономірності характерні і для частоти виникнення нових випадків захворювань.

Структура як загальної, так і первинної захворюваності молодших школярів вписується в характеристики "проміжного" типу патології, при якому на фоні вираженої поширеності неінфекційних захворювань високе (друге) рангове місце в структурі займають інфекційні хвороби. Серед молодших школярів відзначається явище активної хронізації хвороб і росту частоти морфофункціональних відхилень, про що говорить зростання патологічної враженості (в середньому на 1,5% за рік). Найбільш активно збільшується патологічна враженість хворобами сечостатевої (23,2% за рік) і ендокринної (9,2% за рік) систем, органів травлення (4,8% за рік), нервової системи і органів чуття (3,1% за рік). З віком рівень патологічної враженості неухильно підвищується, причому для всіх вікових груп характерна позитивна хромодинаміка цього показника. У структурі патологічної враженості перевага належить хворобам кістково-м'язової системи (1-е місце - 29,7%), нервової системи і органів чуття (2-е місце - 24,5%), органів дихання (3-е місце - 21,3%), травлення (4-е місце - 11,8%), кровообігу (5-е місце - 6,5%).

Структура груп здоров'я молодших школярів виглядає таким чином: в І

- групу входить 19,1±1,5% дітей, у II - 52,4±1,9%, в III - 28,5±1,6% учнів. Причому питома вага III групи здоров'я неухильно зростає з віком, а частка здорових школярів (І група) має тенденцію до зменшення. Індекс здоров'я становить 9,7% (10,6% для хлопчиків і 8,9% для дівчаток) і прогресивно знижується з віком.

При дослідженні фізичного розвитку молодших школярів встановлені наступні закономірності. У період з 7 до 10 років швидкість зростання кінцівок вища, ніж довжини тіла, а темп зростання нижніх кінцівок перевершує темп зростання верхніх кінцівок. Спостерігається тенденція до вияву першого статевого перехресту зростових кривих в більш ранньому віці. Інтенсивність збільшення охватних розмірів грудей вища ніж сагітальних, що свідчить про наявність вираженого процесу формування вузькогрудості у дітей. У фізичному розвитку молодших школярів спостерігається явище астенізації, що виявляється в значному перевищенні у всьому віці швидкості збільшення продовжніх розмірів над охватними. Процес астенізації тіла більш виражений серед хлопчиків. Дослідження виявили у дітей молодшого шкільного віку наявність процесу акселерації фізичного розвитку: сучасні діти даного віку перевершують своїх однолітків 80-х років XX століття за довжиною тіла на 2,5%, а за масою тіла - на 8,8% (дівчатка) і 9,8% (хлопчики). Несприятлива тенденція спостерігається відносно розподілу учнів молодших класів за гармонійністю фізичного розвитку. Гармонійний фізичний розвиток мають 66,8±2,2%, дисгармонійний - 28,8±2,3%, різко дисгармонійний - 4,4±0,7% дітей. З віком зменшується частка гармонійно розвинених і збільшується питома вага дисгармонійно і різко дисгармонійно розвинених школярів. Виражене зниження частки гармонійно розвинених дітей відбувається до 10 років.

За рівнем фізичної працездатності (РФП) діти 7-Ю років розподіляються на 5 груп: з високим рівнем (96,1-109,9 Вт у хлопчиків і 92,2-106,8 Вт у дівчаток), вище середнього (82,2-96,0 Вт у хлопчиків і 77,5-92,1 Вт у дівчаток), середнім (54,4-82,1 Вт у хлопчиків і 48,1-77,4 Вт у дівчаток), нижче середнього (40,5-54,3 Вт у хлопчиків і 33,4-48,0 Вт у дівчаток), низьким (26,5-40,4 Вт у хлопчиків і 18,6-33,3 Вт у дівчаток). У 28,4% молодших школярів РФП нижчий за середніх величин, що свідчить про низькі функціональні можливості їх організму. Причому структура дитячого контингенту за РФП нерівнозначна в статевому аспекті: розподіл хлопчиків характеризується зсувом в сторону більш високих РФП. Повіковими критеріями нижньої межі високого рівня здоров'я (І група здоров'я) можуть бути наступні показники фізичної працездатності (PWC170): для дівчаток -61,8±1,8 Вт в 7 років, 65,4±2,0 - 66,5±1,9 Вт в 8-9 років, 86,6±2,1 Вт в 10 років, для хлопчиків - 68,9±1,9 - 73,4±2,0 Вт в 7-8 років, 83,7±2,0 Вт в 9-Ю років.

Показники продуктивності розумової роботи молодших школярів характеризуються вираженою негативною динамікою протягом навчального року, за період літнього канікулярного відпочинку зазнають відновних змін. За рівнем розумової працездатності (РРП) молодші школярі умовно розподіляються таким чином: 38,6% учнів мають високий, 42,7% - середній, 18,7% - низький рівень. З віком збільшується питома вага дітей з високим РРП. У віці 10 років відзначається зростання питомої ваги школярів, які виконують коректурні завдання на "незадовільно", що свідчить про несприятливу тенденцію з позиції подальшої шкільної успішності і відображає падіння рівня нервово-психічного здоров'я дітей.

І фізична, і розумова працездатність знаходяться в прямій залежності від рівня здоров'я молодших школярів і можуть бути адекватними валеологічними показниками їх індивідуального здоров'я.

Стан системи неспецифічного імунітету непрямо відбивається в показнику концентрації лізоциму. За даними досліджень, концентрація лізоциму в ротовій рідині показує виражені віково-статеві і сезонні коливання неспецифічної резистентності організму молодших школярів, корелюючи з прямими показниками їх здоров'я. Від 7% до 19% дітей молодшого шкільного віку мають постійно знижений рівень резистентності організму.

Таким чином, популяційне здоров'я молодших школярів Донбасу характеризується несприятливими тенденціями, які виявляються в зростанні поширеності хвороб органів травлення, нервової системи і органів чуття, шкіри і підшкірної клітковини, активної хронізації хвороб, зниженні індексу здоров'я, акселерації, формуванні вузькогрудості і астенізації тіла, зменшенні частки гармонійно фізично розвинених дітей.

Оцінка залежності здоров'я молодших школярів від біологічних факторів. В основі формування здоров'я дітей лежить багатофакторний детермінізм, в тому числі біологічної природи. Дослідження дозволили виявити характер впливу біологічних факторів на показники здоров'я молодших школярів. Так, із збільшенням віку батьків при народженні дитини зменшується частка здорових і гармонійно розвинених дітей. Встановлено, що наявність у батьків в період формування і протікання вагітності гострих, хронічних соматичних і гінекологічних захворювань у матері є фактором ризику для здоров'я молодших школярів (г=0,31-0,51).

Особливу патогенетичну значущість має характер вагітності і пологів (г=0,40-0,49). Вплив патологічного протікання вагітності виражається в зменшенні частки І групи здоров'я (17,3% в порівнянні із 24,1%), зниженні середньої концентрації лізоциму за рахунок збільшення питомої ваги дітей із зниженою резистентністю. Особливо потрібно відзначити несприятливий вплив на формування здоров'я дітей пологів за допомогою кесаревого розтину, що проявляється в різкому зниженні (в 2,0 рази) частки здорових дітей, збільшенні питомої ваги II і III груп здоров'я (до 59,6% і 31,4% відповідно), падінні в 1,5 рази середньої концентрації лізоциму. Тільки половина дітей, що народилися за допомогою кесаревого розтину, розвинена гармонійно.

Встановлено, що тривале природне вигодовування, наявність в крові дитини резус-фактора, а також другого або третього ступеня сімейної спадковості за довголіттям, розвинені морфофункціональні параметри тіла і гармонійний фізичний розвиток дитини є факторами антиризику для здоров'я школярів (г= 0,33-0,52).

Як показують дослідження, група крові дитини сильно впливає на рівень неспецифічної резистентності організму, що виражається в різкому зниженні (в 1,5 рази) концентрації лізоциму у власників IV групи крові. Показники здоров'я дітей істотно залежать від груп крові батьків (г=0,64). Найбільша питома вага І групи здоров'я відзначається, якщо у батьків поєднуються І і IV, II і IV групи крові. Частка дітей з хронічною патологією найменша при наявності у обох батьків IV або поєднанні І і IV, II і IV груп крові.

Фактором ризику, що несприятливо позначається на стані здоров'я молодших школярів, є функціональна неготовність дітей до навчання в школі. Серед молодших школярів, які в переддошкільний період відносились до функціонально "незрілих", в 1,6 рази менша питома вага І групи здоров'я. Із зниженням рівня "шкільної зрілості" зростає частка II і III груп здоров'я, досягаючи серед "незрілих" по 60,4% і 29,4% відповідно. А за даними наших досліджень, тільки 31% обстежених дошкільнят були "зрілими", а 9% виявилися функціонально неготовими до навчання в школі.

Оцінка залежності здоров'я молодших школярів від соціальних та екологічних факторів. Істотно впливають на формування здоров'я молодших школярів фактори соціального характеру. Встановлено, що з підвищенням освітнього рівня батьків збільшується частка дітей з високими показниками здоров'я (г= 0,40). Низькі показники здоров'я дітей більш характерні для сімей з низьким соціальним статусом батьків (некваліфіковані робітники). Потрібно відзначити високу питому вагу (28,2%) І групи здоров'я в сім'ях кваліфікованих робітників. Серед дітей студентів максимальна частка II групи здоров'я (56,1%). Питома вага школярів з хронічними захворюваннями найбільша в сім'ях творчих працівників, лікарів і працівників сфери обслуговування (29,9-30,1%).

Вираженими факторами ризику для здоров'я молодших школярів є робота батьків в умовах професійної шкідливості (особливо при контакті з шкідливими речовинами, газами, вібрацією), а також тривалий шкідливий стаж (більше 5 років) до народження дитини (г= 0,47).

Несприятливо позначаються на здоров'ї дітей наявність у їх батьків шкідливих звичок, таких як паління і часте вживання алкоголю (г= 0,50). Діти батьків, які не палять, мають більш високу середню концентрацію лізоциму (4,55±0,43 мкг/мл в порівнянні з 3,47=1=0,16 мкг/мл), серед них більше частка здорових (22,8% в порівнянні з 17,0%) і гармонійно розвинених (73,7% в порівнянні з 64,4%) школярів. Із збільшенням частоти вживання батьками алкоголю показники здоров'я знижуються.

Важливим фактором в формуванні здоров'я молодших школярів виступають житлово-побутові умови (г= 0,38). Властивості фактора анти ризику мають наступні умови комунального забезпечення: впорядковане житло (власний будинок або окрема квартира) в доброму санітарному стані, з питомою житлоплощею не менше 8 м2.

Як показали дослідження, несприятливо впливає на формування здоров'я дітей ранньовікове (до 3-років) і тривале виховання дитини в сучасних дитячих дошкільних установах, неорганізований режим дня, низька рухова активність, систематично короткий сон і пасивний відпочинок, рідке за частотою прийому (менше 4-х разів) і неповне за складом раціону, безсистемне харчування, а також щоденне високе учбове навантаження, мешкання у великих (5 і більше чоловік), неповних (без одного з батьків) і конфліктних сім'ях.

Проведений аналіз дозволив встановити, що ведучими з вивчених біологічних і соціальних факторів є: група крові дитини і її батьків; резус-належність, наявність у батьків хронічних захворювань, шкідливих звичок; характер протікання вагітності і пологів, ступінь сімейної спадковості за довголіттям, учбове навантаження, характер харчування школяра, а також соціальне положення, освіта і стаж роботи батьків у шкідливих умовах виробництва, характер дошкільного виховання дитини.

Дослідження виявили наявність кореляційного зв'язку середньої сили між захворюваністю дитячого населення та деякими показниками забруднення екологічного середовища (питомою вагою проб атмосферного повітря з перевищенням ГДК за загальним забрудненням, часткою проб харчових продуктів, в яких перевищений нормований рівень вмісту нітратів).

РОЗДІЛ 2. ПРОФІЛАКТИКА ЯК ЗАПОРУКАЗАПОБІГАННЮ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ШКІДЛИВИХ ' ЗВИЧОК У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Попередження захворювань молодших школярів засобами фізкультурно-оздоровчої роботи

Термін "фізична культура" має декілька значень. Під ним розуміють "втілення в самому чоловікові, результати використання матеріальних і духовних цінностей, які відносяться до фізичної культури в широкому розумінні, так як засвоєні людиною фізкультурні знання, уміння, навички, які досягнуті на основі використаних засобів фізичного виховання показники розвитку і т.д. [30, 41, 46]

В цьому плані фізичну культуру школяра слідує дивитись не тільки як заняття руховими вправами і процедурами загартування. Поняття "фізична культура" включає ще і широкий круг розумінь, які відносяться до занять про правильний режим раціонального харчування, дотримання правил гігієни, вироблення корисних звичок. Можна сказати, що фізична культура школяра - це приділений принцип його відношення до свого здоров'я, до розвитку і Збереженню можливостей свого організму. На основі цього принципу будується повсякденне життя учнів дякуючи фізичній культурі являється складовою частиною загальної культури. [16, 20, 22, 23, 40]

Такі задачі фізичної культури покладені в шкільній навчальній програмі. В ній ставиться задача виховувати навички культури поведінки, а також формувати у школярів поняття про те, що турбота людини про своє здоров'я, фізичному розвитку і підготовленості є не тільки його особовою справою, але і сприяє вивченню школярами теоретичних знань по фізичній культурі, фізіології і гігієні. В них зберігаються основні положення при руховому режимі, а також при особливостях занять фізичними вправами, їх значення в формуванні життєво важливих рухових навичок у школярів і підготовки їх до праці і захисту Батьківщини, про правила загартовування і необхідності дотримування гігієнічних вимог, про корисні і шкідливі для здоров'я звички.

Принцип всебічного і гармонійного розвитку організму передбачає забезпечення планомірного й цілеспрямованого розвитку всіх його органів та систем і фізичних якостей особи.

Правильне фізичне виховання великою мірою сприяє повноцінному психічному розвиткові дитини та вдосконаленню її рухових функцій. [29. 32, 34, 47, 48]

Організм всебічно розвивається, якщо систематично зазнає дії різноманітних фізичних навантажень, зокрема фізичних вправ. Відомо, що в організмі є понад 630 м'язів і 230 суглобів. їх нормальне функціонування передбачає інтенсивне і систематичне завантаження кожного з них. Однак у виконані певної вправи бере участь лише обмежена кількість м'язів і суглобів. Тому для оптимального фізичного розвитку необхідно використовувати комплекс різноманітних вправ, які б забезпечували функціонування всіх м'язів і суглобів.

Чим більше м'язів бере участь у виконанні конкретної фізичної вправи, тим істотніше фізіологічні (в органах) і біохімічні (в клітинах) зрушення відбуваються в організмі, тим ефективніший їх вплив на всебічний фізичний розвиток дитини.

Принцип оздоровчої спрямованості фізичної культури полягає в організації фізичного виховання, і зокрема занять фізичними вправами, таким чином, щоб вони сприяли профілактиці захворювань учнів, зміцненню їх здоров'я. [31, 33, 39] В ході фізичного виховання слід забезпечувати таке поєднання роз'яснювальної, виховної роботи і різних форм практичних занять фізичними вправами, при якому фізична культура стає усвідомленим обов'язковим компонентом режиму для школяра. Згідно з "Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи", система занять школярів фізкультурою і спортом включає такі пов'язані між собою форми:

- уроки фізичної культури;

- фізкультурно - оздоровчі заходи протягом шкільного дня (гімнастика перед уроками, фізкультурні хвилинки під час уроків, ігри й фізичні

- вправи на перервах і в режимі продовженого дня);

- позакласна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної культури і спортивних секціях, спортивні змагання);

- позашкільна спортивно-масова робота та фізкультурно-оздоровчі заходи за місцем проживання учнів (заняття в дитячо-юнацьких спортивних школах, туристичних гуртках і т.д.);

- самостійні заняття учнів фізичними вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах та інше.

Систематичні заняття фізкультурою позитивно впливають на розвиток для учнів в школі та сім'ї, спонукають його дотримуватися правильного режиму і вимог гігієни. [52, 53, 56]

Уроки фізичної культури є основною формою фізичного виховання учнів. Вони обов'язкові для всіх школярів (за винятком тих, хто за станом здоров'я віднесений до спеціальної медичної групи). Уроки повинні активно сприяти успішному здійсненню позакласної і позашкільної роботи з фізичного виховання, формуванню в учнів інтересу і звички до занять фізичними вправами в повсякденному житті. Необхідно підвищувати вплив уроків фізкультури на вдосконалення інших форм фізичного виховання. Відомо, що навіть при якісному проведенні уроків їх безпосередній вплив на фізичний розвиток учнів недостатній. Науковими дослідженнями встановлено, що урок фізкультури забезпечує в середньому лише 11% гігієнічної норми рухової активності школяра. У зв'язку з цим, необхідно збагачувати і правильно поєднувати різні форми фізичного виховання учнів і фізкультурно-оздоровчої роботи. [58]

Особливо велика увага приділяється в школі оздоровчій роботі з ослабленими та хворими учнями. У позаурочний час з ними проводять спеціальні заняття з лікувальної фізкультури. [44]

Спрямованість навчальної і позакласної роботи з фізичної культури на масове охоплення учнів систематичними заняттями фізичною культурою і спортом великою мірою сприяє зміцненню здоров'я вихованців школи, підвищенню рівня їх фізичної і розумової працездатності.

Гімнастика перед заняттями проводиться в школі за 20 хв. до початку уроків. Вона сприяє розв'язанню певних виховних і організаційних завдань. На відміну від ранкової зарядки для гімнастики перед заняттями існують деякі обмеження (виконується в шкільній формі). Проте, все це не знижує її властивості для розвитку фізичної культури школярів. Адже не секрет, що для більшості учнів загальноосвітніх шкіл ранкова гімнастика вдома не стала обов'язковою.

Лише за умови масового залучення дітей до повсякденного виконання ранкової зарядки відпаде необхідність у гімнастиці перед заняттями. Фізкультхвилинки під час уроків сприяють підвищенню розумової й фізичної працездатності учнів. Видатний російський вчений-педагог К,Д.Ушинський зазначив: "Дайте дитині трохи порухатися, і вона знову подарує вам 10 хвилин уваги, а десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, дадуть вам більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять".

У зв'язку з цим вчені рекомендують відводити на кожному уроці, особливо третьому і наступних, 1-2 хв. для проведення фізькультхвилинки. Перед її початком провітрюється класна кімната. Потім під керівництвом учителя учні виконують ряд фізичних вправ. Особлива увага приділяється тим вправам, які допомагають запобігти негативному впливу сидячого способу життя на фізичний розвиток дитини (порушенню постави і деформації будови тіла), сприяють більшому насиченню організму киснем. Організоване проведення ігор, змагань та фізичних вправ на великих перервах є важливим фізкультурно-оздоровчим засобом у режимі шкільного дня. Відомо, що ефективність відпочинку учнів і підготовки їх до навчання залежить від того, як вони проводять перерви.

Під час великих перерв рекомендується добирати фізичні вправи у відповідності з віковими можливостями школярів.

Перерви мають проводитися на свіжому повітрі і взимку. При цьому дітям слід постійно рухатись, а вправи виконувати більш інтенсивно. Бажано, щоб усі фізкультурно-оздоровчі засоби на великих перервах здійснювалися в ігровій, а якщо рівень підготовленості учнів приблизно однаковий, то і в змагальній формі. На перервах потрібно організовувати тільки вже засвоєні учнями ігри чи рухові дії.

Щоденне проведення в школі гімнастики перед заняттями, фізкультхвилинок, і рухливих перерв сприяє підвищенню не тільки фізичної, а й розумової працездатності учнів.

Позакласна оздоровча робота і спортивно-масова робота в школі. У позаурочний час у школі проводяться масові фізкультурно-оздоровчі і спортивні заходи. Ними передбачається:

а) більш глибоке засвоєння учнями програмного матеріалу, що вивчається на уроках фізкультури;

б) виконання відстаючими учнями нормативних вимог програми з фізкультури та з державних тестів;

г) організація систематичних занять з різних видів спорту, за інтересами учнів;

д) проведення масових спортивних змагань з різних видів спорту, туризму.

Головна мета позакласного фізкультурно-спортивної роботи полягає в тому, щоб залучити кожного школяра до самостійного, щоденного виконання фізичних вправ на свіжому повітрі. У сучасних умовах учитель фізкультури навчає в середньому 200-300 учнів. Організувати щоденну фізкультурно-масову роботу слід усіма педагогічними засобами привчати учнів до самостійних занять фізичними вправами за місцем проживання. [6, 7, 57]

Всі форми фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять, які проводяться в процесі навчальної і позакласної роботи, повинні відповідати головній вимозі - всемірно сприяти залученню кожного учня до щоденних самостійних занять фізкультурою і спортом.

Здоров'я людини також великою мірою залежить від обсягу її знань і практичних умінь у використанні оздоровчих сил природи (в тому числі й холоду) для зміцнення здоров'я й профілактики захворювань. Свідоме застосування загартовуючих процедур потребує від дитини певного рівня фізичної культури. Вона формується в учнів протягом усіх років навчання в школі шляхом роз'яснюванням, переконанням, організації їх практичної діяльності, на уроках та в позакласній роботі.

Вчителі і батьки повинні постійно підкреслювати велику роль загартовування у запобіганні хворобам, зміцнення здоров'я дітей, спонукуючи їх до систематичного використання загартовуючих процедур.

Дані досліджень учених та нагромаджений практичний досвід свідчать про те, що ефективність таких загартовуючих процедур, як обтирання, обливання водою, приймання душу, водні ванни в поєднанні з сонячними та повітряними ваннами дуже висока.

Серед засобів фізкультурно-оздоровчої роботи дуже важливе значення мають гігієнічні умови. Сюди відносяться твердий режим дня, під яким розуміється строго складений розпорядок повсякденного життя, раціонального розподіл часу праці і відпочинку, сну і харчування.

Точне виконання режиму дня виховує в людини такі цінні якості, як дисциплінованість, акуратність і організованість.

В режим дня школяра повинні входити: ранкова гімнастика з водною процедурою. В режимі дня також передбачається строгий порядок і час для харчування, відпочинку і підготовки до сну.

Таким чином, із вище сказаного витікає, що формування у школярів звички займатися фізкультурою включає:

- виховання в учнів інтересу до занять фізичними вправами;

- озброєння їх знаннями по фізичній культурі, фізіології і гігієни людини і вироблення на їх основі переконань в необхідності систематично займатись фізкультурою;

- практичне навчання учнів кожен день самостійно займатись фізичними вправами в режимі шкільного й позашкільного часу.

2.2 Правильний розпорядок дня як профілактичний засіб захворювань та шкідливих звичок молодшого школяра

З нудного слова "режим" ми і почнемо розмову про шкільні дні. Більшість батьків знають, що цей самий режим важливий і необхідний. Але це теоретично, а на практиці, що приховувати, досить важко переконати їх, що багато труднощів навчання, погіршення здоров'я пов'язані саме з порушеннями режиму. На режим дивляться як на правильну, мабуть, але все-таки вигадку лікарів і педагогів. Адже він не ними придуманий - він заснований на закономірностях, по яких живе організм. Є показник, що достатньо чітко відображає функціональний стан організму і його динаміку -працездатність. У буденному житті ми часто використовуємо цей термін, розуміючи під ним здатність діяти цілеспрямовано, досягати відомих результатів.

Як же змінюється розумова працездатність? Закономірність її динаміки вчитель і батьки повинні не просто знати, а і враховувати, організовуючи учбові заняття. При будь-якій діяльності спочатку відбувається поступове підвищення показників працездатності. Потім наступає пік працездатності; а потім з'являються перші ознаки стомлення: знижується увага, виникає руховий неспокій, росте число помилок. Це - зовнішні ознаки; одночасно підвищується напруга деяких фізіологічних функцій. Це не видно на око; але ціна роботи - напруга всіх фізіологічних систем - зростає. Якщо в такий момент не зменшити навантаження, а продовжувати трудитися з тією ж інтенсивністю, працездатність різко впаде. Це - загальна схема; але якщо уважно придивитися до змін працездатності протягом кожного уроку, дня тижня і навчального року, ми побачимо всі ці періоди.

Що ж таке раціонально організований режим дня?

Отже, дитина встала (за годину-півтора до виходу в школу), зробила ранкову зарядку, поснідала (сніданок обов'язково повинен бути гарячим, і не варто сподіватися, що дитина поїсть в школі...). Прийшов з школи. Батькам

потрібно пам'ятати, що організм дитини в цей час на спаді працездатності! От чому абсолютно необхідно йому спочатку пообідати, відпочити - і у жодному випадку не сідати відразу ж за уроки. Відпочити треба але не лежачи, не біля телевізора або відеомагнітофона, а на повітрі, в активних іграх, в русі. Гігієністи вважають: нормальний час прогулянки для школярів молодших класів - не менше 3-3,5 години. На жаль - стільки часу на повітрі проводять лише 21 % всіх дітей молодшого шкільного віку... А ще нерідкі випадки, коли батьки позбавляють дітей прогулянки - в покарання за погані оцінки, погана поведінка і тому подібне . Гіршого не придумаєш!

Для дітей ослаблених, таких, що часто хворіють, із слабкою нервовою системою кращим відпочинком буде півторагодинний денний сон в добре провітреній кімнаті. Сон сприяє ще і розвантаженню опорно-рухового апарату і служить хорошою профілактикою порушень постави. Але це саме для дітей ослаблених - є і багато таких, для кого кращим відпочинком буде рух.