Вибір методу ортопедичного лікування часткових дефектів зубних рядів у залежності від топографо-анатомічних особливостей будови протезного ложа нижньої щелепи

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Вибір методу ортопедичного лікування часткових дефектів зубних рядів у залежності від топографо-анатомічних особливостей будови протезного ложа нижньої щелепи

14.01.22 - стоматологія

Стиранівська ОКСАНА ЯРОСЛАВІВНА

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, доцент Ступницький Ростислав Миколайович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, кафедра ортопедичної стоматології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Павленко Олексій Володимирович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра стоматології, завідувач;

доктор медичних наук, професор Ожоган Зіновій Романович, ДВНЗ „Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України, кафедра ортопедичної стоматології, завідувач.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Найбільш розповсюдженою формою часткової відсутності зубів у хворих є включені дефекти зубних рядів, поширеність яких за даними різних авторів сягає від 53% до 84% (Лабунець В.А., 1999, 2000; Малюченко М.М., 2000; Букаев М.Ф., 2004; Заблоцький Я.В., 2006, Ступницький Р.М., 2009). У зв'язку з цим проблема відновлення цілісності зубних рядів у пацієнтів з включеними дефектами залишається актуальною.

Для заміщення включених дефектів зубних рядів найбільшого поширення набули незнімні мостоподібні протези (Ряховский А.Н., 2002; Рожко М.М., Неспрядько В.П., 2003; Аболмасов Н.Г. и соавт., 2005; Біда В.І. і співавт., 2007; Петраков Д.С., 2008). Однак, при їх застосуванні досить часто розвиваються різні ускладнення, які ведуть до розвитку або прогресування патології у зубощелепній системі (Павленко О.В., Опанасюк Ю.В., 1997; Ожоган З.Р., 2000; Комлев А.А., 2001; Дойников А.И. и соавт., 2001; Неспрядько В.П. і співавт., 2002; Макєєв В.Ф., Кордіяк А.Ю., Ємчик Я.Ф., 2002; Каламкаров Х.А., 2003; Букаев М.Ф., 2004; Морозов К.А., 2004; Павленко О.В., Тімофеєв О.О., 2005; Ступницький Р.М., 2009; Цwall B., 2000; Nдpдnkangas R., 2001).

За даними джерел науково-медичної інформації при ортопедичному лікуванні включених дефектів зубних рядів найбільш складними щодо вибору конструкцій зубного протеза є дефекти з відсутністю трьох бічних зубів, оскільки велика протяжність проміжної частини незнімного мостоподібного протеза викликає значні напруження в опорних зубах, що може призвести до їх перевантаження (Комлев А.А., 2001; Маркина Н.В., 2002). На сьогоднішній день перевантаження опорних зубів вважається основним чинником розвитку захворювань пародонту при використанні мостоподібних протезів великої протяжності (Ожоган З.Р., 2000,2001; Букаев М.Ф., 2004). За даними Р.О. Мірзи (2008), неврахування резервних можливостей пародонту і функціональної цінності опорних зубів призводить до необхідності передчасної заміни мостоподібних протезів знімними конструкціями у 18,3% пацієнтів протягом 1-го року користування, а через 3-4 роки - в 38,7% осіб. Проте, механізм травматичного перевантаження опорних зубів мостоподібних протезів є недостатньо досліджений, що пов'язано з відсутністю точних критеріїв оцінки функціонального стану тканин пародонту і його змін у процесі функціонування незнімних ортопедичних конструкцій.

Використання знімних конструкцій дозволяє усунути негативні властивості незнімних мостоподібних протезів, оскільки вони передають жувальне навантаження як на опорні зуби, так і слизову оболонку та кісткову тканину беззубої ділянки альвеолярного відростка (Комлев А.А., Клемин В.А., 2000; Рожко М.М., Неспрядко В.П., 2003; Стрельников М.А., 2004; Жулев Е.Н., 2000; Аболмасов Н.Г. и соавт., 2005). При цьому ступінь навантаження тканин протезного ложа та пародонту опорних зубів залежить від типу з'єднання каркасу протеза з опорними зубами (Комлев А.А., Клемин В.А., 2000; Зубченко С.Г., Король М.Д., 2004; Жулев Е.Н., 2000). Однак, фіксація знімних зубних протезів у ротовій порожнині є складною біомеханічною проблемою і залежить від відповідності конструкції зубного протеза анатомо-фізіологічним особливостям будови тканин протезного ложа (Жулев Е.Н., 2000).

Після втрати зубів відбуваються атрофічні процеси у кістковій тканині щелеп, які призводять до появи різноманітних клінічних форм альвеолярних відростків у ділянках відсутніх зубів (Головко С.В., 2000; Костикова Е.Л., 2004; Малявина И.П., 2008) і зменшення розмірів протезного ложа, що ускладнює ортопедичне лікування. Від властивостей слизової оболонки протезного ложа залежать ступені „просідання” базису протеза та навантаження опорних зубів. Саме тому, для вибору оптимальної конструкції зубного протеза є необхідним вивчення топографо-анатомічних особливостей будови тканин протезного ложа.

Протезування знімними конструкціями не припиняє явищ атрофії, а навпаки посилює їх (Чулак Л.Д., Могилевський В.В., 2000; Параскевич В.Л., 2000;
Силенко Ю.І. і співавт, 2006; Рыжова И.П. и соавт., 2007; Leung K.C.-M., Pow E.H.-N., 2009), особливо за наявності нерівномірного розподілу жувального тиску, спрямованого переважно на альвеолярний відросток, що призводитиме до значної невідповідності внутрішньої поверхні базису протеза рельєфу протезного ложа (Заварзин М.Ю., 2004; Адамчик А.А., 2009; Andrei O.-C., Pauna M., 2007). Проблема профілактики патологічних змін у тканинах протезного ложа при застосуванні знімних конструкцій зубних протезів залишається остаточно невирішеною і потребує подальшого вивчення.

Отже, вибір конструкції зубного протеза та кількості опорних зубів при заміщенні включених дефектів зубних рядів є достатньо складним завданням і вирішується на основі досвіду та фахової компетентності лікаря-стоматолога. У зв'язку з цим, проблема вибору конструкції зубного протеза з урахуванням топографо-анатомічних особливостей будови тканин протезного ложа у пацієнтів із включеними дефектами зубних рядів залишається актуальною і потребує подальшого вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної науково-дослідної теми кафедри ортопедичної стоматології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького „Розробка та вдосконалення клінічних та технологічних заходів комплексного лікування хворих з дефектами та деформаціями зубощелепної системи” (Державна реєстрація № 0102 U 007229).

Мета і завдання дослідження. Підвищення ефективності ортопедичного лікування пацієнтів із включеними дефектами зубних рядів шляхом розпрацювання оптимальної конструкції зубного протеза, яка дозволить розподіляти функціональне навантаження між опорними зубами та тканинами протезного ложа з урахуванням їх топографо-анатомічних особливостей будови.

Завдання дослідження:

1. Вивчити структуру та розповсюдження дефектів зубних рядів у віковому аспекті.

2. Оцінити ускладнення, які виникають у хворих в результаті заміщення включених дефектів зубних рядів незнімними мостоподібними протезами.

3. Вивчити методом математичного моделювання закономірності розподілу жувального навантаження в конструктивних елементах зубного протеза, опорних зубах та кістковій тканині, що їх оточує при застосуванні незнімних мостоподібних протезів.

4. Визначити топографо-анатомічні особливості будови альвеолярних відростків та товщину слизової оболонки у беззубих ділянках нижньої щелепи.

5. Розпрацювати оптимальну конструкцію зубного протеза, яка дозволить розвантажити опорні зуби шляхом перерозподілу функціонального навантаження на тканини протезного ложа.

6. Дослідити особливості розподілу функціональних напружень у конструктивних елементах запропонованої конструкції зубного протеза, опорних зубах та тканинах протезного ложа в залежності від різних форм верхівок гребенів альвеолярного відростка шляхом математичного моделювання.

7. Обґрунтувати клінічні показання до раціонального вибору ортопедичної конструкції на підставі вивчення біомеханічних процесів, що відбуваються у хворих при застосуванні незнімних і знімних зубних протезів.

Об'єкт дослідження: біомеханічні процеси, що відбуваються у тканинах протезного ложа при ортопедичному лікуванні включених дефектів зубних рядів.

Предмет дослідження: будова та стан протезного ложа пацієнтів із включеними дефектами зубних рядів; різні конструкції зубних протезів та їх вплив на стан тканин протезного ложа.

Методи дослідження: клінічні: загальне стоматологічне обстеження - для визначення стану зубощелепної системи та характеру стоматологічної патології; лабораторні: внутрішньоротова близькофокусна дентальна рентгенографія - з метою діагностики ступеня важкості патологічних змін у тканинах пародонту; ортопантомографія та цифрові трансверзальні рентгенівські зрізи - для отримання цілісного зображення кісткової системи зубощелепного апарату та вимірювання товщини слизової оболонки альвеолярного відростка у ділянці дефектів зубних рядів; дослідження гіпсових моделей - для вивчення топографо-анатомічних особливостей будови протезного ложа у ділянці відсутніх зубів; математичний - з метою обґрунтування вибору оптимальної конструкції зубного протеза у пацієнтів із включеними дефектами зубних рядів шляхом моделювання напружено-деформованого стану опорних тканин при застосуванні незнімного та розбірного мостоподібного протеза залежно від форми верхівки гребеня беззубого альвеолярного відростка; статистичний метод - для визначення абсолютних величин досліджуваних показників, вірогідності отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше визначено топографо-анатомічні особливості будови беззубих ділянок альвеолярних відростків у пацієнтів із включеними дефектами зубних рядів і встановлено взаємозв'язок між формою та розміщенням „клінічної” верхівки гребеня альвеолярного відростка та її кістковим контуром. Виявлено, що верхівка гребеня альвеолярного відростка, чітко видима в ротовій порожнині, не завжди співпадає з рентгенологічним зображенням кісткової основи, а утворена потовщеною у даній ділянці слизовою оболонкою.

Доведено, що товщина слизової оболонки на верхівці гребеня альвеолярного відростка нижньої щелепи у пацієнтів з включеними дефектами зубного ряду збільшується у напрямку зубів, які обмежують даний дефект.

Уперше на оригінальній тривимірній математичній моделі бічного сегмента нижньої щелепи вивчені особливості біомеханіки незнімних мостоподібних протезів з опорою на двох і трьох зубах при включених дефектах зубних рядів.

Науково обґрунтовано застосування розбірного мостоподібного протеза із сідлоподібним базисом власної конструкції (патент № 26852 від 10.10.2007 р.).

Уперше з допомогою математичного моделювання отримано детальні характеристики напружено-деформованого стану опорних тканин у залежності від форми беззубої частини альвеолярного відростка при застосуванні розбірного мостоподібного протеза.

Здійснено детальний аналіз дефектів зубних рядів за класифікацією Кеннеді з урахуванням їх кількості залежно від віку.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонована карта обстеження пацієнтів з частковою відсутністю зубів дає змогу визначити особливості будови тканин протезного ложа та врахувати їх при плануванні оптимальної конструкції зубного протеза.

Отримані результати математичного моделювання напружено-деформованого стану тканин протезного ложа під дією функціонального навантаження за різних форм альвеолярного відростка дозволили застосувати індивідуальний підхід щодо визначення ділянок максимальних напружень при використанні розбірного мостоподібного протеза з сідлоподібним базисом для заміщення включених дефектів зубних рядів.

Розпрацьовано простий та швидкий у виконанні атравматичний метод вимірювання товщини слизової оболонки у беззубих ділянках альвеолярного відростка як при частковій, так і повній відсутності зубів (патент № 17900 від 16.10.2006).

Розпрацьовано нову конструкцію зубного протеза для заміщення включених дефектів зубних рядів, яка дозволяє усунути перевантаження опорних зубів та попередити атрофію тканин протезного ложа.

Результати дисертаційної роботи впроваджено на кафедрах ортопедичної стоматології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, ДВНЗ „Івано-Франківський національний медичний університет”, Тернопільського державного медичного університету, кафедрі стоматології факультету післядипломної освіти ДВНЗ „Ужгородський національний університет”, в ортопедичних відділеннях стоматологічної поліклініки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, 1-ої та 3-ої комунальних стоматологічних поліклінік м. Львова.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провела інформаційно-патентний пошук, аналіз джерел науково-медичної інформації з даної проблематики, визначила мету і завдання роботи. Автор особисто здійснила клінічні обстеження, дослідження гіпсових моделей щелеп, провела оцінку ефективності ортопедичного лікування та його віддалених результатів протягом трьох років, здійснила систематизацію отриманих результатів, їх статистичне обчислення, узагальнення та аналіз, сформулювала основні висновки та рекомендації. Спільно з науковим керівником розпрацювала метод вимірювання товщини слизової оболонки альвеолярного відростка, запропонувала конструкцію розбірного мостоподібного протеза з сідлоподібним базисом для заміщення включених дефектів зубних рядів.

Математичні розрахунки проведені спільно з кафедрою програмного забезпечення Інституту комп'ютерних наук та інформаційних технологій Національного університету „Львівська політехніка” (завідувач кафедри - д-р техн. наук, професор Д.В. Федасюк). Дослідження здійснено згідно відповідної угоди щодо співпраці.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації на етапах її виконання викладено та обговорено на: спільній українсько-польській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми ортопедичної стоматології” (Львів, 2004); II міжнародній польсько-українській науково-практичній конференції „Zaburzenia czynnoњciowe ukіadu ruchowego narz№du їucia” (Kazimierz Dolny nad Wisі№, 2005); міжнародній науково-практичній конференції „Сучасний стан і актуальні проблеми ортопедичної стоматології” (Івано-Франківськ, 2005); II міжнародній науково-практичній конференції „Наука без меж - 2005” (Дніпропетровськ, 2005); ІІІ Східноєвропейській конференції з проблем стоматологічної імплантації „Інновації в імплантології” (Львів, 2007); VIII міжнародній науковій конференції „Inїynieria Stomatologiczna - Biomateriaіy” (Польща, Ustroс, 2007); II міжнародній науково-практичній конференції „Њrodowiskowe uwarunkowania stanu zdrowia jamy ustnej. Osi№gniкcia wspуіczesnej stomatologii” (Польща, Naікczуw, 2008); ювілейній міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання сучасної стоматології”, присвяченій 50-річчю стоматологічного факультету ЛНМУ імені Данила Галицького (Львів, 2008); ювілейній міжнародній науково-практичній конференції „Стоматологія - вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку”, присвяченій 30-річчю стоматологічного факультету ІФНМУ (Івано-Франківськ, 2009); 4-й міжнародній науково-технічній конференції „Computer science and information technologies 2009” (Львів, 2009).

Публікації. Матеріали дисертації висвітлено у 17 публікаціях, зокрема 7 - у виданнях, ліцензованих ВАК України, 8 - у матеріалах і тезах з'їздів та конференцій. За темою дисертації отримано 2 Деклараційні патенти України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 195 сторінках і складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, додатків, списку використаних літературних джерел, який налічує 283 найменування вітчизняних та зарубіжних авторів. Дисертація ілюстрована 22 таблицями і 73 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Для вирішення мети і поставлених завдань обстежено 128 осіб (67 жінок і 61 чоловік) із різними клінічними формами часткової втрати зубів віком від 25 до 70 років, що звернулися за консультативно-лікувальною допомогою на кафедру ортопедичної стоматології та в ортопедичне відділення стоматологічної поліклініки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Спостереження проводили протягом 2003-2009 років.

В усіх пацієнтів вивчали величину, топографію і структуру дефектів зубних рядів верхньої та нижньої щелеп за класифікацією Кеннеді, з підкласами залежно від кількості додаткових дефектів.

Для визначення стану зубощелепної системи та характеру стоматологічної патології проводили загальне стоматологічне обстеження з вивченням скарг, анамнезу, результатів об'єктивного обстеження та додаткових методів дослідження.

З метою вивчення топографо-анатомічних особливостей будови альвеолярного відростка нижньої щелепи при включених дефектах зубних рядів проведено дослідження гіпсових моделей щелеп. На отриманих 89 поперечних розпилах моделей у ділянках відсутніх премолярів і молярів вимірювали ширину та висоту альвеолярного відростка і визначали форму його гребеня та бокових поверхонь.

Для вимірювання товщини слизової оболонки альвеолярного відростка у ділянках відсутніх зубів, розпрацьованим нами методом (патент № 17900 від 16.10.2006), виготовляли капу з термопластичної листової пластмаси за методикою Е.Я. Вареса (1986), на внутрішній поверхні якої вздовж гребеня альвеолярного відростка і перпендикулярно до нього на вестибулярному і оральному схилах створювали заглиблення, яке заповнювали рентгенконтратсним матеріалом. На зовнішній поверхні капи фіксували металевий дріт діаметром 1 мм і проводили ортопантомографію (апарат Orthophos 3 фірми „Sirona”, Німеччина) та цифрові трансверзальні зрізи на пантомографі (апарат Orthoslice 1000 C фірми „Trophy”, Франція).

З метою обґрунтування вибору оптимальної конструкції зубного протеза у пацієнтів з включеними дефектами зубних рядів використовували математичне моделювання напружено-деформованого стану зубощелепної системи з допомогою програмного комплексу Comsol Multiphysics 3.5 фірми „Comsol АВ” (Швеція), який базується на методі скінченних елементів. На створених математичних моделях вивчали особливості розподілу функціональних напружень у конструктивних елементах зубного протеза, опорних зубах та тканинах протезного ложа при використанні незнімного та розбірного мостоподібного протеза власної конструкції.

Клінічну оцінку розпрацьованої нами конструкції зубного протеза проводили у 30 пацієнтів (основна група). Контрольну групу склали 32 особи, ортопедичне лікування яким проводилось незнімними мостоподібними протезами. З метою діагностики запального процесу в тканинах пародонту опорних зубів проводили пробу Шиллера-Пісарєва. Ступінь атрофії альвеолярного відростка під базисом протеза визначали за товщиною коригуючої силіконової відбиткової маси, яка заповнювала простір між протезом і альвеолярним відростком.

Для об'єктивної оцінки ступеня вірогідності отриманих результатів дослідження використано варіаційно-статистичний метод аналізу з допомогою інтегрованого пакету статистичних програм Microsoft Excel з обчисленням середньої арифметичної величини (М), середньої похибки середньої арифметичної величини (m), середньої похибки (t), вірогідності різниці результатів (р). Якщо коефіцієнт вірогідності був меншим за 0,05, результати вважали достовірними.

Результати досліджень та їх обговорення.

Для вибору методу ортопедичного лікування велике значення має не лише топографія та величина дефекту, але й кількість дефектів у зубному ряді. Саме тому прийнято рішення провести більш детальний аналіз часткової відсутності зубів в обстежених.

Серед 128 обстежених пацієнтів у 112 (48,3%) осіб виявлено дефекти зубних рядів на верхній щелепі, у 120 осіб (51,7%) - на нижній.

Найпоширенішим серед дефектів ІІІ класу був 1 підклас (29,7% випадків). Поодинокі та поєднання трьох включених дефектів виявлено у 32 (13,8%) і 31 (13,4%) осіб відповідно. Найменш чисельними були ІІІ клас 3 підклас (у 3,4% випадків) та 4 підклас (у 0,9%). Серед однобічних кінцевих дефектів найчастіше траплявся ІІ клас 1 підклас - в 27 (11,7%) пацієнтів, далі 2 підклас - у 14 (6,0%), безпосередньо ІІ клас - у 7 (3,0%) та 3 підклас - у 5 (2,2%) осіб. Двобічні кінцеві дефекти виявлено в 10,8% випадків, їх поєднання з одним включеним дефектом - у 3,4%, двома - у 0,9% і трьома - в 0,4% випадків.

З віком спостерігалася тенденція до переходу включених дефектів зубних рядів у кінцеві. Зокрема, дефекти ІV класу за Кеннеді було діагностовано лише у віці 25-34 роки, і у цій групі вже виявлені ІІ та ІІІ класи, а І клас - у віковій групі „35-44 роки”, тобто навіть молодим особам необхідно виготовляти знімні ортопедичні конструкції. Розповсюдженість кінцевих дефектів з віком зростала з 12,1±5,7% у віковій групі „25-34 роки” до 51,2±8,0% у віковій групі „55-64 роки”. Кількість включених дефектів навпаки зменшувалася (з 87,9±5,7% у віковій групі „25-34 роки” до 48,8±8,0% у віковій групі „55-64 роки”), але все ж таки їх поширеність залишалася високою. Це свідчить про те, що проблема відновлення неперервності зубного ряду в пацієнтів із включеними дефектами залишається актуальною для будь-якого віку.

Зі 128 обстежених пацієнтів, які звернулися за ортопедичною допомогою, 79 осіб користувалися незнімними мостоподібними протезами протягом 2-10 років. Всього проаналізовано 146 незнімних мостоподібних протезів. При їх обстеженні злам мостоподібного протеза діагностували у 1,4±1,0% випадків, руйнування опорного зуба - у 16,4±3,1%, відкол облицювання - в 5,5±1,9%, пародонтальні ускладнення - у 41,8±4,1%, запальні процеси (пролежні) під проміжною частиною - у 8,9±2,4% осіб.

Аналіз результатів клінічно-рентгенологічного обстеження пацієнтів дозволив припустити, що однією з причин виявлених ускладнень є перевантаження опорних зубів та деформація проміжної частини, які зумовлені застосуванням незнімного мостоподібного протеза великої протяжності.

Для математичного моделювання напружено-деформованого стану незнімної конструкції мостоподібного протеза ми розглянули дві клінічні ситуації заміщення включеного дефекту, обмеженого першим премоляром і третім моляром, незнімним мостоподібним протезом із двома та трьома опорами.

Результати математичного моделювання засвідчили, що при використанні мостоподібних протезів з опорою на двох і трьох зубах відзначалася обернена залежність між величинами напружень і деформацій, тобто у тій ділянці, де виникали найбільші напруження, деформації були найменшими і навпаки. В обох випадках напруження були найбільшими у ділянці дистального опорного зуба (відповідно 190,88 і 113,21 МПа - в опорній коронці; 44,97 і 26,55 МПа - в опорному зубі; 41,04 і 23,83 МПа - у кістковій тканині навколо нього), а найменшими - у ділянці мезіального (відповідно 122,99 і 79,13 МПа - в опорній коронці; 31,73 і 20,02 МПа - в опорному зубі; 29,48 і 17,07 МПа - у кістковій тканині навколо нього), для деформацій характерна зворотна картина. Деформація проміжної частини незнімного мостоподібного протеза з двома опорами становила 115,01 мкм, з трьома опорами - 68,53 мкм.

Порівнюючи з визначеною нами нормою (за наявності неперервних зубних рядів і збереженням усіх початкових даних: геометричної будови моделі, властивостей тканин, величини, напрямку та місця прикладання навантаження), при використанні незнімного мостоподібного протеза з двома опорами максимальні напруження в мезіальному і дистальному опорних зубах збільшувалися відповідно у 8 і 20 разів, а у кістковій тканині довкола них - у 20 і 31 раз. При використанні незнімного мостоподібного протеза з трьома опорами напруження зростали в мезіальних і дистальному опорних зубах відповідно у 5 і 12 разів, у кістковій тканині - у 12 і 18 разів, але були меншими за величиною та площею, ніж у першому випадку, як в самій ортопедичній конструкції (1,3-1,7 разів), так і в опорних зубах (1,6-1,7 разів) та кістковій тканині довкола них (1,7 разів). Аналогічна картина була характерна і для деформацій в усіх елементах моделі.

В обох випадках горизонтальний компонент напружень і деформацій був спрямований орально й у бік дефекту зубного ряду. Крім цього, у кістковій тканині біля опорних зубів напруження поширювалися і в протилежному від дефекту напрямку, крім ділянки мезіальних опорних зубів у другій клінічній ситуації, що свідчить про шинуючу дію додаткового опорного зуба.

У зв'язку з зазначеним, ми вважали за необхідне вивчити анатомо-топографічні особливості будови альвеолярного відростка у ділянці відсутніх зубів і на основі цього розпрацювати конструкцію зубного протеза, яка дозволить зменшити патологічні зміни в опорних зубах та тканинах протезного ложа за рахунок перерозподілу жувального навантаження.

Результати вимірювань гіпсових моделей нижньої щелепи показали, що при включених дефектах зубних рядів ширина альвеолярного відростка біля його основи і на Ѕ висоти поступово збільшувалася в дистальному напрямку, а біля верхівки гребеня була найбільшою у ділянці першого моляра (3,9±1,4 мм) і найменшою - у ділянці другого премоляра (3,4±0,9 мм). Висота альвеолярного відростка зменшувалась від 7,4±2,1 мм у ділянці першого премоляра до 5,4±1,9 мм у ділянці другого моляра.

Вивчення поперечних розпилів беззубих ділянок альвеолярного відростка нижньої щелепи дозволило виділити вісім типів його бічних поверхонь: І тип - півовальний, ІІ тип - трикутний, ІІІ тип - трапецеподібний, ІV тип - трьохгорбковий з високим середнім горбиком, V тип - з двома увігнутими поверхнями, VІ тип - поєднання І та ІІ типів, VІІ тип - поєднання ІІ та ІV типів, VІІІ тип - поєднання І та V типів; і три форми верхівки альвеолярного гребеня: гостру, опуклу та плоску.

За наявності включених дефектів у ділянці премолярів частіше траплялися
ІІ (8,98±5,4%), VІ і VІІІ (по 7,87±5,1%) типи альвеолярних відростків. ІІІ і ІV типи у цій ділянці взагалі не виявлено. У ділянці молярів діагностовано усі форми альвеолярних відростків. При цьому найбільш поширеними були ІІ (20,23±5,1%), І і VІ (по 12,36±4,2%) типи (р<0,05).

Поширеність гострої та опуклої форм верхівок гребеня альвеолярного відростка була однаковою (по 40,45±5,2%) й у 2,1 рази більшою у порівнянні з плоскою формою (р<0,05). Проте, у ділянці премолярів найбільш розповсюдженою була опукла форма (у 14,6%), далі гостра (у 12,36%) і плоска форми (у 4,5% випадків). У ділянці молярів навпаки частіше констатували гостру форму верхівки гребеня альвеолярного відростка (у 28,09% осіб), рідше опуклу (у 25,85%) та плоску (у 14,60%) форми.

Аналіз поперечних розпилів гіпсових моделей, на яких було проведено перпендикулярну лінію від верхівки гребеня альвеолярного відростка до основи цоколя гіпсової моделі, показав, що верхівка гребеня може мати різне розміщення у вестибуло-оральному напрямку: вестибулярне, серединне та оральне.

У ділянці премолярів у 15,73% осіб виявлено серединне розміщення верхівки гребеня альвеолярного відростка, на 4,49% рідше - оральне, а вестибулярне - у 3,5 рази рідше. У ділянці молярів найчастіше стверджено оральне положення верхівки гребеня - у 36 (40,45%) осіб, серединне - в 1,4 рази рідше, а вестибулярне розміщення взагалі не виявлено (р<0,05).

Однак, дослідження гіпсових моделей дозволяє отримати загальне уявлення про стан тканин протезного ложа: розміри і форму „клінічного” альвеолярного відростка, рельєф слизової, дані про кісткову основу альвеолярного відростка залишаються не вивчені.

Результати вимірювань товщини слизової оболонки на верхівці гребеня альвеолярного відростка, розпрацьованим нами методом, встановили, що у пацієнтів із включеними дефектами зубних рядів слизова стоншувалася у напрямку середини дефекту. Зокрема, товщина слизової оболонки у ділянці 1-го премоляра становила в середньому 2,5±0,3 мм, 2-го премоляра - 2,4±0,7 мм, у ділянці 1-го моляра - 2,4±0,5 мм, 2-го моляра - 2,6±0,6 мм.

Дослідження цифрових рентгенівських трансверзальних зрізів нижніх щелеп у пацієнтів з різними типами бокових поверхонь альвеолярних відростків, виконаних у ділянці бічних зубів, виявило, що товщина слизової біля перехідної складки з вестибулярного боку в середньому становила 2,1±0,3 мм, а з язикового боку - 1,8±0,5 мм. На ј висоти альвеолярного відростка слизова оболонка стоншувалася на 0,1-0,5 мм, а далі до верхівки альвеолярного гребеня поступово потовщувалася. У 15 (62,5±9,9%) пацієнтів слизова оболонка альвеолярного відростка у ділянці відсутніх зубів була товстішою на 0,3-0,5 мм з вестибулярного боку, у решти - з орального. В усіх випадках товщина слизової оболонки на верхівці гребеня альвеолярного відростка (у середньому - 2,6±0,5 мм) була більшою, ніж біля перехідної складки і відповідала товщині, виміряній на верхівці гребеня за ортопантомограмами.

Аналіз рентгенограм засвідчив, що у 41,7±10,1% випадків кістковий контур альвеолярного гребеня був зміщений на 0,8-1,2 мм орально відносно „клінічного”, утвореного слизовою оболонкою, в решти обстежених - їх розміщення співпадало. Загалом, форма кісткової основи альвеолярного відростка повторювала „клінічний” тип бокових поверхонь і форму верхівки гребеня у 21 (87,5±6,8%) особи. Неспівпадіння було виявлено при ІV та VІІ типах бокових поверхонь альвеолярного відростка. У цих випадках кістковий контур гребеня альвеолярного відростка мав трикутну форму поперечного перерізу, його верхівка розміщувалася під високим середнім горбиком, а бічні горбики були утворені потовщеною слизовою оболонкою.

Виявлені під час обстеження ускладнення та опрацьовані результати математичного моделювання біомеханічних процесів, які відбуваються при ортопедичному лікуванні незнімними мостоподібними протезами, спонукали нас до розпрацювання такої конструкції зубного протеза, яка б усунула перевантаження опорних зубів шляхом перерозподілу жувального навантаження на тканини протезного ложа, та попереджала атрофію беззубої ділянки альвеолярного відростка.

З метою попереднього аналізу напружено-деформованого стану опорних тканин при використанні такої ортопедичної конструкції, відповідно до вище визначених форм верхівок гребеня альвеолярного відростка, створено 3 тривимірні математичні моделі включеного дефекту зубного ряду, обмеженого першим премоляром і третім моляром нижньої щелепи, заміщеного розбірним мостоподібним протезом з сідлоподібним базисом.

Встановлено, що форма альвеолярного відростка має безпосередній вплив на напружено-деформований стан тканин протезного ложа. Зокрема, напруження в дистальній опорній коронці та сідлоподібному базисі збільшувалися у ряді „гостра” > „опукла” > „плоска” форми верхівки альвеолярного відростка (з 15,74 МПа до 20,54 МПа - для дистальної опорної коронки і з 2,07 МПа до 2,09 МПа - для сідлоподібного базису), в медіальних коронках - у ряді „опукла” (24,73 МПа) > „гостра” (28,05 МПа) > „плоска” форми (31,39 МПа).

Напруження у медіальних опорних зубах збільшувалися в ряді „опукла” > „гостра” > „плоска” форми верхівки гребеня альвеолярного відростка (з 4,13 МПа до 4,46 МПа - для ікла та з 8,96 МПа до 11,08 МПа - для першого премоляра), у дистальному - в ряді „гостра” (6,84 МПа) > „опукла” (7,26 МПа) > „плоска” форми (8,11 МПа).

Напруження у слизовій оболонці альвеолярного відростка за даними модельного експерименту зменшувалися у ряді „гостра” (1,20 МПа) > „плоска” (1,00 МПа) > „опукла” (0,93 МПа) форми верхівки гребеня, зміщення - навпаки зростали в ряді „гостра” (32,25 мкм) > „опукла” (40,07 мкм) > „плоска” (40,75 мкм) форми, тобто була виявлена обернена залежність між їх величинами.

У кістковій тканині альвеолярного відростка під базисом протеза напруження зменшувалися у ряді „гостра” (3,58 МПа) > „плоска” (2,91 МПа) > „опукла”(1,61 МПа) форми, деформації - у ряді „гостра” (16,53 мкм) > „опукла” (15,25 мкм) > „плоска” (14,41 мкм) форми, а біля опорних зубів - навпаки збільшувалися у ряді „гостра” > „опукла” > „плоска” форми верхівки гребеня (з 5,01 МПа до 6,58 МПа і з 9,20 мкм до 10,15 мкм відповідно - для кісткової тканини біля мезіальних опорних зубів; з 6,07 МПа до 7,84 МПа і з 10,59 мкм до 11,08 мкм відповідно - для кісткової тканини біля дистального опорного зуба), тобто була виявлена пряма залежність між їх величинами.

На підставі вище визначеного встановлено, що при опуклій формі гребеня верхівки альвеолярного відростка виникали найменші напруження у тканинах протезного ложа. При плоскій формі найбільші напруження виявлено в опорних зубах та оточуючій їх кістковій тканині. При гострій формі верхівки гребеня напруження і деформації були найменшими в опорних зубах і оточуючій їх кістковій тканині, але найбільшими у тканинах протезного ложа. Відмінність між величинами напружень і деформацій складових елементів моделі за різних форм верхівок гребеня альвеолярного відростка становила 0,26-3,12 МПа та 0,02-0,85 мкм відповідно, але їх локалізація у тканинах протезного ложа була різною. Зокрема, при опуклій формі напруження розподілялися рівномірно, при плоскій формі максимальні напруження локалізувалися на верхівці гребеня під медіальною та дистальною частинами базису протеза, при гострій формі - у ділянці молярів, що з часом може призводити до атрофії у цих ділянках та невідповідності внутрішньої поверхні знімної частини протеза протезному ложу, і за відсутності своєчасної корекції - перевантаженню опорних зубів та необхідності заміни ортопедичної конструкції. Для зменшення негативного впливу сідлоподібного базису у місцях, які відповідали визначеним ділянкам напружень, використовували еластичну прокладку.

Розпрацьована нами конструкція розбірного мостоподібного протеза (рисунок) (патент № 26852 від 10.10.2007) забезпечує перерозподіл жувального тиску між опорними зубами та тканинами протезного ложа з урахуванням стану тканин пародонту опорних зубів, ступеня атрофії та структури кісткової тканини, стану слизової оболонки та форми беззубого альвеолярного відростка. Конструкція забезпечує високу гігієнічність, естетичність, зручність та простоту у використанні.

Рис. Розбірний мостоподібний протез: 1 - відпрепаровані опорні зуби, 2 - опорні коронки з елементами замкового кріплення, 3 - металевий каркас проміжної частини з елементами замкового кріплення, 4 - пластмасовий сідлоподібний базис, 5 - штучні зуби.

При використанні розбірного мостоподібного протеза напруження і деформації в ортопедичній конструкції, опорних зубах і кістковій тканині навколо них зменшилися у порівнянні з незнімним мостоподібним протезом з опорою на трьох зубах. Зокрема, напруження у мезіальних опорних коронках зменшилися у 2,8 рази, у дистальній коронці - у 6 разів, у проміжній частині - в 11,1 рази, деформації відповідно - у 3,1, 1,9 та 1,4 разів. Напруження в іклі зменшилися в 2,2 рази, у премолярі - в 1,9 рази, третьому молярі - у 3,6 рази, деформації відповідно - у 2,5, 2,9 та 1,8 разів. У кістковій тканині біля мезіальних опорних зубів напруження зменшилися у 3 рази, біля дистального опорного зуба - 3,4 рази, деформації - у 1,5 і 1,2 разів відповідно. Таким чином, запропонована нами конструкція усуває перевантаження опорних зубів, яке спостерігається при використанні незнімного мостоподібного протеза, зменшуючи їх напруження та деформацію. зубний протез протез щелепа

Здатність слизової оболонки гребеня та схилів альвеолярного відростка витримувати жувальні навантаження становить до 70 г/мм (Ирошникова Е.С., 1968.). Отримані нами результати засвідчили, що під дією сідлоподібного базису розбірного мостоподібного протеза напруження у слизовій оболонці становили у середньому 10,4 г/мм, і були меншими від критичних у 6,7 рази.

Отже, при використанні розбірного мостоподібного протеза з сідлоподібним базисом функціональне навантаження передавалося на опорні зуби у більшій мірі ніж на тканини протезного ложа, що пояснюється застосуванням жорстких замкових кріплень. Зниження навантаження на беззубу ділянку сприяє зменшенню атрофічних процесів під сідлоподібним базисом.

Ефективність ортопедичного лікування пацієнтів, які користувалися розбірними (І група) та незнімними (ІІ група) мостоподібними протезами, оцінювали з допомогою клінічних і рентгенологічних методів. Аналіз результатів дослідження засвідчив, що атрофія альвеолярного відростка під сідлоподібним базисом розбірного мостоподібного протеза була рівномірною і становила через 1 рік після протезування 0,2±0,3 мм, через 3 роки - 0,35±0,2 мм. Кількість осіб з позитивною пробою Шиллера-Пісарєва в ІІ групі була достовірно (р<0,05) більшою ніж у І групі протягом усього періоду спостереження. Крім цього рентгенологічні ознаки перевантаження пародонту опорних зубів були виявлені лише у пацієнтів з незнімними мостоподібними протезами: через 1 рік після протезування на рентгенограмах діагностували розширення періодонтальної щілини та зниження висоти міжзубних перегородок у 7,7±4,3% випадків, через 3 роки - у 23,1±6,8% випадків, навіть за наявності незнімної конструкції з трьома опорами.

Отримані результати клінічно-рентгенологічного дослідження дали підставу стверджувати, що запропонована нами ортопедична конструкція усуває перевантаження опорних зубів, спричинене використанням незнімного мостоподіного протеза великої протяжності, і її доцільно використовувати для заміщення дефектів зубних рядів з відсутністю 2-3 зубів у бічних ділянках.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено результати клінічно-експериментальних досліджень та запропоновано нове вирішення наукового завдання - комплексного підходу до вибору методу ортопедичного лікування у пацієнтів із включеними дефектами зубних рядів та його обґрунтування з урахуванням топографо-анатомічних особливостей будови тканин протезного ложа.

1. Встановлено, що з віком зменшується кількість пацієнтів з включеними дефектами зубних рядів (з 87,9±5,7% у віковій групі „25-34 роки” до 48,8±8,0% у віковій групі „55-64 роки”) і збільшується - з кінцевими (з 12,1±5,7% у віковій групі „25-34 роки” до 51,2±8,0% у віковій групі „55-64 роки”).

2. Основними ускладненнями при користуванні незнімними мостоподібними протезами, що вимагають їх заміни, є злам мостоподібного протеза (1,4±1,0%), руйнування опорного зуба (16,4±3,1%), відкол облицювання (5,5±1,9%), пародонтальні ускладнення (41,8±4,1%), запальні процеси під проміжною частиною протеза (8,9±2,4%).

3. Методами математичного моделювання доведено, що причинами ускладнень при користуванні незнімними мостоподібними протезами є перевантаження опорних зубів та деформаційні процеси у проміжній частині. Включення в конструкцію додаткових опорних зубів призводить до зменшення величини напружень і деформацій у всіх складових елементах математичної моделі та забезпечує шинуючу дію.

4. Встановлено, що найпоширенішими у ділянці премолярів були ІІ тип бокових поверхонь (8,98±3,0%), опукла форма гребеня альвеолярного відростка (14,60±3,7%) та серединне його розміщення (15,73±3,9%); у ділянці молярів - ІІ тип бокових поверхонь (20,23±4,3%), гостра форма верхівки (28,09±4,8%) і оральне розміщення гребеня альвеолярного відростка (у 40,45±5,2% випадків). Товщина слизової оболонки на верхівці гребеня альвеолярного відростка нижньої щелепи у пацієнтів із включеними дефектами зубного ряду збільшується у напрямку зубів, які обмежують даний дефект. Верхівка гребеня альвеолярного відростка, чітко видима в ротовій порожнині, не завжди співпадає з рентгенологічним зображенням гребеня, а утворена потовщеною у даній ділянці слизовою оболонкою. Форма кісткової основи альвеолярного відростка повторює „клінічний” тип бокових поверхонь і форму верхівки гребеня у 87,5±6,8% осіб. Неспівпадіння виявлено при ІV та VІІ типах бічних поверхонь альвеолярного відростка.

5. Розпрацьована конструкція розбірного мостоподібного протеза усуває перевантаження опорних зубів шляхом перерозподілу жувального навантаження на тканини протезного ложа з урахуванням стану тканин пародонту опорних зубів, ступеня атрофії та структури кісткової тканини, стану слизової оболонки та форми беззубої ділянки альвеолярного відростка, що подовжує термін користування ортопедичною конструкцією.

6. Шляхом математичного моделювання визначено ділянки локалізації максимальних напружень в опорних тканинах при застосуванні розбірного мостоподібного протеза. Зокрема, при опуклій формі верхівки гребеня альвеолярного відростка виникають найменші напруження у тканинах протезного ложа. При плоскій формі найбільші напруження виявлено в опорних зубах та оточуючій їх кістковій тканині. При гострій формі верхівки гребеня напруження і деформації є найменшими в опорних зубах і оточуючій їх кістковій тканині, але найбільшими у тканинах протезного ложа. Застосування жорстких замкових кріплень дозволяє передавати функціональне навантаження на опорні зуби у більшій мірі ніж на тканини протезного ложа, що сприяє зменшенню атрофічних процесів під сідлоподібним базисом.

7. Клінічно-рентгенологічне обстеження пацієнтів підтверджує доцільність використання розбірного мостоподібного протеза з сідлоподібним базисом для заміщення включених дефектів зубних рядів з відсутністю трьох бічних зубів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При ортопедичному лікуванні пацієнтів з включеними дефектами зубних рядів з відсутністю трьох бічних зубів доцільно використовувати розбірний мостоподібний протез з сідлоподібним базисом.

2. При використанні знімної ортопедичної конструкції для заміщення включених дефектів зубних рядів з метою профілактики атрофічних явищ в тканинах протезного ложа необхідно ізолювати ділянки підвищеного навантаження з включенням в базис протеза еластичної пластмаси.

3. Для уточнення зон розміщення еластичної підкладки необхідно провести визначення товщини слизової оболонки і форми кісткового контуру у беззубих ділянках альвеолярного відростка запропонованим атравматичним методом з використанням капи з рентгенконтрастним матеріалом і проведення ортопантомографії та цифрових трансверзальних зрізів.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Макєєв В. Ф. Особливості кісткової будови нижньої щелепи за даними комп'ютерної томографії / В. Ф. Макєєв, Р. М. Ступницький, О. Я. Стиранівська // Новини стоматології. - 2004. - №3. - С. 9-13. Здобувачем проведено вивчення комп'ютерних томограм, статистичну обробку одержаних результатів, підготовлено матеріали до друку.

2. Ступницький Р. М. Топографо-анатомічні особливості будови і структура кістки нижньої щелепи з дефектами зубних рядів за результатами рентгенологічного дослідження / Р. М. Ступницький, О. Я. Стиранівська // Acta Medica Leopoliensia. - 2004. - №3-4. - С. 7-11. Здобувач провела вимірювання на рентгенограмах, статистичну обробку одержаних результатів, підготувала матеріали до друку.

3. Ступницький Р. М. Метод вимірювання товщини слизової оболонки альвеолярного відростка при частковій і повній відсутності зубів / Р. М. Ступницький, О. Я. Стиранівська // Современная стоматология. - 2006. - №3. - С. 133-135. Здобувачем підготовлено та проведено дослідження, зроблено статистичну обробку одержаних результатів, підготовлено матеріали до друку.

4. Ступницький Р. М. Товщина слизової оболонки альвеолярного відростка в ділянках різних за топографією дефектів зубних рядів нижньої щелепи, визначена за рентгенограмами / Р. М. Ступницький, О. Я. Стиранівська // Вісник стоматології. - 2006. - №3. - С. 32-36. Здобувачем проведено вимірювання на рентгенограмах, статистичну обробку одержаних результатів, підготовлено матеріали до друку.

5. Стиранівська О. Я. Застосування альфакальцидолу в пацієнтів із включеними дефектами зубних рядів / О. Я. Стиранівська, Р. М. Ступницький // Современная стоматология. - 2009. - №1. - С. 112-115. Здобувач провела статистичну обробку, аналіз та узагальнення одержаних результатів, підготувала матеріали до друку.

6. Ступницький Р. М. Вибір ортопедичної конструкції залежно від напружено-деформованого стану кісткової тканини альвеолярного відростка / Р. М. Ступницький, О. Я. Стиранівська // Новини стоматології. - 2009. - №3. - С. 76-79. Здобувач обґрунтувала завдання і взяла участь у створенні математичних моделей, провела аналіз та узагальнення одержаних результатів, зробила висновки, підготувала матеріали до друку.

7. Стиранівська О. Я. Математичне моделювання напружено-деформованого стану тканин протезного ложа у залежності від форми альвеолярного відростка / О. Я. Стиранівська // Український стоматологічний альманах. - 2009. - №6. - С. 49-53.

8. Пат. 17900 Україна, МПК А 61 В 6/14, А 61 С 19/04. Спосіб вимірювання товщини слизової оболонки на верхівці альвеолярного відростка у ділянках відсутніх зубів / Стиранівська О. Я., Ступницький Р. М. ; заявник і патентовласник Львівський нац. мед. ун-т імені Данила Галицького. - №u200604457 ; заявл. 20.04.06 ; опубл. 16.10.06, Бюл. №10. Здобувач обґрунтувала актуальність проблеми, підготувала та провела вимірювання, зробила висновки та підготувала необхідні документи.

9. Пат. 26852 Україна, МПК А 61 С 13/007. Розбірний мостоподібний протез / Ступницький Р. М., Стиранівська О. Я. ; заявник і патентовласник Львівський нац. мед. ун-т імені Данила Галицького. - №u200705620 ; заявл. 22.05.07 ; опубл. 10.10.07, Бюл. №16. Здобувач обґрунтувала актуальність проблеми, провела клінічні етапи виготовлення конструкції та підготувала необхідні документи.

10. Ступницький Р. М. Структура нижньощелепної кістки при повній і частковій адентії у порівняльному аспекті / Р. М. Ступницький, О. Я. Стиранівська // Сучасний стан і актуальні проблеми ортопедичної стоматології : матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Івано-Франківськ, 2005. - С.100. Здобувачем підготовлено та проведено дослідження, зроблено статистичну обробку одержаних результатів, підготовлено матеріали до друку.

11. Ступницький Р. М. Особливості будови нижньої щелепи у беззубих ділянках при повній і частковій відсутності зубів / Р. М. Ступницький, О. Я. Стиранівська // Wyksztaіcenie i nauka bez granic - '2005 : мateriaіy II Miкdzynarodowej naukowо-praktycznej konferencji. - Przemyњl : Sp. Z o.o. „Nauka i studia”, 2005. - T.16. Medycyna. - S. 3-5. Здобувач провела дослідження комп'ютерних томограм, статистичну обробку одержаних результатів.

12. Ступницький Р. М. Характеристика тканин альвеолярного відростка нижньої щелепи у ділянках відсутніх зубів / Р. М. Ступницький, О. Я. Стиранівська // Інновації в імплантології : програма та матеріали ІІІ Східноєвропейської конференції з проблем стоматологічної імплантації. Симпозіум молодих вчених. - Львів, 2007. - С. 85. Здобувачем підготовлено та проведено дослідження, зроблено статистичну обробку одержаних результатів.

13. Styranivska O. Measurement of thickness of mucous membrane of the alveolar process in edentulous areas of the mandible / O. Styranivska // VIII Miкdzynarodowa konferencja naukowa „Inїynieria Stomatologiczna - Biomateriaіy”. - Ustroс, 2007. - S. 36-37.

14. Styranivska O. Zastosowanie matematycznego modelowania przy protezowaniu zaі№czonych defektуw lukуw zкbowych / O. Styranivska // II Miкdzynarodowa konferencja naukowo-szkoleniowa „Њrodowiskowe uwarunkowania stanu zdrowia jamy ustnej. Osi№gniкcia wspуіczesnej stomatologii” : streszczenia. - Naікczуw, 2008. - S. 89.

15. Ступницький Р. М. Профілактика та лікування остеопенічних явищ у кістковій тканині альвеолярних відростків / Р. М. Ступницький, О. Я. Стиранівська // Актуальні питання сучасної стоматології : матеріали ювілейної міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 50-річчю стоматологічного факультету ЛНМУ імені Данила Галицького (29жовтня-1листопада 2008 р.). - Львів, 2008. - С. 262-263. Здобувачем проведено клінічне обстеження пацієнтів, статистичну обробку та аналіз одержаних результатів.

16. Стиранівська О. Я. Особливості будови тканин альвеолярного відростка нижньої щелепи у ділянках відсутніх зубів / О. Я. Стиранівська // Стоматологія - вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку : тези ювілейної міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 30-річчю стоматологічного факультету ІФНМУ (5-6 лютого 2009 р.). - Івано-Франківськ, 2009. - С. 145.

17. Fedasyuk D. Adaptively-Distributed Simulation of Stressedly-Deformed State of the Lower Jaw with Fixed Partial Denture / D. Fedasyuk, P. Serdyuk, Y. Semchyshyn, O. Styranivska // Computer science and information technologies 2009 : Proceedings of the 4^th International scientific and technical conference. - Lviv, 2009. - P. 195-198. Здобувачем розроблено конструкцію розбірного мостоподібного протеза та проведено формування елементів математичної моделі.

АНОТАЦІЯ

Стиранівська О.Я. Вибір методу ортопедичного лікування часткових дефектів зубних рядів у залежності від топографо-анатомічних особливостей будови протезного ложа нижньої щелепи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького. - Львів, 2010.

Дисертаційна робота присвячена експериментальному та клінічному обґрунтуванню ортопедичного лікування часткової відсутності зубів у пацієнтів з включеними дефектами зубних рядів, зокрема застосуванню розбірного мостоподібного протеза з сідлоподібним базисом з урахуванням топографо-анатомічних особливостей будови тканин протезного ложа.

На тривимірній математичній моделі бічного сегмента нижньої щелепи вивчено особливості біомеханіки незнімних мостоподібних протезів з опорою на двох і трьох зубах при включених дефектах зубних рядів. Визначено топографо-анатомічні особливості будови беззубих ділянок альвеолярних відростків у пацієнтів з включеними дефектами зубних рядів і встановлено взаємозв'язок між формою та розміщенням „клінічної” верхівки гребеня альвеолярного відростка та її кістковим контуром. З'ясовано, що верхівка гребеня альвеолярного відростка, чітко видима в ротовій порожнині, не завжди співпадає з рентгенологічним зображенням кісткової основи, а утворена потовщеною у даній ділянці слизовою оболонкою. Доведено, що товщина слизової оболонки на верхівці гребеня альвеолярного відростка нижньої щелепи у пацієнтів з включеними дефектами зубного ряду збільшується у напрямку зубів, які обмежують даний дефект. Математично обґрунтовано і технологічно опрацьовано власну конструкцію розбірного мостоподібного протеза з сідлоподібним базисом у залежності від форми беззубої частини альвеолярного відростка.