Органи прокуратури в системи органів державної влади
Поняття та основні принципи діяльності прокуратури, історія її розвитку та місце серед органів державної влади. Конституційні та інші законодавчі основи діяльності прокуратури України. Функції, основні ланки системи та структура органів прокуратури.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.10.2010 |
| Размер файла | 65,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
* призначають на посади і звільняють з посад працівників, крім тих, яких призначає Генеральний прокурор України;
* за погодженням з Генеральним прокурором України вносять зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур у межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати;
* утворюють колегії відповідних прокуратур у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України.
Прокурор Автономної Республіки Крим, прокурори областей, міст Києва та Севастополя та інші прирівняні до них прокурори мають першого заступника та заступників. До структури перелічених прокуратур, як правило, входять такі основні підрозділи:
* управління нагляду за додержанням законів органами, які про водять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слід ство;
* відділ нагляду за додержанням і застосуванням законів;
* відділ роботи з кадрами;
* відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та прикордонної охорони при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства;
* відділ підтримання державного обвинувачення в суді;
* відділ представництва інтересів громадян і держави в судах;
* секретаріат;
* відділ матеріально-технічного забезпечення;
* відділ планування, фінансування та бухгалтерського обліку;
* інші відділи та групи з окремих напрямків роботи. Прокурори міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них прокуратур очолюють відповідні прокуратури та контролюють їх діяльність.
До структури зазначених прокуратур, крім прокурорів, які їх очолюють, можуть входити їхні заступники, старші помічники про курора, помічники прокурора, слідчі, канцелярія або секретаріат, інші підрозділи та групи забезпечення, технічний персонал.
2.3 Функції органів прокуратури
Стаття 121 Конституції України поклала на прокуратуру виконання таких функцій:
1/ підтримання державного обвинувачення в суді;
2/ представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом;
3/ нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4/ нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Пункт 9 "Перехідних положень" Конституції України передбачив, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
У ст.5 Закону України "Про прокуратуру" сьогодні вже для органів прокуратури чітко визначені ті функції, які були закріплені в Конституції. При цьому, зазначено, що прокуратура не може виконувати інші функції, ніж покладені на неї Конституцією та іншими законами11 Ч.2 ст. 5 Закону України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року із наступними змінами і доповненнями // Збірник законодавства. - К.: ІнЮре. - 1997р., Ст.- 152.
Не дивлячись на вищезазначене, поки що прокуратура продовжує здійснювати так званий загальний нагляд. Його предметом є: 1/ відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та іншим законам; 2/ додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи, захист її честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3/ додержання законів, що стосуються економічних, міжнародних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.
При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції має право:
1/ опротестувати акти органів виконавчої влади, а також рішення і дії посадових осіб;
2/ вносити подання або протест на рішення органів місцевого самоврядування залежно від характеру порушень;
3/ порушити у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передати матеріал на розгляд громадських організацій;
4/ давати приписи про усунення очевидних порушень закону.
Основний Закон також не передбачає такої функції прокуратури, як попереднє слідство. Пункт 3 ст.121 Конституції України ввів нове поняття - досудове слідство. Це означає, що буде сформована відповідна система досудового слідства.
Прокуратура бере участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі по вдосконаленню та роз'ясненню законодавства.
Основною функцією прокуратури зараз є підтримання державного обвинувачення в суді. Прокурор, який бере участь у розгляді справ в судах, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі. Він може вступити у справу в будь-якій стадії процесу і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили. У судовому засіданні прокурор має рівні з іншими учасниками права, підтримуючи перед судом державне обвинувачення:
1/ бере участь у дослідженні доказів;
2/ подає міркування з приводу міри покарання підсудного;
3/ подає суду свої міркування з приводу застосування кримінального закону. Керівники прокуратур не мають права впливати на прокурорів - учасників судового розгляду з метою нав'язування їм позиції, з якою вони не згодні, та порушувати їх процесуальну самостійність.
Другою функцією прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді. Прокурор у межах наданих йому кримінально-процесуальним та цивільним процесуальним законодавством повноважень має право звертатися до суду за захистом прав громадян, а також законних інтересів держави, державних підприємств і організацій. Прокурор має право внести апеляційне і окреме подання, принести протест у порядку нагляду або за ново виявленими обставинами і порушити в цих актах питання про зміну або скасування судового рішення.
Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Під оперативно-розшуковою діяльністю розуміють систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контр розвідувальних заходів, що проводяться із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів та здійснюються міліцією, службою безпеки, прикордонними військами, управлінням державної охорони. Предметом нагляду за додержанням закону органами, що ведуть боротьбу із злочинністю, є сприяння: 1/ розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; 2/ виконання вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; 3/ запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; 4/ охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством; 5/ здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.
Здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратура наглядає за додержанням законів: 1/ в ізоляторах тимчасового тримання; 2/ у слідчих ізоляторах; 3/ o тюрмах; 4/ o виправно-трудових колоніях; 5/ o виховно-трудових колоніях; 6/ o психіатричних лікарнях. Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законом порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.
Таким чином, можна сказати, що сьогодні на прокуратуру юридично покладено виконання 4-х основних функцій, фактично ж вона виконує не лише їх.
2.4 Прокуратура серед інших органів державної влади
Законом України "Про прокуратуру", який введений в дію першого грудня 1991 року було створено єдину централізовану систему прокурорських органів нашої країни.
Хоча названий Закон багато в чому копіював нормативні акти колишнього Радянською Союзу, які регламентували діяльність прокуратури, у ряді випадків він звужував її функції. Це стосувалося насамперед захисту прав особи, здійснення вищого нагляду за додержанням законів у діяльності господарюючих суб'єктів, виконання судових рішень та ін. Тобто нав'язувалась практика більшості розвинутих країн Європи і Америки.
Нині на прокуратуру покладено обов'язки здійснення прокурорського нагляду за додер жанням законів органами місцевої влади та їх виконавчими комітетами, органами управ ління й контролю, юридичними та фізичними особами, громадськими об'єднаннями, посадовими особами, а також за відповідністю законам актів, які ними видаються.
Вона забезпечує також нагляд за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність (раніше ця діяльність нею не контролювалась), за дізнанням і попереднім слідством, за додержанням законів у місцях тримання затриманих і поперед нього ув'язнення, а також за виконанням судових вироків, за додержанням законів орга нами військового управління, військовими частинами й закладами. Прокурори беруть участь у розгляді судами кримінальних, цивільних та господарських справ і в разі порушення при цьому закону приносять апеляційні подання.
Однією з позитивних тенденцій нещодавно була постійна увага вчених в галузі конституційного права і практиків до проблеми вдосконалення законодавства, що регулює організацію і діяльність органів прокуратури України. Безумовно, найважливішою проблемою, що стояла перед практиками і теоретиками прокурорського нагляду, була їх активна участь у розробленні проекту нового закону про прокуратуру, який повинен бути підготовлений і прийнятий парла ментом з урахуванням функцій, передбачених Конституцією України.11 Рудейчук В. Про прокурорську владу, місце і роль прокуратури в правовій державі // Право України, 1996, №5. С.43 Останній такий закон, що передбачив зміни в Законі “Про прокуратуру” був прийнятий 12.07.2001р. І все ж таки законодавство про прокуратуру потребує подальшого вдосконалення.
Основа класифікації прокурорського нагляду має бути комплексною, тобто поєднувати одночасно об'єкти нагляду і галузі права, нагляд за виконанням повноважень, які здійснюють прокурори. Об'єктом нагляду слід вважати державні органи і громадські організації, посадових осіб і громадян, відносно яких прокурори здійснюють наглядові функції. Предметом нагляду є виявлення порушень законів в актах і діяльність державних і громадських органів, посадових осіб та громадян. Компетенція -- це коло прав і обов'язків, якими наділений будь-який орган чи посадова особа.
Важливе практичне значення має точне визначення меж прокурорського нагляду, що дасть, можливість більш цілеспрямовано організувати діяльність усієї прокурорської системи. Межі прокурорського нагляду визначаються з допомогою функцій, компете нції через розмежування обов'язків, повноважень прокурорів шляхом визначення зав дань прокурорського нагляду тощо.
Сьогодні науковий підхід до вирішення питання про місце прокуратури в системі державних органів потребує серйозного аналізу функціонування правоохоронних органів, зокрема прокуратури, в більшості європей ських країн. Наприклад, прокуратури Словацької Республіки та Угорщини -- самостійні органи, не підпорядковані виконавчій влада. У Польщі та Австрії прокурори підпоря дковані міністру юстиції. В інших європейських країнах це питання вирішується по-різному. Від виконавчої влади, наприклад, незалежні прокуратури: в Бєларусі, Латвії, Російській Федерації, Португалії та Македонії. Навпаки, підпорядковані виконавчій владі прокуратури Німеччини, Франції, Данії Голандії. Поряд з наведеними існують ще дві моделі. В Іспанії, Албанії, Болгарії, Хорватії прокуратура входить до складу судової влади, а у Швеції, хоча і є частиною виконавчої влади, але не підпорядкована міністру юстиції. Повне підпорядкування прокуратури законодавчій владі має свою перевагу у високому ступені незалежності прокурорів від будь-яких органів виконавчої влади, але поряд з цим має також і недоліки в надмірній юридичній владі прокурорів.11 Шумський П. Прокуратура - її місце та роль в державі // Право України, 1997, №8 - С.40
Кожна спроба створити щонайнезалежнішу систему пов'язана з забезпеченням її належного функціонування. Гарантія свободи має бути збалансована гарантією проти сваволі. Незалежність і відповідальність мають бути врівноважені. Підпорядкованість усіх прокурорів Генеральному прокуророві України і його відповідальність перед парламентом гарантуватимуть потужний баланс незалежності і контролю.
Повне включення прокуратури до складу законодавчої влади несе в собі небезпеку впливу на прокуратуру та служіння її політичній меті і базовим-політичним поглядам уряду. Тим більше, що на перспективу все слідство повністю перейде в підпорядкування відповідних структур виконавчої влади. Крім того міліцією, яка здійснює оперативно-розшукову діяльність, також керує представник виконавчої влади -- міністр внутрішніх справ.
Виходячи з вимог Конституції щодо самостійності прокуратури як державної системи, правове становище прокуратури в подальшому слід визначити як щось середнє між виконавчою і судовою владою, підпорядковуючись безпосередньо Президентові і законодавчій владі. Таке становище прокуратури дає об'єктивну можливість виконувати незалежний нагляд за законністю органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю та проводять оперативно-розшукову діяльність, а також за адміністраціями місць позбавлення волі.
Прокуратура відповідно до процесуального законодавства України бере участь у розгляді справ судами, вносить протести на рішення, вироки, ухвали і постанови судів, що суперечать чинному законодавству, Бере участь у правотворчій діяльності, випускає спеціальні видання, має у своєму підпорядкуванні наукові та науково-педагогічні навчальні заклади. Генеральна прокуратура України в межах своєї компетенції здійснює прямі зв'язки з відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями.
Органи прокуратури становлять єдину централізовану систему з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим і Генеральному прокуророві України. Вони здійснюють свої повноваження гласно, незалежно від органів державної влади і місцевого самоврядування, інформуючи їх про стан законності і правопорядку. Оперативні працівники органів прокуратури України не можуть бути членами виборних та інших органів, що утворюються органами державної влади і місцевого самоврядування.
Прокурорські працівники не мають права поєднувати свою основну діяльність з іншою діяльністю, крім викладацької, наукової і творчої.
Вплив у будь-якій формі на прокурорів з метою схилення на прийняття рішення чи ухилення від цього тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Вимоги прокурора, що випливають з його повноважень, визначених законом підлягають безумовному виконанню в установлені строки. Статистична й інша інформація, документи та їх копії, необхідні при здійсненні покладених на органи прокуратури функцій, пред'являються за вимогою прокурора безоплатно.
Генеральний прокурор України, його заступники і за їх дорученням інші працівники прокуратури мають право бути присутніми на засіданні Верховної Ради, її комісій і комітетів, Уряду України, представницьких і виконавчих органів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районних, міських, селищних сільських рад та їх виконавчих комітетів. Прокурор, його заступники, а також за дорученням інші прокурорські працівники мають право брати участь у розгляді внесених ними подань і протестів органами виконавчої влади, представницькими і виконавчі органами місцевого самоврядування, комерційними і некомерційними організаціями.
Можна зробити висновок, що прокуратура є незалежною від місцевих органів влади єдиною централізованою системою, очолюваною Генеральним прокурором України, якому підпорядковані всі в тому числі і військові і спеціальні, нижчестоящі прокурори.
2.5 Проблеми подальшого реформування прокуратури
З проголошенням України суверенною державою виникла необхідність у реформуванні державного апарату, зокрема прокуратури. Цей процес прискорився і набрав більш конкретних форм у зв'язку з вступом України до Ради Європи і прийняттям Конституції України.
Але тут треба мати на увазі, що реформа - це не революція. Реформа - від латинської і означає перетворення, зміну, нововведення, що не знищує основ існуючої структури. Конституція України хоч і внесла деякі суттєві зміни в організацію і діяльність прокуратури, але не зачепила основ прокуратури як самостійної інституції з її специфічними функціями та повноваженнями.
За Конституцією України прокуратурі приділяється окремий розділ сьомий, а це означає, що прокуратура не входить у будь-яку гілку влади і становить систему державних органів, діяльність яких створює самостійну форму державних функцій.
В проекті Концепції судово-правової реформи в Україні, планувалось прокуратуру віднести до органів державного управління, тобто перетворити її у залежність від органів виконавчої влади. цій пропозиції рішуче заперечувала генеральна прокуратура України, звертаючи увагу на антиконституційний характер такого положення концепції.11 Михайленко М. Проблеми реформування прокуратури України // Право України, 1998, №1 - С.78
У концепції Загальної правової реформи в Україні реформуванню прокуратури відведена глава 2, де зазначено, що метою реформування прокуратури є приведення організації і порядку діяльності органів прокуратури у відповідність до її конституційних функцій, створення необхідних правових умов для вдосконалення діяльності по захисту інтересів громадян і держави, визначення гарантій правового статусу прокуратури як єдиної самостійної системи, також принципів і механізмів взаємодії з іншими органами державної влади.
Конкретні напрямки реформування прокуратури можуть бути різних рівнів. Найвищий рівень - міжнародно-правового значення, коли реформування організації і діяльності прокуратури необхідно провести з урахуванням рекомендацій Ради Європи і відповідних світових стандартів. Другий напрям реформування прокуратури пов'язаний суто з реалізацією вимог чинної Конституції України і її Перехідних положень. Третій напрям реформування може бути в межах самої системи прокуратури, що може бути здійснений Генеральним прокурором України. Наприклад, Генеральний прокурор проводить суттєву реорганізацію структури самого апарату Генеральної прокуратури, системи органів прокуратури, шукаючи найбільш ефективні організаційні форми роботи центрального апарату прокуратури і всієї системи вцілому.
Найважливіші проблеми реформування прокуратури можна виділити слідуючі.11 Мичко М. Долєжанов В. Реформування прокуратури: проблеми і перспективи // Право України, 2000, №3. С.54 По-перше, це організація і діяльність прокуратури, їх правове регулювання повинні відповідати рекомендаціям Ради Європи, якщо вони на користь людини і суспільства, та демократичним принципам права.
Організація і діяльність прокуратури відповідає усім демократичним принципам права. Хоча з розпадом Радянського Союзу експерти Ради Європи, та і інші радикальні реформатори дуже прискіпливо шукали прокурорські інститути. Які суперечили б демократичним принципам права, але, по суті їх так і не знайшли. Організація і діяльність прокуратури України не суперечить таким фундаментальним демократичним принципам, як: відповідність загальнолюдським цінностям і забезпеченню законності; демократизму; гуманізм при застосуванні норм права; рівність усіх перед законом; відповідальність особи за наявності вини та інші.
По-друге, важливим напрямом реформування прокуратури України є також створення її організації і діяльності за конституційним варіантом, що передбачені розділом VII Конституції України та її перехідними положеннями. Реалізації цього напряму реформування має передувати нормотворча робота, зокрема розроблення нової редакції Закону про прокуратуру. При його розробленні виникають проблеми викликані недостатнім дослідженням таких питань як нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, нагляду при застосуванні заходів примусового характеру та інші.
По-третє, самостійною проблемою в реформуванні прокуратури залишається вирішення кадрових питань. Правовий нігілізм, низький професіоналізм, невміння розібратись у конкретних життєвих ситуаціях, дати їм правильну юридичну оцінку призводять до прийняття незаконних і необгрунтованих рішень. Цього допустити неможливо. Майбутнім фахівцям необхідно викладати юридичні науки на основі плюралізму думок вчених, юридичних шкіл, приділяючи головну увагу розвитку творчого розуміння правових проблем, що виникають в суспільстві, а також давати їм необхідні практичні навички: виступати публічно, спілкуватись з людьми; грамотно складати юридичні документи тощо.
У будь-якому випадку органи прокуратури повинні залишатись самостійною, високопрофесійною, доступною для населення службою законності, зміцнення правопорядку і реального захисту конституційних прав і свобод громадян, а реформування прокуратури має бути виваженим, науково обгрунтованим, без ризикових експерементів на правах і свободах людей.
Висновок
Прокуратура суверенної України посідає достойне місце в функціонуючій світовій системі прокуратур і здійснює важливі конституційні функції на засадах демократичних принципів права.
Прокуратура - єдиний уповноважений владою орган, створений для здійснення прокурорського нагляду за додержанням законодавства органами МВС, Служби безпеки, Митної служби, інших державних контролюючих структур.
На сьогоднішній час прокуратура України згідно із Конституцією займає самостійне місце в структурі державних органів.
Ефективність діяльності тієї чи іншої моделі прокуратури, її роль та місце в системі органів державної влади залежить від соціально-економічного становища та криміногенної ситуації в країні, історично сформованих уявлень щодо правової системи, традицій правової культури народу, інших суттєвих чинників.
Суттєвою проблемою, що постала на сьогоднішній день перед прокуратурою є вирішення питання чи потрібний загальний нагляд. Адже за допомогою цієї функції прокурор може сам здійснювати перевірку певних спеціалістів, встановити факт правопорушення або вжити заходів щодо його усунення. Позбавляючи цієї функції прокурор стає залежним в своїй діяльності від інших органів державної влади. Це виключить самостійність прокуратури.
Фахівці вважають, що вістря нагляду спрямовано на захист суспільства від розбоїв убивств на замовлення і актів терору, зловживань посадовим становищем , а також на створення такої обстановки, за якої злочинці не були б впевнені в своїй безкарності.
Проводячи кримінальну політику держави, спрямовану на посилення боротьби зі злочинністю, корупцією, прокурори прагнуть того, щоб за кожний тяжкий злочин призначалось відповідне покарання, а до хабарників і тих хто зловживає владою, застосовувалось б додаткове покарання - позбавлення права займати певні посади або займатись певною діяльністю.
Важливий вплив на ефективну діяльність органів прокуратури має правове регулювання її діяльності. Адже в Україні на даний час не існує єдиного систематизованого нормативного акту, який би регулював діяльність органів прокуратури.
Таким чином, прокуратура в сучасній Україні виступає як самостійний незалежний державно-правовий інститут, який усією своєю діяльністю сприяє реалізації головної ідеї Конституції України - держава існує для народу. В подальшому можливе підпорядкування прокуратури, але це не може бути одна гілка влади.
Список використаної літератури
Бандурка А.М. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник - Харьков: Университет внутринних дел МВД Украины 1999.
Бандурка О. Прокуратура: думки про її реорганізацію // Право України, 1995, №8.
Басков В.И. Прокурорский надзор в СССР. - М., 1991. - с.47.
Вернидубов І. Функції прокуратури на перехідний період // Право України, 1998, №2.
Волок Г. Чи потрібний загальний нагляд? // Вісник прокуратури, 2000, №2.
Ворсінов Т. Становлення прокуратури України // Право України, 1997, №1.
Гель А.П. Правоохоронні органи України: Курс лекцій / Гель А.П., Семаков Г.С., Цвігун Д.П. - К.: МАУП, 2000.
Господарський процесуальний кодекс // Відомості Верховної Ради України , №22, 2001., Ст.. 857.
Давыденко Л.М., Каркач П.М., Мычко Н.И., Руденко Н.В. Органы прокуратуры Украины, Российской Федерации и США // Учебное пособие. Под ред. Л.М. Давыденко. - Харьков. - Медиа-группа.- 1999.
Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року з наступними змінами і доповненнями. Збірник законодавства. - К.: ІнЮре. - 1997
Конституційне право України. \ За ред. В. Ф. Погорілка. - К., “Наукова думка”. - 1999.
Конституція України. - К., 1996.
Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1961 року - Київ “Інком” 1993 р.
Лакизюк В. Михайленко О. Прокуратура України: витоки, розвиток, персоналії та правове регулювання // Вісник прокуратури, 2000, №2.
Михайленко М. Прокуратура суверенної України: час становлення минає // юридичний вісник України , №48, 2000-01-24
Михайленко О. Проблеми реформування України // Право України, 1998, №1.
Мичко М. Долєжанов В. Реформування прокуратури: проблеми і перспективи // Право України, 2000, №3.
Мичко М. Про основні принципи прокуратури // Право України, 2000, №12.
Мичко М. Про розмежування компетенції між вищестоящими і нижчестоящими органами прокуратури // Право України, 2000, №10.
Мичко М. Щодо взаємодії прокуратури з судовою владою // Право України, 2000, №12.
Ольховий В. Кадри і вимоги сьогодення // Вісник прокуратури, 2000, №2.
Основи держави і права України. \ За ред. Настюка М. І. - Львів, - 1994.
Основи конституційного права України. \ За ред В. В. Копейчикова. - К., Юрінком. - 1997.
Потебенько М. Роки становлення і утвердження // Вісник прокуратури №2. - 1999, - С.23.
Рабінович П. М. Основи загальної теорії держави і права. - К., 1995.
Рудейчук В. Про прокурорську владу, місце і роль прокуратури в правовій державі // Право України, 1996, №5.
Руденко М. Прокуратура в світлі реальних положень Конституції України // Право України, 1997, №11.
Сташків Б.І. Конституційне право України. Навчальний посібник. - Чернігів, 1999р. -236 стр.
Цивільно-процесуальний кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 1999
Чабан В. До нової концепції прокурорського нагляду // Вісник прокуратури, 2000, №2.
Шумський П.Прокуратура її місце та роль в державі // Право України, 1997, №8.
Подобные документы
Прокуратура в системі органів державної влади. Основні принципи організації та пріоритетні напрями діяльності прокуратури. Система прокуратури України. Акти органів прокуратури. Здійснення нагляду за виконанням законів. Колегії прокуратур, їх рішення.
реферат [27,3 K], добавлен 17.05.2010Прокуратура України як самостійний централізований орган державної влади, її функції, організація роботи та місце в системі державної влади. Загальна характеристика актів прокурорського реагування. Аналіз шляхів кадрового забезпечення органів прокуратури.
курсовая работа [46,9 K], добавлен 14.11.2010Дослідження місця прокуратури в системі органів державної влади, характеристика основних принципів її організації та діяльності. Особливості системи прокуратури України. Сутність актів прокурорського реагування. Участь прокуратури у цивільних справах.
реферат [23,5 K], добавлен 17.04.2010Характеристика діяльності системи органів прокуратури України. Прокурорський нагляд за додержанням законів та його завдання. Правові основи діяльності, структура, функції органів прокуратури, правове становище їх посадових осіб та порядок фінансування.
отчет по практике [56,2 K], добавлен 18.12.2011Поняття правового статусу та склад генеральної прокуратури України, організація її роботи. Колегії органів прокуратури. Утворення міських, районних, міжрайонних відділень прокуратури та принципи їх функціонування. Участь прокуратури у цивільних справах.
реферат [26,2 K], добавлен 04.02.2011Роль та місце прокуратури. Поняття контрольно-наглядової діяльності. Система контрольно-наглядових органів держави. Конституційне регулювання діяльності прокуратури. Перспективи і проблеми контрольно-наглядової гілки влади.
контрольная работа [20,2 K], добавлен 26.09.2002Аналіз конституційно-правового статусу прокуратури - централізованого органа державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави і забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний і державний лад. Функції і повноваження прокуратури.
курсовая работа [29,9 K], добавлен 03.10.2010Розгляд систем, функцій та принципів діяльності прокуратури. Ознайомлення із порядком фінансування, штатним складом та розподілом обов’язків між працівниками прокуратури міста Ірпеня. Взаємозв’язки з органами Державної податкової служби України.
отчет по практике [42,9 K], добавлен 23.05.2014Розробка нової концепції прокурорської діяльності після проголошення України незалежною. Огляд ролі прокуратури в суспільному житті при розбудові правової держави. Аналіз структури органів прокуратури, особливостей використання кадрового потенціалу.
контрольная работа [25,8 K], добавлен 19.10.2012Історія становлення, поняття та завдання правоохоронних органів України. Структура, правозастосовні та правоохоронні функції органів внутрішніх справ, прокуратури, юстиції, безпеки, митної та державної податкової служб. Види правоохоронної діяльності.
курсовая работа [92,8 K], добавлен 05.05.2015
