Припинення права приватної власності на земельну ділянку за законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12. 00. 06. - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

ЄЛІСЄЄВА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Балюк Галина Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри трудового, земельного та екологічного права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Шульга Михайло Васильович, член-кореспондент Академії правових наук України, директор Інституту підвищення кваліфікації Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

кандидат юридичних наук, доцент Гуревський Володимир Климентійович, доцент кафедри аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії

Провідна установа: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України

Захист відбудеться “20” вересня 2006 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.06. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, в ауд.253).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “18” серпня 2006 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради проф. Боднар Т.В.

АНОТАЦІЯ

Єлісєєва О.В. Припинення права приватної власності на земельну ділянку за законодавством України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12:00:06. - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню правової природи, ознак та поняття припинення права приватної власності на земельну ділянку в значенні правового результату та юридичного процесу. В роботі визначаються поняття, правовий зміст, ознаки та критерії відмежування юридичних явищ - випадок, підстава, умова, порядок припинення права приватної власності на земельну ділянку, та проведена авторська наукова класифікація випадків та підстав припинення права приватної власності на земельну ділянку. В дисертації визначається правовий механізм припинення права приватної власності на земельну ділянку та приводиться його правовий аналіз в найбільш розповсюджених та актуальних випадках.

Ключові слова: припинення права приватної власності на земельну ділянку, підстава, випадок, умови, порядок, момент припинення права приватної власності на земельну ділянку.

АННОТАЦИЯ

Елисеева О.В. Прекращение права частной собственности на земельный участок по законодательству Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12:00:06. - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию правовой природы, признаков и понятия прекращения права частной собственности на земельный участок в значении правового результата и юридического процесса.

В диссертации изучаются правоотношения прекращения права частной собственности на земельный участок как земельные процессуальные правоотношения, определяются их субъекты, объекты, содержание, основания возникновения, изменения и прекращения.

В диссертации определяются правовое содержание, признаки и критерии отграничения центральных для прекращения права частной собственности на земельный участок юридических явлений - случай, основание, условие, порядок, момент прекращения права частной собственности на земельный участок. По результатам исследования проведена авторская научная классификация случаев и оснований прекращения права частной собственности на земельный участок.

В исследовании изучается момент прекращения права частной собственности на земельный участок, рассматриваются проблемы его определения, процесс легализации прекращения права частной собственности на земельный участок.

В работе рассматривается широкий перечень случаев прекращения права частной собственности на земельный участок, определяется их правовое значение и понятие, существенные юридические признаки и характеристики. В диссертации комплексно рассматривается правовой механизм прекращения права частной собственности на земельный участок в наиболее распространенных и актуальных случаях, в частности, его основания, условия и порядок, их правовой анализ и правовые характеристики, гарантии прав собственников земельных участков и других субъектов земельных правоотношений.

В диссертации исследуются понятие, правовое содержание и признаки отдельных юридических фактов как элементов юридических составов - оснований прекращения права частной собственности на земельный участок.

Результаты исследования позволили предложить ряд конкретных изменений и дополнений в действующее земельное законодательство Украины с целью его усовершенствования, среди которых новая редакция 14 статей Земельного кодекса Украины и 6 новых статей для него.

Ключевые слова: прекращение права частной собственности на земельный участок, основание, случай, условия, порядок, момент прекращения права частной собственности на земельный участок.

ANNOTATION

Eelisyeyeva O.V. Termination of private estate in parcel of land on the legislation of Ukraine. Manuscript.

The Dissertation for obteining the academic degree of the candidate of legal sciences, specialization 12.00.06. - Land Law; Egricultural Law; Environmental Law; Natural Resources Law. - Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2006.

The dissertation is dedicated to the research of legal nature, indications and defenition of termination of private estate in parcel of land in sense of legal result and legal process. Dissertation determines legal substance, indications and criteria for delimitation of legal appearance - case, ground, condition, order, moment of termination of private estate in parcel of land. As a result of research the author scientific classification of cases and grounds of termination of private estate in parcel of land has been conducted. The grounds, conditions, order of termination of private estate in parcel of land, their legal analysis in most widespread and actual cases are determined in dissertation.

Key words: termination of private estate in parcel of land, ground, case, conditions, order, moment of termination of private estate in parcel of land.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В контексті багатовікової історії землекористування приватна форма власності на земельні ділянки у сучасному змісті, яка запроваджена в Україні з 1 січня 2002 року є відносно “молодим” явищем в її правовій системі та суспільному виробництві. Однак, наукові надбання у зазначеній сфері присвячені переважно дослідженню сутності права приватної власності на земельну ділянку, його змісту та ознакам, питанням його набуття, тоді як припинення цього права комплексно земельно-правовою доктриною не розглядалося.

Так, в чинному земельному законодавстві України, земельно-правовій доктрині та юридичній практиці немає єдиного підходу до розуміння понять підстава, умова, порядок, момент припинення права приватної власності на земельну ділянку. В багатьох випадках правове регулювання правовідносин у сфері припинення права приватної власності на земельну ділянку є недосконалим, що унеможливлює або робить неприйнятною та непривабливою реалізацію відповідних земельно-правових норм на практиці, а тому потребує корегування.

Необхідність та важливість вивчення зазначених правовідносин для правової доктрини і юридичної практики обумовлена також тим, що їх правове регулювання безпосередньо пов'язане із здійсненням та гарантуванням права приватної власності на земельну ділянку. Здійснення права приватної власності на земельну ділянку шляхом його припинення має відбуватися виключно відповідно до Конституції України та законів України, що обумовлено його особливо цінним об'єктом - земельною ділянкою, вимогами її раціонального та безпечного використання. Особи, які вже стали власниками земельних ділянок, потребують захисту від неправомірного порушення їх прав шляхом незаконного застосування примусових процедур припинення права приватної власності на земельну ділянку. Отже, мають існувати відповідні правові механізми, які в кожному випадку гарантуватимуть прозорість та законність припинення права приватної власності на земельну ділянку, будуть здатні забезпечити екологічно, соціально та економічно ефективне використання землі на території України, захист прав власників та інших суб'єктів земельних правовідносин.

Науково-теоретичною базою дослідження стали праці вчених-правознавців: українських вчених: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, Ю.О. Вовка, О.М. Вовк, А.П. Гетьмана, С.В. Гринька, В.К. Гуревського, О.В. Дзери, О.І. Заєць, П.Д. Індиченка, І.І. Каракаша, Т.О. Коваленко, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснової, П.Ф.Кулинича, А.М. Мірошніченка, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, С.В. Размєтаєва, В.І. Семчика, Н.І. Титової, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука та інших; російських вчених: Г.О. Аксененка, В.П. Балезіна, С.О. Боголюбова, С.М. Братуся, М.М. Бринчука, Г.Є. Бистрова, О.К. Голіченкова, В.П. Грібанова, Б.В. Єрофеєва, Ю.Г.Жарікова, І.О. Іконицкої, В.Б. Ісакова, М.І. Козиря, М.І. Краснова, О.І. Крассова, Є.Я. Мотовіловкера, Н.Т. Осіпова, В.В. Петрова, Р.О. Халфіної та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках держбюджетної науково-дослідної теми “Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні” (номер теми: 01 БФ042-01; номер державної реєстрації: 0101 4003579) і має науковий зв'язок з науковими програмами державного рівня.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних основ щодо визначення правової природи припинення права приватної власності на земельну ділянку; здійснення загальної характеристики правовідносин припинення права приватної власності на земельну ділянку і їх правового регулювання; визначення правового механізму припинення права приватної власності на земельну ділянку в окремих випадках; виявлення недоліків в правовому регулюванні у цій сфері та формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України .

Відповідно для досягнення поставленої мети визначені основні завдання дисертаційного дослідження: 1) виявити правову природу припинення права приватної власності на земельну ділянку; 2) охарактеризувати правовідносини у сфері припинення права приватної власності на земельну ділянку, визначити їх об'єкти, суб'єктів, зміст, підстави виникнення, зміни та припинення; 3) сформулювати та визначити правові ознаки, зміст, поняття та співвідношення категорій “випадок”, “підстава”, “умова”, “порядок” та “момент” припинення права приватної власності на земельну ділянку; 4) дослідити існуючий механізм правового забезпечення припинення права приватної власності на земельну ділянку у найбільш актуальних та розповсюджених випадках, внести пропозицій по усуненню його недоліків.

Об'єктом дослідження є нормативно-правові акти та інші правові документи, які регулюють правовідносини припинення права приватної власності на земельні ділянки; наукові дослідження та матеріали загальної теорії права, земельного права та інших галузей права, пов'язані з припиненням права приватної власності; юридична практика припинення права приватної власності на земельні ділянки.

Предмет дослідження складають правовідносини у сфері припинення права приватної власності на земельні ділянки.

Методологічну основу дослідження складали закони діалектики, об'єктивно існуючі закони соціально-економічного розвитку суспільства і держави та окремі загальні та спеціальні методи наукового пізнання правових категорій і явищ; системного аналізу досліджуваних правовідносин; порівняльно-правового аналізу правових норм і правових понять; формально-логічного аналізу правових категорій у їх взаємозв'язку; історико-правового висвітлення процесів становлення законодавства про право власності на землю.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в земельно-правовій теорії України здійснена одна з перших спроб аналізу припинення права приватної власності на земельну ділянку як фактичного результату цілеспрямованої діяльності суб'єктів земельних правовідносин та як частини земельного процесу.

Новизна дослідження характеризується положеннями, висновками, пропозиціями, які виносяться на захист, найважливіші з яких є наступними:

1. Науково обґрунтовані і сформульовані юридичні визначення наступних понять:

припинення суб'єктивного права приватної власності на земельну ділянку у значенні правового результату, яке визначається як легалізована в державі втрата особою своїх виключних по відношенню до фізичних та юридичних осіб, держави та територіальної громади правомочностей по володінню, користуванню та розпорядженню земельною ділянкою, яка відбувається у зв'язку із зміною власника земельної ділянки або ліквідацією земельної ділянки як об'єкта права власності у випадках, на підставах, в порядку та з дотриманням умов, визначених законом, та супроводжується припиненням правовідносин власності на земельну ділянку, чим зумовлюється одночасна втрата цією особою правомочностей вимагати не порушувати її право власності на земельну ділянку до інших суб'єктів, що не є власниками земельної ділянки, вживати заходи та/або вимагати від компетентних органів та їх посадових осіб вжиття заходів по захисту її права власності на земельну ділянку, а також звільнення цієї особи від обов'язків, що покладалися на неї як на власника земельної ділянки;

припинення права приватної власності на земельну ділянку в значенні процесу (процедури), яке розглядається як правомірна діяльність (послідовні дії) власників земельних ділянок, інших осіб, безпосередньо заінтересованих у земельній ділянці, владних органів, їх посадових осіб та інших уповноважених законом суб'єктів, яка здійснюється у спосіб та в межах, передбачених чинним законодавством, і спрямована на одержання сукупності правових результатів, які є необхідними та достатніми для настання правового наслідку у вигляді припинення суб'єктивного права приватної власності на земельну ділянку або зумовлюють неможливість його настання;

випадки припинення права приватної власності на земельну ділянку розглядаються як передбачені законом юридичні форми, котрі визначають способи припинення права приватної власності на земельну ділянку та вказують на правові процедури, шляхом застосування яких юридично та фактично може бути припинене право приватної власності на земельну ділянку на встановленій у законі підставі;

підстави припинення права приватної власності на земельну ділянку розглядаються як сукупності передбачених законом юридичних фактів, накопичених у встановленій законодавством послідовності, які необхідні та достатні для припинення права приватної власності на земельну ділянку у юридично визначених випадках припинення цього права;

умови припинення права приватної власності на земельну ділянку, якими є загальні законодавчі вимоги до всіх юридичних фактів в земельному праві та спеціальні вимоги до кожного окремого юридичного факту як елементу юридичного складу - підстави припинення права приватної власності на земельну ділянку, а також загальні для всіх та спеціальні для конкретних випадків законодавчі вимоги до суб'єктів та загального об'єкта (земельної ділянки) правовідносин припинення права приватної власності на земельну ділянку, недодержання яких, встановлене у визначений законом спосіб, унеможливлює припинення права приватної власності на земельну ділянку;

порядок припинення права приватної власності на земельну ділянку - це встановлена законодавством обов'язкова послідовність накопичення юридичних фактів у юридичному складі, який є підставою припинення права приватної власності на земельну ділянку;

відчуження земельної ділянки за рішенням власника як випадок припинення права приватної власності на земельну ділянку - це підконтрольна державі та легалізована нею добровільна передача включеної в земельний обіг земельної ділянки із власності особи у власність іншого суб'єкта, наділеного необхідним обсягом земельної правосуб'єктності, за їх вільним та спільним волевиявленням, що здійснюється на оплатній або безоплатній основі, на підставах, у спосіб, в порядку та в межах, передбачених чинним законодавством України, та має наслідком припинення права приватної власності на земельну ділянку її відчужувача та виникнення права власності на неї у набувача;

угоди про відчуження земельних ділянок - це вчинені за спільним вільним волевиявленням сторін у передбаченій законом формі та межах правомірні земельно-правові дії, спрямовані на перехід земельної ділянки з власності та використання однієї особи до іншої особи, територіальної громади або держави, котрі можуть здійснюватись із запозиченням окремих цивільно-правових конструкцій, які є виправданими часом та допустимими по відношенню до земельної ділянки, мають насамперед відповідати вимогам і принципам земельного та екологічного законодавства, та слугують для забезпечення соціально-, економічно- та екологічно- ефективного використання землі в межах території України;

добровільна відмова від права приватної власності на земельну ділянку -- це безоплатна передача права власності на земельну ділянку державі або територіальній громаді за самостійним та вільним волевиявленням власника, яка здійснюється з метою гарантування ефективного використання земель на території України у разі небажання або неможливості подальшого використання та утримання земельної ділянки власником, відбувається на підставах, в порядку та з додержанням умов, визначених законодавством України, та за відсутності підстав для відмови забезпечується обов'язком компетентного органу державної влади або місцевого самоврядування прийняти земельну ділянку у власність;

суспільна потреба у земельній ділянці як юридичний факт для припинення права власності на земельну ділянку у випадку її викупу - це документально обгрунтований та доведений, узгоджений і визнананий уповноваженими законом суб'єктами у встановленому законом порядку, безпосередній суспільний інтерес національного, регіонального або місцевого рівня у використанні конкретної земельної ділянки приватної власності або її частини для цілей, визначених ст.146 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ), за умови неможливості задоволення цього інтересу за рахунок іншої земельної ділянки державної або комунальної власності;

суспільна необхідність у земельній ділянці - це невідкладна та безспірна (така, що не вимагає завчасного повідомлення про неї та погодження із нею власника земельної ділянки) потреба у земельній ділянці, яка виникає у Українського суспільства у зв'язку із запровадженням та функціонуванням на всій або окремій частині території України правового режиму воєнного або надзвичайного стану, реалізацією його заходів, та передбачена відповідним Указом Президента України і конкретизована в акті уповноважених органів державної влади або місцевого самоврядування;

конфіскація земельної ділянки як випадок припинення права приватної власності - це примусове безоплатне відчуження земельної ділянки на користь держави за рішенням суду, що здійснюється на підставах, в порядку та з дотриманням умов, передбачених чинним законодавством і у визначений судом спосіб, та є санкцією за вчинений власником земельної ділянки злочин, адміністративне чи господарське правопорушення.

2. Положення про те, що правовідносини припинення права приватної власності на земельну ділянку є земельними процесуальними правовідносинами, їм притаманні характерні ознаки, суб'єкти, загальний, безпосередній, одиничні об'єкти, та зміст, а також підстави їх виникнення, зміни та припинення.

3. Пропозиція щодо необхідності вчинення дій по реєстрації припинення права приватної власності на земельну ділянку, а також доцільність встановлення на рівні ЗКУ моменту припинення права власності на земельну ділянку, яким має бути, на думку дисертантки, момент державної реєстрації переходу цього права. Обґрунтована доцільність встановлення в законодавстві єдності у часі моменту виникнення та припинення права приватної власності на земельну ділянку, розроблений правовий механізм реєстрації припинення цього права та забезпечення єдності вказаних моментів в часі.

4. Висновок про те, що визначені ЗКУ підстави припинення права власності на земельну ділянку є випадками припинення цього права, та нова наукова класифікація випадків припинення права приватної власності на земельну ділянку і юридичних фактів для припинення права приватної власності на земельну ділянку.

5. Визначені правові ознаки відчуження земельної ділянки за рішенням власника. Аргументована необхідність закріплення в ЗКУ положення, відповідно до якого не тільки покупцем, а взагалі набувачем земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за будь-яким правочином, окрім випадків спадкування, можуть бути особи, визначені ст.130 ЗКУ. Розроблений механізм реалізації та забезпечення переважного права купівлі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

6. Обґрунтована доцільність заміни передбаченого ЗКУ механізму добровільної відмови від права власності на земельну ділянку новим публічно-правовим порядком, який не передбачає укладення угоди, та запровадження обов'язку компетентного органу за відсутності законодавчих підстав для відмови прийняти земельну ділянку у власність.

7. Запропонований правовий механізм та визначені земельно-правові засади припинення права приватної власності на земельну ділянку у випадках поділу, виділення та об'єднання земельної ділянки і надані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства з метою впровадження вказаних способів в практику.

8. Аргументована необхідність встановлення обов'язковості документального доведення та обґрунтування суспільної потреби у викупі земельної ділянки: наявність безпосереднього суспільного інтересу, відсутність можливості розміщення об'єкта на іншій земельній ділянці державної або комунальної власності, документальне визнання суспільної потреби компетентними органами державної та місцевої влади. Визначено, що примусовий викуп земельної ділянки сьогодні не може бути реалізований на практиці та запропонований ряд змін до ЗКУ щодо усунення недоліків в правовому регулюванні процесу викупу земельної ділянки. Обґрунтована доцільність примусового тимчасового зайняття та використання земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності під час дії правових режимів воєнного та надзвичайного станів, без припинення права власності на неї, та положення про те, що у даному випадку питання про відчуження земельної ділянки має поставати тільки у разі, якщо після припинення дії обставин, у зв'язку з якими вона була примусово зайнята, її неможливо повернути власнику або власник відмовляється від її повернення.

9. Пропозиція щодо розширення переліку випадків примусового припинення права приватної власності на земельну ділянку випадками використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, з грубим порушенням правового режиму земельної ділянки та розташованих на ній об'єктів навколишнього природного середовища, екологічних вимог та вимог екологічної безпеки, а також правовий механізм та умови припинення права власності на земельну ділянку в таких випадках.

10. Запропоновані доповнення і зміни до ЗКУ, які дозволять усунути недоліки в правовому регулюванні примусового припинення права приватної власності на земельну ділянку, яка не може за законом перебувати у власності особи, в тому числі, щодо набуття земельної ділянки у власність цими особами, здійснення ними відчуження земельної ділянки в умовах дії мораторію, встановлення платності примусового відчуження земельної ділянки та врахування суб'єктивної сторони правопорушення при прийнятті рішення судом. Обґрунтована необхідність запровадження обов'язку власника земельної ділянки в разі виходу його з громадянства України або набуття ним правового статусу іноземної юридичної особи або спільного підприємства відчужити земельну ділянку, яка не може за ЗКУ набуватися у власність зазначеними особами, протягом року з моменту виходу з громадянства України або набуття правового статусу іноземної юридичної особи або спільного підприємства, а в разі не виконання цих вимог встановлення можливості примусового оплатного відчуження земельної ділянки. Розроблений детальний механізм припинення права приватної власності на земельні ділянки в вищезазначених випадках.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження для вдосконалення чинного земельного та екологічного законодавства, що сприятиме більш ефективному регулюванню земельних відносин та усуненню недоліків правового регулювання у сфері припинення права приватної власності на земельну ділянку.

Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсу “Земельне право України”, “Екологічне право України”, спецкурсів за профілем кафедри трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Апробація результатів дисертації. Робота та публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертантом самостійно під керівництвом д. ю. н., проф. Г.І.Балюк.

Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступах на: науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 11-12 квітня 2002р.); Міжнародній студентській науковій конференції “300 лет Санкт-Петербургу - 300 лет развития и взаимодействия правовых систем” (Санкт-Петербурзький державний університет, 19-22 березня 2003р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 10-11 квітня 2003р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 8-9 квітня 2004р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів” (Національна академія управління, м.Київ, 28-29 квітня 2004р.); Міжрегіональній науково-практичній конференції “Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави” (юридичний інститут Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, 24-25 вересня 2004р.); ХІ регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львівський національний університет імені Івана Франка, 3-4 лютого 2005р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 13-14 квітня 2005р.); Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, 18 травня 2005р.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (Хмельницький університет управління та права, 21-22 жовтня 2005р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (м.Київ, Національна академія наук України 13-14 квітня 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 20-21 квітня 2006р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у шістьох статтях у наукових фахових виданнях згідно з вимогами ВАК України та у тезах доповідей та наукових повідомлень.

Структура дисертації обумовлена метою, завданням та обраним предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, 2-х розділів, які містять 5 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку А. Повний обсяг роботи - 240 сторінок, з яких основний текст - 180 сторінок, додаток А - 29 сторінок; список використаних літературних джерел містить 345 найменувань на 31 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета та завдання, об'єкт та предмет, висвітлюються методологічна та науково-теоретична основи дослідження, формулюється наукова новизна та практичне значення роботи, вказуються структура та обсяг роботи, апробація результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

Розділ 1 “Юридична природа припинення права приватної власності на земельну ділянку” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття та правові ознаки припинення права приватної власності на земельну ділянку” детально аналізується припинення суб'єктивного права приватної власності на земельну ділянку як правовий результат цілеспрямованої юридично-значимої та правомірної діяльності суб'єктів земельних правовідносин, визначаються поняття, правові ознаки вказаного правового явища, його юридичний зміст, правові наслідки та значення для правової практики.

Правове явище “припинення права приватної власності на земельну ділянку” нерозривно пов'язане із правовою категорією “право приватної власності на земельну ділянку” - перше означає те, що останнє припиняється або припинилося. Зміст суб'єктивного права приватної власності на земельну ділянку розкривається через три правомочності власника - володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, які є виключними по відношенню до інших осіб, держави та територіальної громади. Суб'єктивне право приватної власності на земельну ділянку може існувати виключно в межах відповідних правовідносин власності. Тому припинення цього права супроводжується динамікою останніх, яка виражається у їх припиненні, що спричиняє наявність низки правових наслідків. Відтак припинення права власності на земельну ділянку означає втрату власником прав володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, правомочності вимагати від інших осіб не порушувати права власності, та можливості застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення порушеного права, а також позбавлення його від обов'язків власника земельної ділянки.

Припинення права приватної власності на земельну ділянку в переважній більшості випадків відбувається у зв'язку із зміною суб'єкта права власності, що завжди супроводжується переходом (припиненням та виникненням) цього права. При цьому особливі групи складають випадки зміни форми власності на земельну ділянку на державну або комунальну, коли це право припиняється у зв'язку із зміною власника, та, як правило, супроводжується зміною земельної ділянки як об'єкта права власності, та випадки ліквідації земельної ділянки як об'єкта права власності (поділ, виділення, об'єднання земельної ділянки), коли існування відповідних права та правовідносин втрачає юридичний сенс.

Право приватної власності на землю здійснюється фізичними та юридичними особами виключно відповідно до Конституції України, ЗКУ та інших законів України, а тому припинення цього права може відбуватися виключно у випадках, на підставах, в порядку та з дотриманням умов, ними визначених. Обов'язковою юридичною ознакою припинення права приватної власності на земельну ділянку є його легалізація в державі шляхом державної реєстрації.

У підрозділі 1.2. “Поняття та ознаки процесу припинення права приватної власності на земельну ділянку. Правовідносини у сфері припинення права приватної власності на земельну ділянку” досліджуються правова сутність, ознаки та поняття припинення права приватної власності на земельну ділянку в значенні процесу, правовідносини припинення права приватної власності на земельну ділянку, їх визначення, об'єкти, суб'єкти, зміст, підстави виникнення, зміни та припинення.

Право власності на земельну ділянку не може бути припинене одноразовою дією, що обумовлюється наявністю в законодавстві України правових процедур припинення цього права, які передбачають здійснення визначеної послідовності дій та отримання від цих дій сукупності визначених законом результатів. З позиції дисертантки припинення права приватної власності на земельну ділянку можна розглядати як юридичний процес, який забезпечує динаміку правовідносин власності на земельну ділянку.

Процес припинення права приватної власності на земельну ділянку відбувається в межах правовідносин, які складаються під час застосування матеріальних та процесуальних правових норм, котрі визначають правові випадки, підстави, умови та порядок припинення права приватної власності на земельну ділянку. Правовідносини припинення права власності на земельну ділянку є земельними процесуальними та процедурними правовідносинами, що опосередковують реалізацію матеріальних правових норм, якими встановлюється право власника на розпорядження земельною ділянкою, право власності на землю Українського народу, компетенція органів влади викупити, примусово відчужити або конфіскувати земельну ділянку, право третіх осіб задовольнити свої законні вимоги до власника за рахунок земельної ділянки тощо.

Правовідносини припинення права приватної власності на земельну ділянку можуть бути врегульовані нормами інших галузей права, однак, вони входять до предмета земельного права, оскільки загальним об'єктом цих правовідносин є земля, а їх правове регулювання нормами інших галузей права відбувається за земельно-правовими публічними засадами у дозволених земельним законодавством випадках, за умови пріоритетності та дотримання норм земельного права, характеризується особливими земельно-правовими обмеженнями свободи волі їх суб'єктів, і засноване в першу чергу на принципі забезпечення безпечного та ефективного використання земель та їх охорони.

Суб'єктами правовідносин припинення права приватної власності на земельну ділянку можуть бути особи, які наділені законодавством України необхідним обсягом правосуб'єктності (компетенції) щодо здіснення дій, спрямованих на їх на виникнення, зміну та припинення. За підставами участі у цих правовідносинах їх суб'єктів можна класифікувати на: 1) безпосередньо заінтересованих у припиненні права приватної власності на земельну ділянку та/або безпосередньо заінтересованих у земельній ділянці; 2) безпосередньо не заінтересованих у земельній ділянці, але наділених законом повноваженнями чи компетенцією щодо вчинення юридично значимих дій, спрямованих на припинення права приватної власності на земельну ділянку. При цьому не можна говорити про припинення права власності на земельну ділянку, заволодіння якою відбулося незаконним шляхом, бо таке право у особи не виникає.

Процесуальні дії у правовідносинах припинення права приватної власності на земельну ділянку спрямовані на отримання окремих, необхідних на конкретному етапі правових результатів, які можна назвати одиничними об'єктами цих правовідносин. Вся сукупність процесуальних дій у правовідносинах припинення права приватної власності на земельну ділянку спрямована на отримання фінального результату у вигляді припинення права приватної власності на земельну ділянку у конкретної особи, що є безпосереднім об'єктом цих правовідносин та дозволяє відмежувати їх від інших земельних правовідносин. Об'єктом права приватної власності, яке припиняється, є земельна ділянка, яка у такий спосіб і є матеріальним благом, на отримання якого опосередковано спрямовані дії у правовідносинах припинення права приватної власності на неї та загальним (опосередкованим) об'єктом таких правовідносин.

Зміст правовідносин припинення права приватної власності на земельну ділянку може бути розподілено на їх матеріальний і юридичний зміст. Суб'єкти цих правовідносин пов'язані взаємними правами та обов'язками, які виникають у них з настанням визначених юридичних фактів та складають юридичний зміст даних правовідносин. Права учасників цих правовідносин можна розподілити на: 1) права на власні дії; 2) права на чужі дії. Обов'язки суб'єктів цих правовідносин носять переважно активний характер та полягають у зобов'язаннях осіб вчинити певні активні дії спрямовані на досягнення необхідного на даному етапі розвитку правовідносин правового результату. Матеріальний зміст даних правовідносин полягає у фактичній діяльності їх учасників по реалізації своїх прав та виконанню обов'язків, яка є обов'язковим та невід'ємним елементом цих правовідносин та має бути правомірною.

Правовідносини припинення права приватної власності на земельну ділянку виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів. Підставами виникнення цих правовідносин є широке коло юридичних фактів, з якими закон пов'язує початок процедури припинення права приватної власності на земельну ділянку. Підставами зміни даних правовідносин є коло юридичних фактів, які опосередковують їх динаміку. Правовідносини припинення права приватної власності на земельну ділянку зазвичай припиняються із досягненням кінцевого результату, на який вони були спрямовані - припинення права приватної власності на земельну ділянку. За умови досягнення такого позитивного результату підставою припинення даних правовідносин може бути тільки один юридичний факт - державна реєстрація припинення права приватної власності на земельну ділянку. Однак, коли після виникнення даних правовідносин раптом відпадає необхідність у їх кінцевому результаті - припиненні права власності на земельну ділянку або досягнення такого результату стає неможливим, підставами їх припинення є вже обставини, які за законом скасовують необхідність у припиненні права власності на земельну ділянку або унеможливлюють досягнення такого результату.

Правовідносини припинення права приватної власності на земельну ділянку визначаються як врегульовані правом суспільні відносини, що виникають між чітко визначеним законодавством колом суб'єктів у зв'язку із здійсненням, захистом їх законних прав, або забезпеченням державних, суспільних та народних інтересів, і реалізуються у правомірній діяльності, що спрямована на одержання сукупності правових результатів, які є необхідними для настання правового наслідку у вигляді припинення суб'єктивного права приватної власності на земельну ділянку або зумовлюють неможливість його настання.

У підрозділі 1.3. “Підстави, умови, порядок та момент припинення права приватної власності на земельну ділянку” наданий детальний правовий аналіз, визначення поняття та правових ознак випадків, підстав, умов, порядку та моменту припинення права приватної власності на земельну ділянку.

Стаття 140 ЗКУ визначає “підстави” припинення права приватної власності на земельну ділянку. Водночас визначені ЗКУ підстави є насправді випадками припинення права приватної власності на земельну ділянку. Перелік випадків, наведений у ст.140 ЗКУ є закритим, однак, право приватної власності на земельну ділянку може припинятись і в інших передбачених Конституцією та Законами України випадках.

Підставою припинення права приватної власності на земельну ділянку, окрім випадку смерті власника, є юридичний склад, що обумовлюється необхідністю одержання задля цього передбаченої законом сукупності правових результатів (юридичних фактів). Обов'язковість юридичного складу насамперед обумовлена необхідністю державної реєстрації припинення права власності на земельну ділянку. Водночас, існує необхідність у внесенні змін до ЗКУ з метою прямого визнання необхідності державної реєстрації припинення права приватної власності на земельну ділянку, визначення в законодавстві кола осіб, уповноважених та зобов'язаних звертатися за державною реєстрацією переходу цього права, а також строків для такого звернення і можливості оскарження бездіяльності цих осіб у разі пропущення встановлених строків. Час виникнення та припинення права власності на земельну ділянку мають збігатися, та часом припинення права власності на земельну ділянку має бути час державної реєстрації його переходу.

Будь-який юридичний факт, який є елементом юридичного складу - підстави припинення права приватної власності на земельну ділянку, має відповідати вимогам закону. Такі законодавчі вимоги є умовами припинення права приватної власності на земельну ділянку, які в залежності від сфери їх розповсюдження можна поділяти на дві групи: 1) загальні вимоги закону до всіх юридичних фактів, як підстав виникнення, зміни або припинення земельних правовідносин (загальні умови); 2) окремі вимоги закону до кожного конкретного юридичного факту, встановлені по відношенню до нього законодавством України (спеціальні умови). В підрозділі визначається перелік загальних вимог до всіх юридичних фактів для припинення права приватної власності на земельну ділянку. Недотримання таких загальних і спеціальних умов спричиняє дефектність юридичного факту, різновиди якої розглядаються в цьому підрозділі. Дефектність юридичних фактів у вигляді нікчемності, оспорюваності та часткової дефектності може в залежності від часу її виявлення спричиняти відстрочку настання правового результату у вигляді припинення права власності або неможливість його настання.

Законодавством встановлені вимоги до суб'єктів правовідносин припинення права приватної власності на земельну ділянку, які також є умовами припинення права приватної власності на земельну ділянку, і в залежності від сфери їх застосування розподіляються на загальні та спеціальні. Загальними умовами є законодавчі вимоги до всіх суб'єктів земельних правовідносин, які передбачають наявність у них необхідного обсягу земельної правосуб'єктності для участі у земельних правовідносинах. Спеціальні умови - це законодавчі вимоги до окремих суб'єктів земельних правовідносин у конкретних випадках припинення права приватної власності на земельну ділянку. Загальним об'єктом правовідносин припинення права приватної власності є земельна ділянка, законодавчі вимоги до якої теж можна розподілити на загальні та спеціальні умови в залежності від сфери їх розповсюдження. Так, загальними умовами є вимоги земельного закону до земельної ділянки як об'єкта будь-яких правовідносин припинення права приватної власності на земельну ділянку, які визначаються в даному підрозділі. В силу встановлених обмежень та обтяжень права власності на земельну ділянку не кожна земельна ділянка може бути об'єктом правовідносин припинення права приватної власності в окремих випадках, що зумовлює наявність спеціальних вимог до земельної ділянки як об'єкта таких правовідносин. Правовий режим конкретної земельної ділянки в окремих випадках передбачає наявність особливих вимог до суб'єктів правовідносин, може впливати на обсяг правосуб'єктності цих суб'єктів щодо здійснення права власності на земельну ділянку, а також на процедуру та підставу припинення цього права. Недодержання таких загальних та спеціальних умов спричиняє недійсність юридичного складу як підстави припинення права приватної власності на земельну ділянку, що потребує визнання його недійсним в судовому порядку.

Юридичний склад як підстава припинення права приватної власності на земельну ділянку має необхідний правовий наслідок, якщо юридичні факти накопичені у ньому у встановленій законом послідовності, яка є порядком припинення права приватної власності на земельну ділянку.

За результатами авторської класифікації дисертантка пропонує розподіляти випадки припинення права приватної власності на земельну ділянку: в залежності від волевиявлення суб'єктів правовідносин припинення права приватної власності на земельну ділянку; в залежності від правових наслідків для земельної ділянки, як об'єкта правовідносин власності, які припиняються; в залежності від вини власника земельної ділянки; в залежності від можливості застосування примусу; в залежності від функціонального призначення; юридичні факти для припинення права приватної власності на земельну ділянку: в залежності від волевиявлення суб'єктів земельних правовідносин.

Розділ 2 “Правовий механізм припинення права приватної власності на земельну ділянку” складається з двох підрозділів.

Підрозділ 2.1. “Правове забезпечення припинення права приватної власності на земельну ділянку за ініціативою власника земельної ділянки або незалежно від волевиявлення суб'єктів земельних правовідносин” присвячений дослідженню правового механізму припинення права приватної власності на земельну ділянку у випадках відчуження земельної ділянки за рішенням власника; добровільної відмови від права власності на земельну ділянку; поділу, виділення, об'єднання земельних ділянок; припинення юридичної особи; смерті власника земельної ділянки, а саме: визначенню та правовому аналізу підстав, умов та порядку припинення права приватної власності на земельну ділянку в цих випадках; виявленню правових гарантій прав власника земельної ділянки та інших суб'єктів земельних правовідносин в процесі припинення права приватної власності на земельну ділянку; виявленню прогалин та недоліків законодавства у цій сфері та пошуку пропозицій по їх усуненню.

В роботі вивчаються правові ознаки та механізм відчуження земельної ділянки за рішенням власника, надається його авторське юридичне визначення. Оскільки способом відчуження земельної ділянки є вчинення земельно-правового правочину, а в переважній більшості випадків, його різновиду - угоди про відчуження земельної ділянки, в роботі визначається правова природа, ознаки та поняття угод про відчуження земельної ділянки. Зокрема встановлено, що за сукупністю правових ознак угоди про відчуження земельної ділянки не є цивільно-правовими, а є земельно-правовими діями, які в першу чергу мають слугувати забезпеченню соціально-, економічно- та екологічно- ефективного використання землі в межах території України.

Невиправданим з позицій ефективного використання земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є те, що законом обмежується тільки коло покупців таких земель, тоді як доцільним є обмеження кола їх набувачів за будь-яким правочином, окрім випадків спадкування, з обтяженням права спадкоємців або набути протягом року правового статусу можливих власників таких земель або їх відчужити. В роботі запропонований механізм забезпечення переважного права купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а також зроблено висновок, що перелік суб'єктів цього права потребує уточнення. Доцільним також є встановлення граничного порогу відхилення ціни земельної ділянки при її відчуженні від її експертної грошової оцінки. Моментом переходу права власності на земельну ділянку при її відчуженні є момент державної реєстрації такого переходу.

В роботі визначені правова природа, ознаки та поняття добровільної відмови від права власності на земельну ділянку, проаналізований її наявний правовий механізм. Оскільки добровільна відмова за правовою природою є засобом забезпечення та гарантування ефективного використання земель на території України, доцільною є заміна передбаченого ЗКУ її механізму адміністративним порядком, який не передбачає укладення угоди. Запропонований новий публічно-правовий механізм добровільної відмови, визначені органи, уповноважені приймати земельну ділянку у власність держави та територіальної громади залежно від її місця розташування, та обґрунтована необхідність запровадження обов'язку цих органів прийняти земельну ділянку у власність в разі відсутності підстав для відмови. Невиправданим є розповсюдження мораторію на добровільну відмову від права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В роботі надаються правові ознаки поділу, виділення в натурі, об'єднання земельної ділянки. Практична реалізація цих випадків є вкрай ускладненою недоліками чинного законодавства, зокрема: відсутністю єдиного нормативного акту, яким встановлені мінімальні розміри земельних ділянок для кожного цільового призначення; відсутністю правового механізму погодження та затвердження проектів землеустрою новоутворених земельних ділянок за замовленням власників. Запропонований власний правовий механізм припинення права приватної власності в цих випадках.

Визначений правовий механізм припинення права власності на земельну ділянку юридичної особи при її ліквідації та реорганізації. Зокрема встановлено, що юридичні факти для припинення права приватної власності в цих випадках визначені переважно цивільним та господарським законодавством, однак першочерговим є додержання земельно-правових умов припинення права власності. Обґрунтоване положення, що мораторій на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до 01.01.2007р. не має розповсюджуватись на передачу земельних ділянок із власності юридичної особи у власність її членів (учасників) при припиненні їх участі (членства) у юридичній особі або її ліквідації. Доцільним є визначення в ЗКУ черговості реалізації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які підлягають розподілу між учасниками (членами) юридичної особи, для задоволення вимог кредиторів. Запропоновані заходи для забезпечення єдності моменту припинення та виникнення права власності на земельну ділянку в цих випадках з урахуванням втрати юридичною особою правоздатності в момент реєстрації її припинення.