Безпека життєдіяльності

Зловживання пестицидами вже найближчим часом здатне спровокувати вибух ракових захворювань і мутацій. Ці генетичні зміни незворотні. Пестициди негативно впливають на нервову і серцево-судинну системи.

Джерела іонізуючого, електромагнітного та віброакустичного випромінювання

Електромагнітні випромінювання розрізняють за частотою коливань або довжиною хвилі. Найдовші хвилі -- це коливання промислової або іншої звукової частоти, а також ультразвукові. Вони мають довжину хвилі більш 10 км (або частоту менш як 30 кГц), довгі і середні радіохвилі (від 10 км до 100 м або до З МГц) застосовують не тільки в радіотехніці, а й для плавлення металу, гартування деталей, сушіння деревини та ін. У промисловій електротермії для нагрівання діелектриків використовують також короткі радіохвилі (завдовжки 100...10 м або до ЗО МГц), що, як і ультракороткі (10...1 м або до 300 МГц), належать до коливань ультрависокої частоти (УВЧ).

При промисловій частоті спеціальні заходи захисту від дії електричних полів доводиться застосовувати тільки під час обслуговування електроустановок напругою 330...500 кВ і вище. Тоді використовують спеціальні костюми і взуття, що дають можливість навідним зарядам стікати в землю без неприємних для людини відчуттів, а також екрануючі металеві козирки над робочими місцями (приводами роз'єднувачів та ін.). Використовувати ці козирки і костюми (так звані індивідуальні екрануючі комплекти) обов'язково тільки в розподільних пристроях напругою 750 кВ, під час робіт на опорах ЛЕП -- 330...750 кВ або ж при напругах більш 5 кВ/м, коли перебування в такому електричному полі повинно тривати більше за гігієнічно допустимий час (більш 3 год при 5...10 кВ/м, 1,5 год при 10...15 кВ/м, 10 хв при 15...20 кВ/м і 5 хв при 20...25 кВ/м).

Тривале перебування на землі під ЛЕП теж шкідливе. Під крайньою фазою в середині прольоту на ЛЕП напругою 330 кВ напруга становить б кВ/м, а на ЛЕП-500 -- 14 кВ/м. Тому під час польових робіт під ЛЕП напругою 330 кВ і вище треба зважати на цю обставину і краще використовувати трактори та інші машини з металевою кабіною або з встановленими зверху і з боків екранами, виготовленими з металевої сітки.

Автомашини і трактори на пневматичних шинах заряджаються в електричному полі ЛЕП зарядами хоч і малого значення, але напругою, що становить кілька кіловольт. Дотик до них людини, яка стоїть на землі, не смертельний, але спричиняє болісний удар розрядним струмом, що може призвести до мимовільних рухів, а отже, і до механічних травм від дотику до рухомих частин та ін. Тому бажано не залишати машину під ЛЕП; якщо треба зупинитися, то до виходу з кабіни заземлити машину спеціальним заземлювачем (у вигляді гирі зі штирем), прикріпленим до машини гнучким проводом. Заземлення може бути постійним у вигляді диска або сошника. Електроогорожі під ЛЕП 330...750 кВ краще взагалі не робити, бо в протяжних металевих частинах наводяться такі е.р.с, що, наприклад, електроогорожа завдовжки 300 м навіть під ЛЕП напругою 220 кВ може при замиканні на опір 1000 Ом (людина) створити струм 10 мА, а на опір 500 Ом (корова) -- ЗО мА. Провід для виноградників, оскільки він не ізолюється спеціально від землі, порівняно безпечний, особливо при розташуванні перпендикулярно до траси ЛЕП і заземленні на кінцях.

Для захисту робітників від випромінювання високої частоти (ВЧ) й ультрависокої частоти (УВЧ) застосовують екранування

листовим металом високої електропровідності завтовшки не менш як 0,5 мм. Отвори в екрані для штурвалів і кнопок екранують металевою сіткою з вічками не більш як 4x4 мм. Екрани заземлюють. Максимально допустима напруга електромагнітного поля випромінювання ВЧ і УВЧ на робочих місцях, згідно з ГОСТом 12.1.006--76, для частот 60 кГц дорівнює 50 В/м -- З МГц, 20 В/м для частот 3...30 МГц, 10 В/м для частот 30...50 МГц і 5 В/м для частот 50...300 МГц. Тільки для індукційних плавильних печей і нагрівальних індикаторів тимчасово допускають 10 В/м через технічні труднощі повного їх екранування.

Напруга магнітного поля не повинна перевищувати 5 А/м для частот 60 кГц...1,5 МГц і 0,3 А/м для 30...50 МГц.

Тривалий вплив електромагнітних полів ВЧ і УВЧ з напругою, більшою за допустиму, призводить до функціональних змін у печінці, селезінці й особливо в центральній нервовій системі, які виявляються в головному болі, підвищеній втомлюваності, порушенні сну, дратівливості, в уповільненні пульсу, зниженні кров'яного тиску. При дії випромінювань УВЧ також підвищується температура тіла. Коливання, які мають довжину хвилі від 1 м до 1 мм (частотою до 300 000 МГц), називаються надвисокочастотними (НВЧ), їх використовують у радіолокації і для деяких приладів. Розроблявся, наприклад, прилад для вимірювання жирності молока, який використовує НВЧ випромінювання. Гігієнічні норми НВЧ випромінювань визначаються в одиницях густини потоку потужності (вектора Пойнтінга) і залежить від тривалості впливу на людину: 0,1 Вт/м2 при опроміненні упродовж усього робочого дня; 10 Вт/м2 при опроміненні упродовж 20 хв на день. Але при цьому треба працювати в захисних окулярах, які зроблені з мідної сітки й екранують очі. Без цих окулярів уражується кришталик ока (утворюється катаракта).

Екрануванням захищаються і від інфрачервоних (теплових) променів (з довжиною хвилі 100...0,76 мкм).

Видиме світло має довжину хвилі від 0,76...0,38 мкм, а ультрафіолетове проміння -- від 0,38 до 0,005 мкм, тобто до 5 нм. Ці промені виникають, наприклад, при електрозварюванні і можуть уражати очі (електроофтальмія) або спричинити запалення шкіри відкритих частин тіла. Для захисту очей і шкіри обличчя застосовують щитки із світлофільтрами, а для захисту шкіри рук -- рукавиці.

Рентгенівські промені (від 5 до 0,004 нм) використовують в установках промислової рентгеноскопії. Вони випромінюються і під час випробування кабелів та електроустаткування випрямленим струмом високої напруги. Застосований тут високовольтний кенотрон є джерелом м'якого рентгенівського випромінювання (тобто довжина хвилі більш 0,01 нм) і має бути екранований. Для екрана досить мати залізний лист завтовшки 0,5...1 мм. У промисловій рентгеноскопії застосовують також фартухи, рукавиці, шапочки з просвинцьованої ґуми. Дозу рентгенівського або будь-якого іншого іонізуючого випромінювання, поглинутого тканинами опроміненого тіла, вимірюють кількістю поглинутої тілом енергії в джоулях на 1 кг речовини. Вживають також поняття: величина дози рентгенівського випромінювання (А/кг). Наприклад, при 36-годинному робочому тижні у осіб, зайнятих випробуванням електроустановок з використанням кенотронів, величина дози рентгенівського випромінювання у будь-якій точці на відстані 5...10 см від захисного кожуха кенотрона або всього випробувального пристрою не повинна перевищувати 20,6 * 10~12 А/кг. Останнім часом почали застосовувати замість кенотронів високовольтні напівпровідникові випрямлювачі, що усувають появу рентгенівського випромінювання.

Порушення санітарно-гігієнічних норм призводить до зміни складу крові і функціональних порушень центральної нервової системи, що виявляються в дратівливості, сонливості або безсонні, пітливості, головних болях, ослабленні пам'яті, загальній слабкості. Порушується робота серцево-судинної системи. За великих доз може виникнути променева хвороба, тобто порушення нормального кровотворення, розлад нервової системи, травлення, що супроводжується загальною слабкістю, болями і зниженням опірності проти інфекції. М'яке рентгенівське випромінювання призводить насамперед до місцевого впливу на опромінені ділянки тіла; може мутніти кришталик ока (катаракта), випадати волосся.

Гамма-промені випромінюються радіоактивною речовиною. Вони мають довжину хвилі від 4 до 0,1 пм. Як і два інших види ядерних випромінювань (альфа- і бета-випромінювання, які є вже не потоком електромагнітних хвиль, а потоком заряджених частинок), гамма-випромінювання дедалі ширше застосовують у науці і техніці, зокрема в гамма-дефектоскопії та в автоматиці. Гамма-випромінювання використовують також і для передпосівного опромінювання насіння, знищення комах-шкідників, опромінювання харчових продуктів, щоб подовжити строки зберігання та для знешкодження сільськогосподарської сировини.

Альфа-випромінювання мають дуже малу проникну здатність і при зовнішньому опромінюванні затримуються зовнішнім шаром шкіри без помітної шкідливої дії. Проте потрапляння альфа-частинок всередину організму з повітрям або їжею дуже небезпечне.

Бета-промені мають невелику проникну здатність, але шкідливо впливають на шкіру й очі. Проникна здатність гамма-променів набагато більша. Це випромінювання може спричинити променеву хворобу. Однак, додержуючись санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань, можна тривалий час працювати без шкоди для здоров'я.

Нижче наведено максимально допустимі поглинуті тілом дози рентгенівського, гамма- і бета-випромінювань. Для альфа-ви-промінювань вони в 10 разів вищі. Норми різні для персоналу, що обслуговує установки й апарати, що створюють випромінювання, і для окремих осіб, що не зв'язані з обслуговуванням цих установок, але зазнають дії випромінювання. Для першої групи тканин (червоний кістковий мозок, статеві залози або взагалі усе тіло) допускається для персоналу не більш як 30 мДж/кг на 13 тижнів (квартал) і не більш як 50 мДж/кг на рік, а для інших осіб -- 5 мДж/кг на рік; для другої групи тканин і органів (це будь-який орган тіла, крім зазначених в інших групах) -- 80 мДж/кг на квартал і 150 мДж/кг на рік для персоналу або 15 мДж/кг для інших осіб; для третьої у групи тканин (щитовидна залоза, кісткова тканина і шкіра, крім частин тіла, які належать до зазначених у наступній групі) -- 150 мДж/кг на квартал і 300 мДж/кг на рік для персоналу або 30 мДж/кг для інших осіб віком понад 16 років (для тих, хто ще не досяг 16 років -- 15 мДж/кг на рік); для четвертої групи органів (повністю кисті, передпліччя, кісточки і ступні) -- 400 мДж/кг на квартал і 750 мДж/кг па рік для персоналу або 75 мДж/кг для інших осіб. Сумарна доза опромінення за кілька років органів першої групи у персоналу, що обслуговує установки й апарати, які створюють іонізуюче випромінювання, не повинна перевищувати D = 50 (N - 18), де N -- вік (років).

Захист від радіоактивних випромінювань полягає в застосуванні захисних кожухів або екранів, спецодягу, індивідуальних захисних засобів. Важливу роль відіграє також дозиметричний і лікарський контроль.

Під шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки чи їх сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати потрібні звукові сигнали, відпочивати. Нині добре відомо, що шуми шкідливо впливають на здоров'я людей, знижують їх працездатність, спричиняють захворювання органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної систем іпертонія). Шум -- це одна з форм фізичного (хвильового) забруднення природного середовища, адаптація до якого організмів практично неможлива. Тому він належить до серйозних забруднювачів, які мають контролюватися й обмежуватися згідно зі спеціальними законами.

Звукові хвилі -- коливальні зміни тиску повітря (розрідження -- ущільнення), які вимірюють такими параметрами, як інтенсивність, гучність, спектр, часові інтервали. Інтенсивність визначається зміною рівня тиску в навколишньому повітряному середовищі (це -- енергетична характеристика), а гучність залежить від частоти коливань. Звуковий діапазон частоти, який сприймає вухо людини, становить від 16 до 20 000 Гц. Звукові хвилі частотою нижче 16...20 Гц називають інфразвуковими, вище 20 000 Гц (20 кГц) ультразвуковими.

Спектр -- це складові звуку, прості гармоніки коливання, що мають певну частоту, фазу й амплітуду. Рівень звукового тиску виражає сумарний тиск складних звуків, а октавні слухові рівні визначають частку різних частотних смуг спектра.

Часові параметри звукових хвиль є сумою коротких імпульсів, які характеризуються часом появи й амплітудою, що залежить від джерела звуку. Виділяють імпульсні та безперервні звуки.

Умовні одиниці характеристики сили (інтенсивності) звуку -- децибели -- показують, на скільки звук (шум) у логарифмічних відносних величинах вищий за поріг слухового сприйняття людини. Для вимірювання інтенсивності шумів розроблено спеціальні прилади -- шумоміри.

Під час впливу шумів на організми одночасно діють фізіологічні та психологічні чинники. Серед фізіологічних основну роль відіграють реакції слухового аналізатора (вплив акустичної енергії на вестибулярний апарат, механорецептори тіла, нервову систему, сон, емоції).

Збільшення будь-якої частоти вдвічі завжди сприймається нами як підвищення тону на певну величину (октаву). Звичайна розмова ведеться в межах частот 250...10 000 Гц, що за інтенсивністю звуку -- приблизно 30...60 дБ.

У нас рівні шумів визначають за ГОСТом 12.1.003--76 «Система стандартів безпеки праці. Шум. Загальні вимоги безпеки». Як допустимі норми встановлено такі рівні шуму, які, діючи упродовж тривалого часу, не спричиняють зниження гостроти сприймання звуку й забезпечують задовільну розбірливість мови на відстані 1,5 м від того, хто говорить. Допустимі межі сили звуку в різних мовах становлять 45...85 дБ, больовий поріг... 140 дБ. У разі постійного шумового фону 70 дБ виникає розлад ендокринної та нервової систем, 90 дБ -- порушується слух, 120 дБ -- з'являється фізичний біль, який стає нестерпним.

Рекомендовані діапазони шумів всередині приміщень різного призначення такі:

-- для сну, відпочинку -- 30...45 дБ;

-- для розумової праці -- 45...55 дБ;

-- для лабораторних досліджень, роботи з ЕОМ тощо -- 50...65 дБ;

-- для виробничих цехів, гаражів, магазинів -- 56...70 дБ. Джерелами шумів є всі види транспорту, промислові об'єкти,

гучномовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи.

Боротьбі з шумом надають великого значення, створюючи шумовловлювальні екрани, поглинаючі фільтри, безшумні механізми, змінюючи технології виробництв і динаміку транспортних потоків.

Шуми поділяють на сталі, переривчасті, змінні, фонові та імпульсивні (тривалістю менше секунди). За частотно-амплітудними параметрами розрізняють широкочастотні, тональні, низькочастотні (менше 350 Гц), середньочастотні (350... 1000) і високочастотні (більш 1000 Гц) шуми. Чим вища тональність звуків (шуму), тим шкідливіші вони для органів слуху. Тому для шумів різних частот існують різні граничнодопустимі норми. Так, низькочастотні шуми навіть до 100 дБ особливої шкоди слуху не завдають, а високочастотні є небезпечними вже при рівнях, більших 75...80 дБ.

Наведемо кілька прикладів інтенсивності шумів. Так, шелест листя та тихий шепіт на відстані 1 м мають силу звуку 10...15 дБ, цокання годинника -- близько 30, шум води з-під крана -- 40...45, друкарської машинки -- 50, друкарського бюро -- 75...80, вагона метро, як і вантажної машини -- 90...95 (на відстані 7 м), телевізора -- 80...95, літака -- 105, вертольота -- 110, відбійного молотка -- 120 дБ (на відстані 1 м).

Розглянемо вплив шумів на організм людини. У шумних цехах у півтора-два рази вищий рівень захворюваності, що супроводжується тимчасовою втратою працездатності. Інтенсивні шуми знижують продуктивність праці у таких цехах на 50...60 %, значно збільшується кількість браку.

Дослідження свідчать, що в осіб, які мають «шумні» професії, шлункові захворювання (гастрити тощо) трапляються в чотири рази частіше, ніж у інших. Серед них набагато більше глухих. Від тривалого сильного шуму продуктивність розумової праці знижується на 60 %, фізичної -- на ЗО %.

Вібрації -- це тремтіння або струси всього тіла чи окремих його частин під час різних робіт (бетоноукладання, пневмо-електроподрібнення порід чи шляхового покриття, роботи на тракторах та самохідних сільськогосподарських машинах тощо). Тривалі вібрації завдають великої шкоди здоров'ю -- від сильної втоми й не дуже значних змін багатьох функцій організму до струсу мозку, розриву тканин, порушення серцевої діяльності, нервової системи, деформації м'язів і кісток, порушення чутливості шкіри, кровообігу тощо.

Розрізняють загальну та локальну вібрації. Для їх зменшення використовують віброізоляцію, вібродемпфірування, пружні основи й опори, віброгасні рукавички, прокладки, килимки.

Згідно з ГОСТами, СН встановлено допустимі норми вібраційних навантажень у октавних смугах від 2 до 2000 Гц для коливальних швидкостей від 0,45...1,12 до 4 см/с. Рівень коливань швидкості при зазначених параметрах змінюється від 99 до 120 дБ.

Небезпеки, пов'язані з експлуатацією та утриманням житла

Небезпека поганої роботи системи водопостачання

Першою ланкою в технічній системі водопостачання і забезпечення водою мешканців житлових районів є забір води з джерела, який здійснюється водозабірними спорудами.

Водозабірні споруди мають відповідати вимогам СНіП 2.04.02--84 і забезпечувати:

-- забір з джерела розрахункового розходу води і подання її споживачу;

-- захист системи водопостачання від попадання в неї сміття, планктону, біологічних обростань, наносів, льоду та ін.;

-- неприпустимість потрапляння до водоприймальника риби на водоймищах рибогосподарчого призначення.

Порушення вимог СНіП і створюють небезпечні чинники водопостачання сільських і міських помешкань.

З метою отримання води високої якості в умовах господарчо-питного водопостачання широко використовують водозабірні споруди на будь-яких глибинах і в різних водоносних породах.

Небезпека поганої якості води, що постачається

Вода, що постачається для використання людиною, має відповідати вимогам щодо її температури, мутності, кольору, водневого показника, вмісту речовин (загальний вміст солі), її жорсткості, запахів та присмаків, бактеріального забруднення.

Небезпека, пов'язана з поганою роботою каналізаційних мереж

До небезпек, пов'язаних з експлуатацією каналізаційної мережі, можна віднести забрудненість стічних вод великими і малими фракціями, здатних створювати пробки. Пробки виникають внаслідок наявності малих витрат і швидкостей потоку, коли можливе відкладення великих фракцій забруднення, що складає основу пробки. В подальшому розвитку має місце затримання дрібних фракцій і зростання пробки за розміром, що призводить до аварійної ситуації.

Небезпеки, пов'язані з недостатніми потужностями очисних споруд

Такі небезпеки виникають при аваріях на певних спорудах, що пов'язано з їх старінням (моральним і фізичним), а також можливими викидами (підприємств чи природних).

Небезпеки, пов'язані з аваріями на теплових та інших станціях, що постачають теплоносії (особливо взимку)

Внаслідок аварійних ситуацій (відсутності теплоносіїв) у будинках, спорудах та ін. знижуються температури, що призводить до захворювань серед населення. Крім того, замерзають теплоносії в самій системі постачання, що призводить до руйнування цієї системи і великих збитків для споживачів тепломереж.

Небезпеки, пов'язані з поганою організацією санітарної очистки міст

До таких небезпек належать:

-- несвоєчасне віддалення залишків діяльності людей;

-- несвоєчасне, неправильне чи недостатнє їх знешкодження й обеззараження;

-- несвоєчасне віддалення снігових наметів і сміття;

-- формування стихійних звалищ, що є джерелом розповсюдження інфекційних захворювань.

Небезпеки, пов'язані з витіканням газу

Наявність такої небезпеки потребує комплексних рішень щодо запобігання отруєнням і вибухам. Тому одночасно з відключенням газу необхідно відключити й електропостачання.

Засоби і заходи, спрямовані на запобігання негативної дії джерел небезпеки

Організаційні заходи:

-- формування і проведення на території України єдиної державної політики у цій сфері;

-- формування нормативно-правових актів з питань захисту атмосфери і забезпечення їх виконання;

-- розробка, прийняття і забезпечення виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання небезпечному забрудненню атмосфери;

-- визначення порядку дії державного обліку випадків забруднювачів;

-- нормування якості атмосферного повітря;

-- визначення порядку розробки і затвердження технічних нормативів викидів забруднювачів, а також видів об'єктів, для яких вони розробляються;

-- визначення порядку розробки і затвердження гранично допустимих викидів забруднювачів;

-- встановлення порядку визначення і стягнення платні за викиди забруднюючих речовин;

-- здійснення державного контролю за охороною атмосферного повітря.

Заходи на транспорті

До основних заходів на транспорті, що дають можливість запобігти негативній дії на забруднення атмосфери, належать:

-- удосконалення двигунів внутрішнього згоряння;

-- підвищення якості автомобільних бензинів;

-- використання нейтралізаторів, що встановлюються у вихлопних трактах автомобілів (каталітичні фільтри). Ці фільтри зменшують токсичність викидів у 10 разів. У відпрацьованих газах рівень CO зменшується на 80 %; СН -- на 70 %; NO -- на 50 %;

-- використання автомобілів на газі. Викиди канцерогенів зменшуються у 100 разів;

-- перехід на водневе паливо;

-- розробка і використання електромобілів;

-- використання альтернативних видів палива;

-- організація автомобільного руху в містах з метою поліпшення екологічного стану;

-- впровадження автоматизованої системи управління міським транспортом;

-- встановлення порядку обмежень, зупинок і припинення діяльності об'єктів, які забруднюють атмосферу;

-- встановлення порядку функціонування системи моніторингу;

-- зменшення кількості ТЕС за рахунок введення в дію більш потужних, забезпечених ефективними системами очищення й утилізації газових і пилових відходів;

-- заміна вугілля і мазуту на ТЕС екологічно чистішим газовим паливом.

Проектні та інші рішення захисту атмосфери:

-- утворення санітарно-захисних зон;

-- проектування засобів очищення;

-- проектування і реалізація безвідхідних і маловідхідних виробництв;

-- здійснення контролю за охороною атмосфери;

-- збільшення обсягів озеленення міст і селищ;

-- використання під час будівництва звукопоглинаючих матеріалів;

-- ізоляція джерел шуму кожухами, ковпаками, застосування пристроїв, які зменшують шуми та ін.

Охорона водоймищ та морів:

-- раціональне розміщення, проектування, будівництво, реконструкція і введення в експлуатацію господарчих та інших об'єктів, які впливають на стан водних об'єктів;

-- розробка схем охорони вод;

-- басейнові узгодження;

-- розвиток стандартизації у сфері охорони і раціонального використання вод;

-- екстенсивне водовикористання;

-- охоронні заходи водних об'єктів під час лісосплаву;

-- запобігання забрудненням водоймищ та морів нафтою;

-- охорона малих річок;

-- очищення побутових і промислових стічних вод;

-- безстічне виробництво;

-- державний контроль за використанням і охороною водних об'єктів;

-- моніторинг водних об'єктів;

-- охорона морських берегових вод;

-- охорона вод при розвідуванні і добуванні копалин;

-- контроль за станом забруднення морських вод. Охорона і використання ґрунту

Охорона і раціональне використання земельних ресурсів та інше ґрунтується на впровадженні Державного земельного кадастру, а також:

-- ґрунтозахисної системи землеробства;

-- моніторингу земель;

-- контролю за забрудненням ґрунтів тощо.

Спеціальні заходи і засоби запобігання забрудненню середовища

До таких заходів і засобів належать:

-- очисні споруди;

-- уловлювачі викидів в атмосферу;

-- заводи з переробки сміття та залишків життєдіяльності людини;

-- енергозберігаючі технології;

-- використання маловідхідних технологій;

-- виробництво біогазу тощо.

Соціальні та політичні небезпеки

Загальні закономірності виникнення небезпек

Соціальний і політичний стан країни формує відповідне суспільство і відносини в ньому. Безпека життєдіяльності впливає на стан суспільства як результат дії відповідних чинників життєдіяльності. Коли ці чинники вносять негативні дії в життя суспільства, то вони виступають в ролі небезпек. Суть небезпек, які можуть бути соціальними, політичними та ін., полягає в тому, що вони відображають, як проблеми безпеки життєдіяльності адаптуються в суспільстві.

Отже, чинник небезпеки з одного боку характеризує стан суспільства, а з іншого, є змістом причини його переходу в стан з негативними наслідками.

За першим змістом чинник формує можливі шляхи впливу на суспільство (чи його частину). Фактично це можливість здійснення управління чинником, а через нього -- і управління суспільством з відповідних мотиваційних позицій.

За другим змістом має місце визначення чинника в ролі небезпеки, що потребує розробки передумов запобігання негативним наслідкам. Це зумовлює необхідність розробки механізму втручання в стан суспільства (теж є своєрідне управління), але через дуже складні можливі наслідки такий механізм треба розглядати як незалежний від впливу (а може і навіть за змістом як джерело мотивації) в межах надзвичайних ситуацій, що має місце в розвитку суспільства.

Характер формування соціальних і політичних небезпек, спричинених проблемами безпеки життєдіяльності наведено на мал. 4.1. Вплив діяльності людини на суспільство здійснюється через чинники впливу, що формують зміни (в суспільстві) та вищезгадані небезпеки. Склад передумов, що створюють чинники, подано також на мал. 4.1 а), б), в).

Таким чином, крім визначених небезпек (щодо безпеки життєдіяльності), існують також соціальні і політичні небезпечні чинники (мал. 4.2).

Соціальні і політичні небезпеки, спричинені проблемами життєдіяльності, мають дуже складну природу. Суть цієї природи складає накопичення наслідків постійно діючих конфліктних, стресових та інших негативних ситуацій. У більшості випадків небезпека виражається у відношенні до чисельності суспільства у цілому кількості людей, що беруть участь у конфліктах і відокремлені від суспільства.

У цьому разі суть небезпеки має прояви не тільки у певному співвідношенні. Небезпека також існує у вигляді причини, що виникає в разі розподілу суспільства (причини конфлікту).

Види небезпек суспільства (соціальні і політичні небезпеки, що спричинені проблемами безпеки життєдіяльності):

1. Наявність конфлікту, що може перейти в негативні для суспільства наслідки в межах проблем безпеки життєдіяльності:

-- наявність екологічної деградації середовища;

-- загроза деградації продукції сільськогосподарського виробництва (продукції харчування);

-- існування деградації самого суспільства;

-- наявність (чи можливість) воєнного конфлікту;

-- деградація національних відносин та ін.

2. Загроза розподілу суспільство--людина:

-- існування протиріч суспільство--людина;

-- наявність протиріч суспільство--натовп;

-- існування протиріч суспільство--партія;

-- існування протиріч суспільство--система управління та ін.

3. Загроза виникнення конфлікту між окремими групами (колективами) суспільства:

-- керівництво--колектив;

-- колектив--людина;

-- мешканці--мешканці;

-- колектив--колектив;

-- «юрба» -- «юрба».

Певні види небезпек створюють передумови для комплексної системи їх вивчення: природи, виникнення, існування, дії (на людину). В загальному вигляді це наведено схемою мал. 4.3, де людина є об'єктом впливів, які формують характер її стану.

Існування соціальних небезпек можна відстежити на конкретних прикладах розвитку негараздів. На мал. 4.5. а) наведено приклад можливого стану суспільства в умовах дії закону (див. розділ 2) “на всіх всього не вистачить”.

В умовах нестабільності суспільства інформація відіграє важливу роль у підтриманні злагоди в людських відносинах, а також в суспільстві. Значна частина інформації, що пов'язана з безпекою життєдіяльності за своєю природою, має негативний характер. Тому треба ретельно ставитися до змісту інформації і, головне, виключити можливість потрапляння в ЗМІ дезінформації, неперевірених фактів, перебільшених статистичних матеріалів та ін. Все це може призвести до ускладнення відносин, поглиблення конфліктів і врешті-решт до небажаних негативних наслідків. У глобальному плані дезінформація сама по собі стає джерелом небезпек, які в суспільстві в багатьох випадках бувають тяжкими. Як показали останні міжнародні конфлікти в Югославії, а також в Чечні, одночасно з будь-якими конфліктами йдуть «інформаційні війни».

І перемога в конфлікті ще не означає перемогу в «інформаційній війні», що автоматично перед світовим суспільством, в його уяві формує чуття глибокої кризи і моральної поразки.

Значні конфлікти в суспільстві з одночасним виникненням небезпеки пов'язуються з економічною діяльністю, особливо з її нестабільністю. Нестабільність такої діяльності в будь-який час розшаровує суспільства в умовах падіння виробництва, зниження запитів ринку на продукцію, краху економічної системи. Тому до небезпеки слід віднести і розшарування суспільства в умовах кризи економічної діяльності.

Соціальні небезпеки

В основу визначення соціальних небезпек, спричинених низьким духовним рівнем, покладено цінності і компоненти суспільства та людини.

Існують дві ціннісні компоненти, співвідношення між якими характеризує стан суспільного життя.

Перша ціннісна компонента -- цінності культури суспільства. Друга ціннісна компонента -- ціннісна орієнтація особистості. Зв'язок між цими двома крайніми компонентами культури -- найважливіший цементуючий і стимулюючий початок всього суспільного життя. І навпаки -- порушення цього зв'язку визначає глибоку духовну кризу. В сучасному суспільстві у поєднанні будь-яких складових суспільного життя і в усвідомленні його цілісності велика роль належить інтелігенції. Вона є духовним й інтелектуальним посередником у системі суспільних зв'язків. Але інтелігенція може впоратися з цією роллю за умов непорушення її світорозуміння. Однією з особливостей сучасної духовної кризи інтелігенції є різкий поворот від атеїстичного світосприйняття до релігійного. І тому криза в світоглядній орієнтації інтелігенції теж є небезпекою соціального стану суспільства.

На тлі змінених орієнтирів суспільство потерпає від соціальних небезпек, які спричиняли зміни і втрати загальнолюдських цінностей і орієнтацій значної кількості населення.

Результатом зміни світу цінностей і орієнтирів частини суспільства є бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, паління, наркоманія, СНІД.

Зазначені соціальні небезпеки формують в людському середовищі «групи ризику». «Групи ризику» впливають на стан суспільства підвищенням чисельності кримінальних злочинів, втягуванням в свої лави нових представників здорової частини суспільства, підриванням здоров'я людей, що їх оточують, погіршують генофонд нації. Вищезгадані негативні явища в суспільстві (бродяжництво, проституція та ін.) створюють негативне коло, причини якого в більшості випадків пов'язані між собою.

У першу чергу слід відзначити наявність ряду моральних чинників, які поділяють суспільство на працівників комерційних структур, спільних підприємств та працівників державного сектора економіки. Неспіввідношеність платні в обставинах низьких заробітків і нерегулярних виплат спричиняють незадоволення роботою у працівників державного сектора.

Загостреність обставин зумовлюється також незадовільним станом умов праці, проживання і побуту. Вся сукупність обставин збільшує ступінь соціального напруження.

Це може стати передумовою виникнення страйку, а за розвитком відповідних негативних явищ і умов дійти аж до повстання чи перевороту.

Такий розвиток подій завжди, навіть в ретельно організованих суспільних змінах, супроводжується виникненням стихійних угруповань, які здійснюють свої плани наживи за рахунок мародерства і вандалізму серед населення, що згодом закінчується тяжкими наслідками актів тероризму.

Необхідність усвідомлених знань розвитку соціальних небезпечних чинників пов'язана з розумінням -- куди може привести сукупний їх розвиток і яких негараздів може зазнати населення від необачливих дій стихійного характеру.

Найбільше, від чого може потерпати людина, -- це від помилкового розуміння свого стану в суспільстві. Щоб орієнтуватися в цьому світі, щоб його розуміти, людина повинна визначити, які її дії матимуть підтримку і схвалення, а які, навпаки, спричинять недовіру і непорозуміння з боку суспільства. Визначена для себе система спілкування з суспільством складає передумови подальшого прогнозу під час взаємодій з суспільством. Це вже здійснюється за набутим досвідом і становить систему самооцінки людиною своїх дій. Розуміння критеріїв самооцінки й оцінки вчинків інших людей дається завдяки усвідомленню ціннісного і нормативного змісту культури.

Найбільш суттєва характеристика системи цінностей складається з того, що саме тут сконцентровані уявлення людей про смисл їх життя. Неадекватність системи оцінок, що застосовує людина, призводить до конфліктної ситуації її з суспільством.

Неадекватність оцінок завжди зумовлює відповідну реакцію з боку людини -- морального та психологічного походження. Накопичення таких реакцій у людини сприяє відчуттю відповідного дискомфорту і непрогнозованій поведінці.

Небезпеки інформаційного простору

Небезпеки інформаційного простору виникають тому, що люди не розуміють, яке значення має таке природне явище, як інформація для життя окремої людини та всього людства. Ми розглянемо два типи небезпек: 1) небезпеки, що виникають як результат безпосереднього впливу властивостей інформації на організм людини; 2) небезпеки, що виникають як результат поганої організації інформаційного середовища.

Кожна людина і суспільство в цілому є відкритою інформаційною системою [50, 38]. Відповідно до закону інформа-ційної єдності обмін інформації, речовин та енергії -- це сукупність невіддільних один від одного процесів у організмі людини та у природі у цілому. Від якості інформаційних процесів залежить адаптування людини до постійних змін у середовищі та можливості подальшого розвитку людини як особистості.

Відомий фізіолог І. П. Павлов розробив вчення про мову як другу сигнальну систему людини та її зв'язки з підсвідомістю, що керує фізіологічними процесами в організмі людини [51] . Згідно з цим вченням слова можуть викликати такі самі фізіологічні реакції організму людини, як натуральні предмети та явища.

Мова -- це один із засобів передання інформації. Проте й інші форми подання інформації впливають на людину таким самим чином. Наприклад: коли ми голодні та чуємо слово «ковбаса» або бачимо зображення дуже смачної ковбаси, в нас «течуть слинки».

Другий визначний фізіолог І. М. Сєченов розвив вчення І. П. Пав-лова про другу сигнальну систему. Він показав, що навіть уявлення якогось предмета або явища впливає на людину так само, як реальний предмет, реальне явище [52]. Цим успішно користуються актори: коли їм треба відобразити якесь почуття, вони уявляють смішну або трагічну подію.

Сміється або плаче актор, а з ним сміються або плачуть глядачі. Одна людина може «заразитися» емоціями від іншої. Агресивна промова оратора може спричинити агресивні дії натовпу. Ще письменник О. С. Грибоє-дов писав, що «злі язики страшніше від пістолета». Це саме так: пістолет може дати осічку, а зле слово б'є людину без промаху. Кожне слово, яке ми вимовляємо, впливає на нашу свідомість, а лихослів'я призводить до передчасного старіння організму людини. Фізіологи встановили, що мозок у процесі мислення генерує специфічні для кожної людини поля з певною частотою, які синхронізують процеси в інших органах та системах людини [38, 54]. Звукова вібрація, якою є слова мови, музика безпосередньо можуть настроїти організм людини на гармонізацію усіх процесів, коли це гармонійна музика, слова з добрими почуттями. Але коли людина вдається до лихослів'я, або слухає дисгармонійні звуки (наприклад, тяжкий рок), її організм розсинхро-нізовується, тобто це є настройка на руйнування. Як визначили вчені, відмінна риса усіх довгожителів -- це добродушність. Такі люди мають так званий «інформаційний щит»[53], який захищає людину від негативного впливу шкідливої інформації. Інформаційний щит -- це глобальна система принципів відбору інформації, що відповідає вимогам безпеки життєдіяльності як самої людини, так й її оточення (див. розділ III).

Як бачимо, якісні характеристики інформації мають дуже великий вплив безпосередньо на організм як людини, що спрямовує інформацію в інформаційне середовище, так і людини, що приймає інформацію.

Для людини має велике значення також і кількість інформації, що потрапляє в її інформаційне середовище. Перевантаження інформацією веде до вичерпання психоемоційних можливостей людини, наслідком чого є постійний стресовий стан. Переробка великої кількості інформації переключає людину з природної фізичної діяльності на діяльність, в якій м'язи людини не працюють. Це призводить до інформаційного перевантаження [43, 57]. За інформаційного перевантаження порушується структура інформаційного середовища людини. Людина не отримує необхідної інформації для оцінки ситуацій, у яких вона діє, тому що вона не встигає переробити всю інформацію та виділити те, що корисно для її адаптування до нових ситуацій. Це може призвести до виникнення небезпек. Важлива інформація, від якої залежить безпека життєдіяльності людини, не потрапляє в зону її уваги та не переробляється.

Таку ситуацію називають інформаційною кризою. Це інформаційний голод при інформаційній надмірності. Така ситуація виникає внаслідок відсутності знань про закони та закономірності функціонування інформаційного середовища (див. підрозділ «Зміст основних елементів, що формують систему знань дисципліни «Безпека життєдіяльності» II розділу).

Враховуючи ці закони, людина може цілеспрямовано будувати своє інформаційне середовище з певною структурою, з відбором каналів отримання інформації! відповідно до глобальної системи принципів відбору інформації.

За закономірністю концентрації--розсіяння людина має мож-ливість знайти таку зону відбору, де є максимум інформації, що характеризує ситуацію, при мінімумі джерел інформації. Отже, безпосередньо на людину впливають такі чинники, що характеризують кожний блок інформації: емоційні, ціннісні ха-рактеристики (фасцинація); зміст та правила його розуміння (метаінформація та фактична інформація); ритм; кількість. Си-стема цінностей та оцінок формує так званий інформаційний щит, який захищає інформаційне середовище від чужорідної інформації. Небезпеки виникають насамперед тоді, коли люди-на не має надійного інформаційного щита.

Інформаційне середовище, як уже зазначалося, має бути не тільки джерелом інформаційних ресурсів для вирішення будь-яких проблем, чи для адаптації людини до змін у навколишньому світі, -- це ще й середовище, в якому формуються потреби людини. Інформаційна потреба має неусвідомлену, невизначену частину. А можливість переходу цієї частини в усвідомлену інформаційну потребу багато в чому залежить від того, як організоване інформаційне середовище. Якщо воно організоване з урахуванням основних законів та закономірностей функціонування, тоді раціонально та цілеспрямовано й буде відповідати закону виживання та принципу найменшої взаємодії людства з середовищем [55]. Добре організоване інформаційне середовище сприяє розвитку людини як творчої особистості, формуванню її вищих духовних потреб. Примітивно організоване інформаційне середовище формує і примітивні інформаційні потреби, не створює умов для розвитку людини. Забруднення інформаційного середовища інформацією, спрямованою проти природи, що має агресивні компоненти (навіть у «невинних» комп'ютерних іграх), може шкідливо впливати на підсвідомість людини, на її здоров'я та розвиток як особистості.

Людство крокує до інформаційного суспільства. Це, по-перше, означає, що для того, щоб вижити в умовах глобальної інформатизації, суспільству необхідно вивчити «правила поведінки» в інформаційному просторі. Отже, інформаційне суспільство може існувати тільки тоді, коли його члени оволодіють інформаційною культурою -- будуть додержуватись етичних норм поведінки в інформаційному просторі. Це сформує інформаційний щит кожної людини та суспільства у цілому. Формування інформаційного середовища не у відповідності з глобальними законами функціонування природних систем може наблизити критичну ситуацію на планеті не менш, ніж ядерна загроза [56]. Інформація вже стала стратегічним озброєнням. Тому кожна людина мусить знати, що коли вона вносить нову інформацію в інформаційний простір, вона тим самим керує формуванням інформаційного середовища решти людей, тобто безпосередньо впливає на їх свідомість та розвиток. Кожен новий блок інформації, який надходить в інформаційне середовище людства, повинен мати правила безпечного користування.

Таким чином, інформація може безпосередньо впливати на організм людини, змінювати її фізіологічний стан. Це якісні та кількісні характеристики інформації. Є ще глобальні характеристики інформаційного середовища, які визначаються тим, наскільки формування цього середовища відповідає загальним законам та закономірностям. Як окрема людина, так і суспільство у цілому має можливість запобігати інформаційних небезпек завдяки формуванню інформаційного щита: системи цінностей, яка орієнтована на глобальні принципи безпеки життєдіяльності людства.

Політичні небезпеки

Політичні небезпеки виникають як результат розвитку різних видів політичних конфліктів. В історії різних країн найчастіше мають місце конфлікти на міжнаціональному і міждержавному рівні внаслідок духовного гноблення, політичного тероризму, а також ідеологічні, міжпартійні та збройні конфлікти, війни.

Динаміка і тенденції розвитку конфліктів на будь-якій основі визначаються цілим угрупованням чинників: ступенем складності причин і умов, що їх зумовили; силою емоційних переживань учасників; ступенем рішучості сторін добиватися своїх цілей; реальними можливостями задоволення претензій сторін; наявністю матеріальних, фінансових, організаційних засобів у сторін; готовністю учасників йти один одному назустріч; втручанням зовнішніх чинників та ін. Двох абсолютно однакових конфліктів немає. Однак у будь-якому з них можна визначити ті чи інші типологічні риси.

Як і соціальні конфлікти, так і політичні дії можна кваліфікувати за різними основами: за причинами, що їх спричинили; за складом конфліктуючих сторін -- міжособові, внутрішньогрупові, міжгрупові, міжкласові, міжнаціональні, міжнародні; за дина-мікою розвитку -- ті, що гостро протікають, швидко розвиваються, загострюються, згасають, розростаються, хронічні; за формою дії сторін -- з використанням насильства чи за його відсутності; за соціальними чи політичними цілями та їх наслідками.

Конфлікти, що розвиваються за напрямом перетворень соціально-політичних відносин, поділяють суспільство на непримиримі сторони, що борються одна з одною до поразки однієї з них. У таких умовах більшість попередніх політичних інстиі-тутів буде порушена, а основним методом боротьби стає фізичні насильство з обох сторін. Існує загроза (небезпека) розпаду і самого суспільства, в якому непримиримо зіштовхуються основні соціальні групи. Таке суспільство може зберігатися тільки в тому разі, коли правляча політична група здатна знайти адекватні механізми регулювання існуючого конфлікту.

Як форма соціально-політичного конфлікту війна супроводжує всю історію розвитку світового суспільства. Наша епоха теж не є винятком, її обличчя визначається в загальній мірі озброєними сутичками, в тому числі двома світовими війнами. Взагалі, за останні п'ять з половиною тисяч років у світі відбулося близько 14,5 тисячі великих і малих війн, у ході яких загинуло, померло від голоду й епідемій понад 3,6 мільярда людей.

Аналіз будь-якої війни передбачає розглядання ряду питань, серед яких основними є:

-- суттєвість війни як феномена політики;

-- озброєні сили як чинник політики;

-- типи військових конфліктів;

-- політичні наслідки військових конфліктів;

-- можливості запобігання війні і повного усунення її з життя суспільства.

Одночасно з виникненням політичних форм організації суспільного життя з'являються і спеціалізовані органи для ведення війни -- озброєні загони людей. їхньою функцією стає боротьба як проти зовнішнього ворога, так і проти внутрішніх угруповань, що роблять спробу скинути існуючу владу. Через деякий час ці органи спеціалізуються, утворюючи найважливіші частини державного апарату. Найбільш універсальна їх назва -- армія чи озброєні сили. В існуванні держави армія розглядається як орган, призначений для проведення політики засобами озброєного насильства.

Спираючись на здатність армії до ведення війни, держава використовує її як інструмент зовнішньої та внутрішньої політики. У зв'язку з цим закономірно постає питання про співвідношення між цивільною і військовою частинами керуючої політичної групи держави.

Домінування цивільної частини над військовою не завжди забезпечується автоматично. Для цього вимагається наявність ряду умов, серед яких обов'язково є такі:

1. Очевидність легітимності існуючої системи влади і, перш за все, визнання її як законної самими військовими.

2. Достатнє забезпечення державою як корпоративних інтересів самої армії, так і інтересів національної оборони.

3. Рівень виховання командних кадрів армії в дусі визнання функціонального розподілу ролей між цивільним і військовим апаратами.

Армія як частина держапарату є найважливішим інструментом політики. Таким чином, вважається за необхідне участь армії в політиці. Але, з іншого боку, перевага «військових» над «цивільною» частиною «за владу в державі» автоматично приносить напруженість в стосунках з іншими державами, а також між національностями в багатонаціональній державі. Тому забезпечення рівноваги між «військовими» і «ци-вільни-ми» угрупованнями у владі є одним з найважливіших напрямів досягнення злагоди в суспільстві країни.

Крім зазначених складових державної політики щодо запобігання виникненню конфліктних ситуацій є:

-- управління конфліктними ситуаціями;

-- відбудова гнучкої державної політики на рівні країна-- регіони;

-- адресна допомога тим, хто потребує захисту і підтримки;

-- участь у міжнародних об'єднаннях, що допомагають запобігати національним негараздам;

-- формування фондів, що підтримують державну політику у сфері запобігання і подолання конфліктних ситуацій.

Сьогодні країна в своїй економічній діяльності переходить до нового багатоукладного господарства. Тому нові форми діяльності, де працює значна кількість населення, також потребують організації відповідного захисту. Забезпечення безпеки економічної діяльності вимагає:

-- чіткого законодавства;

-- встановлення відповідних механізмів реалізації цього законодавства;

-- використання досвіду наслідків «роботи» цього законодавства для забезпечення його удосконалення;

-- створення відповідної інфраструктури для реалізації державної політики «на місцях».

Міжнародний тероризм

Терор (лат. terror -- страх, жах) -- має ознаку «усувати», «закривати». Ця обставина і визначає терор як особливу форму політичного насильства, що характеризується жорстокістю, цілеспрямованістю й уявленою ефективністю. Ці особливості визначили широке використання терору упродовж людської історії як засобу політичної боротьби в інтересах держави, організацій чи окремих угруповань. Безпосередньо сам факт привселюдної страти кримінальних чи політичних злодіїв, чи процес «аутодафе» в період середньовікової інквізиції, є класичною формою терору в інтересах держави чи католицької церкви.

Правовою основою боротьби з міжнародним тероризмом є «Декларація про заходи для ліквідації міжнародного тероризму», що затверджена на 49-й сесії Генеральної асамблеї ООН (резолюція 49/60 від 9 грудня 1994 р.)

Цей документ встановлює принципи відносин світової спільноти і програму заходів з метою ліквідації такого огидного суспільного явища, як міжнародний тероризм, а також встановлює подальше співробітництво між державами для невідкла-деної ліквідації будь-яких форм і проявів терористичної діяльності. Характерним для розвитку світової спільноти є те, що наявність лідера (провідної країни чи провідної сили) народжує відповідну реакцію -- формування нижчого за рангом (рівнем) іншого лідера (іншої країни чи іншої провідної сили). Має місце формування біполярності, виникають реалії антагонізму на різних рівнях світового суспільства, в т.ч. суперечності на рівні «держава»«держава», «держава»«внутріш-ня організація» (організація зовнішня), «держава» «партія» та ін. Крім того, у світовій практиці мають місце комбіновані види із вищезгаданих «пар», з яких формуються інші групи (сили), в т.ч. політичні, злочинні та ін. відповідні сили чи угруповання. На другому етапі формування ці сили (групи) шукають собі відповідні «ніші» існування; економічну, політичну, наукову та інші види підтримок; формують свої озброєні сили, відповідні професійні кадри, джерела озброєння, територію знаходження тощо. При цьому використовуються всі «блага» цивілізації особистого розвитку і поширення впливу на світову спільноту.

Міжнародний тероризм, створюючи свій плацдарм, може викликати кризи (системні) в світовій, моральній, політичній, економічній системі відносин і зруйнувати та усунути всі передумови розвитку світової спільноти.

В Україні, за даними служби безпеки [35], за останні два роки скоєно понад 560 злочинів терористичного характеру, внаслідок цього 90 осіб (із них 15 представників владних структур) загинуло. В Україні зростає активність міжнародних терористичних організацій, насамперед із країн Ближнього Сходу («Хезболах», «Абу Ніджаль», «Хамас», «Брати мусульмани»), які прагнуть використати територію України для транзиту своїх бойовиків до країн західної Європи, підготовки терористичних акцій.

Головними принципами попередження та боротьби з міжнародним тероризмом має стати постійне удосконалення відповідної законодавчої бази, співробітництво з правоохоронними організаціями, консолідація з іншими країнами й організація напрямів запобігань поширенню будь-яких терористичних організацій і угруповань.

Терористичний акт не має безпосередніх можливостей досягнення оголошеної кінцевої мети і звичайно складається з таких елементів: насильницька дія у різноманітних її формах, політичний мотив в основі здійснення самого терористичного акту; сам акт спрямовано проти осіб, організацій, націй, національностей і меншин, державних інститутів чи їх представників з метою їх залякування чи виконання окремих вимог. Терор щодо націй, етнічної, расової чи релігійної групи, що здійснюється для її повного чи часткового усунення, розглядається світовою спільнотою вже як акт геноциду.

Варіанти комбінацій за спрямованістю суб'єкт--об'єкт здійснення терористичного акту багатоспрямовані, тому важко дати універсальне визначення «терору». Проте деякі критерії певної класифікації можна встановити:

-- індивідуальний, організований терор і терор як політика держави;

-- терор як метод внутрішньополітичної боротьби і терористичні акти міжнародного характеру.

Суїцид у СНД

Суїциди розподіляються на істинні, приховані і демонстративні.

Істинні суїциди, за деякими винятками, бувають спонтанними. Найчастіше за все їм передує міркування про смерть: «екзистенціальна криза» (втрата сенсу до життя), депресивний стан чи просте пригнічення.