Таблиця

Розрахунки свідчать про зростання платоспроможності підприємств по короткостроковим зобов'язанням:

у порівнянні 2001 року з 2000 роком на 0,18 (1,64-1,46);

У порівнянні 2002 року з 2001 роком на 0,05 (1,69-1,64).

Коефіцієнт термінової ліквідності розраховується за формулою:

Теоретичне рекомендоване значення цього показника повинне бути більше 1.

Для одержання результату підставимо дані додатку у формулу:

З отриманих результатів видно, що коефіцієнт термінової ліквідності на кінець періоду 2000 року, у порівнянні з початком, знизився на 0,12 (0,85-0,97). Але починаючи з початку періоду 2001 року, він почав збільшуватись, і різниця між початком і кінцем цього року склала 0,04 (0,89-0,85), а різниця між початком і кінцем 2002 року склала 0,06 (0,95-0,89). Всі одержані показники нижчі за 1 свідчать про невисоку платоспроможність підприємства.

Для більшої наглядності зведемо всі дані у таблицю 2.10.

Таблиця 2.10 Показники фінансово-економічної ефективності підприємства за період 2000 - 2002 рр.

Висновок: в 2002 році фінансовий стан підприємства був автономним, незалежність від зовнішніх джерел фінансування збільшилась, фінансова стійкість є досить високою і на кінець року ще збільшилась. Збільшилась питома вага основного капіталу та спроможність самофінансування. Здатність підприємства розрахуватись по своїм зобов'язанням характеризує ліквідність (платоспроможність); спроможність покриття заборгованості поліпшилась, але все ще залишається незадовільною. Загальна ліквідність характеризується позитивно, вона протягом року збільшилась. А от спроможність розраховуватись з боргами негайно є незадовільною. Також не на належному рівні знаходиться спроможність покривати кредиторську заборгованість за рахунок дебіторської, хоча цей показник поліпшився.

В цілому загальний та фінансовий стан КП «Харчосмакова фабрика» характеризується як автономний і стійкий, є можливість самофінансування. Єдина проблема, яка може виникнути - це негайне покриття заборгованості, яка витікає в основному з наявності великої кількості дебіторів.

3.Раціоналізація системи управління персоналом на КП «Нижньосірогозька харчосмакова фабрика»

3.1 Аналіз системи управління персоналом підприємства

Зміст економіки управління виробництвом може бути розкрите на основі аналізу потенціалу працівників, управлінського потенціалу, витрат на керування , ефективності керування .

Показником ефективності системи управління є оцінка рівня продуктивності. Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих і допоміжних показників.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічне вироблення продукції одним працюючим . Величина його залежить не тільки від вироблення робітників, але і від питомої ваги останніх у загальній чисельності промислово - виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня.

Аналіз впливу трудових факторів на обсяг товарної продукції, виробленої в 2001 долі та в 2002 роках .

На основі таблиці 3.1 зробимо розрахунок впливу факторів на відхилення продуктивності праці 2002 року від 2001 року:

1) зміна частки робітників у складі промислово-виробничого персоналу:

, де (3.1)

ВПр1 - втрати чи доходи від факторів, що впливають на продуктивність праці за рахунок зміни частки робітників у складі промислово-виробничого персоналу у 2002 році, туб.;

Ч - відхилення частки робітників у складі промислово-виробничого персоналу, чол.;

СВ1 - середньомісячний виробіток одного робітника за 2001 рік, туб.

Підставивши дані таблиці 3.1, одержимо:

Отже, зміна частки робітників у складі промислово-виробничого персоналу у 2002 році у порівнянні з 2001 роком призвела до зниження випуску продукції на 0,77 туб.

2) зміна середньомісячного виробітку одного робітника:

, де (3.2)

ВПр2 - втрати чи доходи від факторів, що впливають на продуктивність праці за рахунок зміни середньомісячного виробітку одного робітника у 2002 році, туб.;

Св - відхилення середньомісячного виробітку одного робітника у 2002 році від 2001 року, туб.;

Ч2 - частка робітників у складі промислово-виробничого персоналу у 2002 році, чол.

Отриманий результат показує, що зміна середньомісячного виробітку одного робітника у 2002 році принесла підприємству 16,38 туб. продукції.

У тому числі на фактор №2, у свою чергу, вплинули такі фактори, як:

а) зміна кількості відпрацьованих днів одним робітником:

ВПр3 = Квд*Тд1*Сг1, де(3.3)

ВПр3 - втрати чи доходи від факторів, що впливають на продуктивність праці за рахунок зміни кількості відпрацьованих днів одним робітником у 2002 році, туб.;

Квд - відхилення кількості відпрацьованих днів одним робітником у 2002 році від 2001 року;

Тд1 - тривалість робочого дня у 2001 році, год.;

Сг1 - середньогодинний виробіток одного робітника у 2001 році, туб.

Підставивши дані таблиці 3.1, отримаємо:

ВПр3 = 12*7,5*0,02=1,8туб

З отриманого результату можна зробити висновок, що зміна кількості відпрацьованих днів одним робітником принесла 1,8 туб продукції.

б) зміна тривалості робочого дня:

ВПр4 = Тд*Квд1*Сг1 , де(3.4)

ВПр4 - втрати чи доходи від факторів, що впливають на продуктивність праці за рахунок зміни тривалості робочого дня, туб.;

Тд - відхилення тривалості робочого дня у 2002 році від 2001 року, год.;

Квд1 - кількість відпрацьованих днів одним робітником у 2001 році;

Сг1 - середньогодинний виробіток одного робітника у 2001 році, туб.

Підставивши дані таблиці 3.1, отримаємо:

ВПр4 = 0,5*264*0,02= 2,64туб

Отже, зміна тривалості робочого дня у 2002 році у порівнянні з 2001 роком, принесла підприємству 2,64 туб продукції.

В) зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

ВПр5 = Сг*Квд2*Тд2 , де (3.5)

ВПр5 - втрати чи доходи від факторів, що впливають на продуктивність праці за рахунок зміни середньогодинного виробітку одного робітника у 2002 році у порівнянні з 2001 роком, туб.;

Сг - відхилення середньогодинного виробітку одного робітника у 2002 році у порівнянні з 2001 роком, туб.;

Квд2 - кількість відпрацьованих днів одним робітником у 2002 році;

Тд2 - тривалість робочого дня у 2002 році, год.

Підставивши значення таблиці 3.1 у формулу, отримаємо:

ВПр5 = 0,01*276*8 = 22,08 (туб)

Отже, зміна середньогодинного виробітку одного робітника у 2002 році принесла підприємству 22,08 туб продукції.

Якщо проаналізувати одержані останні три фактори, то стане видно, що зміна кількості відпрацьованих днів одним робітником, зміна тривалості робочого дня та зміна середньогодинного виробітку одного робітника, принесли підприємству у 2002 році 42,13 туб продукції (-0,77+16,38+1,8+2,64+22,08).

3.2 Ефективність системи управління персоналом

Ефективність системи управління персоналом можна оцінити по показниках ефективності діяльності підприємства. Мається на увазі те, що підвищення ефективності виробництва знаходиться в залежності від ступеня участі в цих процесах усіх працівників.

В ієрархії показників результативності діяльності можна виділити показники ефективності праці, що, у свою чергу, правомірно підрозділити на кілька груп (рис. 2).

Зокрема , це група показників продуктивності і якості праці: показники, що характеризують рівень розвитку робочої сили; показники ефективності мотивації праці. Такий підхід дозволяє комплексно оцінити ефективність керування персоналом з позиції значимості кінцевих результатів виробництва , продуктивності і якості праці й організації роботи персоналу як соціальної системи.

Продуктивність - це відношення між продукцією, зробленою системою, і витратами на її виготовлення.

Продуктивність праці є приватним показником продуктивності в загальному виді , що порівнює результати діяльності з витратами живої праці.

Розглянемо зміну продуктивності праці при максимізації потужностей підприємства. Продуктивність праці визначається по формулі:

Пт=ВП/Чппп,(3.6)

де ВП - об'єм випущеної продукції, тис. грн.

Чппп - чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

При плануванні збільшення випуску продукції на 10%, ми отримаємо об'єм 3004,1 туб готової продукції (2731*10/100+2731). Підставивши ці дані в формулу, отримаємо:

Птб= 2731/54 = 50,57 тис. грн./ чол.

Птп= 3004,1/57 = 52,73 тис. грн./ чол.

Продуктивність праці в 2002 році складала 50,57 тис. грн./ чел. Проектний варіант дозволяє повисити продуктивність праці на 4,27% ((52,73*100/50,57)-100).

Стратегія підвищення продуктивності праці та використання трудових ресурсів підприємства відображена у виді схеми на рис. 6.

Таким чином, основним показником економічної ефективності праці є його продуктивність. Економічну ефективність праці робітників можна опреділити по формулі:

Ет = ПТ*Ч*К, где (3.7)

Ет - ефективність використання живої праці

ПТ - продуктивність праці

Ч - чисельність промислово - виробничого персоналу, чол.

К - узагальнюючий показник якості.

Узагальнюючий показник якості, рівний 1.

Підставивши попередні показники в формулу, отримаємо:

Етф = 50,57*54*1= 2730,78 тис. грн.

Етп = 52,73*57*1= 3005,61 тис. грн.

Ефективність використання живого труда при максимізації потужностей підприємства збільшиться на 10,06% ((3005,61*100/2730,78)-100).

Така зміна показника ефективності дає основу вважати, що заходи по автоматизації управлінської діяльності на КП «Нижньосірогозька харчосмакова фабрика» при використанні максимальної потужності підприємства має добрі оцінки та приведе до підвищення ефективності виробництва.

3.3 Раціоналізація системи управління персоналом на КП «Нижньосірогозька харчосмакова фабрика»

Розглянемо удосконалювання системи управління персоналом на основі автоматизації діяльності службовців у двох варіантах:

- автоматизація праці при дійсному положенні підприємства (варіант

- автоматизація праці службовців у проектному варіанті, тобто при зміні організаційної структури управління підприємством і максимальним використанням потужностей (варіант 2).

При аналізі ефективності системи управління персоналом на КП "Нижньосірогозька харчосмакова фабрика" було виявлено, що на даному етапі рівень розвитку механізації й автоматизації праці працівників має досить низькі показники, а саме на один працівника адміністративно-управлінського персоналу в 2002 році приходилося 430 грн. вартості оргтехніки, установленої на підприємстві. Загальна вартість управлінської оргтехніки в 2002 році склала 3000 грн. Для підвищення продуктивності праці і скорочення витрат, зв'язаних з виплатою заробітної плати, розрахуємо необхідну суму на автоматизацію діяльності службовців.

Дані для розрахунку вартості автоматизації діяльності службовців КП "Нижньосірогозька харчосмакова фабрика" відображені в табл. 3.2

Таблиця 3.2 Дані для розрахунку вартості автоматизації діяльності службовців

Підприємство, через брак власних засобів , змушено взяти кредит. Для одержання кредиту підприємство повинне бути платоспроможним . Проаналізуємо платоспроможність КП "Нижньосірогозька харчосмакова фабрика". Дані для розрахунку показників зведені в табл.3.3

Таблиця 3.3 Дані для розрахунку показників платоспроможності КП "Нижньосірогозька харчосмакова фабрика"

Результати розрахунків показників платоспроможності КП "Нижньосірогозька харчосмакова фабрика" зведемо в таблицю3.4

Таблиця 3.4 Розрахунок показників платоспроможності КП " Нижньосірогозька харчосмакова фабрика"

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує структуру капіталу підприємства, припустимим вважається значення показника, що не перевищує 70%. Харчосмакова фабрика має значення цього показника рівне 46%.

Індекс покриття відсотків по кредитах характеризує здатність підприємства регулярно виплачувати відсотки по кредитах. Чим більше індекс, тим менший у підприємства ризик недостачі засобів для виплат відсотків по зобов'язаннях. Нижнє припустиме значення індексу - 2,5 рази. Аналізоване підприємство має показник рівний 11,53.

Значення коефіцієнта оборотності надходжень повинне перевищувати 7 разів . Ми маємо 24,9. Якщо показник імовірності банкрутства більше 2,99 - підприємство функціонує успішно. Цей показник КП "Нижньосірогозька харчосмакова фабрика" дорівнює 3,88.

Майже всі аналізовані показники КП "Нижньосірогозька харчосмакова фабрика" показують позитивну платоспроможність підприємства і дають можливість одержати кредит.

Кредит можна взяти під 18 % річних терміном на 1 рік. Розрахуємо вартість кредиту відчисляється рваними частинами кожен місяць протягом року, і зведемо в таблиці. Розрахунок при консервативному варіанті відображений у табл., а при проектному варіанті - у табл.3.5

Таблиця 3.5 Вартість кредиту, одержуваного на рік під 18 % річних (1 варіант)

Таблица 3.6 Вартість кредиту, одержуваного на рік під 18 % річних (2 варіант)

Вартість кредиту по 1 варіантові склала 8011,73 грн., а по 2 варіантові - 12401,77 грн.

При 1 варіанті, внаслідок автоматизації пропонується звільнення 4 чоловік, що дає нам економію засобів на оплаті праці службовців , обумовлену по формулі

Эс = ЗПср * Чс,

де ЗПСР - середньорічна заробітна плата службовців , грн.

Чс - кількість вивільненого персоналу, чол.

Эс = 3084 * 4 = 12336 грн/год

В 2 варіанті грошовим потоком буде прибуток від продукції, що входить у 10 %, на які ми збільшуємо випуск продукції.

Розрахуємо прибуток при реалізації 2 варіанти по формулі:

Прп = Прб * (Іро - 1)

где Прп - проектний прибуток, тис. грн.;

Прб - прибуток базисного року, тис. грн.;

Іро - індекс росту обсягу випущеної продукції

Якщо ми бажаємо збільшити обсяг випущеної продукції на 10 %, то індекс росту обсягу випущеної продукції буде рівним 1,1.

Підставивши значення у формулу, одержимо :

Прп = 115,3 * (1,1 - 1)

Розрахуємо період окупності по двох варіантах:

ПО = ИС / ДП

де ИС - інвестиційні засоби , грн.;

ДП - грошовий потік, грн.

ПО1 = 8011,73 / 12336 = 0,7

ПО2 = 12401,77 / 11530 = 1,08

Період окупності при першому варіанті значно нижче. Але з погляду моральний і соціальної краще було б прийняти другий варіант, тому що це б забезпечило реалізацію ряду факторів, таких як:

§ відсутність скорочення персоналу;

§ створення системи керування персоналом;

§ максимальне використання потужностей підприємства.

Але з погляду економічної більш доцільно прийняти перший варіант.

4. Охорона праці та екологія

4.1 Виробнича санітарія

Вивчення і рішення проблем, зв'язаних із забезпеченням здорових і безпечних умов, у яких протікає праця людини - одна з найбільш важливих задач у розробці нових технологій і систем виробництва . Вивчення і виявлення можливих причин виробничих нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж, і розробка заходів і вимог, спрямованих на усунення цих причин дозволяють створити безпечні і сприятливі умови для праці людини. Комфортні і безпечні умови праці - один з основних факторів службовців, що впливають на продуктивність. Робота співробітників безпосередньо зв'язана з комп'ютером, а відповідно зі шкідливим додатковим впливом цілої групи факторів, що істотно знижує продуктивність їхньої праці.

Задачею служби виробничої санітарії є виконання комплексу заходів спрямованих на поліпшення умов праці робітників і підвищення їхньої продуктивності на всіх стадіях технологічного процесу, а також усунення несприятливе діючих на здоров'я робочих шкідливих факторів і попередження професійних захворювань.

Для регулювання метеоумов у приміщенні використовують вентиляцію загальобмінну і місцеву.

Відповідно до ДСТУ 12.1.005 - 89 для категорій робіт 1а в таблиці 4.1 приведені оптимальні норми температур, відносної вологості, швидкості руху повітря в робочої зон виробничих приміщень.

Таблица 4.1 Оптимальні метеоумови на робочому місці

Робота на КП "Нижньосірогозька харчосмакова фабрика" безпосередньо зв'язана зі шкідливим впливом цілої групи факторів, що істотно знижує продуктивність праці. У процесі роботи здоров'ю і навіть, життя людей можуть загрожувати фактори, викликані переважно неправильною організацією роботи або недотримання техніки безпеки. Відсутність нормальних метеоумов, вплив шуму і вібрації, недостатня освітленість можуть викликати підвищену стомлюваність і ослаблення зору. Безпосередню небезпеку для життя і здоров'я людей являють собою прилади й елементи устаткування, що вимагають для своєї роботи харчування від мережі з високою напругою.

4.2 Оздоровлення повітряного середовища

Усунення впливу таких шкідливих виробничих факторів, як виділення газів, пар , пилу, надлишкового тепла і вологи, і створення здорового повітряного середовища є найважливішою задачею , що повинна здійснюватися комплексно, одночасно з рішенням основних питань виробництва . Приміщення, у яких дотримані оптимальні метеоумови, вважають приміщеннями без підвищеної небезпеки. Для правильного вибору оптимальних метеоумов у різні періоди року необхідно керуватися таблицею 4.2.

Таблица 4.2 Оптимальні метеоумови в приміщенях

Установка кондиціонера і регулярне вологе збирання вирішує проблему підтримки необхідних параметрів нормальних метеоумов і чистоти повітря в робочій зоні.

4.3 Розрахунок загального опору пристрою , що заземлює

Заземлітелі звичайно виготовляють зі сталі різного профілю: круглої арматурної сталі, сталевих труб, куточка, стрижнів іншого профілю.

Великою частиною для цих цілей використовують круглу арматурну сталь діаметром 12-30 мм, сталеві труби діаметром 30-50 мм, кутову сталь з розміром полиці 40*40 - 60*60 мм. довжина вертикальних заземлітелей складає 3-5 м. Рідше знаходять застосування горизонтальні заземлітелі, виконані у виді сталевого прутка діаметром 10-12 мм, довжиною до 10 метрів.

Глибина закладки заземлітеля складає 0,5-0,8 метра від поверхні землі. Формули для визначення опору розтіканню струму одиночних заземлителей різного профілю приведені в табл. 4.3.

Таблиця 4.3 Визначення опіру розтікання струму

Об'ємний питомий опір ґрунту визначають за допомогою приладів . Коли можливість прямого виміру відсутній , значення питомого обсягу опору ґрунту орієнтовно приймають по табл. 4.4.

Таблиця 4.4 Питомий об'ємний опір ґрунтів, Ом/м

З табл. 4.4 видно, що питомий об'ємний опір ґрунтів коливається в широких межах від десятків до сотень Ом/м. Воно залежить від багатьох факторів: природи ґрунтів, ступінь їхньої ущільненості, температури, вологості, часу року. Абсолютно сухий ґрунт є поганим провідником, але найменше його зволоження різке знижує його опір і токопроводимость збільшується. Добре проводить струм і довго утримує вологу глина, тому в глинистому ґрунті заземлення більш функціональне, чим у погано провідних ґрунтах.

Особливо великий вплив на опір робить час року. Узимку при низькій температурі відбувається збільшення окремого опору ґрунту, з підвищенням температури воно знижується і провідність зростає. Найбільшому впливові атмосферних умов піддаються верхні шари землі, що узимку промерзають, навесні і восени насичуються вологою, а влітку прогріваються і висихають. Більш глибокі шари землі мають стабільний опір, тому вертикальні заземлители, глибоко занурені в ґрунт виконують свої функції краще, ніж горизонтальні смугові, що прокладаються в ґрунті на невеликій глибині.

При проектуванні пристроїв , що заземлюють, необхідно враховувати коефіцієнт сезонності (ц), що показує зміна питомого опору ґрунту в залежності від погодних і кліматичних умов.

Розрахункове значення питомого опору:

Сq= сt* ц(4.4)

Таблиця 4.5 Признаки кліматичних зон для визначення коефіцієнту сезонності

Знаючи опір розтіканню напруги одиночного вертикального заземлітеля (Rb), розрахованого по формулам табл. 4.3, та найбільший допустимий опір заземлюючого приладу (Rзаз) згідно правил ПУЕ, визначають кількість необхідних до установки заземлітелей (nb):

де зВ - коефіцієнт використання вертикальних заземлювачів

Таблиця 4.6 Коефіцієнт використання зВ вертикальних електродів групового заземлітеля без рахунку впливу полоси зв'язку

Для з'єднання вертикальних заземлювачів використовують полосну сталь з перетином не менш 4*12 мм або сталь круглого перетину діаметром не менш 6 мм. опір розтіканню струму горизонтальних заземлювачів приведені в табл. 4.7.

Таблиця 4.7 Опір розтіканню струму горизонтальних заземлювачів

де с - об'ємний питомий опір ґрунту з обліком ц, Ом/м;

le - довжина провідника, що заземлює, м;

be - ширина провідника, що заземлює, м;

de - діаметр провідника, що заземлює

t - глибина закладки провідника, що заземлює, м.

le= 1.05*l'*n*g(4.8)

де l' - відстань між заземлювачами, м.

4.4 Методологічні основи оцінки збитку від забруднення навколишнього середовища

Для того щоб знизити темпи росту і стабілізувати процес екологічного забруднення навколишнього середовища в різних країнах витрачають до 3% національного бюджету. А щоб різко поліпшити екологічний стан біосфери і наблизити неї до природного стану , ці витрати повинні бути збільшені до 10 - 15%. В Україні в даний час для цих цілей витрачається 1,5 - 2% національного бюджету, що не дозволяє значно поліпшити екологічну обстановку.

Загальний збиток навколишньому середовищу складається з локальних збитків, наносимых здоров'ю людей, сільському, комунальному, лісовому господарству, промисловим підприємствам і т.д..

У=Ууе + Уук + Ууз + Ууn + Ууu + Уул (4.9)

де У - загальний збиток навколишньому середовищу від забруднення повітряного басейну;

Ууе - сума збитків, заподіюваних сільському господарству;

Уук - сума збитків, заподіюваних комунальному господарству;

Ууз - сума збитків, заподіюваних охороні здоров'я;

Ууn - сума збитків, заподіюваних промисловим об'єктам;

Ууu - сума збитків, заподіюваних лісовому господарству;

Уул - сума збитків, від втрати з газами коштовної сировини, що відходять. По Україні збиток народному господарству від викидів шкідливих речовин в атмосферу складає 2 - млрд. грн., а сумарний викид шкідливих речовин до 10 - 15 млн. тонн у рік.

Відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища ", підприємства, що забруднюють повітряний басейн, повинні нести матеріальну відповідальність за це у виді платежів у місцевий бюджет місцевих рад . Сума збитку обчислюється з розрахунку повного або часткового відшкодування збитку, що наноситься. Отримані в такий спосіб засобу повинні бути використані цільовим образом для захисту повітряного басейну від забруднення. Якщо цю суму не стягнути з підприємств, то проблема зашиті повітряного басейну від забруднення в доступному для огляду майбутньому залишиться невирішеної або ще більше збільшиться.

Висновки

Управління персоналом - один із самих головних напрямків у діяльності кожного підприємства. Особливо цей напрямок здобуває значимість у нинішніх умовах - умовах переходу до ринкової економіки, коли до персоналу з боку товаровиробника пред'являються підвищені вимоги до освіти, досвіду роботи на цій окремій посаді, і від ефективності роботи підприємства з набраним персоналом залежать всі економічні показники організації. Як свідчить світовий досвід, лідерство в конкурентній боротьбі одержує той, хто найбільш компетентний в наборі персоналу, володіє методами управління ним і може максимально ефективно ними керувати.

Управління персоналом базується на наступних вихідних положеннях :

· необхідність тісного зв'язку планування персоналу зі стратегією розвитку організації;

· кількісна оцінка витрат на роботу з персоналом і їхній вплив на економічні показники виробництва ;

· визначення необхідного пакету компенсацій для роботи на ринку праці.

На жаль, керівництво багатьох підприємств на Україні ще погано розуміє всі переваги ефективного керування персоналом, одним з напрямків економічного росту країни є залучення уваги до даної проблеми.

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

Були розроблені заходи з автоматизації та розрахована кількість персоналу при автоматизації праці службовців, яка склала в першому варіанті 3 чоловіка, а в другому - 7 чоловік.

Вартість автоматизації діяльності службовців в 1 варіанті складає 8011,73 грн. та покриває витрати за рахунок скорочення чисельності персоналу за 0,7 року, а в другому варіанті складає 12401,77 грн. та покриває витрати за рахунок збільшення об'єму випущеної продукції за 1,08 року.

З проведеного фінансово-економічного та технічного аналізу маємо, що підприємство (об'єкт аналізу) в цілому конкурентоспроможне.

Детальна оцінка і аналіз сучасного стану КП «Харчосмакова фабрика» дозволила визначити його сильні та слабкі сторони та виявити можливості та потенційні загрози для його діяльності.

Сильні сторони: ціна на товар відповідає якості; кваліфікований персонал; зручне місце розташування підприємства; широка мережа постачальників; налагоджена збутова мережа. Слабкі сторони: недостатньо повне дослідження внутрішнього ринку персоналу; нестача висококваліфікованих спеціалістів, які б займалися збутом продукції; відсутність налагодженої системи збору маркетингової інформації; слабка інноваційна політика.

Можливості: розширення номенклатури товарів; збільшення обсягів продажів продукції; вихід на нові регіональні ринки; пошук нових ринкових ніш (споживачів); при розширенні виробництва продукції - добір додаткової кількості персоналу.

Загрози: ймовірність покращення конкурентами своїх маркетингових програм; економічна нестабільність в Україні. Але успіх як нашого, так і інших підприємств буде залежати від державної політики. Основним завданням Держави має бути створення такого економічного, політичного та правового середовища, інституційної інфраструктури, які б стимулювали виробництво перспективних конкурентоспроможних товарів та, відповідно, персоналу, який потрібен для обслуговування, просування та продажу цих товарів. В першу чергу це стосується визначення та проведенням реформ господарської діяльності в умовах переходу до нової моделі розвитку економіки, створення нових робочих місць (особливо для студентів, які щойно закінчили Вищі Навчальні Заклади), створення умов для підготовки та перепідготовки наявного персоналу, більш сильно контролювати методи охорони праці на кожному підприємстві, та, звичайно, підвищення заробітної платні робітникам.

Список використаних джерел літератури

1. Авдеев В. В. Психотехнология решения проблемных ситуаций. - М.: Феникс, 1992. - 523 с.

2. Анискин Ю.П. Внутрифирменное планирование: Учебное пособие. М. МГИЭТ (ТУ), 1994

3. Ансофф И. Стратегическое управление. -М.: Экономика, 1989. - 328 с.

4. Афанасьев В. Г. Системность и общество. - М.: Политиздат, 1980 - 367 с.

5. Баканов М. И. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 416с.

6. Беляева И. Ф. Кризис труда и его последствия, - М.: Институт труда, 1992. - 380 с.

7. Беспаметнов Г. П. Предельно допустимые концентрации химических веществ в окружающей среде. Справочник - Л.: Химия, 1985. - 423 с

8. Бушмарин И. В. современные требования к использованию трудовых ресурсов. -М.: Экономика. 1999. - 295 с.

9. Веснин В. Р. Практический менеджмент персонала. - М.: Юрист, 1998. - 319 с.

10. Веснин В. Р. Менеджмент для всех. - М.: Юрист, 1994. - 348 с.

11. Виханский О. С. Стратегическое управление. Учебник для студентов и аспирантов ВУЗов по специальности «Менеджмент». - М.: МРУ. 1995. - 438 с.

12. Волгин А. П., Матырко В. И. Управление персоналом в условиях рыночной экономики. - М.: Дело, 1992. - 424 с.

13. Галенко В. П. Управление персоналом и стратегия предприятия. - СПб.: СПб УФР, 1994. - 358 с.

14. Горелов Н. А. Экономика трудовых ресурсов. - М.: Высшая школа, 1990. - 494 с.

15. ГОСТ 17.23.02 - 78. Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями. Введено с 01.01 80 - М.: Издательство стандартов 1979 - 14 с. группа Т28.

16. Грачев М. В. Суперкадры: управление персоналом - М.: Дело. 1993 - 528 с.

17. Дятлов В. А. Управление персоналом. - М.: ПРИОР 1999 - 452 с.

18. Егоршин А. П. Управление персоналом. - Нижний Новгород: НИМБ. 1999 - 348 с.

19. Иванов Н. А. Трудовой потенциал промышленного предприятия. - Саратов.: Издательство саратовского университета. 1988 - 468 с.

20. Журавлев П. В. Мировой опыт в управлении персоналом. - К.: Наукова думка. 1997 - 516 с.

21. Зайцев Г.Г, Управление кадрами на предприятии: персональный менеджмент. - СПб.: Из-во Санкт - Петербург. Ун-та экономики и финансов. - 1992. - 450 с.

22. Закон України "Про власність" від 07.02.1991 р.

23. Закон України "Про підприємства України" від 27.03.1991 р.

24. Закон України "Про підприємство" від 07.02.1991 р.

25. Закон України «Про екологічну експертизу», введений в дію Постановленням Верховної Ради України 09.02.95. №45/95. ВР.

26. Закон України « про охорону навколишнього середовища», введений в дію 1.06 91.

27. Калот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 1998. - 224 с.

28. Кибанов А. Я. Организация управления персоналом на предприятии. М.: ГАУ. 1993 - 418 с.

29. Котлер Р. В. Оксиды азота в дымовых газах котлов. - М.: Энергоатомиздат. 1987 - 132 с.

30. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент. - СПб.: Пинерком 1999 - 896 с.

31. Ленский Е. В. Трудовой потенциал производственного объекта. - М.: ПРИОР 1999 - 532 с.

32. Маслов Е. В. Управление персоналом предприятия. - М.: Инфра. 1998 - 326 с.

33. Моргунов Е. Б. Модели и методы управления персоналом. - М.: Бизнес - школа. 2002 - 464 с.

34. Одегов Ю. Г. Управление персоналом. - М.: Финстатинформ. 1997 - 420 с.

35. Осовська Г. В. Управління трудовими ресурсами. - К.: МАУП. 1995 - 289 с.

36. Петюх В. М. Управление персоналом - М.: Инфра 1997 - 375 с.

37. Покропивный С. Экономика предприятий - К.: Генеза 1995 - 375 с.

38. Попов С. А. Стратегия управления - М,: Инфра. 2000 - 375 с.

39. Проект предельно допустимых выбросов вредных веществ в атмосферу г. Херсона и Херсонской области. Херсон 1986 г.

40. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. Учебное пособие. - М.: Экоперспектива. 1999 - 498 с.

41. Санталайнен Т. Управление по результатам. - М.: Прогресс Универс, 1993 - 385 с.

42. Токарская Н. М. Стратегия фирмы в области управления человеческими ресурсами. - К.: МАУП 1999 - 428 с.

43. Торговников Б. М. Проектирование промышленной вентиляции. Справочник. - К.: Будівельник, 1983 - 256 с.

44. Шегда А. В. Основы менеджмента. - К.: Товариство знання. 1998 - 512 с.

45. Щеткин Г. В. Теория кадровой политики. - К.: МАУП. 1997 - 416 с.

46. Шекшня С. В. Управление персоналом. - К.: МАУП 2000 - 386 с.

47. Щекин Г. В. Планирование и организация работы с персоналом. - К.: Товариство знання. 1999 - 368 с.

Размещено на Allbest.ru