Припинення права приватної власності на земельну ділянку за законодавством України

Випадок смерті власника земельної ділянки є винятковим, оскільки право власності у померлої особи припиняється незалежно від будь-яких обставин на підставі одного юридичного факту та з моменту смерті власника земельної ділянки, тому навіть факт реєстрації припинення права власності на земельну ділянку має в даному випадку не легалізаційне, а легітимаційне значення. Відтак необхідно визначити обсяг правосуб'єктності спадкоємців земельної ділянки в період між смертю власника та виникненням у них права власності на земельну ділянку, один з варіантів якого запропонований в роботі. Визначені правові умови припинення права власності на земельну ділянку на підставі факту смерті особи як акту громадянського (цивільного) стану. При цьому заповіт, спадковий договір або свідоцтво про право на спадщину за законом не є юридичними фактами для припинення права власності на земельну ділянку у померлої особи. В роботі визначені правові ознаки та природа заповіту та спадкового договору як правочинів, предметом яких є земельна ділянка, та які вчиняються власником з метою реалізації у визначених законом межах та формі права на розпорядження земельною ділянкою на випадок свої смерті.

В земельному законодавстві не закріплено принципу слідування юридичної долі земельної ділянки юридичній долі нерухомого майна, на ній розташованого. Тому не можуть бути застосовані на практиці положення ЦКУ щодо автоматичного переходу права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на розташоване на ній нерухоме майно. Припинення права приватної власності в даному випадку має відбуватися при наявності правочину, предметом якого є земельна ділянка, або права на спадкування за законом. Для уникнення подвійності правового регулювання та хибної судової практики у цій сфері доцільним є внесення змін до ЗКУ, які запропоновані в роботі.

У підрозділі 2.2. “Правове забезпечення припинення права приватної власності на земельну ділянку за ініціативою інших суб'єктів земельних правовідносин” надається правовий аналіз підстав, умов, порядку припинення права приватної власності на земельну ділянку, правових гарантій прав власника та інших суб'єктів земельних правовідносин у випадках викупу земельної ділянки для суспільних потреб; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора по зобов'язаннях власника земельної ділянки; конфіскації земельної ділянки, примусового відчуження земельної ділянки, яка використовується з порушенням чинного законодавства України; не відчуження земельної ділянки іноземними особами, спільними підприємствами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗКУ.

Досліджена правова природа, ознаки та правовий механізм викупу земельної ділянки для суспільних потреб як випадку припинення права приватної власності на конкретну земельну ділянку та частини земельного процесу викупу земельної ділянки для суспільних потреб в широкому розумінні. Визначені правові ознаки та поняття суспільної потреби у викупі земельної ділянки. Передбачений ЗКУ механізм викупу земельної ділянки містить ряд недоліків, зокрема: не всі визначені в ЗКУ суспільні потреби відповідають за змістом Конституції України; в ЗКУ не розмежовано компетенцію органів щодо викупу земельних ділянок для різних суспільних потреб; правовий механізм попередження власника про викуп земельної ділянки не дозволяє гарантувати його прав; не визначений момент та не забезпечене відшкодування власнику викупної ціни; не розмежоване поняття викупної ціни та викупної вартості земельної ділянки; відсутній правовий механізм примусового викупу земельної ділянки без згоди власника або при наявності спору про умови викупу земельної ділянки (окрім спору про викупну вартість); не встановлено умови викупу, які визначаються власником та не можуть бути оспорені в суді; виписаний в ЗКУ порядок викупу не дозволяє визначити стадії цього процесу, забезпечити та гарантувати досягнення його законного результату тощо. Тому в роботі пропонується ряд змін до законодавства, які дозволять усунути ці недоліки.

Проаналізований існуючий правовий механізм відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності. Визначена правова природа, ознаки та поняття суспільної необхідності у земельній ділянці як обов'язкового юридичного факту для припинення права власності в даному випадку. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що з огляду на наднизьку імовірність знищення земельної ділянки та з позицій гарантування прав її власника доцільним є запровадження примусового тимчасового зайняття та використання земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності під час дії воєнного та надзвичайного станів, без припинення права власності на земельну ділянку. Питання про відчуження земельної ділянки має поставати тільки у разі, якщо після припинення дії обставин, у зв'язку з якими земельна ділянка була примусово зайнята, її неможливо повернути власнику або власник відмовляється від її повернення. Розроблений новий правовий механізм відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у разі неможливості повернення земельної ділянки, та у разі можливості її повернення та незгоди із цим власника. Запропоновані заходи для запобігання порушенням прав власників шляхом зловживання оціночним поняттям “неможливість повернення земельної ділянки”, забезпечення та гарантування прав власників при попередньому та повному відшкодуванні ціни відчуження, захисту прав власників від протиправного відчуження земельної ділянки під видом мотивів суспільної необхідності.

В підрозділі також розглядається звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора при: зверненні стягнення на земельну ділянку як предмет іпотеки (ренти); зверненні стягнення на земельну ділянку як предмет неустойки; зверненні стягнення на земельну ділянку в разі відсутності у боржника достатніх грошових коштів та майна для задоволення вимог кредиторів: не пов'язане з банкрутством юридичної особи або громадянина-підприємця; при банкрутстві юридичної особи або громадянина-підприємця. Дослідження дозволило відмежувати зазначені випадки від інших випадків припинення права власності на земельну ділянку, визначити повні юридичні склади - підстави припинення права приватної власності на земельну ділянку в цих випадках, умови, характерні для кожного конкретного випадку, а також особливі земельно-правові умови, які притаманні всім таким випадкам. Одержані результати дозволяють: захистити права власників від порушень, що досягається за допомогою визначення кола особливих юридичних фактів та умов, які є необхідними для звернення стягнення саме на земельну ділянку; забезпечити права третіх осіб на задоволення їх законних вимог до власника за рахунок земельної ділянки тощо.

Конфіскація земельної ділянки за рішенням суду сьогодні можлива виключно як санкція за злочин, адміністративне чи господарське правопорушення. В роботі визначені підстави, порядок, умови, поняття та правові ознаки конфіскації земельної ділянки. Зроблені пропозиції по забезпеченню переважного права купівлі земельної ділянки або частки неподільної земельної ділянки при її конфіскації суб'єктами цього права тощо.

В дослідженні робиться висновок про необхідність розширення кола випадків примусового припинення права приватної власності на земельну ділянку випадками використання земельної ділянки з грубим порушенням її правового режиму або правового режиму природних ресурсів та об'єктів культурної спадщини, екологічних вимог та вимог екологічної безпеки, та/або у спосіб, що вже призвів або гарантовано призведе до значних негативних наслідків для земельної ділянки, інших природних ресурсів. В роботі запропонований детальний правовий механізм: підстави, умови та порядок припинення права приватної власності на земельну ділянку в цих випадках, механізм реагування на факти порушень законодавства. Способом припинення права власності в даному випадку має бути оплатне примусове відчуження земельної ділянки з поверненням власнику одержаних від продажу коштів із вирахуванням витрат на реалізацію земельної ділянки, відновлення стану природних ресурсів і об'єктів культурної спадщини та відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Проаналізований правовий механізм припинення права власності на земельну ділянку у випадку невідчуження її протягом встановленого ЗКУ строку іноземними особами, особами без громадянства та спільними підприємствами. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що доцільним є внесення в земельне законодавства змін з метою: чіткого визначення, які земельні ділянки та за яких обставин мають підлягати примусовому відчуженню у іноземних осіб, спільних підприємств та осіб без громадянства у випадку їх не відчуження у зазначений в законі строк; створення правового механізму добровільного відчуження таких земельних ділянок у встановлені законом строки; надання права цим особам набувати у власність в порядку спадкування будь-які земельні ділянки на території України; забезпечення законного відчуження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в умовах дії мораторію; встановлення платності примусового відчуження земельної ділянки із поверненням одержаних від продажу коштів власнику; врахування суб'єктивної сторони правопорушення при прийнятті рішення судом. Також обґрунтована необхідність запровадження обов'язку власника земельної ділянки в разі виходу його з громадянства України або набуття ним правового статусу іноземної юридичної особи або спільного підприємства відчужити земельну ділянку, яка не може за ЗКУ набуватися у власність зазначеними особами, протягом року з моменту виходу з громадянства України або набуття правового статусу іноземної юридичної особи або спільного підприємства, а в разі не виконання цих вимог встановлення можливості її примусового оплатного відчуження. Розроблений детальний механізм припинення права власності на земельні ділянки в цих випадках.

У випадках конфіскації земельної ділянки, примусового відчуження земельної ділянки, яка використовується з порушеннями чинного законодавства, або не відчужена протягом встановленого ЗКУ строку особами, які не можуть мати її на праві власності, в разі визнання земельних торгів з реалізації земельної ділянки такими, що не відбулися, доцільним є встановлення обов'язковості передачі земельної ділянки за рішенням суду безпосередньо у власність держави або територіальної громади.

право власність земельний ділянка

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження викладені найбільш значимі результати роботи щодо визначення правової природи, ознак та поняття припинення права приватної власності на земельну ділянку в значенні правового результату та юридичного процесу; встановлення правового змісту та ознак юридичних явищ - випадок, підстава, умова, порядок припинення права приватної власності на земельну ділянку; результатів вивчення таких випадків та підстав шляхом наукової класифікації; визначення правового механізму припинення права приватної власності на земельну ділянку в основних, найбільш розповсюджених та актуальних випадках.

У Додатку А запропонований ряд пропозицій до ЗКУ з метою вдосконалення правового механізму припинення права приватної власності на земельну ділянку на практиці, які дозволило сформулювати проведене дослідження. Зокрема пропонується нова редакція ч.4 ст.23, ч.4 ст.81, ч.4 ст.82, ст.ст.120, 130, ч.1 ст.138, ст.ст.140, 142, 143, 145, 146, 147, 148, п.15 розділу Х “Перехідні положення” та шість нових статей до ЗКУ.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Єлісєєва О.В. Правовідносини у сфері припинення права приватної власності на земельні ділянки: суб'єкти та об'єкти зазначених правовідносин // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2004. - Вип.24. - С.419-425.

2. Єлісєєва О.В. Юридична природа поняття “припинення права приватної власності на земельну ділянку // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2004. - Вип.25. - С.450-456.

3. Єлісєєва О.В. Класифікація випадків та підстав припинення права приватної власності на земельну ділянку // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2004. - Вип.26. - С.433-439.

4. Єлісєєва О. Правові засади припинення права приватної власності на земельну ділянку у випадку її конфіскації за рішенням суду // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. - 2005. - Вип.63-64. - С.44-48.

5. Єлісєєва О. Правове регулювання припинення права приватної власності іноземних осіб та осіб без громадянства на земельні ділянки, які не можуть перебувати у власності таких осіб // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. - 2005. - Вип.68. - С. 95-98.

6. Балюк Г.І., Єлісєєва О.В. Правові засади вирішення судами спорів, пов'язаних із зверненням стягнення на земельну ділянку (як предмет іпотеки) на вимогу кредитора // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. - 2004. - Вип.60-62. - С.74-79.

7. Єлісєєва О. Правові засади відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності // Збірник матеріалів Міжрегіональної науково-практичній конференції “Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави”. 24-25 вересня 2004р. - Івано-Франківськ: Юрид. ін-т Прикарпатського ун-ту ім. Василя Стефаника, 2004. - С.154-158.

8. Єлісєєва О.В. Правовий зв'язок спливу строку позовної давності на набувальної давності з припиненням права приватної власності на земельну ділянку // Молодь у юридичній науці: Збірник тез міжнародної наукової конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 року): у трьох частинах: Частина третя: „Публічно-правові науки”. Підтом І. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. - с.74-78.

9. Єлісєєва О. Деякі питання правового регулювання переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005р. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. - с.578-582.

10. Єлісєєва О. Правове регулювання добровільної відмови від права власності на земельну ділянку як засобу забезпечення ефективного використання землі // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні: Матеріали міжнар. наук. конф. (м.Київ, 13-14 квітня 2006р.: У 2 ч. // Б.М. Данилишин (відп. ред.). - Ч.1. -- К. : РВПС України НАНУ, 2006. -- С.185-187.

Размещено на Allbest.ru