Нейроендокринні механізми формування функціональних захворювань системи травлення у підлітків та обґрунтування диференційованих підходів до їх лікування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

НЕЙРОЕНДОКРИННІ МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ СИСТЕМИ ТРАВЛЕННЯ У ПІДЛІТКІВ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИХ ПІДХОДІВ ДО ЇХ ЛІКУВАННЯ

14.01.10 - педіатрія

МОСІЄНКО Ганна Павлівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», Українській військово-медичній академії (м. Київ)

Наукові консультанти: доктор медичних наук, професор, академік НАМН України Антипкін Юрій Геннадійович, ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», завідувач відділення захворювання органів дихання у дітей, директор інституту

доктор медичних наук, професор Ципкун Анатолій Григорович, ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», завідувач лабораторно-дослідного відділу

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Тяжка Олександра Василівна, Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України (м. Київ), завідувач кафедри педіатрії № 1

доктор медичних наук, професор Бекетова Галина Володимирівна, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України (м. Київ), завідувач кафедри дитячих та підліткових захворювань

доктор медичних наук, професор Бурлай Валентин Григорович, Медичний інститут Української асоціації народної медицини (м. Київ), завідувач кафедри педіатрії

Захист дисертації відбудеться « 19 » жовтня 2010 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 при ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8)

Автореферат розісланий « 14 » вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л. В. Квашніна

АНОТАЦІЯ

Мосієнко Г.П. Нейроендокринні механізми формування функціональних захворювань системи травлення у підлітків та обґрунтування диференційованих підходів до їх лікування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - педіатрія. - Державна установа “Інститут педіатрії, акушерства та гінекології Національної Академії медичних наук України”, Київ, 2010.

На основі комплексного обстеження 360 підлітків 15-18 років з функціональними захворюваннями системи травлення визначені патогенетичні аспекти формування цих розладів, варіанти їх клінічного перебігу та розроблена системи надання лікувально-профілактичної допомоги підліткам з функціональними захворюваннями системи травлення. Особлива увага приділялась нейроендокринним та психовегетативним механізмам розвитку цих захворювань.

Результати проведених досліджень свідчать, що функціональні розлади органів травної системи тісним чином пов'язані зі станом вегетативної нервової системи і є проявом вегетативних порушень. Встановлено, що у всіх підлітків з функціональними розладами органів системи травлення має місце порушення функції вегетативної нервової системи. Останні розвиваються у більшості хворих на тлі симпатикотонії, а вегетативна реактивність проявляється гіпер- або асимпатикотонією.

Вивчена роль нейроендокринних механізмів у формуванні провідних синдромів вегетативних дисфункцій і функціональних порушень системи травлення у підлітків. Доведена роль нейротрансмітерів та аденотропних гормонів у формуванні пограничних типів акцентуації особистості, вегетативних дисфункцій та неорганічних уражень органів травної системи.

Результати роботи свідчать, що гіпофізарна домінанта у підлітків супроводжується підвищенням функції аденотропних гормонів, зокрема тиреотропного. Зростаюча потреба організму в тиреоїдних гормонах обумовлює гіперплазію щитоподібної залози і появу транзиторного субклінічного гіпотиреозу, який несприятливо впливає на вегетативний гомеостаз і вегетативну регуляцію органів травлення зокрема. На підставі вивчення функціонального стану гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної та гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної систем і кореляційних зв'язків між окремими ланками цих систем встановлено роль дисгормональних порушень в ґенезі неорганічних уражень травного тракту.

Доведена роль деяких гастроінтестінальних гормонів в патогенезі функціональних порушень органів травної системи, їх зв'язок з вегетативним гомеостазом хворих і типом акцентуації особистості у підлітків.

Базуючись на даних комплексного вивчення нейроендокринного та психовегетативного гомеостазу у підлітків з функціональними розладами органів системи травлення, розроблено диференційований комплекс лікувальних заходів та отримані дані про більш високу ефективність запропонованої терапії.

Ключові слова: підлітки, нейроендокринна система, гастроезофагеальний рефлюкс, функціональна диспепсія, дисфункція жовчного міхура, особливості лікування.

АННОТАЦИЯ

Мосиенко А. П. Нейроэндокринные механизмы формирования функциональных заболеваний системы пищеварения у подростков и обоснование дифференцированных подходов к их лечению. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. - Государственное учреждение “Институт педиатрии, акушерства и гинекологии Национальной Академии медицинских наук Украины”, Киев, 2010.

На основе комплексного обследования 360 подростков 15-18 лет с функциональными заболеваниями органов системы пищеварения определены патогенетические аспекты формирования этих расстройств, варианты их клинического течения и разработана система оказания лечебно-профилактической помощи подросткам с функциональными заболеваниями системы пищеварения.

Среди подростков с функциональной патологией системы пищеварения определены наиболее часто встречаемые сопутствующие состояния. Удельный вес болезней нервной системы был наибольшим, болезни эндокринной системы занимали второе место в структуре заболеваемости, психические расстройства и расстройства поведения вышли на третье место. Это определило основную стратегию исследования - углубленное изучение нейроэндокринных и психовегетативных механизмов развития функциональных заболеваний органов системы пищеварения.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют о том, что функциональные заболевания органов системы пищеварения тесным образом связаны с состоянием вегетативной нервной системы и являются проявлением вегетативных нарушений. Установлено, что у всех подростков с функциональными расстройствами системы пищеварения, независимо от формы заболевания, имеются нарушения функции вегетативной нервной системы. Последние развиваются у большинства больных на фоне симпатикотонии, а вегетативная реактивность проявляется гипер- или асимпатикотонией. Однонаправленность поражения вегетативной нервной системы говорит об общности патогенетических механизмов возникновения функциональной патологии у подростков.

Изучена роль нейроэндокринных механизмов в формировании ведущих синдромов вегетативных дисфункций и функциональных нарушений системы пищеварения у подростков. Доказана роль нейротрансмиттеров и аденотропных гормонов в формировании пограничных типов акцентуации личности, вегетативных дисфункций и неорганических поражений органов системы пищеварения. Установлено достоверное снижение концентрации серотонина при функциональных заболеваниях органов системы пищеварения и обратную зависимость между степенью тяжести клинических проявлений вегетативных дисфункций и уровнем серотонина в крови.

Установлено, что напряженность функционирования симпато-адреналовой системы зависит от клинической формы функционального заболевания системы пищеварения, степени проявления и клинической формы вегетативной дисфункции.

Результаты роботы свидетельствуют о том, что гипофизарная доминанта у подростков сопровождается повышением функции аденотропных гормонов, в частности тиреотропного. Возрастающая потребность организма в тиреоидных гормонах обуславливает гиперплазию щитовидной железы и появление транзиторного субклинического гипотиреоза, который негативно влияет на вегетативный гомеостаз и вегетативную регуляцию органов пищеварения в частности. На основании изучения функционального состояния гипоталамо-гипофизарно-гонадной и гипоталамо-гипофизарно-тиреоидной систем и корреляционных связей между отдельными звеньями этих систем установлена роль дисгормональных нарушений в генезе неорганических поражений пищеварительного канала.

Доказана роль некоторых гастроинтестинальных гормонов в патогенезе функциональных заболеваний органов системы пищеварения, их связь с вегетативным гомеостазом больных и типом акцентуации личности подростков.

Основываясь на данных комплексного изучения нейроэндокринного и психовегетативного гомеостаза у подростков с функциональными заболеваниями органов системы пищеварения, разработан дифференцированный комплекс лечебных мероприятий и получены данные о более высокой эффективности предложенной терапии.

Ключевые слова: подростки, нейроэндокринная система, гастроэзофагеальный рефлюкс, функциональная диспепсия, дисфункция желчного пузыря, особенности лечения.

SUMMARY

Mosyenko G. P. Neuroendocrinal mechanisms of development of the functional digestive diseases at adolescents and ground of differential approaches of therapy. - Manuscript.

Thesis for a doctor's degree in speciality 14.01.10 - Pediatrics. - “Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of National Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Kyiv, 2010.

Based on a complex examination of 360 adolescents aged 15-18 with functional digestive diseases, pathogenetic aspects of formation of these disturbances, variants of their clinical course were revealed and a system of rendering of medical and preventive assistance to adolescents with functional digestive diseases was developed. Special attention was paid to neuroendocrinal and psychovegetative mechanisms of development of these diseases.

Findings of the performed studies show that functional digestive disorders are closely associated with the status of the vegetative nervous system and are a manifestation of vegetative disturbances. It is established that in all adolescents with functional digestive disorders there are disturbances of the vegetative nervous system function. The latter develop in most patients with underlying sympathicotonia and the vegetative reactivity manifest itself as hyper- or asympathicotonia.

The role of neuroendocrinal mechanisms in formation of main syndromes of vegetative disfunctions and functional digestive disturbances in adolescents is studied. The role of neurotransmitters and adenotropic hormones in formation of borderline types of personality accentuation, vegetative disorders and non-organic diseases of digestive system is proved.

Work findings show that the pituitary dominant in adolescents is accompanied with hyperfunction of adenotropic hormones, in particular, thyroid-stimulating hormone. Increasing body's demand for thyroid hormones is responsible for thyroid gland hyperplasia and development of transient subclinical hypothyroidism which affects vegetative homoeostasis and, in particular, vegetative control of the digestive apparatus. Based on study of the functional status of the hypothalamic-pituitary-gonadal axis and thyroid system and correlation between single elements of these systems, the role of hormonal disorders in the genesis of non-organic digestive diseases is established.

The role of certain gastrointestinal hormones in pathogenesis of digestive functional disorders, their association with patients' vegetative homoeostasis and type of personality accentuation in adolescents is proved.

On the basis of complex study of neuroendocrinal and psychovegetative homoeostasis findings in adolescents with functional digestive disorders, a differential complex of therapeutic measures is developed and data on higher efficacy of the proposed therapy are obtained.

Key words: adolescents, neuroendocrinal system, functional dyspepsia, gastroesophageal reflux, dysfunction of the gall bladder, peculiarities of treatment.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Стан здоров'я підростаючого покоління продовжує залишатися важливою медико-соціальною проблемою в усьому світі, в тому числі в Україні. У Всесвітній декларації з охорони здоров'я у сформульованих політиці та цілях програми “Здоров'я для всіх у ХХІ сторіччі” майже половина з висунутих задач стосується зміцненню здоров'я дітей та молоді - як єдино розумної альтернативи й основи державної політики в галузі суспільної охорони здоров'я.

В той же час захворюваність дітей в Україні не має чіткої позитивної тенденції. У відношенні довгострокової перспективи збереження здоров'я населення особливої уваги заслуговує актуальна проблема підліткової педіатрії - ювенологія. В пубертатному віці формуються психохарактерологічні особливості, стереотипи поведінки та харчування, шкідливі звички, які впливають на здоров'я не лише підлітка, а й дорослої людини [Е.М. Лукьянова, 2007; Ю.Г. Антипкин, 2009; A. Angold et al., 1999].

Фізіологічна для підліткового віку напруга функціонування нервової системи, ендокринних залоз та обміну речовин в цьому періоді досить часто призводить до розвитку вегетативної дисфункції, лабільності нервової системи, психіки та поведінки, що може сприяти формуванню та проявам функціональних розладів внутрішніх органів та систем, зокрема системи травлення [О.В. Тяжка, 2009; Ю.В. Білоусов, 2002; И.В. Молдовану, 2000]. Більшість хронічних хвороб людини бере свій початок саме у підлітковому віці.

Аналіз поширеності гастроентерологічної патології серед дитячого населення України показав, що за 2007 рік було зареєстровано 1266822.00 захворювань органів травлення, що склало 148 ‰. Аналіз поширеності хвороб системи травлення довів, що зріст її був обумовлений підвищенням практично всіх нозологічних форм, але найбільші темпи росту відносились до функціональних розладів системи травлення, зокрема за рахунок функціональної диспепсії, біліарної дисфункції та гастроезофагеального рефлюксу [П.Л. Щербаков, 2010; Г.В. Бекетова, 2008]. На сьогоднішній день друге місце за поширеністю після респіраторних вірусних інфекцій займають функціональні захворювання органів травної системи [B.S. Anand et.аl., 1999; А.А. Баранов, 2002; Н.М. Рязанцева, 2003]. Це обумовлює підвищену увагу не лише практичних лікарів, а й науковців саме до цих нозологічних форм гастроентерологічної патології та спонукає до більш глибокого вивчення особливостей їх виникнення та перебігу.

Актуальність даної патології обумовлюється як частотою функціональних розладів органів системи травлення серед підлітків, так і проявами в цьому віці вегетативних дисфункцій та дисгормональних порушень, підлітковим нігілізмом щодо режиму харчування, лікування, а також збільшенням частоти випадків тютюнопаління та вживання алкоголю. Разом з тим, комплексного науково обґрунтованого підходу до вивчення проблеми функціональних захворювань системи травлення підлітків на даний час немає.

Висока захворюваність функціональною патологією органів травної системи серед підлітків, часте поєднання її з нейроендокринними розладами, відсутність єдиної точки зору на роль порушень центральної нервової системи (ЦНС), вегетативної нервової системи (ВНС) і гормонального гомеостазу та ступінь участі кожного з них в розвитку хвороби, обумовлюють необхідність обґрунтування та розробки принципів індивідуального підходу до їх лікування, що визначило мету і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота виконувалась в рамках НДР ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України” “Вивчити особливості функціонального стану органів травлення у здорових дітей шкільного віку у період адаптації до систематичного навчання та розробити заходи профілактики його порушень” (№ держ. реєстрації 01.05 U 000 310).

Мета - підвищення ефективності лікування функціональних захворювань органів системи травлення у підлітків шляхом створення системи надання їм лікувальної допомоги та розробки диференційованих методів їх терапевтичної корекції на основі вивчення особливостей психовегетативного та нейроендокринного гомеостазу.

Задачі дослідження:

Визначити частоту та особливості перебігу функціональних захворювань органів системи травлення (гастроезофагеального рефлюксу, шлункової диспепсії, дискінезії жовчного міхура) у підлітків.

Визначити варіанти клінічних форм вегетативних дисфункцій та особливості вегетативного гомеостазу у підлітків, які страждають функціональними захворюваннями органів системи травлення.

Дати оцінку пограничним типам акцентуації особистості підлітків з функціональними захворюваннями органів травної системи.

Вивчити роль нейротрансміттерів в ґенезі функціональних захворювань органів травної системи у підлітків.

Визначити особливості симпатоадреналової системи та роль порушень її стану у формуванні функціональних розладів органів системи травлення в підлітковому віці.

Вивчити рівень аденотропних гормонів у підлітків з функціональними розладами органів системи травлення.

Оцінити функціональний стан гіпофізарно-гонадної та гіпофізарно-тиреоїдної систем та їх значення у формуванні функціональних розладів органів системи травлення у підлітків.

Визначити рівень гастроінтестинальних гормонів та гормонів підшлункової залози у підлітків з функціональними захворюваннями органів системи травлення.

Обґрунтувати, розробити та оцінити ефективність диференційованих схем профілактики рецидивів та лікування функціональних захворювань органів системи травлення у підлітковому віці.

Об'єкт дослідження. Функціональні захворювання органів системи травлення у підлітків.

Предмет дослідження - вегетативна нервова система, нейротрансміттери, аденотропні гормони, симпато-адреналова система, гіпофізарно-гонадна та гіпофізарно-тиреоїдна системи, гормони травної системи.

Методи дослідження - клінічні, катамнестичні, психологічні, серологічні, біохімічні, імуноферментні, морфологічні, інструментальні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше вивчені нейроендокринні механізми патогенезу функціональних захворювань органів травної системи у підлітковому віці. Доведено, що функціональні розлади травного каналу тісним чином пов'язані зі станом вегетативної нервової системи і є проявом вегетативних порушень.

Встановлено, що у всіх підлітків з функціональними розладами органів травлення має місце порушення функції вегетативної нервової системи. Останні розвиваються у більшості хворих на тлі симпатикотонії, а вегетативна реактивність проявляється гіпер- або асимпатикотонією.

Вивчена роль нейроендокринних механізмів у формуванні провідних синдромів вегетативних дисфункцій і функціональних порушень органів системи травлення у підлітків. Доведена роль нейротрансміттерів та аденотропних гормонів у формуванні пограничних типів акцентуації особистості, вегетативних дисфункцій та неорганічних уражень органів травної системи.

Доведено, що гіпофізарна домінанта у підлітків супроводжується підвищенням функції аденотропних гормонів, зокрема тиреотропного. Зростаюча потреба організму в тиреоїдних гормонах обумовлює гіперплазію щитоподібної залози і появу транзиторного субклінічного гіпотиреозу, який несприятливо впливає на вегетативний гомеостаз і вегетативну регуляцію органів травлення зокрема.

На підставі вивчення функціонального стану гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної та гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної систем і кореляційних зв'язків між окремими ланками цих систем встановлено роль дисгормональних порушень в ґенезі неорганічних уражень травного тракту.

Доведена роль деяких гастроінтестінальних гормонів в патогенезі функціональних порушень органів травної системи, їх зв'язок з вегетативним гомеостазом хворих і типом акцентуації особистості у підлітків.

Базуючись на даних комплексного вивчення нейроендокринного гомеостазу у хворих з функціональними розладами системи травлення, обґрунтовано ряд положень патогенетичної терапії цих захворювань.

Практичне значення одержаних результатів.

В ґенезі функціональних захворювань органів системи травлення у підлітків порушення вегетативного гомеостазу відіграють провідну роль.

Залежність проявів неорганічних уражень органів травної системи від функціонального стану вегетативної нервової системи обумовлює необхідність визначення у хворих базового вегетативного тонусу, вегетативної реактивності та вегетативного забезпечення гомеостазу організму. При перебігу функціонального захворювання травного каналу на тлі симпатикотонії з гіперсимпатикотонічною або асимпатикотонічною вегетативною реактивністю слід передбачити в комплексному лікуванні використання вегетотропних препаратів.

Приймаючи до уваги значні порушення функції гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної та гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної систем, порушення кореляційних зв'язків в гормональному гомеостазі підлітків, які страждають неорганічними ураженнями травного тракту, в комплексному лікуванні цієї категорії хворих слід передбачити заходи, спрямовані на нормалізацію функцій цих систем.

Надмірна напруженість функціонування симпатоадреналової системи, а у випадках значних вегетативних розладів виснаження її функції, обумовлює доцільність використання седативних засобів та антидепресантів.

Враховуючи характер функціональних порушень ВНС, наявність гіпоталамічного синдрому, гіпофізарної домінанти у підлітковому віці, в комплексній патогенетичній терапії цих хворих слід передбачити заходи, спрямовані на нормалізацію надсегментарних уражень ВНС.

Впровадження результатів дослідження.

Результати дослідження впроваджені в практику роботи лікувально-профілактичних закладів мм. Києва, Полтави, Дніпропетровська, Вінниці, Чернівців.

Матеріали дисертації включені до навчальних програм з підготовки спеціалістів на до- та післядипломному етапах на кафедрі загальної практики-сімейної медицини Української військово-медичної академії шляхом доповнення робочих планів новими розділам та положеннями.

Особистий внесок здобувача.

Дисертаційна робота є завершеним, самостійним дослідженням. Внесок автора в одержанні наукових результатів полягає в узагальненні проаналізованої літератури з обраної проблеми і визначенні мети і основних завдань роботи, розробки методології дослідження, обстеженні, лікуванні та динамічному спостереженні підлітків з функціональними захворюваннями органів системи травлення. Автором самостійно проведено оцінку результатів клінічних, катамнестичних і параклінічних досліджень, розроблено діагностичні критерії та визначено особливості клінічного перебігу, диференційно-діагностичні та терапевтичні алгоритми функціональних захворювань органів системи травлення у підлітків. Дисертантом особисто виконано аналіз, систематизацію і математичну обробку всіх отриманих даних, узагальнення результатів роботи, сформульовано усі положення та висновки, науково обґрунтовано практичні рекомендації, підготовлено до друку наукові публікації та виступи. Всі розділи дисертації здобувачем написано самостійно.

Апробація результатів дисертації.

Матеріали дисертації було обговорено на: ІІІ конгресі педіатрів України “Сучасні проблеми клінічної педіатрії” (Київ, 2006); Всеукраїнській конференції сімейних лікарів “Сімейна медицина в Україні - наукові розробки та практика впровадження” (Київ, 2006); науково-практичній конференції “Актуальні питання фармакотерапії у загальній практиці-сімейній медицині” (Вінниця, 2006); V конгресі педіатрів України “Сучасні проблеми педіатрії” (Київ, 2008); І національному конгресі “Человек и лекарство - Украина” (Київ, 2008);

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 27 наукових працях, з них: 20 статей у фахових журналах, 7 - матеріали з'їздів, конференцій, конгресів.

Обсяг і структура дисертації.

Дисертаційна робота викладена на 294 сторінках тексту; включає огляд літератури, матеріали та методи дослідження, 8 розділів власних спостережень, аналіз та узагальнення отриманих результатів, висновки, практичні рекомендації. Перелік використаних літературних джерел налічує 424 найменування та займає 44 сторінки. Робота ілюстрована 84 таблицями, що займають 45 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження.

Програма дослідження була розроблена, виходячи з поставленої мети та завдань із використанням системного підходу та комплексу епідеміологічних, клінічних, біохімічних, імуноферментних, інструментальних досліджень. Методологія та методика дослідження ґрунтувалися на засадах Консенсусу з біо- й медичної етики та принципах доказової медицини.

Під обстеженням знаходилось 360 підлітків хворих на функціональну патологію органів системи травлення віком від 15 до 18 років, які склали основну групу. Серед них хворих на гастроезофагеальний рефлюкс (ГР) було 92 (25,6 %), хворих на функціональну диспепсію (ФД) - 147 (40,8 %) та хворих з дисфункцією жовчного міхура (ДЖМ) - 121 (33,6 %).

Приймаючи до уваги, що у всіх пацієнтів з функціональними захворюваннями органів системи травлення спостерігався симптомокомплекс вегетативних дисфункцій для вивчення особливостей перебігу функціональних розладів органів системи травлення було сформовано ще дві групи. До групи порівняння І увійшло 80 підлітків того ж віку і статі, у яких мали місце вегетативні розлади без функціональних порушень з боку органів травної системи. Групу порівняння ІІ склало 60 практично здорових однолітків.

Комплексна оцінка фізичного розвитку підлітків проводилась за оціночними таблицями з урахуванням зросту та маси тіла. Гармонійно розвинутими вважали підлітків, у яких зріст і маса коливались в межах сигмальних відхилень за оціночними таблицями (М±у). При різниці між показниками від ±у до ±2у фізичний розвиток вважали вірогідно вищим або нижчим середнього, а при різниці від ±2у до ±3у - високим або низьким.

Сомато-статевий розвиток оцінювали під час поглиблених медичних оглядів. При оцінці статевого розвитку підлітків визначали стан вторинних статевих ознак і час їх появи з використанням формул статевого розвитку. Стан вторинних статевих ознак у дівчат визначали за допомогою апарату ультразвукового сканування “Aloka - 540” (Японія).

Усіх хворих було детально обстежено клінічно. При цьому ретельно вивчався анамнез і скарги. Особлива увага приділялась характеру астено-вегетативних розладів.

Діагноз функціональних розладів органів травної системи та жовчовивідних шляхів ставився методом виключення інших хронічних захворювань. Для верифікації діагнозу підліткам проводилось лабораторно-інструментальне дослідження. Всім пацієнтам проводився загальний аналіз крові, сечі, аналіз калу на приховану кров, біохімічне обстеження печінки, жовчних шляхів, підшлункової залози та інші по потребі.

Стан слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (стравохід, шлунок, дванадцятипала кишка) вивчали методом езофагогастродуоденоскопії за допомогою гастроінтестинальних фіброскопів фірми “Olympus” (Японія). При показаннях проводили морфологічне дослідження біоптату на предмет виявлення запального процесу, метаплазії, уреазну реакцію і мазок-відбиток на наявність Helicobacter рylori. Рентгенівське обстеження проводилось за показаннями.

Вивчення морфологічного стану органів черевної порожнини (печінка, жовчний міхур, підшлункова залоза, селезінка) проводилось усім хворим методом ультразвукового дослідження за допомогою апарату “Aloka - 540” (Японія). За показаннями проводились інші спеціальні методи обстеження.

Вивчення кислотоутворюючої функції шлунка було проведено за допомогою методу внутрішньошлункової рН-метрії у всіх підлітків хворих на функціональну диспепсію. Дослідження жовчовивідної системи проводилась шляхом багатомоментного фракційного дуодентального зондування.

Темперамент оцінювали за ступенем прояву екстраверсії, інтроверсії та нейротизму (анкета Х. Айзенка, підлітковий варіант). Для діагностики рівня тривожності використовували тест Спілберга в модифікації Ю.Л. Ханіна. Для визначення типу акцентуації особистості хворих використовували анкету Г. Шмішека (підлітковий варіант).

Базовий вегетативний тонус вивчався за допомогою таблиць та анкет (А.М. Вейн, 2000; Е.Л. Мачерет и соавт., 2000). З метою вивчення функціонального стану вегетативної нервової системи у підлітків застосовували об'єктивний кількісний неінвазивний метод аналізу варіабельності ритму серця за допомогою кардіоінтервалографії (КІГ) в поєднанні з кліноортостатичною пробою з використанням комп'ютерної програми “Кардіобіоритм”.

Серотонін крові визначали спектрофотометричним методом. Катехоламіни в еритроцитах (норадреналін, дофамін, адреналін) визначали цитохімічним методом за оригінальною методикою, розробленою А.І. Мордар. Метод визначення катехоламінів є напівкількісним та передбачає підрахунок числа включень на 100 еритроцитів.

Соматотропні гормони (гормон росту та пролактин) в сироватці крові визначали за допомогою комплекту для ферментного імуноаналізу UBI MogivelTM.

Функціональний стан гіпофізарно-гонадної системи оцінювався за даними сомато-статевого розвитку, рівнем гонадотропінів (фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів) та гормонів периферичних гонад (прогестерон, вільна фракція тестостерону (вТ)). Лютеїнізуючий гормон (ЛГ) в плазмі крові визначався за допомогою комплекту DSL-10-4600. Фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) в плазмі крові визначався імуносорбентним методом за допомогою комплекту SDL-10-4700. Вільний тестостерон (вТ) визначався в плазмі крові імуноферментним методом за допомогою комплекту DSL-10-49100 ACTIVE.

Загальновідомий функціональний зв'язок центральної та вегетативної нервових систем із гіпофізарно-тиреоїдною системою. Морфофункціональний стан гіпофізарно-тиреоїдної системи у хворих з функціональними розладами органів травної системи оцінювали за допомогою клініко-інструментальних і гормонометричних методів. Обстеження щитоподібної залози проводилось на апараті дугового автоматичного сканування SSD-550 фірми “Аloka” (Японія) методом пошарового сканування щитоподібної залози через кожні 5 мм в 11 зтинах з визначенням об'єму та структури щитоподібної залози. Тиреотропний гормон (ТТГ) в сироватці крові визначався імуноферментним методом з використанням тест-системи ТТГ-ИФА-Бест-стрип (Росія). Вільний тироксин (Т4) визначали в сироватці крові імуноферментним методом з використанням набору реагентів ИФА-Св Т4-1 (Росія).

Інкреторна функція підшлункової залози відіграє універсальну роль в процесах метаболізму і регуляції гомеостазу. Гормони підшлункової залози - інсулін і глюкагон - вивчався радіоімунним методом з використанням стандартних наборів реактивів РИН (Мінськ).

Важливу роль в діяльності травного каналу відіграють безпосередньо гормони травної системи. В зв'язку з цим нами вивчено концентрацію гастрину та холецистокініну радіоімунним методом.

Варіаційно-статистична обробка результатів та розв'язання проблем імовірного прогнозування шляхом створення статистичних моделей здійснювались за допомогою використання програмного додатку Microsoft Office 2000 SRI Professional Fussion OEM до операційної системи Windows XP PRO 2000 Russian BOX, а також стандартних прикладних програм багатовимірного статистичного аналізу “Statistica 5.5”.

Результати досліджень та їх обговорення.

Встановлено, що переважна більшість обстежених підлітків була віком 15 років (56,3 %). Можливо це пов'язано з тим, що більшість функціональних розладів органів і систем, в тому числі системи травлення, беруть свій початок в період активної нейроендокринної перебудови організму, в період гіпоталамо-гіпофізарної домінанти, що припадає на 15 років. Групу підлітків 17 та 18 років ми об'єднали в одну, так як в цьому віці процеси росту, розвитку, гормональних змін дещо стабілізуються і мінімізується різниця між досліджуваними показниками. Кількість підлітків 17-18 років хворих на функціональну патологію органів системи травлення була найменшою (18,3 %). Серед хворих підлітків кількість юнаків і дівчат була практично однаковою (47,2 % та 52,7 % відповідно). Проте, якщо розглядати кожну нозологію окремо, то при ДЖМ відмічалась тенденція до збільшення кількості дівчат над кількістю юнаків (20,5 % та 13,0 % відповідно).

Ретроспективний аналіз індивідуальних карт розвитку дитини за 2006-2008 рр. в дитячій поліклініці № 1 Дарницького району показав, що в структурі захворюваності найпоширенішими є хвороби дихальної системи, органів травлення, нервової системи, ендокринні порушення та розлади кістково-м'язової системи.

Рівень захворюваності за класом хвороб органів травлення склав 134‰, серед них доля функціональних розладів системи травлення становила 49 %. Найбільш поширеними серед них були функціональна диспепсія - 37,3 %, біліарні дисфункції - 35,2 % та гастроезофагеальний рефлюкс - 22,8 %.

Визначення особливостей захворюваності серед основної групи підлітків показало, що питома вага хвороб нервової системи була найвищою, вони займали 1 місце в структурі захворюваності й спостерігались у всіх хворих за рахунок ВД. На 2 місці знаходились хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин 36,4 % (у чверті хворих виявлено еутиреоїдне воло І-ІІ ст.; 11,1 % дівчат мали місце порушення менструального циклу, затримку сомато-статевого розвитку у хворих підлітків діагностовано в 5,0 %; ожиріння аліментарно-конституціонального типу виявлено у 5,3 %). На відміну від загальної популяції підлітків, серед обстежених підлітків основної групи на третє місце вийшли психічні розлади та розлади поведінки (V клас) - 23,8 %. У значної кількості хворих спостерігались неврозоподібні стани (логоневроз - у 3,1 %, нервовий тік - у 1,9 %, нейрогенний сечовий міхур - у 1,9 %, нічний енурез - у 2,2 %). У більшості з підлітків мали місце розлади настрою, епізодична тривожність, емоційна лабільність.

Таким чином, серед хворих на функціональну патологію органів системи травлення найпоширенішими супутніми станами були хвороби нервової системи, ендокринні порушення та розлади психіки та поведінки, що визначило основну стратегію нашого дослідження - поглиблене вивчення особливостей характеру та темпераменту підлітків та визначення функціонування саме нервової та ендокринної систем.

Відомо, що інтегральним показником біологічної зрілості організму є сомато-статевий розвиток. Гармонійний розвиток у підлітків основної групи мав місце у 74,6 % хворих. Затримка сомато-статевого розвитку, ожиріння І-ІІ ступеня та інші ендокринопатії спостерігались у 71 (25,4 %) хворого. Загалом фізичний і статевий розвиток підлітків, які хворіють функціональними захворюваннями системи травлення, в цілому не відрізняються від такого у практично здорових однолітків.

У всіх підлітків з ГР мали місце функціональні розлади ВНС, які привносили в клінічну картину ГР особливі риси. На відміну від дорослих пацієнтів з ГР, у яких при помірних клінічних проявах виявляються виражені прояви езофагіту, у пацієнтів підліткового віку все відбувається навпаки: яскраві клінічні прояви захворювання, як правило, не супроводжуються ендоскопічними ознаками езофагіту. Більш того, у дорослих скарги можуть бути зовсім відсутніми, а діагноз встановлено завдяки проведенню рН-метрії або ендоскопії. При ГР, що виник у ранньому підлітковому віці, скарги на біль в черевній порожнині, нудоту та блювання переважають над такими у дорослих. З віком у підлітків просліджується тенденція пред'являти скарги, подібні дорослим (хронічна печія або регургітація з повторним ковтанням закинутого в стравохід шлункового вмісту, дисфагія та ін.).

У всіх підлітків, хворих на ФД, незалежно від клінічного варіанту, мали місце ті чи інші прояви вегетативних дисфункцій. Основні скарги ФД доповнювались безсонням, мігренню, роздратованістю, поганим настроєм. Крім того, ФД у підлітків поєднувалась і з іншими функціональними розладами: аерофагією (1,4 %), відчуттям кому в горлі (2,7 %), біліарними дисфункціями (1,4 %), синдромом подразненого кишечника (4,7 %), що говорить про спільність патогенетичних механізмів виникнення функціональної патології у підлітків. За нашими спостереженнями, за перші 5-6 днів перебування в стаціонарі майже повністю зникали прояви больового та диспепсичного синдромів, навіть на фоні лише симптоматичного лікування та дієти. Ця особливість динаміки клінічних синдромів може бути додатковою діагностичною відзнакою для диференціації функціональних та органічних захворювань шлунка.

При ДЖМ прослідковувався чіткий зв'язок болю з фізичним навантаженням та зі стресовими ситуаціями. У всіх підлітків, хворих на гіпертонічну форму ДЖМ, мали місце чіткі прояви вегетативних розладів, переважали ознаки ваготонії. Відмічались симптоми невротичного характеру: дратівливість (63,2 %), підвищена втомлюваність (55,4 %), пітливість (86,3 %), головні болі (22,6 %).

У переважної більшості хворих на гіпотонічну форму ДЖМ виявлялась симпатикотонія (86,4 %), пограничні акцентуації особистості виявлено у всіх хворих цієї групи (100 %). Всі дівчата, які хворіли на гіпотонічну форму ДЖМ відмічали погіршення загального стану та симптомів хвороби при менструації. Звертав на себе увагу великий відсоток ендокринопатій серед цих підлітків (47,7 %).

Клінічне обстеження та анкетування підлітків з ГР, ФД та ДЖМ дозволило виявити наявність вегетативних дисфункцій у всіх обстежених пацієнтів (рис. 1). Виявлено, що серед хворих основної групи найчастіше діагностувалась вегето-вісцеральна дисфункція (ВВД) (49,2 %), нейро-циркуляторна дисфункція (НЦД) виявлялась в 20,9 %, вегето-судинна дисфункція (ВСД) - у 16,3 % і пароксизмальна вегетативна недостатність (ПВН) - у 13,6 % із 360 хворих. Приблизно з однаковою частотою вони виявлялись при ГР, ФД, ДЖМ. НЦД частіше зустрічалась при ГР, а ВСД - при ДЖМ. ПВН частіше діагностувалась при ФД.

При порівнянні частоти окремих вегетативних симптомів і синдромів у підлітків з вегетативними дисфункціями і такими у хворих з функціональними захворюваннями органів системи травлення, слід відмітити більш високу частоту кардіо-васкулярних і нейроциркуляторних розладів у хворих з вегетативними дисфункціями без диспепсичних проявів.

В групі підлітків з вегетативними дисфункціями без функціональних розладів системи травлення домінували ВСД (у 31 із 80 хворих, 38,8 %) та НЦД (у 19 із 80 хворих, 23,7 %). ВВД мала місце у 24 (30,0 %) підлітків цієї групи.

Слід зазначити, що у хворих з функціональними розладами органів травної системи на тлі вегетативних дисфункцій середній бал вегетативних проявів був дещо вищим, ніж у підлітків з вегетативними дисфункціями без функціональних уражень системи травлення (39,4±4,2 бали і 32,1±3,7 бали відповідно, р>0,05).

Часовий і спектральний аналіз варіабельності ритму серця (ВРС) показав, що незалежно від клінічної форми вегетативної дисфункції, на тлі якої плине ГР, у цих підлітків спостерігається зниження парасимпатичного й ріст симпатичного тонусу ВНС (табл. 1). Порівняно з підлітками з вегетативними дисфункціями без патології системи травлення, у підлітків з ГР на тлі ВД спостерігались більш виражені зрушення симпатовагусного балансу у бік домінування симпатичного відділу ВНС. При ФД теж спостерігався зсув вегетативного балансу в бік симпатичної нервової системи, проте не такий виражений, як при ГР.

У підлітків із ДЖМ зміни ВРС були протилежні тим, які спостерігались при ГР. Зокрема, у них відзначалось зниження симпатовагусного індексу (LF/HF), у порівнянні з підлітками з ВД без патології травної системи, що свідчить про зрушення вегетативного балансу у бік домінування парасимпатичного відділу ВНС. При детальному обстеженні підлітків з ДЖМ виявлено, що вихідний вегетативний тонус впливає на стан моторики жовчного міхура. Підтвердженням цього є аналіз ВРС, який показав, що у підлітків з гіпертонічною ДЖМ вірогідно росте тонус парасимпатичного відділу ВНС, а у підлітків з гіпотонічною ДЖМ виявлено порушення функції ВНС з домінуючим впливом симпатичної ланки.

Вегетативна реактивність проявлялась гіперсимпатикотонічною реакцією у 54,4 % хворих, асимпатикотонією - у 35,3 %.

Отже, функціональні розлади органів травної системи у половини хворих поєднувалися з вегето-вісцеральною формою вегетативної дисфункції. Крім провідного диспепсичного та больового синдрому мали місце різноманітні клінічні ознаки порушення функції ВНС, що свідчить про значну її роль в ґенезі функціональних захворювань органів травної системи. Симптомокомплекс, який має місце у хворих, свідчить про надсегментарний характер ураження ВНС.

У патогенезі психоемоційних розладів, порушень вегетативного гомеостазу, функціональних розладів органів системи травлення відповідне значення мають риси характеру та темпераменту людини, її акцентуація особистості. Так, у віці 15 років у практично здорових підлітків рівень показників біполярної характеристики екстраверсія-інтроверсія складав 13,84±0,57 балів та 13,07±0,68 балів (р>0,05) у хворих функціональними розладами органів травної системи. В 16-річному віці - відповідно 14,84±0,54 балів та 14,85±0,49 балів (р>0,05), у віці 17-18 років - відповідно 14,43±0,83 балів та 14,45±0,62 балів (р>0,05). Таким чином дослідження показало, що рівень екстравертованих рис мав рівнозначний характер у хворих і практично здорових осіб і переважали такі характеристики, як обережність, замкнутість, здатність до самоаналізу тощо.

Тенденції іншого характеру виявлено при вивченні показників рівня нейротизму, які у хворих підлітків були суттєво вищими таких у практично здорових однолітків. Так, рівень нейротизму у практично здорових 15-річних підлітків складав 13,20±0,90 балів і був суттєво нижчий у порівнянні з показниками у хворих однолітків (15,89±0,71 балів, р<0,05). Дещо меншими були узагальнені показники нейротизму у 16- та 17-18-річних підлітків. У 16-річних здорових осіб він становив 11,19±0,68 балів та 13,82±0,72 балів (р<0,05) у хворих. У 17-18-річних - відповідно 9,17±0,97 балів та 13,96±0,81 балів (р<0,01).

Відмічено також перевагу індексу тривожності серед хворих підлітків. У них питома вага показників помірно підвищеної і високої тривожності реєструвалась частіше і становила відповідно 18,7 % - 35,7 % та 2,4 % - 9,3 %.

Значним був ризик виникнення у хворих підлітків різних депресивних станів. Питома вага показників ризику становила в 15 років 26,7 %, в 16 - 25,8 % і в 17-18 років 21,3 %.

Результати оцінки поширеності акцентуйованих рис особистості свідчать, що у здорових і хворих підлітків переважали в структурі їх розподілу показники гіпертимності (тенденції до збільшення акцентуації з 15,00±0,11 балів у віці 15 років до 17,20±0,76 балів (р>0,05) у віці 17-18 років), циклотимності (14,25±1,04 балів у 15-річному віці, 15,30±0,80 балів (р>0,05) у 16-річному, 13,40±0,95 балів (р<0,05) у 17-18-річних), екзальтованості (14,78±1,09 балів в 15 років, у віці 16 років - 13,27±0,87 балів (р>0,05), в 17-18 років - 13,80±1,15 балів (р>0,05)) та застрягання (поступове зростання акцентуації особистості - з 14,42±0,75 до 15,80±0,87 балів (р>0,05)).

У хворих осіб суттєво перевищували риси епілептоїдного, тривожного та змішаного типів акцентуації. Суттєвих відмінностей між показниками акцентуації особистості у хворих з ГР, ФД, ДЖМ ми не виявили, що може свідчити про спільні механізми патогенезу цих захворювань. Отже, значні порушення рис характеру у підлітків з функціональними захворюваннями органів травної системи свідчать про суттєву роль гіпоталамуса в їх формуванні.

У патогенезі психоемоційних розладів, порушень вегетативного гомеостазу, функціональних розладів органів системи травлення значну роль відіграють моноаміни - серотонін та катехоламіни. Встановлено залежність клінічного перебігу захворювань від рівня серотоніну в плазмі крові хворих. Відмічено вірогідне зниження концентрації серотоніну при ГР та ФД (636,7±19,8 нмоль/л (р<0,05) та 648,4±21,1 нмоль/л (р<0,05) відповідно). Встановлено зворотну залежність між ступенем тяжкості клінічних проявів вегетативних дисфункцій та рівнем серотоніну в крові. Рівень серотоніну, в якійсь мірі, впливав на формування клінічної форми вегетативних розладів, на тлі яких плинули функціональні захворювання органів системи травлення. Вірогідне зменшення рівня моноаміну спостерігалось при НЦД та ВВД, тобто при домінуванні неврологічного та дисфоричного синдромів. Виражена також роль серотоніну у хворих з проявами депресії та акцентуаціями особистості. Як у хворих так і практично здорових дівчат рівень серотоніну був значно вищим, ніж у юнаків. Ця різниця може бути обумовлена гальмівною дією тестостерону на секрецію серотоніну.

Порушення обміну серотоніну при функціональних захворюваннях органів системи травлення у підлітковому віці, наявність клінічних симптомів і синдромів різних форм вегетативних дисфункцій і виражених рис акцентуації особистості у цієї групи хворих свідчить про важливу роль гіпоталамічних розладів в їх патогенезі. Отже, функціональні захворювання органів травної системи у підлітків слід розглядати в комплексі з гіпоталамічним синдромом.

Дослідження функціонального стану симпато-адреналової системи у підлітків основної групи виявило, що при ГР та ФД в більшості випадків збільшується число катехоламінових включень в еритроцитах (66,7 % та 67,3 % відповідно), а середнє число включень є вірогідно вищим, ніж в групі здорових однолітків. Середнє число катехоламінових включень в еритроцитах у хворих з ГР становило 344,3±17,9, з ФД - 338,0±22,3 при 249,7±11,0 включень у практично здорових підлітків (р<0,05).

Що стосується підлітків з ДЖМ, то випадки зниження або нормального числа катехоламінових включень (68,7 %) переважали у хворих з гіпертонічною дисфункцією (239,2±32,4 (р>0,05)), а при гіпотонічній ДЖМ в 61,9 % виявлялось збільшення числа включень (357,7±22,1 (р<0,05)), що свідчить про залежність типу моторики жовчного міхура від стану симпато-адреналової системи. В ряді випадків мало місце виснаження функціонального стану симпато-адреналової системи. Напруженість функціонування симпато-адреналової системи залежить від клінічної форми функціонального захворювання травного каналу, ступеня прояву та клінічної форми вегетативної дисфункції. Відмічено чітку залежність функції симпато-адреналової системи від окремих синдромів вегетативних порушень. Виснаження функції симпато-адреналової системи спостерігалось у хворих на тлі симпато-адреналової кризи. Середнє число катехоламінових включень має тенденцію до збільшення при всіх варіантах вихідного вегетативного тонусу (при ейтонії - 317,4±17,4 включень, при симпатикотонії - 396,4±11,7 (р<0,05), при ваготонії - 288,9±12,1). Вірогідне збільшення мало місце при симпатикотонії як у хворих так і у здорових підлітків.

У підлітковому віці значно підвищується активність гіпоталамуса та гіпофіза, що спричинює значну зміну характеру взаємодії підкоркових структур і кори головного мозку, а отже, особливого значення набувають соматотропний гормон та пролактин. Оцінка індивідуальних показників концентрації цих гормонів у підлітків основної групи виявила значні коливання їх вмісту в плазмі крові. Суттєвої різниці в рівні гормонів залежно від клінічної форми патології системи травлення нами не виявлено. Відхилення рівня гормонів від норми спостерігалось у невеликій кількості: рівень соматотропіну був підвищеним (>5 нг/мл) у 16,9 % хворих і зниженим (<1,0 нг/мл) - у 12,8 %, збільшення концентрації пролактину спостерігалось у 7,9 % хворих (>13 мкг/л), зниження (<1мкг/л) - у 5,0 % підлітків. Загалом, це були підлітки з ендокринопатіями (у 81,8 % підлітків з відхиленнями вмісту гормонів). В межах норми соматотропін виявлено у 70,3 % хворих, лактотропін - у 87 %. Середні значення рівня СТГ у хворих та здорових підлітків суттєво не відрізнялись. Разом з тим, у дівчат з порушенням менструального циклу середній рівень соматотропіну був вірогідно вищим, ніж у практично здорових дівчат того ж віку (2,9±0,46 нг/мл і 1,4±0,39 нг/мл відповідно, р<0,05). Таку ж закономірність відмічено у хворих з ендемічним воло (2,4±0,3 нг/мл і 1,5±0,4 нг/мл відповідно, р<0,05). Вірогідне підвищення рівня пролактину відмічено у дівчат з гіпотонічною ДЖМ на фоні ендокринопатій.

Існуючі прямі кореляційні зв'язки між рівнем соматотропіну і показниками фізичного розвитку в групі здорових осіб послаблюються або зникають у хворих функціональними розладами органів травної системи, які є наслідком порушення функції вегетативної нервової системи. Соматотропін є ланкою в цьому складному процесі вегетативного гомеостазу. Так, в групі практично здорових осіб спостерігалась пряма вірогідна залежність між соматотропіном і зростом та масою (r_xy=0,43 та r_xy=0,38 відповідно), а у хворих цієї ж вікової групи подібна закономірність була порушена, коефіцієнт кореляції між рівнем соматотропіну та зростом дорівнював 0,12, а між соматотропіном і масою - 0,11.

Спостерігалась пряма кореляційна залежність між ступенем прояву вегетативних розладів та рівнем тропних гормонів (r_xy=0,32), що вказує на напруженість функціонування аденогіпофіза і про домінуючу роль його у підлітків, які страждають функціональними захворюваннями органів травної системи.

В підлітковому віці особливого значення набуває гіпофізарно-гонадна система. Пік формування вторинних статевих ознак співпадає з періодом найбільш частого виникнення функціональних розладів вегетативної регуляції роботи внутрішніх органів і систем, в тому числі органів травної системи. Наші дослідження функціонального стану гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи підлітків, які страждають функціональними захворюваннями органів системи травлення на тлі різних вегетативних розладів, свідчать про його порушення. Незалежно від клінічної форми функціонального захворювання відмічено чітку тенденцію до надмірної продукції гонадотропінів. В першу чергу це стосувалось підлітків 15-16 років. У хворих юнаків 15 років середня концентрація ФСГ складала 3,78±1,0 мкОД/мл, 16 років - 3,20±1,2 мкОД/мл (р>0,05), при цьому середня концентрація ФСГ у здорових підлітків становила 3,07±1,05 мкОД/мл. Подібну закономірність відмічено і у дівчат (3,58±1,2 мкОД/мл і 3,39±1,41 мкОД/мл, р>0,05). На наш погляд це обумовлено недостатньою сформованістю гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи і наявністю синдрому гіпофізарної домінанти підліткового віку. Однотипна векторність зрушень концентрації гонадотропінів в плазмі крові у хворих з ГР, ФД та ДЖМ (3,76±0,9 мкОД/мл; 3,88±0,91 мкОД/мл; 3,61±1,2 мкОД/мл (р>0,05) відповідно) вказує на домінуючу роль нейроендокринних порушень в патогенезі цих захворювань. Кореляційний аналіз показників концентрації ФСГ і ступеня тяжкості вегетативних проявів (число балів) виявив пряму кореляційну залежність слабкої сили (rxy=0,37, p<0,05).