Організація та правове регулювання аудиторської діяльності в системі фінансового контролю в Україні
Передумови виникнення аудиторської діяльності в системі фінансового контролю. Організація аудиторської діяльності й фінансового контролю у зарубіжних країнах. Сутність фінансового контролю та аудиторської діяльності в забезпеченні публічних інтересів.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.09.2018 |
| Размер файла | 68,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Організація та правове регулювання аудиторської діяльності в системі фінансового контролю в Україні
Спеціальність 12.00.07 ? адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право
Кінащук Лариса
Київ - 2013
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Міжрегіональної Академії управління персоналом.
Науковий консультант - доктор юридичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
САВЧЕНКО Леся Анатоліївна,
Київський міжнародний університет,
проректор з наукової роботи.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України
ВОРОНОВА Лідія Костянтинівна,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор
кафедри фінансового права;
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України
ОРЛЮК Олена Павлівна,
Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, директор;
доктор юридичних наук, доцент
НЕЧАЙ Анна Анатоліївна,
Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая, професор кафедри права України.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Зміцненню фінансової основи української держави сприяє належним чином організований державний фінансовий контроль, суб'єктами якого є державні органи. Перехід до ринкових відносин зумовив появу в Україні аудиторської діяльності, а відповідно і суб'єктів, що здійснюють недержавний контроль, - незалежних аудиторів, аудиторських фірм. Але нерозуміння місця аудиторської діяльності в системі фінансового контролю, недооцінення значення в забезпеченні публічних інтересів уповільнює її розвиток. У той час як попередження, виявлення, припинення правопорушень у сфері публічних фінансів залежить від ефективності, дієвості як фінансового контролю, так і аудиторської діяльності, метою якої є захист фінансових інтересів не лише суб'єктів господарювання, а й держави.
У нормативних актах та наукових джерелах вживаються поняття «фінансовий контроль», «аудит», «аудиторська діяльність», «аудиторський контроль», які іноді ототожнюються, вживаються як складові контролю. Це свідчить про відсутність єдиного підходу до розуміння системи фінансового контролю, незадовільний стан його нормативно-правового регулювання. Особлива природа аудиту, який здійснюється незалежними аудиторами та аудиторськими фірмами, що виконують публічні функції, має передбачати його широке використання як безпосередньо суб'єктами господарювання, так і інвесторами, кредиторами, акціонерами, правоохоронними органами, яких цікавить об'єктивна інформація про фінансовий стан підконтрольного суб'єкта, підтвердження достовірності його фінансової звітності. Але наявність комплексу проблем, серед яких: нерозуміння функцій аудиторів, відсутність законодавчо закріпленої відповідальності аудиторів перед третіми особами, наявність аудиторських ризиків, не чітке визначення в Законі України «Про аудиторську діяльність» прав та обов'язків суб'єктів господарювання, які виникають в них у зв'язку з проведенням аудиту та наданням інших аудиторських послуг, уповільнюють його застосування. Зазначене вказує на необхідність удосконалення чинного законодавства, а відповідно - і на наукове вивчення проблеми.
Фінансовий контроль і аудиторська діяльність змінювалися під впливом наукової думки, розвитку економіки та суспільних відносин, з формуванням відповідних державних інститутів. Не розуміючи їх історичну сутність і не володіючи напрацюваннями минулих поколінь, неможливо предметно орієнтуватися у фінансових проблемах, визначити напрями подальшого розвитку та вдосконалення контролю. Тому теоретичною базою дисертаційного дослідження стали наукові праці представників юридичної й економічної науки різних періодів, які зверталися до проблем фінансового контролю, аудиту, аудиторської діяльності. Беззаперечний вплив на формування авторської позиції мали праці Д.І. Аленчикова, І.А. Андреєва, О.О. Анісімова, І.А. Белобжецького, Е.О. Вознесенського, М.А. Гурвіча, О.Ю. Грачової, Н.О. Ковальової, Е.О. Кочеріна, Л.М. Крамаровського, В.О. Лебедєва, А.В. Ніколаєва, І.Х. Озерова, Н.Д. Погосяна, Л.А. Савченко, В.А. Саковича, І.Т. Тарасова, І.П. Устинової, В.М. Шеметова, С.О. Шохіна, І.І. Янжула, які висвітлювали проблеми виникнення, організації фінансового контролю, діяльності контрольних органів. Враховуючи комплексний характер фінансового контролю, у межах дослідження вивчалися наукові доробки О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчука, В.Г. Афанасьєва, В.М. Гаращука, М.Й. Климко, Е.О. Кочеріна, О.Є. Лунєва, А.М. Омарова та інших, що стосуються контролю як функції управління. Принципове значення в концептуальному плані для опрацювання означеної теми мали праці відомих представників науки фінансового права: Д.А. Бекерської, Л.К. Воронової, Н.Д. Еріашвілі, М.В. Карасевої, М.П. Кучерявенка, А.А. Нечай, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківського, Н.Ю. Пришви, Ю.А. Ровинського, Н.І. Хімічевої та інших. Окремі висновки щодо організації аудиторської діяльності та методики проведення аудиту зроблені автором дисертаційного дослідження із використанням положень представників економічної науки і практикуючих аудиторів таких, як: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Н.І. Дорош, С.Б. Ільїна, Н.Н. Кудрявцев, А.Н. Кузминский, Н.А. Кужельний, Т.В. Мультановська, В.В. Нитецький, Я.В. Соколов, І.Б. Стефанюк, Б.Ф. Усач, Ю.В. Футоранська та інші. Досить широко представлені праці з аудиту і фінансів у зарубіжних авторів (А. Елвин, Ф. Дефлиз, Г. Дженик, Дж. Лоббек, В. О'Рейлли, А. Роджер, Б. Тревор, Мескон М.Х., В. Морман, К. Ньюкамер, К. Сазерленд та інші), до яких обумовлено звернення поставленою науковою проблемою. У процесі дослідження були прийняті до уваги висновки, сформульовані в дисертаційних роботах О.В. Мандриченка, А.С. Пишкіна, які детально описали проблеми аудиторської діяльності з позиції фінансово-правових відносин, В.М. Дереконя, А.А. Микитюк, що зверталися до організації аудиту. Наявність дискусійних питань щодо місця аудиторської діяльності в системі фінансового контролю, відсутність комплексного дослідження цієї проблеми підкреслює актуальність обраної теми, її важливе наукове та практичне значення. аудиторський фінансовий контроль
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження обраний з урахуванням положень Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (розроблена і схвалена Комітетом економічних реформ при Президентові України від 17.10.2007 р. № 888-р.), Концепції розвитку системи управління державними фінансами (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.09.2012 р № 633-р.), Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.05.2005 р. № 158-р.). Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до Стратегії розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму на період до 2015 року (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 р. № 190-р); тематики Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 роки (наказ МВС України від 29.07.2010 р. № 347); планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2010-2013 роки. Тема дисертації включена до переліку тем дисертаційних досліджень із проблем держави і права, розглянутих та схвалених відділеннями Академії правових наук України (2007 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових розробок, нормативно-правових актів України та зарубіжних країн, міжнародних документів, законопроектів, практики організації й здійснення фінансового контролю, аудиторської діяльності розкрити організаційні, правові й теоретичні основи аудиторської діяльності в системі фінансового контролю та сформулювати висновки й пропозиції щодо удосконалення її правового регулювання.
Окреслена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
? з'ясувати передумови виникнення та розвитку аудиторської діяльності в системі фінансового контролю;
? проаналізувати організацію аудиторської діяльності й фінансового контролю у зарубіжних країнах;
? розглянути міжнародне законодавство щодо фінансового контролю й аудиторської діяльності та можливості його імплементації в національне законодавство;
? розкрити сутність фінансового контролю та аудиторської діяльності в забезпеченні публічних інтересів;
? дослідити організацію системи фінансового контролю та місце в ній аудиторського фінансового контролю;
? сформулювати поняття «фінансовий контроль», «аудиторська діяльність», «аудиторський фінансовий контроль» та «аудит»;
? проаналізувати існуючі класифікації фінансового контролю та аудиту;
? провести порівняльний аналіз аудиту та методів фінансового контролю;
? висвітлити особливості управління аудиторською діяльністю в Україні;
? розкрити сутність правового статусу аудиторів та аудиторських фірм як суб'єктів аудиторського фінансового контролю;
? дослідити порядок взаємовідносин аудиторів як суб'єктів аудиторського фінансового контролю з суб'єктами господарювання - потенційними замовниками аудиту;
? з'ясувати можливості розширення сфери аудиторських послуг як основної тенденції розвитку аудиторського фінансового контролю;
? розробити пропозиції щодо напрямів зменшення аудиторського ризику;
? науково обґрунтувати перспективи співпраці аудиторів та аудиторських фірм із підрозділами органів внутрішніх справ;
? окреслити питання, що потребують правового врегулювання та запропонувати зміни й доповнення до чинного законодавства, розробити законопроект «Про аудиторський фінансовий контроль».
Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що формуються під час проведення та організації фінансового контролю, аудиту, надання інших аудиторських послуг та управління аудиторською діяльністю.
Предмет дослідження - організація та правове регулювання аудиторської діяльності в системі фінансового контролю.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети й завдань дослідження, його об'єкта й предмета. Визначаючи власний гносеологічний підхід, автор спирався на вітчизняний і зарубіжний інтелектуальний досвід правової та економічної наук. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні й спеціальні методи пізнання організаційно-правових процесів та явищ. За допомогою історико-правового методу досліджувалися особливості основних етапів становлення аудиту й генезис організації та правового регулювання аудиторської діяльності в системі фінансового контролю (підрозділ 1.1.). Порівняльно-правовий метод застосовувався при порівнянні вітчизняного законодавства і нормативно-правових актів зарубіжних країн, міжнародних документів, визначенні можливостей імплементації принципів фінансового контролю та аудиту в національне законодавство, порівнянні аудиту та методів фінансового контролю (підрозділи 1.2., 1.3., 2.4.). Метод системно-структурного аналізу дозволив дослідити аудиторський фінансовий контроль як різновид фінансового контролю, з'ясувати місце аудиторської діяльності в системі фінансового контролю, проаналізувати класифікації фінансового контролю й аудиту, правовий статус аудиторів (аудиторських фірм) (підрозділи 2.2., 2.3., 3.2.). Логіко-семантичний метод застосовувався для поглиблення розуміння понятійного апарату дослідження, при дослідженні сутності управління аудиторською діяльністю (підрозділ 3.2.). Логічний метод дав змогу сформулювати такі базові поняття, як «фінансовий контроль», «аудиторська діяльність», «аудиторський фінансовий контроль», «аудит» (підрозділи 2.1., 2.2.). За допомогою спеціально-юридичного методу досліджувалися норми як вітчизняного, так і зарубіжного законодавства, обґрунтовувалися висновки й пропозиції щодо внесення змін та доповнень у національне законодавство (підрозділи 1.2., 1.3., 4.1., 4.2., 4.3.). Метод наукової абстракції застосовано для визначення порядку отримання аудиторської інформації підрозділами внутрішніх справ та можливість її використання ними в судовому процесі (підрозділ 4.4.).
Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування аудиторів - суб'єктів підприємницької діяльності та працівників аудиторських фірм (247 осіб), державних аудиторів (103 особи), суб'єктів господарювання як потенційних замовників аудиту (115 осіб), співробітників органів внутрішніх справ, які знайомі з діяльністю аудиторів (142 особи), матеріали аудиторської практики (127 справ), а також статистичні й аналітичні узагальнення діяльності аудиторів та аудиторських фірм за 2008-2012 роки.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у вітчизняній фінансово-правовій доктрині комплексним, монографічним, системним дослідженням організації та правового регулювання аудиторської діяльності в системі фінансового контролю. За результатами дисертаційного дослідження сформульовано й обґрунтовано низку концептуальних положень, висновків і пропозицій, що відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення, а саме:
уперше:
? комплексно розглянуто сутність та місце аудиторської діяльності в системі фінансового контролю, у зв'язку з цим виокремлено специфічний різновид фінансового контролю, що покликаний захищати фінансові інтереси як суб'єктів господарювання, так і держави - аудиторський фінансовий контроль;
? доведено, що аудит за своєю сутністю не може бути державним, отже доцільно використовувати аудит як метод аудиторського фінансового контролю лише недержавними аудиторами, бо він передбачає повну незалежність його суб'єктів від підконтрольних суб'єктів, у той час як державні органи, які мають такі функції, не можуть дати незалежну оцінку фінансової діяльності певних суб'єктів, наприклад тих, яким підпорядковані, підзвітні чи формують їх склад;
? запропоновано розмежовувати суб'єктів аудиторського фінансового контролю, до яких належать недержавні аудитори та аудиторські фірми та суб'єктів аудиту, якими є недержавні аудитори та сформульовано авторське визначення поняття «аудитор», вимоги до осіб, які можуть бути аудиторами;
? обґрунтовано доцільність створення в Україні Громадської палати, яка б здійснювала контроль якості надання аудиторських послуг, забезпечувала взаємодію аудиторів (аудиторських фірм) з державними органами; наділення Міністерства фінансів України повноваженнями по здійсненню загального керівництва аудиторською діяльністю, визначенню порядку делегування представників до Аудиторської палати України, застосуванню фінансових санкцій до аудиторів (аудиторських фірм);
? наведено аргументи щодо необхідності розвитку аудиторської діяльності шляхом розширення сфери послуг аудиторів (аудиторських фірм), які мають бути спрямовані на підвищення ефективності діяльності державних органів, у тому числі контрольних;
? аргументовано доцільність посилення вимог до створення та діяльності аудиторських фірм з урахуванням того, що вони надають публічні послуги і їх діяльність впливає на захист фінансових інтересів як суб'єктів господарювання, так і держави;
? наведено авторське бачення застосування фінансово-правової відповідальності до аудиторів (аудиторських фірм) для підвищення якості аудиту та інших аудиторських послуг та визначено коло суб'єктів, які накладатимуть на них фінансові санкції;
? доведено необхідність включення до договору про проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг розділу «Надання інформації щодо результатів аудиту правоохоронним органам», враховуючи публічну сутність аудиту та необхідність захисту інтересів користувачів фінансової звітності;
? виокремлено права та обов'язки суб'єктів господарювання як замовників аудиту та інших аудиторських послуг і запропоновано в Законі України «Про аудиторську діяльність» помістити окремий розділ, який би їх визначав;
? розроблено концепцію страхування цивільно-правової відповідальності аудиторів та аудиторських фірм із метою мінімізації аудиторських ризиків та захисту інтересів суб'єктів господарювання - замовників аудиту;
? обґрунтовано необхідність прийняття Закону України «Про аудиторський фінансовий контроль», проект якого розроблено автором, що регулюватиме організацію та проведення аудиторського фінансового контролю аудиторами (аудиторськими фірмами) з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації;
удосконалено:
? визначення аудиторської діяльності, фінансового контролю, аудиту з урахуванням їх місця в системі контролю, особливостей як фінансово-правових категорій та ролі в забезпеченні публічних інтересів;
? характеристику аудиторського фінансового контролю з урахуванням його особливостей та місця в системі фінансового контролю, завдань, суб'єктів, предмета та об'єкта, що визначені автором;
? теоретичне обґрунтування класифікаційних критеріїв та видів фінансового контролю й аудиторського фінансового контролю, з урахуванням наявних класифікацій фінансового контролю та аудиту, що відображатимуть їх сутність, дозволятимуть зрозуміти завдання та роль у фінансовій діяльності;
? перелік постулатів аудиту, які є його теоретичною основою як підвиду практичної діяльності, сприятимуть розумінню сутності аудиту, ефективності, компетентності роботи аудиторів під час його проведення та формулювання висновків;
? підхід до організації й діяльності незалежного, самостійного органу, що здійснює організаційне і методичне керівництво аудиторською діяльністю, Аудиторської палати України, зокрема щодо формування її складу, розширення кола регіональних відділень, джерел фінансування;
? розуміння форм і методів співпраці органів внутрішніх справ та аудиторів (аудиторських фірм) з метою ефективного попередження, виявлення та припинення фінансових правопорушень, що передбачає законодавче закріплення особливостей такої взаємодії;
дістали подальшого розвитку:
? дослідження періодизації становлення аудиторської діяльності в системі фінансового контролю в рабовласницькому, феодальному, капіталістичному суспільствах, на сучасному етапі, що змінювалися під впливом економіки, суспільних відносин і розвивалися як необхідна умова забезпечення функціонування держави, захисту її фінансових інтересів;
? положення щодо організації аудиторської діяльності й фінансового контролю в зарубіжних країнах та використання позитивного досвіду Франції, Великобританії, Литви, Румунії, Російської Федерації з метою удосконалення контролю публічних фінансів в Україні;
? обґрунтування необхідності імплементації принципів фінансового контролю й аудиту, що розроблені міжнародними організаціями та визначені в міжнародних документах, у національне законодавство;
? аналіз взаємовідносин аудиторів (аудиторських фірм) і суб'єктів господарювання, що дало змогу уточнити права й обов'язки, відповідальність аудиторів із метою якісного проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг;
? порівняльний аналіз аудиту та таких методів фінансового контролю, як перевірка, ревізія, інспекція, що дозволило виділити їх специфічні риси та констатувати, що аудит - це метод аудиторського фінансового контролю при застосуванні якого надаються рекомендації, а не встановлюються вимоги, як при використанні інших методів;
? розробка проблем сертифікації аудиторів для визначення їх кваліфікаційної придатності на заняття аудиторською діяльністю, їх спеціалізації за юридичним напрямом та сферами фінансової діяльності;
? питання правового режиму аудиторської таємниці, окреслення кола осіб, які мають право одержувати відомості, що становлять аудиторську таємницю;
? обґрунтування доцільності внесення змін і доповнень до Законів України «Про аудиторську діяльність», «Про Рахункову палату», «Про державну податкову службу в Україні», «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю» та розробки й прийняття Закону України «Про фінансовий контроль».
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення, висновки, пропозиції й рекомендації можуть бути використані:
? у науково-дослідній сфері - для подальшого наукового дослідження проблем організації та здійснення фінансового контролю, аудиторської діяльності;
? у правотворчій сфері - для удосконалення чинного законодавства, прийняття нових нормативно-правових актів, що стосуються фінансового контролю та аудиторської діяльності, зокрема при підготовці проекту Закону України «Про аудиторський фінансовий контроль» (довідка-підтвердження Аудиторської палати України від 24.03.2010 р. № 2-137, довідка-підтвердження Всеукраїнської професійної громадської організації «Спілка аудиторів України» від 24.03.2010 р. № 12-10);
? у правозастосовній сфері - для ефективності діяльності аудиторів та аудиторських фірм, державних органів, що здійснюють фінансовий контроль та органів внутрішніх справ при співпраці з указаними суб'єктами (довідка-підтвердження контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області від 21.01.2010 р.; акти про впровадження Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України від 01.12.2010 р., УМВС України в Кіровоградській області від 08.11.2010 р. № 1157, ГУ МВС України в Запорізькій області від 07.12.2010 р. № 6/8096 та ГУ МВС України в Автономній республіці Крим від 02.12.2010 р.);
? у навчальному процесі - під час викладання навчальної дисципліни «Фінансове право», підготовці підручників, навчальних посібників із указаної дисципліни (акт про впровадження від 04.11.2009 р. № 562 Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ; акт про впровадження від 07.12.2010 р. № 2/2795 Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ).
Апробація результатів дослідження. Окремі положення дисертації доповідалися автором на міжнародних, всеукраїнських, регіональних, міжвузівських, звітних науково-практичних конференціях, тематичних круглих столах, науково-практичних семінарах, зокрема на:
? міжнародних науково-практичних конференціях: «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (м. Сімферополь, 2007 р.); «Сторіччя розшуку: історія, сучасність, перспективи» (м. Одеса, 2008 р.); «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (м. Сімферополь, 2008 р.); «Система фінансового права» (м. Одеса, 2009 р.); «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (м. Сімферополь, 2009 р.);
? всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Проблеми протидії злочинності неповнолітніх» (м. Кіровоград, 2006 р.); «Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми» (м. Кіровоград, 2007 р.); «Актуальні проблеми національного законодавства» (м. Кіровоград, 2011 р.); «Актуальні проблеми національного законодавства» (м. Кіровоград, 2012 р.);
? республіканській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми національного законодавства» (м. Кіровоград, 2008 р.);
? регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми взаємодії регіональних органів управління з органами внутрішніх справ» (м. Кіровоград, 2005 р.); «Актуальні проблеми національного законодавства» (м. Кіровоград, 2013 р.);
? міжвузівських науково-практичних конференціях: «Зміни в національному законодавстві та сучасні підходи до викладання правових дисциплін» (м. Кіровоград, 2005 р.); «Зміни в національному законодавстві та сучасні підходи до викладання правових дисциплін» (м. Кіровоград, 2007 р.); «Актуальні проблеми національного законодавства» (м. Кіровоград, 2007 р.); «Актуальні проблеми національного законодавства» (м. Кіровоград, 2008 р.); «Проблеми протидії злочинам у сфері фінансово-господарської діяльності» (м. Київ, 2008 р.); «Актуальні проблеми вітчизняного законодавства» (м. Київ, 2009 р.); «Проблеми вдосконалення вітчизняного законодавства» (м. Київ, 2010 р.);
? звітних науково-практичних конференціях: «Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності» (м. Кіровоград, 2005 р.); «Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності» (м. Кіровоград, 2006 р.); «Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності» (м. Кіровоград, 2007 р.);
? науково-практичних семінарах «Проблеми протидії корисливо-насильницькій злочинності» (м. Кіровоград, 2007 р.); «Прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування» (м. Кіровоград, 2007 р.); «Актуальні проблеми кримінального права» (м. Київ, 2008 р.); «Проблеми розбудови адміністративно-процесуального кодексу України» (м. Сімферополь, 2008 р.); «Проблеми попередження злочинності оперативними підрозділами ОВС у взаємодії з іншими правоохоронними органами» (м. Кіровоград, 2008 р.);
? круглих столах «Проблеми організації розкриття й розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами» (м. Київ, 2006 р.); «Актуальні проблеми кримінального права» (м. Київ, 2008 р.); «Результати та наслідки проведення адміністративної реформи в Україні» (м. Кіровоград, 2009 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в монографії «Організація та правове регулювання аудиторської діяльності в системі фінансового контролю», 49 наукових публікаціях, із яких 31 стаття у фахових наукових виданнях України, 18 наукових публікацій і тез доповідей в інших виданнях. Крім того, окремі результати дослідження містяться в підручнику «Страхове право», що затверджений Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів, монографії «Страхування: теорія та практика проведення», 5 наукових та 13 навчально-методичних посібниках.
Структура дисертації. Структура дисертації обумовлена метою, завданнями, об'єктом, предметом та логікою дослідження і складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (552 найменування) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 539 сторінок, із них загальний обсяг тексту - 428 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, аналізується ступінь наукової розробленості досліджуваної проблеми, висвітлюється зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання дослідження, його об'єкт, предмет, методологічна основа, формулюється наукова новизна отриманих результатів, розкривається їх практичне значення, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.
Розділ 1 «Історичний аналіз розвитку світового законодавства та юридичної думки з фінансового контролю й аудиторської діяльності» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «Передумови виникнення та розвитку фінансового контролю й аудиторської діяльності» констатується, що важливу роль у становленні фінансового контролю та аудиторської діяльності, удосконаленні їх організації й здійснення у різний період розвитку держави відігравала юридична думка. На початку ХХ століття науковці (В.О. Лебедєв, І.Х. Озеров, В.А. Сакович, І.Т. Тарасов, І.І. Янжул) здебільшого присвячували свої роботи виникненню і розвитку фінансового контролю. До проблеми фінансового контролю в довоєнні часи зверталися Д.І. Аленчиков, М.М. Ровинський, А.В. Ніколаєва та інші, які у своїх роботах використовували досвід організації фінансового контролю дореволюційного періоду, зосереджували увагу на методах фінансового контролю, що сприяло їх застосуванню в діяльності відповідних суб'єктів. Дослідження науковців у 50-х - 80-х роках (І.А. Андреєв, О.О. Анісімов, І.А. Белобжецький, Е.О. Вознесенський, М.А. Гурвіч, Н.О. Ковальова, Л.М. Крамаровський, В.Н. Шеметов та інших) були спрямовані на розуміння сутності фінансового контролю як функції фінансів, інституту фінансового права, класифікації фінансового контролю та вивчення зарубіжного досвіду. Вагомий внесок у розвиток фінансового контролю зробили науковці, які на сьогодні займаються цією проблемою (О.Ю. Грачова, Н.Д. Погосян, Л.А. Савченко, І.П. Устинова, С.О. Шохін, О.А. Ялбулганов та інші). Зазначається, що представники науки фінансового права, в основному, досліджували фінансовий контроль, а аудиторській діяльності не приділяли особливої уваги, її розглядали економісти. Лише в останні роки спостерігається звернення юристів-фінансистів та інших до проблем аудиторської діяльності з позицій фінансово-правових відносин.
Звертається увага на становлення та розвиток аудиту, аудиторської діяльності, фінансового контролю в рабовласницькому, феодальному, капіталістичному суспільствах та в незалежній Україні. Робиться висновок, що в кожен історичний момент аудиторська діяльність, фінансовий контроль відтворюються відповідним суспільством, існують для нього та вдосконалюються. Виокремлено причини, що спричинили появу аудиторської діяльності.
У підрозділі 1.2 «Фінансовий контроль та аудиторська діяльність у зарубіжних країнах» зроблено висновок про те, що в зарубіжних країнах фінансовий контроль здійснюють різноманітні контрольні органи, які по-різному називаються, але їх завдання зводяться до забезпечення законності у фінансовій сфері. У більшості країн наявні інститути парламентського контролю за використанням публічних фінансів та державні (урядові) контрольно-ревізійні системи. Поряд із державним фінансовим контролем у зарубіжних країнах проводиться аудиторська діяльність. Незалежні аудитори та аудиторські фірми залучаються до проведення обов'язкового аудиту певних компаній. Нормативно-правове регулювання та управління аудиторською діяльністю в зарубіжних країнах здійснюється по-різному. В одних державах (США, Великобританії) державні органи не мають значного впливу на організацію аудиторської діяльності, бо важливу роль у її становленні та розвитку відіграють національні традиції, а також асоціації аудиторів, інших (Франції) - регулювання аудиторської діяльності здійснюють саме державні органи. Здебільшого країни розробляють свої стандарти й норми, методику проведення аудиту, але в цілому аудитори виконують приблизно однакові за характером функції. Проте у деяких країнах один і той же аудитор надає супутні послуги з ведення обліку суб'єкта господарювання і його аудиту, що, на наш погляд, є вкрай неприпустимим. Вивчення зарубіжного досвіду дозволило виділити позитивні моменти в організації фінансового контролю та аудиторської діяльності таких держав як Великобританія, Франція, Литва, Румунія, Російська Федерація, та сформулювати пропозиції щодо його запровадження в Україні.
У підрозділі 1.3 «Імплементація міжнародного законодавства щодо фінансового контролю та аудиторської діяльності в національне законодавство» доводиться, що вдосконалення правових засад фінансового контролю, аудиторської діяльності є частиною загального процесу адаптації законодавства України щодо регулювання відносин у системі фінансового контролю до стандартів ЄС. Фінансовий контроль і аудиторська діяльність мають важливе значення, тому їх організації й здійсненню приділяють увагу відповідні міжнародні організації, що створюються з метою вивчення та поширення досвіду в контрольній сфері. Такою організацією є Міжнародна організацією вищих контрольних органів (ІNTOSAI), якою розроблено Лімську декларацію керівних принципів аудиту державних фінансів (далі - Лімська декларація) тощо. Чинне законодавство України не містить ряду положень, що задекларовані у ній, наприклад щодо існування Вищого органу фінансового контролю. У Лімській декларації йдеться про попередній контроль і контроль за фактом. Доречність даного розмежування є спірною, оскільки в більшості держав, і в Україні також, наявний поточний (оперативний) контроль. Вивчення міжнародних документів (Лімської декларації, Декларації про загальні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю держав-учасниць СНД, Модельного Закону «Про державний фінансовий контроль», Міжнародних стандартів аудиту), в яких по-різному визначені принципи фінансового контролю, аудиту, дозволило сформулювати їх перелік та запропонувати закріпити у законодавстві.
Зазначається, що професійні вимоги для аудиторів на міжнародному рівні розробляють декілька організацій, зокрема Міжнародна федерація бухгалтерів, якою видані Міжнародні стандарти аудиту, Кодекс етики, Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку тощо. Резюмується, що, на відміну від міжнародних документів, що стосуються фінансового контролю і норми яких, у більшості, не запроваджені в національне законодавство, міжнародне законодавство щодо організації та здійснення аудиту застосовується в діяльності аудиторів і аудиторських фірм, є базовим для розробки внутрідержавних стандартів, правил тощо. Доведено, що одним із напрямків удосконалення аудиторського контролю в Україні є прискорення розробки якісної цілісної системи національних стандартів аудиту.
Важливу роль у забезпеченні законності використання фінансів ЄС відіграє Європейський суд аудиторів, який є гарантом достовірності фінансової звітності ЄС, її відповідності моральним принципам, положенням і стандартам бухгалтерського обліку. Проте, з огляду проведеного аналізу, він не є судовим органом, а радше - органом фінансового контролю, отже, доцільно змінити його назву.
Розділ 2 «Теоретико-методологічні основи організації національної системи фінансового контролю та аудиторської діяльності» складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 «Сутність фінансового контролю та аудиторської діяльності в забезпеченні публічних інтересів» відзначається, що в Україні відсутній рамковий закон про фінансовий контроль, який би визначав базову структуру, суб'єкти та об'єкти контролю, а перейменування Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» на Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» створило правову невизначеність щодо кола суб'єктів, які здійснюють державний фінансовий контроль тощо. Наявність неузгодженості щодо визначення понятійної бази в контрольній сфері негативно впливає на діяльність суб'єктів. Зазначається, що вітчизняні й зарубіжні науковці розглядали особливості фінансового контролю і, в більшості, не пов'язували його з аудиторською діяльністю. Про те, що аудиторській діяльності належить особливе місце в системі фінансового контролю, йдеться у працях Л. Фещенка, С. Шохіна та Л. Вороніної. У нормативних актах теж є норми, що підтверджують належність аудиторської діяльності до системи фінансового контролю. Наприклад, у преамбулі Указу Президента РФ від 22 грудня 1993 р. №. 2263 «Про аудиторську діяльність в Російській Федерації» зазначається, що аудиторська діяльність є незалежним внутрівідомчим фінансовим контролем. У преамбулі Закону України «Про аудиторську діяльність» зазначено, що Закон спрямовано на створення системи незалежного фінансового контролю. Аналіз понять фінансового контролю, аудиту, аудиторської діяльності дозволив сформулювати авторські їх визначення з урахуванням місця в системі контролю, мети, завдань та ролі у забезпеченні публічних інтересів. Запропоновано фінансовий контроль, який проводять аудитори, аудиторські фірми, називати «аудиторський фінансовий контроль». Вказується на невизначеність місця аудиторського фінансового контролю в системі фінансового контролю, з урахуванням значення сформульовано його мету, завдання, наводиться авторське визначення та розроблено проект Закону України «Про аудиторський фінансовий контроль».
У роботі розглядаються постулати аудиту, які сформулювали у 1961 році відомі дослідники Р.К. Маутц, Х.А. Шараф, а в 1982 році Т.А. Лімперг і Д.К. Робертсон доповнили їх, наводиться авторське бачення третього постулату та пропонується розширити їх перелік.
У підрозділі 2.2 «Система фінансового контролю та місце в ній аудиторського фінансового контролю» з метою визначення місця аудиторського фінансового контролю в системі фінансового контролю досліджується класифікація фінансового контролю саме за суб'єктним складом. Відзначається, що науковці звертаються до класифікації фінансового контролю, вказують на існування фінансового контролю, що здійснюється аудиторами, аудиторськими фірмами, при цьому вживають різноманітні терміни «аудиторський контроль», «аудиторський фінансовий контроль», «аудит», «недержаний фінансовий контроль» тощо. Запропоновано класифікувати фінансовий контроль залежно від суб'єктів, що його проводять, на такі види: державний фінансовий контроль, фінансовий контроль органів місцевого самоврядування, громадський фінансовий контроль, внутрішньогосподарський фінансовий контроль та аудиторський фінансовий контроль. Саме з такої класифікації зрозуміло, що аудиторський фінансовий контроль є своєрідним видом фінансового контролю. На це вказує й проведене дослідження та виділення предмета й об'єкта аудиторського фінансового контролю, які є складовими, відповідно до предмета та об'єкта фінансового контролю.
Законодавство допускає можливість надання аудиторських послуг державними органами, які наділені владними повноваженнями. Навіть у статті 1 Закону України «Про аудиторську діяльність» зазначено, що положення цього Закону не поширюються на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами на здійснення державного фінансового контролю. Оскільки державний фінансовий аудит базується на специфічних принципах владного впливу на об'єкт контролю з метою захисту державних інтересів, то робиться висновок про недоцільність його проведення державними органами. Так, результати проведеного аналізу повноважень Рахункової палати свідчать про відсутність незалежності цього державного органу при проведенні аудиту і, як наслідок, - недоречність його використання в діяльності. Здійснення аудиту підрозділами Державної фінансової інспекції України передбачає фактично проведення ревізії та перевірки. При проведенні аудиту Державною фінансовою інспекцією відбувається не зменшення тиску на суб'єктів господарювання, а навпаки - його посилення, що підтверджує норма статті 12. «Обов'язки і відповідальність службових органу держаного фінансового контролю» Закону України «Про основні засади державного фінансового контролю в Україні». На недоречність проведення аудиту як Рахунковою палатою, так і підрозділами Державної фінансової інспекції України вказують і результати проведеного автором анкетування суб'єктів господарювання, як потенційних замовників аудиту. Надавати консультаційні послуги у сфері оподаткування та проводити державний аудит податків мають не аудиторські підрозділи державної податкової служби, а недержавні аудитори та аудиторські фірми.
Враховуючи важливу роль аудиторського фінансового контролю, запропоновано залучати аудиторів до проведення експертизи проектів бюджетів усіх рівнів, що завдяки їх незалежності, а відповідно й об'єктивності висновків, забезпечить якісне формування бюджетів. Наголошується на тому, що, з одного боку, суб'єкти аудиторської діяльності працюють на умовах договору про надання аудиторських послуг і відповідно захищають інтереси замовника, а з іншого - забезпечують публічні інтереси, у тому числі і держави.
У підрозділі 2.3 «Особливості класифікації фінансового контролю й аудиту та сфера її застосування» зазначається, що уточнення класифікації дасть уявлення про масштаби здійснення контролю, про рівень його значущості та корисності, а законодавче закріплення видів фінансового контролю та аудиторського фінансового контролю сприятиме удосконаленню механізму фінансового контролю в цілому та окресленню місця аудиторської діяльності в його системі. Науковці проводять класифікацію як фінансового контролю, так і аудиту за різними критеріями, відповідно виділяють різноманітні їх види. У жодній науковій праці не порівнювалися класифікаційні критерії фінансового контролю й аудиту, а відповідно не визначалися різновиди аудиторського фінансового контролю. Оскільки аудиторський фінансовий контроль є складовою фінансового контролю, то в роботі сформульовані спільні критерії їх поділу: залежно від часу проведення, сфери здійснення, підстави проведення. Доводиться, що аудиторський фінансовий може бути лише зовнішнім - це підтверджуватиме його повну незалежність. Залежно від сфери застосування фінансового контролю, традиційно виділяють декілька його видів - бюджетний, податковий, валютний та ін. Вважаємо, що така класифікація характерна і для аудиторського фінансового контролю, який набуває розвитку. Констатується, що наявні й інші різновиди як фінансового контролю, так і аудиту, але саме вказані класифікації відображають сутність як фінансового контролю, так і аудиторського фінансового контролю та повинні бути визначені в законодавстві.
У підрозділі 2.4 «Порівняльний аналіз аудиту та методів фінансового контролю», зазначається, що нормативно-правові акти не містять переліку методів фінансового контролю, а в літературних джерелах вони по-різному називаються та визначаються, що негативно відображається на діяльності контролюючих суб'єктів. Щодо аудиту, то його окремі науковці відносять до методів фінансового контролю, інші - до форм. Для з'ясування сутності аудиту у роботі порівнюються основні методи фінансового контролю та аудит. На основі проведеного аналізу робиться висновок, що аудит і ревізія досліджують фінансову діяльність суб'єктів господарювання, використовуючи при цьому подібні прийоми та способи контролю, а також однакові джерела інформації, але мають і суттєві відмінності - завдання. Інспектування є своєрідним методом фінансового контролю, який, на відміну від аудиту, має фіскальну спрямованість. Відмічається, що, незважаючи на те що в Законі України «Про аудиторську діяльність» зазначається, що «аудит - це перевірка... «, тобто аудит ототожнюється з таким методом фінансового контролю, як перевірка, у них різні сфери застосування. Отже, дану норму слід змінити. Дослідження обстеження, аналізу дозволило зробити висновок, що це не самостійні методи фінансового контролю, а своєрідні методичні прийоми, які доцільно використовувати аудиторам і аудиторським фірмам під час проведення аудиту. У процесі становлення та розвитку аудиторський фінансовий контроль сформував свій метод - аудит.
Розділ 3 «Теоретико-правові основи управління аудиторською діяльністю в Україні» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1 «Сутність організації управління аудиторською діяльністю в Україні» зазначається, що спеціальним державним, самостійним, незалежним, неурядовим органом, що керує аудиторською діяльністю, є Аудиторська палата України (далі - АПУ), яка може створювати регіональні відділення. Проте існуючі п'ятнадцять регіональних відділень АПУ не в змозі в повному обсязі забезпечити організацію аудиторської діяльності в тих областях, де вони відсутні - це підтверджується і результатами анкетування. Запропоновано заснувати відповідні регіональні відділення в кожному обласному центрі. Новою редакцією Закону України «Про аудиторську діяльність» не встановлений єдиний орган, що визначає порядок делегування представників до складу АПУ. Такі повноваження повинно мати Міністерство фінансів України, у структурі якого має функціонувати окремий департамент. У Законі України «Про аудиторську діяльність» визначено джерела фінансування діяльності АПУ, перелік яких невичерпний, оскільки в тексті міститься словосполучення «інші джерела, не заборонені законодавством». Враховуючи пропозиції автора щодо передачі функцій по проведенню аудиту лише приватним аудиторам і аудиторським фірмам, вважаємо за необхідне уточнити у вказаному Законі перелік джерел фінансування діяльності АПУ для того, щоб існував однаковий підхід до суб'єктів, що здійснюватимуть аудиторську діяльність. Нині питання взаємодії АПУ з представниками громадських організацій не врегульовано законодавством, тому доцільно запозичити досвід Російської Федерації, створити в Україні Громадську палату.
Доводиться безпідставність виключення із Закону України «Про аудиторську діяльність» Розділу IV «Професійна громадська організація аудиторів».
У підрозділі 3.2 «Правовий статус аудиторів та аудиторських фірм як суб'єктів аудиторського фінансового контролю» констатується, що в системі фінансового контролю важливе місце посідають суб'єкти аудиторської діяльності, які є носіями фінансово-контрольних функцій, мають певні права й обов'язки. Науковці, звертаючись до суб'єктів, вживають такі терміни: «суб'єкти аудиту», «суб'єкти проведення аудиту», «суб'єкти незалежного контролю», «суб'єкти організації аудиторської діяльності», - що не сприяє однозначному їх розумінню. Оскільки запропоновано вважати аудит методом аудиторського фінансового контролю, то слід розмежовувати суб'єктів аудиторського фінансового контролю та суб'єктів аудиту. Сформульовано авторське визначення поняття «аудитор»; вимоги до осіб, які можуть бути аудиторами.
Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність», особа, яка має непогашену або не зняту судимість за вчинення злочину або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, не може бути аудитором. Вважаємо, що аудитором, працівником чи посадовою особою державної податкової служби, Рахункової палати, Державної фінансової інспекції України також не можуть бути й особи, які вчинили злочин у фінансовій сфері, незалежно від зняття чи погашення судимості, - це сприятиме захисту інтересів як суб'єктів господарювання, так і держави. Отже, відповідні норми слід включити до Законів України «Про аудиторську діяльність», «Про Рахункову палату», «Про державну податкову службу в Україні», «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю». Розгляд питань сертифікації аудиторів сприяв формулюванню пропозицій щодо його удосконалення, у тому числі з урахуванням позитивного досвіду Російської Федерації. З метою недопущення тривалої участі одних і тих же аудиторів в аудиторській перевірці суб'єкта господарювання, яка може привести до необ'єктивності їх висновків, керівнику аудиторської фірми необхідно здійснювати ротацію аудиторів.
Відмічається, що отримання ліцензії на здійснення аудиторської діяльності не слугує достатньою умовою для визначення професіоналізму аудиторської фірми, якщо в ній більшість працюючих не мають кваліфікаційних атестатів або ліцензій, адже, згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» за наявності хоча б одного аудитора аудиторська фірма в Україні може здійснювати аудиторську діяльність. Проте він повинен бути її керівником. Крім того, у новій редакції Закону взагалі відсутня вимога щодо якісного складу аудиторської фірми. Запропоновано: до Закону України «Про аудиторську діяльність» включити статтю, у якій би зазначалося, що в аудиторській фірмі має бути кількість атестованих аудиторів не менше шістдесяти відсотків; внести відповідні зміни до Положення про ліцензування аудиту, затверджене АПУ. Зроблено висновок щодо посилення вимог до створення аудиторських фірм та передбачення в законодавстві особливостей відшкодування шкоди аудитором за розголошення таємниці клієнта.
Розділ 4 «Актуальні питання аудиторської діяльності та напрями підвищення її ефективності» складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 4.1 «Шляхи удосконалення взаємовідносин аудиторів (аудиторських фірм) із суб'єктами господарювання» наголошується, що структура договору, що укладається між аудитором (аудиторською фірмою) та суб'єктом господарювання може бути різною, проте його форма, у цілому повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. Розглядаючи структуру такого договору (з метою його відмежування від інших договорів, оскільки він повинен враховувати інтереси третьої сторони, яка не бере участі в його укладанні, але є користувачем фінансової звітності тощо) запропоновано включати до нього розділ щодо надання інформації про результати аудиту правоохоронним органам. Незрозумілою є заборона проведення аудиту, якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу, належних навичок, знань, професійної кваліфікації та ступінь відповідальності аудитора. Враховуючи зазначене, запропоновано внести доповнення до Закону України «Про аудиторську діяльність», уточнивши права й обов'язки та відповідальність аудиторів (аудиторських фірм). Особливу увагу зосереджено саме на фінансово-правовій відповідальності, доречність запровадження якої підтверджується проведеним анкетуванням. На висновок аудитора може покладатися велика кількість осіб із різними невідомими намірами в бізнесі, тобто його висновок має публічний характер. Тому аудитор повинен нести відповідальність як перед клієнтом, так і перед третіми особами, які є користувачами фінансової звітності, засвідченої його висновком.
Зазначається, що в Законі України «Про аудиторську діяльність», наявна стаття «Обов'язки суб'єктів господарювання при проведенні аудиту», назва якої не відповідає її змісту, бо в ній не визначені обов'язки суб'єктів господарювання при проведенні аудиту, а містяться положення щодо їх відповідальності. Тому запропоновано змінити її назву та викласти в такій редакції: органи управління суб'єкта господарювання несуть відповідальність за повноту й достовірність документів та іншої інформації, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту чи надання інших аудиторських послуг. Констатується, що в Законі України «Про аудиторську діяльність» не передбачено окремого розділу, що стосується прав та обов'язків суб'єкта господарювання, які виникають у нього у зв'язку з проведенням аудиту та наданням аудиторських послуг, тому запропоновано авторське бачення його змісту.
У підрозділі 4.2 «Розширення сфери надання аудиторських послуг як основна тенденція розвитку аудиторської діяльності в системі фінансового контролю» зазначається, що на виконання Закону України «Про аудиторську діяльність», а також відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики, які застосовуються в Україні в якості національних, АПУ затвердила Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми). Розгляд класифікації послуг дозволив вказати на можливість їх розширення з урахуванням публічної сутності аудиторської діяльності. Причому послуги мають надаватися всім юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми й форми власності та всім суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам.
Подобные документы
Процес державного контролю у сфері господарської діяльності. Зворотній зв’язок у державному управлінні. Коригування діяльності управлінської системи. Термін перевірки дотримання вимог пожежної безпеки. Загальні повноваження органів державного контролю.
реферат [35,3 K], добавлен 23.04.2011Співвідношення взаємопов'язаних понять "процес", "провадження" та "процедура". Характеристика підходів щодо виділення стадій управління. Диференціація правового регулювання. Основні стадії провадження державного контролю господарської діяльності.
реферат [26,0 K], добавлен 23.04.2011Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання. Специфічний зміст фінансової діяльності. Особливі риси правового регулювання суспільних відносин. Фінансове право в системі права України. Система та джерела фінансового права.
реферат [28,0 K], добавлен 11.12.2011Законодавчо-правова база здійснення контролю на всіх стадіях бюджетного процесу. Верховна Рада України - єдиний законодавчий орган держави, який здійснює парламентський контроль. Здійснення Рахунковою палатою контролю за використанням коштів бюджету.
контрольная работа [21,6 K], добавлен 26.02.2013Поняття економічного контролю, його сутність, об’єктивність та основні принципи. Роль правоохоронних органів під час здійснення економічного контролю. Державна податкова служба як орган контролю. Функції, повноваження та обов’язки податкової міліції.
реферат [58,9 K], добавлен 10.10.2011Особливості науки фінансового права та зв”язок її з іншими науками. Методологія науки фінансового права. Основні категорії науки фінансового права: види і значення, етапи розвитку у різних країнах. Зародження й розвиток українського фінансового права.
дипломная работа [45,7 K], добавлен 22.12.2007Аналіз сучасної системи державного контролю за нотаріальною діяльністю, характеристика суб'єктів контролю за нотаріальною діяльністю. Функціонування нотаріату в Україні, його місце в системі державних органів охорони й управління суспільних відносин.
реферат [28,3 K], добавлен 10.08.2010Вивчення поняття фінансового права – сукупності юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі планового залучення, розподілу і використання грошових фондів державою. Визначення місця фінансового права у системі права України.
реферат [18,1 K], добавлен 11.05.2010Поняття та правова природа пенсійного страхування як інституту фінансового права в Україні. Особливості недержавного пенсійного страхування як інституту фінансового права: суб'єкти та правовий режим фондів коштів, оподаткування діяльності та звітність.
дипломная работа [211,7 K], добавлен 10.06.2011Фінансово-правові відносини, їх особливості та зміст. Органи та організація фінансового контролю, види і методи. Структура фінансово-правових норм, тобто їх внутрішня будова, складові частини (елементи). Державна контрольно-ревізійна служба в Україні.
курсовая работа [30,5 K], добавлен 17.02.2011
