Особливості перебігу алергічних дерматозів на тлі цитомегаловірусної інфекції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа

«Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Академії медичних наук України»

УДК 616.5-056.3-02:616.98:578.825.12

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Особливості перебігу алергічних дерматозів на тлі цитомегаловірусної інфекції

14.01.29 - клінічна алергологія

Бакалець Олена Валеріївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Тернопільському державному медичному університеті імені І.Я.Горбачевського МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України Андрейчин Михайло Антонович, Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними та венеричними хворобами

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Чумак Анатолій Андрійович, Інститут клінічної радіології ДУ “Науковий центр радіаційної медицини АМН України”, завідувач лабораторії молекулярної біології відділу клінічної імунології

доктор медичних наук, професор Зайков Сергій Вікторович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, професор кафедри фтизіатрії з курсом клінічної імунології і алергології

Захист відбудеться 27 квітня 2009 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Академії медичних наук України» (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 10)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Академії медичних наук України» (м. Київ, вул. М. Амосова, 10)

Автореферат розісланий 25 березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Бегоулева Ж.Б.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. За даними ВООЗ, за захворюваністю у світі алергічні хвороби виходять на третє місце після серцево-судинної та онкологічної патології (Акимов В. Г., 2004; Алешина Р. М., 2000; Бережная Н. М., Сепиашвили Р. И., 2003; Гиріна О. Н., Кузнецова Л. В., 2003; Doutre M., 2006). Медична статистика свідчить про подальше збільшення поширеності алергічних захворювань, які уражають до 20 % населення різних країн. Згідно з повідомленнями вітчизняних авторів, алергічні захворювання складають від 12 % до 43 % всіх захворювань шкіри (Бородай Я. А., 1998; Гервазиева В. Б. и соавт., 2003; Курамшина Д. В. и соавт., 2003; Пухлик Б. М., 2003; Flohr C., 2004). За даними епідеміологічних досліджень, щонайменш один випадок алергічного дерматозу протягом всього життя відмічено у 10-20 % населення (Феденко Е. С., 2002, 2003).

Ріст захворюваності на алергодерматози в останнє десятиріччя, хронічний з частими затяжними рецидивами перебіг, резистентність до існуючих традиційних методів лікування, що є причиною тривалої непрацездатності, ставлять цю патологію в ряд найбільш актуальних проблем медицини (Богдан Борис, 2003; Гевондян Н. М. и соавт., 2003; Денисенко О. І., 2003; Зайков С. В., 2008; Сергеев Ю. В., 2003; Феденко Е. С., 2002; Greaves M. W., 2005). Все це зумовлює необхідність дослідження патогенетичних ланок алергічних захворювань шкіри та розроблення більш ефективних, патогенетично обґрунтованих способів їх профілактики та лікування.

За тривалості алергічного захворювання більше 5-7 років часто приєднуються вірусні, грибкові інфекції, дисбактеріоз, піодермії, що вказує на формування вторинної імунної недостатності (Михеева Г. Н., Хаитов Р. М., 1998; Чернушенко Е. Ф., 2002; Kaplan A. P., 2000). Понад 50 % хворих на алергози (Михеева Г. Н., Хаитов Р. М., 1998), мають супровідну патологію, часті загострення якої сприяють тяжчому перебігу алергодерматозу, а багаторазові курси антибактеріальної та глюкокортикоїдної терапії не тільки не перешкоджають прогресуванню алергічного процесу, але й поглиблюють недостатність функції імунної системи.

Однією з опортуністичних хвороб є цитомегаловірусна інфекція. Особливе її значення при алергічній патології полягає в тому, що вона не тільки здатна приєднуватись на тлі існуючої імунної недостатності, але у свою чергу поглиблює зміни імунної системи та може індукувати гіперчутливість уповільненого типу, формуючи синдром взаємного обтяження (Асракулова Д. Б., 2003; Гранитов В. М., 2001; Долгих Т. И. и соавт., 2004; Чумак А. А. и соавт., 2004; Brigitte Rupp, 2005; Oskay T., 2003).

Однак у літературі немає даних про клініко-патогенетичні особливості поєднання алергодерматозу із цитомегаловірусною інфекцією, а сучасне лікування хворих не враховує можливі впливи зазначеної інфекції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи „Оптимізація терапії розповсюджених вірусних та бактерійних хвороб” (державний реєстраційний № 0103U001015), що виконується у Тернопільському державному медичному університеті ім. І. Я. Горбачевського. Здобувач є виконавцем дослідження. Тема дисертації затверджена вченою радою Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського 18 лютого 2003 року (протокол № 9) і проблемною комісією МОЗ та АМН України „Клінічна імунологія та алергологія” 18 червня 2003 року (протокол № 7).

Мета дослідження: встановити клініко-патогенетичні особливості алергічних дерматозів у поєднанні з цитомегаловірусною інфекцією та вдосконалити їх комплексну терапію.

Для вирішення поставленої мети сформульовано такі завдання:

1. Дослідити частоту виявлення маркерів цитомегаловірусної інфекції у хворих на алергічні дерматози, залежність рівня специфічних імуноглобулінів до цитомегаловірусу від режиму використання глюкокортикоїдної терапії, ступеня тяжкості та тривалості основного захворювання.

2. Вивчити особливості клінічної симптоматики у пацієнтів з алергічними дерматозами на тлі цитомегаловірусної інфекції.

3. Дослідити особливості імунного статусу та процесів реалізації алергічної реакції у хворих на алергічні дерматози із супутньою цитомегаловірусною інфекцією.

4. Дослідити рівні оксипроліну та кріоглобулінів, показники ендогенної інтоксикації при поєднанні алергічних дерматозів та цитомегаловірусної інфекції.

5. На основі даних клінічного обстеження, імунологічних, біохімічних, імуноферментних досліджень, а також результатів полімеразної ланцюгової реакції обґрунтувати лікувальні заходи у хворих на алергічні дерматози на тлі цитомегаловірусної інфекції.

6. Провести порівняльну оцінку ефективності поєднаних лікувальних заходів у хворих на алергічні дерматози на тлі цитомегаловірусної інфекції з традиційними методами лікування алергодерматозів.

Об'єкт дослідження - алергічні дерматози.

Предмет дослідження - особливості перебігу алергічних дерматозів на тлі цитомегаловірусної інфекції та їх лікування.

Методи дослідження. Хворим на алергічні дерматози проводилось стандартизоване клінічне обстеження, специфічна алергодіагностика, біохімічні, імунологічні, імуноферментні дослідження, полімеразна ланцюгова реакція.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено особливості клінічного перебігу алергічних дерматозів (АД) у інфікованих цитомегаловірусом (ЦМВ) хворих, що характеризуються більш вираженими ознаками шкірного синдрому (інтенсивністю висипки, набряку оточуючих тканин та ін.), наявністю лімфаденопатії, сіалоаденіту, субфебрилітету, інших загальних ознак інтоксикації.

У всіх хворих, за наявності цитомегаловірусної інфекції (ЦМВІ), виявлено ознаки вторинного Т-клітинного імунодефіциту, виражену імуноглобулінемію, визначено переважаючі шляхи реалізації алергічної реакції. У таких хворих виявлено інтенсифікацію процесів деструкції сполучної тканини та зростання вмісту кріоглобулінів (КГ). Встановлено залежність виявлених змін від режиму використання глюкокортикоїдної терапії (ГК), ступеня тяжкості та тривалості АД.

Вперше доведено, що використання лише стандартного протиалергічного лікування в інфікованих ЦМВ хворих на АД не призводить до нормалізації змін в імунній системі, обміну сполучної тканини, показників ендотоксикозу, а процеси утворення кріоглобулінів підсилюються. Поєднана терапія, що включає додаткове використання імуномодулюючого та противірусного засобів, має виражений позитивний вплив на описані механізми розвитку, що обґрунтовує доцільність її використання при поєднанні АД з ЦМВІ.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність проведених досліджень визначається тим, що на підставі імуноферментного визначення специфічних Ig М та G до ЦМВ та детекції ДНК цього вірусу виявлено високу частоту наявності ЦМВІ у хворих на АД. Комплексний аналіз стану гуморального та клітинного імунітету з урахуванням синдрому ендогенної інтоксикації, кріоглобулінемічного синдрому, вмісту оксипроліну у хворих на АД із супутньою ЦМВІ обґрунтовує необхідність лікування вірусної патології за допомогою ацикловиру та гропринозину у цих хворих.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дисертаційного дослідження впроваджено в лікувально-діагностичний процес лікувально-профілактичних закладів: Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні, Чортківської центральної комунальної районної лікарні, Дубенської міської лікарні матері і дитини. Теоретичні та практичні дані використовуються в навчальному процесі кафедр клінічної імунології, алергології та загального догляду за хворими, інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними та венеричними хворобами Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського.

Особистий внесок здобувача. Автором дисертації самостійно проведені патентний пошук, аналіз джерел літератури, клінічне та алергологічне обстеження, додаткове опитування для виявлення симптомів ЦМВІ у хворих на АД, лікування всіх хворих, статистичну обробку і аналіз результатів дослідження, оформлено дисертаційну роботу, підготовлені до друку матеріали досліджень. Визначення імунного статусу, рівня ендогенної інтоксикації та кріоглобулінемії, метаболізму сполучної тканини проведено у співпраці з міжкафедральною науково-клінічною лабораторією Тернопільського державного медичного університету та університетського консультативно-лікувального центру.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень висвітлювались на VII (21-23 травня 2003 року, - м. Тернопіль, Україна), VІII (10-12 травня 2004 р., - м. Тернопіль, Україна), ІХ (21-22 квітня 2005 р., - м. Тернопіль, Україна) міжнародних медичних конгресах студентів і молодих вчених, на науково-практичних конференціях з міжнародною участю і пленумах Асоціації інфекціоністів України „Вірусні хвороби. Токсоплазмоз. Хламідіоз” (5-6 травня 2004 р., - м. Тернопіль, Україна), „Хіміотерапія та імунокорекція інфекційних хвороб” (30 травня - 1 червня 2005 р., - м. Тернопіль, Україна), „Досягнення і проблеми клінічної інфектології” (21-22 травня 2008 р., - м. Тернопіль, Україна).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, серед них 5 статей у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (із них 3 самостійні), решта - 7 у вигляді матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладені на 219 сторінках, ілюстровані 52 таблицями та 18 рисунками. Робота складається із вступу, п'яти розділів (з них три - власні дослідження), висновків, рекомендацій щодо практичного використання здобутих результатів, списку використаних джерел літератури, який містить 389 бібліографічних описів (з них 145 іноземних авторів), 1 додаток.

Основний зміст

Матеріали і методи дослідження. Дисертаційна робота базується на аналізах результатів обстеження та лікування 114 хворих на атопічний дерматит (АтД) та кропив'янки (серед них 25 осіб без супровідної ЦМВІ і 89 хворих, інфікованих ЦМВ). Контрольною групою були 20 донорів крові. Комісією з біоетики Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського (протокол № 15, від 18.01.2008 р.) встановлено, що обстеження, лікування хворих, проведення лабораторних та наукових досліджень відповідають вимогам норм і принципів біоетики. Хворі знаходились на амбулаторному лікуванні в консультативно-лікувальному центрі при Тернопільському державному медичному університеті впродовж 2003-2005 років.

Крім стандартизованих загально-клінічних лабораторних досліджень, визначали наявність специфічних до ЦМВ IgM та IgG у сироватці крові за допомогою твердофазного ензимного імуноаналізу типу ELISA на тест-системах UBI MAGIWEL^TM (США) на імуноферментному аналізаторі Stat Fax 303 plus.

Наявність ЦМВІ підтверджували визначенням ДНК цитомегаловірусу методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у плазмі крові та слині на тест-системах „АмпліСенс-50 СМV-500/800-ВКО” (Росія) на ампліфікаторі PERKIN ELMER.

Ідентифікацію В- та Т- лімфоцитів проводили за допомогою реакції непрямої імунофлюоресценції з використанням мишачих моноклональних антитіл - МКА LT, розроблених Інститутом імунології Міністерства охорони здоров'я Росії („Сорбент Лтд”).

Концентрацію Ig А, М, G визначали за методикою G. Mancini (1965) (методом радіальної імунодифузії в гелі) з використанням діагностичних моноспецифічних сироваток Науково-дослідного інституту епідеміології і мікробіології ім. М. Ф. Гамалії Російської академії медичних наук.

Рівень загального IgЕ досліджували методом твердофазного ензимного імуноаналізу на тест системах „UC IgE EIA Kit” (Eucardio Laboratory, США).

Циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) визначали за методикою Ю. А. Гри-невича і Л. Я. Каменець (1986), використовуючи ПЕГ-тест ОП 280. Гемолітичну активність комплементу проводили за 50 % гемолізом.

Інтенсивність ендотоксикозу визначали обрахунком лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ), індексу зсуву лейкоцитів крові (ІЗЛК), лімфоцитарного індексу (Ілім). Визначали рівень молекул середньої маси (МСМ) у плазмі крові за методом Н. І. Габріеляна (1984, 1985). Оцінку ендогенної інтоксикації в еритроцитах (Еі) проводили за методом А. А. Тогайбаєва (1981).

Активність метаболізму сполучної тканини оцінювали за кількістю оксипроліну в сироватці крові за методикою Bergman та Loxley в модифікації Осадчук М. А. (1979).

Вміст кріоглобулінів (КГ) визначали з врахуванням ЦІК за методикою Н. А. Константинової та А. Ю. Кірсанова (1989).

Специфічна алергодіагностика проводилась скарифікаційними шкірними пробами з побутовими, пилковими, харчовими, епідермальними алергенами підприємства „Імунолог” (м. Вінниця).

Для об'єктивного судження про ступінь вірогідності результатів дослідження застосовували варіаційно-статистичний метод аналізу отриманих даних на персональному комп'ютері Pentium II із використанням пакету статистичних програм „Statistica” 5.0 for Windows”.

При проведенні статистичної обробки використовували параметричні методи аналізу: обчислювали середню арифметичну величину (М), середнє квадратичне відхилення (у), вірогідність різниць результатів дослідження (р), критерій Ст'юдента (t).

Всі хворі отримували загальноприйняту протиалергічну терапію: антигістамінні, глюкокортикоїдні препарати (ГК), стабілізатори мембран алергоцитів. Серопозитивні до ЦМВ пацієнти були поділені на дві підгрупи: одна з них отримувала лише загально прийняте протиалергічне лікування, до лікування хворих другої підгрупи були приєднані такі препарати: противірусний [ацикловір (виробництва „Stada”, Німеччина) в таблетках по 200 мг 5 разів на добу курсом 10-12 днів] та імунотропний [гропринозин (виробництва „Polfa”, Польща) з розрахунку 50 мг/кг/добу 30 днів поспіль]. Ефективність терапії оцінювали через 1-2 міс. після лікування, за наступними критеріями: а) зникнення свербіння, зменшення площі та інтенсивності ураження шкіри до клінічної ремісії; б) нормалізація сну; в) покращення психоемоційного та загального стану хворих; г) зменшення титрів IgM і IgG до ЦМВ та зникнення ДНК ЦМВ; д) нормалізація показників обміну сполучної тканини, ендогенної інтоксикації, імунного статусу, кріоглобулінемії.

Результати дослідження та їх обговорення. Констатовано високий рівень інфікування ЦМВ хворих на АД. В 78,07 % хворих виявлено IgM та (або) IgG до ЦМВ, що у 1,95 разу вище порівняно із здоровими людьми.

Всі пацієнти були розподілені на чотири групи залежно від рівня анти-ЦМВ антитіл. Серопозитивні хворі склали 3 групи: до I віднесли пацієнтів з підвищеним рівнем IgM, до II - осіб з підвищеним рівнем IgG, до III - хворих, у яких підвищені рівні й IgM, й IgG; IV група - серонегативні особи, в яких титри IgM та IgG не перевищували показників норми.

Серед хворих на АД, більшість (40,4 %) інфікованих склали пацієнти, у яких одночасно виявлено Ig М і G проти ЦМВ, лише анти-ЦМВ IgG виявлено у 33,3 % обстежених, анти-ЦМВ IgМ - у 4,4 %.

Рівень анти-ЦМВ імуноглобулінів значно відрізнявся між відповідними групами хворих і здорових людей. У загальному рівень IgМ у серопозитивних хворих був вищий у 2,2 разу (р<0,001), а Ig G - у 2,1 разу (р<0,001), ніж у здорових, та, відповідно, у 2,3 разу і у 7,5 разу (р<0,001) вище, ніж у серонегативних до ЦМВ хворих. У I групі вміст IgМ був вище, ніж у серонегативних хворих, у 3,6 разу (р<0,05). В II групі рівень IgG до ЦМВ був вище, ніж у здорових у 2,4 разу і у 7,8 разу (р<0,001) порівняно із серонегативними. В III групі IgМ зростав порівняно із здоровими у 1,7 разу, а порівняно з неінфікованими хворими - у 3,2 разу. Аналогічні зміни щодо IgG в даній групі: його рівень був вище відповідно у 1,7 разу та у 7,9 разу (р<0,05-0,001). дерматоз цитомегаловірус алергічний інтоксикація

Наведені дані свідчать про те, що у хворих на АД явно домінує активна цитомегаловірусна інфекція (або реінфекція), а серед здорових переважають серонегативні особи.

У групі серопозитивних хворих на АД ДНК вірусу було виявлено у 69,6 % (у 40,4 % - у слині, у 21,3 % - у крові та у 7,9 % - і у крові, і у слині). У серонегативних хворих ДНК ЦМВ було виявлено у одного пацієнта в крові та у одного - в слині, але при повторному обстеженні результат був негативним, тому цей факт можна вважати тимчасовим вірусоносійством.

При аналізі факторів, що сприяють розвитку алергічного процесу, встановлено, що АД частіше розвиваються серед жінок. Так, кількість серонегативних жінок у 2,1 разу переважала серонегативних чоловіків (р<0,001), а серопозитивних - у 3,4 разу (р<0,01). Більшість серонегативних до ЦМВ хворих на АД складають особи віком 30-44 років (р<0,05), а серед хворих з ЦМВІ переважають особи молодого віку. Обтяжена спадковість визначається у 1,9 разу частіше серед неінфікованих ЦМВ. У серопозитивних хворих на АД висипка підсилювалась (або з'являлась) у 2,7 разу частіше від дії фізичних факторів (найбільший вплив мало зниження температури зовнішнього середовища), у 2,2 разу (р<0,05) частіше після стресових ситуацій. Медикаментозна алергія у 2 рази частіше виявляються у хворих з ЦМВІ (р<0,05). Причому в структурі даних реакцій перевага належить кропив'янці на антибактерійні препарати пеніцилінового ряду (12,4 %). Використання ГК підвищує частоту інфікування ЦМВ у 1,97 разу.

Рівень специфічних до ЦМВ IgМ та IgG залежить від тривалості АД. Так, найвищий рівень анти-ЦМВ IgМ спостерігався при тривалості захворювання від 1 до 3 років і був у 1,5 разу та у 1,7 разу вищим, ніж серед тих, в кого явища АД спостерігались до 1 року та 6 років відповідно (р<0,05). А в ІІІ групі найбільші його значення визначались при тривалості захворювання до 1 року та понад 6 років.

Виявлено відмінності концентрацій імуноглобулінів між різними групами хворих у межах однакової тривалості АД. При тривалості захворювання до 1 року концентрація IgG до ЦМВ була вище в групі, де одночасно визначались обидва специфічні імуноглобуліни, у 3,7 разу (р<0,01) порівняно з тими, в кого виявляли лише анти-ЦМВ IgG.

У хворих, в яких тривалість АД була від 1 до 3 років: у III групі, яка склала 67,4 %, вміст IgМ до ЦМВ вище у 1,6 разу (р<0,01) порівняно з хворими, у яких виявлено лише IgМ, тоді як концентрація IgG до ЦМВ між II і III групами хворих істотно не відрізнялась. Це може свідчити про те, що при такій тривалості захворювання переважає гостра ЦМВІ (або реінфекція).

При тривалості АД від 3 до 6 років 57,1 % хворих склали ті, у яких виявлено лише IgG до ЦМВ, і 40 % ті хворі, у сироватці крові яких одночасно виявлено специфічні до ЦМВ IgМ та IgG. Рівень IgМ до ЦМВ був нижче у 1,9 разу (р<0,001) в III групі порівняно з хворими I групи.

Більшість (66,7 %) хворих, АД яких тривав понад 6 років, склали особи, в крові яких виявлено лише IgG до ЦМВ. Але його рівень істотно не відрізняється від аналогічного показника серед хворих III групи. Отже, із зростанням тривалості основного захворювання збільшується кількість хворих, серологічні показники яких свідчать про тенденцію до хронізації ЦМВІ або латентної персистенції ЦМВ (рис. 2).

Тяжкість перебігу АД, активність алергічного процесу визначають особливості процесів гомеостазу організму, імунної системи, на які одночасно впливає ще й супутнє інфікування ЦМВ. Ступінь тяжкості АД оцінювали за поширеністю та інтенсивністю висипки, вираженням суб'єктивних симптомів, наявністю респіраторних проявів атопії або супутньої гнійної інфекції, у хворих на атопічний дерматит використовували напівкількісний метод - шкалу SCORAD (Scoring of Atopic Dermatitis).

При легкому перебігу АД 42,1 % склали пацієнти ІІІ групи, 36,8 % - хворі ІІ групи. При перебігу середньої тяжкості пацієнтів III групи було 68,9 %, а при тяжкому - переважали хворі, що належать до II групи (72,0 %).

Крім того, відмічено чітку тенденцію до зростання вмісту IgG до ЦМВ залежно від тяжкості алергічного процесу: при тяжкому перебігу його рівень був у 1,6 разу (р<0,001) вище, ніж при перебігу середньої тяжкості, та у 2,4 разу (р<0,001) більше, ніж при легкому перебігу АД. Подібна картина спостерігалася й в окремих групах хворих. В осіб II групи - концентрація анти-ЦМВ IgG при тяжкому перебігу АД була в 1,4 разу та у 1,9 разу вище, ніж при перебігу середньої тяжкості та легкому відповідно. В III - відповідно у 1,8 разу та у 2,3 разу (р<0,05-0,001). Це свідчить про тенденцію до хронізації ЦМВІ та підвищення напруження противірусного гуморального захисту залежно від тяжкості перебігу АД.

Аналіз впливу ГК на розвиток вторинної вірусної інфекції при різних режимах їх використання виявив більшу у 3,9 разу частоту ЦМВІ при вживанні препаратів системної дії та практично відсутній вплив на цей процес топічних засобів.

У пацієнтів, що отримували системні ГК, концентрація анти-ЦМВ IgG була вище на 28,1 % (р<0,05) та на 41,3 % (р<0,05) відповідно у II та III групах, ніж серед тих, хто отримував тільки топічні стероїди. У пацієнтів, які отримували комбіновану ГК терапію, рівень IgG до ЦМВ був вище на 35,2 % (р<0,05) порівняно з хворими при лікуванні препаратами місцевої дії. Достовірної різниці між показниками IgМ у даних груп пацієнтів не відмічено. Отримані дані можуть свідчити про схильність до латентної персистенції вірусу за умов використання системних ГК.

Наявність ЦМВІ впливає й на клінічну картину АД: висипка у хворих на кропив'янку з ЦМВІ має на 17,4 % більшу інтенсивність, на 15 % більше виражений набряк оточуючих тканин, який і зустрічається у них частіше у 1,5 разу, на 29,8 % інтенсивніше злиття елементів висипки, яке у 2,5 разу виявляється частіше порівняно із хворими без ЦМВІ. Свербіння більш виражене (на 12,0 %) у серонегативних пацієнтів. У серопозитивних хворих на АтД - більша площа ураження (на 39,8 %) та інтенсивніше висипка (на 20,4 %), а у серонегативних - суб'єктивні симптоми (на 37 %), хоча це і не впливало на узагальнений показник SCORAD. У хворих з ЦМВІ, мають місце такі симптоми, як лімфаденопатія (у 22,5 %), сіалоаденіт (16,8 %), субфебрилітет (у 56,2 %), головний біль (у 16,8 %), а порушення сну (у 24 %) більш характерно для серонегативних пацієнтів (р<0,05-0,01).

У всіх хворих на АД були порушення у клітинній ланці імунного гомеостазу (табл. 1). Встановлено істотне зниження кількості CD3⁺ порівняно з нормальними показниками (на 24,5 % у серопозитивних і на 27,5 % у серонегативних до ЦМВ хворих), знижений рівень CD8⁺ (на 35,1 % і 41,1 % відповідно), збільшення імунорегуляторного індексу (CD4⁺/CD8⁺) на 48,7 % у хворих з ЦМВІ, та на 57,5 % без неї. Причому, у пацієнтів з підвищеним рівнем лише анти-ЦМВ IgM, цей індекс був на 18,2 % вище, ніж у хворих з IgG до ЦМВ, та на 19,4 % вище порівняно з особами ІІІ групи (р<0,05-0,01).

Активність системи комплементу в сироватці крові була істотно зниженою у серопозитивних хворих на 36,6 % (р<0,001), у серонегативних - на 39,7 % (р<0,001) порівняно із здоровими. Зростав вміст ЦІК: в інфікованих ЦМВ у 2,9 разу, у неінфікованих - у 3,7 разу, р<0,001. Крім того, в IV групі хворих їх концентрація була на 34,6 % (р<0,01) та на 22,3 % (р<0,01) вище, ніж у хворих I та III груп відповідно.

З боку гуморального імунітету суттєво зростала (в 1,5 разу, р<0,001 як у хворих з ЦМВІ, так й без неї) концентрація IgА, в 1,8 разу (р<0,001) у інфікованих та в 1,7 разу (р<0,001) у неінфікованих збільшувався вміст IgМ, концентрація IgG на 17,7 % (р<0,05) зростала у серонегативних до ЦМВ осіб та на 12,1 % (р<0,05) - в осіб з IgG до ЦМВ. Підвищений рівень IgЕ характерний лише для частини хворих на АД (32,6 % серопозитивних та 24,0 % серонегативних до ЦМВ). Але його концентрація в інфікованих ЦМВ хворих у 2,1 разу (р<0,001) більша порівняно з пацієнтами без цієї інфекції. Крім того найнижчий рівень IgЕ виявлено у хворих I групи, у 3,2 разу та у 3,7 разу менше порівняно з особами, що відносяться відповідно до II та III груп (р<0,001).

Таблиця 1. Показники імунограми у хворих на алергічні дерматози (М±m)

Показник	Здорові люди (n=15)	Хворі на алергічні дерматози
		Серопозитивні до ЦМВ (n=89)	Серонегативні до ЦМВ (n=25)
CD3+, %	65,20±4,80	49,25±3,41 **	47,28±2,64 **
CD4+, %	38,80±3,20	35,84±3,32	34,96±2,50
CD8+, %	20,70±2,10	13,44±1,41**	12,20±1,90**
CD4+/CD8+	1,87±0,11	2,78±0,20***	2,95±0,25***
CD22+, %	10,10±1,00	9,96±0,88	10,88±0,92
CD16+, %	13,30±1,80	11,36±1,10	9,88±0,90
ЗК, гем.од	285,00±6,63	180,77±15,28***	171,84±14,43***
ЦІК, ум.од.	60,90±1,53	176,77±14,77***	226,60±19,90***#
Ig A, г/л	1,83±0,09	2,73±0,70 ***	2,78±0,31***
Ig M, г/л	1,46±0,08	2,60±0,24***	2,50±0,30***
Ig G, г/л	10,30±0,37	11,56±1,12	12,52±0,93*
n 1, %	-	32,6±5,0	24,0±8,5
IgЕ, од/мл	75,00±5,00	412,66±46,92 ***	193,20±11,20***##

Примітки:

1. * - р<0,05, ** - р<0,01, *** - р<0,001 порівняно із здоровими;

2. # - р<0,05, ## - <0,001 порівняно із хворими з ЦМВІ;

3. n ₁ - кількість хворих з підвищеним рівнем IgЕ.

Встановлено, що незалежно від інфікування ЦМВ із зростанням тяжкості перебігу АД істотно знижується кількість CD3⁺, CD8⁺, зростає вміст ЦІК. Але на відміну від серонегативних хворих в осіб із ЦМВІ при тяжкому перебігу АД значно знижується кількість CD4⁺ і CD16⁺, а максимальний рівень IgЕ визначається при перебігу середньої тяжкості. Можливо, це пояснюється тим, що активація ЦМВІ супроводжується різким зниженням CD4⁺, так як саме в цих клітинах проходить репродукція вірусу, який має здатність індукувати реакції гіперчутливості.

Із зростанням тривалості АД у серопозитивних до ЦМВ хворих істотно зменшувалась кількість CD8⁺, одночасно з цим змінювалась і функціональна активність імунітету, що відтворювалось у зниженні концентрації IgA, IgM та підвищенні вмісту IgЕ (р<0,05). У сироватці крові хворих на АД, не інфікованих ЦМВ, за вказаних умов істотно знижувалися ІРІ (CD4⁺/CD8⁺), активність загального комплементу і вміст IgЕ, але наростали концентрації ЦІК та IgG. Отже, при збільшенні тривалості основного захворювання у серопозитивних хворих переважають IgЕ-залежні реакції, тоді як у серонегативних - IgЕ-незалежні.

Під впливом ГК системної дії в хворих з ЦМВІ істотно знижувалась кількість CD3⁺, CD4⁺, CD22⁺, CD16⁺, зростав вміст IgA, IgЕ. У серонегативних хворих на АД під впливом системної терапії ГК зміни клітинної та гуморальної ланок імунітету були ідентичні: мали тенденцію до зниження рівні CD4⁺, CD8⁺, CD4⁺/CD8⁺, CD16⁺, IgЕ, активність загального комплементу і до наростання вміст ЦІК, IgМ та IgG.

При проведенні шкірних скарифікаційних проб з алергенами позитивний результат був зареєстрований у 28 % серонегативних і 32,6 % хворих з ЦМВІ (частіше з IgG до ЦМВ). Харчові алергени спричиняли сенсибілізацію у 50 %, епідермальні - у 25 %, побутові і пилкові - відповідно у 18,8 % і 6,2 % пацієнтів.

У всіх цих хворих був підвищений рівень IgЕ. Крім того, у хворих ІІ групи позитивна реакція з одним алергеном спостерігалась у 6-ти осіб (15,8 %), з двома - у 8-ох (21,0 %), з 4-ма - у 1-ої (2,6 %). У хворих ІІІ групи сенсибілізацію з 3-ма та 2-ма алергенами реєстрували у 10-ти пацієнтів (по 10,9 %), з одним - у трьох (6,5 %), серед пацієнтів І групи множинної сенсибілізації не виявлено. У серонегативних хворих позитивний шкірний тест з 2-ма алергенами визначали у 2-ох осіб (8,0 %), з одним - у 5-ти (20,0 %).

Встановлено, що у всіх хворих значно зростає рівень оксипроліну (у 1,6 разу серед інфікованих та у 1,8 разу в неінфікованих порівняно із здоровими), але у осіб без ЦМВІ він був на 14,7 % вище (р<0,05) порівняно з інфікованими. Крім того, у серопозитивних пацієнтів відмічалась стійка тенденція до зростання концентрації оксипроліну залежно від рівня специфічних до ЦМВ антитіл. Найнижчою вона була в осіб з анти-ЦМВ IgM - на 18,9 % (р<0,05) менше, ніж у хворих ІІІ групи, та на 29,5 % (р<0,05) менше, ніж у хворих ІІ групи. Отже, рівень оксипроліну зростає відповідно до тривалості та активності інфекційного процесу.

На вміст оксипроліну незалежно від наявності супутньої ЦМВІ мали вплив тривалість основного захворювання (максимальні показники при тривалості АД понад 6 років в усіх групах). Використання системних ГК посилювало деструктивні процеси в сполучній тканині, тоді як топічні стероїди не мали такого впливу. Тяжкість перебігу АД впливала на концентрацію оксипроліну лише у хворих без ЦМВІ.

Аналіз показників ендотоксикозу виявив істотне зростання ЛІІ, Еі та МСМ_280нм та МСМ_254нм, зниження коефіцієнту Кс (МСМ_280нм/МСМ_254нм), та зростання Ілім у хворих із супутньою ЦМВІ. У хворих на АД, в яких було виявлено IgM до ЦМВ, рівень МСМ_254нм був вище порівняно з іншими групами хворих. Найменше значення Еі було у хворих з гострою вірусною інфекцією, найбільше - з хронічною.

У хворих з супутньою ЦМВІ, із зростанням тривалості АД збільшувалась кількість обох фракцій МСМ, у серонегативних хворих - збільшувалась кількість МСМ_280нм, в той же час фракція МСМ_254нм мала тенденцію до зменшення, рівень Еі, зростав у всіх хворих незалежно від вірусного ураження. Із зростанням тяжкості АД серонегативних до ЦМВ осіб переважає наростання кількості МСМ_254нм та ЛІІ. У серопозитивних - зростають обидві фракції МСМ, ЛІІ та Еі.

При використанні ГК-терапії у всіх групах хворих відбувалось зростання вмісту МСМ-фракції, яка не містить ароматичних амінокислот. Але у хворих із ЦМВІ, на відміну від серонегативних осіб, при лікуванні системними ГК на 11,8 % (р<0,05) зменшувалась кількість МСМ_280нм, що можна пояснити впливом препаратів на аутоімунний компонент патологічного процесу. Незалежно від інфікування ЦМВ у хворих, які отримували системні ГК, зменшувались показники ЛІІ та ІЗЛК, а І лім - зростав.

Констатовано наявність кріоглобулінемії (КГЕ) майже у всіх хворих на АД незалежно від наявності ЦМВІ. Але вміст КГ у серонегативних хворих був на 26,2 % (р<0,01) вище порівняно із хворими з ЦМВІ. В осіб з IgM до ЦМВ рівень КГЕ був нижче, порівняно із серонегативними до ЦМВ, у 1,6 разу та відповідно у 1,6 й 1,3 разу (р<0,05-0,001) порівняно з хворими відповідно ІІ та ІІІ груп, що свідчить про залежність утворення КГ від тривалості інфекційного процесу.

Із зростанням тривалості та тяжкості АД збільшується кількість КГ у крові. За умов вживання системних ГК препаратів у хворих із ЦМВІ кількість КГ зменшувалась на 22,9 % (р<0,05), у пацієнтів без ЦМВІ - на 19 % (р<0,05). При лікуванні ГК місцевої дії - їх кількість зростала у 2 рази (р<0,001) серед неінфікованих ЦМВ хворих та 1,5 разу в інфікованих.

Встановлено, що загальноприйняте протиалергічне лікування хворих із супутньою ЦМВІ є недостатньо ефективним. Стійка ремісія досягається лише у 30,0 % хворих. Істотна позитивна динаміка шкірного синдрому стосується лише інтенсивності висипки, яка зменшуються на 23,7 % (р<0,05), тоді як набряк оточуючих тканин зростає у 1,7 разу (р<0,01). У хворих на АтД на 38,2 % зменшується площа шкірного ураження, а інтенсивність та ступінь суб'єктивних симптомів практично не змінюються.

У хворих на кропив'янку з ЦМВІ використання поєднаного лікування веде до стійкої ремісії в 63,6 % випадків, а у решти на 68,6 % (р<0,001) зменшується площа шкірного ураження, схильність до злиття елементів висипки на 53,3 % (р<0,001), її тривалість на 60,1 % (р<0,001), інші симптоми мали тенденцію до зменшення. У хворих на АтД стійка ремісія досягнута у 62,5 %, у решти на 52,24 % (р<0,001) зменшувався показник SCORAD за рахунок позитивної динаміки як об'єктивних, так й суб'єктивних симптомів.

Аналогічні зміни характерні й для лабораторних показників. Протиалергічна терапія хворих без супутньої ЦМВІ веде до нормалізації показників клітинного та гуморального імунітету, істотного зменшення кількості ЦІК та зростання активності загального комплементу (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка показників імунної системи у хворих на алерголерматози під впливом проведеної терапії (М±m)

Показник	Здорові люди (n=15)	Антиалергічна терапія	Модифікована терапія
		Серонегативні до ЦМВ хворі	Серопозитивні до ЦМВ хворі	Серопозитивні до ЦМВ хворі
		до лікування (n=25)	після лікування (n=20)	до лікування (n=15)	після лікування (n=14)	до лікування (n=74)	після лікування (n=41)
CD3+, %	65,20±4,80	47,28±2,64	54,65±1,98*	49,86±3,01	52,43±1,10	49,19±3,51	60,28±1,72**
CD4+, %	38,80±3,20	34,96±2,50	39,80±1,80	36,93±2,96	33,65±1,23	35,69±3,39	37,66±0,50
CD8+, %	20,70±2,10	12,20±1,90	18,20±2,25*	12,64±1,68	17,13±1,18*	13,58±1,40	17,44±1,37
CD4+/CD8+	1,87±0,11	2,95±0,25	2,19±0,10**	3,04±0,21	1,94±0,12***	2,75±0,17	2,19±0,18*
CD22+, %	10,10±1,00	10,88±0,92	9,35±1,15	10,14±0,46	9,29±0,38	9,94±0,81	9,49±0,94
CD16+, %	13,30±1,80	9,88±0,90	13,85±1,31*	10,17±0,32	11,93±0,42**	10,94±1,19	12,55±1,29
ЗК, гем.од.	285,00±6,63	171,84±14,43	244,25±12,64***	183,71±19,06	198,43±17,60	179,75±13,53	248,51±15,42**
ЦІК, ум.од.	60,90±1,53	226,60±19,90	75,60±4,62***	159,29±12,69	160,00±16,48	159,52±9,92	90,37±6,69***
IgA, г/л	1,83±0,09	2,78±0,31	1,86±0,06**	2,48±0,15	2,34±0,53	2,76±0,12	2,11±0,19**
IgM, г/л	1,46±0,08	2,50±0,30	1,59±0,04**	2,36±0,13	2,13±0,11	2,64±0,13	1,85±0,07***
IgG, г/л	10,30±0,37	12,52±0,93	10,00±1,18	11,85±1,01	10,34±0,27	11,50±1,13	10,62±0,21
IgЕ, n1	-	6	5	8	7	21	16
IgЕ, од/мл	75,00±5,00	193,20±11,20***	98,74±6,69*	359,50±93,36	486,55±59,38	388,93±50,53	238,81±41,85*

Примітки:

1. *- р<0,05, ** - р<0,01, *** - р<0,001 порівняно із хворими після відповідного лікування;

2. n₁ - кількість осіб з підвищеним рівнем показника.

Причому, у хворих, які використовували топічні ГК цей процес відбувався швидше порівняно з особами, які використовували препарати системної дії. У серонегативних пацієнтів знижувались рівень оксипроліну на 43,3 % (р<0,001), кількість МСМ_280нм - на 44,7 %, МСМ_254нм - на 31,7 %, Кс на 16,7 %, ЛІІ у 2,4 разу, а Еі - на 45,8 %, на 64,0 % зменшилась частота КГЕ, а кількість КГ - на 45,8 %, (р<0,05-0,001). Крім того, рівень специфічних до ЦМВ антитіл не перевищував допустимих значень і суттєво не відрізнявся від результату на початку спостереження.

У той же час на тлі стандартної протиалергічної терапії у хворих із ЦМВІ відбувається активація або тривала персистенція ЦМВІ, що підтверджується наростанням титрів анти-ЦМВ Ig M і G та частотою виявлення ДНК вірусу. Кількість CD3⁺ залишалася практично незмінною, CD4⁺ має тенденцію до зменшення, а CD8⁺ зростає, внаслідок чого зменшується ІРІ, не нормалізуються інші показники імунограми (див. табл. 2). Антиалергічна терапія у хворих із ЦМВІ не приводить хоча б до мінімального зменшення концентрації оксипроліну. Не відбувається істотних змін кількості МСМ та Еі, ЛІІ зростає у 1,6 разу, Ілім - у 13,2 разу, що свідчить про інтенсифікацію процесів ендотоксикозу, частота КГЕ зростає на 7,2 %, а кількість КГ - у 1,6 разу (р<0,05-0,001).

Терапія з використанням противірусного та імуномодулюючого препаратів призводить до зниження рівня як анти-ЦМВ IgM, так й IgG та зменшення частоти виявлення ДНК вірусу. На її тлі в інфікованих ЦМВ хворих істотно збільшувалась кількість CD3⁺, нормалізовувалась кількість CD8⁺, ІРІ, зростала активність загального комплементу, знижувалась кількість ЦІК, концентрація Ig А, М, G та Е (див. табл. 2), концентрація оксипроліну зменшувалась на 25,6 %, кількість МСМ_280нм - на 25,0 %, МСМ_254нм - на 33,0 %, ЛІІ та І лім знижувались відповідно у 1,6 разу та у 11,7 разу, Еі - на 26,6 %, частота КГЕ зменшувалась на 14,9 %, а рівень її знизився на 42,0 % (р<0,05-0,001).

Висновки

У дисертації отримані нові науково обґрунтовані результати, які доводять обтяжливий вплив реактивації цитомегаловірусу на перебіг алергічних дерматозів, що диктує необхідність визначення специфічних імуноглобулінів і ДНК цього вірусу, показників імунного статусу хворих, та обґрунтовує необхідність включення у лікувальний комплекс відповідних противірусних та імунотропних засобів, що дозволяє підвищити ефективність лікування таких хворих.

1. Алергічні дерматози супроводжуються високим рівнем інфікування цитомегаловірусом і значним відсотком хворих з його реактивацією. Частота інфікування становить 78,1 %, причому 44,8 % складають пацієнти, у яких виявлено специфічний IgМ. Реплікація цитомегаловірусу підтверджена детекцією вірусної ДНК у 40,4 % хворих у слині, у 21,3 % - у плазмі крові та у 7,9 % - і у крові, і у слині.

2. Частота виявлення цитомегаловірусної інфекції та рівні специфічних анти-цитомегаловірусних імуноглобулінів у крові хворих на алергодерматози збільшуються з підвищенням ступеня тяжкості, тривалості дерматозу та використанням системної глюкокортикоїдної терапії.

3. В інфікованих цитомегаловірусом хворих на кропив'янку висипка має на 17,4 % більшу інтенсивність, на 15 % більше виражений набряк оточуючих тканин, на 29,8 % більше злиття елементів висипки порівняно з неінфікованими. У хворих на атопічний дерматит інтенсивність висипки більша на 20,4 %, а її поширення - на 39,8 %. У хворих з супутньою цитомегаловірусною інфекцією, на відміну від серонегативних, мають місце такі симптоми, як лімфаденопатія (у 22,5 %), сіалоаденіт (у 16,8 %), субфебрилітет (у 56,2 %), біль голови (у 16,8 %) (р<0,05-0,001).

4. У всіх хворих на алергодерматози незалежно від наявності цитомегаловірусної інфекції відбувається пригнічення Т-клітинної ланки імунної системи, збільшення імунорегуляторного індексу, зростання функціонального напруження гуморального імунітету (підвищення вмісту Ig А, М, G у крові), зниження активності загального комплементу, підвищення вмісту циркулюючих імунних комплексів. У третини хворих підвищується рівень загального IgЕ, його концентрація в інфікованих цитомегаловірусом у 2,1 разу вища (р<0,001), ніж у пацієнтів без цієї інфекції. Ці зміни поглиблюються при наростанні тяжкості та тривалості алергічного дерматозу, активності вірусного процесу та використанні системних глюкокортикоїдних препаратів.

5. У хворих на алергічні дерматози домінує IgЕ-незалежний тип алергічної реакції (у 71,7 %). IgЕ-залежний варіант (у 28,3 %) частіше виявляється у хворих з цитомегаловірусною інфекцією. Якщо алергодерматоз триває понад 3 роки, у серопозитивних до цитомегаловірусу хворих переважає IgЕ-залежна алергічна реакція, у серонегативних - IgЕ-незалежна.

6. У крові хворих на алергічні дерматози рівні загального оксипроліну, маркерів ендогенної інтоксикації та кріоглобулінів значно перевищують показники норми та залежать від активності цитомегаловірусної інфекції, ступеня тяжкості і тривалості алергодерматозу, використання системних глюкокортикоїдних препаратів.

7. На тлі антиалергічної терапії алергодерматозу без урахування наявності супутньої цитомегаловірусної інфекції остання активується, не відбувається нормалізація показників клітинної та гуморальної ланок імунної системи, ендогенної інтоксикації, наростає продукція кріоглобулінів, а клінічна ремісія настає лише в 30,0 % хворих на кропив'янку та 40,0 % - на атопічний дерматит.

8. Використання противірусної та імунотропної терапії (ацикловір і гропринозин) призводить до стійкої ремісії у 63,3 % хворих на кропив'янку та 62,5 % - на атопічний дерматит. У решти пролікованих відбувається зменшення площі шкірного ураження на 68,6 % (р<0,001), схильності до злиття елементів висипки - на 53,3 % (р<0,001), їх тривалості - на 60,1 % (р<0,001), показника SCORAD - на 52,2 % (р<0,001). Таке лікування сприяє нормалізації показників імунної системи, зменшенню концентрації оксипроліну, показників ендотоксикозу та кріоглобулінемії, у 27,5 % (р<0,05) пацієнтів перестає виявлятись ДНК цитомегаловірусу.

Рекомендації щодо наукового і практичного використання здобутих результатів

1. Пацієнтів з алергічними дерматозами слід обстежувати на маркери цитомегаловірусної інфекції (специфічні антитіла та ДНК цитомегаловірусу), особливо за тривалості захворювання понад три роки та умови лікування глюкокортикоїдними препаратами системної дії.

2. У хворих на алергічні дерматози за наявності ДНК цитомегаловірусу і/або специфічних IgM доцільно до базисної терапії додатково призначати ацикловір у таблетках по 200 мг 5 разів на добу курсом 12 днів.

3. Хворим, в яких виявлено пригнічення клітинної ланки імунної відповіді, рекомендується використовувати гропринозин з розрахунку 50 мг/кг на добу 30 днів поспіль.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Бондаренко, О. В. Частота інфікування цитомегаловірусом хворих на хронічні алергодерматози та зміни клітинного імунітету [Текст] / О. В. Бондаренко // Інфекційні хвороби. - 2004. - № 1. - С. 22-25.

2. Андрейчин, М. А. Особливості алергічної реакції при алергічних дерматозах на тлі цитомегаловірусної інфекції [Текст] / М. А. Андрейчин, О. В. Бакалець // Інфекційні хвороби. - 2005. - № 1. - С. 30-34. (Здобувач самостійно провела клінічний підбір хворих та аналіз отриманих результатів).

3. Бакалець, О. В. Синдром ендогенної інтоксикації при алергодерматозах і вплив на нього цитомегаловірусної інфекції [Текст] / О. В. Бакалець, М. А. Андрейчин, О. В. Лазарчук // Астма та алергія. - 2005. - № 2-4. - С. 30-34. (Здобувач самостійно провела клінічний підбір хворих, аналіз та статистичну оцінку результатів лікування).

4. Бакалець, О. В. Кріоглобулінемія при алергічних дерматозах і вплив на неї цитомегаловірусної інфекції [Текст] / О. В. Бакалець // Вісник наукових досліджень. - 2006. - № 1. - С. 29-32.

5. Бакалець, О. В. Особливості перебігу алергічних дерматозів на тлі цитомегаловірусної інфекції [Текст] / О. В. Бакалець // Інфекційні хвороби. - 2008. - № 3. - С. 25-30.

6. Бондаренко, О. В. Алергічні дерматози та цитомегаловірусна інфекція [Текст] / О. В. Бондаренко // Матеріали VII міжнар. медичного конгресу студентів і молодих учених, 21-23 трав. 2003 р. - Тернопіль : Укрмедкнига, 2003. - С. 116.

7. Бондаренко, О. В. Зміни імунного гомеостазу у хворих на алергічні дерматози на тлі цитомегаловірусної інфекції [Текст] / О. В. Бондаренко // Вірусні хвороби. Токсоплазмоз. Хламідіоз : матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, 5-6 трав. 2004 р. - Тернопіль : Укрмедкнига, 2004. - С. 304-306.

8. Бондаренко, О. Показники ендогенної інтоксикації у хворих на алергічні дерматози [Текст] / О. Бондаренко // Матеріали VIIІ міжнар. медичного конгресу студентів і молодих учених, 10-12 трав. 2004 р. - Тернопіль : Укрмедкнига, 2004. - С. 322.

9. Бакалець, О. Частота поєднаного інфікування цитомегаловірусом, вірусами гепатитів В і С хворих на алергічні дерматози [Текст] / О. Бакалець // Матеріали ІХ міжнар. медичного конгресу студентів і молодих учених, 21-22 квітня 2005 р. - Тернопіль : Укрмедкнига, 2005. - С. 63.

10. Андрейчин, М. А. Роль полімеразної ланцюгової реакції в діагностиці цитомегалії [Текст] / М. А. Андрейчин, О. В. Бакалець // Хіміотерапія та імунокорекція інфекційних хвороб : матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, 30 трав. - 1 черв. 2005 р. - Тернопіль : Укрмедкнига, 2005. - С. 226-228. (Збобувач провела підбір хворих, приймала участь в обстеженні хворих, здійснила аналіз та статистичну оцінку отриманих результатів).

11. Бакалець, О. В. Інформаційна цінність шкірних тестів у діагностиці хронічних алергічних дерматозів [Текст] / О. В. Бакалець, І. Г. Курята // Хіміотерапія та імунокорекція інфекційних хвороб : матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, 30 трав. - 1 черв. 2005 р. - Тернопіль : Укрмедкнига, 2005. - С. 233-235. (Здобувач самостійно провела клінічний підбір хворих, виконувала обстеження та аналіз отриманих результатів).

12. Бакалець, О. В. Вплив глюкокортикостероїдів на ефективність лікування алергодерматозів на тлі цитомегалії [Текст] / О. В. Бакалець, М. А. Андрейчин // Досягнення і проблеми клінічної інсектології : матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України, 21-22 трав. 2008 р. - Тернопіль : Укрмедкнига, 2008. - С. 261-264. (Збобувач самостійно провела підбір хворих, приймала участь в обстеженні хворих, здійснила аналіз та статистичну оцінку отриманих результатів).

Анотація

Бакалець О. В. Особливості перебігу алергічних дерматозів на тлі цитомегаловірусної інфекції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.29 - клінічна алергологія. - Державна установа „Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського Академії медичних наук України”, Київ, 2009.

Дисертація присвячена обґрунтуванню необхідності проведення діагностичних досліджень щодо реактивації цитомегаловірусної інфекції у хворих на алергічні дерматози шляхом визначення специфічних імуноглобулінів і ДНК цитомегаловірусу.

Вивчено стан імунної системи та особливості реалізації алергічної реакції у хворих на алергодерматози залежно від тяжкості та тривалості захворювання, наявності цитомегаловірусної інфекції та використання глюкокортикоїдної терапії.

Встановлено, що інтенсивність ендогенної інтоксикації, процесів деструкції колагенових волокон, утворення кріоглобулінів залежать від активності супутнього вірусного процесу та клінічного перебігу алергодерматозу.

Використання ацикловіру і гропринозину в комплексі з протиалергічними засобами призводить до стійкої ремісії у 62-63 % хворих на алергодерматози із цитомегаловірусною інфекцією, нормалізації показників імунної системи, зменшення ендогенної інтоксикації, кріоглобулінемії, кількості оксипроліну та маркерів реактивації цитомегаловірусної інфекції.

Ключові слова: алергічні дерматози, цитомегаловірусна інфекція, противірусна та імунотропна терапія.

Annotation

Bakalets O. V. The peculiarities of allergic dermatosis with the cytomegaloviral infection. - Manuscript.

The dissertation - for gaining the scientific degree of the candidate of medical sciences in speciality 14.01.29 - clinical allergology. - State oganization „National Institute of Phthisiology and Pulmonology naimed after F. H. Yanovsky the Academy of medical sciences of Ukraine”, Kyiv, 2009.

The thesis is dedicated to grounding the necessity of conducting the diagnostic researches to reactivate cytomegaloviral infections in patients with allergic dermatosis by means of determining specific immunoglobulins and DNA cytomegalovirus.

The state of the immune system and the peculiarities of the allergic reaction realization in patients with allergic dermatosis have been studied in accordance with the disease severity and duration; the presence of the accompanying cytomegaloviral infection and the application of the glucocorticoid therapy.

The intensity of endogenic intoxication, the processes of colagenic fiber destruction, the formation of cryoglobulins have been stated to depend on the activity of the accompanying viral process and the clinical course of allergic dermatosis.

The use of the acyclovir and groprinosinum leads to the permanent remission in 62-63 % of the patients; the normalization of the indices of the immune system, endotoxicosis and cryoglobulinemia; significant decrease in the quantity of oxyproline and the markers of the cytomegaloviral infection.

Key words: allergic dermatosis, cytomegaloviral infection, antiviral and immunotropic therapy.