Органи прокуратури в системи органів державної влади
Поняття та основні принципи діяльності прокуратури, історія її розвитку та місце серед органів державної влади. Конституційні та інші законодавчі основи діяльності прокуратури України. Функції, основні ланки системи та структура органів прокуратури.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.10.2010 |
| Размер файла | 65,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Органи прокуратури в системі органів державної влади
План
- Розділ 1. Прокуратура України: поняття, тенденції розвитку та світова практика
- 1.1 Поняття та основні принципи діяльності прокуратури
- 1.2 Історія розвитку прокуратури України
- 1.3 Світова практика щодо місця прокуратури в системі державних органів
- Розділ 2. Конституційні та інші законодавчі основи діяльності прокуратури України
- 2.1 Правове регулювання діяльності органів прокуратури в Україні
- 2.2 Основні ланки системи та структура прокуратури в Україні
- 2.3 Функції органів прокуратури
- 2.4 Прокуратура серед інших органів державної влади
- 2.5 Проблеми подальшого реформування прокуратури
- Висновок
- Список використаної літератури
- Вступ
- Перед будь-якою державою завжди стоїть питання щодо забезпечення режиму законності, створення необхідних умов для реалізації громадянами своїх прав та захисту їх інтересів від злочинних посягань. Для виконання зазначених функцій створена і діє розгалужена система правоохоронних органів, до яких фахівці відносять і прокуратуру.
- Прокуратура в сучасній Україні - це міцна державна інституція. Як самостійна служба, що покликана стояти на сторожі законності в Україні, прокуратура почала якісно новий етап у своєму розвитку з моменту проголошення України суверенною і незалежною державою.
Вважається, що прокуратура є особливим державним утворенням, яке сприяє забезпеченню державного суверенітету України - верховенства, самостійності, повноти і зовнішньої неподільності влади із можливістю реально впливати на суспільні відносини.
Довгий час заважало нормальній роботі прокуратури пропозиції щодо включення прокуратури до інших органів державної влади, а фактично її ліквідація. Це тягнулось аж до прийняття Конституції України, яка частково закріпила місце і роль прокуратури в системі державних органів.
Сьогодні фахівці вважають, що місце прокуратури в системі державно-правових інститутів має ключове значення для визначення сутності прокурорської системи, функцій прокуратури, її правового статусу, організаційної побудови, форм і методів діяльності11 Сташків Б.І. Конституційне право України. Навчальний посібник. - Чернігів, 1999р., С.-115. Актуальність і необхідність вивчення цього питання сьогодні обумовлені часом, важливістю існування такого державного інституту, як прокуратура.
Вказана проблема досить повно розкривалась відомими фахівцями конституційного права Ю.М.Тодикою та О.В.Марцеляком у їх спільній монографії "Конституційний Суд України і прокуратура в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав громадян" (Харків, 1998р.). Існують роботи й інших фахівців, які мають самостійну думку щодо ролі прокуратури та її місця в системі державних органів.
Вивчення різних позицій авторів щодо подальшого функціонування прокуратури в Україні, визначення її місця в державному механізмі, аналіз відповідного чинного законодавства про прокуратуру - основна мета даної роботи.
Розділ 1. Прокуратура України: поняття, тенденції розвитку та світова практика
1.1 Поняття та основні принципи діяльності прокуратури
Згідно з Конституцією України (ст. 121) прокуратура нашої держави становить єдину систему, а організація і порядок діяльності її органів визначаються законом (ст. 123). У Законі України “Про прокуратуру” (ст. 6) закріплені принципи організації та діяльності прокуратури. У ньому зазначено, що органи прокуратури України:
1) становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим;
2) здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території нашої держави законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів;
3) захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак:
4) вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;
5) діють гласно, інформують держанні органи влади, громадськість про стан законності ти заходи щодо її зміцнення.
У науці питання про розмежування принципів організації та діяльності прокуратури є дискусійним. На думку професорів М. Мичко та Н. Голови неможливість поділу цих принципів на організаційні та функціональні не є безспірним. Справді, організаційна структура прокуратури та її діяльність знаходяться в органічному зв'язку. Однак на практиці в одних принципах домінують організаційні начала, а в інших ті, що визначають вимоги до діяльності.11 М.Мичко, Н. Голова. Про основні принципи організації прокуратури // Право України №12/2000 - С.74
Прокуратура керується такими основними принципами організації та діяльності: централізації; незалежності; захисту прав громадян на основі їх рівності перед законом; публічності; гласності; позапартійності; єдності; законності; поєднання єдиноначальності в організації роботи органів про куратури з колегіальністю під час прийняття найбільш важливих рішень.
Суть принципу єдності полягає у тому, що кожна ланка прокурорської системи, кожний прокурор, діючи в межах своєї компетенції, виступає як представник єдиної системи проку рорських органів. Конституційна діяльність кожного прокурора є органічною частиною діяль ності усієї прокуратури.
Принцип єдності дістає вияв в усіх видах і формах прокурорської діяльності. Відповідно до нього прокурори усіх рівнів наділені в основному однаковими за своїм характером повноваженнями. Так, прокурор району, як і вищестоящий прокурор, має право і зобов'язаний вжити заходів до покладення краю будь-якому злочину або порушенню прав громадянина, про яке йому стало відомо. Принцип єдності дозволяє одну особу, яка здійснює прокурорський нагляд, заміняти іншою. Нижчестоящому прокурору може бути доручено виконання (за винят ком випадків, спеціально обумовлених в законі) обов'язків вищестоящого прокурора. Водночас останній може брати на себе виконання обов'язків нижчестоящого прокурора.
Відображенням єдності прокурорської системи є також єдність мети і завдань, які стоять перед прокуратурою. Вся її діяльність спрямована на утвердження верховенства закону, захисті прав і законних інтересів людини, громадянина і держави: забезпечення додержання законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами; зміцнення правопорядку.
Принцип єдності, як зазначає В.І Басков, є синонімом єдиноначальності, суть якої полягає в одноособовому вирішенні всіх питань, пов'язаних з прокурорською діяльнісію.11 Басков В.И. Прокурорский надзор в СССР. - М., 1991. - с.47 Єдиноначальнісгь у прокурорському нагляді дістає вияв також у тому, що всі накази і розпорядження вищестоящого прокурора є обов'язковими для нижчестоящого прокурора.
Усі прокуратури (очолюють відповідні прокурори, які одноособово вирішують питання, пов'язані з їх практичною діяльністю. Здійснюючи нагляд за виконанням законів, кожний прокурор самостійно приймає рішення про притягнення правопорушника до кримінальної відповідальності, про затвердження обвинувального висновку тощо. Єдиноначальність, підвищує персональну відповідальність прокурорів за прийняті ними рішення, особливо, коли вони стосуються заходів, пов'язаних з застосуванням державного примусу і обмеженням прав особи.
У тісному зв'язку з принципом єдності знаходиться принцип централізації прокурорської системи, який передбачає підпорядкування органів прокуратури лише по вертикалі. Цей принцип дозволяє забезпечувати оперативне керівництво усією прокурорською системою, на всіх напрямах прокурорської діяльності. Водночас дає нижчестоящим прокурорам можливість звертатися у необхідних випадках до вищестоящих прокурорів, включаючи Генерального прокурора України, з пропозиціями і поданнями з питань, пов'язаних зі здійснюваними ними наглядовими заходами.
Вищестоящий прокурор вправі видавати накази і розпорядження, обов'язкові для вико нання нижчестоящими прокурорами. Накази і розпорядження Генерального прокурора Укра їни, які видаються на підставі і на виконання законів України, обов'язкові для виконання усіма прокурорами. Більше того, його розпорядження з питань слідчої практики обов'язкові для виконання слідчими не тільки прокуратури, а й органів внутрішніх справ. Служби безпеки і податкової міліції.
Завдяки принципу централізації забезпечується надходження до Генеральної прокуратури України відомостей про стан додержання законності та правопорядку в регіонах, про проблеми, які виникають там, у процесі застосування законів і здійснення нагляду за їх додержанням. Ці дані є вихідними для прийняття Генеральним прокурором України, його заступниками, іншими керівниками прокурорської системи відповідних рішень. В узагальненому вигляді вони повер таються на місця, забезпечуючи внутрісистемний обмін інформацією в усіх ланках цієї системи. Своєчасний обмін інформацією між різними ланками прокуратури є важливою умовою її ефективного функціонування.
Принципи єдності та централізації прокурорської системи доповнюють і посилюють один одного. Цей зв'язок дістає найбільш яскравий вияв у порядку затвердження складу колегій і призначення прокурорів.
Оцінюючи в цілому позитивно принципи єдності та централізації в організації й функ ціонуванні прокурорської системи України, слід відмітити, що надмірне посилення єдиноначальності та централізації може призводити до згортання ініціативи підлег лих, що негативно позначатиметься на ефективності їх діяльності. Вирішення цієї проблеми можливе на основі поєднання єдиноначальності з колегіальним обговоренням питань проку рорської практики.
Як зазначає В. Шумський, за допомогою колегіальності досягається всебічне, професі ональне обговорення питань, прискорюється процес підготовки і прийняття оптимальних рішень, впорядковується управління системою прокурорських органів, забезпечується досяг нення узгодженої діяльності різних ланок прокурорської системи, її підрозділів і посадових осіб11 Шумський П.В. Коллегиальность и ее формы в деятельности прокуратуры: Автореферат дис. канд. юрид. наук. - Харьков, 1992. - с.11
Незалежність прокуратури означає, що всі прокурори здійснюють свої повноваження незалежно від органів державної влади і місцевого самоврядування, громадських об'єднань, посадових осіб. Цей принцип забезпечує реалізацію виключно важливого положення про те, що всі прокурори у своїй діяльності керуються лише законом і захищені від неправомірного втручання при вирішенні конкретних питань. Практика свідчить, що лише при послідовному і суворому додержанні зазначеного принципу прокуратура здатна виконувати покладені на неї завдання.
Важлива роль, у забезпеченні принципу незалежності прокуратури належить ст. 7 Закону, в якій зазначено, що втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.11 Закон України ”Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 53, ст.793
З урахуванням зазначеної норми вплив у будь-якій формі на прокурорського працівника з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття непра вомірного рішення (притягнути кого-небудь до відповідальності при відсутності на те законних підстав, припинити розпочату перевірку, не опротестовувати незаконний акт тощо) треба розглядати як грубе втручання у діяльність прокуратури.
Певне значення для посилення гарантій незалежності прокуратури від місцевих органів державної влади має положення ст. 49 Закону щодо забезпечення призначених на роботу в іншу місцевість прокурорів і слідчих прокуратури протягом шести місяців благоустроєним жилим приміщенням у позачерговому порядку, а також їх права на першочергове влаштування дітей у дошкільні заклади і встановлення квартирного телефону.
Визначаючи позитивну роль чинного законодавства у забезпеченні незалежності прокуратури від органів державної влади і місцевого самоврядування, громадських об'єднань, посадових осіб, не можна водночас не сказати про те, що воно потребує вдосконалення. Було проведено опитування протягом 1995-1999 років серед 120 міських і районних прокуратур. Близько 17% опитуваних заявили, що вони постійно у тій чи іншій формі відчувають тиск з боку органів місцевої державної влади під час вирішення конкретних питань, які належать до їх компетенції, а 86% респондентів повідомили, що вони зазнають такою тиску епізодично.22 М.Мичко Н. Голова Про основні принципи організації прокуратури // Право україни №12/2000 - С.76
Для забезпечення і незалежності прокурорів при виконанні ними своїх службових обов'язків, необхідно вдосконалювати законодавство в частині гаранті діяльності прокурорів.
Під гарантіями професіонального захисту прокурорів розуміється система правових засобів справжнього забезпечення їх незалежності та самостійності під час здійснені повноважень. Цими засобами повинні охоплюватися як усі напрями прокурорської діяльності так і умови, від яких залежить її результативність. Вони складаються з трьох блоків.
Перший включає правові норми, які гарантують недоторканність прокурорів. Вважається, що за аналогією з вирішенням цього питання щодо суддів, недоторканність прокурорів повинна поширюватись на їх житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належні їм майно та документи.
Прокурори не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності та взяті під варту без згоди Генерального прокурора України. Ця згода потрібна і для застосування адміністративних стягнень, які накладаються в судовому порядку.
Необхідно у законодавчому порядку закріпити положення про те, що проведення там огляду в житловому або службовому приміщенні прокурора, його особистому чи службовому транспорті, обшуку або виїмки кореспонденції, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук прокурора, а також огляд, виїмка його речей і документів може проводитись лише з санкції вищестоящого прокурора за наявності порушеної кримінальної справи.
Другий блок правових засобів - забезпечення професіонального захисту прокурорів становлять правові норми, які визначають порядок їх призначення на посаду та звільнення з неї.
У цілому існуючий порядок призначення прокурорів можна оцінити позитивно. Правда є й окремі недоліки.
Третій блок утворюють засоби соціального захисту прокурорів. Не можна не погодитись з тим, що незалежність цих осіб багато в чому залежить від вирішення питань їх матеріального і соціального забезпечення.
Таким чином для забезпечення принципу незалежності необхідно вдосконалювати діюче законодавство. А для цього проводити дослідження, порівняння становища прокурорів різних рівнів у взаємовідносинах з іншими державними органами.
Принцип захисту прав громадян на основі їх рівності перед зако ном полягає в тому, що органи прокуратури захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на основі їх рівності перед за коном незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак.
Сутність принципу публічності (офіційності) виражається в тому, що органи прокуратури вживають заходів щодо усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
Органи прокуратури діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.
Принцип позапартійності полягає в тому, що працівники проку ратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.
Принцип законності зобов'язує органи прокуратури точно і не ухильно виконувати норми Конституції, законів України. Згідно з ви могами ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховен ства права. Цей принцип є визначальним у правовій державі і ніщо не може виправдати порушення законності.
На підставі розглянутих вище принципах діє сьогодні прокуратура України. Але навіть завдяки їм визначити місце органів прокуратури в державному механізмі складно. Така ситуація була не завжди, оскільки історія розвитку прокуратури містить не тільки сучасний етап.
1.2 Історія розвитку прокуратури України
Витоки прокуратури потрібно шукати в далекій давнині. Адже вже достовірно відомо, що юридичне оформлення прокуратури як публічного органу бере своє історичне документальне підтвердження від ордонансу французького короля Філіпа IV Красивого, прийнятого 25 березня 1302р., яким було визначено положення постійних королівських прокурорів.
Зародження української прокуратури можна датувати ще 1578 -1579 роками, коли на сеймі Речі Посполитої було утворено особливий для України трибунал -- Луцький, а пізніше Український. Луцький трибунал був вищий суд для України, його дія поширювалася на Київське, Волинське та Брацлавське воєводства, офіційною мовою визнавалась українська. Український Трибунал складався з семи департаментів. Але найголовніше те, що на початку діяльності трибуналу його депутати щорічно обирали прокурора (інстигатора). Наглядачі приватних маєтків передавали прокуророві детальні відомості про позови та характер правопорушень. Прокурор наглядав за чинністю подання позовів до трибунальського суду.
Посада прокурора збереглася в Україні і в наступному, XVII ст. Діяльність Українського трибуналу і, зокрема, прокурорів була тісно пов'язана з іменами кошових отаманів, гетьманів українського козацтва Івана Підкови, Якова Шаха, Михайла Ружинського, Северина Наливайка, Самійла Кішки, Петра Сагайдачного, Михайла Дорошенка, Григорія Чорного, Івана Петражицького-Кулаги та інших.
Таким чином, прокуратура України бере своє літочислення не з періоду царювання Петра І, як нині стверджується в офіційній та науковій літературі, а значно раніше.
Царська імператорська прокуратура, куди входили, і органи прокуратури України, проіснувала до жовтня 1917 р. Її історію творили конкретні люди. За цей період змінилося 33 генерал-прокурори Російської імперії. Серед них було чимало знаних в Росії історичних постатей, наприклад, князі Микита Трубецькой, Олександр Вяземський, а також і тих, чиє життя було тісно пов'язане з Україною. Це, наприклад, відомий поет Гаврило Державін, почесний член Харківського університету, вихідці з України Д. Трощинський, М. Акімов, І. Щегловітов. Останній був присутній на страті брата Леніна -- Олександра і не поспішав, щоб вирок виконувався, надіючись на високу милість царя. Щегловітов також став свідком страти на Лисій Горі у Києві вбивці П. Столипіна -- Багрова. А генерал-прокурор А. Куракін в Україні був відомий тим, що добивався у царя коштів для ремонтних робіт у Києво-Печерської лаврі. Прославився в історії Куракін ще й тим, що був причетний до маніпуляцій з похоронами на Херсонщині фаворита цариці князя Потьомкіна.11 В.Лакизюк, О.Михайленко Прокуратура України: витоки, розвиток, персоналії та правове регулювання // Вісник Прокуратури - №2/2000. - с.35
При падінні у жовтні 1917 р. Російської імперії Декретом про суд № 1 прокуратура була скасована і відтоді в Україні розпочалася активна робота по встановленню самостійної державності та правовому оформленню органів прокуратури. Так, у грудні 1917 р. була заснована Прокураторія, а вже наступного місяця Центральна Рада Української Народної Республіки ухвалила Закон «Про уряджання прокурорського нагляду в Україні». Старшим прокурором Генерального суду став Дмитро Маркевич. За часів Гетьманату діяльність прокуратури регулювалася Законом “Про утворення Державного Сенату”. Генеральними прокурорами були міністри юстиції. Це М. Чубінський, О. Романов, А. Вязлов. При створенні Директорії УНР була поновлена діяльність Генерального Суду під назвою “Надвищий Суд Української Народної Республіки”. Прокуратуру знову очолив старший прокурор цього Суду. Ним став С. Шелухін.
Законодавство про прокуратуру постійно розвивалось. Уже Конституцією СРСР, прийнятою ЦВК СРСР 6 липня 1923 р. і затвердженою II з'їздом Рад СРСР 31 січня 1924 р., передбачено введення Прокуратури до складу Верховного Суду СРСР. Прокурором Верховного Суду СРСР у березні 1924 р. був призначений учень і соратник Леніна П.А. Красіков. Завдання прокуратури визначалися Положенням про Верховний Суд СРСР від 23 листопада 1923 р. і Положенням про Верховний Суд Союзу РСР і Прокуратуру Верховного Суду Союзу РСР від 24 липня 1929 р. І, нарешті, дещо пізніше, а саме 20 червня 1933 р., утворюється Прокуратура Союзу РСР як централізована система з правом загального керівництва діяльністю прокуратур союзних республік, прокурори яких деякий час залишалися в складі Наркоматів юстиції і одночасно обіймали посади наркомів або їх заступників.
17 грудня 1933 р. ЦВК і РНК СРСР затверджують Положення про Прокуратуру Союзу РСР. Указом ПВР СРСР від 24 травня 1955 р. затверджується нове Положення про прокурорський нагляд в СРСР. З метою подальшого посилення прокурорського нагляду Верховна Рада СРСР ЗО листопада 1979 р. прийняла Закон “Про прокуратуру СРСР”, в якому враховані суттєві зміни в законодавстві та його розвиток.
І знову ж таки історію прокуратури творили конкретні люди. За радянських часів від 1922 р. до розпаду СРСР в 1991 р. посади Генеральних прокурорів (Прокурорів) УРСР обіймали: М. Скрипник, В. Порайко, В. Поляков, М. Михайпик, А. Кисельов, Г. Желєзногорський, Л. Яченін, Р. Руденко, Д. Панасюк, Ф. Глух, П. Осипенко, М. Потебенько. Кожен з них -- особистість, кожен вніс свій вклад в розбудову органів прокуратури, підняття їх авторитету та удосконалення правового регулювання організації і діяльності прокуратури на конкретних історичних етапах. А це не завжди було безпечно. Майже усіх із зазначених довоєнних прокурорів чекала доля політичне репресованих. Їх конкретна прокурорська діяльність і чисто людська доля потребують свого вивчення. Більш відома лише постать Прокурора УРСР Р.А. Руденка, уродженця Чернігівщини. Це він виступав на Нюрнберзькому процесі головним обвинувачем від Радянського Союзу: вимагав для фашистів, головних воєнних злочинців проти людства смертної кари, а потім став Генеральним прокурором Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці.
Як самостійна служба законності прокуратура України розпочала якісно новий етап у своєму розвитку з моменту проголошення України суверенною і незалежною державою. Біля витоків вищої наглядової інстанції суверенної України стояли останній Прокурор УРСР М. Потебенько і перший Генеральний прокурор суверенної України В. Шишкін. Потім прокуратуру України очолювали: В. Дацюк, Г. Ворсінов, О. Литвак, Б. Ференц і знову М. Потебенько (у свій час Верховна Рада України затвердила також Генеральним прокурором Г. Васильєва, котрий за збігом обставин обіймав цю посаду лише один день). Їх вклад у розбудову, реформування, організацію прокуратури та в правовому регулюванні оцінить історія. Скажімо, В. Шишкін на злеті державного демократичного романтизму намагався суворо дотримуватися принципу верховенства права і закону.
Органи прокуратури суверенної України організовані й діють на підставі Закону України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. із наступними змінами і доповненнями та інших законодавчих актів.
За все історичне буття прокуратури в Україні не систематизувалися нормативні акти щодо її організації та функціонування. Лише останнім часом за допомоги Генерального прокурора України здійснюється видання збірника чинних нормативних актів, де йдеться про організацію і діяльність прокуратури. В майбутньому систематизація законодавства щодо організації і порядку діяльності органів прокуратури України від інкорпорації потребує більш високого її рівня кодифікації, але для цього, зрозуміло, потрібен якісно новий рівень правового регулювання.
1.3 Світова практика щодо місця прокуратури в системі державних органів
Світова практика знає наступні приклади щодо місця прокуратури в системі державних органів:
1/ країни, де прокуратура знаходиться в складі міністерства юстиції /США, Франція, Польща, Японія/. Так, у США і Польщі міністр юстиції є одночасно і генеральним прокурором. Йому підпорядковані нижчестоящі прокурори;
2/ країни, де прокуратура входить до складу судового корпусу /магістратури/ і знаходиться при судах /Іспанія, Італія/. Будучи включеною в систему судової влади з функціональною автономією, прокуратура виконує завдання у відповідності з принципами єдності дій, ієрархічної залежності, законності і неупередженості. Так, в Іспанії прокуратура сприяє юстиції в захисті законності, прав та свобод громадян, а також слідкує за дотриманнях незалежності трибуналів, добивається перед ними задоволення публічного інтересу. Очолює її Генеральний прокурор держави, який в ієрархії судової влади вважається наступною особою після голови Верховного трибуналу;
3/ країни, де прокуратура виділена в окрему систему і підзвітна парламенту /КНДР, КНР, Куба, Словакія, Болгарія/. У цих країнах на прокуратуру покладається також загальний нагляд за законністю;
4/ країни, де прокуратури немає /Великобританія/. Тут Генеральний прокурор очолює адвокатський корпус, представники якого в необхідних випадках виступають на судових процесах у ролі обвинувачів. Якщо ж слухається особливо важлива кримінальна справа, обвинувачення підтримує спеціальна посадова особа - директор публічних слухань.
У радянській і пострадянській юридичній літературі висловлені різноманітні погляди щодо місця прокуратури в системі державного механізму. Вони зводяться до наступного:
1/ прокуратура повинна бути включена в судову гілку влади і її основною функцією повинно стати здійснення обвинувальної влади в державі;
2/ прокуратура не повинна належати ні до виконавчої, ні до судової влади, а має бути органом Верховної Ради України, щоб реально забезпечувати законність. Будучи в структурі органів законодавчої влади, прокуратура виступає як єдиний орган незалежного контролю за дотриманням законів при винесенні судових рішень;
3/ виходячи з сьогоденних реалій, враховуючи статус Президента, котрий визнається гарантом Основного Закону, прав і свобод людини і громадянина, було б логічно, в крайньому випадку на перехідний період, конструювати прокуратуру як структуру президентської влади, яка здійснює від його імені нагляд за виконанням законів і указів Президента України в державі;
4/ діяльність прокуратури носить особливий, самостійний характер державної влади, що діє на основі притаманних цьому органу принципів і повноважень.
Сьогодні більшість фахівців підтримується думки, що прокуратура не повинна організаційно входити ні в одну із гілок влади, оскільки вона діє в інтересах всіх гілок влади, взаємодіє з ними і, в деякому значенні, обслуговує їх. Прокуратура - це інструмент, механізм контролю за реалізацією повноважень всіх гілок державної влади шляхом нагляду за точним виконанням законодавчих актів.
Розглянемо правові основи діяльності української прокуратури, її систему, структуру та повноваження, що більш чітко дасть можливість окреслити місце органів прокуратури в державному механізмі.
Розділ 2. Конституційні та інші законодавчі основи діяльності прокуратури України
2.1 Правове регулювання діяльності органів прокуратури в Україні
Прокуратура в Україні представляє собою державний правоохоронний орган, на який покладено здійснення нагляду за додержанням та правильним застосуванням законів в Україні.
Правовою основою діяльності органів прокуратури є Конституція України, Закон України "Про прокуратуру", інші законодавчі акти, загальновизнані норми міжнародного права, а також укладені Украї ною міждержавні договори. Однак внаслідок того, що Конституція України по часу приймалась пізніше Закону “Про прокуратуру” й інших правових актів, останні діяли лише в тій частині, в якій вони не протирічали Конституції України.
Прийняттю Конституції України передувала дискусія про місце та роль прокуратури в механізмі державної влади. Імпульс цієї дискусії дув даний Декларацією про державний суверенітет України, прийнятої Верховною Радою України, яка проголосила здійснення в державному будівництві принципу розподілу влад на законодавчу, виконавчу та судову. Постало питання до якої ж названих гілок влади віднести прокуратуру.11 Л.М. Давыденко, П.М. Каркач, Н.И. Мычко, Н.В. Руденко Органы прокуратуры Украины, Российской Федерации и США // Учебное пособие. Под ред. Л.М. Давыденко. - Харьков. - Медиа-группа.- 1999
Існувало багато різних точок зору відносно місця прокуратури в системі органів державної влади. Прибічники однієї точки зору пропонували віднести її до законодавчої влади, представники іншої точки зору пропонували віднести її до виконавчої влади, а прибічники третьої - включити прокуратуру в систему судової влади.
Конституція України, присвятивши прокуратурі окремий розділ, виділила тим самим її в окремий державно-правовий інститут, який не входить ні в одну з фундаментальних гілок влади, отримав можливість активно взаємодіяти з усіма гілками влади. При цьому дана взаємодія передбачає такі відносини прокуратури з іншими органами влади, коли з однієї сторони вона активно співробітничає з ними в сфері утвердження верховенства закону і закріплення правопорядку, а з іншої - виступає по відношенню до них в ролі механізму стримувань і противаг.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про прокуратуру”, прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного і господарського управління та контролю, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
В Законі “Про прокуратуру” містяться норми, що визначають сутність, цілі і напрямки діяльності органів прокуратури по забезпеченню верховенства закону, охорони прав і свобод.
Необхідно зазначити, що на сьогоднішній час Закон України “Про прокуратуру” повністю приведений у відповідність із Конституцією України. Останні зміни, внесені у вищезазначений законодавчий акт законом від 12 липня 2001 року, реалізували конституційні норми щодо повноважень, функцій та системи органів прокуратури.
Наряду з Конституцією і Законом України «Про прокуратуру», повноваження прокурорів в судовому провадженні по кримінальним, цивільним, арбітражним справам, справам про адміністративні правопорушення визначаються процесуальним законодавством: Кримінально-процесуальним кодексом, Цивільно-процесуальним кодексом, Господарським процесуальним кодексом, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Виправно-трудовим кодексом, Кодексом законів про працю.
Норми, що регулюють діяльність прокуратури, містяться також в законах України: “Про звернення громадян”, “Про об'єднання громадян”, “Про міліцію”, “Про Службу Безпеки”, “Про збройні сили”, “Про прикордонні війська”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про боротьбу з корупцією” та багатьма іншими законами.
Ряд важливих положень що стосуються життя і діяльності органів прокуратури, регламентуються Указами Президента України і постановами Кабінету Міністрів України. Закон України “Про прокуратуру” та інші нормативні акти закріплюють і регулюють лише основи організації і діяльності органів прокуратури. Вони не охоплюють регулювання всіх багатообразних відносин, що виникають в роботі органів прокуратури. В цьому зв'язку велику роль в правовому регулюванні таких відносин відіграють накази Генерального прокурора України. Накази конкретизують і деталізують закони, що застосовуються до конкретного напрямку діяльності прокуратури або роз'яснюють порядок застосування тих або інших законів чи їх окремих норм.
2.2 Основні ланки системи та структура прокуратури в Україні
Прокуратура України становить єдину централізовану систему органів, пов'язаних спільними завданнями та функціями. Система органів прокуратури будується згідно з державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом України, а також за функціональними ознаками і визначається ст. 13 Закону України “Про прокуратуру”. До її складу входять:
Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.
Вищою ланкою системи є Генеральна прокуратура, яка під керівництвом Генерального прокурора визначає стратегію й тактику діяльності прокуратури, здійснює нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів юридичними та фізичними особами.
Наступною ланкою системи є прокуратура Автономної Республіки Крим, прокуратури областей, прирівняні до них прокуратури міст Києва та Севастополя, військова прокуратура ВМС України та військові прокуратури регіонів, які підпорядковуються Генеральному прокурору України і здійснюють керівництво прокуратурами нижчої інстанції.
До прокуратур нижчої ланки належать міські, районні, міжрайонні прокуратури та військові прокуратури гарнізонів.
Крім перелічених вище прокуратур Законом передбачено створен ня й інших прокуратур, до яких належать Київська міжобласна спе ціальна прокуратура, спеціальні прокуратури, природоохоронні про куратури та прокуратури з нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах.
Спеціалізовані (галузеві) прокуратури будуються за загальними принципами, вони виконують такі самі завдання і мають такі ж повноваження, що й територіальні прокуратури, але з урахуванням специфіки предмету нагляду.
На транспорті діють транспортні прокуратури на правах обласних і підпорядковані їм прокуратури з правами районних. На них покладається нагляд за дотриманням та правильним застосуванням законів органами, установами, підприємствами та організаціями заліз ничного, повітряного, морського, річкового транспорту, органами внутрішніх справ на транспорті, а також розслідування злочинів, учинених на транспорті, які належать до компетенції прокуратури.
Прокуратури з нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах діють на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокурорам областей і здійснюють нагляд за дотриманням та правильним застосуванням законів у в'язницях, виправно-трудових і виховно-трудових колоніях, лікувально-трудових профілакторіях і тимчасових слідчих ізоляторах на територіях виправно-трудових колоній.
Природоохоронні прокуратури діють на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокурорам областей і здійснюють нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про охорону природи органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх відомчої належності.
Вирішуючи питання про розмежування управлінських функцій між керівниками прокурорської системи, треба мати на увазі, що головним суб'єктом управління в ній є Генеральний прокурор України, який відповідно до ст.15 Закону України від 5 листопада 1991 року “Про прокуратуру” спрямовує роботу органів прокуратури, здійснює контроль за нею, виконує інші організаційно-управлінські функції. У новому законі про прокуратуру повноваження Генерального прокурора мають дістати дальшого розвитку і конкретизації.
Управлінські відносини існують на всіх рівнях, між усіма елементами соціальної організації. Це насамперед відносини між суб'єктами і об'єктами управління. Не є винятком з цього і прокурорська системи України. Головним суб'єктом в ній є Генеральний прокурор, який у порядку делегування своїх функціональних обов'язків визначає характер і обсяг управлінських повноважень своїх заступників.
При визначенні характеру повноважень прокурорів областей треба враховувати статус обласної прокуратури, яка знаходиться з іншими органами прокуратури в горизонтальних і вертикальних управлінських відносинах.
По горизонталі прокуратура області знаходиться у відносинах координації (взаємодії), які існують між органами одного рівня. Ці органи погоджують свої дії у часі, за формами і методами діяльності та іншими параметрами для досягнення максимально можливого результату і найменшими затратами сил і ресурсів.
По вертикалі обласна прокуратура (находиться у відносинах субординації, які, як правило, складаються між керівниками та підлеглими, суб'єктами і об'єктами управління. Вертикальні відносини обласної прокуратури лише частково відповідають сказаному, оскільки вона у цих зв'язках виступає і як об'єкт, і як суб'єкт управління. У відносинах з Генеральною прокуратурою обласна прокуратура є об'єктом, а у відносинах з нижчестоящими прокуратурами -- суб'єктом управління,
Завдання, пов'язані з розмежуванням компетенції щодо підтримання державного обвинувачення в суді між прокурорами різних рівнів, вирішуються на підставі КПК України, Закону "Про прокуратуру», наказів Генерального прокурора та інших актів. При цьому головним правилом, яким керується прокурорська практика, є додержання вимоги Генерального прокурора до прокурорів усіх рівнів забезпечити у відповідних судах першої інстанції підтримання державного обвинувачення. Оскільки основна кількість кримінальних справ (близько 90%) розглядається по першій інстанції в міських, районних і міжрайонних судах, робота по підтриманню обвинувачення в суді в такому ж обсязі виконується прокурорами міської і районної ланок. У Верховному Суді України, Верховному суді Автономної Республіки Крим, обласних, Київському і Севастопольському міських і прирівняних до них військових судах підтримання державною обвинувачення, як правило, здійснюється працівниками відповідних прокуратур.11 Гель А.П. Правоохоронні органи України: Курс лекцій / Гель А.П., Семаков Г.С., Цвігун Д.П. - К.: МАУП, 2000. С.95
Трохи інакше вирішується питання про розмежування компетенції між прокурорами різних рівнів при проведенні роботи по касаційному опротестуванню незаконних рішень у кримінальних справах. Підготовка і внесення касаційного і окремого подань здійснюються, як правило, працівниками тієї прокуратури, яка за своїм статусом відповідає суду, що виніс не законний вирок. Так як основна маса кримінальних справ розглядається по першій інстанції міськими і районними судами, переважна більшість касаційних і окремих подань готуються і вносяться працівниками міських і районних прокуратур.
Однак у суді касаційної інстанції, як правило, беруть участь прокурори відповідного рівня. При цьому їх участі, є обов'язковою при касаційному розгляді справ, порушених не тільки за поданнями прокурорів, а й за скаргами підсудних і потерпілих. У зв'язку з тим, що переважна більшість кримінальних справ у касаційному порядку розглядається обласними судами, основна робота, пов'язана з участю прокурора в касаційному суді, виконується прокурорами обласного рівня.
Працівниками обласних і прирівняних до них прокуратур провадиться підготовка і вносяться касаційні та окремі подання на незаконні рішення апеляційних і прирівняних до них судів. Однак у касаційному розгляді цих подань, а також скарг підсудних і потерпілих на рішення апеляційних судів, який здійснює колегія в кримінальних справах Верховного Суду України, беруть участь не вони. Ця робота, як правило, виконується працівниками Генеральної прокуратури.
Розмежування компетенції органів прокуратури в рамках здійснення ними функції представництва в суді в інтересах громадян і держави грунтується на нормах цивільно-процесуального і арбітражно-процесуального законодавства, які регламентують позовне провадження, Законі “Про прокуратуру”, а також актах, які видаються і затверджуються генеральним прокурором.
Інакше розподіляється робота, пов'язана з безпосередньою участю прокурора в суді з метою захисту прав і законних інтересів громадян та держави. Позовні заяви в судах загальної юрисдикції підтримуються, як правило, прокурорськими працівниками тієї ж прокуратури, якій вони готувалися. В господарських судах обласного рівня ця робота виконується працівниками обласних прокуратур. У розгляді позовних заяв Вищим Господарським судом України беруть участь прокурори відповідних управлінь Генеральної прокуратури.
Важливе практичне значення має проблема розмежування компетенції між прокурорами різних рівнів щодо нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство. У ст. 227 КПК закріплені основні повнова ження прокурора з нагляду за слідством і дізнанням безвідносно до того, на якому рівні прокурорської системи він функціонує. У цій статті лише говориться про те, що дані повно важення реалізуються прокурором у межах своєї компетенції.
Однак у жодному нормативно-правовому акті, який регламентує діяльність прокуратури, немає чіткого визначення меж компетенції районних і вищестоящих прокурорів. Не окреслені межі компетенції прокурорів різних рівнів і у наказі Генерального прокурора Україні від 4 жовтня 1994р. № 4 “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство”. Все це свідчить про те, що вирішення даного питання на теоретичному рівні має важливе практичне значення.
Розмежування компетенції органів прокуратури по вертикалі щодо цієї функції є ніщо інше, як описання предмета (об'єкта) нагляду і диференціації його за суб'єктами наглядової діяльності.
Загальним предметом прокурорського нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства і дізнання є органи, на які законом покладено обов'язок їх проведення. Ці дії врегульовані законом.
Критерієм розмежування компетенції органів прокуратури, які здійснюють нагляд за досудовим слідством, є їх рівень. Наприклад, за органами досудового слідства міського і районного рівнів нагляд здійснюють міські, районні та прирівняні до них прокуратури, а обласного рівня -- обласні та прирівняні до них прокуратури. При цьому треба мати на увазі, що кожен вищестоящий прокурор може взяти на себе нагляд за розслідуванням конкретної справи, яка знаходиться у сфері нагляду нижчестоящого прокурора.
Ще біль чіткого питання про розмежування вертикальної компетенції органів прокуратури вирішується по лінії нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Це обумовлено характером предмета прокурорського нагляду, який може бути диференційований за об'єктами - установами, в яких тримають осіб, обмежених судом в особистій свободі.
Міські та районні прокуратури є найчисельнішими органами прокурорської системи. Які виконують основний обсяг роботи, у тому числі по здійсненню перевірок порушень законності в установах обласного рівня, а Генеральною прокуратурою - в установах державного рівня. Вищестоящі прокуратури вправі здійснювати перевірки в установах нижчої ланки, якщо це визнається за необхідне прокурором даного рівня.
Генеральна прокуратура - вищий орган в системі органів прокуратури України. У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія у складі Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України за поданням Генерального прокурора України.
Генеральна прокуратура України разом з Міністерством внутрішніх справ України та іншими заінтересованими міністерствами і відомствами, за погодженням з Міністерством статистики України, розробляє систему та методику єдиного обліку і статистичної звітності про злочинність, розкриття і розслідування злочинів.
Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників. Структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний прокурор України.
Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України за поданням Президента України строком на п'ять років. У діяльності щодо здійснення нагляду за додержанням законів Генеральний прокурор України відповідальний перед Верховною Радою України і тільки їй підзвітний. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік звітує перед Верховною Радою України про діяльність прокуратури.
Звільнення (відставка) Генерального прокурора України протягом строку повноваження відбувається в разі вчинення ним злочину, пору шення виконання службових обов'язків, у зв'язку з неможливістю ви конання обов'язків за станом здоров'я, а також за власним бажанням. В усіх випадках питання про відставку Генерального прокурора Ук раїни вирішується Верховною Радою України.
Генеральний прокурор України має такі повноваження:
* спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;
* призначає першого заступника, заступників Генерального про курора України, керівників структурних підрозділів, головного бух галтера, інших працівників Генеральної прокуратури України;
* затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;
* призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим;
* призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів;
* відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших фахівців, за винятком осіб, призначення яких передбачено Законом;
* відповідно до законів України видає обов'язкові для органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та ін струкції;
* присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини працівників прокуратури. Вносить подання Президенту України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів11 Ст. 15 Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року із наступними змінами і доповненнями // Збірник законодавства. - К.: ІнЮре. - 1997р., Ст.- 152.
Вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов'язковими для виконання всіма органами дізнання і попереднього слідства.
Накази та інші акти Генерального прокурора України нормативного характеру в разі невідповідності їх Конституції або іншим за конам України можуть бути скасовані як Верховною Радою України або відповідним судом у порядку, передбаченому законом, так і са мим Генеральним прокурором України.
Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 05.01.2000 № 1 до структури Генеральної прокуратури України входять такі основні підрозділи:
* Головне управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства;
* управління нагляду за додержанням антикорупційних законів та координації діяльності з боротьби з корупцією, організованою злочинністю;
* управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства;
* управління розслідування особливо важливих справ;
* управління нагляду за додержанням і застосуванням законів;
* відділ нагляду за додержанням природоохоронного законодав ства;
* відділ нагляду за додержанням і застосуванням законів на транс порті;
* управління підтримання державного обвинувачення в судах;
* управління представництва інтересів громадян і держави в судах;
* управління військових прокуратур;
* управління кадрів;
* інститут Генеральної прокуратури з підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів та науково-практичних розробок з пи тань організації роботи на основних напрямках прокурорської діяль ності (на правах Головного управління);
* організаційно-контрольне управління;
* управління міжнародно-правових зв'язків, екстрадиції та доручень;
* відділ нагляду за додержанням законів під час виконання судо вих рішень у кримінальних справах;
* відділ нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх;
* відділ правового забезпечення:
* відділ прийому громадян, розгляду звернень та депутатських запитів;
* відділ статистики та комп'ютерного забезпечення;
* перший відділ;
* другий відділ;
* секретаріат (на правах відділу);
* відділ фінансування та бухгалтерського обліку;
* відділ матеріально-технічного забезпечення та соціально-побуто вих потреб.
Головні управління, управління та відділи можуть, своєю чергою, мати у своїй структурі управління, відділи, групи та інші структурні підрозділи.
У Генеральній прокуратурі України створюється колегія у складі Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури.
Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори.
Прокурор Автономної Республіки Крим призначається за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим Генеральним прокурором України. Заступники прокурора Автономної Рес публіки Крим, прокурори областей і прирівняні до них прокурори та їхні заступники, районні і прирівняні до них прокурори признача ються Генеральним прокурором.
Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інші прокурори (на правах обласних) мають такі повноваження:
* очолюють відповідні прокуратури і здійснюють контроль за їх діяльністю;
Подобные документы
Прокуратура в системі органів державної влади. Основні принципи організації та пріоритетні напрями діяльності прокуратури. Система прокуратури України. Акти органів прокуратури. Здійснення нагляду за виконанням законів. Колегії прокуратур, їх рішення.
реферат [27,3 K], добавлен 17.05.2010Прокуратура України як самостійний централізований орган державної влади, її функції, організація роботи та місце в системі державної влади. Загальна характеристика актів прокурорського реагування. Аналіз шляхів кадрового забезпечення органів прокуратури.
курсовая работа [46,9 K], добавлен 14.11.2010Дослідження місця прокуратури в системі органів державної влади, характеристика основних принципів її організації та діяльності. Особливості системи прокуратури України. Сутність актів прокурорського реагування. Участь прокуратури у цивільних справах.
реферат [23,5 K], добавлен 17.04.2010Характеристика діяльності системи органів прокуратури України. Прокурорський нагляд за додержанням законів та його завдання. Правові основи діяльності, структура, функції органів прокуратури, правове становище їх посадових осіб та порядок фінансування.
отчет по практике [56,2 K], добавлен 18.12.2011Поняття правового статусу та склад генеральної прокуратури України, організація її роботи. Колегії органів прокуратури. Утворення міських, районних, міжрайонних відділень прокуратури та принципи їх функціонування. Участь прокуратури у цивільних справах.
реферат [26,2 K], добавлен 04.02.2011Роль та місце прокуратури. Поняття контрольно-наглядової діяльності. Система контрольно-наглядових органів держави. Конституційне регулювання діяльності прокуратури. Перспективи і проблеми контрольно-наглядової гілки влади.
контрольная работа [20,2 K], добавлен 26.09.2002Аналіз конституційно-правового статусу прокуратури - централізованого органа державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави і забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний і державний лад. Функції і повноваження прокуратури.
курсовая работа [29,9 K], добавлен 03.10.2010Розгляд систем, функцій та принципів діяльності прокуратури. Ознайомлення із порядком фінансування, штатним складом та розподілом обов’язків між працівниками прокуратури міста Ірпеня. Взаємозв’язки з органами Державної податкової служби України.
отчет по практике [42,9 K], добавлен 23.05.2014Розробка нової концепції прокурорської діяльності після проголошення України незалежною. Огляд ролі прокуратури в суспільному житті при розбудові правової держави. Аналіз структури органів прокуратури, особливостей використання кадрового потенціалу.
контрольная работа [25,8 K], добавлен 19.10.2012Історія становлення, поняття та завдання правоохоронних органів України. Структура, правозастосовні та правоохоронні функції органів внутрішніх справ, прокуратури, юстиції, безпеки, митної та державної податкової служб. Види правоохоронної діяльності.
курсовая работа [92,8 K], добавлен 05.05.2015
