Главная Коллекция "Otherreferats" Маркетинг, реклама и торговля Оцінка конкурентоспроможності організації

Оцінка конкурентоспроможності організації

Поняття та суть конкурентоспроможності підприємства. Аналіз основних техніко-економічних показників. Оцінка конкурентоспроможності організації на основі визначення конкурентоспроможності товару. Вибір заходів щодо підвищення конкурентоспроможності.

Рубрика Маркетинг, реклама и торговля
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 24.10.2012
Размер файла 240,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка конкурентоспроможності організації

Зміст

Вступ

1. Теоретична частина

1.1 Поняття та суть конкурентоспроможності підприємства

1.2 Конкурентний статус фірми ,його оцінка.

2. SWOT - аналіз підприємства, як діагностична процедура.

2.1 Методи визначення конкурентоспроможності фірми.

3. Аналітична частина оцінки конкурентоспроможності

3.1 Загальна характеристика підприємств

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників

3.3 Оцінка конкурентоспроможності організації на основі визначення конкурентоспроможності товару

4. Проектна частина

4.1 Вибір та обґрунтування заходів щодо підвищення конкурентоспроможності

4.2 Визначення економічної ефективності від впровадження запропонованих заходів

Висновки

Список літератури:

Вступ

Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції в умовах подальшого розвитку економіки пов'язана, насамперед, з розробкою системи управління конкурентоспроможністю. Завоювання й утримання конкурентних переваг - ключові фактори успіху підприємства в конкурентній боротьбі. Особливої гостроти ця проблема досягає в умовах посилення інтенсивності конкуренції на окремих ринках, де від виробників продукції потрібно постійно відслідковувати зміни попиту, вартості сировинних ресурсів, а питання рентабельності активів прямо залежить від ступеня використання новітніх підходів у сфері стратегічного маркетингу.

Формування конкурентних відносин сприяє створенню розвиненого, цивілізованого ринку, що включає сферу виробництва й товарообміну. Завдяки активному інтересу до проблем підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, що виник внаслідок розвитку ринкових відносин, з'являється велика кількість розробок, спрямованих на вирішення цієї проблеми.

Для сформованих концептуальних підходів до управління конкурентними перевагами характерна безліч відмінностей, що стосується не тільки понятійного апарату, а й постановки цілей, теоретико-методологічної й практичної бази процесу дослідження й аналізу ринку.

Незважаючи на значні досягнення в теорії й практиці управління конкурентоспроможністю підприємства, є ряд проблем, які залишаються предметом дискусій і обговорень вчених економістів. Так, у більшості наукових праць вітчизняних і закордонних учених використовується універсальний підхід при розгляді ролі конкурентних переваг підприємства в процесах збільшення присутності на ринках, з урахуванням посилення інтенсивності галузевої конкуренції. При цьому недостатньо системазовані поняття й методологія для вивчення рівня конкурентоспроможності фірми як найважливішого інструмента посилення позицій підприємства в конкурентній боротьбі, слабко досліджені питання розробки й практичного використання кількісного підходу для оцінки результатів управління конкурентними перевагами.

Особливості конкуренції на різних ринках диктують специфічний підхід до вивчення конкуренції в галузі. Реалізація цього підходу можлива шляхом розроблення маркетингової стратегії з урахуванням конкурентного аналізу, а також результатів оцінки сильних і слабких сторін підприємства, послідовного моніторингу діяльності ключових конкурентних гравців у рамках конкурентної галузі.

1. Теоретична частина

1.1 Поняття та суть конкурентоспроможності підприємства

Конкурентоспроможність фірми -- здатність виробляти і реалізовувати швидко, дешево, якісно, продавати в достатній кількості, на високому технологічному рівні обслуговування. Конкурентоспроможність фірми -- це можливість ефективно розпоряджатися власними й позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку.[ 2;с30]. Виробництво й реалізація конкурентоспроможних товарів -- обов'язкова: умова конкурентоспроможності фірми. У ширшому змісті для забезпечення конкурентоспроможності необхідна систематична робота з усього виробничо - господарського циклу, що приводить до конкурентних переваг у сфері НДДКР, виробництва, управління, фінансів , маркетингу й т.п. Конкурентоспроможність фірми є результат її конкурентних переваг по всьому спектру проблем управління компанією.

Критерій конкурентоспроможності-рівень продаж і стабільне місце на ринку. Оптимізація політики поведінки в умовах специфічного ринку України здатна істотно підвищити важливість, стабільність, тривалість конкурентних переваг і забезпечити подальше зростання підприємств. Поняття конкурентоспроможності містить у собі великий комплекс економічних характеристик, що визначають положення фірми на галузевому ринку (національному або світовому). Цей комплекс може включати характеристики товару, обумовлені сферою виробництва, а також фактори, що формують у цілому економічну умови виробництва і збуту продукції. Рівень конкурентоспроможності підприємств - дзеркало, в якому відображаються сукупні підсумки роботи практично всіх служб підприємств.

Крім того, на конкурентоспроможність впливають переваги в гарантійному й післягарантійному сервісі, рекламі, іміджі виробника ,а також ситуація на ринку, коливання попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва й можливості вигідного продажу.

Разом з тим конкурентоспроможність товару - це не тільки висока якість і технічний рівень, це й уміле маневрування в ринковому просторі й у часі, а головне -- максимальний облік вимог і можливостей конкретних груп покупців.

Причому об'єктивна оцінка всіх аспектів рівня конкурентоспроможності може бути вироблена тільки на. основі критеріїв, якими оперує споживач, для якого цей товар призначений. Причини конкурентоспроможності товару необхідно шукати в конкурентних перевагах окремих його характеристик, що є наслідком більш ефективного управління, процесом розробки, реалізації й експлуатації пропонованої продукції.

Конкурентоспроможність продукції й конкурентоспроможність фірми-виробника співвідносяться між собою як частина й ціле. Можливість компаній конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару, а також сукупності економічних методів управління діяльністю фірми, що роблять вплив на результати конкурентної боротьби.

На рівень конкурентоспроможності фірми найважливіший вплив мають науково-технічний рівень і ступінь удосконалювання технології виробництва, використання новітніх винаходів і відкриттів, впровадження сучасних засобів автоматизації виробництва. Вирішальний фактор, що визначає стабільність конкурентоспроможності підприємства, це не просто його здатність виробляти високоякісні товари, а й можливість забезпечити ними комерційний успіх. Конкурентоспроможність фірми -- це не тільки результат діяльності фірми, а й стан вітчизняної, економіки, низький рівень якої є ускладнюючим чинником при прогнозуванні результатів діяльності.

Оцінка конкурентоспроможності фірми на конкурентному ринку або його сегменті ґрунтується на ретельному аналізі технологічних, виробничих, фінансових і збутових можливостей фірми. Вона покликана визначити потенційні можливості фірми й заходи, які вона повинна почати для забезпечення високого рівня конкурентних переваг. У свою чергу, можливості фірми в конкурентній економіці, доцільно оцінювати за допомогою .маркетингових інструментів, тому що за умови їхнього ефективного використання розроблені маркетингові рішення будуть відповідати стратегічним цілям фірми з досягнення довгострокових конкурентних переваг.

У рамках стратегічного аналізу положення фірми на ринку питання підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства пов'язані з визначенням стратегічних перспектив, чинності конкурентоспроможної позиції фірми, сильних і слабких сторін діяльності, конкурентоспроможності підприємства за витратами.

Крім того, виникають проблеми, пов'язані з оцінкою рівня конкурентоспроможності як товару, так і фірми, спектр показників, що беруть участь в даній оцінці, методи й моделі, що дозволяють оцінити перспективи розвитку з погляду масштабів зростання, стабільності місткості ринку, перспектив технології, норми прибутку. Але це -- проблеми й напрями більш масштабного дослідження.

Рівень конкурентоспроможності підприємств в остаточному підсумку визначає рівень конкурентоспроможності економіки держави, оскільки безпосередньо бере участь у конкурентній боротьбі на внутрішніх і зовнішніх ринках. В умовах спаду виробництва проблема підвищення рівня конкурентоспроможності фірми стає особливо актуальною.

1.2 Конкурентний статус фірми ,його оцінка

Відомі різні підходи до визначення поняття й оцінки конкурентного статусу фірми (КСФ). І. Ансофф трактує поняття конкурентного статусу як позицію фірми в конкуренції, як своєрідний вимірник положення фірми на ринку. У цьому змісті КСФ використовується в «Мак-Кінзі» для визначення порівняльних конкурентних позицій фірми при формуванні її стратегічних завдань.

Трактування І. Ансоффа в економічному змісті якоюсь мірою близькі до поняття конкурентної переваги в трактуванні М. Портера , оскільки і той, і другий вважають, що необхідно визначати співвідношення фактичної й базової продуктивності використання ресурсів фірми. Однак М. Портер не уточнює показника продуктивності. На відміну від М.Портера , І.Ансофф визначає цей показник як рентабельність стратегічних капітальних вкладень , відкоректованого на ступінь «оптимальності» стратегії фірми й ступінь відповідності потенціалу фірми цієї оптимальної стратегії. На цій сутнісній основі І. Ансофф пропонує формулу для розрахунку показника КСФ:(2;с33)

(1)

де -- рівень стратегічних капітальних вкладень фірми ; -- критична точка розміру капітальних вкладень, що перебуває на межі прибутків і збитків і яка показує ,що розмір капітальній вкладень, нижчий від цієї точки, не приводить до одержання доходу ;

-- точка оптимального розміру капітальних вкладень, після якої збільшення капітальних вкладень призводить до зниження доходу;

, -- відповідно діюча й «оптимальна» стратегія фірми;

, -- відповідно наявна й оптимальна можливості фірми.

Показники й можуть оцінюватися ,на думку І. Ансоффа , як середньоарифметичні бальні оцінки (за шкалою від 0 до 1) міри відповідності факторів діючої стратегії або наявних можливостей факторам оптимальної стратегії або оптимальних можливостей.

Залежність рентабельності фірми від розміру капітальних вкладень.

Для визначення: факторів стратегій і факторів можливостей. І. Ансофф пропонує набори типових факторів і характер їхнього впливу на зростання обсягів виробництва й рентабельність фірми.

Якщо КСФ = 1, то фірма змаже забезпечити собі винятково сильний конкурентний статус і буде однією з найефективніших. Якщо хоча б один з показників складових КСФ дорівнює нулю, фірма не одержить прибутки. Пропонуються такі градації КСФ: -

-- слабка позиція ;

-- середня позиція:

-- сильна позиція.

Проаналізуємо запропонований І. Ансоффом підхід з двох точок зору. По-перше, у якому випадку фірма володіє «нульовим» КСФ.

Це можливо (видно з формули) у трьох випадках: коли стратегічні капітальні вкладення фірми відповідають критичній точці; коли відсутня яка-небудь стратегія фірми; коли фірма не має у своєму розпорядженні ніяких («нульові») можливостей. Що стосується першого положення (рівності та ), то це цілком можливий варіант.

Щодо другого й третього положень. Таке категоричне затвердження про «нульову» фактичну стратегію й «нульовий» потенціал фірми навряд можна визнати обґрунтованим, оскільки навіть «погана», нераціональна стратегія, а тим більше якийсь «убогий» потенціал у будь-якої фірми є.

Отже, найбільш імовірним є критичний рівень капітальних вкладень. По-друге , як впливають на КСФ фактори зовнішнього стосовно фірми характеру.

У самій оцінці КСФ за запропонованою Ансоффом формулою такий вплив не враховується.

Побічно, при виборі стратегічних зон господарювання , фактори зовнішнього середовища впливають на вибір стратегії й напряму формування потенціалу фірми, але як це вплине на конкурентну позицію фірми з оцінки за формулою (1), установити не вдається, тому що немає чіткого визначення поняття «оптимальна» стратегія й оптимальні можливості фірми.

Крім того, Ансофф не розглядає повною мірою вплив на конкурентну перевагу фірми (КПФ) усіх факторів зовнішнього середовища , які М. Портер назвав.. детермінантами «національного ромба».

Вважаю за доцільне об'єднати позиції обох авторів на підставі, по-перше, розмежування самих понять КПФ і КСФ; по-друге, на основі конкретизації методів оцінювання того й іншого; по-третє визначення залежності рівня КПФ від КСФ.

Інакше кажучи КСФ повинен відповідати на питання:

1)чи достатньо розвинені елементи стратегічного потенціалу, тобто чи забезпечені повною мірою ресурсами всіх видів «здатності» фірми для захоплення лідируючих позицій у галузі (на світовому ринку):

2) чи достатньо сприятливі і якою мірою використовуються фірмою умови зовнішнього середовища, сформовані детермінантами «національного ромба», для створення й підтримки на високому рівні конкурентної переваги фірми.

Таким чином, рівень конкурентної переваги фірми визначається її конкурентним статусом [1;с220]:

Головною проблемою у визначенні КСФ стає проблема оцінки міри достатності розвитку стратегічного потенціалу фірми й умов зовнішнього середовища для створення й підтримки на високому рівні конкурентної переваги фірми. Вирішивши цю проблему, можна говорити про рівень КСФ як міри достатності передумов для створення й підтримки відповідного рівня КПФ.

Оцінювання рівня конкурентного статусу фірми.

За викладеними вище теоретичними положеннями, можна сформулювати такі принципи кількісного оцінювання рівня КСФ [1;с223]:

· оцінки повинні бути диференційованими за етапами життєвого циклу КСФ;

· оцінки повинні враховувати значимість кожного детермінанта "національного ромба" у формуванні умов КСФ;

· оцінки повинні враховувати структуру СПФ за його елементами, видами і мірою відповідності ресурсів принципу Парето -ефективності;

· середовища (часткові показники), так і сукупного впливу всіх умов для створення передумов відповідного рівня КПФ (узагальнюючий показник);

Узагальнююча оцінка повинна давати якусь середню із часткових показників. У зв'язку із цим виникає проблема вибору такої середньої, яка найбільше відповідала б оцінюваному явищу. Не вдаючись до подробиць теорії середніх величин, спробуємо обґрунтувати вид середньої для розглянутого нами випадку. Очевидно, не потребує доказу факт непридатності використання середньої арифметичної величини, оскільки вона може бути застосована лише в тому випадку, коли відхилення від середньої різних членів сукупності випадкові і позитивні й негативні відхилення врівноважують один одного.

Я не можу прийняти цієї гіпотези для оцінок умов, сформованих двома різними сферами, тому що негативні наслідки для КПФ, спричинені внутрішньою сферою, не можуть бути врівноважені позитивними умовами, формованими зовнішнім середовищем фірми. Це означає, наприклад, що, якщо фірма нездатна висувати конкурентоспроможні ідеї, то це неможливо компенсувати позитивними параметрами попиту на її продукцію.

У розглянутому мною випадку оцінки всіх умов для створення КПФ здебільшого не можуть бути визначені статистично, вони, як правило, базуються на суб'єктивних відчуттів, більш придатною середньою для одержання істинного значення буде не арифметична, а геометрична середня спостережуваної величин.

З урахуванням сказаного можна сконструювати такі оціночні показники умов для КПФ (тобто показники КСФ), які формуються зовнішньою й внутрішньою сферами:

1. Умови, формовані сукупним впливом детермінантів "національного ромба", оцінюються показниками

де , - показники сукупного впливу детермінантів за весь і за z-й етап ЖЦКПФ відповідно;

- відношення числа сприятливих до загального числа факторів, формованих j- тим детермінантом у z- тому етапі ЖЦКПФ;

- коефіцієнт значимості y- того детермінанта для z- того етапу ЖЦКПФ.

2. Умови, формування стратегічним потенціалом фірми, оцінюються показниками

де - показник оцінки і-того елемента стратегічного потенціалу фірми по відповідності j- того ресурсу фірми вимогам, що відповідають цілям фірми в z - тому етапі ЖЦКПФ;

- коефіцієнт значимості і-того елемента стратегічного потенціалу в z- тому етапі ЖЦКПФ;

- коефіцієнт відповідності j- того ресурсу фірми вимогам, що відповідають цілям фірми в z- тому етапі ЖЦКПФ;

, , - показниками відповідності стратегічного потенціалу цілям фірми по формуванню КПФ за весь ЖЦКПФ, z-тий етап ЖЦКПФ, і-того елемента стратегічного потенціалу за z-тий етап ЖЦКПФ, j- того виду ресурсу фірми за z-тий етап ЖЦКПФ, j- того виду ресурсу фірми за весь ЖЦКПФ, відповідно

Узагальнюючими оцінками КСФ будуть:

а) за z- тий етап ЖЦКПФ

б) за весь ЖЦКПФ

Кількісну оцінку рівня КСФ використовують для наступного аналізу причин найбільш істотної розбіжності між фактичними й необхідними значеннями параметрів СПФ, виявлення міри позитивного (негативного) впливу зовнішніх факторів на рівень КПФ і вироблення на основі такого аналізу найбільш актуальних цілей стратегічного розвитку фірми.

Результати оцінки рівня КСФ зводять в аналітичні таблиці, за допомогою яких аналізують рівень КСФ.

2. SWOT - аналіз підприємства, як діагностична процедура

Порівняльний аналіз конкурентоспроможності підприємств: зважена рейтингова оцінка.

SWOT- аналіз - це аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Аналізу підлягають сильні сторони (Strength), слабкі сторони (Weaknees) внутрішнього середовища, а також можливості (Opportunities) і загрози (Threats) зовнішнього середовища організації. Методологія SWOT- аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв'язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії організації.

В основі даної методології аналізу покладена теорія М. Портера про конкурентоспроможність організації у власнім галузі. Розглянемо процес SWOT- аналізу на основі аналізу Діяльності конкретної організації за допомогою нижче приведених блоків питань.[2;с171-175]

Загальна характеристика об'єкта дослідження охоплює ряд питань:

- історія розвитку організації;

- організаційно-правова форма організації;

- інфраструктура організації (наявність та характеристика підсобних господарств; розвиненість транспортної мережі тощо);

- діяльність організації (сектор економіки, в якому працює організація; місія організації; існуючі ринки товарів та послуг: основні види товарів та послуг, що надаються організацією, та ін.).

Фактори зовнішнього середовища організації:

- економіка держави (рівень розвитку, аналіз таких показників, як: ВВП, темп інфляції, рівень безробіття, продуктивність праці, ставки оподаткування та ін.);

- політична система держави (особливості існуючої політики держави в галузі захисту прав підприємців та подальшого розвитку підприємницької діяльності);

- правове поле (аналіз регулювання підприємницької діяльності законодавчими актами України);

- соціально-культурний фактор (рівень розвитку суспільства в цілому, структура та характеристика Існуючого ринку праці; рівень безробіття тощо);

- технологічні можливості (рівень розвитку науки і техніки держави; рівень розвитку засобів зв'язку, транспорту, телекомунікацій тощо).

Визначення місії, цілей та базової стратегії організації

При розробці стратегії організації необхідно, перш за все, визначити напрям подальшого розвитку організації, її цільову орієнтацію. Для цього слід відповісти на наступні питання:

- визначення місії організації;

- визначення цілей організації (вибір цілей; побудова ієрархії цілей; формування «дерева цілей»);

- визначення базової стратегії організації (оцінка стратегічних альтернатив за базовою стратегією; оцінка обраної базової стратегії):

- реалізація обраної стратегії (розроблення стратегічного плану; контроль реалізації стратегічного плану).

Фінанси:

- корпоративна ліквідність;

- рух грошових коштів;

- вплив прибутку й амортизації на грошові потоки;

- баланс, оцінка фінансового стану;

- фінансове планування (технічні можливості; методика планування; оцінка перспектив);

- аудитування (методика, перспективи, висновки аудиторів).

Маркетинг:

- управління маркетингом (загальна ідея: концепція; стратегія; оцінка персоналу);

- ринки (ємність ринку; структура ринку; конкуренти, виявлення їх переваг та недоліків);

- споживачі (кількість; структура; вивчення смаків споживачів);

- ціноутворення (стратегія і тактика);

- збут продукції (організація збуту, оцінка каналів збуту; характеристика зайнятого в цій сфері персоналу; наявність складських приміщень; витрати на реалізацію; після продажне обслуговування; реклама, її вплив на ефективність діяльності організації);

Проведення маркетингових досліджень необхідне для успішної реалізації продукції та послуг будь-якої організації. Питання - що виробляти, скільки виробляти, які види послуг надавати - знаходяться на першому місці для сучасних організацій. Тому аналіз маркетингової діяльності являється одним із найважливіших пунктів при загальному дослідженні організації.

Виробництво:

- управління виробництвом (концепція; обрана стратегія виробництва; персонал та його кваліфікація);

- виробничі підрозділи (кількість; спеціалізація; зв'язок з іншими підрозділами);

- обсяги виробництва (виробнича потужність; вузькі місця; вільні і запасні потужності);

- технологія виробництва (тип; рівень складності):

- організація виробництва (рух сировини, матеріалів; робота по розвитку виробництва, підвищенню якості продукції та послуг);

- ефективність виробництва (собівартість продукції; продуктивність праці);

- охорона праці на виробництві.

Ретельний аналіз виробництва продукції дає можливість виявляти поточні недоліки виробництва та вчасно їх усувати, що значно підвищить ефективність виробництва.

Система управління організацією:

- показники ефективності управління (прибутковість інвестицій; прибутковість власного капіталу);

- організаційна структура управління;

- делегування повноважень в процесі прийняття рішень:

- ефективність виробництва (собівартість продукції; продуктивність праці);

- охорона праці на виробництві.

Ретельний аналіз виробництва продукції дає можливість виявляти поточні недоліки виробництва та вчасно їх усувати, що значно підвищить ефективність виробництва.

Управління персоналом:

Управління персоналом - це вміння направляти підлеглих для досягнення цілей організації та вирішення організаційних проблем; вміння здійснювати селективний відбір працівників для виконання різноманітних завдань, а також вирішувати наступні питання:

- управління персоналом (концепція та політика; планування персоналу);

- структура персоналу (вік; стать; кваліфікація; наявність формальних та неформальних груп в організації);

- вербування та відбір персоналу;

- навчання та розвиток персоналу (перспективи кар'єри; витрати, пов'язані з розвитком персоналу; оцінка кадрів);

- мотивація персоналу (система заробітної плати; розмір заробітної плати; нематеріальні чинники мотивації; умови праці; просування; співвідношення результатів праці з нагородженням);

- оцінка діяльності персоналу (методи оцінки}.

Аналіз результативності та ефективності:

- показники ефективності організації;

- оцінка результативності організації;

- аналіз зростання масштабів діяльності;

- оцінка підвищення вартості організації.

Загальна результативність складається на основі існуючих на підприємстві звітів (річних, квартальних, місячних). Можуть використовуватись різноманітні показники, як фінансові, так і статистичні згідно з системою, що діє на фірмі.

Порівняльний аналіз конкурентоспроможності підприємств: зважена рейтингова оцінка.

Найбільш багатообіцяючий спосіб визначення того, наскільки міцно фірма утримує свою конкурентну позицію, - це кількісна оцінка в порівнянні з суперниками кожного з ключових чинників успіху і кожного істотного індикатора конкурентної сили. Велика частина інформації поза оцінкою конкурентного положення фірми надходить із попередніх дослідів. В процесі аналізу галузі і конкурентного аналізу виявляються ключові фактори успіху і конкурентні критерії, які і ділять учасників ринку на лідерів і аутсайдерів. Дослідження конкурентів і їх порівнююча оцінка є основною для визначення переваг і можливостей основних суперників.

Першим кроком є складання списку ключових чинників успіху в даній галузі і найважливіших показників їх конкурентних переваг чи недоліків (зазвичай достатньо 6-10 показників).

На другому кроці проводиться оцінка фірми і її конкурентів по кожному показнику. При цьому переважно використовувати шкалу від 1 до 10, але можна користуватися оцінками сильніше (+), слабкіше (-) і приблизно однаково (-), якщо інформації недостатньо і кількісна оцінка є суб'єктивною.

Третій крок є підсумовуванням оцінок сильних сторін кожного з суперників і розрахунком підсумкових показників їх конкурентної сили. Четвертий крок - висновки про масштаби і ступінь конкурентної переваги або недоліку і визначення тих сфер, де позиції фірми сильніші або слабкіші.

Існують два види оцінки конкурентної сили: зважена і незважена рейтингові оцінки. Проте більш грамотним використовуватиме систему зважених оцінок, оскільки різні показники конкурентної сили неоднаково важливі. При виробництві споживчих товарів, наприклад, головним показником конкурентної сили практично завжди є нижчі, ніж у конкурентів, витрати. У галузях з високою диференціацією товарів найбільш важливими чинниками конкурентної сили є популярність марки, об'єм реклами, репутація якості і можливості каналів розповсюдження. У системі зважених оцінок кожен показник конкурентної сили має певну вагу залежно від того, наскільки важливим він нам представляється для формування конкурентного успіху. Найважливіший чинник може бути оцінений в 0,75 (або вище), а може в 0,20, якщо два або три чинники є важливішими, ніж інші. Інші чинники можуть бути оцінені в 0,05 або 0,10. У будь-якому випадку сума ваги повинна дорівнювати 1,0.

Зважені оцінки розраховуються шляхом множення оцінки компанії по даному показнику конкурентної сили (використовуючи бальну шкалу від 1 до 10) на її вагу (наприклад, оцінка в 4 бали, помножена на вагу даного чинника 0,20, дає зважену оцінку 0,80). І знову компанія має по даному показнику конкурентну перевагу, розмір якої кількісно виражається різницею між її оцінкою і оцінками конкурентів. Сума зважених оцінок за всіма показниками конкурентної сили компанії дає її загальну оцінку.

Окрім цього, загальна оцінка конкурентної сили дозволяє судити про те, чи має компанія конкурентна перевага або конкурентне відставання в порівнянні з кожним з суперників. Компанія з найвищою оцінкою конкурентної сили має чисту конкурентну перевагу над кожним конкурентом.

Знання слабких і сильних сторін компанії необхідно для розробки стратегії, здатної покращити її положення по відношенні до конкурентів в довгостроковій перспективі. В цілому компанія повинна старатися перетворити свої сильні конкурентні сторони в конкурентні переваги і приймати стратегічні рішення, що здатні захистити її від конкурентних недоліків. В той же час оцінка конкурентної сили показує, який суперник може бути найбільш вразливим при конкурентній атаці і які його слабі сторони. Коли компанія володіє значною конкурентною силою в галузі, в якій конкуренти слабі, має смисл подумати про наступ , щоб використати недоліки конкурентів.

2.1 Методи визначення конкурентоспроможності фірми

Визначення конкурентоспроможності методом, заснованим на теорії ефективної конкуренції.

Згідно з цією теорією найбільш конкурентоспроможними є ті підприємства, де найкращим чином організована робота всіх підрозділів та служб. На ефективність діяльності кожної служби впливає багато факторів - ресурсів фірми. Оцінка ефективності роботи кожного підрозділу передбачає оцінку ефективності використання цих ресурсів. В основі методу лежить оцінка чотирьох групових показників або критеріїв конкурентоспроможності.

У першу групу об'єднані показники, котрі характеризують ефективність управління виробничим процесом: економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організація праці на виробництві.

У другу групу об'єднані показники, що відображають ефективність управління обіговими засобами: незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися за своїми боргами, можливість стабільного розвитку організації в майбутньому.

До третьої групи належать показники, котрі дозволяють отримати уявлення про ефективність управління збутом та просуванням товару на ринку за допомогою реклами та стимулювання. До четвертої групи входять показники конкурентоспроможності товару та його ціна. Необхідні для розрахунку показники наведені в таблиці [2;с223-225].

Таблиця 1.1 - Критерії та показники конкурентоспроможності організації

Критерії та показники конкурентоспроможності

Роль показника в оцінці

Правило розрахунку показника

1. Показник ефективності виробничої діяльності підприємства

1.1 Відносний показник витрат на одиницю продукції (В)

Відображає ефективність витрат при випуску продукції

В= валові витрати

Обсяг випуску продукції

1.2 Відносний показник фондовіддачі (Ф)

Характеризує ефективність використання основних фондів

Ф= Обсяг випуску продукції/середньорічна вартість основних виробничих фондів

1.3 Відносний показник рентабельності товару (РТ)

Характеризує ступінь прибутковості товару

Рт= прибуток від реалізації 100% / повна собівартість продукції

1.4 Відносний показник продуктивності праці

Відображає ступінь організації виробництва та використання робочої сили

ПП= обсяг випуску продукції/ середньоспискова чисельність працівників

2. Фінансове положення підприємств (Фп)

2.1 Коефіцієнт автономії (КА)

Характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування

КА= власні засоби підприємства/ Загальна сума джерел фінансування

2.2 Коефіцієнт платоспроможності(Кп)

Відображає здатність виконувати свої фінансові зобов'язання та визначає ймовірність банкрутства

КП= власний капітал/ Загальні зобов'язання

2.3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кл)

Показує якісний склад, котрі є джерелами покриття поточних зобов'язань

КЛ= грошові та швидкореалізовуван цінні папериі / Корострокові зобов'язання

2.4 Коефіцієнт обіговості обігових засобів (КО)

Аналізує ефективність використання обігових засобів. Дорівнює часу, протягом якого обігові засоби проходять всі стадії

КО= виручка від реалізації. Середньорічний залишок обігових засобів

3. Ефективність організації збуту та просування товару

3.1 Рентабельність продаж (Рп)

Характеризує ступінь прибутковості роботи підприємства на ринку, правильність встановлення ціни

Рп= прибуток від реалізації 100% / обсяг продаж

3.2 Коефіцієнт затовареністю готовою продукцією (Кз)

Відображає ступень затовареності готовою продукцією. Зростання показника свідчить про падіння попиту.

Кз= обсяг нереалізованої продукції / обсяг продаж

3.3 Коефіцієнт загрузки виробничих потужностей (КМ)

Показує ділову активність підприємства, ефективність роботи служби збуту

КМ= обсяг випуску продукції / виробнича потужність

3.4 Коефіцієнт ефективності реклами та засобів стимулювання збуту (КР)

Показує економічну ефективність реклами та засобів стимулювання збуту

КР= витрати на рекламу та стимулювання збуту / приріст прибутку від реалізації

4. Конкурентоспроможність товару

4.1 Якість товару

Характеризує здатність товару задовольняти потребу у відповідності у відповідності з його призначення

Комплексний метод оцінки

У зв'язку з тим, що кожний з цих показників має різну ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації (ККО), експертним шляхом були розраховані коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника.

Тоді конкурентоспроможність організації може бути визначена методом середньозваженої арифметичної [2;с225]:

ККО = 0,15ЕО + 0,29ФО + 0,23ЕЗ + 0,ЗЗКТ

де ККО - коефіцієнт конкурентоспроможності організації: ЕО - значення критерію ефективності виробничої діяльності організації;

ФО - значення критерію фінансового положення організації; ЕЗ - значення критерію ефективності організації збуту та просування товару; КТ - значення критерію конкурентоспроможності товару.

Усі вказані критерії відповідно можуть бути розраховані таким чином [2;с226].

ЕО = 0,31В + 0,19Ф + 0,4РТ + 0,1П,

де В - відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;

Ф - відносний показник фондовіддачі; РТ - відносний показник рентабельності товару; ПП - відносний показник продуктивності праці.

ФО = 0,29КА + 0,2КП + 0,36КЛ + 0,15КО,

де КА - відносний показник автономії організації; Кп - відносний показник платоспроможності організації; КЛ - відносний показник ліквідності організації; КО - відносний показник обіговості обігових засобів.

ЕЗ = 0,3 7РП + 0,29КЗ + 0,21КМ + 0,14КР

де РІГ - відносний показник рентабельності продаж;

КЗ - відносний показник затовареності готовою продукцією;

КМ - відносний показник загрузки виробничих потужностей:

КР - відносний показник ефективності реклами та засобів стимулювання збуту.

Загалом алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації передбачає три поступові етапи.

Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності організації та переведення показників у відносні величини (бали).

Для переведення цих показників у відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками. В якості базових показників можуть виступати:

- середньо галузеві показники;

- показники будь-якої конкуруючої організації або організації-лідера на ринку;

- показники підприємства, котре оцінюється за минулі відрізки часу.

- У цілях переведення показників у відносні величини використовується 15-бальна шкала. При цьому значення «5 балів» надається показнику, який гірший за базовий; «10 балів» - на рівні базового; «15 балів» - значення показника більше за базовий.

Етап 2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності підприємства за формулами, наведеними вище.

Етап 3. Розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства.

Така оцінка конкурентоспроможності охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко та ефективно отримати картину стану підприємства на галузевому ринку.

Розглянутий метод має явні переваги. Він є зручним для використання при дослідженні конкурентоспроможності виробничого підприємства, охоплює основні напрями діяльності такої організації. Разом з тим в його основу закладена експертна оцінка показників вагомості кожного коефіцієнта, атака оцінка не може вважатися абсолютно достовірною.

3. Аналітична частина оцінки конкурентоспроможності

3.1 Загальна характеристика підприємств

Назва підприємства відкрите акціонерне товариство "Івано-Франківськце-мент" (скорочено ВАТ "Івано-Франківськцемент").

Організаційно-правова форма - акціонерне товариство.

Форма власності - колективна.

Місце знаходження.

ВАТ “Івано-Франківськцемент” розташоване на заході України, в мальовничому куточку Прикарпаття на березі невеликої гірської річки Бистриця, на віддалі 5 км від обласного центру міста Івано-Франківськ , в селі Ямниця.

Юридична та поштова адреси: 77422, с.Ямниця, Тисменицького р-ну, Івано-Франківської обл.

Основним видом діяльності підприємства є виробництво будівельної продукції, такої як цемент, шиферні листи, азбестоцементні труби, карбонатна порода та інших видів продукції. ВАТ”Івано-Франківськцемент” є найбільшим виробником азбоцементних труб (42,8%) та шиферу (48,9%), а також займає досить значне місце в виробництві цементу (7%) і клінкеру (7,3%) в галузі. ВАТ “Івано-Франківськцемент” використовувало у 1998 році власні потужності на 82,3%, що є досить високим показником в порівнянні з іншими підприємствами цементної галузі України.

Історія створення і розвитку підприємства.

У зв'язку з бурхливим розвитком промислового і цивільного будівництва в 50 - 60 роки на Прикарпатті виникла гостра потреба в підприємствах будівельної індустрії, особливо цементної промисловості.

Найбільш сприятливим місцем для розташування цементного заводу була визначена Івано-Франківська область, багата покладами вапняку і мергелю - основної сировини для виробництва цементу. Важливу роль у виборі місця будівництва відіграли забезпеченість області трудовими і енергетичними ресурсами - природним газом та електроенергією.

* У 1958 році, враховуючи усі ці сприятливі умови, було прийнято рішення про будівництво на околиці с.Ямниця комбінату будівельних матеріалів.

* У 1961 році інститут "ПівденДіпроект" видав технічну документацію на будівництво цементного заводу, в основу якого прийнято максимальне використання вже побудованих об'єктів. Проектом було передбачено "мокрий" спосіб виробництва цементу.

* Таким чином, у 1961 році було розпочато, а у 1964 р. - завершено будівництво заводу. Проектна потужність - 160 000 тоннн портландцементу (ПЦ) на рік.

* У березні 1963 року прийнято рішення про реконструкцію цеху будівельного гіпсу і гіпсових неосипних бинтів.

* У 1966 році реконструкцію завершено. Згідно проекту річна потужність нового цеху і склала 11 000 тоннн медгіпсу і 1,5 млн. м2 гіпсових бинтів в рік.

* У 1972 році - здійснене розширення помельного відділення, сировинного відділення і об'єднаного складу. Потужність заводу доведено до 320 000 тоннн ПЦ в рік.

* У 1972 році для задоволення потреб регіону в покрівельних матеріалах прийнято рішення про спорудження заводу азбестоцементних виробів. Економічно доцільним варіантом було спорудження нового виробництва на базі Ямницького (з 1973 - Івано-Франківського) цементного заводу.

* У першому кварталі 1973 року за проектом московського "НДІ Азбестоцемент" розпочато будівництво азбестоцементного заводу потужністю 200 млн. умовних плит шиферу і 760 укм труб в рік.

* У 1975 році, разом із уже діючим цементним і гіпсовим, новий завод склав цілий комплекс, названий згодом Івано-Франківським цементно-шиферним комбінатом. В нинішній час - ВАТ "Івано-Франківськцемент".

* У 1978 році були розпочаті будівельно-монтажні роботи на лінії по виробництву! азбестоцементних виробів методом екструзії потужністю 629 200 погонних метрів в рік, а ві липні 1979 року одержано першу продукцію.

* 3 1980 року по 1983 рік велось будівництво нового корпусу гіпсового цеху, куди перенесено діючу і змонтовано другу технологічну лінію по виробництву медичних бинтів.

* У 1986 році введено в дію лінію по виробництву каменів бетоннних стінових, а в 1992 році освоєно ще один вид продукції - камені стінові гіпсові,

* У 1990 році розроблено технічну документацію і розпочато будівництво ІП технологічної лінії по випуску клінкеру потужністю 89 000 тоннн в рік.

Паралельно будівництву нових виробничих цехів розбудовувалась інфраструктура комбінату.

* У 1973 році на березі Дніпровсько-Бузького лиману біля М.Очаків на пайових засадах збудовано базу відпочинку. До послуг працівників також надана постійно працююча база ві с.Рибне.

* 3 1984 року почав працювати санаторій - профілакторій на 100 місць.

* У 1992р. на базі профілакторію створено діагностично-оздоровчий центр.

Враховуючи нестабільність економічної ситуації в країні, керівництво комбінату зі згоди всього колективу вперше в практиці області вирішило ввести в структуру підприємства ще один підрозділ - агроцех.

* 3 травня 1993 року було створено ще 150 додаткових робочих місць, а асортименті продукції збагатився на такі види, як молоко, сметану, сир, м'ясо, сир, овочі, зернові.

* 3 травня 1996 року на правах цеху в стуктуру комбінату влився завод залізо-бетоннних виробів.

* У січні 1997 року була проведена реконструкція цементного млина з встановленням сепаратора німецької фірми «Крістіан Пфайфер».

* У 1998 році було запущено четвертий млин з сепаратором фірми «Крістіан Пфайфер» та пальник «МАS».

* На комбінаті нараховується 5 основних виробничих цехів:

· Гірничий цех;

· Цементний цех;

· Цех по виробництву гіпсових бинтів, гіпсу і блоків КСГ;

· Цех азбестоцементних виробів;

· Цех Івано-Франківськцементних виробів.

Сукупність технологічного, енергетичного, ремонтного обладнання, організаційних та обчислювальних засобів, інструментів та пристосувань, які необхідні для здійснення виробничого процесу, визначає стан матеріально-технічної бази підприємства.

Основним видом діяльності ВАТ “Івано-Франківсьцемент” є виробництво будівельних матеріалів, виробництво товарів народного споживання. Продукція підприємства є надзвичайно різноманітна, тому для її виготовлення необхідно цілий ряд специфічного обладнання.

Стан матеріально-технічної бази, тобто рівень її досконалості, повинен відповідати вимогам і особливостям даного виробництва. Матеріально-технічну базу підприємства складають предмети і засоби праці. Класифікація основних фондів ВАТ “Івано-Франківськцемент”, котрі представляють собою засоби праці, наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1- Структура основних виробничих фондів ВАТ “Івано-Франківськцемент”

Основні виробничі фонди

Структура, %

Всього

100

в тому числі:

- будівлі

12

- споруди

9,2

- передавальні пристрої

2,3

- силові машини і обладнання

24,7

- робочі машини і обладнання

37,3

Транспортні засоби

10,2

- інші

4,3

конкурентоспроможність товар показник оцінка

Як видно з даних приведених в таблиці 1.1, особливістю структури основних фондів ВАТ “Івано-Франківськцемент”, є те, що найбільшу питому вагу в загальному обсязі основних фондів складають машини і обладнання. При цьому, в даній групі переважає робоче обладнання. Саме робоче обладнання і є основним виробничим обладнанням на даному підприємстві.

Дане обладнання встановлене в цехах підприємства в залежності від виду продукції, що там виготовляється. На сьогоднішній день потужність підприємства складає 65% його проектної потужності. Зменшення встановленої потужності відбулося внаслідок зменшення обсягів виробництва, через відсутність попиту на неї. Однак, незважаючи на це, на підприємстві необхідне оновлення основних виробничих фондів. Крім того, в неналежному стані перебувають деякі вантажопідйомні пристрої, оновлення потребує вагони-думпкари, які перевозять із кар'єрів мергель і вапняк, що є основною сировиною для виробництва цементу.

Стан технічного виробництва характеризують показники таблиці 1.2.

Таблиця 2.2- Показники технічного рівня виробництва.

показники

1999

2000

2001

2002

2003

1. Коефіцієнт механізації

0,68

0,70

0,71

0,74

0,75

2. Коефіцієнт автоматизації

0,32

0,35

0,35

0,34

0,33

3. Коефіцієнт придатності основного обладнання

0,80

0,74

0,71

0,69

0,62

Як бачимо, коефіцієнт придатності основного обладнання знижується протягомі аналізованого періоду, це свідчить про моральне та фізичне зношення устаткування і відсутність нової техніки. Зменшується коефіцієнт автоматизації, на ще досить низькому рівні перебуває коефіцієнт механізації. Однак, в той же час на підприємстві застосовується багато високоефективних технологій.

Крім основного обладнання на підприємстві знаходиться загальне обладнання, яке не є безпосереднім виробником продукції, але забезпечує хід процесу виробництва. До нього відноситься: насосна станція, електрообладнання, автоматична телефонна станція, теплообладнання.

Важливу роль для підтримання технічного обладнання в належному стані має ремонтне господарство. Капітальні, середні та поточні ремонти проводяться в ремонтно-механічному цеху.

Для нормальної роботи підприємства важливе значення має безперебійне ресурсозабезпечення. Будівельна промисловість характеризується широкою різноманітністю продукції, а відповідно і матеріалів для її виготовлення. Основним ресурсом для виготовлення цементу є мергель і вапняк і дане підприємство забезпечує себе даним видом сировини. Виготовлення цементу іде як сировина на виготовлення інших видів продукції.

Отже, як видно з приведеної характеристики, виробництво на ВАТ “Івано-Франківськцемент” - процес виготовлення продукції технологічно і технічно підтримується на досить високому рівні. Хоча деяке обладнання потребує оновлення, або часткової його реконструкції. І лише за такої умови можливе в свою чергу ефективне використання матеріальних ресурсів.

3.2 Аналіз основних техніко-економічних показників

Основними техніко-економічними показниками діяльності ВАТ “Івано-Франківськцемент” є чистий прибуток, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), валовий прибуток і рентабельність.

Для виявлення основних тенденцій розвитку підприємства за аналізований період визначимо основні техніко-економічні показники його діяльності. Вони дозволяють уявити стан справ на об'єкті дослідження і сформувати основні напрямки дій стосовно покращення становища на підприємстві.

Для аналізу основних техніко-економічних показників промислового підприємства використовують метод рядів динаміки, приведений у теоретичній частині даного проекту. Проведемо розрахунок, результати якого заносимо в таблицю 2.2.

Таблиця 2.3 - Аналіз ТЕП ВАТ “Івано-Франківськцемент”

Показник

Рік

Абсолютне значення

Абсолютний приріст

Темп росту, %

Темп приросту, %

базовий

ланцюговий

базовий

ланцюговий

базовий

ланцюговий

Об'єм товарної продукції, тис.грн.

2002

145270,00

-

-

100,00

-

-

-

2003

165610,00

20340,00

20340,00

114,00

114,00

14,00

14,00

2004

194686,00

49416,00

29076,00

134,02

117,56

34,02

17,56

2005

191261,00

45991,00

-3425,00

131,66

98,24

31,66

-1,76

2006

203976,00

58706,00

12715,00

140,41

106,65

40,41

6,65

Чистий прибуток, тис.грн

2002

18902,00

-

-

100,00

-

-

-

2003

20827,00

1925,00

1925,00

110,18

110,18

10,18

10,18

2004

22571,00

3669,00

1744,00

119,41

108,37

19,41

8,37

2005

21282,00

2380,00

-1289,00

112,59

94,29

12,59

-5,71

2006

14057,00

-4845,00

-7225,00

74,37

66,05

-25,63

-33,95

Середньо-місячна заробітна плата

2002

975,00

-

-

100,00

-

-

-

2003

903,00

-72,00

-72,00

92,62

92,62

-7,38

-7,38

2004

964,00

-11,00

61,00

98,87

106,76

-1,13

6,76

2005

974,00

-1,00

10,00

99,90

101,04

-0,10

1,04

2006

947,00

-28,00

-27,00

97,13

97,23

-2,87

-2,77

Витрати на 1 грн. товарної продукції, грн.

2002

73,40

-

-

100,00

-

-

-

2003

75,20

1,80

1,80

102,45

102,45

2,45

2,45

2004

75,40

2,00

0,20

102,72

100,27

2,72

0,27

2005

85,60

12,20

10,20

116,62

113,53

16,62

13,53

2006

87,10

13,70

1,50

118,66

101,75

18,66

1,75

Фондовіддача, грн/грн

2002

1,190

-

-

100,00

-

-

-

2003

1,300

0,110

0,110

109,244

109,244

9,244

9,244

2004

1,400

0,210

0,100

117,647

107,692

17,647

7,692

2005

1,500

0,310

0,100

126,050

107,143

26,050

7,143

2006

1,550

0,360

0,050

130,252

103,333

30,252

3,333

Рентабельність продукції, %

2002

0,12

-

-

100,00

100,00

-

-

2003

0,13

0,01

0,01

108,33

108,33

8,33

8,33

2004

0,14

0,02

0,01

116,67

107,69

16,67

7,69

2005

0,13

0,01

-0,01

108,33

92,86

8,33

-7,14

2006

0,11

-0,01

-0,02

91,67

84,62

-8,33

-15,38

продуктивність праці

2002

186,24

-

-

100,00

-

-

-

2003

168,99

-17,25

-17,25

90,74

90,74

-9,26

-9,26

2004

160,90

-25,35

-8,09

86,39

95,21

-13,61

-4,34

2005

149,42

-36,82

-11,47

80,23

92,87

-19,77

-6,16

2006

133,75

-52,49

-15,67

71,82

89,51

-28,18

-8,41

Проведені розрахунки дозволяють сформувати загальну оцінку виробничо-господарської діяльності ВАТ “Івано-Франківськцемент” протягом останніх п'яти років.

Один з найважливіших показників, що характеризують діяльність підприємства є об'єм товарної продукції. За аналізований період цей показник змінювався по наростаючій. Так у 2003 році він виріс на 20340,00 грн, у порівнянні з 2002 роком, у 2004 році збільшився на 29076,00, у 2005 році скоротився на -3425,00 в порівнянні з 2004. у 2006 зріс на 12715,00 і становив уже 58706,00. Такі позитивні зміни обсягів товарної продукції пов'язані із збільшення попиту на продукцію підприємства, збільшенням його робочої потужності, відновленням зв'язків із колишніми споживачами та укладанням договорів з новими партнерами. За аналізований період показник витрат на одну грн. товарної продукції: незначно зростає у 2003, 2004 році а в 2005 темп зростання витрат на 1 грн. товарної продукції зріс (на 16,62% порівняно з базовим роком). Динаміка показника витрат на 1 грн. товарної продукції повністю прив'язана до обсягів виробництва, тому спад чи зростання аналізованого показника пояснюється насамперед аналогічною зміною обсягів виробництва. Крім цього значний вплив на збільшення показника мало зростання цін на сировину, матеріали та енергоресурси. І як наслідок іде скорочення валового прибутку.

Чистий прибуток ВАТ “Івано-Франківськцемент” змінювався у значних межах. Так у 2003 році він зріс в порівнянні з базовим 2002 роком на 1925 тис. грн., В 2004 році на 3669 тис.грн. а 2005 році на 2380, а в 2006 році скоротився у порівнянні з базовим на 4845 тис.грн., що обумовлено такими факторами як зміна тарифів на енергоносії, та подорожчання сировини.

Відповідно рентабельність підприємства мала таку ж тенденцію як чистий прибуток підприємства. Протягом 200-2004 показник зростає, а в 2005-2006 роках незначний спад.

Продуктивність праці, протягом всього аналізованого періоду поступово знижується. Так у звітному 2002 році складала 186,24 тис.грн., а в 2006 році скоротилася на 28,18 відсотків, або на 52,49 тис.грн.

Розглянемо динаміку реалізації цементу за п'ять років

Як видно з таблиці 2.3 випуск товарної продукції по цементу та шиферу, збільшується протягом аналізованого періоду. Отже підприємство продовжує зміцнювати фінансове становище з випуску цементу та шиферу на ринку області та України.

Таблиця 2.3 - Випуск товарної продукції в асортименті у відпускних цінах

Найменування Од.вим

2002 рік

2003 рік

2004 рік

2005 рік

2006 рік

К-ть

Сума

К-ть

Сума

К-ть

Сума

К-ть

Сума

К-ть

Сума

Цемент-всього т.тн

462,7

490,3

532,1

518,2

522,7

а)цемент для внут.спожив.

258,6

241,2

254,5

251,3

259,8

б)цемент товарний

204,1

21835,8

249,2

31629,8

277,6

40914,6

266,9

40228

262,9

41613,6

Випал клінкеру

374,7

406

417,6

386,4

414,8

в тіч.сульфоалюмоферитний

4,5

товарний

0,1

16

Листи а/цементні муп

281,2

77741,4

257,4

76366,8

274,2

94922,5

273,4

1Е+07

274,5

116416,1

СХ1750

263,6

71224,9

241,6

69681,3

258,1

88175,9

255,1

91527

256,1

107713,4

плоский

17,6

6516,5

15,8

6685,5

16,1

6746,6

18,3

8058,8

18,3

8702,7

Труби і муфти аз. цемент. укм

595

55'7,7

642

6628,2

600,9

7553,8

444,1

6257,4

558,7

8154,8

Гіпс -всього т.тн.

18,5

1871,5

23,8

3036,7

23,3

4081,8

24,7

4414,5

28,1

4952,5

в.т.ч.гіпс будівельний

16,3

20,5

21,1

23,9

27,3

а)товарний

16,1

1695

20,5

2721,6

21,1

3791,3

23,9

4266,3

27,3

4750,8

в.т.гіпс медичний

2,2

3,3

2,2

0,8

0,8

а)товарний

1,5

176,5

2,2

315,1

1,6

290,5

0,5

148,2

0,7

201,7

Мед бинти т.м2

1620,7

3392,7

2504,3

6313,1

2593,1

6972,5

2518,5

6377,4

1617,3

4371,4

Порода карбонатна т.тн.

44,4

295,2

43,4

404,1

60,7

565,6

60,9

528,3

69,1

997.5

Вироби екструзійні туп

804,8

550,7

456,6

408

410,2

459,3

Розчин цементний т.мЗ

3

202,9

2,7

260,3

3,3

390,7

1,8

202,9

0,9

102,6

Розчин вапняний т.мЗ

3

220,8

2,3

228,8

1,6

202,7

1,4

159,7

0,9

97.8

Блоки СКЦ т.шт.

155,9

147,5

115,3

134,8

121,6

151,4

355

442,6

294,4

438,4

Блоки СКГ т.шт.

22,5

15,9

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены