Середня концентрація ЛГ у хворих функціональними розладами органів травної системи становила 3,65±0,32 мкОД/мл при нормі 3,44±0,22 мкОД/мл, (р>0,05). Практично не виявлено різниці між показниками ЛГ у хворих з ГР, ФД та ДЖМ (3,55±0,71 мкОД/мл; 3,59±0,66 мкОД/мл та 3,49±0,68 мкОД/мл відповідно, р>0,05).

Великі межі коливань рівня вільної фракції тестостерону в плазмі крові хворих юнаків (від 9,3 пг/мл до 77,4 пг/мл) свідчать про недостатню сформованість гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи в цьому віці. Переважали випадки підвищення рівня (5,4 пг/мл - 93,4 пг/мл) вільної фракції тестостерону в плазмі крові хворих - у 11 (14,9 %) юнаків, особливо у підлітків 15 років. Відмічено також пряму кореляційну залежність між рівнем тестостерону в плазмі крові та ступенем тяжкості вегетативних порушень (бали) (rxy=0,37, p<0,05). Крім зазначених зрушень концентрації гормонів порушення функції гіпоталамо-гіпофізарної системи проявлялось зміною або втратою кореляційних зв'язків між окремими складовими цієї системи та нейротрансміттерами нервової системи. Так у хворих юнаків був зворотній кореляційний зв'язок середньої сили між вільною фракцією тестостерону і серотоніном (r_ху=-0,61), що свідчить про можливий вплив статевих гормонів на вегетативний гомеостаз.

Середній рівень прогестерону в загальній групі хворих дівчат складав 7,82±1,33 мкОД/мл і практично не відрізнявся від такого від здорових дівчат (р>0,05). Залежно від клінічної форми ураження системи травлення середній вміст прогестерону був такий: при ГР - 7,72±1,56 мкОД/мл (р>0,05), при ФД - 7,60±1,82 мкОД/мл (р>0,05) і при ДЖМ - 7,81±1,45 мкОД/мл (р>0,05). Тенденцію до підвищення концентрації прогестерону виявлено при тяжких проявах вегетативних порушень (>45 балів) - 8,48±1,12 мкОД/мл (р>0,05).

Залежність гормональних зрушень від ступеня тяжкості вегетативних розладів у хворих з функціональними захворюваннями органів травної системи дозволяє стверджувати, що в патогенезі цієї патології у підлітковому віці гіпофізарно-гонадна система відіграє важливу роль. Характер змін функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи слід враховувати при обґрунтуванні патогенетичної терапії цих хворих.

Проведені дослідження встановили наявність різних захворювань щитоподібної залози у третини хворих з функціональними розладами травного каналу. Найбільш частим явищем є гіперплазія щитоподібної залози. Аутоімунний тиреоїдит, кісти, вузликоутворення зустрічались спорадично. Частота уражень щитоподібної залози приблизно однакова у хворих з ГР, ФД, ДЖМ. У всіх хворих з ураженнями щитоподібної залози спостерігались вегетативні дисфункції. Суттєвої різниці в частоті уражень щитоподібної залози при ВВД, НЦД, ВСД та при ПВН не відмічено.

Аналіз середніх показників морфофункціонального стану дав можливість встановити суттєву тенденцію до підвищення тиреотропного гормону в плазмі крові і зниження вільної фракції тироксину (табл. 2). Особливо показовою є ця тенденція у хворих на тлі еутиреоїдного вола (27,5 %). Збільшення інтегрального показника функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи ТТГ/FT4 (у практично здорових осіб він становив 0,09±0,004, а у хворих - 0,13±0,001 (р<0,05)) у хворих на тлі еутиреоїдного вола досягає половини і є вірогідною закономірністю. Подібна закономірність свідчить про напруженість функціонування гіпофізарно-тиреоїдної системи. Наявність гіперплазії щитоподібної залози, тенденції до її збільшення або збільшення концентрації тиреотропіну та зменшення рівня вільної фракції тироксину у хворих цього віку дає підставу констатувати у них субклінічний гіпотиреоз. При цьому виявлено порушення кореляційних зв'язків між окремими показниками функціонального стану, що також має суттєве значення в патогенезі функціональних захворювань органів травної системи.

Характер змін морфофункціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи у хворих з ГР, ФД та ДЖМ носить дещо однотипний характер, що може свідчити про спільні нейроендокринні механізми розвитку функціональних захворювань органів травної системи. Наявність вегетативних, гіпофізарно-тиреоїдних розладів у хворих з функціональними розладами органів травної системи свідчить про тісний зв'язок цих патогенних чинників.

Суттєву роль в формуванні функціональних захворювань органів травної системи відіграють гормони органів травної системи, зокрема підшлункової залози. Вивчення гормональної функції органу виявило тенденцію до зниження рівня інсуліну та підвищення концентрації глюкагону в плазмі крові хворих (табл. 3).

Ця тенденція у хворих з підвищеною моторною та секреторною функцією шлунка набуває вірогідний характер. У пацієнтів з ГР та ФД значно послаблюється зворотній кореляційний зв'язок між інсуліном і глюкагоном (r_ху=-0,16 та r_ху=-0,19 відповідно при r_ху=-0,57 у здорових підлітків). Зазначені зміни свідчать про можливий вплив гормонів підшлункової залози на перебіг функціональних захворювань органів травної системи.

Універсальність фізіологічної дії інсуліну дає можливість стверджувати, що інсулін-глюкагонова система впливає на функцію нервової системи і вегетативної, зокрема. Проведені дослідження свідчать, що концентрація інсуліну та глюкагону залежать від клінічної форми та ступеня клінічних проявів вегетативних дисфункцій, на тлі яких плинуть функціональні розлади органів системи травлення. З наростанням тяжкості вегетативних порушень зменшується концентрація інсуліну та зростає рівень глюкагону в крові. Ця тенденція стає вірогідною при вегетативних розладах, які перевищують 50 балів (112,3±6,7 пмоль/л, р<0,05). Порушення кореляційних зв'язків між рівнем інсуліну та глюкагону може бути обумовлено розладами вегетативної регуляції та секреції інших гормонів травної системи.

Безпосередню участь у патогенезі функціональних захворювань органів травної системи приймають провідні гастроінтестинальні гормони гастрин і холецистокінін.

Рівень гастрину вірогідно підвищувався при ГР (74,8±6,1 пг/мл, р<0,05) та ФД (77,9±5,8 пг/мл, р<0,05). Вірогідне підвищення концентрації гастрину в плазмі крові спостерігалось у підлітків з підвищеною моторною (86,7±5,2 пг/мл (р<0,05) при 68,8 пг/мл у практично здорових осіб) та секреторною (79,4±6,3 пг/мл (р<0,05) при 57,3±7,1 пг/мл у практично здорових осіб) функцією шлунка. Аналогічні зміни спостерігались з боку холецистокініну. У хворих з гіпомоторною функцією шлунка середній рівень гормонів був нижчим від здорових підлітків.

Отже, гастрин та холецистокінін, активуючи екзокринові залози шлунка, стимулюють продукцію їх секрету з підвищеним вмістом соляної кислоти. Це пояснює великий відсоток підлітків (48,9 %) з виразковоподібним варіантом перебігу ФД, основним механізмом виникнення якого є підвищення секреторної функції шлунка. Крім того, гастрин і холецистокінін підвищують моторику шлунка. Зниження концентрації гормонів в крові підлітків викликає сповільнення моторики шлунка з виникненням клінічної картини дисмоторного варіанту ФД (27,9 %). Інвазивність Н. pylori зумовлює підвищення секреції гастрину (88,9±6,2 пг/мл) порівняно з таким у хворих без контамінації Н. pylori (69,8±5,4 пг/мл), що спричинює посилення моторної та секреторної функції шлунка. У таких випадках гіпергастринемію можна також розцінювати як маркер субклінічного перебігу гастриту.

Тонус жовчного міхура підвищується під впливом холецистокініну, в меншій мірі гастрину та вагусної стимуляції, яка підвищуючи продукцію гормонів реалізує свій вплив на жовчний міхур. При цьому, рівень гормонів вірогідно підвищується при гіпертонічній формі ДЖМ і знижується при гіпотонічному варіанті.

Тісний зв'язок між рівнем гормонів у крові та функціональним станом ВНС свідчить про ведучу роль нейроендокринних механізмів в патогенезі ГР, ФД та ДЖМ. При ВВД, НЦД та ПВН має місце вірогідне зростання концентрації гастрину (70,3±5,9 пг/мл, 73,9±6,1 пг/мл, 89,4±7,6 пг/мл (р<0,05) відповідно) та холецистокініну (при ВВД - 99,4±5,4 пг/мл, при ПНВ - 102,2±8,8 пг/мл (р<0,05)). Існує прямий кореляційний зв'язок (r_xy=0,56) між рівнем гормонів та ступенем тяжкості вегетативних розладів. При тяжких проявах вегетативних розладів вірогідно збільшується їх концентрація в крові. При вихідному вегетативному тонусі ваготонія спостерігається суттєве збільшення рівня гормонів, що вказує на стимулюючу дію вагуса на продукцію гастрину та холецистокініну. Отже, під впливом парасимпатичної нервової системи збільшується продукція гастроінтестинальних гормонів, які активуючи секреторну та моторну функцію шлунка, знижуючи тонус нижнього стравохідного сфінктера та підвищуючи моторику жовчного міхура впливають на розвиток функціональних захворювань органів системи травлення.

Отримані дані про суттєву роль порушень нейроендокринної системи та вегетативного гомеостазу у формуванні функціональних порушень органів системи травлення обґрунтовує необхідність застосування строго індивідуальної терапії з урахуванням патогенетичних особливостей у даного конкретного підлітка з обов'язковою корекцією першопричини функціонального порушення.

У зв'язку з цим запропоновано комплексний підхід до лікування функціональних порушень органів системи травлення, який передбачає вплив на основні механізми розвитку патології - корекція вегетативного та нейрогуморального гомеостазу.

При обґрунтуванні диференціальної патогенетичної терапії підлітків з функціональними розладами органів травної системи ми враховували вихідний тонус ВНС, вегетативну реактивність, вегетативне забезпечення, наявність провідного вегетативного синдрому, ступінь і характер акцентуацій особистості та функціональний стан нейроендокринної системи конкретного пацієнта. Ця задача вирішувалась в тісному контакті з психоневрологами і психологами з призначенням, по потребі, седативних препаратів, транквілізаторів, антидепресантів, психотерапії. Відомо, що традиційне лікування функціональних захворювань системи травлення передбачає нормалізацію режиму та харчування, проведення базової терапії, яка нормалізує моторику стравоходу, шлунка, жовчовивідних шляхів, а також секреторну функцію шлунка.

Додатково ми пропонуємо на початковій стадії застосовувати седативні препарати та антидепресанти рослинного походження, зокрема, Персен та Деприм. Персен призначався по 1 капсулі 3 рази на добу. У разі потреби його доза могла збільшуватись до 6 капсул на добу. Деприм призначали по 1 таблетці з невеликою кількістю рідини перед їдою 2-3 рази на день. Результати проведених спостережень показали, що позитивний ефект лікування рослинними препаратами з седативною та антидепресивною дією досягався вже протягом 10-14 днів, що проявлялося покращенням загального самопочуття та настрою дітей, зменшенням вираженості диспепсичного синдрому. Стабільний терапевтичний ефект розвивався при регулярному прийомі таблеток протягом декількох тижнів або місяця. В результаті проведення терапії із застосуванням персену або деприму через 20-30 днів отриманий значний клінічний ефект у всіх хворих.

Через те, що у третини хворих спостерігались порушення функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи з проявами субклінічного гіпотиреозу, обґрунтованим було призначення препаратів йоду. Йодомарин-100 призначали по 2 таблетки на добу, що відповідало 200 мкг йоду. Препарат вживали зранку після їжі та запивали достатньою кількістю рідини. Прийом Йодомарину-100 протягом 1-3 місяців давав значний клінічний ефект. При відсутності ефекту рекомендувалась консультація ендокринолога з необхідною гормонокорекцією ендокринних порушень і контролю, в першу чергу, стану гіпофізарно-тиреоїдної системи.

Проведені дослідження свідчать, що у більшості хворих функціональні розлади органів травної системи (особливо ФД) плинули на тлі вегето-вісцеральної та нейро-циркуляторної дисфункцій. У частини хворих мав місце пароксизмальний перебіг вегетативних розладів. Крім того, у 9 % хворих напади ФД виникали на тлі мігрені. У більшості хворих прослідковувався спадковий фактор в ґенезі функціональних розладів органів травної системи, мали місце значні порушення серотонінового обміну в бік зниження його концентрації. Вищезазначені особливості клінічного перебігу функціональних розладів органів травної системи послужили основою для призначення таким хворим суматриптану сукцинату. Суматриптан призначали по 25 мг на прийом на початку нападу головного або абдомінального болю. Значний або повний ефект відмічений у всіх хворих. Пароксизми головного і абдомінального болю зникали через 1-1,5 години у всіх хворих. Разовий прийом суматриптану не гарантував появи повторних нападів хвороби. Курс лікування протягом 5-10 днів в зазначеній вище дозі давав стійкий терапевтичний ефект.

Розроблений диференційований комплекс лікувальних заходів, який одержували підлітки з функціональними розладами органів системи травлення, мав позитивну дію на перебіг захворювання та на загальний стан пацієнтів (табл. 4).

Встановлено, що як в основній групі, так і в групі підлітків, які отримували базову терапію, відмічалась сприятлива динаміка клінічних показників, проте у групі дітей, які отримували розроблений комплекс, спостерігався його більш суттєвий вплив. Так, у них вірогідно знизилась частота проявів диспепсичного, больового синдромів та вегетативних розладів, в той час як у групі порівняння спостерігалась лише тенденція до зниження їх частоти. Особливо відчутною ця різниця була при аналізі частоти і характеру вегетативних розладів, проявів депресії, гіпертензивного та дисфоричного синдромів. Із лабораторних показників у основної групи підлітків, звертала на себе увагу позитивна динаміка змін роботи гіпофізарно-тиреоїдної системи, яка проявлялась достовірним зниженням об'єму щитовидної залози та підвищенням рівня тироксину. Якщо при застосуванні загальноприйнятої терапії рівень серотоніну в крові суттєво не змінювався, то у дітей основної групи відзначено його статистично достовірне підвищення.

Ефективність проведеної терапії оцінювали за даними об'єктивного та додаткового обстежень, анкетування. Відмінним - вважали результат терапії при ліквідації больового синдрому, суттєвому зменшенні проявів депресії та вегетативних розладів, ліквідації гіпертензивного та дисфоричного синдромів. Задовільним - вважали результат при зменшенні болів у животі, зниженні проявів диспепсичного та дисфоричного синдромів, а також поліпшенні самопочуття, сну, зменшенні тривожності, нервозності та симптомів депресії. Дані інтегральної оцінки ефективності рекомендованої та загальноприйнятої терапії функціональних захворювань органів системи травлення у підлітків наведені на рис. 4.

Таким чином, використання розробленого диференційованого комплексу лікувальних заходів забезпечує підвищення частоти відмінних результатів терапії до 77,1 % проти 67,03 % в групі підлітків, які отримують традиційне лікування. Отримані дані про більш високу ефективність запропонованої терапії з використанням препаратів персен, деприм, при порушенні функції щитоподібної залози - йодомарин, та при мігренозних болях - препаратів, що нормалізують обмін серотоніну, дозволяє рекомендувати її для впровадження в практику для підлітків з функціональними захворюваннями системи травлення.

захворювання травлення патогенетичний підліток

ВИСНОВКИ

У дисертації приведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми педіатрії - визначення аспектів патогенезу, варіантів клінічного перебігу, застосування нових підходів до лікування та створення системи надання лікувальної допомоги підліткам з функціональними захворюваннями органів системи травлення, на основі виявлення нейроендокринних та психовегетативних механізмів їх формування.

1. Встановлено, що підлітки складають групу ризику щодо розвитку функціональної патології органів системи травлення. В захворюваності за класом хвороб органів травлення серед підлітків 15-18 років доля функціональних захворювань складає 49 %. Серед них найбільш часто зустрічаються функціональна диспепсія (38,3 %) та біліарні дисфункції (37,4 %). На гастроезофагеальний рефлюкс страждають 24,3 % підлітків. У підлітків із функціональною патологією органів системи травлення поряд із больовим і диспепсичним синдромами присутній ряд вегетативних розладів, дисфоричний синдром, скарги невротичного характеру, при цьому інтенсивність клінічних проявів не завжди корелює з тяжкістю захворювання.

2. Доведено, що функціональні ураження органів травної системи у підлітків супроводжуються рядом вегетативних дисфункцій. У 49,2 % хворих функціональні захворювання органів системи травлення перебігають на тлі вегетовісцеральної дисфункції, у 20,9 % - нейро-циркуляторної, у 16,3 % - вегето-судинної і у 13,6 % - на тлі пароксизмальної вегетативної недостатності. Аналіз варіабельності ритму серця показав, що в більшості випадків вихідний вегетативний тонус у підлітків з гастроезофагеальним рефлюксом та гіпотонічною дисфункцією жовчного міхура реєструється як симпатикотонія, у підлітків з функціональною диспепсією та гіпертонічною дисфункцією жовчного міхура - ваготонія.

3. У розвитку функціональних захворювань органів системи травлення значну роль відіграють порушення центральних механізмів вегетативного гомеостазу, а саме - розлади функції гіпоталамуса та обміну нейротрансміттера серотоніна, що клінічно проявляється у 72,5 % хворих підлітків посиленням тривоги, депресією та появою акцентуйованих рис особистості. Відмічено вірогідне зниження концентрації серотоніну при гастроезофагеальному рефлюксі та функціональній диспепсії, а також при нейроциркуляторній та вегетовісцеральній дисфункціях. Має місце зворотна залежність між ступенем тяжкості вегетативних розладів та рівнем серотоніну в крові.

4. У підлітків з функціональними захворюваннями органів системи травлення має місце підвищення концентрації в плазмі крові тропних гормонів - соматотропіну та пролактину. Напруженість функціонування аденогіпофізу вказує на наявність у хворих гіпоталамічного синдрому підліткового віку.

5. У третини підлітків з функціональними ураженнями органів системи травлення виявляються порушення морфо-функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи. У переважної більшості з них (27,5 %) має місце еутиреоїдне воло та субклінічний гіпотиреоз. Частота уражень щитовидної залози приблизно однакова у підлітків з гастроезофагеальним рефлюксом, функціональною диспепсією, дисфункцією жовчного міхура.

6. Порушення функції гіпофізарно-гонадної системи у підлітків з функціональними розладами органів травної системи проявляється тенденцією до надмірної продукції гонадотропінів та нестабільністю взаємозв'язків між ними. Це, в першу чергу, стосується підлітків 15-16 років, що свідчить про недостатню сформованість у них функції гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи.

7. Функціональні розлади органів травної системи у більшості підлітків супроводжуються напруженістю функціонування симпато-адреналової системи, в ряді випадків - її виснаженням, про що свідчить вірогідне підвищення у них середнього числа катехоламінових включень в еритроцитах або їх пилеподібний характер. У 73,0 % базовий вегетативний тонус відповідає симпатикотонії та гіперсимпатикотонії, а вегетативна реактивність здебільшого проявляється гіперсимпатикотонічною (25,8 %) та асимпатикотонічною (30,0 %) реакцією.

8. Функціональні ураження органів травної системи у підлітків супроводжуються порушенням інкреторної функції підшлункової залози. Встановлено тенденцію до зниження концентрації інсуліну та підвищення рівня глюкагону в крові. У підлітків з гастроезофагеальним рефлюксом, функціональною диспепсією значно послаблюється кореляційний зв'язок між рівнем інсуліну та глюкагону в крові, що свідчить про можливий вплив гормонів підшлункової залози на перебіг цих захворювань.

9. Концентрація гастроінтестинальних гормонів гастрину та холецистокініну в крові підлітків з функціональними ураженнями органів системи травлення залежить від клінічної форми хвороби, базового вегетативного тонусу, вегетативної реактивності та наявності шкідливих звичок. Спостерігається вірогідне підвищення гормонів у підлітків з підвищеною секреторною і моторною функцією шлунка та з гіпертонічним варіантом дисфункції жовчного міхура. Наявність ваготонії стимулює продукцію гастрину і холецистокініну.

10. Характер розладів нейроендокринної регуляції у підлітків з гастроезофагеальним рефлюксом, функціональною диспепсією та дисфункцією жовчного міхура має однотипну векторність, що свідчить про спільні механізми патогенезу цих захворювань.

11. Поєднання функціональних захворювань органів травної системи з різними проявами вегетативних розладів є підґрунтям необхідності індивідуального лікування з урахуванням вегетативного тонусу, вегетативної реактивності та вегетативного забезпечення. Корекція вегетативного гомеостазу здійснюється в тісному контакті з психоневрологами із застосуванням стимуляторів симпатичної або парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи та відповідної психотерапії.

12. Розроблена схема диференційованого комплексного лікування функціональних розладів органів системи травлення у підлітків, яка включає, крім відновлення моторної та секреторної функції шлунка, стравоходу та жовчовивідних шляхів, корекцію провідного синдрому вегетативних розладів та при необхідності - порушень функції щитовидної залози, сприяє більш ефективному зниженню проявів диспепсичного та больового синдромів, вегетативних розладів, ступеня депресивних проявів на відновленню психо-емоційного стану, що дозволяє рекомендувати її до широкого впровадження в практику охорони здоров'я.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Функціональні розлади органів системи травлення слід розцінювати як прояв вегетативних дисфункцій або гіпоталамічного синдрому і вибір обсягу лікування повинен базуватись на даних клініко-інструментального обстеження з визначенням типу акцентуації особистості, клінічної форми вегетативних дисфункцій, базового вегетативного тонусу, вегетативної реактивності та вегетативного забезпечення.

Підліткам з функціональними захворюваннями органів системи травлення, у яких має місце парадоксальний перебіг хвороби на тлі вегетовісцеральної, нейроциркуляторної дисфункції, мігрені можливо призначення засобів, які нормалізують серотонінів обмін, а саме селективних агоністів 5НТ₁-рецепторів серотоніну (суматриптан по 25 мг раз на добу 5 днів).

Перебіг функціональних уражень органів травної системи на тлі ваготонії у поєднанні з еутиреоїдним зобом і субклінічним гіпотиреозом диктує необхідність призначення хворим препаратів йоду (йодомарин-100 по 2 таблетки на добу протягом 1-3 місяців), спостереження і консультації ендокринолога та вирішення питання про призначення, можливо, і тиреоїдних гормонів.

При функціональних захворюваннях органів системи травлення, які супроводжуються гіпоталамічними розладами (порушення терморегуляції, гіпертензивний синдром на тлі симпатикотонії та гіперсимпатикотонії) на початковій стадії пропонується застосовувати групу седативних препаратів (персен по 1 капсулі 3 рази на добу 1 місяць) та антидепресантів (деприм по

1-2 таблетки 2-3 рази на добу 1 місяць) рослинного походження.

Напруженість функціонування симпато-адреналової системи та її виснаження у деяких хворих з функціональними розладами органів травної системи не допускає паління, оскільки нікотинізація організму хворого стимулює симпатичну ланку вегетативної нервової системи та пригнічує парасимпатичний вплив. У хворих гіпотонічною дисфункцією жовчного міхура має місце зниження концентрації холецистокініну. Приймаючи до уваги гальмівну дію паління на рівень гормону в крові, цим хворим паління протипоказане.

З метою нормалізації моторної та секреторної функції шлунка у хворих з функціональними захворюваннями органів системи травлення при наявності гіпергастринемії та контамінації Helicobacter pylori слід проводити терапію ерадикації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мосієнко Г. П. Клінічні особливості абдомінального больового синдрому при неорганічній патології травного каналу / Г. П. Мосієнко // Сімейна медицина. - 2006. - № 2. - С. 31-33.

2. Мосієнко Г. П. Функціональний стан вегетативної нервової системи у осіб молодого віку з гастроезофагальною рефлюксною хворобою / Г. П. Мосієнко // Лікарська справа. - 2006. - № 8. - С. 56-60.

3. Мосієнко Г. П. Синдром абдомінального болю неорганічного ґенезу при патології шлунково-кишкового тракту / Г. П. Мосієнко, Т. С. Макієнко // Військова медицина України. - 2006. - № 4. - С. 30-35. (Особистий внесок: обстеження хворих, аналіз отриманих результатів, узагальнення висновків, підготовка до друку).

4. Мосієнко Г. П. Особливості характеру і темпераменту осіб молодого віку з функціональними розладами травного каналу / Г. П. Мосієнко // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 2006. - № 1 (16). - С. 40-43.

5. Мосієнко Г. П. Акцентуації характеру у осіб молодого віку з неорганічною патологією травного каналу / Г. П. Мосієнко // Український вісник психоневрології. - 2006. - Т. 14, вип. 3 (48). - С. 43-46.

6. Мосієнко Г. П. Деякі особливості захворювань травного каналу у осіб молодого віку / Г. П. Мосієнко // Лікарська справа. - 2006. - № 4. - С. 37-41.

7. Мосієнко Г. П. Морфофункціональний стан гіпофізарно-тиреоїдної системи у хворих з функціональними розладами травного каналу / Г. П. Мосієнко // Лікарська справа. - 2007. - № 3. - С. 56-61.

8. Мосієнко Г. П. Нейроендокринні аспекти гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у підлітків та шляхи корекції / Г. П. Мосієнко // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2008. - № 5 (429). - С. 10-13.

9. Мосієнко Г. П. Клініко-патогенетичні особливості функціональної диспепсії у підлітків / Г. П.Мосієнко // Здоровье женщины. - 2008. - № 3 (35). - С. 135-138.

10. Мосієнко Г. П. Роль соматотропіну в генезі функціональних захворювань системи травлення у підлітків / Г. П. Мосієнко // Лікарська справа. - 2008. - № 5-6. - С. 47-51.

11. Мосієнко Г. П. Особливості клінічного перебігу дисфункцій жовчного міхура у підлітків / Г. П. Мосієнко //Педіатрія і перинатологія. - 2008. - № 3 (35). - С. 121-124.

12. Мосієнко Г. П. Роль гастро-інтестинальних гормонів в патогенезі функціональних захворювань системи травлення у підлітків / Г. П. Мосієнко // Лікарська справа. - 2008. - № 7-8. - С. 47-50.

13. Мосієнко Г. П. Роль порушень обміну серотоніну при функціональних захворювань системи травлення у підлітків / Г. П. Мосієнко // Здоровье женщины. - 2008. - № 4 (36). - С. 205-208.

14. Мосієнко Г. П. Особливості вегетативних змін у підлітків з функціональними порушеннями системи травлення / Г. П. Мосієнко // Педіатрія і перинатологія. - 2008. - № 4 (36). - С. 76-81.

15. Мосієнко Г. П. Стан інкреторної функції підшлункової залози у підлітків з функціональними порушеннями системи травлення / Г. П. Мосієнко // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2008. - № 6 (430). - С. 27-30.

16. Мосієнко Г. П. Особливості клінічного перебігу гастроезофагеального рефлюксу у підлітків / Г. П. Мосієнко // Педіатрія та перинатологія. - 2009. - № 1 (37). - С. 80-84.

17. Мосієнко Г. П. Особливості клінічного перебігу функціональної диспепсії у підлітків / Г. П. Мосієнко // Лікарська справа. - 2009. - № 3-4. - С. 40-47.

18. Мосієнко Г. П. Ефективність диференційованих схем комплексної терапії у підлітків з функціональними розладами системи травлення / Г. П. Мосієнко // Український медичний альманах. - 2009. - № 1. - С. 12-16.

19. Мосієнко Г. П. Особливості змін гіпофізарно-гонадної системи у підлітків з функціональними захворюваннями системи травлення / Г. П. Мосієнко // Здоровье женщины. - 2009. - № 4 (40). - С. 206-209.

20. Мосієнко Г. П. Стан вегетативної нервової системи у підлітків з дисфункцією жовчного міхура / Г. П. Мосієнко // Репродуктивное здоровье женщины. - 2008. - № 5 (39). - С. 232-234.

21. Мосієнко Г. П. Деякі аспекти лікування функціональних розладів травного каналу у підлітків / Г. П. Мосієнко // Тез. доповіді на V конгресі педіатрів України “Сучасні проблеми педіатрії”. - К., 2008. - C.

22. Мосієнко Г. П. Місце гормонів щитоподібної залози в клініці функціональних розладів травного каналу / Г. П. Мосієнко // Тез. доп. на І національному конгресі “Человек и лекарство - Украина”. - 2008. - С. 92.

23. Мосієнко Г. П. Інкреторна функція підшлункової залози у підлітків з функціональними захворюваннями травного каналу / Г. П. Мосієнко, Т. С. Макієнко, С. І. Скляр // Тез. доп. на ІІІ конгресі педіатрів України “Сучасні проблеми клінічної педіатрії”. - К., 2006. - С. 26-27. (Збір матеріалу, підготовка до друку).

24. Набухотний Т. К. Роль нейроендокринних розладів в ґенезі функціональних захворювань травного каналу у підлітків / Т. К. Набухотний, Г. П. Мосієнко, Т. С. Макієнко // Тез. доп. на ІІІ конгресі педіатрів України “Сучасні проблеми клінічної педіатрії”. - К., 2006. - С. 33-37. (Збір матеріалу, аналіз даних, підготовка до друку).

25. Мосієнко Г. П. Роль нейроендокринних розладів в генезі функціональних захворювань травного каналу у підлітків / Г. П. Мосієнко // Тез. доп. на ІІІ конгресі педіатрів України “Сучасні проблеми клінічної педіатрії”. - К., 2006. - С. 27-29.

26. Мосієнко Г. П. Особливості лікування функціональних захворювань травного каналу в практиці сімейного лікаря / Г. П. Мосієнко // Biosocial and biomedical anthropology. - 2006. - № 7. - С. 199-200.

27. Мосієнко Г. П. Роль деяких гастроістенцінальних гормонів в патогенезі функціональних захворювань травного каналу / Г. П. Мосієнко // Сімейна медицина : матеріали та тези матеріалів Всеукр. конф. сімейних лікарів “Сімейна медицина в Україні - наукові розробки та практика впровадження”. - 2006. - № 4. - С. 55-56.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВВД - вегетовісцеральна дисфункція

ВНС - вегетативна нервова система

ВРС - варіабельність ритму серця

ВСД - вегето-судинна дисфункція

ГР - гастроезофагеальний рефлюкс

ДЖМ - дисфункція жовчного міхура

КІГ - кардіоінтервалографія

КФШ - кислотоутворююча функція шлунка

ЛГ - лютеотропний гормон

НЦД - нейроциркуляторна дисфункція

ПВН - пароксизмальна вегетативна недостатність

FТ4 - вільна фракція тироксину

ТРГ - тиреотропін-рилізінг-гормон

ТТГ - тиреотропний гормон

ФД - функціональна диспепсія

ФСГ - фолікулостимулюючий гормон

ЦНС - центральна нервова система

Размещено на Allbest.ru