Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

КУЛЯ ОЛЕНА ОЛЕГІВНА

УДК: 616 - 053.31 - 056.3

ПЕРИНАТАЛЬНІ ЧИННИКИ РИЗИКУ РОЗВИТКУ АЛЕРГІЇ У НЕМОВЛЯТ

14.01.10 - педіатрія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЛЬВІВ - 2004

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі факультетської та шпитальної педіатрії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор

Беш Леся Василівна

Львівський національний медичний університет

імені Данила Галицького МОЗ України,

професор кафедри факультетської та шпитальної педіатрії

Офіційні опоненти: кандидат медичних наук, доцент

Лобода Валентина Федорівна,

Тернопільська державна медична академія

імені І. Я. Горбачевського МОЗ України,

завідувач кафедри факультетської та госпітальної педіатрії

доктор медичних наук, професор

Шунько Єлизавета Євгеніївна,

Київська медична академія післядипломної

освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри неонатології

Провідна установа Інститут педіатрії, акушерства і гінекології

АМН України, відділення неонатології, м. Київ

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук А.І. Попович

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зростання частоти і рання маніфестація алергічних захворювань у дітей протягом останніх років викликає серйозне занепокоєння серед лікарів, які займаються цією проблемою. Несприятливі фактори оточуючого середовища, інфекції, пасивне та активне паління і багато інших чинників сприяють росту поширення атопії (Студеникин М.Я., Балаболкин И.И., 1998; C.A. Jones, J.A. Holloway, J.O. Warner, 2000). Те, що вибух росту алергічних захворювань відбувся за короткий проміжок часу, вказує на наявність комплексного впливу різноманітних факторів, які вже в пренатальному періоді визначають ризик розвитку алергії (Конь И.Я., Фатеева Е.М., Глющинская М.В., 1999). У зв'язку з цим великий інтерес дослідників викликає оточення плода, його вплив на формування атопії в подальшому (Королева Л.И., 1999; J. Warner, A. Jones, E. Miles, B. Colwell, 1997). Багато років панувала думка про те, що незрілі тканини плода не володіють імунологічною компетентністю (Белова О.М., 1987). Сьогодні вже відомо, що з 3-го місяця внутрішньоутробного життя імунна система плода починає активно синтезувати Ig E, причому інтенсивність синтезу визначається генотиповими чинниками та рівнем антигенної стимуляції (Нагорнюк В.Г. 2002; Exner H., Greinecker G., 1996; A. Lopez - Garcia, D. Paz Martinez, A. Galindo - Garcia, 1996; J.O. Warner, C.A. Jones, E. Miles, Colwall, 2000).

У разі виникнення симптомів захворювання потрібне тривале лікування. Та відомо, що хворобу легше попередити, ніж вилікувати (Косман І.Д, 1996; Погомій Н.М., Святкина О.Б., Мишина Т.Г., 2001; Jones E.A., Jr. Mc. Cormick C.C., 1996; J.A.Warner, A.C. Jones, E.A. Miles, J.O. Warner, 1996). Тому пріоритети надаються власне профілактиці алергічної патології. Цією проблемою займаються чимало організацій: Європейське товариство педіатричної гастроентерології, гепатології і харчування; Комітет з харчування Американської академії педіатрії; спеціальна група Європейської академії алергології і клінічної імунології.

Результати наукових досліджень і клінічна практика дозволили визначити основні принципи запобігання алергії (J.A.Warner, A.C. Jones, E.A. Miles, J.O. Warner, 1996; C.A. Jones, J.A. Holloway, J.O. Warner, 2000). Вони включають три рівні: первинну (до розвитку сенсибілізації), вторинну (неонатальне втручання після сенсибілізації, але до розвитку перших проявів алергії), третинну (після появи перших ознак алергії).

Найефективнішою, безумовно, є первинна профілактика (J.A.Warner, A.C. Jones, E.A. Miles, J.O. Warner, 1996; C.A. Jones, J.A. Holloway, J.O. Warner, 2000). алергія немовля новонароджений лікування

Стратегія вторинної профілактики алергії полягає в ранній ідентифікації факторів ризику з метою створення комплексу заходів, що запобігають першим проявам захворювання (O. Strannegard, 2000).

Алергія охоплює всі вікові групи населення, але найменш відомою і вивченою є дана проблема у новонароджених дітей. Неонатальний період один із найвідповідальніших в житті людини. Будь-які зміни в перші дні після народження можуть призвести до серйозних наслідків у майбутньому (Суліма О.Г., 1999). Ми знайшли лише поодинокі повідомлення про особливості формування алергії, починаючи з перинатального періоду. Детального опису методів комплексної терапії алергії саме у новонароджених дітей в доступній літературі немає, внаслідок чого призначене лікування інколи може завдати шкоди.

У наукових публікаціях недостатньо уваги надається катамнестичним спостереженням за дітьми з перинатальними чинниками ризику розвитку алергії та результативності заходів профілактики алергічних захворювань у них.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної роботи кафедри факультетської та шпитальної педіатрії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького “Визначення прогностичного значення внутрішньоутробної і постнатальної гіпоксії у формуванні соматичної і неврологічної патології у дітей. Розробка методів ранньої діагностики, лікування, профілактики і реабілітації” (номер держреєстрації 0198U000871).

Мета дослідження: підвищення ефективності профілактики та лікування алергії у немовлят на підставі вивчення перинатальних чинників ризику її розвитку.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати частоту і клінічні прояви алергії у новонароджених.

2. Вивчити фактори ризику розвитку алергії у новонароджених.

3. Виявити особливості імунного статусу у новонароджених з проявами алергії.

4. Проаналізувати мікробний пейзаж калу та копрограму в немовлят з проявами алергії.

5. Дослідити етіологічну структуру алергії у немовлят за допомогою методів специфічного тестування in vitro.

6. Розробити та впровадити алгоритм лікування алергії у новонароджених і вивчити його ефективність.

7. На підставі результатів математичного способу прогнозування алергії у новонароджених розробити комплекс профілактичних заходів розвитку алергії у немовлят і катамнестично оцінити їх ефективність.

Об'єкт дослідження - прояви алергії у немовлят.

Предмет дослідження - анамнестичні дані, клінічні особливості алергії, гемограма, рівні загального Ig E у пуповинній і периферичній венозній крові та сироваткового Ig A, копрограма, мікробний пейзаж калу, результати специфічного алерготестування in vitro, критерії ефективності лікування і профілактики.

Методи дослідження. Поставлені завдання вирішувалися за допомогою збору анамнезу, клініко-лабораторних та статистичних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні проведено комплексне вивчення особливостей виникнення та розвитку алергії у новонароджених дітей. Запропонований спосіб індивідуального прогнозування розвитку алергії у осіб цієї вікової групи. Отримані важливі дані про формування атопічного фенотипу під впливом несприятливих чинників ще в антенатальному періоді. Визначені перинатальні передумови розвитку алергії у немовлят. Описані її різноманітні клінічні прояви та особливості перебігу.

Показана наявність зв'язку між алергією та такими факторами: обтяженим алергологічним анамнезом, пізнім гестозом, супутньою патологією вагітності, вживанням ліків та зловживанням облігатними алергенами під час вагітності, патологією пологів, пізнім прикладанням дитини до грудей, раннім введенням молочних сумішей, змішаним та штучним вигодовуванням, супутніми захворюваннями новонароджених.

Показана роль підвищеного рівня загального Ig E в пуповинній венозній крові як фактору ризику розвитку атопії у немовлят. Встановлено, що комплексна оцінка вмісту загального Ig E, Ig А, еозинофілів в периферичній крові дозволяє підтвердити алергічну природу клінічних проявів у новонароджених. У роботі доведено, що у немовлят з клінічними проявами алергії часто спостерігається порушення мікроекології кишечника, а копрограма у них не має характерних особливостей.

На підставі катамнестичних спостережень доведений зв'язок сенсибілізації у періоді новонародженості з розвитком алергічної патології на першому році життя.

Запропоновані методи первинної, вторинної, третинної профілактики алергії у немовлят. Починаючи з періоду новонародженості, вивчена ефективність третинної профілактики розвитку алергії.

Практичне значення отриманих результатів. Вивчені причини, фактори ризику розвитку та клінічні особливості алергії у новонароджених. Розроблений спосіб індивідуального прогнозування розвитку її клінічних проявів надає можливість своєчасного проведення превентивних заходів та зменшення ризику алергії у немовлят. Запропоновані лабораторні показники підтвердження алергічного генезу клінічних проявів у новонароджених, серед яких найбільш вагомими виявилися підвищення вмісту загального Ig E в периферичній венозній крові, зниження сироваткового Ig А, еозинофілія в периферичній крові, порушення мікроекології кишечника.

Рекомендовано комплексний план лікування алергії у новонароджених, який включає: гіпоалергенну дієтотерапію матері-годувальниці, при потребі штучного вигодовування немовлят - використання адаптованих гіпоалергенних, соєвих та кисломолочних сумішей; контроль за станом травного каналу (використання ентеросорбентів, пре- та пробіотиків). Доведена недоцільність призначення антигістамінних препаратів у пацієнтів даної вікової групи. Розроблені методи перинатальної профілактики алергії.

Результати дослідження впроваджені в роботу дитячих установ м. Луцька (Луцького міського клінічного пологового будинку, Волинської обласної дитячої клінічної лікарні, Волинської обласної дитячої консультативної поліклініки), Запорізької багатопрофільної дитячої лікарні № 5, дитячої клінічної лікарні № 2 м. Дніпропетровська, Чернівецької обласної дитячої клінічної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистою працею автора. Дисертант вивчила та узагальнила дані вітчизняної та зарубіжної літератури з проблеми алергії у немовлят, сформулювала мету та завдання дослідження. Здобувачем проведені клінічні спостереження, специфічне алерготестування. Автор брала участь у заборі лабораторного матеріалу та імунологічних дослідженнях. Особисто створена комп'ютерна база даних результатів обстеження, здійснено аналіз результатів клінічних та лабораторних досліджень із застосуванням сучасних статистичних і графічних комп'ютерних програм. Написані всі розділи дисертації та сформульовані висновки. Автором самостійно розроблена та впроваджена в практику охорони здоров'я схема профілактичних заходів та вивчена ефективність застосування окремих медикаментів (антигістамінних препаратів, пре- та пробіотиків, ентеросорбентів) і адаптованих молочних сумішей.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційних досліджень оприлюднено на XVII конгресі Світової федерації українських лікарських товариств (Львів, серпень 2000), III Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні питання педіатрії”, присвяченій пам'яті член-кореспондента НАН, АМН України, РАМН, професора В.М. Сідельникова (Київ, 2001), І з'їзді алергологів України (Київ, 2002), науково-практичній конференції алергологів України “Раннє виявлення та лікування алергічних захворювань” (Вінниця, 2003), конференції педіатрів, алергологів, пульмонологів м. Львова та області “Алергологія дитячого віку: проблеми і перспективи” (Львів, 2003).

Публікації. Основні положення роботи висвітлені в 4 статтях у провідних фахових виданнях України, а також у 3 тезах, які ввійшли до складу матеріалів з'їздів, конгресів та конференцій, вказаних вище.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 144 сторінках та складається зі вступу, огляду літератури, розділу, присвяченому методам дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальненню результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, що включає 218 найменувань (з них 98 іноземних), додатків (5). Робота ілюстрована 16 таблицями та 15 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для виконання поставлених завдань проведені дослідження в 168 дітей, які були розподілені на 3 групи. Основну групу (1) склали 70 новонароджених з проявами алергії. Контрольну (2) - 70 практично здорових новонароджених. Для вивчення in vitro структури харчової, пилкової та епідермальної сенсибілізації методом специфічного лейколізу (СЛ) та фонової сенсибілізації методом “бляшкоутворення” (БУ) сформовано 3 групу з 28 дітей грудного віку із проявами алергічного конституційного дерматиту, дитячої екземи. У цих 28 немовлят у неонатальному періоді спостерігалася токсична еритема. З метою оцінювання ефективності розроблених третинних заходів профілактики розвитку алергії пацієнти основної групи були розділені на дві підгрупи: 1А підгрупу склали 30 дітей, яким проводили заходи третинної профілактики розвитку алергії, 1Б - 30 дітей, яким третинна профілактика не проводилася. Всі ці діти в неонатальному періоді мали прояви алергії.

Новонароджені 1 та 2 груп не відрізнялися терміном гестації (40,0±2,9 та 40,0±2,8 тижня відповідно; р0,05), масою при народженні (3300,0±200,0 та 3400,0±300,0 г відповідно; р0,05).

Загальноклінічні методи включали: детальне вивчення анамнезу, генеалогічних даних, об'єктивне обстеження, лабораторне дослідження (загальний аналіз крові та сечі, копрологія).

У роботі, поряд із загальноклінічними, використані методи оцінки імунологічних показників і вивчення кишкового мікробіоценозу. Проводилася специфічна алергодіагностика in vitro.

Імунологічні дослідження полягали у визначенні загального Іg E в пуповинній та периферичній венозній крові імуноферментним мікрострічковим методом, а рівня Іg А в сироватці крові - методом імунодифузії за Mancini і співавт. (1965).

Алергодіагностику in vitro харчової, пилкової та епідермальної сенсибілізації проводили із застосуванням методів СЛ (Третьякевич З.М., 1980) та БУ (Манолова Е.П., Фадєєва К.І., Пшикова Л.Х., 1981), які грунтуються на вивченні in vitro чутливості лейкоцитів периферичної крові до різноманітних алергенів.

Специфічну діагностику медикаментозної алергії in vitro проводили за допомогою реакції ШОЕ з медикаментами, заснованої на вивченні чутливості еритроцитів периферичної крові до ліків (В.А. Одинакова, Д.Б. Каликштейн, Л.А. Мороз, Н.Н. Квитко, 1985), та експрес-методом, що враховує час згортання крові в присутності алергенів (Дизик Г.М., 1988).

Для бактеріологічного дослідження проб випорожнень (кал на мікробний пейзаж) ми користувалися методикою Р.В. Епштейн-Літвак і співавт. (1977).

Статистичний аналіз результатів дослідження здійснювали на персональному комп'ютері за допомогою статистичного пакету ''Statіstica'' (StatSoft, США), програми “Microsoft Exel-2000”. Використовувались описуюча статистика, кореляційний аналіз, параметричний аналіз Стьюдента. При статистичній обробці отриманих результатів, що відповідали нормальному (гаусовському) розподілу, використовували загальноприйняті в медицині методи варіаційної статистики. Проведений множинний логістичний регресійний аналіз. Оцінка достовірності відмінностей між порівнювальними показниками здійснювалася за критерієм ².

Результати власних досліджень та їх обговорення. З метою вивчення впливу різноманітних факторів на виникнення і розвиток алергії у новонароджених дітей проведено детальний аналіз анамнезу у 140 новонароджених основної та контрольної груп з використанням спеціальної анкети-опитувача. Таке дослідження дозволило підтвердити дані літератури (Помиткіна Л.Р., 1998; Exner Н., Greinecker G., 1996) про важливу роль спадкової схильності в генезі алергічної патології. Випадки алергічних захворювань зареєстровані у 80 % сімей дітей основної групи, що значно перевищує аналогічний показник (17,2 %) у контрольній групі. На обтяженість по лінії матері припадало 22,85 %; по лінії і батька, і матері - 31,4 %; по лінії батька - 14,3 %; по лінії братів і сестер - 11,4 %. Таким чином, наші дані співпадають з результатами досліджень W. Cookson і співавт. (1999) про те, що в переважній більшості випадків ген атопії передається материнською хромосомою.

Аналіз характеру алергічної патології показав, що у більшості родичів дітей основної групи реєструвались алергічні прояви у вигляді атопічного дерматиту (35,7 %), екземи (27,1 %), кропив'янки (22,9 %), набряку Квінке (11,4 %) на харчові та медикаментозні алергени, рідше зустрічалися бронхіальна астма (1,4 %), поліноз (1,4 %) та інші види алергії. Отже, наші результати доводять, що успадковується не якесь конкретне захворювання, а здатність до алергічних реакцій взагалі.

Досліджуючи фактори, які підвищують ризик виникнення алергії, ми особливу увагу звертали на шкідливості в антенатальному періоді, перинатальну патологію, пасивне та активне паління батьків, характер вигодовування немовлят.

Вивчення перебігу антенатального періоду у дітей основної групи дозволило виявити фактори, які сприяють внутрішньоутробній сенсибілізації плода, а саме: професійні шкідливості - 31,4 %; паління та алкоголізм батьків - 5,7 %; гестози вагітних жінок - 24,3 %.

Ускладнений перебіг вагітності спостерігався майже з однаковою частотою в основній і контрольній групах (85,7 % і 77,1 % відповідно; р0,05), але, якщо в контрольній групі переважали ранні гестози (50 % проти 28,6 %; р0,01), то в основній групі -- пізні гестози у вигляді прееклампсії легкого, середнього та важкого ступенів (24,3 % проти 2,8 %; р0,001). Мабуть, тому й частота застосування медикаментозних препаратів була в матерів основної групи майже в 2 рази більшою (55,7 % проти 30 %; р0,01). Останнє пов'язане також з перенесеними вагітними жінками основної групи гострими захворюваннями (гостра респіраторна вірусна інфекція, бронхіт, пієлоцистит). Тому, якщо вагітні контрольної групи отримували переважно полівітаміни (32,9 %), то вагітні основної групи поряд з вітамінами -- антибіотики пеніцилінового ряду (15,7 %), цефалоспорини (8,6 %), макроліди (5,7 %), клотримазол (5,7 %), ністатин (8,6 %), бісептол (4,3 %), заспокійливі (валеріану, настій пустирника - 20 %), гіпотензивні (допегіт, коринфар, нифідипін - 58,7 %), відхаркувальні (бромгексин, лазолван - 4,3 %) та спазмолітичні засоби (но-шпу, папаверину гідрохлорид, еуфілін - 21,4 %), антианемічні препарати (фероплекс, конферон, тардиферон, ранферон, актиферрин, гемофер, ферамід, ферро-градумент - 22,8 %).

Наші дослідження показали, що патологія пологів частіше спостерігалася в основній групі, ніж в контрольній. Стрімкі та швидкі пологи з однаковою частотою реєструвались у матерів обох груп (2,8 % проти 2,8 %; р0,05), тоді як пологи затяжні та шляхом кесаревого розтину спостерігались у першій групі в 4 рази частіше (11,4 % проти 2,8 %; р0,05), що було основою для застосування медикаментозного лікування (окситоцину, сибазону, розчину глюкози, дімедролу, атропіну, препаратів для внутрішньовенного наркозу, новокаїну та ін.).

Ми прослідкували за частотою травматизму під час пологів і виявили, що у дітей основної групи частіше спостерігалися пологові травми (переломи ключиці, кефалогематоми, плексити), ніж в контрольній групі (8,6% проти 1,4%; р0,05).

Слід звернути увагу на аліментарні чинники, які призводили до розвитку алергії у новонароджених. Встановлено, що раціон 41,4 % матерів дітей основної групи під час вагітності включав велику кількість коров'ячого молока, а також такі продукти, як цитрусові, полуниці, малину, шоколад, какао, рибу та ін. Перевантаженим облігатними алергенами, особливо коров'ячим молоком, залишалося харчування у 28,5 % матерів і після народження дитини.

Звертає на себе увагу те, що час першого прикладання до грудей дітей основної групи в 45 випадках (64,3 %) був відтермінований на декілька годин. У них частіше спостерігалося раннє застосування для докорму молочних сумішей і перехід вже в перші тижні життя на штучне вигодовування (40 %). У пацієнтів 1 групи з обтяженим алергологічним анамнезом, які були прикладені до грудей у першу добу і перебували на природному вигодовуванні, у 5 разів рідше розвивалися прояви алергії, ніж у тих, які прикладалися до грудей після третьої доби і перебували на змішаному чи штучному вигодовуванні (8,6 % і 40 %; р0,001).

Нами виявлені випадки виникнення алергії у новонароджених після вживання матерями-годувальницями певних продуктів харчування, а також під час лікування немовлят окремими медикаментами. Так, згідно даних анамнезу, можливою безпосередньою причиною розвитку харчової алергії у новонароджених 1 групи було вживання матерями-годувальницями моркви (1,4 %), мандаринів (8,6 %), риби (8,6 %), томатів (1,7 %), курячого яйця (2,8 %), червоних яблук (1,4 %), а медикаментозної - застосування антибіотиків (22,8 %), серед яких домінували препарати пеніцилінового ряду (14,3 %); вітамінів В₁ (5,7 %), В₆ (2,8 %), В₁₂ (1,4 %), С (5,7 %). Виявлення тригерних факторів дозволяє усунути їхній вплив на організм, що сприяє запобіганню алергічним захворюванням у майбутньому.

Поглиблений аналіз причинних і сприятливих факторів розвитку алергії у новонароджених дозволив нам спрогнозувати ймовірність її розвитку у вигляді математичної моделі, для побудови якої ми застосували метод множинної логістичної регресії. Ризик розвитку алергії у новонароджених змодельовано наступною формулою:

ln(R)=-3,7095 + 3,2396 ОА - 2,1621 РГ + 3,2918 ПГ + 1,4967 ЛВ + 4,3303 ППГ - 1,1408 ЗШ + 2,0639 ОАВ,

де R - ризик розвитку алергії у новонароджених дітей; OА - обтяжений алергологічний анамнез; РГ - ранній гестоз; ПГ - пізній гестоз; ЛВ - вживання ліків під час вагітності; ППГ - пізнє прикладання новонародженої дитини до грудей; ЗШ - змішане та штучне вигодовування; ОАВ - зловживання облігатними алергенами під час вагітності.

Дана формула характеризується достовірністю отриманих даних (р0,05) і побудована на підставі інформаційної вагомості факторів ризику. Якщо прогнозоване значення ймовірності розвитку алергії за розробленою нами математичною моделлю знаходиться в межах 0,0 ... -0,35, ймовірність розвитку алергії у новонароджених є низькою; 0,36-0,7 - середньою; 0,71-1 - високою. Ми вважаємо, що середнє та високе значення ймовірності розвитку алергічних захворювань є показанням для проведення профілактичних заходів. Для зручності використання розрахованої моделі у практичній медицині було розроблено таблицю, яка враховує різні комбінації чинників ризику.

Рання реалізація алергії, що розвинулася на фоні спадкової схильності та дії несприятливих анте- і постнатальних чинників, спостерігалась у вигляді наступних проявів: токсична еритема - 48,6 %, попрілості при доброму догляді - 34,2 %, кропив'янка - 21,4 %, дитяча екзема - 1,4 %, геморагічний васкуліт - 1,4 %, алергічна ентеропатія - 1,4 %. Підставою для цих діагнозів була типова клінічна картина і дані додаткових досліджень.

Відомо, що токсична еритема трактується неоднозначно (Шабалов Н.П., 1996; H. Odelram, B. Bjorksten, E. Leander, N.I. Kjellman, 1995). Щоб прослідкувати в катамнезі зв'язок між проявами алергічного конституційного дерматиту і дитячої екземи з токсичною еритемою, ми включили дітей з її ознаками в основну (1) групу.

Дослідження периферичної крові показали, що у 34,3 % дітей основної групи спостерігалась еозинофілія вище 5 %. Водночас у дітей контрольної групи вміст еозинофілів був у межах норми. Виявлена нами еозинофілія може трактуватися як підтвердження алергічного генезу клінічних проявів у новонароджених.

У своїй роботі ми намагалися виявити імунологічні маркери, які дозволили б підтвердити алергічний характер клінічних проявів у дітей основної групи. Визначення в пуповинній крові рівня загального Ig E проведено у 34 дітей 1 і 2 груп, батьки яких в анамнезі мали прояви алергії. В периферичній венозній крові досліджували загальний Ig E (36 новонароджених, з яких 25 дітей основної і 11 - контрольної груп) та сироватковий Ig A (51 немовля, серед яких 35 основної та 16 контрольної груп). Кров у пацієнтів основної групи забирали на 1-3 день клінічних проявів.

У 41,2 % дітей основної та 5,9 % контрольної груп вміст загального Ig E у пуповинній венозній крові був 0,7 МОД/мл та вище, у 5,9 % новонароджених 1 групи та 47,1 % контрольної - менше 0,01 МОД/мл. Середня концентрація загального Ig E у пуповинній крові дітей основної групи становила 0,5410,194 МОД/мл, що значно перевищує аналогічний показник у дітей контрольної групи - 0,0980,142 МОД/мл; р0,05.

Виявлено підвищення концентрації загального Ig E у периферичній венозній крові вище 1 МОД/мл у 41,7 % дітей основної та 11,1 % контрольної груп. Середні показники концентрації Ig E у периферичній венозній крові дітей основної групи були більшими, ніж у новонароджених контрольної групи (0,7580,227 МОД/мл і 0,3530,290 МОД/мл відповідно; р0,05).

Таким чином, підвищений рівень Ig E в пуповинній крові може служити обґєктивним критерієм для підбору дітей групи ризику щодо розвитку атопічних захворювань у ранньому дитинстві. Врахування цього показника дає підставу для проведення заходів вторинної профілактики алергічних захворювань, що, в свою чергу, дозволить попередити дану недугу на самих ранніх етапах її розвитку. Підвищений вміст загального Ig E в периферичній венозній крові вказує на наявність атопії у новонароджених і зумовлює необхідність лікувальних та профілактичних заходів.

У 11,8 % дітей основної групи вміст загального Ig А у периферичній венозній крові знаходився в межах 0,014-0,008 г/л, у 1,9 % пацієнтів цієї групи був рівним 0,05 г/л. У 35,3 % новонароджених 1 групи концентрація сироваткового Ig А була нижчою 0,0001 г/л, а у 68,8 % дітей 2 групи - більшою 0,01 г/л. Середні показники вмісту Ig A у дітей основної групи були достовірно нижчими у порівнянні з новонародженими контрольної групи (0,00210,0016 г/л та 0,01360,0016 г/л; р0,001), що підтверджує алергічний генез клінічних проявів у немовлят 1 групи.

Дослідження калу на мікробний пейзаж проведено у 58 пацієнтів основної групи, починаючи з 4 тижня життя. У 55,2 % дітей з проявами алергії встановили порушення мікроекології кишечника. Ми відзначали високі рівні біфідумбактерій ( lg 8 КУО/г) у 43,1 %, тоді як нижчі (lg 7-6 КУО/г) - у 55,2 %. Аналогічна тенденція спостерігалася й по відношенню до лактобацил: у 53,4 % дітей їх рівень становив lg 6 КУО/г, тоді як високі рівні (lg 8 КУО/г) виявляли у 46,6 %. Вміст повноцінної кишкової палички на рівні lg 6-8 КУО/г був у 79,3 %; lg 6 КУО/г - у 20,7 %. Кишкові палички зі зміненими ферментативними властивостями висіяно в 3,4 % немовлят у концентрації lg 6 КУО/г. Випорожнення деяких дітей (11,9 %) містили представників кокової флори та умовно-патогенні ентеробактерії у кількості lg 6 КУО/г. При цьому відсоток Escherichia coli зі зміненими ферментативними властивостями, ентеробактерій становив 1-2 % всіх мікроорганізмів у 1 г калу. Переважна більшість виділених штамів стафілококів належали до виду Staphilococcus epidermidis і висівались на рівні lg 3 КУО/г у 6,8 % дітей. Гриби роду Candida виділено у 3,4 % в кількості lg 4 КУО/г. У однієї дитини висіяно Staphilococcus aureus. У деяких пацієнтів ми відмічали асоціації умовно-патогенних мікроорганізмів типу: Staphilococcus epidermidis + Enterobacter (3,4 %); Enterobacter + Staphilocoсcus аureus + Candida (1,7 %).

Таким чином, отримані результати співпадають з існуючими літературними даними (В.В. Бережной, Н.К. Унич, И.Б. Орлюк та співавт., 1999; С.Г. Макарова, Т.Э. Боровик, И.И. Балаболкин, В.А. Ревякина, 2001) про те, що однією з суттєвих ланок патогенезу алергії є порушення співвідношення кишкової флори, що сприяє посиленому розмноженню гістаміногенної флори, яка підвищує рівень гістаміну в організмі.

У всіх новонароджених основної (1) та контрольної (2) груп ми досліджували копрограму, починаючи з 8 дня життя. За допомогою вищевказаного методу виявили у 80 % дітей основної і 78,6 % контрольної груп (р0,05) невелику кількість нейтрального жиру. Помірна його кількість реєструвалась майже з однаковою частотою у немовлят основної та контрольної груп (10 % і 8,6 % відповідно; р0,05). У великій кількості нейтральний жир виявлено у 5,7 % пацієнтів 1 та 1,4 % 2 груп (р0,05). У переважній більшості дітей слиз у калі не реєструвався. Лише у 10 % немовлят 1 та 8,5 % 2 груп (р0,05) виявлена його незначна кількість. Поодинокі епітеліальні клітини були у випорожненнях 97,2 % немовлят основної та у всіх дітей контрольної груп (р0,05). Лише у 2,8 % новонароджених основної групи виявлені епітеліальні клітини групами. У всіх дітей основної та контрольної груп при мікроскопічному дослідженні калу зареєстровані лейкоцити у кількості 0-1 в полі зору. Отже, результати копрологічного дослідження у новонароджених основної та контрольної груп суттєво не відрізнялися.

Специфічну діагностику медикаментозної алергії за допомогою реакції ШОЕ з медикаментами проведено у 30 дітей основної та у 10 контрольної груп. Показник (В) різниці між звичайною реакцією ШОЕ капілярної крові та ШОЕ з медикаментами більш ніж 30 % ми розцінювали як підвищену чутливість до досліджуваного медикаменту. Найчастіше позитивні реакції зареєстровані з антибіотиками (15,7 %; В6211,3), серед яких переважали ампіцилін та ампіокс, з вітамінами групи В, Е (10 %; В661,8), рідше - з вітаміном С (2,8 %; В6644), глюкозою (2,8 %; В428).

Паралельно з реакцією ШОЕ з медикаментами у 28 дітей основної та у 8 контрольної груп здійснювався експрес-метод діагностики медикаментозної алергії, заснований на визначенні часу згортання крові в присутності алергена. Ми вважали, що чим більша кратність згортання крові (А) в присутності алергена, у порівнянні з контролем (при додаванні 0,9 % розчину хлориду натрію), тим вищим є ступінь сенсибілізації до досліджуваної речовини. При допомозі експрес-методу найбільш часто зареєстровано підвищену чутливість до антибіотиків (14,3 %; А0,60,023), рідше - вітамінів групи В (10,7 %; А0,680,081), С (3,6 %; А0,840,016), глюкози (3,6 %; А0,840,07). За допомогою методів специфічної алергодіагностики in vitro ми не спостерігали підвищеної чутливості до досліджуваних ліків у пацієнтів контрольної групи. Відмічався тісний кореляційний зв'язок між результатами названих вище двох методик специфічної діагностики медикаментозної алергії та даними анамнезу (r0,999), що вказувало на інформативність проведених досліджень.

Відомо, що одним із найефективніших способів профілактики алергії є гіпоалергенні харчування і побут (Беш Л.В., 2003). Для того, щоб правильно їх організувати, слід знати алергени, які переважають в структурі сенсибілізації дітей конкретного віку (Вавилов М.П., Киселев А.С., Назаров Є.К., 1999). Тому ми вивчали чутливість організму наших пацієнтів до різноманітних алергенів за допомогою СЛ, а для визначення фонової сенсибілізації використовували паралельно метод БУ. За допомогою названих методик обстежено 28 дітей 3 групи (21 дитина з проявами алергічного конституційного дерматиту, 7 - дитячої екземи). Підвищення показника СЛ (ПСЛ) до 10 і вище свідчило про підвищену чутливість до досліджуваного алергена. Встановлено наступний спектр харчової сенсибілізації у немовлят: коров'яче молоко - 50 % (ПСЛ=16,21,4); мандарини - 21,4 % (ПСЛ=16,21,4); риба - 17,9 % (ПСЛ=30,68,2); куряче яйце - 10,7 % (ПСЛ=16,61,4); гречана крупа - 7,1 % (ПСЛ=10,31,7); апельсини - 7,1 % (ПСЛ=101,8). Підвищену чутливість до домашнього пилу, пилкових і епідермальних алергенів зареєстровано відповідно у 14,3 % (ПСЛ=17,23,1); 3,6 % (ПСЛ=140) і 3,6 % (ПСЛ=130). Виявлений тісний кореляційний зв'язок між результатами, отриманими методом СЛ, та даними анамнезу (r0,7798). Продукти, до яких зареєстрована підвищена чутливість, ми рекомендували виключити з раціону матерів-годувальниць.

Таким чином, результати наших досліджень співпадають із даними багатьох авторів (Беш Л.В., Білинська О.А., 1997; Дмитришин Б.Я, 1997; Schwartz H.J., 1995; Yellis M.B., 1995; Von Mutius E., 1996) і підтверджують існування так званого “алергічного маршу”, стартом якого є харчова алергія.

Значне місце в дослідженні займало вивчення лікування алергії у новонароджених. Ми намагалися лікувати алергію у новонароджених індивідуально та комплексно. В розроблений нами лікувальний комплекс для новонароджених включені такі 2 основні моменти: 1 - гіпоалергенна дієтотерапія матері-годувальниці, а для дітей на штучному вигодовуванні - використання гіпоалергенних, соєвих та кисломолочних сумішей; 2 - корекція змін з боку травного каналу: застосування ентеросорбентів (активованого вугілля, смекти), пре- та пробіотиків (хілаку, біфідумбактерину, лактобактерину).

Вивчення цього питання проведено серед дітей основної групи, яких ми поділили на дві підгрупи: основну склали 25 новонароджених (8 дітей з токсичною еритемою, 10 - з проявами кропив'янки, 6 - з попрілостями, 1 - з дитячою екземою), яким проводили лікування за розробленою нами схемою; у підгрупу порівняння ввійшли 10 немовлят (1 - з проявами алергічного васкуліту, 5 - кропив'янки, 4 - токсичної еритеми), які отримували антигістамінні препарати, а їхні матері не дотримувалися строгої гіпоалергенної дієти. Ефективність результатів лікування контролювалася щоденним оглядом та об'єктивним обстеженням, аналізом даних лабораторних досліджень. Проводячи дієтотерапію, ми наполягали на необхідності забезпечення фізіологічно збалансованого харчування з вилученням або різким обмеженням провокуючих, а також облігатних алергенів (цитрусові, шоколад, какао, м'ясо курки і качки, малина, полуниці, мед, горіхи, яйця, риба, копченості, прянощі, маринади, консервації) та цукру з раціону матерів-годувальниць. При потребі штучного вигодовування діти основної групи отримували суміші фірми “Нестлє” (Швейцарія): “Алсой” (8 пацієнтів), “Алфаре” (7 немовлят) та “Кисломолочний НАН” (2 дитини).

Для нормалізації процесів травлення, сорбції алергенів, ауто- та екзотоксинів, патогенної та умовно-патогенної флори, продуктів метаболізму, що утворюються внаслідок порушення процесів травлення, нормалізації місцевих імунологічних показників (В.В. Бережний, Н.К. Уніч, Б.І. Орлюк і співавт., 2000) ми використали ентеросорбенти: активоване вугілля у 18 дітей, у 6 - смекту. Корекція порушень мікроекології кишечника проводилася за допомогою хілаку в поєднанні з біфідумбактерином (21 дитина) або лактобактерином (4 дитини).

Динаміка клінічних проявів алергії у новонароджених двох підгруп суттєво не відрізнялась. У дітей основної підгрупи спостерігалося зникнення змін з боку шкіри у 60 % до 3 доби від початку, у 32 % - до 5 доби, у 8 % - до 7 доби. Відповідні показники у дітей підгрупи порівняння становили: 60 %, 30%, 10 %. Тривалість висипань на шкірі у основній підгрупі становила 2,00,7 діб, у підгрупі порівняння - 1,81,0 діб; р0,05. Нормалізація психо-емоційного стану в основній підгрупі відмічалася до 3 доби від початку клінічних проявів у 76 % новонароджених, до 5 доби - у 20 %, до 6 доби - у 4%. У підгрупі порівняння вищевказані терміни становили 90 %, 10 %, 0 %. Утримувалися зміни з боку психо-емоційного стану в основній підгрупі 2,10,5 діб; у підгрупі порівняння - 1,61,0 діб; р0,05. Отже, наші дослідження довели, що потреби у застосуванні антигістамінних препаратів для лікування алергії у новонароджених немає.

Катамнестичні дослідження протягом року (в 3, 6, 9 та 12 місяців) вдалося провести у 60 дітей основної групи і 45 - контрольної групи. Ми вивчали амбулаторні картки цих дітей, оглядали їх, проводили бесіди з батьками. Виявлено, що у дітей основної групи в 4 рази (42,9 %) частіше, ніж у дітей контрольної групи (11,4 %), розвивався алергічний конституційний дерматит і в 10 разів (11,4 % проти 1,4 %) частіше - дитяча екзема (рис.1).

Рис. 1 Клінічні прояви алергії у обстежених дітей на першому році життя

Ми окремо прослідкували в катамнезі за частиною дітей 1 групи, які мали токсичну еритему новонароджених (27 пацієнтів), і виявили, що у 48,1 % з них розвинулися алергічний конституційний дерматит (44,4 %) і дитяча екзема (3,7 %).

Третинна профілактика алергічних захворювань проведена у дітей 1А підгрупи. Вона включала: збереження грудного вигодовування, а за його неможливості - використання сумішей: “Алсой”, “Алфаре”, “Кисломолочний НАН”; введення соків з 4-місячного віку, прикорму - з 5-6-місячного віку у вигляді овочевого пюре (кабачки, капуста), а пізніше - кашу (гречану) на воді, використання вегетаріанських супів, введення 1/3 потрібного жиру у вигляді олії (опираючись на рекомендації Отт В.М., Мисник В.П., 1999; Ладодо К.С., 2000); дотримання гіпоалергенного побуту (заборона спілкування з домашніми тваринами, усунення контакту з вовняними та синтетичними тканинами, пухом, хутром, зведення до мінімуму перебування дитини на кухні). Проведені нами дослідження показали, що у дітей 1А підгрупи значно рідше розвивалися прояви алергії, ніж у 1Б підгрупі: дитяча екзема (1,4 % проти 7,1 % відповідно; р0,05) та алергічний конституційний дерматит (10 % проти 18,6 % відповідно; р0,05) (рис. 2).

Виходячи з результатів оцінки факторів, які можуть вплинути на розвиток алергії у немовлят, ми запропонували такий комплекс антенатальних первинних профілактичних заходів: 1 - ретельне вивчення сімейного алергологічного анамнезу і виділення групи ризику стосовно розвитку алергії; 2 - боротьба з гіпоксією плода, щоб попередити перинатальне ураження нервової системи; 3 - підготовка до фізіологічних пологів з метою запобігання патології в пологах; 4 - захист вагітної жінки, починаючи з другого триместру вагітності від дії професійних алергенів, шкідливих звичок (паління), вилучення з її дієти облігатних харчових алергенів; 5 - мінімальне та обгрунтоване призначення вагітним медикаментозної терапії, особливо вітамінів, антибіотиків.



Рис. 2 Порівняння катамнестичних даних у дітей 1А та 1Б підгруп

Розроблена нами математична модель дає можливість виділити дітей у групу ризику стосовно розвитку алергії і підстави для проведення заходів вторинної профілактики. До комплексу заходів вторинної неонатальної профілактики алергії ми віднесли: 1 - раннє прикладання новонароджених до грудей (в перші 30 хвилин); 2 - обережне призначення дітям медикаментів (антибіотиків, вітамінів та інших препаратів); 3 - визначення вмісту загального Ig E у венозній пуповинній крові новонароджених з обтяженим сімейним алергологічним анамнезом; 4 - під час виписки з пологового будинку дитини з високим ризиком розвитку алергії обов'язкове проведення детальної бесіди з мамою стосовно раціонального гіпоалергенного харчування, особливостей догляду за такою дитиною, необхідності її обстеження на визначення наявності та рівня сенсибілізації до певних алергенів; 5 - підтримка грудного вигодовування.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено нове вирішення актуального наукового завдання, яке полягає в удосконаленні заходів профілактики алергії на підставі комплексного вивчення перинатальних чинників її розвитку у немовлят.

1. Прояви алергії реєструються вже в періоді новонародженості у 13,2 % новонароджених. Її клінічними формами бувають токсична еритема (48,6 %), попрілості (34,2 %), кропив'янка (21,4 %), алергічна ентеропатія (1,4 %), алергічний васкуліт (1,4 %), дитяча екзема (1,4 %).

2. Алергія в переважній більшості випадків спостерігається у новонароджених із родин з обтяженим алергологічним анамнезом (80 %). Дитина частіше схильна до алергії за наявності атопії у матері (22,9 %), рідше - за наявності атопії у батька (14,3 %). Якщо хворіють і батько, і мати, то вірогідність виникнення клінічних проявів алергії зростає (31,4 %).

На формування алергії у новонароджених дітей впливають акушерська патологія матері (пізні гестози (24,3 %), затяжні пологи та пологи шляхом кесаревого розтину (11,4 %)), зловживання облігатними алергенами (41,4 %) та поліпрагмазія під час вагітності (55 %); перевантаження облігатними харчовими алергенами матерів-годувальниць (28,5 %), поліпрагмазія у них (70 %), шкідливі звички батьків (5,7 %), поліпрагмазія у новонароджених (18,7 %), пізнє прикладання до грудей (64,3 %), ранній перехід на штучне вигодовування (15,7 %), змішане та штучне вигодовування (40 %).

3. Особливостями імунного статусу новонароджених дітей з проявами алергії є підвищений рівень загального Іg Е в пуповинній (0,5410,194 МОД/мл) та периферичній (0,7580,227 МОД/мл) венозній крові, що свідчить про атопічний характер клінічних змін; незначне зниження рівня сироваткового Іg A (0,00210,0016 г/л).

4. У немовлят з проявами алергії досить часто (55,2 %) спостерігаються порушення мікроекології кишок, для яких характерні: наявність дефіциту основної мікрофлори (рівень висіву біфідумбактерій - lg 7 КУО/г у 55,2 % дітей, лактобактерій - lg 6 КУО/г у 53,4 % дітей, повноцінної кишкової палички - lg 6 КУО/г у 20,7 %), інтенсивне розмноження умовно-патогенних мікроорганізмів (вміст кишкової палички зі зміненими ферментативними властивостями становить lg 6 КУО/г у 3,4 %; епідермального стафілокока - lg 3 КУО/г у 6,8 % дітей, грибів роду Кандида - lg 4 КУО/г у 3,4 % немовлят).

Зміни копрограми не є характерними для дітей з проявами алергії.

5. Найчастіше, за даними специфічної алергодіагностики in vitro, медикаментозну сенсибілізацію у новонароджених спричиняють антибіотики (14,3 % - за даними реакції ШОЕ з медикаментами і 15,7 % - за експрес-методом відповідно), дещо рідше - вітаміни групи В (10,7 % і 12,7 %), інколи - глюкоза (2,8 % і 3,6 %), а харчову (за СЛ) - коров'яче молоко (50 %), мандарини (21,4 %), риба (17,9 %), куряче яйце (10,7 %), гречана (7,1 %) та рисова (7,1 %) крупи, апельсини (7,1 %).

6. Розроблений алгоритм лікування алергії у новонароджених дозволяє усунути зміни з боку шкіри у 60 % новонароджених до 3 доби, у 32 % - до 5 доби, у 8 % - до 7 доби.

7. Використання розроблених третинних заходів профілактики алергії у немовлят дозволяє знизити розвиток дитячої екземи (з 7,1 % до 1,4 %), алергічного конституційного дерматиту (з 18,6 % до 10 %) в майбутньому.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для індивідуального прогнозування розвитку алергії у новонароджених дітей рекомендуємо користуватися запропонованою нами таблицею, де наведені показники ймовірності розвитку алергічних захворювань у немовлят залежно від різної комбінації чинників ризику. Якщо прогнозоване значення (за логістичною моделлю) близьке до 1, то ризик захворюваності є високим, якщо близьке до 0 - ризик захворюваності низький.

2. Для лабораторного підтвердження алергії у новонароджених дітей доцільно визначати рівень загального Ig E в пуповинній та периферичній венозній крові, концентрацію Ig А в периферичній крові. Вміст Ig E вище 0,53 МОД/мл слід розглядати як один з діагностичних критеріїв атопії. Концентрація сироваткового Ig А в межах 0,00210,0016 г/л є однією з імунологічних ознак алергії у новонароджених.

3. Для діагностики медикаментозної алергії у новонароджених слід широко використовувати метод ШОЕ з медикаментами та експрес-метод, а для діагностики харчової, пилкової та епідермальної сенсибілізації у немовлят - реакцію СЛ. Різниця між звичайною реакцією ШОЕ периферичної крові та ШОЕ з медикаментами більш як на 30 % вказує на підвищену чутливість до досліджуваного медикаментозного препарату. Чим більша кратність згортання крові в присутності алергену, у порівнянні з контролем (при додаванні 0,9 % розчину натрію хлориду), тим вищим є ступінь сенсибілізації до досліджуваної речовини. Показник СЛ вищий 10 % свідчить про підвищену чутливість до алергену.

4. У разі виникнення алергії у новонароджених дітей необхідно застосовувати комплекс лікування, що включає для матері: дотримання запропонованої нами дієтотерапії; для дитини: грудне вигодовування, при змішаному та штучному вигодовуванні - безмолочні суміші на соєвому ізоляті - “Алсой” чи суміші на напівелементній основі з високим ступенем гідролізу білків - “Алфаре”, кисломолочні - “Кисломолочний НАН”, використання ентеросорбентів (активоване вугілля, смекта), препаратів, що нормалізують кишкову флору (хілак, біфідумбактерин чи лактобактерин).

5. Первинні профілактичні заходи повинні включати ретельне вивчення сімейного алергологічного анамнезу, лікування гіпоксії плоду, захист вагітної жінки, починаючи з другого триместру вагітності від дії професійних алергенів, шкідливих звичок (паління), вилучення з її дієти облігатних харчових алергенів, обмеження медикаментозної терапії.

6. Як вторинні профілактичні заходи розвитку алергії пропонуємо суворо дотримуватися наступних рекомендацій: проводити раннє (в перші 30 хвилин) прикладання до грудей новонароджених немовлят та виключно природнє вигодовування, обережне та мінімальне призначення їм медикаментів, раціональне вигодовування (введення соків з 4-місячного віку, а прикорму з 5-6-місячного віку).

7. В якості третинної профілактики розвитку алергії ми рекомендуємо суворо дотримуватися наступних умов: збереження грудного вигодовування, перебування в умовах гіпоалергенного побуту, введення першого прикорму у вигляді овочевого пюре, кашу на воді, використання вегетаріанських супів, введення 1/3 потрібного жиру у вигляді олії.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Куля О.О. Особливості перебігу кропив'янки у новонароджених // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2000. - № 3. - С. 103 - 105.

2. Куля О.О., Беш Л.В., Ткаченко С.К. Алергія у новонароджених дітей // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2002. -№ 3.- С. 8-14.

3. Куля О.О., Беш Л.В. Аналіз причин розвитку і виникнення алергозів у новонароджених // Галицький лікарський вісник. - 2002. -Т. 9, № 4. - С. 44 - 46.

4. Беш Л.В., Куля О.О. Оптимальний вибір сумішей для харчування дітей грудного віку з проявами алергії // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2002.- № 6.- С. 35-38.

5. Куля О.О., Беш Л.В. Деякі аспекти діагностики алергії у новонароджених// Тези VІІІ конгресу СФУЛТ. - Львів, Трускавець, 2000. - С. 163.

6. Куля О.О., Беш Л.В. Особливості перебігу алергії у новонароджених // Раннє виявлення та лікування алергічних захворювань: Тези науково-практичної конференції. - Вінниця, 2003.-С. 30.

7. Ткаченко С.К., Беш Л.В., Куля О.О. Алергія у новонароджених // Алергологія дитячого віку: проблеми і перспективи: Матеріали Львівської обласної науково-практичної конференції. - Львів, 2003. - С. 3-10.

АНОТАЦІЯ

Куля О.О. Перинатальні чинники ризику розвитку алергії у немовлят. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - педіатрія. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України. - Львів, 2003.

Дисертація присвячена розробці ефективних заходів профілактики та лікування алергії у новонароджених на підставі вивчення перинатальних чинників її розвитку. Обстежено 168 немовлят. Поряд із вивченням алергологічного і акушерського анамнезів проводили загальноклінічні обстеження, визначали рівень еозинофілів крові, імунологічні дослідження (загальний Ig E пуповинної та периферичної венозної крові, Ig A), специфічну алергодіагностику in vitro, досліджували копрограму, біоценоз кишечника.

Вперше проведено комплексне вивчення особливостей виникнення та розвитку алергії у новонароджених. Доведено значення у виникненні алергії у новонароджених обтяжених алергологічного і акушерського анамнезів, поліпрагмазії, комплексу несприятливих антенатальних факторів, порушень мікроекології кишечника. Продемонстровано, що зловживання жінкою облігатними алергенами під час вагітності та годування грудьми підвищувало ризик розвитку алергії у її дитини. Раннє прикладання до грудей та виключно грудне вигодовування знижували ризик розвитку алергії у новонароджених. Запропоновано спосіб індивідуального прогнозування розвитку алергії у новонароджених у вигляді математичної моделі, результати застосування якої можуть служити показом для проведення профілактичних заходів.

До можливих причинних факторів, що сенсибілізують організм і викликають клінічні прояви алергії у немовлят віднесені харчові (яйця, цитрусові, яблука, мед) і медикаментозні (антибіотики, вітаміни) алергени.

Описані особливості клінічної картини алергії у новонароджених (токсична еритема, попрілості, кропив'янка, алергічна ентеропатія, дитяча екзема, геморагічний васкуліт) та приведені результати специфічної алергодіагностики in vitro у немовлят.

Доведено, що підвищений рівень Ig E в пуповинній та периферичній венозній крові, зниження сироваткового Ig А корелюють з атопічними захворюваннями в неонатальному періоді.

Запропоновані методи лікування алергії у новонароджених та первинної, вторинної і третинної профілактики алергічних захворювань.

Вивчення катамнезу показало, що у дітей основної групи порівняно з дітьми контрольної групи частіше розвивались алергічний конституційний дерматит (42,9 % і 11,4 % відповідно) та дитяча екзема (11,4 % і 1,4 % відповідно). У дітей 1 групи, яким проводили третинну профілактику в порівнянні з пацієнтами 1 групи, по відношенні до яких не проводилися названі заходи, рідше розвивались алергічний конституційний дерматит (10 % і 18,6 % відповідно) і дитяча екзема (1,4 % і 7,1 % відповідно).

Ключові слова: алергія, новонароджені, немовлята, профілактика.

АННОТАЦИЯ

Куля О.О. Перинатальные факторы риска развития аллергии у младенцев. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого МЗО Украины. - Львов, 2003.

Диссертация посвящена разработке эффективных мер профилактики и лечения аллергии у новорожденных на основании изучения перинатальных факторов риска ее развития. Для достижения цели и задач исследования обследовано 168 младенцев, которые были разделены на три группы. Основную (1) группу составили 70 новорожденных с проявлениями аллергии. Контрольную (2) - 70 здоровых новорожденных. Для изучения in vitro структуры пищевой, пылевой и эпидермальной сенсибилизации выделили 3 группу из 28 детей грудного возраста с проявлениями аллергического конституционного дерматита, детской экземы. Младенцы 3 группы в раннем неонатальном периоде имели проявления токсической эритемы. Вместе с изучением аллергологического и акушерского анамнезов проводили общеклинические исследования, определяли уровень эозинофилов крови, иммунологические обследования (общий Ig E, Ig A), специфическую аллергодиагностику in vitro (медикаментозную, пищевую, пыльцевую, эпидермальную), изучали копрограмму, биоценоз кишечника.