Специфіка морального виховання сучасних підлітків в умовах загальноосвітніх закладів

Міністерство освіти та науки України

Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка

Курсова робота:

Специфіка морального виховання сучасних підлітків в умовах загальноосвітніх закладів

Полтава

План

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи морального виховання підлітків

1.1 Історичний аспект проблеми морального виховання підлітків

1.2 Категоріальний апарат проблеми

1.3 Вікові особливості морального виховання підлітків

1.4 Шляхи формування моральності у підлітковому віці

РОЗДІЛ 2. Експериментальна робота по визначенню можливостей морального виховання підлітків в умовах загальноосвітнього закладу

2.1 Організація експериментальної роботи

2.2 Кількісно-якісний аналіз отриманих даних

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

Помiж пріоритетних завдань молодої Української держави чи не найголовнішими є збереження незалежності, захист соціальних інтересів свого народу та виховання високоморальної духовно багатої осо6истості патрiота-громадянина. В умовах державотворчого процесу в Україні моральність є механізмом гармонізації особистих суспільних iнтересiв. Тому сьогоднi йде активний рiзнобiчний пошук нової моральної стратегії в численних ланках громадянського суспiльства, державних структурах, сім'ї, школі.

Свого активного соціального значення моральні цiнностi набувають тодi, коли вони стають здобутком більшості, включаються в практичнi вiдносини людей, проймають їх свiдомiсть і почуття. Не випадково у державний нацiональнiй програмi «Освiта (Україна ХХІ століття)» виховання моральності визначається як одне з головних завдань розбудови демократичного суспільства.

Однак педагогічне осмислення і практична реалiзацiя цієї проблеми гальмуються неоднозначними, а часом і діаметрально протилежними поглядами етичної науки на природу, специфіку та роль моралі в суспільстві.

Актуальність. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки у нашій країні однією з найбільш актуальних являється проблема морального виховання підростаючого покоління в умовах загальноосвітніх закладах, важливого процесу навчально-виховного процесу. Будучи ефективним засобом формування особистості підлітків моральне виховання має особливий і вагомий вплив на усі сторони педагогічного процесу, тому вивчення особливостей морального виховання у педагогічному процесі є важливим напрямом педагогічного дослідження.

Об'єктом даної роботи виступає процес морального виховання підлітків.

Предметом є методи та прийоми формування моральних цінностей та орієнтацій у підлітковому віці.

Мета дослідження полягала в теоретичному узагальненні та експериментальній перевірці особливостей формування моральних цінностей і орієнтацій у підлітковому віці.

Завдання:

1. Висвітлити історичний аспект проблеми морального виховання підлітків.

2. Визначити основні поняття та структуру морального виховання.

3. Дати аналіз віковим особливостям морального виховання підлітків.

4. Охарактеризувати та експериментально перевірити специфіку формування моральних цінностей та орієнтацій у підлітковому віці.

Методи дослідження:

Методи дослідження: теоретичний (порівняльно-історичний аналіз), парадигмальний метод ( визначення особливостей парадигми за вихованням за А.С. Макаренком, І.П. Івановим, В.О. Сухомлинським), порівняльний метод (зіставлення специфіки виховання дитячого колективу в історії педагогічної думки).

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи морального виховання підлітків

1.1 Історичний аспект проблеми морального виховання підлітків

В сучасній вітчизняній школі система морального виховання дiтей та пiдлiткiв характеризується високим гуманiзмом. Бо педагогічній науцi властива глибока вiра у можливостi людини до морального удосконалення i науковий пiдхiд до опрацювання основ керiвництва моральним розвитком особистостi.

Представники зарубіжних етичних шкiл i теорiй морального виховання стоять на схожих засадах. Сучасне суспiльство переживає глибоку моральну кризу. Зростає дитяча злочиннiсть, поширюється наркоманiя, збiльшується кiлькiсть психiчних захворювань на сексуальному грунтi. Вихiд iз цiєї кризи сучасні філософи, полiтичнi дiячi, педагоги шукають у моральному вихованнi пiдростаючого поколiння.

В США, Англії, Німеччині, Францiї швидко зростає кiлькiсть дослiджень з загальних проблем етики. Розробляються новi етичнi теорiї, модернiзуються старi. Вiдомий американський фiлософ В. Бауер, розкриваючи причину цих гарячкових пошукiв, вважає, що сучасна цивiлiзацiя зможе вижити, якщо буде посилена увага до питань моралi.

На сучасному етапі збiльшилась кiлькiсть дослiджень з проблем морального виховання. Однак стрункої, цiльної теорiї ще не iснує. На основi популярних філософських вчень розробляються системи морального розвитку особистості.

Серед багатьох теорій можна виділити три провiднi напрями:

· теологiчна теорiя морального виховання

· iнструменталiзм

· персоналiзм.

Теологiчнi теорії морального виховання спираються на фiлософське вчення неотомiстiв -- послiдовникiв середньовiчного вченого монаха Фоми Аквiнського. Найяскравiшими представниками цього напряму є католицькі фiлософи Жак Марiтен, У. Каннiнгхем, У. Макгакен (США), М. Стефанiнi (Італiя). Всі вони стоять на вiдверто теологiчних позицiях. Так, Каннiнгхем закликає людину повернутися до бога, вiд якого вона прийшла. Жак Марітен вважає, що людина має двоїсту природу: тiло пiдвласне законам тваринного свiту, а душа -- результат її творення. Живе людина завдяки своїй душi, яка домiнує над життям, i над смертю, дух же є основою особистості.

Він вважав, що виховувати у дитини треба не розум, а душу, через яку вона може усвiдомити добро i зло, зрозумiти, що таке доброчиннiсть. Душу може розбудити i спрямувати лише релiгiя. Фiлософ мало вiрить в ефективнiсть будь-якого морального виховання без релiгiї. Цю ж думку повторює i Каннiнгхем. Вiн проповiдує, що єдиною основою моралi є релiгiя i намагання школи вчити моралi без релiгiї приреченi на провал. Головне завдання педагога є вплив на пiдсвiдому сферу дитини. Треба, щоб всi предмети, якi вивчаються у школi, було прямовано на це, а вершиною всього щоб стала теологiя. Неотомiсти наполегливо вимагають включати теологiю до навчального плану середньої школи. На їхню думку, моральне формування особистостi -- це неухильне пiдведення учнiв до істин вiри, якi начебто духовно очищають їх та служать моральним керiвництвом у життi.

Неотомiсти бачать, що багато батькiв уже не хочуть вчити дiтей релiгiї, вони знають, що догмати релiгї застарiли, силкуються пристосувати їх до нових умов, дати «наукове» пояснения. Неотомiсти претендують на панiвну роль у зарубіжній педагогiчній теорiї.

Усi теологiчнi теорiї морального виховання мають глибоко реакцiйний характер. Фiлософською основою iнструменталiстської теорїi морального виховання є прагматизм. Представниками цього напрямку є вiдомий американський фiлософ i педагог Джон Дьюі та його учнi (В. Бауер, В. Кiлпатрик, Д. Чайлдз).

Претендуючи на створення науковоiї теорії морального виховання, Джон Дьюі фактично заперечував мораль, пiдмiняючи її поняттям «експериментального емпiризму». На його думку, будь-яка людина, взаємодiючи з середовищем, пристосовується до нього, і способи, якi вона для цього знаходить, будуть тими нормами моралi, якi визначатимуть її поведiнку взагалi. Такі моральнi поняття, як доброта, чеснiсть, патрiотизм, скромнiсть тощо не мають певного значення, тому що в них виявляється iнтерес до об'єктiв, що постiйно змiнюються. Найефективнiше здійснюється моральне вихования дитини тодi, коли вона в дiяльностi вступає у зв'язки з iншими людьми.

Один з учнiв Дьюі Гордон Халфiт вважає, що поведiнка людини не стає впевненою, якщо вона керується правилами моралi, що iснують. Людина досягає особистої впевненостi тодi, коли в неї виробляється свiй спосіб вирiшувати проблеми, з якими вона зустрiчається.

Саме на основi ситуацiй, якi виникають в життi дитини, створюються i найсприятливiшi умови для того, щоб дитина самостiйно знаходила моральнi рiшення. Такi ситуацiї дають можливiсть не лише впевнитись у своїх силах, а й пiзнати добро і зло, зрозумiти рiзницю мiж правильним моральним вчинком i неправильним.

Звiдси і завдання морального виховання зводиться до того, щоб забезпечити таку кiлькiсть рiзноманітних ситуацiй, якi б дали дитинi спосiб, метод поведiнки.

Теорiя етичного виховання представникiв iнструменталiзму має iдеалiстичний, механiстичний характер. Заперечуючи суспiльну роль моралi, iнструменталiсти обмежили моральний розвиток особистостi власним досвiдом, позбавили високих iдеалiв і перспектив.

Третiм напрямом в зарубіжній теорii морального виховання є персоналiзм, або теорiя саморегуляцiї. Представниками цiєї теорiї є М. Хайдегер і К. Ясперс (Німеччина), Ж.П. Сартр (Францiя). Спирається вона на фiлософiю екзистенціалiзму. Вихiдним методологiчним принципом екзистенцiалiзму є бiологiзаторський пiдхiд до розумiння сутностi людини та процесу формування її як особистостi, яка трактується ними як духовна вiдособлена i незалежна вiд соцiального свiту. Ізольована, одинока людина, сутнiсть якої визначається її неповторним, природженим внутрiшнiм «я», протистоїть ворожим силам оточуючого зовнiшнього свiту.

Екзистенцiалізм -- вираз пасивного невдоволення життям, свiтогляд тих, хто iнодi зважається „побунтувати навколiшках” але завжди готовий утiкти в нетрi свого унiкального, нероздiльного буття -- традицiйного сховища особистостi, яка намагається уникнути соцiальних конфлiктiв сучасностi. Мораль не розглядається екзистенцiоналістами як соціальне явище, що має класову базу, а лише як властивiсть розуму. Вона глибоко iндивiдуалiстична, її не можна вивести нi з чого iншого, як з розумiння першопричини iснування самої людини, пише К. Ясперс. Моральнiсть людини виявляється у тому, як вона розумiє особисту свободу.

Вища моральнiсть пов'язана з почуттям свободи, нижча -- з пiдкоренням „стандартам”. Особиста свобода i колективiзм -- поняття, з точки зору екзистенцiалiзму несумiснi. Людина в колективi втрачає себе, свою iндивiдуальнiсть i право користуватись своїми цiннiсними орiєнтацiями. Природжена натура людини прагне до свободи i саморегуляцiї. Це свiт, де господарем є пiдсвiдоме -- досвiд, емоцiї, надiї, любов, поезiя, фантазiя.

Отже, основне завдання виховання, на думку персоналiстів, полягає в тому, щоб зберегти дитину як унiкальну iстоту. Не слiд нав'язувати дiтям моральнi норми, моральнi правила. Моральні цiнності iснують для людини лише в тiй мiрi, у якiй нова їх визнає. Лише вона здатна сформулювати вотрiбнi для неї моральнi установки. Внутрiшне життя належить лише їй. Кiнечною метою виховання є створення всiх умов, щоб дитина навчалась цiкавитись своїм внутрiшнiм життям i вивчати його.

Здiйсненню цього завдання i має бути пiдпорядкований весь виховний процес. Життя дитини в школi має бути органiзоване у такий спосiб, щоб дитина почувала себе вiльною, працювала над тим, що ту цiкавитъ, не боялась висловлювати свої думки, почуття. Лише тодi, коли будуть створенi умови для самореалiзацiї дитини, можна чекати, що збагачуватиметься i її ввутрiшнiй свiт, який є основою моралъностi.

Не відкидаючи моралi, персоналiсти виводять її не з умов суспiльного життя, а з природи самої людини і її здатностi до самовиявлення самореалiзацiї. Теорiї саморегуляцiї властивий яскраво виявлений iндивiдуалiзм і суб'єктивiзм.

Рiзноманiтвiсть теорiй морального виховання, велика кiлькiсть праць, присвячених цьому питанню, не створюють можливостей для лiквiдацiї морального розладу, який спостерiгається серед молодi сучасного свiту, і не забезпечують повноцiнних результатiв морального формування особистостi в системi навчальних закладiв. Існування рiзних точок зору на моральне виховання, необгрувованих моральних рекомендацiй є свiдченням слабостi таких теорiй, якi кладуться в основу системи морального виховання зарубіжними педагогами.

На сучасному етапi розрiзняють двi етичнi (моральни) системи. Перша-- домiнує в Захiднiй Європi та Америцi. Згiдно з нею, заради досягнення навiть «великого добра» не можна допускати «мале зло» (скажiмо, допомагати товаришевi, передавши йому шпаргалку). Для прихильникiв другої (вона, зокрема, є панiвною на пострадянських теренах) поєднання добра i зла цiлком прийнятне.

Що ж до поглядів вітчизняних педагогів, то вони вважають, що у моральному вихованнi слiд спиратися на гуманiстичну iдею про те, як людинi вiд природи притаманне прагнення до добра, правди i краси. Виховання учнiв, на думку О.Вишневського, має забезпечити формування в них системи моральних цiнностей.

Наголошуючи на важливостi формування почуття нацiонального в людинi, К. Ушинський писав: „Є лише одна загальна для всiх природжена схильнiсть, на яку завжди може розраховувати виховання: це те, що ми звемо народнiсть: „Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любовi до батькiвщини, i ця любов дає вихованню ключ до серця людини i могутню опору для боротьби з її поганими природними, особистими, сiмейними i родовими нахилами. Звертаючись до народностi, виховання завжди знайде вiдповiдь i допомогу в живому i сильному почуттi людини, яке впливає багато сильнiше за переконання, сприйняття тiльки розумом або за звичку, вкорiнену страхом покарань. У лиходiя, в якого погасли всi благороднi дюдськi почуття можна ще дошукатися iскри любовi до батькiвщини: поля батькiвщини, її мова, її перекази i житгя нiколи не втрачають незбагненної влади над серцем людини. Є приклади ненавистi до батькiвщини, але скiльки любовi буває iнодi в цiй ненавистi!”

1.2 Категоріальний апарат проблеми

У складному процесі формування всебiчно розвиненої особистостi чільне мiсце належить моральному вихованню.

Моральне виховання - виховна дiяльність школи i сiм'ї що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок i звичок поведiнки на основi засвоєних iдеалiв, норм i принципiв моралi, участь у практичнiй дiяльності.

Результати морального воховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральнiсть, моральна свiдомiсть, моральнi переконаняя, моральнi почуття, моральні звички i моральна спрямованiсть.

Мораль -- система iдей, принципiв, законiв, норм i правил поведiнки та дiяльностi, якi регулюють гуманнi стосунки мiж людьми за будь-якої ситуацiї на демократичних засадах.

Моральнiсть -- охоплює моральнi погляди, переконання, почуття, стосунки, поведiнку людей.

Моральна свiдомість -- одна iз сторiн суспiльної свiдомостi, яка у виглядi уявлень i понять вiдображає реальнi вiдношення i регулює моральний бiк дiяльностi людини.

Моральнi переконання - пережитi та узагальненi моральнi принципи, норми.

Моральнi почуття -- запити, оцiнки, вiдношення, спрямованiсть духовного розвитку особистості.

Моральнi звички --корисні для суспiльства стiйкi форми поведiнки, що стають потребою i здiйснюiоться за будь-якої ситуації та умов.

Моральна спрямованість -- стiйка суспiльна позиція особистостi, що формується на свiтогляднiй основi, мотивах поведiнки i виявляється як властивiсть особистостi в рiзних умовах.

Методологiчною засадою морального виховання с етика. Етика -- наука про мораль, її природу, структуру та особливостi походження й розвитку моральних норм i взаємовiдносин мiж людьми в суспiльствi.

Абсолютно вiчнi цiнностi-- загальнолюдськi цiиностi, що мають унiверсальне значення та необмежену сферу застосування (доброта, правда, любов, чеснiсть, гiднiсть, краса, мудрiсть. справедливiсть та iн.).

Нацiональнi цинностi -- є значущими для одного народу, проте їх не завжди подiляють iншi народи. Наприклад, почутгя нацiоналiзму зрозумiле i близьке лише поневоленим народам i чуже тим, якi нiколи не втрачали своєї незалежностi. До цiєї групи цiнностей належать такi поняття, як патрiотизм, почуття нацiональної гiдностi, iсторична пам'ять тощо.

Формування нацiональної свiдомостi та моралі передбачає: виховання любовi до рiдної землi, до свого народу готовностi до працi в iм'я України, освоєння нацiональних цiнностей (мови, територiї, культури), вiдчуття своєї причетностi до розвитку нацiональної державностi, патрiотизм, що сприяє утвердженню нацiональної гiдностi, залучення учнiв до практичних справ розбудови державностi, формування почуття гiдностi й гордостi за свою Батькiвщину.

У вихованнi почуття нацiональної гiдностi велике значения має правдиве висвiтлення iсторiї культури та освiти народу, повернення до культурних надбань минулого, відкритгя невiдомих сторiнок нашої спадщини.

Патрiотичнi почутгя зміцнює героїко-патріотичне виховання, що покликане виробляти глибоке розумiння громадянського обов'язку, готовнiсть у будь який час стати на захист Вiтчизни, оволодiвати військовими знаннями, а також вивчати бойовi традицiї та героїчні сторiнки iсторiї народу, його збройних сил.

Вихователь повинен чiтко бачити сам процес становления нацiональної свiдомостi дитини та глибоко розумiти з ключових понять („нацiональний”, „поiатрiотизм”, „нацiоналiзм”, „громадянськiсть” тощо).

Громадянськi цiнностi-- грунтуються на визнаннi гiдностi людей i характернi для демократичних суспiльств. Це, зокрема, права i свободи людини, обов'язки перед iншими людьми iдеї соцiальної гармонiї, поваги до закону тощо.

Сiмейнi цiнностi-- моральнi основи житгя сiм'ї, стосунки поколiнь, закони подружньої вiрностi, пiклування про дiтей, пам'ять про предкiв та iн.

Моральнi стосунки в сiм'ї накладають вiдбиток на все життя людини, оскiльки її вплив повязаний, по-перше з сильними переживаннями, по-друге, вони постiйнiшi, по-трете в них закладаються пiдвалини всiх моральних ставлень людини до суспiльства, до праці, до iнших людей.

Цiнностi особистого життя мають значення насамперед для самої людини, визначають риси її характеру, поведiнку, стиль приватного життя та iн. Змiст морального виховання учнiв зумовлений потребами i вимогами суспiльства до формування всебiчно розвиненої особистостi, рiвнем його моральностi. З огляду на цi чинники, завдання морального вихованння в цiколi -- формування нацiональної свiдомостi й самосвiдомостi, прагнення жити в гармонiї з природою, свiдомої дисциплiни, обов'язку та вiдповiдальностi, поваги до закону, до старших, до жiнки.

У розвитку моральної свiдомостi дитини і підлітка О. Вишневськнй видiляє щонайменше три етапи, якi накладають на цю свiдомiсть помiтниiй вiдбиток, збагачують її змiст.

Першиий етап (етичне виховання) -- першооснова, корiння моралі. Вона починається з раннього перiоду життя в сiмї, з маминої колискової, 6а6усиної казки, з участi у народних звичаях та обрядах, iз народної пiснi, причетностi до народної творчостi. У ранньому дитинствi формуєъся культ рiдної оселi, сiм'ї, предкiв, рiдного села, мiста. Фундаментальне значення в процесi моральної етнiзацiї має рiдна мова, засвоєнню якої до певного часу не повиннi заважати iншi мови.

Другий етап (нацiонально-полiтичне моральне виховання) -- припадає переважно на підлітковий вiк i передбачає усвiдомлення себе як частини нацiї, етносу причетностi до неї як явиша полiтичного, що має чи виборює певне мiсце серед iнших національностей. До найважливiшх моментiв цього етапу морального виховання належать вiдновлення iсторичної пам'ятi та формування почуггя нацiональної гiдностi.

Третiй етап (громадсько-державне виховання) -- передбачає формування правильного розумiння понять патрiотизму й нацiоналiзму, виховання поваги до нацiонально-культурних цiнностей iнших народiв, прищеплення почутгя нацiональної, расової, конфесiйної толерантностi.

Великi можливостi морального виховання підлітків можна виділити у :

· виховання любовi до батькiв, до рiдної мови, вiрнiсть у коханнi, дружбi, побратимство, готовнiсть захишати слабших, пiклуватися про молодших, зокрема дiтей;

· шляхетне ставлення до дiвчини, жiнки, бабусi;

· непохитну вiрнiсть iдеям, принципам людської моралi та вiдстоювання повної свободи i незалежностi особистостi, народу, держави;

· турбота про розвиток народних традицiй, звичаїв, обрядiв, бережливе ставлення до рiдної природи, землi;

· прагнення робити пожертви на будiвництво храмiв, навчально-виховних і культурних закладів, цілеспрямований розвиток власних фiзичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму;

· вміння завжди i всюди чинити благородно, виявляти iншi чесноти.

1.3 Вікові особливості морального виховання підлітків

Виховання пiдлітків і юнацтва в дусi занальнолюдської моралi -- першорядне і вузлове завдання сучасної школи.

В основних напрямах загальноосвiтньої i професiйної освіти‚ визначено, що школа зобов'язана виробляти внутрiшні потреби жити i дiяти за принципами моралi, неухильно додержуватись правил соціального життя. З раннiх рокiв вона повинна виховувати в учнiв чеснiсть i правдивiсть, вимогливість і принциповiсть, стiйкiсть і мужність характеру.

Моральне виховання розглядається в сучасній педагогiц, як цiлiсний процес, спрямований на формування у підлітків та молодi моральної свiдомостi, моральних почуттiв та моральної поведiнки, а також моральних рис особистостi, якi визначаються загальноосвітньою програмою. В процесi виховання суспiльнi норми перетворються у внутрiшнi регулятори поведiнки кожної людина. Усвiдомленi i засвоєнi людиною моральні принципи набувають нових функцiй саморегуляцiї, стають основою самовдосконалення особистостi, а через це й суспiльства. Суспiльство виробляє людину як людину, так i вона виробляє суспiльство. Отже моральне виховання входить у систему формувания цiлiсної особистостi, яка характеризується єднiстю свiдомостi, моральних мотивiв поведiнки i суспiльно-корисної дiяльностi.

Моральна свiдомостъ iснує як суспiльна й iндивiдуальна. Перша формується суспiльним способом життя, друга -- є наслiдок виховного впливу суспiльства і спецiальних виховних органiзацiй. Предметом морального виховання є iндивiдуальна моральна свiдомiсть. Компонентами матерiальнної свiдомостi є моральнi переконання і моральнi оцiнки.

Моральнi переконання -- це внутрiшньо-прийнятi особистiстю, укорiненi в її свiдомостi уявлення i поняття про добро i зло, про правильнi і неправильнi моральнi вiдносини. Це, iнакше кажучи, стiйкi, твердi погляди людини на свою власну поведiнку, поведiнку інших людей. Завдання школи полягає в тому, щоб учнi глибоко усвiдомили змiст і значення справжнiх моральних цiнностей, суть комунiстичних критерiїв моральної краси, справедливостi, принциповостi, честi, гiдностi, обов'язку, совiстi і вiдповiдно до них поводилися, неухильно керувалися ними на кожному кроцi свого життя.

Моральна оцiнка -- це внутрiшня мiра, якою користується людина у своєму ставленнi як до своєї власної поведiнки, так i поведінки інших людей, суспiльних подій і явищ. Вона обумовлюється досвiдом людини, й свiтоглядом, iнформацiєю про предмет оцiнки. Структура моралъної оцiнки включає об'єкт оцiнки, суб'єкт, оцiночнi критерії. Моральна оцiнка має винятково важливу роль у становленнi особистостi i її моральної свiдомостi. Тiсно пов'язана iз потребами, iнтересами, почуттями, вона об'єктивно вiдображає її ставлення до дiйсностi, її моральне обличчя. Виявляється моральна оцiнка у її судженнях.

Моральна свідомiсть виступає у єдностi з моральними почуттями людини, яка бореться за iдеали. Виховання моральної свiдомостi нерозривно поєднане iз формуванням у пiдлiткiв i молодi оцiнного ставлення до явищ дiйсностi, яке виявляється в актах поведiнки i служить її мотивом. На основi моральної свiдомостi i почуттiв формуються моральнi звички -- усталенi, мiцно закрiпленi внаслiдок багаторазового повторения практичнi способи поведiнки людини. Перетворившись на звички, норми поведiнки виступають як постійний важілъ всiєї життедiяльностi особистостi. Людина, в якої виробились стiйкi моральнi звички, завжди дiє відповiдно до своїх переконань, почуттів, тому що дiяти, поводитися iнакше вона просто не може -- звички стали її натурою, невiд'ємною якiстю її характеру. Обов'язок школи, педагогiв -- формувати в учнів-підлітків тiльки такi звички поведiнки в колективi, в сiм'ї, в суспiльствi, якi вiдповiдають вимогам загальнолюдської моралi.

Формування моральної свiдомостi, почуттiв і звичок -- це єдиний процес, наслiдком якого є створення морально повноцiнної, духовно багатої і щасливої людини нового світу.

Серед провiдних завдань морального виховання особливої уваги набуває формування у школярiв громадянської вiдповiдальностi, активної життєвої позицiї, як стрижневої мральної якостi. Позицiя особи визначає й ставлення до Батькiвщини, до людей iнших нацiональностей, до громадських iнтересiв та суспільної працi.

Змiст виховної роботи повинен вiдповiдати психологічним особливостям, підлiткiв. Забезпечуються по-перше, доступнiсть і постувове ускладнення конкретного змiсту засвоюваних учнями моральних норм, по-друге, вiдповiдність способiв виховного впливу до вiку i розвитку школярів. Необхiдно також мати на увазi, що всi сторони й елементи процесу морального виховання виступають в нерозривному зв'язку.

Підлітки починають усвiдомлювати в доступнiй формi суть цієї великої мети, за здiйснення якої бореться соціум. У цьому вiцi дитина поступово переносить любов до своєї сiм'ї, до своєї школи, до міста, села, де вона живе, на всю Батькiвщину, на все наше суспiлъство.Поступово вони починають усвідомлювати значення працi в життi суспiльства, у них виховується повага і любов до людей і до самої працi. Вони навчаються дбайливо ставитись до наслiдкiв трудової дiяльностi. Вчитель виховує у дiтей товариськi вiдносини, формує у них уявлення про дружбу i товаришування, виховує звичку жити і працювати в колективi, ввiчливо ставитись до товаришiв і до старших, допомагати їм. У кожної дитини виховується вмiння пiдкорятись волi колективу, розпорядженням і наказам дорослих, вчасно виконувати доручену роботу, дотримуватись режиму працi і вiдпочинку, разом з iншими дiтьми починати i завершувати роботу, виявляти наполегливiсть, доводити розпочату справу до кiнця. Вони переконуються, що в колективi треба боротись проти пiдлабузникiв, проти тих, хто списує, пiдказує, користується чужою працею. У них виховується прагнення додержувати свою обiцянку, критичне, вимогливе ставлення до виконуваної роботи, вмiння оцiнити й якiсть.

В такому віці вони усвiдомлюють поняття про скромнiсть. Підлітки повиннi знати, що скромний учень з повагою ставиться до своїх батькiв, учителiв і всiх дорослих, стримано оцiнює свої успiхи, не вихваляється ними i не заздрить успiхам iнших. У них має бути сформована звичка самокритично оцiнювати свою поведiнку і не хизуватися перед товаришами своїми достоїнствами, становищем своїх батькiв.

У підлітковому вiцi кругозiр учнiв значно розширюється. Пiдлiтки вже усвiдомлюють свою роль для суспiльства, мають яснi уявлення про про боротьбу за мир у всьому свiтi, про перемоги вітчизняної науки та iн. На цiй основi формуються патрiотичнi почуття і переконання. В них розвиваються почуття любовi до усього свiту і ненавистi до експлуататорiв, до тих, хто принижує гордiсть людини, хто зневажає людину. Водночас розширюються можливостi дiтей у нагромадженнi позитивного морального досвiду. Учнi-пiдлiтки можуть брати систематичну участь у громадськiй дiяльностi, вони глибше, нiж молодшi школярi; усвiдомлюють значення працi для забезпечення суспільного добробуту. У підлітковому вiцi формується розумiння необхiдностi чiтко органiзованої працi, виконання колективних завдань виробляються звички шанувати свiй час та час iнших, наполегливо перемагати труднощi. У цьому вiцi учень здатний, без нагадування дорослих, виявляти дисциплiнованiсть, допомогати в органiзацiї працi класу, утримуватися вiд бажання вiдкласти незавершену справу.

Учнi такого вiку дiзнаються про людську честь i гiднiсть, у них формуються сталi звички чесно виконувати свої навчальнi i трудовi обов'язки, додержувати слова, правильно сприймати критику з боку, переборювати власнi вади, визнавати свої помилки, вiдповiдально ставитись до доручень.

В учнiв-пiдлiткiв формується бiльш глибоке розумiння таких понять, як скромнiсть, чеснiсть, правдивiсть. У цьому вiцi вони вже повиннi мати уявлення про принциповiсть, розумiти рiзницю мiж принциповiстю впертiстю, знати, який зв'язок iснує мiж принциповiстю та переконаннями людини, мiж принциповiстю i вибором життевої мети. У них формується прагнення бути послiдовними у своїх вчинках, за всяких умов дiяти вiдповiдно до норм загальноприйнятої моралi. З'являється самооцiнка і здатнiсть до саморегулювання.

У підлітковому вiцi змiст морального виховання розширюється й ускладнюється. Старшокласники можуть вже широко i всебiчно розумiти суть свого основного обов'язку, мати твердий погляд на працю, як на справу честi і доблестi, виявляти творчу iнiцiативу в своїй дiяльностi. Вiдповiдальне i творче ставлення до працi стає найважливiшою моральною рисою підлітків.

Підлітковий вік -- це той перiод, коли в учнiв значно поглиблюються уявлення про суспільну моралi, про моральну вiдповiдальнiсть кожного за суспiльнi справи, за згуртування i розвиток колективу. Хлопці та дiвчата повиннi не тiлъки дотримуватись правил соцiального спiвжиття, а й рiшуче, на полегливо боротися за вйконання цих правил кожним членом колективу.

Рисою характеру людини стає в такому вiцi почуття громадянсько честi і гiдностi. Навчаючись у школi, учень мусить розумiти зв'язок i залежнiсть між честю своєю власною i честю колективу, розглядати свою поведiнку з цього погляду, правильно розумiти моральну гiднiсть хлопця та дiвчини, знати, що таке совiсть i в чому полягає особисте щастя. Підлітки повиннi долати вади своєї поведiнки та поведiнки своїх товаришiв -- їхню самовпевненiсть, зарозумiлiсть та iн. У цьому вiцi учнi усвiдомлюють, що принциповiсть -- невiд'ємна риса загальнолюдської моралi.

Моральнвй розвиток учнiв -- складний процес. Вiдбувається вiн не за формальними ступенями i не рiвномiрно. Крiм того, не можна не зважати на особливостi iндивiдуального розвитку учнiв рiзного вiку. Тому й подiл змiсту морального виховання за вiковими перiодами має лише орiєнтовний характер.

Враховувати вiкові особливості у моральному вихованні дуже важливо. Моральнi якості підлітків формуються передусiм пiд впливом прикладу i авторитету старших, дорослих, а також пiд впливом режиму життя i працi. Від того, наскiльки умiло застосовуються у вихованвi цього віку саме цi методи, залежить дiєвiсть всiх iнших методiв.

В цьому вiцi починають бурхливо розвиватися моральнi почуття, i це позначається на всьому життi людини. Турбота, ласка з боку рiдних, радiсть, яка оточує дитину в здоровiй, згуртованiй сiм'ї виховують у дiтей почуття любовi до батькiв, сестер, братiв, породжують прагнення пiклуватися про них. Приклад батькiв, старших членiв сiм'ї стає для дитини тим животворним джерелом, з якого виростає поступово почуття любовi до людей, до народу до Батькiвщини. Але почуття дiтей у цьому вiцi не тiлъки легко збуджуються, а й легко зникають, викликаються явищами позитивними, i явищами негативними. Тому батьки і вчителi зобов'язанi виявляти велику чуйнiсть до дитячих переживань, постiйно пiдтримувати позитивнi переборювати негативнi почуття.

Без виховання почуттiв людяностi, чуйностi не можна уявити виховної роботи з підлітками. А для того щоб такi почуття виховувались, потрiбнi i позитивний приклад старших i такi моральнi вiдносини в колективi, в основi яких лежала б турбота про iнших людей, про товаришiв, про батька й матiр. Великої уваги в цей перiод потребує розвиток вольових якостей. Вихователь створює режимнi умови для дисциплiнування волi i вироблення позитивних моральних звичок. Звичка виконувати певнi вимоги стає основою для виявлення вольових актiв. Так, учитель домагаеться вiд учнiв дотримуватись на уроцi твердого порядку, бути уважними, старанно працювати.

Чутливiсть до добра i зла треба берегти й змiцнювати в дитячiй душi як велику моральну цiннiсть.

Швидкий розвиток моральних почуттiв пiдлiткiв, а також їхнього прагнення дотримуватись власних переконань змушують педагога все частiше вдаватись до роз'яснення етичних норм. Вихователь використовує кожну нагоду, щоб на яскравому i переконливому матерiалi розкрити перед учнями суть того чи iншого принципу моралі. Найдiйовiшим методом виховного впливу тут виступає етична бесiда, яка спонукає учнiв замислюватися над моральними питаннями, виносити свої мiркування на суд товаришiв. У пiдлiтковому вiцi загострюетъся почуття вiдповiдальностi перед колективом, створюються мiцнi товариськi i дружнi зв'язки. Дружба, що ваникає в цьому вiці iнодi залишається на все життя. У зв'язку з цвм треба широко використовувати позитивнi приклад товаришiв, налагоджувати дружбу, створювати про кожного з вихованцiв громадську думку, яка б допомагала йому духовно збагачуватись, сприяла б розвитковi позитивних сторiн його характеру.

Пiдлiтковий вiк -- це перiод шукання морального iдеалу. Пiдлiток створює собi улюблений моральний образ, який i прагне на слiдувати, намагається виробити в себе вiдповi цьому образу риси. І тут виступає певна рiзниця у вимогах до iдеалу, якi ставлять хлопчики i дiвчатка. Звичайною вимогою до iдеального образу є героїчнiсть. Але коли хлопчики неодмiнно вимагають героїчностi яскравої, не буденноi, особливо (польотiв у космос, перемог на полi бою та iн;), то дiвчаток заховлює переважно тверддість, мужність у боротьбі з власними вадами, в подоланні їх у щоденній наполегливій праці для суспільства. Цей потяг до наслідування ідеальним образам має виняткове значення для формування у вихованців високих життєвих інтересів і прагнень.

По-новому осмислюються вихователем і спроби спонукання до моральних вчинкiв. В середньому вiцi на перше мiсце виступає колектив, який ставить перед кожним вихованцем твердi вимоги i змушує його цiлою системою заходiв вiдкорятися їм.

Характерною ознакою розвитку волi в середньому шкiльному вiцi є те, що пiдлiток уже сам, свiдомо пiдкоряючись власним переконанням, може виховувати свою волю, удосконалюючи свiй характер. У зв'язку з цим режим життя i поведiнки може виступати як наслiдок власної активностi вихованця. Вiдомо, що багато видатних людей у пiдлiтковому вiцi виробляли для себе правила поведiнки, послiдовно i систематично їх виконували. У щоденниках, листах, записках учнiв цього вiку можна знайти спеціальнi „клятви”, „зароки”, „присяги” і т. п., у яких з суворою вимогливiстю визначенi певнi вимоги до себе. Враховуючи це, вихователь повинен не тiлъки i не просто вимагати вiд пiдлiткiв виконання режиму, а скеровувати їхню волю й активнiсть на самовиховання i самовдосконалення.

1.4 Шляхи формування моральності у підлітковому віці

Завдання i змiст морального виховання становлять своєрiдну модель формування особистостi, функцiонування якої залежить вiд вiку дiтей i способiв її використання. Спiввiдношення мiж завданнями i засобами морального вихованая перебуваютъу дiалектичнiй єдностi.

Виховання моральних якостей вiдбувається двома основними шляхами: учням роз'яснюють моральнi норми суспiльства i органiзовують їхню дiяльнiстъ вiдповiдно до цих норм. Нерозривна єднiсть цих двох сторiн виховного впливу робить можливим перехiд знань у внутрiшнi глибокi i стiйкi компоненти свiдомостi, якi у свою черту позначаються на поведiнцi людини. Слiд пiдкреслити, що методи морального виховання не можуть бути механiчно розмежованi. Вони тiсно переплетенi мiж собою, взаємно проникають один в одного i виступають як органiчне цiле, як єдина система засобiв виховного шляху. В силу цього аж нiяк не можна протиставляти рiзнi методи морального вихованвя з точки зору їх „бiльшоЇ” чи „меншої” ефективностi. „Нiякого засобу,-- говорив А.С. Макаренко, -- не можна розглядати вiдокремлено вiд системи. Нiякого засобу взагалi, хоч би який ми взяли, не можна визнати нi добрим, нi поганим, якщо ми розглядатимемо його окремо вiд iнших засобiв, вiд цiлої системи, вiд цi лого комплексу впливiв”.

Моральне життя людини -- це наслiдок впливу iнформацiї про моральнi норми на її ставлення до суспiльства, до iнших людей i до самої себе. Учнi засвоюють у школi не тiльки знання з предметiв, передбачених навчальним планом, а й певну систему теоретичних та нормативних знань з етики -- науки про мораль. Етичними знаннями вчитель озброює учнiв шляхом роз'яснення принципiв i норм комунiстичної моралi в процесi викладання навчального матерiалу, особливо з гуманiтарних дисциплiн. Цiй же метi сприяють спецiальні розповiдi вчителя, етичнi бесiди та диспути, що проводяться у позанавчальаий час, обговорення конкретних патань етики на зборах, у органiзацiях, в класних та мiжкласних колективах (пiсля вiдвiдання театру, кiно, музею та iн.), на конференцiях, на факультативах щодо питань моралi.

Сучасні педагоги вважають за необхiдне розкривати перед вихованцями теорiю загальноприйнятої моралi, теорiю поведiнки людей сучасного суспiльства. Пiдкреслювати, що наша суспiльна практика, iсторiя i сучасна дiяльнiсть народу дають багатющий матерiал для захоплюючого, переконлявого викладання етичних знань, для морального зростання колективу, для створення кожним членом колективу своєї особистої моралъної програми, без якої не можна уявити собi розвиток нової людини.

З метою систематизацiї знань учнiв про суспільну мораль для школи мають опрацьовуватись посiбники з морального виховання, програми для факультативного курсу з питань етики. Роз'яснення етичних норм має бути спрямоване, в першу чергу, на засвоєння учнями знань про правила поведiнки. Знання про суспільну мораль не можуть бути абстрактними. Вони тiсно пов'язуються з усiєю системою наукових знань, природно випливають з них. Розповідаючи про тi чи iншi факти i явища суспiльного життя, вчитель може i повинен давати їм моральну оцiнку, формуючи тим самим в учнiв правильнi моральнi поняття i уявлення. Так, розповiдаючи про iсторичнi подiї, вiн має змогу впливати на виробленния в учнiв таких понять, як героїзм, iдейнiсть, патрiотизм, принциповiсть i т. д.; розкриття художнього образу служить створенню уявлень про хорошi i поганi риси характеру, про позитивнi i негативнi риси поведiнки людини.

В процесi викладання будь-якого цредмету можна i треба використовувати (в логiчному зв'язку з матерiалом, що вивчається) яскравi i влучнi висловлювання видатних людей про норми поведiнки -- моральнi сентенцiї, афоризми тощо, а також народнi прислiв'я i приказки.

Важливим чанником морального розвитку учнiв у процесi навчання є їхне емоцiйне ставлення до засвоюваних знань i при слуханнi розповiдi вчителя, i при читаннi книжки глибше западає в душу, краще запам'ятовується i стає основою мiцних переконань той матеріал, якай сприйнято не тiльки розумом, а й почуттям. Тому, добираючи матерiал для уроку, учитель мусить передбачати вплив i на мислення, i на почуття учнiв. Особливо легко викликати у пiдлiткiв і юнаків переживання, пов'язанi з героїзмом, мужнiстю, хоробрiстю. Життя нашого суспiльства сповненi блискучими зразками доблестi, вiдваги, творчого дерзання, непохитностi i самовiдданостi в боротьбi. Цi зразки пробуджують у вихованцiв прагнення до героїчного.

Значно важче викликати позитивнi почуття тодi, коли факти не яскравi, буденнi, малопомiтнi. В таких випадках треба особливо старанно добирати і аналiзувати матеріал з погляду його емоцiйної наснащеностi. Підлітки схильнi бачити все яскраве, виразне й красиве в оточенні. Але воин далеко не завжди помiчають прекрасне там, де шлях до героїчного, високого, благородного йде через довгу, важку, одноманiтну працю. Тим часом треба розкривати моральну цiннiсть саме такої малопомiтної, терплячої інаполегливої працi.

Впливає на почуття новизна, незвичайна інформацію про те, про що учнi вже чули кiлька разiв, не дiє на емоцiї з такою ж силою, як ранiше. Поновлює силу почуттiв висвiтлення вiдомого в нових зв'язках, якi розкривають непомiченi ранiше сторони явищ i фактiв.

Сила почуттiв залежить також вiд майстерностi висвiтлення матерiалу, зокрема, вiд умiлого використання художньої мови, засобiв образотворчого мистецтва. Почуття збуджуються й тодi, коли для розкриття тiєї чи iншої моральної норми використовуються факти з близького i зрозумiлого дiтям оточення.

Роз'яснення етичних норм повинно викликати прагнення до дiї. Учитель добивається цього рiзними шляхами, зокрема наводячи характернi приклади, якi стають взiрцем дляучнів, породжують у них бажання активно боротися за справедливiсть або приклади негативного характеру, що збуджують в учнiв, якi завинили, сором за свою поведiнку i прагнення виправити її. Однак роз'яснення етичної норми не може перетворюватись на настирливе втовкмачувань. Вiд голих, не пiдкрiплених практикою повчань користi небагато. Вони не викликають тих активних переживань, якi спонукають людину дiяти, прагнути до самовдосконалення i не перетворюються у регулятивний механiзм управлiння поведiнкою дитини.

Роз'яснення етичних норм при всiй своїй великiй виховнiй ролi, саме по собi поза дiяльнiстю вихованцiв, ще не завершує процесу формування їхньої моральної свiдомостi. Осмислення i переживання моральних цiнностей поєднується з безпосереднiм втiленням їх у поведiнцi учнiв, у практичних дiях колективу, в якому при педагогiчнодоцiльному керiвництвi мiж його членами складаються морально цiннi взаємини. Прикладом моральних вiдносин є товариська взаємодопомога, дружба, солiдарнiсть, пiклування про долю товариша. Можуть мати мiсце (якщо виховна робота будуеться неправильно) i негативнi вiдносини -- суперництво, заздрiсть, лицемiрство, байдужiсть та iн.

Завдання вчителя -- створювати всiєю системою засобiв виховного впливу такi моральнi вiдносини, при яких би дитина переживала задоволення вiд того, що вона своїми вчинками, своєю поведiнкою приносить радiсть людям, творить добро для них. Це -- азбука морального виховання.

Особистiсть лише тодi починае набувати стiйких моральних якостей, коли цьому сприяють i об'єктивнi умови, й позицiя у колективi, значимiсть соцiальної ролi, яку вона виконуе. Соцiальна роль дитини у колективi обумовлюєтъся громадською роботою, яку вона виконує i створенням про неї певної громадської думки.

Основним завданням включения дитини в життя i дiяльнiсть колективу є соцiальна координацiя її поведiнки і приведения її у вiдповiднiсть до вимог суспiльства. Спiлкування у дiяльностi i через спiльну дiяльнiсть впливає на моральне обличчя дитини, збагачує й моральний досвiд, задовольняє потребу у самоствердженнi. Моральність безпечується, на думку А. С. Макаренка, тим, що дитина виконує рiзнi соцiальнi функцїї: органiзатора (лiдера) і виконавця.

У такій ситуації вiдбувається активний процес усвiдомлення моральних обов'язкiв i вiдповiдальностi перед колективом та вiдповiдних цьому установок i мотивiв дiяльностi й поведiнки.

На сучасному етапі збiльшилась кiлькiсть дослiджень з проблем морального виховання. Однак точної, цiльної теорiї ще не iснує. На основi популярних фiлософських вчень розробляються системи морального розвитку особистостi. Рiзноманiтнiсть теорiй морального виховання, велика кiлькiсть праць, присвячених цьому питанню, не створюють можливостей для лiквiдацiї морального розладу, який спостерiгається серед молодi сучасного свiту, і не забезпечують повноцiнних результатiв морального формування особистостi в системi навчальних закладiв.

Результати морального виховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральнiсть, моральна свiдомiсть, моральнi переконаняя, моральнi почуття, моральні звички i моральна спрямованiсть.

Розвиток моральних цінностей, проходить під впливом різних факторів та процесів, може здійснюватись під впливом спеціально організованої навчально-виховної роботи, системи заходів та прийомів, що спрямована на покращення та удосконалення моральних особистісних орієнтацій у підлітків, які навчаються у загально-освітніх закладах.

Педагоги повиннi зважати на певну дорослість підлітків, на особливостi їхнього мислення, вікові анатомо-фізіологічні зміни, на глибину та iнтенсивність їх емоцiйного життя. Моральнi почуття підлітків формуються й розвиваються пiд впливом фактiв i явищ навколишнього середовища, художньої, лiтератури кiно, телебачення тощо. Завдання педагогiв -- спрямувати цi впливи на правильний шлях, на спонукання вихованцiв до вияву найблагородніших проявів честi, справедливостi, дружби, любовi до народу, до працi на благо суспiльства. Це вимагає вiд педагогiв надзвичайно тактовної, обережної i делiкатної роз'яснювальної роботи, спрямованої на встановлення здорових вiдносин між хлопцями й дiвчатами; вiдносин, пройнятих духом взаемної пошани, дружби, товариської взаємодопомоги, скромностi, стриманностi, вiдповiдальностi перед колективом i своїм власним майбутнiм. Головне у вихованнi підлітків -- добиватися, щоб самi вихованцi прагнули до моральної чистоти.

Вся система методiв морального виховання, що застосовується у старших класах школи (бесiди, лекцiї, диспути, громадська дiяльнiсть та iн.), має бути спрямованою на розвиток самосвiдомості учнiв, на самовиховання і самовдосконалення.

РОЗДІЛ 2. Експериментальна робота по визначенню можливостей морального виховання підлітків в умовах загальноосвітнього закладу

2.1 Організація експериментальної роботи

Базою для проведення експериментальної роботи була обрана Петриківська середня загальна школа. В експерименті брали участь 32 учні 9-А класу( 17 хлопчиків та 15 дівчаток).

Мета експериментальної роботи полягала у виявленні сформованості у старшокласників моральних цінностей та орієнтацій, бажання (небажання) розвивати їх у себе, слідувати їм у повсякденному житті. Їх місце вимірювалося за допомогою анкетування, що перш за все, відповідало віковим особливостям учнів, було змістовним, конструктивним, наближеним до реального життя підлітків, відображало їхні інтереси і прагнення. Результати, отримані за допомогою анкетування підлягали наступному кількісному та якісному аналізу.

Експериментальна робота була організована в три етапи.

На першому етапі - підготовчий, нами був укладений список інформативних джерел, конкретний термінологічний апарат досліджуваний проблемою з'ясування вікових особливостей морального виховання підлітків.

На другому етапі - основний, проведено теоретичне узагальнення проблеми морального виховання підлітків, визначено актуальність, концептуальний апарат.

На третьому етапі - заключний, підготовлено і проведено експериментальну роботу з вивчення сформованості моральних цінностей у підлітковому віці. Здійснено якісний і кількісний аналіз експериментальних даних.

Нами застосовано з групи запитань. Анкета № 1 складається з 6 запитань, анкета № 2 з 7 запитань, анкета № 3 з 7 запитань.

Анкета № 1

1. Який зміст Ви вкладаєте у поняття „цінність”, „моральні цінності”?

2. „Духовні цінності”, як Ви це розумієте?

3. Чи потрібні вони у нашому сьогоднішньому житті? (Так, ні). Чому?

4. Чи слідуєте Ви моральним цінностям у своєму житті? Якщо так, то яким саме? У чому конкретно це виявляється?

5. Чи згодні Ви з твердженням Бруно Ясенського: „Бійся байдужих. Вони не вбивають і не зраджують, але з їх мовчазної згоди на землі існують війни й нещастя”. (Так, ні). Чому?

6. Якими життєвими установками, цінностями, на Вашу думку, вони керуються?

Анкета № 2

1. Який зміст Ви вкладаєте в поняття „добро”, „доброта”?

2. Що означає бути доброю людиною?

3. Чи потрібна доброта сьогодні? (Так, ні). Чому?

4. Чи згодні Ви з твердженням: „доброта має бути з кулаками”? Чому?

5. Чи властиві Вам якості доброї людини? Якщо так, то в чому це виявляється?

6. Чи намагаєтесь Ви бути добрим? (Так, ні). Чому?

7. Чи робите щось, щоб розвинути в себе якості доброї людини?

Анкета № 3

1. Що найбільше Ви цінуєте в житті, в людях?

2. Кого з відомих Вам людей вважаєте високоморальної і чому:

А) з-поміж видатних людей

Б) з-поміж героїв книг, фільмів

В) оточуючих вас людей?

3. Гідність людини. У чому її суть? У чому вона виявляється?

4. що означає поважати гідність людини? У чому ця повага виявляється?

5. Гідність справжня та видима. У чому відмінність між ними?

6. Чи випадало Вам захищати свою гвдність, гідність іншої людини? Якщо так, то в чому це виявлялось?

7. Гідність та самоповага. Чи є між ними зв'язок? Якщо так, то який?

2.2 Кількісно-якісний аналіз отриманих даних

За отриманими результатами можна виділити 6 груп учнів. Відповідно до висловлених думок та реплік.

1-а група: Спрямованість на себе (25 % - 8 учнів): люби себе, зневажай інших - і в житті на тебе чекає успіх; думай тільки про себе та своє майбутнє; ні перед чим не зупиняйся: ти повинен бути сильним, бо інакше навіщо тобі жити.

2-а група: Спрямованість на інших (3% - 1 учень): люби людей та своїх ближніх 4 захищай слабких; будь справедливим; поважай інших, допомагай слабшим.

3-а група: Спрямованість на морально-ціннісні життєві настанови (15% - 5 учнів): будь благородним, не впадай у відчай за будь-яких життєвих обставин; будь чесним усе життя; йди вперед і не здавайся;

4-а група: Спрямованість на пошук і вибір життєвого шляху (6% - 2 учні) : знайди свій шлях і прямуй по ньому; цінуй все, що дає тобі життя, і добивайся поставленої мети все досягай своєю працею; багато знай, просувайся вперед;

5-а група: Спрямованість на матеріальні цінності (46% - 14 учнів ): час - гроші, хто не встиг, той спізнився; будь-якою ціною - до благополуччя та комфорту; життя прекрасне! І потрібно, щоб ти процвітав, мав все, що тільки побажаєш.

6-а група: Без гасел (5% - 2 учні ), думки невиражені, майже не сформульовані, набір фраз.

Отримані результати свідчать про сформованість моральних орієнтацій. Було виділено 6 груп дітей відповідно отриманих данних, серед яких проводилася диференціація за спрямованістю моральних орієнтацій. Дослідження свідчать, що у багатьох школярів відсутня потреба в самопізнанні й самоаналізі, без чого не може бути повноцінного відчуття життя, прагнень до істини добра і зла. Спостерігається масовість молодіжної свідомості під впливом досить однотипних та збіднених потреб у молоді, посилюється процес уніфікування культурно-естетичних потреб. Найнижчі результати стосувались любові до людей та поваги до оточуючих.

ВИСНОВОК

Дослідження свідчать, що у багатьох школярів відсутня потреба в самопізнанні й самоаналізі, без чого не може бути повноцінного відчуття життя, прагнень до істини добра і зла. Спостерігається масовість молодіжної свідомості під впливом досить однотипних та збіднених потреб у молоді, посилюється процес уніфікування культурно-естетичних потреб.

Було досягнуто:

· Висвітлено історичний аспект проблеми морального виховання підлітків.