Лінгвопоетичні особливості зображення світу речей в англійській художній прозі XVIII–ХХ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

київський державний лінгвістичний університет

КОВАЛЬОВА Тетяна Павлівна

УДК 801.73+802.0

ЛіНГВОПОеТИЧні особливості зображення світу речей в англійській художній прозі XVIII-ХХ століть

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського державного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Дубенко Олена Юріївна,

кафедра лексикології

та стилістики англійської мови

Київського державного

лінгвістичного університету, доцент

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Кухаренко Валерія Андріївна,

кафедра лексикології та стилістики

англійської мови Одеського державного

університету ім. І. І. Мечникова,

професор

кандидат філологічних наук, доцент

Гнатюк Наталія Георгіївна,

кафедра теорії та практики перекладу

германських мов Київського

національного університету

імені Тараса Шевченка, доцент

Провідна установа: Запорізький державний університет,

кафедра теорії англійської мови,

Міністерство освіти і науки України,

м. Запоріжжя.

Захист відбудеться 25 травня 2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського державного лінгвістичного університету (03650 МСП, Київ-5, вул. Велика Васильківська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету.

Автореферат розісланий 23 квітня 2000 г.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Калита А.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Для сучасних лінгвістичних досліджень у галузі стилістичного аналізу словесно-художньої творчості характерним є комплексний загальнофілологічний підхід, який прийнято називати лінгвопоетичним. У рамках такого підходу словесно-художній твір усвідомлюється як цілісне мовне утворення, яке втілює певний зміст, тому при вивченні мови художнього твору враховується зв'язок використаних мовних засобів з вираженим художньо-естетичним змістом (В.В. Ви ноградов).

Зародження лінгвопоетичного аналізу пов'язане з працями Л.В. Щерби, В.В. Виноградова, Г.О.Винокура, В.П. Григор'єва, Р.О. Будагова. Подальші дослідження були спрямовані на виявлення й об'єктивізацію механізму лінгвопоетичного аналізу (О. С. Ахманова, В. Я. Задорнова) і привели до розуміння того, що лінгвопоетичний аналіз можна здійснити тільки в комплексі з лінгвостиліс тичним вивченням мови художнього тексту. Діалектична єдність такого підходу, яка визначається самою онтологією лінгвістичних одиниць у контексті твору, забезпечує глибоке проникнення в стильову організацію окремого твору, а також в історичні закономірності формування й побудови різних типів словесно-художніх структур.

До цього часу застосування лінгвопоетичного підходу у діахронічних дослідженнях було здійснено на матеріалі описів природи й зовнішності персонажів (Ю.Б. Курасовська, Т. І. Іжевська). Проте не менш важливим композиційним елементом твору, необхідною умовою його художньої та інформативної цілісності є опис світу речей (далі - СР), під яким ми розуміємо опис штучно створених матеріальних об'єктів, що складають фон літературної дії.

Більшість досліджень зображення СР виконані в літературознавчій парадигмі і не приділяють достатньої уваги його мовним особливостям (див., наприклад, О.І. Білецький, Д.С Ліхачов, Є.М. Мелетинський, В.Є. Халізєв, О.П. Чудаков, Е. Ауербах, R. Jakobson, J.A. Gordon). Наявні лінгвістичні роботи не висвітлюють питання про еволюцію словесних засобів зображення СР і, крім того, не мають системного характеру, оскільки обмежуються вивченням тільки синтаксично-граматичних або лексичних особливостей опису СР (М.П. Брандес, А.І. Домаш нєв, Д.В. Мусатова).

Актуальність даного дисертаційного дослідження визначається його зорієнтованістю на комплексне вивчення шляхів зображення в художньому тексті різних фрагментів дійсності, зокрема світу речей, що передбачає аналіз мовних засобів опису СР з урахуванням його функціональної спрямованості та ідейно-естетичного змісту. Крім того, дослідження є актуальним і тому, що воно спрямоване на виявлення еволюції літературного зображення СР, а також на проведення системного композиційно-структурного та лексико-семантичного аналізу, який розкриває зміни текстових форм і способів зображення. Під текстовою формою мається на увазі відрізок тексту, в якому передано мінімум одну семантичну ознаку зображення СР. Під семантичною ознакою ми розуміємо елемент значення, наявний у семантичній структурі слова і співвіднесений з певною якістю чи властивістю денотата. Характер представлених в описі семантичних ознак визначає спосіб зображення.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в рамках держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Типологія й функ ціонування одиниць фонетичної, граматичної й лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти”, яка розробляється в Київському державному лінгвістичному університеті (тема затверджена вченою радою КДЛУ, протокол №5 від 27 січня 1997 року).

Об'єктом дослідження є текстові фрагменти прозових творів англійської художньої літератури, в яких передано зображення СР.

Предметом аналізу в роботі є розвиток текстових форм і способів зображення СР в англійській художній прозі ХVІІІ-ХХ століть .

Матеріалом дослідження слугували 3000 прикладів описів СР, отриманих методом суцільної вибірки з 30 художніх текстів загальним обсягом 15508 сторінок. Досліджувані прозові тексти охоплюють три століття англійської літератури - XVIII, XIX та XX - і являють собою великі твори романного жанру. Як матеріал дослідження залучалися твори відомих письменників, мова яких є найбільш об'єктивним “свідченням” стану й розвитку літературної мови на певному етапі (В. М. Ярцева).

Мета дослідження полягає у виявленні еволюції зображення СР шляхом визначення лінгвопоетичних особливостей текстових форм і способів опису СР в англійській художній прозі XVIII-XX століть.

Поставлена мета передбачає вирішення наступних завдань:

встановити основні текстові форми зображення СР і їх структурні типи в англійських художніх текстах досліджуваного періоду;

виявити фактори, які викликають зміни об'єму й модифікацію структури текстових форм зображення СР;

визначити еволюцію мовних засобів текстового співвіднесення форм розосередженої структури;

показати закономірності розвитку семантичних способів зображення СР і виявити характерні для кожного періоду лексико-стилістичні засоби опису;

розглянути становлення мовних прийомів досягнення наочності зображення СР;

дослідити співвідношення статичного й динамічного типів зображення СР в англійських художніх творах XVIII-XX століть і показати розвиток словесних способів динамізації зображення;

прослідкувати вплив історично мінливого характеру точки зору на струк турно-стилістичну організацію опису СР;

дослідити вплив синтезу мистецтв на лінгвостилістичні особливості зображення СР;

показати взаємозв'язок мовних особливостей опису СР з його функціональною спрямованістю, ідейно-образним змістом твору, особливостями світогляду письменника й художньо-естетичними принципами конкретного літературного напрямку.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що до об'єкта дослідження застосовано новий підхід, який поєднує методику лінгвопоетичного та лінгвостилістичного аналізу. Отримані результати вперше показали, що еволюція літератур ного зображення СР проходить у єдиному контексті зі зміною літературних напрямків і течій, у взаємозв'язку з процесом синтезу мистецтв і чітко позначається на зміні лексико-семантичної та композиційно-структурної організації опису, а також на зміні його текстових функцій.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що воно сприяє розвитку загальнотеоретичної проблеми співвідношення лінгвостилістики й лінгвопоетики при вивченні художнього тексту. Ця проблема вперше розглядається на лінгвостилістичному матеріалі опису СР у діахронічному аспекті, що дозволяє дослідити процес мовної еволюції зображення такого фрагменту дійсності, як світ речей, у взаємозв'язку з особливостями авторського стилю й художнього методу конкретного літературного напрямку. Робота містить висновки загальнокультуроло гіч ного характеру, які розкривають історичні шляхи взаємодії словесної творчості з іншими видами мистецтва.

Практична цінність роботи полягає в тому, що отримані результати, теоретичні положення, висновки та ілюстративний матеріал можуть бути використані при читанні лекцій і проведенні семінарських занять зі стилістики англійської мови (розділи “Стилістична семасіологія”, “Стилістика тексту”) та в практиці навчання студентів-філологів інтерпретації тексту (розділи “Структура художнього літературного твору”, “Композиційно-мовленнєві форми в художньому прозовому тексті”).

Методи дослідження. Мета та завдання дослідження зумовили використання методів лінгвостилістичного й лінгвопоетичного аналізу, в результаті поєднання яких художній текст розглядається в різних площинах: у площині синтагматики й парадигматики, на композиційному, семантичному та стилістичному рівнях, на рівні мовних засобів, контексту й підтексту. До аналізу досліджуваного матеріалу застосовано також діахронічний підхід, спрямований на виявлення основних шляхів розвитку текстових форм і способів зображення СР в англійській літературі XVIII-XX сторіч. Для обґрунтування окремих положень використано елементи зіставного й кількісного аналізу.

Апробація роботи. Основні положення дослідження були представлені в доповідях на Всеукраїнській науковій конференції “Функціональна семантика слов'янських і германських мов” (Житомир, 1995 р.) і на міжнародній науковій конференції, присвяченій пам'яті О.М. Мороховського “Культурологічні аспекти функціонування мови” (Київ, 1995 р.).

З теми дисертації опубліковано 5 статей.

Структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, передмови, трьох розділів з висновками до кожного з них і загальних висновків (текст дисертації - 177 стор.),а також списків використаної літератури (237 джерел, в тому числі 49 іноземними мовами), джерел ілюстративного матеріалу (33 назви) та 3 додатків.

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертаційного дослідження, визначаються актуальність, мета, конкретні завдання, методи, предмет і об'єкт до с лід ження, розкриваються наукова новизна, теоретичне значення та практична цінність роботи, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

У Передмові викладаються теоретичні та методологічні основи дослідження, визначаються параметри, за якими буде проведено аналіз зображення СР в англійській художній прозі.

У Розділі 1 розглядаються текстові форми та способи зображення СР в англійському просвітницькому романі XVIII століття.

У Розділі 2 аналізуються зміни мовної організації зображення СР, спричинені зміною літературних напрямків у XIX столітті.

У Розділі 3 простежується розвиток традиційних і поява новаторських елементів у зображенні СР, встановлюються загальні закономірності еволюції текстових форм і способів зображення СР у творах, які належать до різних літературних напрямків XX століття та являють собою жанрові різновиди роману.

У Загальних висновках відображено підсумки дослідження, наводяться висновки, які підтверджують основні положення, що виносяться на захист, визначаються подальші перспективи дослідження цієї проблеми.

Список використаної літератури включає праці вітчизняних і зарубіжних авторів, перелік джерел ілюстративного матеріалу.

У Додатках подаються таблиці, які містять кількісні показники актуалізації текстових форм і способів зображення СР у художніх текстах XVIII-XX сторіч, а також фрагменти описів, які аналізуються в тексті дисертації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

лінгвопоетика лінгвостилістика світ річ

Передмова. Теоретичні та методологічні основи дослідження. “Образи речей” у художньому творі (термін В.А. Кухаренко), як і образи персонажів, образи живої природи, можна визначити як складну єдність, якій притаманні план вираження і план змісту. В рамках лінгвопоетичного підходу мовні засоби зображення СР (план вираження) вивчаються в нерозривному зв'язку з його ідейно-тематичним змістом і функціональною роллю у творі.

Базуючись на лінгвостилістичному аналізі, лінгвопоетичне дослідження приділяє першочергову увагу елементам плану вираження, на яких безпосередньо позначається еволюція художнього методу. Так само як портрет і пейзаж, опис СР зазнав серйозних змін як у плані своєї протяжності та структурно-композиційної організації, так і в плані семантичної репрезентації й повноти охоплення ознак художнього предмета (В.А. Кухаренко). Вивчення лексико-семантичної організації перед бачає аналіз виділених в описі семантичних ознак і лексико-стилістичних способів їх репрезентації. Дослідники розмежовують такі групи семантичних ознак: 1) оціночно-описові (співвідносяться зі сферою раціонально-оціночного сприйняття); 2) емоційно-описові (співвідносяться зі сферою емоційно-чуттєвого сприйняття); 3) зображально-описові (створюють конкретний зоровий образ). Останні за своїм характером можуть бути: а) нейтральними; б) маркованими і в) лейтмотивними або лейтмотивно-імпліцитними. Відповідно до трьох груп семантичних ознак виділяються три способи зображення - оціночний, абстрагований і візуальний (Т. І. Іжевська). Визначення способу зображення відбувається на основі домінуючих ознак, оскільки в будь-якому художньому описі має місце поєднання емоційно-оціночних і конкретно-чуттєвих елементів.

При вивченні становлення лінгвістичних способів зображення СР особлива увага приділяється аналізові засобів створення наочності, конкретно-чуттєвої основи зображення - важливої якості образів речей (В. В. Виноградов). Розуміючи наочність у широкому смислі слова як поєднання в зображенні різних властивостей речі, що підлягають чуттєвому сприйняттю, ми вважаємо за доцільне розмежувати: а) зображення, засноване на моносенсорному сприйнятті та б) зображення, засноване на полісенсорному сприйнятті (передаються різноманітні сенсорні властивості речі). Характер словесних засобів створення наочності зображення є важливим показником індивідуального стилю письменника, а також художнього методу певного літературного напрямку.

До носіїв стилю в художньому творі (термін А.І. Домашнєва), які характеризують цілі літературні напрямки, без сумніву належить і композиційно-структурна організація зображення СР. Основними показниками її еволюції, на наш погляд, можуть бути зміни об'єму і структури текстових форм.

Для класифікації текстових форм доцільним вважається застосування критерію визначення об'єму текстової форми за кількістю представлених у ній семантичних ознак. Відповідно до цього критерію розрізняються: текстова форма Деталі [далі - Д] (передає одиничну ознаку), текстова форма Короткої Оповіді [далі - КО] (включає не більше трьох ознак) і текстова форма Розгорнутої Оповіді [далі - РО] (включає багато ознак) (Т.І. Іжевська). Для усунення розриву між кількістю семантичних ознак у формі КО і РО, що утруднює показ еволюційних змін, нами додатково виділена текстова форма Малої Оповіді [далі - МО], котра охоплює до 9 семантичних ознак - верхня межа числа 7±2, що визначає максимальну кількість окремих одиниць сприйняття, які людина здатна одночасно втримати в своїй пам'яті (Д. Міллер).

Оскільки зображення СР може не тільки локалізуватися в тексті одномомент но, а й формуватися поступово, збираючи й накопичуючи окремі елементи протягом лінійного розгортання тексту (В.А. Кухаренко), то важливим показником характеру текстових форм є зосередженість/розосередженість їх структури. Аналіз основних типів розосередження структури текстових форм дозволяє виділити: а) розосередження за схемою “від цілого до частини” (ініціальний розгорнутий опис доповнюється окремими рисами) і б) розосередження за схемою “від частини до цілого” (сумарне зображення складається із дистанційованих мікроформ). Вивчення механізму розосередження структури текстових форм передбачає розгляд процедур інтеграції дистанційованих фрагментів зображення і шир ше - виявлення ролі опису СР у реалізації категорії інтегративності художнього тексту. Оскільки інтегративність художнього тексту має формально-структурний та семантичний аспекти, то аналіз процедур її створення лежить у площині дослідження і структури, і семантики текстових форм зображення СР.

У зоні поєднання структурного та семантичного аналізу перебуває й розгляд історично змінного співвідношення статики/динаміки - однієї з основних стилістичних якостей, які визначають характер зображення СР. Як узагальнення спостережень мовознавців над способами динамізації зображення в роботі пропону ється розмежувати метод однократної експозиції (динамізація досягається за рахунок семантики лексичних одиниць) і метод багатократної експозиції (елемент динаміки вноситься розосередженням структури текстових форм, зіставленням дистантно розміщених семантичних ознак). Аналіз становлення даних способів динамізації опису доповнює картину еволюції мовної техніки зображення СР.

Ще одним параметром, розгляд якого передбачає проведення композиційно-структурного й лексико-семантичного аналізу, є характер точки зору, що організує зображення СР. Динамічний характер співвідношення точки зору автора й точки зору героя (в термінології Б.А. Успенського - зовнішньої і внутрішньої точок зору) впливає на мову описів, визначає їх структурно-семантичні характеристики.

Лінгвопоетичний аналіз зображення СР вимагає включення в нього позамовних фактів історико-культурного й соціально плану. СР є об'єктом зображення в різних видах мистецтва, тому еволюція словесної техніки здійснюється в єдиному контексті з еволюцією прийомів зображення СР в інших видах мистецтва. Під впливом синтезу мистецтв, як і під впливом єдності ідейних і прагматичних стильових установок епохи, формуються певні словесні зображувальні прийоми, розгляд яких дозволяє прослідкувати характер загальної культурологічної ситуації конкретної епохи та дійти більш правильного розуміння становлення шляхів зображення СР в англійській художній прозі ХVІІІ-ХХ століть.

Розділ 1. Текстові форми і способи зображення світу речей в англійському просвітницькому романі. Завдяки процесу демократизації мистецтва, який почався у XVIII столітті, письменники активніше звертаються до зображення дійсності в життєво достовірних і соціально-історично конкретних образах, що викликає підвищення питомої ваги зображення СР у художньому творі й зумовлює релевантну для досліджуваного періоду тенденцію розширення об'єму текстових форм (домінує форма РО). Якщо в авантюрно-пригодницьких романах початку століття (“Moll Flanders”, “Robinson Crusoe”) кількість розгорнутих описів порівняно невелика, що пояснюється яскраво вираженою авантюрною основою творів, яка за своєю природою далека від “затримуючих” дію описів (М.М. Бахтін), то в романах середини та кінця століття обов'язково наявне докладне, скрупульозне змалювання сценічного майданчика дії, що розгортається .

Розгорнута форма описів у художніх текстах цього періоду мотивована зображенням СР із зовнішньої точки зору епічного оповідача (термін Б.А. Успенського). Часова дистанційованість оповідача від зображуваної дійсності та відсутність просторової визначеності дозволяють охопити об'єкти, віддалені на велику відстань і не зіставлені в єдиному акті спостереження, і завдяки цьому дати вичерпну характеристику цілих міст і навіть країн (“Gulliver's Travels”, “Humphrey Clinker”). Показ світу речей із зовнішньої точки зору втілюється також в описах-“картинах” (термін М.П. Брандес), які являють собою панорамне зображення дійсності. На прикладі опису маєтку містера Олверті в романі “Tom Jones” можна виділити такі типологічні риси опису-“картини”: розгорнута форма (опис займає цілий розділ); входження в інтродуктивний блок тексту (термін О.П. Воробйової) (опис є частиною експозиції); відокремленість від оточуючого текстового простору завдяки “рамочній” конструкції (термін Б.А. Успенського) (верхня межа опису збігається з початком розділу, нижня - маркована абзацним відступом, фразою узагальнюючого характеру і появою “я” оповідача: ”the dawn opened every minute that lovely scene we have described to his eye”); необмежений ракурс бачення із зовнішньої точки зору (оглядається центр композиції - будинок - і територія, яка оточує його з усіх боків). Такі характеристики зумовлені авторською інтенцією виділити цей опис, оскільки його функція полягає не тільки в забезпеченні локативної орієнтації тексту, але й у характеризуванні героя: живописний маєток містера Олверті - свідоцтво його раціональності й моральної доброчесності.

Ще одним фактором, який зумовлює перевагу розгорнутих описів у художніх текстах цього періоду, є зосереджений характер структури текстових форм. Зміна структурної домінанти спостерігається тільки наприкінці століття, в романі “Humphrey Сlinker”, і викликана проявом внутрішньої точки зору героя, використанням новаторського прийому зіставлення оціночних суджень і оціночних стереотипів різнохарактерних персонажів.

Розгорнута форма описів у художніх творах ХVІІІ століття мотивована й обов'язковим для цього періоду виділенням зображувальних ознак, які вказують на локалізацію предметів у просторі, їх форму, розмір та інші атемпоральні властивості. Це є особливо характерним для стилю письменників раннього Просвіт ництва (Д. Дефо і Дж. Свіфт). Прагнення надати зображенню достовірності й прав доподібності зумовлює кількісне вираження вказаних властивостей, наприклад:

... this wall, tho' it was no more than about twenty four yards in length, being a half circle from one place in the rock to another place about eight yards from it ...

(Robinson Crusoe, p. 92)

Очевидний наголос на просторову визначеність і зорову наочність надає зображенню дещо об'єктивованого характеру, що є наслідком впливу на літературу пануючого раціоналістичного світогляду. Більшість зображувально-описових ознак, які домінують в описах, є нейтральними, оскільки вони передають не індивідуальні, а типові, видові властивості речі, які не виділяють її з ряду подібних. Засобами передачі таких ознак виступають , як правило, стерті епітети (“a strong fence”, “a round pot”), предметно-логічні порівняння, що характеризу ються зрозумілістю й однозначністю тлумачення (“…fine cloth…coarser than sackcloth” _ “Gulliver's Travels”; “some pieces of boards like a dresser” _ “Robinson Crusoe”).

Послаблення впливу естетичних канонів раціоналізму призвело до посилення суб'єктивного начала в художньому відображенні світу. У творах зрілого Просвітництва домінуючим стає оціночний спосіб зображення СР. Широкий набір аксіологічно релевантних ознак, які стоять за оціночними епітетами, утруднює конкретизацію зображення (Н.Д. Арутюнова), проте розширення критеріїв оцінювання речі, що спостерігається протягом століття, свідчить про спробу знайти одиничне й індивідуальне у предметі. Оцінка, яка стає більш різноманітною в семантичному плані, сприяє збагаченню лексичного пласта описів: до епітетів, що характеризують прагматичну корисність речі (“comfortable”, “well-planned”), додаються епітети, які передають естетичну оцінку (“elegant”, “fine”) й оцінку з точки зору відношення речі до розуму людини (“foolishly”, “interesting”, “curious”). Розвиток більш критичного погляду на світ викликає розширення набору епітетів негативної оцінки (порівняємо: 2 епітети в “Moll Flanders” і 10 - в “Clarissa”).

Проявами модально-оціночної установки письменників стають техніка коміч ного зображення, визнаним майстром якої був Г. Філдінг, а в текстах пізнього Просвітництва - збільшення кількості емоційно-описових ознак і, як наслідок, вирівнювання співвідношення між різними групами семантичних ознак. Емоційно-чуттєве сприйняття СР набуває більш “відвертого” мовного вираження, оскільки актуалізується не тільки за допомогою синтаксичних і фонетичних експресивних засобів, але й проникає в лексичний пласт опису, викликаючи появу емоційно насичених епітетів (“enchanting”, “striking”), піднесено-поетичних порів нянь і метафор (“London ... an overgrown monster; which like a dropsical head, will in time leave the body and extremities without nourishment and support” _ “Humphrey Clinker”), гіперболи, мейозису (“There is not room in all Paris to turn a wheel barrow” _ “Tristram Shandy”), алюзій, особливо алюзій на класичну літературу Сходу, екзотична атмосфера якого оточувалася в цю епоху романтичним ореолом (“All that you read of wealth and grandeur in the Arabian Night Entertainment ... is here realized” _ “Humphrey Clinker”).

Незважаючи на домінування оціночного способу зображення СР вже в художніх творах зрілого Просвітництва в розгорнутих текстових формах простежується тенденція до поєднання різнотипних семантичних ознак. У текстах пізнього Просвітництва домінуючими стають зображувальні ознаки. Відзначається збільшення маркованих зображувальних ознак, одним із поширених засобів передачі яких стають порівняння з архітектурними реаліями національної та інтернаціональної культури (“it is not so large as St. Peter's at Rome” _ “Humphrey Clinker”). Залучення архітектурних реалій, яке відображає особливий інтерес епохи до архітектурної творчості, сприяє конкретизації зображення, оскільки нагадування добре знайомих читачу об'єктів викликає в його свідомості вже “готовий” зоровий образ.

Розділ 2. Характеристика текстових форм і способів зображення світу речей в англійській літературі XIX століття. Література XIX століття приходить до нового бачення художнього простору, наповнюючи його конкретним локальним, суспільно-історичним і національним змістом. Зображення СР задає не тільки просторові координати дії, але і вводить читача в атмосферу конкретного часу, в результаті чого у художніх творах зберігається перевага розгорнутих описів експозиційного типу. В них, як і в описах-“картинах”, які є популярною композиційною побудовою в художніх текстах XIX століття , зберігається тенденція зображати СР із зовнішньої точки зору.

Показником динаміки текстових форм є вирівнювання співвідношення між усіма типами текстових форм, особливо між підвидами текстової форми Оповіді. Скорочення об'єму описів відбувається паралельно з домінуванням текстових форм розосередженої структури. У романтичній і передромантичній прозі розосередження структури зумовлене показом предметного фону з динамічної точки зору безпосереднього спостерігача. Такий прийом, образно названий Д.С. Ліхачовим описом з позиції “людини, що прогулюється”, закріплює зв'язок зображення з емоційно-психологічним тоном оповіді: багаторазова експозиція місця дії служить для підтримки атмосфери загрози й таємничості, яка оточує героїв. Крім того, розосередження структури текстових форм спричинене застосуванням техніки контрастного зображення, яка заснована на досить поширеній у поетиці романтизму опозиції “світло :: темрява”, а також появою лейтмотивно-імпліцитних елементів, що представляють глибинний характер зв'язку “людина - її речове оточення”. Яскравим прикладом є опис будинку містера Домбі, героя роману “Dombey and Son”, у 30 дистанційованих фрагментах якого багаторазово повторюється лейтмотивно-імпліцитна ознака, що передається епітетами “dark”, “cold” і семантично близькими до них словами (“a dark street”, ”black cold rooms”, “It is cold and dark”). Акцентована ознака - холод і морок, що панують у будинку - не тільки створює виразний опис, але й установлює асоціації з образом суворого, безсердечного господаря будинку.

Розосередження структури текстових форм створює необхідну умову для реалізації символічних асоціацій, оскільки однією з основ виникнення символу є, як відомо, певна повторюваність одиниці в тексті (В.В. Виноградов). Одним із символів роману Е. Бронте “Wuthering Heights”є вогонь. В описі будинку головного героя відзначається 7-кратний дистантний повтор символічної деталі (“the huge fire-place”, “an immense fire”, “a huge glowing fire-place” та ін.). Згадка про палаючий вогонь у контексті розповіді про нерозсудливі вчинки головного героя сприяє встановленню символічного зв'язку “природна стихія - стихія людських пристрастей”. Остаточне закріплення за цією деталлю ролі символу внутрішньої енергії людини відбувається у фіналі роману, коли в описі кімнати вмираючого героя згадується погаслий вогонь (“the fire had smouldered to ashes”). Як і більшість описів цього періоду, такий опис розгортається за схемою “від цілого до частини”, в результаті чого поступове скорочення об'єму текстових форм сприяє відокремленню й виділенню лейтмотивно-імпліцитних і символічних елементів.

У створенні інтегративності зображення СР зменшується роль формальних засобів (показників синсемантії фрагментів і показників безпосередньої текстової співвіднесеності) і підвищується роль таких засобів створення цілісності зображення, як семантичний повтор лейтмотивно-імпліцитних елементів та прийом висунення. Об'єднуюча функція такого роду елементів базується на тому, що вони співвідносять зображення СР із системою образів персонажів та тими частинами тексту, в яких розкривається центральна тема художнього твору.

Сильний вплив традиції й жанрового канону, що все ще зберігається в літературі романтизму й передромантизму, особливо чітко простежується в описах живописно-звеличеного предметного оточення, де відображені стереотипні, а не індивідуально-конкретні риси речей. Однак уже в історичних романах В. Скотта зображення СР характеризується вищим ступенем історичної й етнографічної конкретики та будується на виділенні маркованих зображувальних ознак, новаторським засобом передачі яких стають історично забарвлена лексика (“barbican”, “bartizan”), спеціальні терміни (“donjon”, “architraves”), діалектизми (“turnpike”, “architraves, or lintelns, as they are called”), іншомовні запозичення (“flambeaux”, “estrada”).

У літературі критичного реалізму зображення СР, виступаючи як відбиток ха рактерологічних та емоційно-психологічних особливостей персонажа, стає психологізованим. Засобами суб'єктивізації слугують порівняння й метафори, які надають речам властивостей людини (“the chimney - glass ... seemed fraught with melancholy meditations”, “A sluggish wind ... went moaning round the house, as if it were in pain or grief” _ “Dombey and Son”). Особливий статус метафор і порівнянь, які утворені на основі явища антропоморфізму і наділяють речі предикатами, що традиційно характеризують людину, зберігається й у творах кінця сторіччя:

That dairy house, so humble, so insignificant, so purely to him a place of constrained sojourn ... what was it now? The aged ... brick gables breathed forth "Stay!". The window smiled, the door coaxed and beckoned, the creeper blushed confederacy.

(Tess of the d'Urbervilles)

Проте в цілому в таких засобах створення образності, як метафори та порівняння, відзначається підсилення експресивного елемента (“a great curtain of sound”, “the house ... rose like a geranium bloom” _ “Tess of the d'Urbervilles”).

Конкретизація зображення досягається завдяки розширенню набору чуттєвих властивостей речі й утвердженню зображення, заснованого на полісенсорному сприйнятті. Поєднання різнотипних сенсорних вражень відбувається завдяки використанню синестетичних метафор, що встановлюють різноманітні паралелі між сенсорними системами (“a heavy cathedral tone”, “ coarse yellow”, “a musty smell”, “bright blue ... seemed almost vocal”, “the aromatic stillness of the chamber”). Розширюється палітра засобів створення власне зорової наочності - колористичних епітетів, які передають складні кольори й відтінки (“red-brick", "radiant white”, “ebony black”, “pearly grey”) і дозволяють створити динамічне зображення, не звертаючись до прийому багатократної експозиції об'єкта (“Through the whole building white had turned yellow, yellow nearly black; and ... it had slowly become a dark gap” _ “Dombey and Son”). Проникнення колористичної техніки,що зближує літературний опис з живописним зображенням, опосередковано відображає інтерес епохи до живопису, а також пов'язується з діючою в сфері всього мистецтва ХІХ століття тенденцією посилення колористичного (емоційно-виразного) начала (В.В. Ванслов).

Розділ 3. Особливості структури й семантики опису світу речей у творах XX століття. Літературний процес XX століття характеризується зосередженням основної уваги письменників на аналітичності і психологізації мовного зображення і скороченням описового елемента у творах в цілому. Звуження сфери описів видимої реальності та драматизація епічних жанрів, що призвела до зміни композиційної структури твору, семантичного “усічення” епічної експозиції (термін Є.О. Гончарової), тіснішого переплетення потоків авторської й персонажної мови, а також композиційно-мовленнєвих форм, зумовили зменшення об'єму текстових форм зображення СР (домінують форми КО і Д) і перенесення основного художньо-естетичного навантаження на зображувально-імпліцитну деталь. Так, про консервативний образ життя Форсайтів Дж. Голсуорсі говорить за допомогою деталі, що виділяється в описі їхнього будинку, вікна і двері якого завжди щільно зачинені (“...house where draughts are not permitted” _ “In Chancery”). Активізації змістового плану - створенню імплікації й підкресленню речі як смислового знака - часто сприяє показ акцентної деталі великим планом (“He stood...taking the whole room in - the child's photograph, the pots of cream, the dress” _ “The Heart of the Matter”).

Скороченню об'єму текстових форм сприяє ще більше поширення текстових форм розосередженої структури. Поряд з розосередженням за схемою “від цілого до частини” у художніх текстах даного періоду відбувається розосередження за схемою “від частини до цілого”. Актуалізація обох форм розосередження в трилогії “The Forsyte Saga” призводить до появи описів, які мають різну структурно-композиційну організацію. Описи форсайтівського середовища мають розгорнуто-зосереджений характер, оскільки вони насичені великою кількістю елементів, що мають відношення до соціальних аспектів речової дійсності і свідчать про “закостенілість” буття й духовний консерватизм героїв. Описи середовища антиподів форсайтівського кола мають розосереджений характер, подаються з внутрішньої точки зору героїв і побудовані на виділенні імпліцитних деталей. Так, у зображенні Робін-хілла, яке складається із більше ніж 40 дистанційованих фрагментів, виділено деталі, що вказують на органічний зв'язок будинку із зовнішнім природно-просторовим середовищем і асоціюються з відкритим, щирим характером героїв (“the warm air from outside penetrated into the very heart of the house” - “The Man of Property”). Таким чином, використовуючи різні художні прийоми, автор створює середовища-антиподи, які поляризують простір і підтримують протистояння характерів.

Засоби створення інтеграції зображення СР у художніх текстах цього періоду зорієнтовані на формування його семантичної єдності. Основними прийомами формування цілісності опису СР є семантичний повтор імпліцитних і символічних елементів, прийом висунення та прийом семантичного розгортання тропа. Використання останнього відзначаємо у романі В. Вульф “Mrs Dalloway”. В описі міського пейзажу присутній багаторазовий неварійований повтор метафори “The leaden circles [of the sound of the clock.- T.K.] dissolved in the air”. Метафоричний образ - свинцеві кільця від ударів годинника, що розчиняються у повітрі - розгортається в попередніх і наступних фрагментах, де наявні семантичні повтори, співвіднесені з основним компонентом метафори - “dissolve” (розчинятися, зникати). Це епітет “irrevocable” (неминучий), дієслово “disperse” (розсіюватися), порівняння годинника з істотою, що прагне спокою (“like something…which wants …to be at rest”). Тема спокою, зникнення, яку задано цими засобами, завдяки розміщенню опису в єдиному контексті з роздумами героїні про прожите, передчуттям кінця трансформується в тему смерті. Стаючи символічним втіленням ланцюжка “народження - смерть”, зображення СР вплітається в загальну ідейно-естетичну думку твору і сприяє його інтеграції в єдине ціле.

Особливістю семантики текстових форм зображення СР в англійських художніх творах XX століття є домінування візуального способу зображення. Реалістичність зображення зростає з розширенням кола чуттєво осягнених властивостей речі, причому особливої аутентичності описові надає різка зміна сенсорних образів, що відповідає кінематографічній техніці “вертикального монтажу” ( термін С. Ейзенштейна): “Lying awake, the floor creaked; the house was suddenly darkened” (“Mrs Dalloway”). Утвердження одного з принципів сучасного реалізму - зображення життя в його багатогранності й динаміці - викликає інтерес до передачі динамічно змінних сенсорних властивостей речей (“The light changed, glow, fade, gold, rose, violet” _ “Ulysses”).

Слід відзначити, що для письменників цого періоду важливі не стільки конкретні уявлення про звуки, запахи, тактильні відчуття, скільки асоціації з глибинами людського життя, що виникають на їх основі, тому сенсорна лексика описів набуває особливого стилістичного значення, виступає засобом передачі не тільки фактуальної, а й концептуальної інформації. Так, наприклад, у романі Дж. Джойса “A Portrait of the Artist” традиційні засоби створення наочності зображення - колористичні епітети - підтримують складний тематичний, ідейний і стилістичний взаємозв'язок опису будинку головного героя з основною темою твору: протистоянням католицької моралі й реформаторського руху в житті Ірландії. Багаторазово повторені епітети “green” i “red” символізують консервативний, історично-усталений стан (зелений - національний колір Ірландії) й активне начало (червоний колір) і відображають релігійно-політичні суперечки членів сім'ї, одна частина якої представляла прогресивну інтелігенцію, а інша - поборників католицької церкви.

Серед засобів стилістичної виразності підвищується роль епітетів, у семантиці яких наявні різноманітні емотивні й експресивні коннотації, що особливо притаманне метафоричним епітетам (“the house ... might have been called emancipated” _ “The Forsyte Saga”). Збільшується кількість експресивно-образних порівнянь (“lorries ... strolled like domestic turkeys” _ “The Heart of the Matter”), когнітивних і образних метафор (“the house began to be haunted. Into it seemed to troop all his memories”; “she walked ... along a pale-grey river of corridor carpet” _ “The Forsyte Saga”), архітектурних і живописних реалій (“The inner decoration favoured the First Empire and William Morris”, “his Gaugin ... with two early Matisses” _ “The Forsyte Saga”). Стилістична функція цих засобів полягає не тільки у створенні зорового уявлення, але й у передачі імпліцитної інформації та вираженні авторської модальності. Особливого художнього навантаження набуває художня деталь, яка повідомляє про найбільш репрезентативну характеристику об'єкта й несе імпліцитний смисл. Так, наприклад, описуючи багатство та розкіш будинку Флер, Дж. Голсуорсі виділяє в інтер'єрі штучні фрукти (“richly coloured fruits in porcelain” -“The White Monkey”), тим самим підкреслюючи штучність самої героїні, в житті якої, як і в її будинку, багато нещирого й бутафорного. Деталь, яка використана в зображенні будинку Джун Форсайт, не тільки передає його найбільш характерну рису - диспропорцію між невеликими розмірами самого будинку та величезної невдало розташованої художньої майстерні, що прилягає до нього - а й містить іронічний натяк на нескінченні намагання героїні допомагати творчим особистостям, які насправді виявлялись цілком посередніми: “Poplar House” ... was a little house supporting a large studio with a north light” (“Swan Song”). 

Завдяки індивідуалізації мовного портрета персонажів лексико-стилістичний пласт описів, авторизованих точкою зору героя, поповнюється елементами, що відображають його вікові особливості, соціальне походження та культурний рівень. У мову описів проникають розмовні й фамільярно-розмовні елементи (“truly pretty”, “stuff”, “in apple-pie order”, “mish-mash” _ “The Forsyte Saga”; “mod cons”, “shoddy stuff”, “chichi wall-lamps”, “gimmicks” _ “The Collector”), які надають опису більшої виразності . Поліфонічність оповіді підсилює антропоцентричну спрямованість зображення СР, оскільки герой характеризується не тільки через приписуваний йому автором художній простір, але і як суб'єкт оцінки.

Висновки

Здійснене дослідження показує, що зображення світу речей є історично змінним компонентом художнього тексту, при вивченні якого необхідно враховувати своєрідність авторського стилю і стильові особливості художнього методу конкретного літературного напрямку.

Еволюція мовних засобів, відбір яких визначається авторським задумом, його ідейно-прагматичними настановами, відбувається паралельно зі зміною функціонального навантаження зображення, що, у свою чергу, виражається в підсиленні його антропоцентричності і спрямованості на вираження концепту, загальної ідейно-естетичної думки твору.

Динаміка мовної організації зображення світу речей в англійській художній прозі ХVІІІ-ХХ століть відображається у композиційно-структурних і лексико-семантичних особливостях описів. У композиційно-структурній організації описів простежується тенденція, що посилюється протягом усього досліджуваного періоду і полягає у скороченні об'єму й розосередженні структури текстових форм. Цей процес викликаний суб'єктивізацією і драматизацією літературної оповіді, зокрема, обмеженням сфери авторської мови й, відповідно, звуженням сфери описів видимої реальності, трансформацією структури художнього твору, а саме, семантичним “усіченням” епічної експозиції, переходом на зображення з внутрішньої точки зору безпосереднього спостерігача, що має обмежену просторово-часову перспективу, і зіставленням численних точок зору. Поряд з підвищенням лаконічності опису відбувається розширення його смислового об'єму за рахунок імпліцитних, лейтмотивно-імпліцитних і символічних елементів.

Тенденція розосередження структури текстових форм супроводжується підсиленням механізмів їх інтеграції. Серед лінгвістичних засобів вираження інтегративності спостерігається стійке зростання показників цілісності опису, що підвищує роль зображення світу речей у створенні інтегративності художнього тексту.

Основні зміни, що фіксуються на лексико-семантичному рівні, демонструють зростання зображувально-описових ознак і послідовне висунення як домінуючого візуального способу зображення. Серед зображувально-описових ознак зменшується кількість нейтральних (домінують у XVIII - на початку XIX століття) і збільшується кількість маркованих і лейтмотивно-імпліцитних ознак, завдяки яким створюється реалістичне, індивідуально-конкретне зображення світу речей (друга половина XIX - XX століття). Другим важливим моментом є відхід від абсолютизації ролі однієї групи семантичних ознак та тенденція до суміщення різнотипних семантичних ознак, що сприяє гармонізації зображення. Цей процес бере свій початок у другій половині XVIII сторіччя й пов'язується з відходом від об'єктивованої манери оповіді, внаслідок чого відбувається активізація оціночних і емоційних семантичних ознак та поява різноманітних лексико-стилістичних засобів їх передачі. В подальшому суб'єктивізація зображення світу речей приводить до вибору таких лексико-стилістичних засобів, зображувальний потенціал яких поєднується з різноманітними експресивними й емотивними коннотаціями, що виражають авторську модальність.

Створенню візуально чіткого зображення сприяє розширення сенсорних властивостей предметного світу, що передані в описі, та перехід до зображення, заснованого на полісенсорному сприйнятті. Разом з тим, у процесі розвитку літературної творчості вибір словесних засобів створення наочності все більше орієнтується не тільки на конкретно-чуттєвий бік зображення, але й на його глибинний смисл, тому сенсорна лексика, реалізуючи свій експресивно-образний потенціал, стає засобом створення імпліцитного й символічного плану.

Еволюція лінгвістичних засобів зображення світу речей в англійській художній прозі ХVІІІ-ХХ століть простежується в мінливому співвідношенні елементів статики й динаміки. Статичні, атемпоральні ознаки речі відходять на другий план, поступаючись зображенню якостей та властивостей, що змі ню ються. Більш раннім у хронологічному плані способом динамізаціі зображення є прийом багатократної експозиції об'єкта, який реалізується у формах розосередженої структури (ХVІІІ-перша половина ХІХ століття). В пізніших текстах динамізація зображення досягається за рахунок семантики лексичних одиниць (починаючи з другої половини ХІХ століття) .

На текстові форми та способи зображення світу речей великий вплив має характер точки зору. Активізація внутрішньої точки зору, яка спостерігається протягом ХVІІІ-ХХ століть, проявляється спочатку у структурі текстових форм, спричиняючи її розосередження, а згодом - у лексико-семантичній організації, відкриваючи доступ різноманітним граматико-синтаксичним та лексико-стилістичним формам суб'єктивізації зображення.

На літературне зображення світу речей впливає загальна культурологічна ситуація конкретної епохи. Взаємодія літератури з найбільш популярними в даний час видами мистецтва, що свідчить про синкретизм художнього мислення, викликає застосування споріднених художніх прийомів (наприклад, кінематографічного прийому монтажу) та збагачення лексичного наповнення описів різноманітними історико-архітектурними та живописними реаліями. Виявлення та аналіз таких явищ допомагає дійти більш повного розуміння мовної організації та художньо-естетичної ролі зображення світу речей у літературному творі.

Основні положення дисертації висвітлені в публікаціях автора:

1. Композиційно-структурні та лексико-стилістичні особливості текстових форм зображення світу речей у романі Ч. Діккенса “Домбі та син” // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Дослідження молодих вчених. Серія: філологія. - К.: Київськ. держ. лінгв. ун-т, 1997. - Вип. 1: Проблеми семантики слова та тексту. - С. 73-82.

2. Зображення світу речей як засіб відтворення місцевого колориту (на матеріалі історичних романів В. Скотта) // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Дослідження молодих вчених. Серія: філологія. - К.: Київськ. держ. лінгв. ун-т, 1997. - Вип. 2: Актуальні проблеми вивчення мови, мовлення і перекладу. - С. 55-61.

3. Особенности функционирования и языковой организации изображения предметно-пространственной среды в модернистском психологическом романе (на материале романа В. Вульф “Миссис Деллоуэй” // Studia Methodologiсa / Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка. - 1997. - Вип. 3: Методологічні проблеми психології мисленнєвої та мовної діяльності. - С. 176-177.

4. Роль топонімічних описів в актуалізації категорії інтегративності художнього тексту (на матеріалі англійської прози ХХ ст.) // Гуманітарний вісник. Серія: іноземна філологія ( Проблеми сучасної зарубіжної літератури, проблеми сучасної лінгвістики). - Черкаси: Черкаськ. інж.-технол. ін-т., 1999. - С. 92-97.

5. Эволюция текстовых форм и способов изображения вещного мира в английской художественной прозе XVIII-ХХ веков // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. - Харків: Константа, 1999. - № 461. - С. 114-119.

анотаціЇ / RESUME /

Ковальова Т.П. Лінгвопоетичні особливості зображення світу речей в англійській художній прозі XVIII - ХХ століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський державний лінгвістичний університет, Київ, 2000.

Дисертація присвячена вивченню еволюційних змін зображення світу речей в англійській художній прозі XVIII - ХХ століть. У результаті комплексного композиційно-структурного та лексико-семантичного аналізу розроблено загальну характеристику мовних особливостей текстових форм і способів зображення світу речей для різних літературних напрямків зазначеного періоду. У композиційно-структурному плані простежені зміни об'єму та модифікації структури текстових форм; у лексико-семантичному плані досліджуються виділені в описах семантичні ознаки та лексико-стилістичні засоби їх реперзентації. Показано зв'язок мовних засобів зображення світу речей із його функціональним навантаженням, ідейно-прагматичною спрямованістю твору, індивідуальним авторським стилем та стильовими константами певної літературної епохи. Встановлено, що вибір засобів літературного зображення світу речей обумовлений екстралінгвістичними факторами, а саме, загальною культурологічною ситуацією епохи та процесом взаємодії літератури з іншими видами мистецтва.