Охорона праці в галузі цивільної оборони на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.Загальні положення про захист робітників в зонах радіоактивного зараження на підприємстві легкої промисловості

1.1 Поняття про зону радіоактивного зараження, рятувальні та інші рятувальні і інші аварійно-відновлювальні роботи промисловості

1.2 Вимоги законодавства України до порядку організації і проведення рятувальних та інших аварійно-відновлювальних робіт

РОЗДІЛ 2. Система забезпечення охорони праці в галузі з елементами цивільного захисту на підприємстві ПАТ Кіровоградська швейна фабрика «Зорянка»

2.1 Організація та завдання ПАТ «Зорянка»

2.2 Організація охорони праці з елементами цивільного захисту на ПАТ «Зорянка»

2.3 Оцінка стану системи цивільного захисту на ПАТ «Зорянка»

РОЗДІЛ 3. Пропозиції щодо покращення плануючих документів з організації проведення рятувальних та інших аварійно-відновлювальних робіт на ПАТ «Зорянка»

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А

ВСТУП

Тема даної роботи є охорона праці в галузі цивільної оборони на підприємствах легкої промисловості, а саме в умов радіоактивного забруднення.

Метою роботи є прогнозування та приймання грамотних рішень, щодо захисту підприємства та працюючих у ньому осіб, від нещасних випадків, халатності, захисту їх прав на нормативному та адміністративному рівнях.

Актуальність даної роботи полягає в тому що, у наш час, при великій кількості хімічно небезпечних підприємств та халатному відношенню до правил технологічного процесу, часто постає питання про оцінку можливої хімічної обстановки внаслідок аварії. Тому наявність офіційно-затвердженої методики прогнозування наслідків дуже доречно. Методика прогнозування наслідків впливу небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті дозволяє зробити прогнози масштабів забруднення при аваріях. Бурхливий науково-технічний прогрес, особливо в другій половині XIX сторіччя сприяв не тільки підвищенню виробництва, росту матеріального добробуту та інтелектуального потенціалу суспільства, але й значно підвищив можливість аварій великих технічних систем. Разом з тим економічні, духовні, релігійні, етнічні та інші суперечки спричинили в цей період до великої кількості війн та збройних конфліктів.

Згідно з Законом України "Про цивільну оборону України", запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру, ліквідація їх наслідків, максимальне зниження масштабів втрат та збитків є загальнодержавною проблемою і одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади і управління всіх рівнів.

Окрім цього, необхідно проводити комплекс інженерно-технічних заходів щодо підвищення стійкості роботи підприємств та надійності їх споруд на випадок повторної дії руйнівних катастроф або профілактичні роботи для відвернення (недопущення) їх руйнування у подальшому, включаючи посилення (зміцнення) існуючих конструкцій, підготовку до негайної евакуації обладнання, технічної документації і т. ін.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є ПАТ Кіровоградська швейна фабрика «Зорянка».

У плані поставленої мети курсової роботи сформульовані наступні завдання:

Вивчити загальні положення про захист робітників в зонах радіоактивного зараження.

Виконати системний аналіз відомості про охорону праці на підприємствах легкої промисловості

Оцінити надійність технічних системи підприємства з радіоактивним забрудненням.

Вивчити структуру управління охороною праці організації, виявити її недоліки.

Пропозиції щодо покращення плануючих документів з організації проведення рятувальних та інших аварійно-відновлювальних робіт на ПАТ Кіровоградська швейна фабрика «Зорянка»

Структура роботи: загальний обсяг роботи складає ____ сторінок, робота містить вступ, 3 розділи , висновок і список використаної літератури.

Розділ І. Загальні положення про захист робітників в зонах радіоактивного зараження на підприємстві легкої промисловості

1.1 Поняття про зону радіоактивного зараження, рятувальні і інші аварійно-відновлювальні роботи

Радіаційне зараження - це обстановка, яка виникає на АЕС, об'єкті економіки, території адміністративного району в результаті радіоактивного забруднення місцевості, що потребує певних заходів захисту.

Радіація характеризується масштабами (розмірами зон та характером радіоактивного забруднення (рівнями радіації). Розміри зон радіоактивного забруднення і рівні радіації є основними показниками ступеню небезпеки радіоактивного зараження для населення.

Радіаційна небезпека може бути виявлена та оцінена:

- методом прогнозування;

- за даними радіаційної розвідки.

Прогнозування радіаційної обстановки проводиться за допомогою розрахункових методик на основі вихідних даних, що поступають з місця аварії, а саме:

потужності аварійного викиду;

радіонуклідного складу;

висоти викиду;

швидкості та напрямку вітру;

наявності опадів.

Оцінка радіаційної обстановки методом прогнозування дає тільки наближені характеристики радіоактивного забруднення, але є в нього і перевага - це оперативне отримання даних про можливе забруднення, що забезпечує своєчасне прийняття заходів з організації захисту персоналу, населення, допомагає вибрати найбільш оптимальні дії при організації аварійно-рятувальних робіт.

Завершальним етапом оцінки радіаційної обстановки, шляхом прогнозування, є формування висновків, які визначають :

Вплив радіаційного забруднення на виробничу діяльність об'єктів економіки.

Найбільш доцільні дії персоналу об'єктів економіки, ліквідаторів, особового складу формувань ЦЗ щодо обсягів роботи з надання медичної допомоги, можливості та умов евакуації населення з радіоактивно забруднених територій.

Необхідність в проведенні спеціальної обробки людей, одягу, продовольства, води.

Фактична оцінка радіаційної обстановки здійснюється методом радіаційної розвідки. На об'єктах економіки для спостереження за радіаційною обстановкою створюються пости радіаційного спостереження, групи (ланки) радіаційної розвідки.

Основні завдання постів радіаційного спостереження:

1. Своєчасне встановлення початку радіоактивного забруднення.

2. Оповіщення персоналу, особового складу формувань ЦЗ про
радіоактивне забруднення (сигнал "Радіаційна небезпека").

3. Визначення рівнів радіації та контроль за їх динамікою.

4. Встановлення кордонів забруднених районів та шляхів обходу чи
проходу через них.

5. Визначення ступеню забруднення радіоактивними речовинами
шкірних покровів, одягу, засобів захисту, продовольства та води.

Особовий склад постів та ланок повинен бути добре підготовленим для проведення радіаційної розвідки, мати відповідні прилади та технічні засоби, а саме:

індивідуальні засоби захисту органів дихання (респіратор, протигаз);

індивідуальні засоби захисту шкіри (ОЗК, костюм Л-1);

індивідуальні дозиметри (ДКП-50А, ІД-1, ІД-11);

- засоби оповіщення, зв'язку (подача сигналу "Радіаційна небезпека" голосом), по телефону, частими ударами в металевий предмет та ін.);

засоби обмеження забруднених районів із зазначенням рівнів радіації (комплект знаків обмеження КЗО-1);

- прилади радіаційної розвідки (ДП-5А, Б, В; ІМД-1Р та ін.).

На сьогодні існує багато приладів, які можуть використовуватися населенням в якості побутових, але при користуванні ними необхідно брати до уваги сучасні одиниці виміру.

При виникненні безпосередньої загрози радіактивного зараження потрібно негайно оповістити населення приблизно таким текстом повідомлення:

Для захисту поверхні тіла від забруднення радіоактивними речовинами використовується спортивний одяг, комбінезони і чоботи. При собі мати плівкові (полімерні) накидки, куртки або плащі. Перевірте герметизацію житлових приміщень, стан вікон і дверей. Герметизуються продукти харчування і створіть у ємностях запас води.

Можливий інший текст повідомлення, подібний до цього."

Текст передається з повторенням протягом 5 хвилин. Це мовне повідомлення є рекомендаціями для кожного громадянина про порядок дій щодо захисту себе і своїх рідних від радіоактивного зараження.

Радіоактивному зараженню (РЗ) при ядерних вибухах піддається не лише район, що прилягає до місця вибуху, але й місцевість, що віддалена від нього на багато десятків і навіть сотень кілометрів. При цьому на великих площах виникають зони зараження, що становлять небезпеку для особового складу органів управління і сил цивільного захисту та населення протягом тривалого часу.

Найсильніше радіоактивне зараження місцевості відбувається при підземних, наземних вибухах, теплових аваріях на атомних електростанціях та інших атомних об'єктах. Радіоактивне зараження при повітряних вибухах суттєвої небезпеки не викликає, уражуюча його дія на місцевості визначається загальним зовнішнім опроміненням. Характеристикою їх уражуючої дії є доза радіації зовнішнього опромінювання, яку може отримати людина за час перебування в заражених районах. За ступенем зараження і можливим наслідкам зовнішнього опромінювання (як у районі вибуху, так і на сліді хмари) виділяють зони зараження. Розміри і конфігурація, їх характер і ступінь зараження місцевості залежить, головним чином, від потужності і виду вибуху, метеоумов, часу, що минув після вибуху, кількості вибухів і відносного розташування їх центрів. На це також впливає рельєф місцевості, тип ґрунту в районі вибуху, лісові масиви та інші фактори.

Умовами проживання і трудової діяльності населення без обмеження за радіаційним фактором є одержання додаткової дози за рахунок забруднення довкілля радіоактивними ізотопами, що не перебільшує межі опромінювання, що встановлено Державними гігієнічними нормативами "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ- 97)".

При застосуванні ядерної зброї або при аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах з викидом радіоактивних речовин, створюється велике радіоактивне зараження місцевості, в результаті чого виникає загроза ураження населення, порушення виробничої діяльності суб'єктів господарської діяльності.

Радіоактивне зараження місцевості ускладнює організацію і проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.

Без вжиття заходів захисту неможливо позбутися впливу радіації на населення, особовий склад формувань, робітників і службовців у дозах, що може призвести до їх ураження.

З метою уникнення масових радіаційних втрат і переопромінення населення, робітників і службовців, формувань цивільної оборони понад встановлених доз, їх дії в умовах радіоактивного зараження чітко регламентуються і підпорядковуються режиму радіаційного захисту.

Режими радіаційного захисту - це порядок дій людей, застосування засобів і способів захисту в зонах радіоактивного зараження, що передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення. Додержання режимів радіаційного захисту виключає радіаційне ураження і опромінення людей понад встановлені дози опромінення.

Встановлені наступні дози опромінення:

одноразове опромінення протягом перших 4 діб -50 рад;

багаторазове опромінення протягом ЗО діб - 100 рад;

багаторазове опромінення протягом 3 місяців - 200 рад;

- багаторазове опромінення протягом року - не більше за 300 рад. Режими радіаційного захисту населення включають три основні етапи:

I етап - укриття населення в ПРУ;

II етап - наступне укриття населення в будинках і ПРУ;

III етап - проживання населення в будинках з обмеженим перебуванням
на відкритій місцевості протягом 1 -2 годин на добу.

Режим радіаційного захисту робітників і службовців на об'єктах господарської діяльності включає три основні етапи:

етап - тривалість припинення роботи на об'єкті господарської діяльності (термін безперервного перебування людей у захисній споруді);

етап - тривалість роботи на об'єкті господарської діяльності з використанням для відпочинку захисних споруд;

етап - тривалість роботи на об'єкті господарської діяльності з обмеженням перебування робітників і службовців на відкритій місцевості.

Режими радіаційного захисту розроблені з урахуванням тривалості роботи кожної зміни 10-12 годин.

На території населеного пункту або суб'єкту господарської діяльності режим визначається:

- за максимальним рівнем радіації;

- за найменшим значенням Кпосл. захисної споруди. Тривалість додержання режиму радіаційного захисту і час припинення його дії

встановлюється начальником ЦО населеного пункту з урахуванням конкретної радіаційної обстановки. Для визначення режиму радіаційного захисту необхідно знати:

рівні радіації на території населеного пункту через 1 год. після ядерного вибуху (аварії на радіаційно-небезпечному об'єкті);

коефіцієнти послаблення житлових приміщень, в яких проживає населення: дерев'яні одноповерхові будинки, кам'яні (блочні) одноповерхові будинки, багатоповерхові кам'яні (блочні) будинки;

- коефіцієнти послаблення захисних споруд (ПРУ), підвалів одноповерхових дерев'яних, кам'яних і блочних будинків, підвалів багатоповерхових кам'яних і блочних будинків, сховищ.

При повному з'ясуванні радіаційної обстановки у межах зони А першу добу можна знаходитися у найпростіших захисних спорудах й у звичайних загерметизованих приміщеннях. Населення тут не отримає доз радіації, які могли б призвести до втрати працездатності. Прийом радіозахисних засобів не обов'язковий.

У зоні Б небезпека радіаційного ураження значно зростає. Тут уберегти людей від опромінення можна лише у спорудах з коефіцієнтом захисту не нижче 20. Перебування людини на відкритій місцевості протягом перших 12 годин після випадіння радіоактивних опадів може вивести її з ладу, у даному випадку доведеться приймати радіозахисні засоби.

У зоні В на відкритій місцевості та у дерев'яних будівлях, навіть при короткочасному перебуванні там, люди можуть зазнати важких радіаційних уражень, особливо у першу добу після ядерного вибуху (аварії на АЕС). Тому населення треба укривати у сховищах і ПРУ з коефіцієнтом захисту не нижче 50. Дії на зараженій місцевості повинні бути суворо регламентовані, обов'язково потрібно застосовувати радіозахисні засоби.

Якщо люди опиняться ще ближче до центру ядерного вибуху (аварії на АЕС), у зоні найбільш небезпечного радіоактивного зараження (зона Г), то від важких уражень і втрат їх можуть вберегти лише сховища з високим коефіцієнтом захисту (не нижче 200). Знадобиться здійснювати весь комплекс медичних заходів з профілактики променевої хвороби.

Для запобігання або послаблення дії на організм радіоактивних речовин та можливого уникнення захворювання променевою хворобою:

максимально обмежувати перебування на відкритій території, при виході з приміщення використовуйте засоби індивідуального захисту (респіратор, пов'язку, плащ, гумові чоботи);

- при знаходженні на відкритій території не роздягатись, не сідати на землю, не палити; суворо дотримуватись правил особистої гігієни;

- перед входом у приміщення взуття мити водою або витріть вологою ганчіркою, верхній одяг витрусити і почистити вологою щіткою;

- у всіх приміщеннях, що призначені для перебування людей, кожного дня робіть вологе вбирання, бажано з використанням миючих засобів;

споживати харчі тільки в закритих приміщеннях, ретельно мити руки з милом перед їжею;

- воду вживати тільки з перевірених джерел;

- сільськогосподарські продукти з індивідуальних господарств, особливо молоко, зелень, овочі і фрукти вживати в їжу тільки за рекомендаціями органів охорони здоров'я;

не купатися у відкритих водоймах до перевірки ступеня їх радіоактивного забруднення;

- не збирати в лісі ягоди, гриби і квіти.

Знання кожним правил поведінки і дій в умовах радіоактивного забруднення місцевості, постійне використання інформації територіальних органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення допоможе зберегти життя і здоров'я людей.

Радіаційна розвідка може бути наземною та повітряною (спеціально обладнані літаки, гелікоптери, повітряні зонди).

При наземній радіаційній розвідці пости, групи (ланки) в різних точках місцевості фіксують рівень радіації, позначають обстежені райони знаками обмеження та доповідають в штаб. На території об'єкту економіки радіаційна розвідка заміряє рівні радіації на шляхах, що ведуть до об'єкта, в місцях проведення рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт, в сховищах персоналу та особового складу невоєнізованих формувань, а також здійснює контроль за зміною радіаційної обстановки. Після закінчення розвідки, особовий склад групи (ланки) радіаційної розвідки контролює радіоактивне забруднення шкірних покровів, одягу, засобів захисту, транспорту для подальшого проведення спеціальної (санітарної) обробки, також дозиметричний контроль.

Вихідні дані цього методу враховують потужність дози випромінювання, максимально допустимі дози опромінення, як одноразові, так і багаторазові, а також коефіцієнти захисту споруд.

Унаслідок Чорнобильської катастрофи значна частина території України була забруднена радіонуклідами, серед яких найбільшу роль відіграють 137Сб та 908г. Характерною рисою забрудненості території країни є плямистість.

В Україні постійно проводиться дозиметрична паспортизація населених пунктів, розташованих на забруднених територіях (щільність забруднення населених пунктів на контрольованих територіях, середні індивідуальні аварійні дози внутрішнього та зовнішнього опромінення жителів, середні сумарні індивідуальні дози, рівні забруднення основних продуктів харчування, дози, що їх отримує населення від техногенних джерел випромінювання).

На території України внаслідок практичної діяльності, пов'язаної з використанням ядерної енергії, нагромаджено значну кількість радіоактивних відходів, відпрацьованого ядерного палива, відпрацьованих промислових і медичних джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ). Законодавством урегульовано питання поводження з відпрацьованим ядерним паливом, ДІВ, хвостосховищами та радіоактивними відвалами підприємств ядерного паливного циклу.

Нагромаджуються радіоактивні відходи в районах зосередження підприємств уранодобувної і переробної промисловості. Радіоактивні відходи утворюються також у процесі видобування вугілля.

В Україні діють п'ять атомних станцій: Хмельницька, Запорізька, Рівненська, Південно-Українська та Чорнобильська. Індивідуальні дози опромінення персоналу (90-97 відсотків) АЕС не перевищують допустимого діапазону, який відповідає розподілу річних доз опромінення персоналу АЕС у країнах Європи.

Рівні опромінення населення України, за рентгенологічними дослідженнями, за останні 10 років знизилися майже вдвічі за рахунок зменшення числа досліджень (особливо в забруднених "чорнобильськими" радіонуклідами регіонах) та зміни їх структури (зменшення питомої ваги найбільш дозоутворюючих рентгеноскопічних методів).

Чорнобильська катастрофа безпосередньо і опосередковано справляла і справляє негативний вплив на здоров'я населення шляхом:

- економічного впливу - відволікання бюджетних коштів на усунення наслідків катастрофи;

- психологічного напруження, викликаного стресом з усіма його негативними наслідками;

Основні пріоритети у сфері радіаційної безпеки:

зменшення та у міру можливості відвернення негативного впливу на здоров'я населення опромінення і психологічного напруження унаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;

удосконалення мережі моніторингу джерел іонізуючого випромінювання, системи дозиметричного контролю населення (у тому числі професійних груп), забезпечення обліку потенційно небезпечних об'єктів з метою попередження аварійних ситуацій;

визначення рівнів природної радіоактивності, насамперед 222Rn і 220Rn у приміщеннях та вмісту 238U та 226Ra у питній воді з джерел підземного водопостачання.

1.2 Вимоги законодавства України до порядку організації і проведення рятувальних та інших аварійно-відновлювальних робіт

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон України „Про охорону праці". Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я В процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Специфічною особливістю українського Закону, що регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав і гарантій робітникам. Вперше в історії держави робітникам було надано право відмовитися від роботи у випадку існування на виробництві загрози для їхнього здоров'я і життя. Розширено права робітників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку пошкодження їх здоров'я на виробництві. Передбачається нова система фінансування охорони праці, формування системи страхування від нещасних випадків і профзахворювань, посилюється централізація планування. Договірне регулювання з питань охорони праці поставлено на високий рівень, передбачається значна участь громадських інституцій у цьому процесі. З позицій законодавчої регламентації прав і гарантій робітникам у сфері охорони праці та їх забезпечення Закон України „Про охорону праці" та нормативно-правові документи щодо його реалізації одержали високу оцінку експертів Міжнародної організації праці.

В Законі України „Про охорону праці" задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпши від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;

* міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.

Для реалізації цих принципів було створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності при Кабінеті Міністрів України, Держнаглядохоронпраці, Національний науково-дослідний інститут охорони праці, навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці. Розроблені та реалізуються національна, галузеві,; регіональні та виробничі програми покращення стану безпеки, гігієни праці виробничого середовища до 2000 р. В обласних, районних, міських органах виконавчої влади функціонують служби охорони праці.

На всіх підприємствах, в установах, організаціях повинні створюватися безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення цих умов покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони. Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів. Жодне підприємство, цех, дільниця, виробництво не можуть бути прийняті і введені в експлуатацію, якщо на них не створено безпечних і нешкідливих умов праці. Введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення без дозволу органів державного нагляду за охороною праці забороняється.

Власник, який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці робітників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо. Разом з тим на працівників також покладаються певні обов'язки:

знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;

проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

співпрацювати з власником або уповноваженим ним органом у справі, організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Трудові колективи через обраних ними уповноважених, професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників контролюють додержання всіма працівниками нормативних актів про охорону праці на підприємствах, в установах, організаціях.

Робітникам, що працюють в холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам та деяким іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством, надаються спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку, які входять у робочий час. Власник або уповноважений ним орган, зобов'язаний обладнувати приміщення для обігрівання і відпочинку працівників.

Захист населення від радіаційного забруднення здійснюється на основі законів України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про поводження із радіоактивними відходами», «Про видобування та переробку уранових руд», «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Перелік законів і нормативно-правових актів відображено в таблиці №1.

Табл. 1. Закони та нормативно-правові акти, які регулюють порядок ведення рятувальних та інших аварійно-відновлювальних робіт

№ п/п	Назва документа	Номер та дата прийняття	Вимога закону чи іншого нормативно-правового акту
1	Закон України «Про охорону праці»	Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 49, ст.668	Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
2	З А К О Н У К Р А Ї Н И «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»	Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 27, ст.218	Цей Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно- епідеміологічного нагляду в Україні. Стаття 23. Забезпечення радіаційної безпеки Підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіоактивні речовини та джерела іонізуючих випромінювань, здійснюють їх захоронення, знищення чи утилізацію, зобов'язані дотримувати норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки. Роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань здійснюються з дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби та інших спеціально уповноважених органів. Випадки порушень норм радіаційної безпеки, санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючих випромінювань, а також радіаційні аварії підлягають обов'язковому розслідуванню за участю посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд.
3	Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»	Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 12, ст.81	Цей Закон є основоположним у ядерному законодавстві України. Він встановлює пріоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища, права і обов'язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулює діяльність, пов'язану з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, встановлює також правові основи міжнародних зобов'язань України щодо використання ядерної енергії. Стаття 4. Основні принципи радіаційного захисту Радіаційний захист під час використання ядерної енергії базується на таких основних принципах: не може бути дозволена жодна діяльність, пов'язана з іонізуючим випромінюванням, якщо кінцева вигода від такої діяльності не перевищує заподіяної нею шкоди; величина індивідуальних доз, кількість осіб, які опромінюються, та ймовірність опромінення від будь-якого з видів іонізуючого випромінювання повинні бути найнижчими з тих, що їх можна практично досягти, враховуючи економічні і соціальні фактори; опромінення окремих осіб від усіх джерел та видів діяльності у підсумку не повинно перевищувати встановлених дозових меж.
4	Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами»	Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 27, ст.198	Цей Закон спрямований на забезпечення захисту людини та навколишнього природного середовища від шкідливого впливу радіоактивних відходів на сучасному етапі та в майбутньому. Закон поширюється на всі види діяльності з радіоактивними відходами. Стаття 3. Основні принципи державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами Основними принципами державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами є: пріоритет захисту життя та здоров'я персоналу, населення та навколишнього природного середовища від впливу радіоактивних відходів згідно з державними нормами радіаційної безпеки; розмежування функцій державного контролю та управління у сфері поводження з радіоактивними відходами; реалізація державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами шляхом розробки та виконання довгострокової Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами; забезпечення мінімального рівня утворення радіоактивних відходів, якого можна досягти на практиці; недопущення неконтрольованого накопичення радіоактивних відходів; забезпечення державного нагляду за поводженням з радіоактивними відходами; прийняття рішень щодо розміщення нових сховищ радіоактивних відходів з участю громадян, їх об'єднань, а також місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування; гарантування надійної ізоляції радіоактивних відходів від навколишнього природного середовища при обґрунтуванні безпеки сховищ радіоактивних відходів; зберігання радіоактивних відходів у виробників відходів обмежений час з наступною передачею спеціалізованим підприємствам по поводженню з радіоактивними відходами; відповідальність виробників радіоактивних відходів за безпеку під час поводження з радіоактивними відходами до передачі їх спеціалізованим підприємствам по поводженню з радіоактивними відходами; заборона проведення робіт по захороненню радіоактивних відходів юридичним і фізичним особам, внаслідок діяльності яких утворюються радіоактивні відходи та які поставляють і використовують радіоактивні речовини, ядерні установки; міжнародне співробітництво у сфері поводження з радіоактивними відходами; активна науково-дослідницька діяльність у сфері поводження з радіоактивними відходами.
5	Закон України «Про видобування і переробку уранових руд»	Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 11-12, ст.39	Цей Закон регулює особливості правовідносин при видобуванні, переробці уранових руд та використанні продуктів їх переробки як сировини для одержання ядерного матеріалу, визначає особливості діяльності уранових об'єктів, захисту персоналу, населення та охорони довкілля від впливу іонізуючого випромінювання, а також особливості соціального захисту персоналу уранових об'єктів та населення у зв'язку із впливом іонізуючого випромінювання.
6	Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання»	Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 22, ст.115	Цей Закон спрямований на забезпечення захисту життя, здоров'я та майна людей від негативного впливу іонізуючого випромінювання, спричиненого практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіжних та рятувальних заходів і відшкодування шкоди. Стаття 5. Основні дозові межі опромінення населення Основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта* ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановлених цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз. Дозові межі індивідуального опромінення населення та критерії щільності забруднення грунтів на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються законами України та іншими нормативно-правовими актами.
7	Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»	Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 16, ст.200	Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Розділ 2. Система забезпечення охорони праці в галузі з елементами цивільної оборони на підприємстві ПАТ Кіровоградська швейна фабрика «Зорянка»

2.1 Організація та завдання ПАТ «Зорянка»

радіоактивний зараження рятувальний аварійний

ПАТ Кіровоградська швейна фабрика «Зорянка» була заснована в 1922 році. Загальна виробнича площа складає 8,0 тис. м2.

Матеріальною базою для розгортання виробничої і господарської діяльності послужила майстерня по ремонту військового одягу в складі 10 майстрів і 10 швейних машин, а також приватні майстри, яким було запропоновано перейти працювати на фабрику зі своїми ремісничими машинами.

До 1 січня 1923 року на Елисаветградській швейній фабриці було 30 майстрів-швейників, що працюють індивідуально, по індивідуальним замовленням і 35 швейних машин 16 і 31 класів. Фабрика розмістилася на невеликому двоповерховому будинку на куті вулиць Леніна і Карла Маркса (Велика Перспектива).

Цехів, бригад у 1922 році не було. Першим директором фабрики був призначений Ланцман Абрам Львович, що керував підприємством до 1934 року. У 1923 році були організовані цехи: закрійний - 6 чоловік, пошивний - 35 чоловік.

Наприкінці 1926 року почав упроваджувати поточний метод пошиття, що дозволило значно підвищити продуктивність праці.

1 березня 1927 року колектив фабрики перейшов у новий будинок, розташований на куті вулиць Карла Либкнехта і Карла Маркса (Велика Перспективна). З цього року усі вироби на фабриці пошивались поточним методом. Поступово збільшувалось число працюючих, закуповувалось нове обладнання. Випускалась продукція: напівпальто чоловіче, штани чоловічі, костюми чоловічі, пальто дамське.

Фабрика одержувала замовлення на продукцію із Москви, Ленінграда, Харкова, Одеси й інших міст. На центральному ринку міста фабрика мала три магазини, в яких реалізувались швейні вироби.

У 1929 році до складу фабрики ввійшла панчішна фабрика в кількості 80 чоловік і стала одним з цехів швейної фабрики. На початку 1930 року до складу фабрики ввійшла ґудзикова фабрика на правах ґудзикового цеху, у якому було 200 робітників і 10 штамповочно - оздоблювальних верстатів.

1931 - 1941 роки - для швейної фабрики це десятиліття було періодом збільшення випуску продукції, розширення асортименту і поліпшення якості виробів, що випускається.

Під час війни фабрика була зруйнована, відновлення велося робітниками підприємства. 18 січня, тобто через тиждень після звільнення міста, фабрика почала давати готову продукцію - військове обмундирування, медичні і маскувальні халати.

1949 - 1958 роки - це десятиліття для колективу фабрики характеризується ритмічною роботою, щоденним виконанням і перевиконанням виробничих планів. Поряд з цим йшло будівництво нового виробничого корпусу швейної фабрики.

У 1958 році фабрика випускала костюми чоловічі і жіночі, штани чоловічі і хлопчачі, тілогрійки і шаровари ватяні, пальто шкільні, спідниці жіночі, пальто жіночі і дівочі, ін.

У 1959 році Кіровоградська швейна фабрика перейшла в новий виробничий корпус, де знаходиться й сьогодні.

З 1970 року Кіровоградська швейна фабрика входить до складу Київського виробничого швейного об*єднання «Спецодяг» держкорпорації «Легтекс» України.

Тоді предметом діяльності фабрики було виготовлення швейних виробів відомчого та побутового призначення.

З 1976 року підприємство очолює Курбатов Володимир Ілліч. За даними особистий внесок у розвиток легкої промисловості, збільшення випуску високоякісних виробів Курбатову В.І. Указом Президента України від 12 червня 1998 року було присвоєне почесне звання «Заслужений працівник промисловості України». Указами Президента України був налагоджений Орденом «За заслуги ІІІ та ІІ ступеня.

Протягом 22 років, до 1992 року, підприємство, єдиним в Україні успішно виконувало постійне Державна замовлення Міністерство Оборони СРСР по забезпеченню Армії і населення виробами протихімічного захисту.

З 15 квітня 1992 року на фабриці повністю припинений випуск даних спец виробів, що виготовляли по спеціальній технології зі спеціальних прогумованих тканин. Виробничі цехи № 1, 2, 3, 4 та інші дільниці демонтуються та переходять на пошив цивільного асортименту: блуз та спідниць жіночих, костюмів жіночих, пальто жіночих зимових з натуральним хутром та ін.

З 1994 року підприємство починає працювати на давальницькій сировині з німецьким підприємством «Йоган Харьюнг». Виконує замовлення фірми Німеччини: «Октавія», «Ла Ві», «Хеко», «Арелендер».

Згідно Наказу Державного Комітету України з легкої і текстильної промисловості № 189 від 19.09.1994 року Кіровоградська швейна фабрика перетворена у відкрите акціонерне товариство і надалі іменується: відкрите акціонерне товариство «Кіровоградська швейна фабрика «Зорянка» (ВАТ КШФ «Зорянка»).

1994 - 2008 роки - налагоджені надійні відносини з німецькими, голландськими, американськими, французькими, англійськими фірмами: «Монтана», «Штальманн», «Кайзер», «БАФ», «ХС Фешен», «Косма», «Вендіхілл», «Ленер Кордиер», «Ленер Іняс», «Реггі Дизайн», «Байкема Фешен».

Сьогодні ПАТ «Кіровоградська швейна фабрика «Зорянка» спеціалізується на виробництві верхнього одягу (в тому числі - пальто та на півпальто жіночі, костюми, жакети жіночі, брюки чоловічі та жіночі, спідниці, блузи, сукні, робітнича одежа. Загальний обсяг виробництва 300-350 тис. одиниць швейних виробів на рік.

Структурні підрозділи підприємства:

- експериментальний цех;

- розкрійно-підготовчий цех;

- три прошивальних цеха;

Кількість працюючих - 500 чоловік.

Технологічне обладнання провідних фірм: ПФАФФ, Файт, Каннегісер, Дюркоп Адлер, Штробель, Минерва, Ротонді.

Досвідчені конструктори - модельєри розробляють щороку найсучасніші зразки моделей жіночого одягу.

За результатами діяльності за 2004 рік підприємство вийшло переможцем за звання обласного конкурсу «Кращий роботодавець 2004 року» та «Кращий роботодавець з організації безпечного ведення робіт».

В квітні 2011 року, відповідно до вимог Закону України «Про акціонерне товариство» та згідно рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ КШФ «Зоряна», назву відкрите акціонерне товариство «Кіровоградська швейна фабрика «Зоряна» змінено на публічне акціонерне товариство «Кіровоградська швейна фабрика «Зоряна».

2.2 Організація охорони праці з елементами цивільного захисту на ПАТ «Зорянка»

За наступними пунктами стан охорони праці на ПАТ «Зорянка».

За класифікацією умови праці на ПАТ «Зорянка» належать до II класу -- допустимі умови -- характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

Згідно із санітарними нормами всі промислові об'єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п'ять класів. Для кожного з них установлена санітарна зона, мінімальна допустима відстань між промисловим об'єктом, жилими спорудами, культурно-профілактичними закладами. Так ПАТ «Зорянка» належить до V класу. Таким чином, санітарна зона для нього становить 50 м.

Аналіз небезпечних і шкідливих факторів подано нижче.

На підприємстві обладнання робочих місць та умови праці на них відповідають вимогам таких нормативних документів:

показники мікроклімату (температура, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря, теплове випромінювання) в робочій зоні -- Державним санітарним нормам ДСН 3.3.6 042-99;

концентрація пилоподібних шкідливих речовин у повітрі робочої зони не перевищує гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони, що містяться у переліку "Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны" № 4617-88, доповненнях № 1-7 до нього, а також ГДК, затверджених Головним державним санітарним лікарем України після 1 січня 1997 р.;

рівні виробничого шуму не перевищують допустимих значень Державних санітарних норм ДСН 3.3.6 037-99;

параметри виробничого освітлення (коефіцієнт природної освітленості, освітленість робочої поверхні, показники освітленості) відповідають вимогам СНиП-4-79).

У ПАТ «Зорянка» на самопочуття, стан здоров'я працівників впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури та вологості повітря. Технологічний процес виробництва меблів передбачає суворий контроль за вологістю повітря в робочій зоні, оптимальний показник становить 70-75 % при температурі 30 ОС. Для вимірювання параметрів мікроклімату використовуються різні прилади: ртутні термометри (для вимірювання температури) та психрометри (для визначення відносної вологості повітря).

Дрібні частки твердих речовин, зважуваних у повітрі, прийнято називати пилом. Наявність пороху в повітрі робочих приміщень зумовлена характером та організацією технологічного процесу на ПАТ «Зорянка». Промисловий пил на даному підприємстві відноситься до нейтрального (нетоксичний для людини). За походженням він є органічним, за способом утворення дезінтеграційним (утворюється в результаті різання, пакування). Побічна дія пилу на людину полягає в тому, що при підвищеній запиленості повітря знижується освітленість. Запиленість повітря шкідлива також для обладнання, яке швидко спрацьовується і виходить із ладу.

Виробничий шум -- це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі і безпосередньо впливають на працездатність. Джерелами шуму на ПАТ «Зорянка» є: електричні інструменти та верстати. З шумом пов'язані деякі технологічні процеси -- розрізання та пакування. Тривалий шум впливає не лише на слух. Він робить людину нервовою, погіршує її самопочуття, знижує працездатність та швидкість руху, сповільнює розумовий процес. Усе це може спричинити аварію на виробництві. На ПАТ «Зорянка» дотримуються рекомендованих діапазонів шуму для робітників цехів, гаражів, магазинів у межах 56--70 дБ.

На підприємстві розрізняють такі системи штучного освітлення: загальне, місцеве та комбіноване. Система загального освітлення призначена для освітлення всього приміщення. Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, на ПАТ «Зорянка» воно стаціонарне. Комбіноване освітлення складається з загального та місцевого. Його передбачають для робіт І--VIII розрядів точності за зоровими параметрами, та коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней. Головними джерелами світла для промислового освітлення на підприємстві є лампи розжарювання.

Проаналізувати звітні дані ПАТ «Зорянка» з охорони праці за три останні роки (нещасні випадки, стан професійної захворюваності, аварійні та техногенні ситуації, травматизм тощо) та зробити відповідні висновки про стан охорони праці на підприємстві (існуючий стан, гострі проблемні моменти).

ПАТ «Зорянка» звітує по стану і умовам праці за минулий календарний рік (на 31 січня наступного року) за двома формами звітності:

1) форма №1-ПВ "Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за

роботу в шкідливих умовах за 20 рік". Ця форма містить тільки два розділи: "Стан умов праці" та "Пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах". Форма заповнюється один раз на два роки. З огляду на те, що на ПАТ «Зорянка» умови праці, охарактеризовані в попередньому пункті, відповідають санітарно-гігієнічним нормам (за результатами атестації робочих місць за умовами праці), гранично допустимі рівні концентрації шкідливих факторів виробничого середовища не перевищені аналіз за формою № 1-ПВ не проводимо.

2) форма № 7-ТНВ "Звіт про травматизм на виробництві у 20_році". Форма містить п'ять розділів: "Чисельність працюючих", "Потерпілі та нещасні випадки на виробництві"; "Окремі матеріальні наслідки нещасних випадків на виробництві"; "Розподіл кількості потерпілих від нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, за основними видами подій, що призвели до нещасних випадків"; "Розподіл кількості потерпілих від нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, за основними причинами нещасних випадків". Форма заповнюється один раз на рік.

Аналіз звітних даних з охорони праці по підприємству за останні З роки (2009-2011 рр.) проведений, виходячи з інформації, що міститься в формі № 7-ТНВ.

За даними таблиці 1(див. дод.) можна зробити висновок про існуючий стан охорони праці на підприємстві. Кількість потерпілих з утратою працездатності на 1 робочий день і більше зросла в 2011 році на 2 та 3 особи в порівнянні з 2009 та 2010 роками відповідно, водночас слід відзначити зростання загальної чисельності працівників підприємства на 4 особи за вказані періоди, що в сукупності підтверджує зниження питомої ваги потерпілих у загальній структурі працюючих ПАТ «Зорянка». Кількість потерпілих з утратою працездатності на 1 робочий день і більше та кількість нещасних випадків за 2009-201 роки збігається, що говорить про відсутність групових нещасних випадків на підприємстві.

Загальна сума виплачених грошових відшкодувань потерпілим збігається із сумою, виплаченою за перші 5 днів тимчасової непрацездатності, що оформлені листком непрацездатності. Таким чином робимо висновок, що відсутність потерпілих на робочому місці не перевищує 5 днів і становить в 2011 році 20 людино-днів (на 4 особи), що на 12 та 15 людино-днів більше ніж в 2007 та 2009 роках відповідно.

Таким чином, на ПАТ «Зорянка» слід передбачити такі заходи з охорони праці:

I. Щодо зниження негативного впливу мікроклімату:

механізація виробничих процесів;

раціональне розміщення устаткування;

раціоналізації режимів праці й відпочинку, перерви.

II. Щодо боротьби з пилом:

раціоналізація технологічних процесів заходів;

підтримання чистоти приміщень та устаткування;

застосування індивідуальних засобів захисту.

III. Щодо боротьби з шумом (зниження його в джерелі створення):

використання змащувальних матеріалів (разом з безшумною роботою зменшує зношення деталей, підвищує їх довговічність);

організаційно-технічні заходи (своєчасний ремонт, догляд та відповідне зберігання ручного механізованого інструмента) мають профілактичне значення;

чергування періодів роботи і відпочинку (профілактичний засіб попередження стомлення при дії шуму).

IV. Щодо запобігання появи нещасних випадків продовжувати превентивні заходи:

консультації з питань охорони праці;

роз'яснення щодо правил експлуатації нового та вже використовуваного обладнання;