Обґрунтування вибору медикаментозної обробки кореневих каналів та силеру при лікуванні хронічного періодонтиту (клініко-лабораторне дослідження)

Хворі другої групи першої підгрупи одержували наступне додаткове лікування (Л2.1):

Після висушування КК (пункт 11, с.56) за допомогою паперових штифтів, у КК вносили рідину №1 Дентин-герметизуючого ліквіду (Ftorcalcit-D, Latus, Україна) за допомогою ендодонтичної голки на 30 секунд. Після чого висушували КК за допомогою паперових штифтів Protaper Universal Paper Points F1 (Dentsply, США).

Наступним етапом було внесення рідини №2 Дентин-герметизуючого ліквіду (Ftorcalcit-D, Latus, Україна) за допомогою паперового піну на 30 секунд. Далі КК висушували за допомогою паперових штифтів Protaper Universal Paper Points F1 (Dentsply, США) та пломбували за традиційною методикою (починаючи з пункту 12).

Лікування хворих другої групи другої підгрупи здійснювалося наступним чином (Л2.2):

Після висушування КК (пункт 11, с.56) за допомогою паперових штифтів, у КК вносили рідину №1 Дентин-герметизуючого ліквіду (Ftorcalcit-D, Latus, Україна) за допомогою ендодонтичної голки на 30 секунд.

Після чого висушували КК за допомогою паперових штифтів Protaper Universal Paper Points F1 (Dentsply, США). Наступним етапом було внесення рідини №2 Дентин-герметизуючого ліквіду (Ftorcalcit-D, Latus, Україна) за допомогою паперового піну на 30 секунд.

Далі КК висушували за допомогою паперових штифтів Protaper Universal Paper Points F1 (Dentsply, США).

Пломбування КК проводили силером Canason (Voco, Німеччина) з гутаперчею Protaper F1 (Dentsply, США) методом центрального штифта та за допомогою ультразвукового обладнання UDS-L (Woodpecker, Китай). Пасту (силер) вводили в КК за допомогою каналонаповнювача Lentulo (Dentsply, США) та ретельно пломбували ультразвуковим приладом UDS-L (Woodpecker, Китай) в два підходи по 3 с з перервою в 5 - 9 с на середній потужності в режимі «Ендо».

Підігнаний гутаперчевий штифт занурювали у ту ж пасту й повільно вводили його в канал до упору. Надлишок штифта зрізали Gutta Cutter-ом.

Далі накладали тимчасову пломбу з Дентин-пасти (Владмива, Росія).

На розроблений нами метод лікування було одержано патент (деклараційний патент на корисну модель UA 102982 від 25.11.2015, Бюл. № 22).

2.4 Методи статистичної обробки результатів дослідження

Обробка результатів досліджень проводилася з використанням методів описової статистики з розрахунком середніх значень та стандартних відхилень (М±m). При наявності значного розкиду даних для їх описання використовувалися медіана та квартилі (25%, 75%), а також міжквартильний розмах [99, 120]. Для порівняння результатів лікування в основній та контрольній групах, а також результатів експериментальних досліджень було використано критерії Вілкоксона (дозволяє порівняти показники, виміряні у різних умовах на одній і тій самій вибірці) та Манна-Уитні (використовується для оцінки різниці між двома вибірками за рівнем будь-якої ознаки, виміряної якісно; дозволяє виявити відмінності в значенні параметра між малими вибірками) [48]. Методи аналізу альтернативних ознак використані для визначення достовірності розбіжностей в частоті зустрічальності ознаки між досліджуваними вибірками [99]. Кореляційний аналіз використовувався для встановлення наявності значимих зв'язків між досліджуваними показниками [181], факторний аналіз - для дослідження структури зв'язків між показниками [72].



РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ОБГРУНТУВАННЯ РОЗРОБЛЕНОГО МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ АПІКАЛЬНИЙ ПЕРІОДОНТИТ

Відповідно до структури досліджень (рис.2.1) для обґрунтування розробленого методу лікування хворих на ХАП було проведено лабораторні дослідження, які включали визначення антибактеріальних властивостей ендодонтичних матеріалів та мікробіологічні дослідження на мікробне підтікання. Результати ціх досліджень дозволили визначити найбільш ефективні матеріали для тимчасового та постійного пломбування, а також оцінити герметичність пломбування КК при різних способах їх обробки (традиційним та розробленим нами).

3.1 Результати дослідження антибактеріальних властивостей силерів

Ендодонтичні матеріали відіграют суттеву ролі в успішності лікування хворих на ХАП, оскільки від їх якостей залежить герметичність обтурування КК і верхівкового отвору, надійність захисту від різних видів бактерій, бактерицідний та бактеріостатичний ефект.

Вивчення антибактеріальних властивостей ендодонтичних матеріалів, які використовуються для лікування хворих на ХАП, яке було виконано стандартним чашковим методом лунок показало, що силери мали різну протимікробну дію, яка суттево залежала від виду мікроорганізмів.

Для підтвердження ефективності кожного з досліджуваних зразків ендодонтичних матеріалів було проведено порівняння діаметрів зон затримки росту мікроорганізмів через 24 та 72 години спостереження з використанням U-критерія Манна-Уітні. В табл. 3.1 наведені результати визначення середнього діаметру зон затримки росту досліджуваних мікроорганізмів через 24 та 72 години з початку експерименту. Для ілюстрації отриманих результатів для кожного з мікроорганізмів було построено відповідні гістограми та зроблено фотографії (рис.3.1-3.4). На усіх фотографіях номера зон відповідают номерам ендодонтичних матеріалів (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Результати оцінки середнього діаметру зон затримки росту досліджуваних мікроорганізмів, мм

Ендодонтич. матеріал	Час спостереж., години	Тест-мікроорганізми
		Staphylococcus aureus	Streptococcus pyogenes	Enterococcus faecalis	Neisseria subflava
1.Metapex (META)	24	17,4±0,6	18,8±0,4	20,0±0,2	19,2±0,3
	72	18,4±0,45	21,3±0,5	19,5±0,4	20,4±0,3
2.Ultracal XS (Ultradent)	24	20,4±0,31	29,7±0,41	41,7±0,61	32,6±0,61
	72	27,6±0,82	29,9±0,52	41,1±0,12	30,2±0,32
3.«Canason» (Voco)	24	23,5±1,53	25,0±0,43	38,2±0,33	24,3±1,6
	72	23,7±0,24	27,0±1,04	33,8±0,6	28,2±0,6
4.«Аh Plus» (Dentsply)	24	21,5±0,9	0	23,2±0,2	0
	72	29,0±1,1	0	26,4±1,4	15,3±0,3
5.«Citofil Са» (Латус)	24	0	0	0	0
	72	1,8±1,0	0	0	0

Примітки: ¹ - розбіжність в показниках через 24 години між 1 і 2 зразками достовірна (р<0,01) за критерієм Манна-Уітні; ²- розбіжність в показниках через 72 години між 1 і 2 зразками достовірна (р<0,01); ³- розбіжність в показниках через 24 години між 1 і 3 зразками достовірна (р<0,01); ⁴- розбіжність в показниках через 72 години між 1 і 3 зразками достовірна (р<0,01); ⁵- розбіжність в показниках через 72 години між 1 і 4 зразками достовірна (р<0,01).



Рис. 3.1. Гістограма середніх діаметрів зон затримки росту Staphylococcus aureus та фотографія відповідних зон.

Рис. 3.2. Гістограма середніх діаметрів зон затримки росту Streptococcus Pyogenes та фотографія відповідних зон.

На підставі аналізу результатів порівняння антисептичної дії ендодонтичних матеріалів (табл.3.1, рис.3.1-3.4) можна відзначити деякі закономірності. Так, перший зразок з матеріалом Metapex, порівняно з другим, третім та четвертим зразками показав достовірно (р<0,01) нижчу антисептичну дію по відношенню до всіх досліджених мікроорганізмів. Крім того, збільшення часу дії матеріалу на мікроорганізми з 24 годин до 72 не викликало достовірного збільшення зони затримки їх зростання. З іншого боку, цей матеріал має практично однакову антибактеріальну дію на всі досліджені мікроорганізми, що, якоюсь мірою, можна віднести до його переваг. Даний зразок, відповідно до приведеної вище класифікації, має помірно виражений антибактеріальний ефект.

Рис. 3.3. Гістограма середніх діаметрів зон затримки росту Enterococcus faecalis та фотографія відповідних зон.

Рис. 3.4. Гістограма середніх діаметрів зон затримки росту Neisseria subflava та фотографія відповідних зон.

Більш виражений антисептичний ефект, в порівнянні з зразками першої групи, мають другий (гідроокис кальцію) та третій (ЦОЕ) матеріали, які справляють достовірно (р<0,01) більш виражений вплив на досліджені мікроорганізми. Антибактеріальна дія цих матеріалів призводить до вираженої затримки зростання мікроорганізмів, причому найбільший ефект виявлено по відношенню до Enterococcus faecalis. Порівнюючи дію другого та третього зразків між собою можна відзначити, що другий матеріал має більш виражену дію на Streptococcus pyogenes, Neisseria subflava і Enterococcus faecalis. Таким чином, обидва досліджені матеріали мають високий антибактеріальний ефект по відношенню до всіх чотирьох видів мікроорганізмів, що робить їх придатними до лікування хворих на ХАП.

Четверта група зразків з досліджуємим матеріалом (СЕС), порівняно з другим та третім зразками, мала слабкішу дію на Enterococcus faecalis і схожу з другим зразком дію на Staphylococcus aureus, проте не впливала на зростання Streptococcus pyogenes і слабо впливала на Neisseria subflava. Оскільки при хронічному запаленні переважає змішана мікрофлора, а при гострому - стрептококова або стафілококова, даний матеріал не може вважатися відповідним через відсутність ефективної дії на частину мікроорганізмів.

П'ятий досліджений пломбувальний матеріал (композит) не показав антисептичної дії ні на один з досліджених штамів мікроорганізмів, тобто він не має необхідних характеристик для лікування хворих на ХАП.

Таким чином, виходячи з отриманих результатів можна стверджувати, що більшість використаних пломбувальних матеріалів мала антисептичні властивості, але ефективність їх застосування залежала від виду мікрофлори. Виявлено, що найбільш виражений антибактеріальний ефект мал силер для тимчасового пломбування на основі гідроокису кальцію. З постійних пломбувальних матеріалів, високоефективним виявився ЦОЕ матеріал, застосування якого пригнічувало ріст усіх референт-штамів.

При лікуванні хворих на ХАП є доцільним використання тимчасового пломбувального матеріалу на основі гідроокису кальцію з подальшою заміною на постійний ЦОЕ силер. Така схема лікування дає найбільш стійкий результат, що треба враховувати, вибираючи силери для лікування інфікованих КК.

3.2 Результати мікробіологічного дослідження на апікальне підтікання

Оцінка якості герметизації КК методом КАМП показала, що в першій групі (контрольній) у всіх трьох зразках зміна кольору живільного середовища спостерігалася вже на 2-гу добу з початку інкубації (Рис.3.5). Візуальна зміна кольору свідчила про просочування Spp. Staphylococcus через КК досліджуваного зуба в живильне середовище.

У всіх зразках основної групи зміни кольору живильного середовища візуально не спостерігалося навіть на 60 добу інкубації (Рис. 3.6). В основній групі зуби було запломбовано за традіційною методикою (1) та за методикою, яка обгрунтовується (2).

Отримані результати свідчать про відсутність КАМП в зразках, які підготовлені і запломбовані, як за традиційною методикою, так і за розробленою нами. Таким чином, методом КАМП досліджено, що пломбування КК ЦОЕ силером за методикою «майстер-штифт» в поєднанні з механічною обробкою інструментами змінної конусності забезпечують достатню герметизацію КК.

Рис. 3.5. Зразок контрольної групи зубів на 2-гу добу інкубації.

1 2 1 2

а б

Рис. 3.6. Зразки основної групі зубів (1- запломбовані за традіційною методикою, 2 - за розробленою) в різні срокі інкубації (а - 14-й день інкубації; б- 60-й день інкубації).

3.3 Результати дослідження якості герметизації кореневих каналів методом растрової скануючої електронної мікроскопії

Електронно-мікроскопічне дослідження якості герметизації КК було проведено на видалених зубах після традиційної та розробленої методик пломбування, яку ми науково обґрунтовуємо.

Вивчення фотографій шліфів досліджуваних груп зубів, отриманих при малих збільшеннях, показало, що традиційне пломбування КК не гарантує щільного прилягання кореневої пломби до його стінок і, відповідно, не забезпечує належного герметизму.

На поперечних шліфах серединної частини кореня зуба (рис.3.7) добре видно мікропорожнечі у силері, а також простори між кореневою пломбою і стінками каналу (показано стрілками). Наявність таких порожнеч в кореневій пломбі, що не видно на рентгенівських знімках, може стати причиною ускладнень у віддалені терміни після лікування.

На фотографіях коренів, які було запломбовано з використанням традиційної методики хемо-механічної обробки і пломбування КК (рис.3.8), було виявлено відкриті дентинні канальці (показані стрілками). Неякісне пломбування, відсутність належного герметизму при обтурації КК, наявність мікропросторів між стінкою зуба і кореневою пломбою, можуть привести до реінфікування дентинних канальців, що, в свою чергу, може привести до розвитку запальних захворювань періапікальної області.

Рис.3.7. Поперечне розпилювання кореня зуба, запломбованого по традиційній методиці.

Рис.3.8. Відкриті дентинні канальці стінки КК (традиційна обробка).

У зразках зубів, отриманих після процедури ендофторування (рис. 3.9), спостерігаються візерунчасті відкладення кристалів на поверхні стінки КК (показано стрілками). По мікрофотографіях видно, що дентин-герметизуюча система запечатала отвори дентинних канальців на всьому протязі КК. Проникнення кристалів в дентинні канальці спостерігалося на глибині до 15 нм. Отримана в результаті обробки сіль не вимивається тканинною рідиною і перешкоджає проникненню і розвитку мікрофлори в дентинних канальцях.

а б

в

Рис. 3.9. Стінка КК, оброблена розчинами для глибокого фторування (а - зразок групи 2; б - зразок групи 3; в - зразок групи 4).

Проникнення кристалів в дентинні канальці спостерігалося на глибині до 15 нм. Отримана в результаті обробки сіль не вимивається тканинною рідиною і перешкоджає проникненню і розвитку мікрофлори в дентинних канальцях.

На рис.3.10 представлені зразки мікрофотографій розпилювань зубів з нанесеною вимірювальною сіткою при різних методах обробки КК.

а

б

в



г

д

е

ж

Рис. 3.10. Мікрофотографії розпилювань коренів зубів при різних методах обробки КК (а - зразок групи 1; б - зразок групи 2; в, г - зразки групи 3 ; д, е, ж - зразки групи 4).

Результати проведених вимірів при різних видах обробки КК представлені в табл.3.2. Усі показники представлені в пікселях, окрім середніх значень, які також переведені в нанометри. Порівняння середніх значень довжини мікропросторів при різних методах обробки КК проведене з використанням непараметричного U критерію Манна-Уітні при рівні значущості (p<0,01).

Таблиця 3.2

Середні значення довжини мікропросторів між пломбою і стінкою КК при різних методах обробки, пікселі

Група зубів	Середнє значення (пікселі)	Середнє значення (нм)	Медіана	Мін. значення	Макс. значення	Квартильн. розмах (25%-75%)
1	118,5	10,8	118,0	96,0	142,0	34,0
2	65,31	6,1	40,5	9,0	139,0	92,5
3	26,92	2,5	27,0	0,0	75,0	38,0
4	15,13,4	1,4	10,0	0,0	53,0	16,0

Примітки: 1 - відмінності в середніх значеннях показника між групами 1 и 2 достовірні; 2 - відмінності в середніх значеннях показника між групами 1и 3 достовірні; 3 - відмінності в середніх значеннях показника між групами 1и 4 достовірні; 4 - відмінності в середніх значеннях показника між групами 2 и 4 достовірні.

З даних, що наведено в табл. 3.2 видно, що середня довжина мікропросторів в шліфах змінювалася від 1,4 нм до 10,8 нм. Достовірно найменша довжина мікрощілини, що склала 1,4 нм, виявлена в зразках групи 4, запломбованих за розробленою методикою, що обґрунтовується. У зубах, віднесених до 3-ї групи, вона складала 2,5 нм, в 2-ій групі - 6,1 нм. Найбільший показник довжини мікрощілини виявлений в зубах, запломбованих за традиційною методикою, він склав 10,8 нм.

Таким чином, при традиційній методиці обробки КК крайове прилягання до дентину і гутаперчі недостатньо щільне, що призводить до утворення щілин і множинних мікропорожнин. При клінічному використанні такої методики це може призводити до недостатньої герметичності обтурації КК.

Проведення глибокого фторування стінок КК зуба дозволяє надійно, на значну глибину обтурувати отвори дентинних трубочок, які відкриваються в просвіт каналу. При подальшому пломбуванні каналу трубочки залишаються закритими. Тому, навіть при неякісній обтурації КК пломбувальним матеріалом (в результаті усадки матеріалу, технічної або лікарської помилки) ліквід не вимивається з дентинних трубочок тканинною рідиною.

Використання РСЭМ дозволило об'єктивно оцінити якість обтурації КК і підтвердити ефективність розробленої методики порівняно з традиційною.

Результати кількісної оцінки якості пломбування КК методом РСЕМ показали, що мінімальний розмір мікрощілини склав 1,4 нм та був виявлений в зразках, запломбованих за розробленою методикою. Достовірно найгірший результат було отримано в зразках, запломбованих за традиційною методикою, оскільки в них встановлено максимальний розмір мікрощілини, що склав 10,8 нм.

Проведені дослідження показали, що силер при кожній методиці пломбування мав особливості крайового прилягання, характерні для шліфів своєї групи. У групі 1 дентинні канальці стінки кореня були відкриті, не було щільного прилягання силера до стінки КК. У групах 3 та 4, де застосовувалася ультразвукова активація силера, візуально визначалася менша кількість мікропросторів, в порівнянні з 1 і 2 групами. У групах 2, 3 і 4 дентинні канальці були запечатані кристалами дентин-герметизирующего ликвида.

Таким чином, проведені лабораторні дослідження дозволили обрати найбільш ефективні з позиції антимікробної дії силери для пломбування КК, що дає змогу покращити результати лікування хворих на ХАП. Дослідження на апікальне підтікання показали достатню ефективність як традиційного, так і розробленого методів обробки КК. Найбільш переконливі результати було отримано з використанням електронної мікроскопії, яка дозволила кількісно підтвердити значні переваги розробленого нами методу лікування.

Отже, на підставі отриманих в даному розділі результатів можна зробити наступні висновки:

Мікробіологічні дослідження силерів дозволили встановити, що більшість використаних пломбувальних матеріалів має антисептичні властивості, але ефективність їх застосування суттєво залежить від виду мікрофлори.

Виявлено, що найбільш виражений антибактеріальний ефект мають силер на основі гідроокиси кальція та силер на основі ЦОЕ, застосування якого пригнічує ріст усіх досліджених референт-штамів.

На підставі оцінки якості пломбування КК методом коронаро-апікального мікробного підтікання істотних відмінностей між зразками, обробленими різними способами (традиційним та розробленим, не виявлено. У усіх випадках вдалося добитися досить якісної герметизації КК.

Результати кількісної оцінки якості пломбування КК методом РСЕМ показали, що достовірно (p<0,01) найбільш якісне пломбування забезпечує розроблений нами метод, про що свідчить мінімальний розмір мікрощілин між пломбувальним матеріалом и стінкою зубу, який складає в середньому 1,4 нм (міжквартильний розмах 16 пікселів). При традиційні методиці пломбування одержан достовірно найбільший розмір мікрощілин, якій склав 10,8 нм (міжквартильний розмах 34 пікселя).

Проведені дослідження показали, що силер при кожній методиці пломбування мав особливості крайового прилягання, характерні для шліфів своєї групи. У групі 1 дентинні канальці стінки кореня були відкриті, було відсутнє щільне прилягання силера до стінки КК. У групах 3 і 4, де застосовувалася ультразвукова активація силера, візуально визначалася менша кількість мікропросторів, в порівнянні з 1 і 2 групами. У групах 2, 3 і 4 дентинні канальці були запечатані кристалами дентин-герметизуючого ліквиду.

Результати, одержані в даному розділі опубліковано в наступних роботах:

1. Днестранский В. И. Влияние эндофторирования и ультразвуковой активации силера на качество обтурации корневого канала / В. И. Днестранский, А. В. Санжарова, Е. И. Днестранская // Актуальні питання теоретичної та практичної медицини = Topical Issues of Clinical and Theoretical Medicine : збірник тез доповідей ІV Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, Суми, 21-22 квітня 2016 р. -- Суми, 2016. -- Т. 2. -- С. 241.

2. Днестранский В.И. Экспериментальная оценка качества герметизации корневых каналов при разных видах их обработки / Е. Н. Рябоконь, В. И. Днестранский // Актуальні проблеми сучасної медицини : Вісник Української медичної стоматологічної академії. -- 2016. -- Т. 16, вип. 1 (53). -- С. 42-51.

3. Dnistranskiy V.I. Influence of the endofluoridation and ultrasonic activation of the sealer on the quality of root canal obturation / E. Ryabokon, V. Dnistranskiy, O. Sanzharova, E. Dnistranska // Srodowisko a stan zdorowia jamy ustnej : tezy X Konferencja Naukowo-Szkoleniowa, Naleczow, Polska, 27.04.2016. -- Naleczow, 2016. -- Р. 69.

4. Днестранский В. И. Анализ антибактериальной активности силеров для постоянной и временной обтурации / В. И. Днестранский // Scientific achievements 2015 : books the European Scientificand Practical Congress Austria, Vienna, 20 february 2015. -- Vienna, 2015.-- Vol. 1. -- P. 74-75.

5. Дністранський В. І. Порівняльна характеристика антимікробної здібності силерів для пломбування кореневих каналів / В. І. Дністранський // Вісник проблем біології і медицини. -- 2014. -- Вип. 3, т. 3 (112). -- С. 298-301.



РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ АПІКАЛЬНИЙ ПЕРІОДОНТИТ

4.1 Клінічна характеристика хворих на хронічний апікальний періодонтит

Першу групу (група порівняння) склали 19 осіб (10 чоловіків та 9 жінок), першу підгрупу основної групи склала 21 особа (10 чоловіків та 11 жінок), другу підгрупу - також 22 особи (12 чоловіків та 10 жінок). Виходячи з наведеної інформації можна зробити висновок, що за гендерним складом досліджувані групи східні.

Результати опитування хворих з метою визначення професійної приналежності, яке було здійснено перед проведенням лікування, наведено в табл.4.1.

Таблиця 4.1

Професійний склад досліджуваних груп, (%)

Група	Професійний склад
	Робітники	Службовці	Не працюють
Основна	Перша підгрупа (n=21)	1 (5±4,0)	16 (76±9,3)	4 (19±8,6)
	Друга підгрупа(n=22)	3(14±7,6)	14 (67±10,3)	5 (19±8,6)
Група порівняння (n=19)	4 (20±9,0)	10 (50±11,2)	5 (30±10,2)

Дані, наведені в табл.4.1, вказують на східний професійний склад досліджуваних груп, що дозволяє порівнювати результати досліджень, отримані в кожній групі.

За допомогою розробленої анкети (Дод. 1), яка була описана в другому розділі, визначався соматичний стан та супутня патологія у пацієнтів з ХАП. Запитання анкети дозволили встановити наявність супутньої патології та відсіяти хворих з загостренням хронічних хвороб та з інфекційними захворюваннями. Розподіл хворих досліджуваних груп за наявністю супутньої патології наведено в табл.4.2.

Таблиця 4.2

Розподіл хворих на хронічний апікальний періодонтит за частотою зустрічальності супутньої патології, (%)

Захворювання	Групи
	1 (n=20)	2 (1підгрупа) (n=21)	2 ( 2 підгрупа) (n=22)
Шлунково-кишкові	1(5±4,8)	0	3(15±8,0)
Опорно-рухового апарату	3(15±8,0)	1 (5±4,8)	0
Серцево-судинні	2(10±6,7)	2 (10±6,7)	2 (10±6,7)
Ендокринні	2(10±6,7)	3(15±8,0)	2 (10±6,7)
Дихальної системи	0	2 (10±6,7)	0

Аналіз розподілу хворих в досліджуваних групах в залежності від наявності супутньої патології (табл.4.2) вказує на їх східний соматичний стан, що дозволяє порівнювати результати досліджень, отримані в кожній групі.

На результати лікування хворих на ХАП можуть оказувати вплив наявність алергії та паління. Опитування хворих досліджуваних груп дозволило виявити наявність алергії у одного хворого першої групи та двох хворих першої підгрупи другої групи, що не може суттєво впливати на результати досліджень. В перший групі було виявлено 9 осіб, які палять, в обох підгрупах другої групи таких пацієнтів було по 7 осіб. Одержані результати також вказують на схожість пацієнтів досліджуваних груп.

Проведена оцінка частоти звертання хворих за стоматологічною допомогою в групах показала, що раз на два роки до стоматолога зверталися в перший групі 10 осіб, в перший підгрупі другою групи - 9 осіб, в другій підгрупі -11 осіб, раз на рік - 10, 12, 10 - відповідно, що також підтверджує ідентичність досліджуваних груп.

У пацієнтів досліджених груп була проведена оцінка стану порожнини рота з використанням індексів. Один з основних індексів (КПВ) відбиває інтенсивність поразки зубів карієсом. При розрахунку цього індексу було використано результати огляду зубів пацієнта з визначенням кількості каріозних зубів (К), пломбованих зубів (П), видалених або таких, що підлягають видаленню зубів (В). Сума цих показників складає індекс КПВ та дає уявлення про інтенсивність каріозного процесу у конкретної людини.

Відповідно до цього індексу в першій групі, яка лікувалася за стандартною методикою, виявлена висока інтенсивність каріозної поразки (середнє значення КПВ=12,7±4,7, з розмахом від 6 до 20); у першій підгрупі другої групи тільки у одного пацієнта була помірна інтенсивність каріозної поразки зубів, в інших - висока (КПВ =13,4±5,2, з розмахом від 5 до 26); у другій підгрупі у двох пацієнтів виявлена помірна інтенсивність поразки, у інших - висока (КПВ=12,7±5,2, з розмахом від 4 до 24). За цим показником не виявлено достовірних відмінностей між пацієнтами виділених груп, що дозволяє порівнювати між собою отримані після лікування результати.

У всіх пацієнтів був визначений Індекс гігієни за Федоровим-Володкіною (табл.4.3). Аналіз представлених в табл.4.3 даних дозволяє говорити про схожість досліджених груп за гігієнічним станом порожнини рота, оскільки достовірних відмінностей між групами за частотою зустрічальності значень показника ІГ не виявлено.

Слід зазначити, що більшисть обстежених пацієнтів мали достатньо високи значення ІГ і, відповідно погану гигієну ротової порожнини. В перший групі поганий стан мали 79% паціентів, у другій групі -55%.



Таблиця 4.3

Розподіл пацієнтів залежно від значень Індексу гігієни, (%)

Градації ІГ	Бали	1 група (n=19)	2 група
			1 підгрупа (n=21)	2 підгрупа (n=22)
Гарний	1,1-1,5	0	2 (10±6,5)	3(14±7,6)
Задовільний	1,6-2,0	4 (21±9,3)	8 (38±10,6)	6 (29±9,9)
Незадовільний	2,1-2,5	5 (26±10,1)	6 (29±9,9)	6 (29±9,9)
Поганий	2,6-3,4	9 (47±11,5)	5 (23±9,2)	4 (18±8,4)
Дуже поганий	3,5-5	1 (6,0±5,0)	0	2 (10±6,5)

Клінічне обстеження хворих включало виявлення скарг, збір анамнезу життя і захворювання, а також перкусію зубів і пальпацію м'яких тканин. За всіма позиціями отримані результати клінічного обстеження хвори різних груп не розрізнялися.

Оцінка структури скарг, які мали пацієнти при зверненні за лікуванням, представлена в табл. 4.4.

Таблиця 4.4

Структура основних скарг пацієнтів досліджуваних груп, (%)

Групи	Тип жалоб
	На руйнування зуба	На розпирання	На попадання їжі	На наявність естетичного дефекту
1 (n=19)	8 (42±11,3)	8 (42±11,3)	9 (47±11,5)	2 (11±7,2)
2а (n=21)	7 (33±10,3)	10 (48±10,9)	7 (33±10,3)	8 (38±10,6)
2б (n=22)	11 (50±10,7)	4 (18±8,2)	8 (36±10,2)	5 (23±8,9)
Всього	26 (42±6,3)	22 (35±6,1)	24 (39±6,2)	15 (24±5,4)

На основі аналізу даних, наведених в табл.4.4, можна зробити наступні висновки. Найбільша кількість скарг стосувалася дискомфорту, який виникав при руйнуванні зубів, що призводило до попадання їжі в порожнини зубу, які утворилися. Дещо менше пацієнтів мали скарги на розпирання, ще менше мали на наявність естетичного дефекту. При порівнянні частоти зустрічальності скарг у пацієнтів різних груп можна відмітити відсутність достовірних відмінностей. Одержані результати дозволяють стверджувати, що по кількості скарг та якості скарг групи пацієнтів східні, що також дозволяє порівнювати результати лікування.

Таким чином, результати оцінки клінічного та соціального статусу пацієнтів свідчать про те, що для проведення досліджень сформовано східні за усіма показниками групи, що дозволяє порівнювати отримані результати.

4.2 Результати оцінки ефективності лікування хворих на хронічний апікальний періодонтит з використанням рентгенологічного методу

Об'єктивним показником ефективності лікування є періапікально-альвеолярний індекс (ПAІ). Індекс визначали відповідно методиці, що описана в другому розділі, одразу після лікування (ПAІ 1) і через 6 місяців (ПAІ 2). В табл. 4.5 приведені середні значення ПAІ в досліджуваних групах в різні терміни спостережень. Можна відзначити, що вихідні значення ПАІ в досліджених групах достовірно не розрізняються, також немає міжгрупових відмінностей між кінцевими значеннями. Виявлено достовірні (p<0,001) відмінності за критерієм Вілкоксона між вихідним і кінцевим значеннями ПAІ в кожній групі (підгрупі). Отримані результати вказують, що всі три варіанти лікування дозволили досягти бажаного результату у всіх пацієнтів, про що свідчить достовірне зменьшення значень ПАІ через шість місяців.

Для виявлення найбільш ефективного методу лікування хворих на ХАП нами були обчислені різниці між вихідним і кінцевим значенням ПAІ (? ПАІ= ПAІ 1- ПAІ 2) в кожній з досліджених груп (табл.4.5). Чим вище значення отриманої різниці, тим ефективніше проведене лікування. Порівняння значень різниць першої та другої груп з використанням критерію Манна-Уїтні дозволило виявити наявність достовірних (p <0,001) відмінностей між першою групою і першою та другою підгрупами другої групи Відмінностей між підгрупами другої групи по дослідженому показником не виявлено.

Таблиця 4.5

Середні значення періапікально-альвеолярного індексу

Група	Підгрупа	ПAІ 1	ПAІ 2	? ПАІ (? ПАІ/ ПAI1)x100%
1 (n=19)	-	2,1±0,7	0,9±0,5*	1,2± 0,4 (57%)
2 (n=43)	1 (n=21)	2,6±1,1	0,8±0,6*	1,8 ± 0,7** (69%)
	2 (n=21)	2,3±1,1	0,5±0,3*	1,8 ± 0,9** (78%)

Примітки: * - відмінності в значеннях ПAІ після лікування і через 6 місяців після лікування достовірні за критерієм Вілкоксона (p <0,001);

** - відмінність в значеннях різниць між вихідним і кінцевим значенням ПAІ між першою групою та першою і другою підгрупами другої групи достовірні за критерієм Манна-Уїтні (p <0,05).

Для виявлення відмінностей в ефективності методів лікування хворих на ХАП були розраховані частоти зустрічальності значень ПАІ в різні строки спостереження (табл..4.6). До лікування частоти зустрічальності різних значень ПАІ в групах достовірно не розрізняються. Встановлено, що перед лікуванням значення ПАІ = 3 та більше, що свідчить про ступень стану пацієнтів, зустрічалися в першій групі в 32% пацієнтів, в перший підгрупі другої групи в 62% пацієнтів, в другій підгрупі - в 36% пацієнтів. Через шість місяців після лікування значення ПАІ=0 достовірно (p<0,05) частіше спостерігалося в другій підгрупі другої групи, яка лікувалася за розробленим методом, ніж в перший групі, що підтверджує більшу ефективність розробленого методу лікування хворих на ХАП. В перший групі и перший підгрупі другої групи були відмічені значення ПАІ=2 в 21% та 19% випадків відповідно, в другій підгрупі таких значень немає.

Таблиця 4.6

Розподіл пацієнтів в групах в залежності від значень періапікально-альвеолярного індексу, (%)

Значення ПАІ	1 група (n=19)	2 група, підгрупа 2а (n=21)	2 група, підгрупа 2б (n=22)
	ПАІ 1	ПАІ2	ПАІ 1	ПАІ 2	ПАІ 1	ПАІ 2
0	01 ч2 = 11,8	5 (26±10,1)	0	83 (38±10,6) ч2 = 9,9	0	123 (55±10,6) ч2 = 16,5
1	4 (21±9,3)	101 (53±10,9) ч2 = 4,1	5 (24±9,3)	93 (43±10,8) ч2 = 11,5	6 (28±9,6)	103 (45±10,6) ч2 = 12,9
2	9 (47±11,5)	4 (21±8,8)	3 (14±7,6)	4 (19±8,6)	83 (36±10,2) ч2 = 9,8	0
3	6 (32±10,7)	02 ч2 = 13,6	83 (38±10,6) ч2 = 9,9	0	4 (18±8,2)	0
4	01 ч2 = 11,8	02 ч2 = 13,6	5 (24±9,3)	0	4 (18±8,2)	0

Примітки:¹ - відмінності у частоті зустрічальності значення ПАІ= 2 та інших значень достовірні за критерієм ч² (p<0,05);

² - відмінності у частоті зустрічальності значення ПАІ= 1 та інших значень достовірні за критерієм ч² (p<0,05);

³ - відмінності у частоті зустрічальності значення ПАІ= 0 та інших значень достовірні за критерієм ч² (p<0,05).

Окрім того було проведено порівняння частоти зустрічальності низьких значень ПАІ (0 та 1) через шість місяців після лікування в досліджених групах. В групі 1 таких осіб було 15, в перший підгрупі другої групи - 17, в другій підгрупі - 22. Порівняння частоти зустрічальності таких значень ПАІ в групах з використанням критерію ч² дозволило встановити наявність достовірних відмінностей між другою підгрупою та першою групою (ч² = 5,1; p<0,05), та першою та другою підгрупами (ч² = 4,6; p<0,05). Це порівняння також підтверджує більшу ефективність розробленого методу, оскільки при його використанні при лікуванні хворих на ХАП було одержано достовірно найбільш низькі значення ПАІ у більшості пацієнтів в віддалені строки після лікування.

Всі використані методи лікування дозволили досягнути позитивного результату, про що свідчать дані табл. 4.5 та 4.6, оскільки достовірно зменьшилися значення ПАІ та знизилася частота зустрічальності його високих значень. Окрім того, на це вказують результати клінічного обстеження та опитування пацієнтів.

Також ефективність лікування підтверджує відносна зміна індексу ПАІ у відсотках, яка обчислювалася як відношення зміни ПАІ (? ПАІ) до його вихідного значення ПАІ1 (табл.4.5). Так в перший групі цей показник склав 57%, у другій групі - 73,5% ( в перший підгрупі другої групи - 69%, у другій підгрупі - 78%). Найбільше значення показника (78%) одержане при модіфікованому методі лікування, що підтверджує положення про його найбільшу ефективність.

Одержані результати дозволяють стверджувати, що більш високу ефективність показали методи лікування з використанням додаткових процедур (глибокого фторування та ультразвукової обробки силеру в КК).

4.3 Результати дослідження місцевого імунітету хворих на хронічний апікальний періодонтит при різних методах лікування

У всіх пацієнтів до та через сім днів після лікування визначалися показники місцевого імунітету в РР за методиками, які було описано в другому розділі. Одержані результати було оброблено статистично з метою визначення наявності відмінностей в залежності від методу лікування хворих на ХАП.

Дослідження імунологічних показників у здорових осіб дозволило встановити межи нормальних значень. Так вміст лізоциму у РР в них дорівнював 5,4, а секреторного Ig A - 175,7 мкг/мл.

У зв'язку зі значним розкидом показників місцевого імунітету в кожній групі пацієнтів нами були вичислені не їх середні значення, а медіани, а також 25% і 75% квартилі. Квартилі - це показники, які найчастіше використовуються для оцінки розподілу даних при описі властивостей числових вибірок. Медіана (Ме) розділяє впорядкований масив даних навпіл (50% елементів масиву менше медіани і 50% - більше), квартилі розбивають впорядкований масив даних на чотири частини. Медіана є характеристикою центральної тенденції, оскільки на її величину не впливають дуже великі і дуже маленькі значення досліджуваного показника.

У табл. 4.7 представлені середні тенденції показників місцевого імунітету у досліджуваних групах. На підставі даних, представлених в табл. 4.7 можна відмітити, що після лікування показники місцевого імунітету порожнини рота достовірно зменшилися в усіх досліджених групах. Крім того, можна відмітити, що середні тенденції (медіани і квартилі) після лікування дещо менше в перший та другій підгрупах другою групи, в порівнянні з першою групою, проте достовірних відмінностей між показниками нами не виявлено. Виявлені достовірні відмінності при порівнянні цих показників до і після лікування в досліджуваних групах пацієнтів.

Для порівняння отриманих в досліджуваних групах значень показників місцевого імунітету нами були визначені ці ж показники в групі здорових випробовуваних (10 осіб), середній вік яких склав (26,0±6,5) років, а індекси ІГ та КПВ були в межах нормальних значень. У цій групі не було виявлено хронічних деструктивних захворювань періодонту. Можна відмітити, що в групі контролю значення показників місцевого імунітету достовірно нижче, ніж початкові значення в досліджуваних групах (табл.4.7).

Порівняння показників місцевого імунітету групи контролю з показниками, отриманими після проведеного лікування в основній групі пацієнтів, показало, що вміст імуноглобуліну А в РР достовірно нижче в групах 1, 2(1) і 2(2), чим в групі контролю. За показником вмісту лізоциму між основною групою і групою контролю достовірних відмінностей не виявлено.

Таким чином, усі три варіанти лікування хворих на ХАП привели до поліпшення місцевого імунітету порожнини рота хворих виділених груп, порівняно з початковим станом і групою контролю.

В середньому вміст в РР секреторного імуноглобуліну А у пацієнтів досліджуваних груп знизився в 2,3-3,0 рази, а вміст лізоциму - в 1,4-1,9 рази через 7 днів після лікування, що вказує на його ефективність.

Для поглиблення уявлень про зміни стану місцевого імунітету у хворих досліджуваних груп в результаті лікування було проведено дослідження структури зв'язків між показниками. Для виявлення закономірностей зміни структури зв'язків між дослідженими показниками до і після різних видів лікування хворих на ХАП був використаний факторний аналіз. На рис.4.1 представлені факторні структури показників хворих до лікування (рис.4.1, а), після традиційного лікування (рис.4.1, б), а також двох варіантів розробленого лікування (рис.4.1, в - група 2(1); рис.4.1, г - група 2(2)).

Усі представлені факторні структури пластичні, оскільки утворені двома факторами. Для побудови факторної структури до лікування (рис.4.1, а) були використані показники усіх хворих (62 людини). До лікування у факторній структурі було виділено два фактора. Перший фактор названий нами "фактором гігієни", оскільки він об'єднує показники, які характеризують стан порожнини рота, дія цього фактору викликає їх однонапрямлені зміни.



Таблица 4.7

Середні тенденції показників місцевого імунітету ротової порожнини хворих до та після лікування

Умови реєстрації	Група	Показники місцевого імунітету порожнини рота (мкг/мл)
		Секреторний імуноглобулін А	Лізоцим
		Ме	25%	75%	Ме	25%	75%
До лікування	1 (n=19)	316,54	292,3	389,2	8,44	8,1	9,9
	2(1) (n=21)	325,54	301,8	398,3	9,14	7,9	10,1
	2(2) (n=22)	328,44	309,5	381,1	8,64	7,6	9,1
Після лікування	1 (n=19)	137,51	116,2	143,3	6,21	4,2	7,1
	2(1) (n=21)	111,32	107,1	115,3	4,92	4,4	6,0
	2(2) (n=22)	105,83	103,1	123,1	6,03	4,8	7,1
Норма	Контроль (n=10)	175,75	145	186	5,2	4,7	5,3

Примітки: ¹ - відмінності медіан імуноглобуліну А і лізоциму групи 1 до і після лікування достовірні (p<0,01);

² - відмінності медіан імуноглобуліну А і лізоциму групи 2(1) до і після лікування достовірні (p<0,01);

³ - відмінності медіан імуноглобуліну А і лізоциму групи 2(2) до і після лікування достовірні (p<0,01);

⁴ - відмінності медіан імуноглобуліну А і лізоциму основних груп і групи контролю до лікування достовірні (p<0,01);

⁵ - відмінності медіан імуноглобуліну А групи контролю і основних груп після лікування достовірні.

Дія другого фактора - "регенеративно-імунологічного"- призводить до погіршення показника ПАІ на тлі зниження місцевого імунітету. Обидва фактори вносять майже однаковий вклад в загальну дисперсію. Вклад першого фактору складає 31%, другого - 27%. Сумарний вклад факторів складає 58%, що свідчить на наявність значної випадкової складової (42%). До лікування отримані фактори не в повній мірі описують стан досліджуваної системи.

Після традиційного лікування факторна структура показників пацієнтів першої груп трансформувалася (рис.4.1, б). Вклад першого фактора - "мікробної абсорбції" - в загальну дисперсію збільшився до 47%. Дія цього фактора призводить до зниження показників ПАІ та вмісту імуноглобуліну А на тлі зростання ІГ.

Вклад другого фактора - "стоматологічного здоров'я" - в загальну дисперсію складає 35%, його дія призводить до різноспрямованих змін КПВ і вмісту лізоциму. Можна відмітити, що підвищення вмісту лізоциму під дією цього фактора сприяє поліпшенню стану порожнини рота. Сумарний вклад факторів в загальну дисперсію високий (82%), що вказує на оптимальний вибір показників для описання досліджуваної системи.

Факторна структура показників пацієнтів підгрупи 2(2) (рис.4.1, в), яким лікування ХАП проводилося за традиційною схемою з додаванням обробки КК ліквідами для глибокого фторування, відрізняється від структури першої групи (рис.4.1, б). Так, конфігурація зв'язків в першому факторі - "регенеративно-гігієнічному" вказує на вплив гігієнічного стану порожнини рота на успішність лікування хворих на ХАП. Другий фактор - "місцевого імунітету"- викликає однонапрямлені зміни показників вмісту імуноглобуліну А і лізоциму. Проте, цей фактор не впливає на процес регенерації, оскільки не пов'язаний з ПАІ. Сумарний вклад факторів в загальну дисперсію складає 63%, що вказує на наявність досить великої випадкової складової (37%).

Найбільший інтерес представляє структура зв'язків в підгрупі 2(2) (рис.4.1, г), в якій лікування проводилося за схемою першої підгрупи з додаванням ультразвукової обробки сілера безпосередньо в КК. У цій структурі фактор " гігієни", вклад якого в загальну дисперсію складає 32%, викликає однонапрямлені зміни показників, які характеризують стан ротової порожнини без впливу на процес регенерації. А ось фактор "місцевого імунітету" оказує вплив не лише на показники імунітету, але і на ПАІ, який характеризує успішність регенерації і відповідно успішність лікування. Отримана конфігурація зв'язків між показниками, на нашу думку, вказує на найбільшу успішність лікування, яке було проведено в цій підгрупі.

Рис.4.1. Факторні структури досліджуваних показників до і після різних видів лікування.

Для підтвердження наших уявлень про ефективність використання ультразвуку при лікуванні хворих на ХАП, яка оцінюється за показниками місцевого імунітету, був використаний кореляційний аналіз. На підставі розрахунку парних коефіцієнтів кореляції були побудовані кореляційні структури, які дозволяють проаналізувати розподіл значимих зв'язків між показниками при різних способах лікування хворих на ХАП.

Відповідно до схеми на рис.4.2 можна відмітити, що в усіх досліджених групах пацієнтів є позитивний зв'язок між ПАІ відразу після лікування і у віддалений термін, причому в першій групі він найсильніший (r=0,9), в підгрупі 2(1) він слабкіший (r=0,8), а в підгрупі 2(2) він найслабкіший (r=0,6), що може вказувати на зниження впливу початкового стану на результуючу регенерації при розробленому нами способі лікування хворих на ХАП.

У першій групі показники гігієнічного стану порожнини рота (КПВ та ІГ) мають вплив на показники місцевого імунітету після лікування, викликаючи їх зниження, про що свідчать негативні значення коефіцієнтів кореляції. ПАІ до лікування тісно корелює з ПАІ після лікування, а також обидва індекси змінюються однонапрямлено з показником вмісту sIg A після лікування. З іншими показниками місцевого імунітету показники регенерації в першій групі хворих не пов'язані.

У групі 2(1) також можна виділити наявності позитивних зв'язків між показниками місцевого імунітету до лікування і через тиждень після лікування. Так, рівень лізоциму до лікування впливає на його значення після лікування, аналогічно пов'язаний вміст sIg A в ці терміни. Причому вміст sIg A до лікування корелює не лише зі вмістом лізоциму до лікування, але і з цим показником після лікування. А ось після лікування вміст лізоциму і sIg A між собою не пов'язані. Можна також відмітити наявність в цій підгрупі негативної кореляції між ІГ і вмістом лізоциму в РР до лікування, що підтверджує негативний вплив гігієнічного стану порожнини рота на місцевий імунітет.

З іншого боку можна відмітити роль sIg A в процесах регенерації. Його початкова концентрація впливає не лише на початкові процеси регенерації, але і на їх результат (r=-0, 7 між ПАІ відразу після лікування та sIg A1, і r=-0, 6 між ПАІ через 6 місяців після лікування та sIg A1). Велика кількість значимих зв'язків (8) між показниками порівняно з групою 1 (5) і групою 2(2) (5) вказує на велике напруження досліджуваної системи, що можна трактувати як менш ефективний варіант лікування хворих на ХАП.

Рис.4.2. Структура зв'язків між показниками пацієнтів хворих на ХАП при різних способах лікування (ПАІ1 - періапікально-альвеолярний індекс відразу після лікування; ПАІ2- через 6 місяців після лікування; ЛІЗ1 - вміст лізоциму в РР перед лікуванням; ЛІЗ2- через тиждень після лікування; sIg A1 - вміст в РР секреторного імуноглобуліну А до лікування; sIg A2 - через тиждень після лікування). Тонкою лінією на схемах позначені негативні зв'язки, товстою - позитивні.

У підгрупі 2(2) конфігурація зв'язків між показниками істотно відрізняється від групи 2(1). Передусім, гігієнічний стан порожнини рота (ІГ ) пов'язаний зі вмістом sIgA 1 і викликає його зростання. Початкові значення показників місцевого імунітету не пов'язані з кінцевими значеннями. Рівень регенерації (ПАІ) корелює з sIgA 2 (r=0,6). Крім того, початкове значення ПАІ пов'язане зі вмістом лізоциму та sIgA через тиждень після лікування.

Отримана структура зв'язків в групі 2(2) між показниками достатньо проста, що вказує на спокійний стан системи і може свідчити про ефективність лікування.

Таким чином, використання розробленого методу лікування дозволяє досягти найбільш сприятливого результату, про що свідчить кількість та конфігурація зв'язків між досліджуваними показниками.

Для ілюстрації лікування хворих на ХАП наводимо клінічні приклади

Хворий Г., 26 років, карта №80, звернувся зі скаргами на потемніння зуба на верхній щелепі спереду, що створювало естетичний дефект. Також хворий скаржився на потрапляння їжі між зубами.

На порожнину між зубами звернув увагу близько півроку тому.

Об'єктивно:

ІГ за Федоровим-Володкіною в пацієнта склав 2,2, що згідно класифікації відповідає незадовільному гігієнічному стану порожнини рота. Індекс КПВ дорівнював 11, що відповідає високій інтенсивності каріозного ураження.

Вміст лізоциму у РР склав 10,9, а секреторного Ig A - 402,5 мкг/мл. Таким чином, у хворого Г. вміст лізоциму перевищував нормальне значення у 2 рази, а секреторного Ig A у 2,3 рази, що свідчить про напруження місцевого імунітету.

Status localis: на медіальній поверхні 11 глибока каріозна порожнина, виконана розм'якшеним забарвленим дентином, зондування безболісне, реакція на холодне безболісна, перкусія безболісна, слизова оболонка в області причинного зуба звичайного пофарбування, безболісна при пальпації. На рентгенограмі (рис.4.3): рівномірне розширення періодонтальної щілини, що відповідає ПАІ = 1.



а б

Рис. 4.3. Рентгенограми пацієнта досліджуваної групи 1( а - до лікування, б - після пломбування КК традиційним методом).

Лікування: Під інфільтраційної анестезією sol. Ubistesini Forte 4% -1 ml було проведене препарування каріозної порожнини. Накладання кофердама. Механічна і медикаментозна обробка КК під ванночкою з антисептика гіпохлорит натрію 3%. Ультразвукова активація. Висушування. Пломбування КК Canason + гутаперча. Рентгенологічний контроль: КК запломбовані на всьому протязі до рентгенологічної верхівки. Тимчасова пломба Дентин-паста.

Друге відвідування

Скарг немає.

Анамнез: Продовжує лікування з приводу хронічного апікального періодонтиту 11.

Огляд: Зовнішній огляд без особливостей. Вміст лізоциму у РР склав 6,5, що перевищувало мінімальне значення у нормі лише на 20%, а секреторного Ig A - 115,2 мкг/мл, що було нижче, чім середнє значення у контрольній групі. Таким чином, одержані значення біохімічних показників свідчать про нормалізацію стану місцевого імунітету.

Об'єктивно: Тимчасова пломба повністю збережена. Перкусія безболісна, пальпація безболісна, ясна в області 11 блідо-рожевого кольору, без патологічних змін.

Лікування: видалення тимчасової пломби. Препарування каріозної порожнини. Постійна фото пломба Gradia Direct A3. Рекомендовано ортопедичне лікування. З'явиться через півроку на огляд.

Третє відвідування

В пацієнта скарг немає.

Анамнез: З'явився з метою профілактичного огляду.

Об'єктивно: В 11 пломба повністю збережена. Перкусія безболісна, пальпація безболісна, ясна в області 11 блідо-рожевого кольору, без патологічних змін. На рентгенограмі (рис.4.4): КК 11 запломбований на всьому протязі до рентгенологічної верхівки, незначне розширення періодонтальної щілини в області верхівки кореня, що відповідає ПАІ = 0.

Рис. 4.4. Рентгенограма пацієнта досліджуваної групи 1 через півроку після пломбування КК.

Таким чином, проведене лікування ХАП за традиційною методикою дозволило одержати задовільні результати.

Хворий К., карта №61, 24 роки, звернувся в клініку зі скаргами на зміну кольору пломби, а також на наявність каріозної порожнини в зубі на нижній щелепі зліва, у якій затримується їжа.

Об'єктивно: стан гігієни ротової порожнини у хворого незадовільний, про що свідчить значення ІГ = 2,2 за Федоровим - Володкіною. Індекс КПВ дорівнював 11, що відповідає високій інтенсивності каріозного ураження.

Вміст лізоциму у РР склав 7,0, а секреторного Ig A - 273,7 мкг/мл. При порівнянні значень показників місцевого імунітету хворого К. зі значеннями одержаними у здорових осіб було встановлено, що вміст лізоциму перевищував на 30% нормальні значення, а секреторного Ig A - на 55%, що свідчить на наявність напруження місцевого імунітету.

Status localis: на жувальній поверхні 36 виявляється композитна пломба з порушенням крайового прилягання і вторинним карієсом по периферії. Після видалення пломби виявляється глибока каріозна порожнина, яка сполучається з порожниною зуба, виконана розм'якшеним забарвленим дентином, зондування безболісне, реакція на холодне безболісна, перкусія безболісна, слизова оболонка в області причинного зуба звичайного пофарбування, безболісна при пальпації, в проекції кореня 36 є незначне ущільнення альвеолярної кістки. На рентгенограмі (рис.4.5): кортикальна пластинка в області верхівки дистального кореня 36 відсутня, ділянка просвітлення в губчастій кістці з відсутністю малюнка кісткових балок, чітко виражена межа дефекту, верхівка кореня сформована, що відповідає ПАІ= 4.