Етапи формування індонезійської лексичної компетентності у навчанні майбутніх філологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етапи формування індонезійської лексичної компетентності у навчанні майбутніх філологів

Буровська Олександра асистентка кафедри мов і літератур Далекого Сходу та південно-Східної Азії, Навчально-науковий інститут філології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

У даній статті розглядається питання формування лексичної компетентності як важливого компонента іншомовної комунікативної компетенції майбутнього індонезійського лінгвіста. Формування лексики відбувається як безпосередньо, так і опосередковано. Підкреслюється зміст лексичної компетентності відповідно до вимог до викладання мов.

У статті розглядається проблема формування лексичної компетентності в усному індонезійському мовленні у лінгвістів з використанням відповідних методичних рекомендацій. Обґрунтовано, що індонезійська мовна компетентність є важливим напрямком навчання філолога. Уточнено сутність поняття «лексична компетентність», особливостей її використання, етапів формування та перспектив майбутнього розвитку і вдосконалення. На основі аналізу лексичних одиниць, необхідного матеріалу, мовленнєвого досвіду філолога та інших характеристик індонезійського усного мовлення складається необхідна методика вивчення даного напрямку.

У дослідженні представлено види ризиків і можливостей, з якими можуть зіштовхнутись студенти-філологи під час використання лексичної індонезійської компетентності. Підкреслено, що ефективність лексичних навичок розкривається лише при активній взаємодії із значним досвідом, а саме семантичними особливостями слова, наявністю великої кількості мовного матеріалу, систематичністю, повторюваністю, взаємодією усіх необхідних елементів. Охарактеризовано навчальний потенціал, який полягає у стимулюванні інтересу до навчання та створює можливості для формування лексичної компетентності на засадах електронної лінгводидактики.

Звертається увага на необхідність вивчення лексики під час практичного використання мови, що сприяє успішній комунікації. Представлено можливі шляхи оволодіння майбутніми лінгвістами новими лексичними одиницями та їх активного використання в мовленнєвій діяльності. Пропонується поетапне формування лексичної компетентності майбутніх лінгвістів. лексична компетентність комунікативний мова

Ключові слова: лексична компетентність, комунікативні навички, методика формування, студенти-філологи, можливості, проблеми

Burovska Oleksandra Assistant Professor, Department of Far East and Southeast Asia Languages and Literatures of Educational and Scientific Institute of Philology, Taras Shevchenko National University of Kyiv

STAGES OF FORMATION OF INDONESIAN LEXICAL COMPETENCE IN TRAINING FUTURE PHILOLOGISTS

Постановка проблеми

Тенденції, пов'язані з необхідністю володіння іноземними мовами, такі як зростаюча глобалізація, підвищення ролі комунікації та розвиток багатомовності, загострюють проблему підвищення кваліфікації.

Вони загострюють проблеми професійної підготовки. Зокрема, дедалі більшого значення у професійній підготовці майбутніх лінгвістів набуває вивчення іноземних мов. Це пов'язано з тим, що важливою складовою спілкування іноземною мовою є знання лексики іноземної мови та її правильне використання та її правильного використання.

Формування лексичної компетентності в індонезійському усному мовленні є однією з важливих проблем методики навчання індонезійської мови, адже саме словниковий запас є головною передумовою вільного володіння мовою. Від словникового запасу залежить здатність правильно й точно висловлювати свої думки та розуміти мовлення інших.

Методика викладання індонезійської мови не була широко та системно досліджена в теорії та практиці мовних операцій у всьому світі. Це пов'язано з тим, що індонезійська лексика є своєрідною за своїм походженням, значенням і функціями, своєрідним є відображення мовної картини світу в лексичних засобах індонезійської мови, і все це створює численні лінгвістичні, психологічні та методичні проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Тема формування індонезійської лексичної компетентності в лінгвістичній методології вивчається зарубіжними та вітчизняними науковцями вже достатньо давно. На сьогоднішній день є велика кількість напрацювань теоретичного та практичного значень у цій галузі.

Зокрема, О. Гладка подає важливі аспекти розуміння іншомовної компетентності і методик для її формування [2]. Наприклад, А. Кравченко розробила етапи формування лексичної компетентності у майбутніх філологів [5]. Дослідники В. Рєзнік, М. Носенко зазначають сучасні тенденції розвитку лексичних парадигм у процесі навчання філологів [8]. Буровська О. досліджує аналіз лексичних одиниць в індонезійській мові [1]. Про необхідний інструментарій для дидактичного формування лексичної компетентності у майбутніх філологів пише К. Зеленська [3]. А. Кравченко зазначає, що при формуванні лексичної компетентності необхідно дотримуватись методики диференційованого навчання [4].

М. Щербина формулює власну методику із використанням таких методів, як «критичних випадків», «порівняльного», «короткого викладення культурних аспектів» для формування лексичної компетентності [12].

Про перспективи використання лексичної компетентності у комунікації майбутніми філологами зазначає Н. Шандра [11].

Мета статті - аналіз теоретичного та практичного обґрунтування, особливостей методики та етапів розвитку індонезійської лексичної компетентності майбутніх лінгвістів.

Виклад основного матеріалу

Комунікативні навички лінгвістів відіграють провідну роль у їхній професійній діяльності, зокрема у викладанні в закладах загальної середньої та вищої освіти, друкованих та електронних ЗМІ, різних фондах, профспілках, гуманітарних організаціях, музеях, мистецьких та культурних центрах. Вони також працюють у різних секторах, які потребують послуг перекладу та підготовки текстів індонезійською мовою.

Лінгвіст - це мовна особистість, яка здійснює нормативну мовну поведінку, що вимагає вміння правильно висловлюватися і правильно розуміти сказане або прочитане, комунікативні наміри учасників мовленнєвих ситуацій, способи мовного вираження своїх думок, використання мовних одиниць в усному та писемному мовленні, що вимагає розуміння закономірностей. Тому майбутні індонезійські лінгвісти повинні вільно володіти індонезійською мовою, вміти розуміти та продукувати тексти різних стилів, жанрів та регістрів, знати соціолінгвістичні особливості мовних функцій та їх дотримання у процесі комунікації. Адже комунікативна компетенція має ключове значення у підготовці фахівців- лінгвістів.

Підбір навчальних матеріалів також відіграє важливу роль у викладанні іноземної мови. Формування лексичної компетенції в усному мовленні не обмежується викладанням лексичних одиниць. Це пов'язано з тим, що деконтекстуалізовані слова не отримують особливої уваги в методиці викладання мови в їх лексичній формі. Також це пов'язано з тим, що усне спілкування передбачає не лише знання форми, значення та функції слова, але й вміння користуватися словом як одиницею мови, його синтаксичними властивостями та вміння визначати його значення, аналізувати слово у вищих одиницях - словосполученнях, надфразових єдностях і т.д. Тому підбір навчальних матеріалів не повинен обмежуватися лише окремими словом та словосполученнями. Вибір лексики в рамках нашого дослідження є цілком закономірним.

У методиці викладання іноземних мов лексику поділяють на активну, пасивну та потенційну. До активної лексики належать слова, що використовуються мовцями у продуктивній мовленнєвій діяльності. Пасивний словниковий запас включає слова, що використовуються в рецептивній мовленнєвій діяльності. Однак ми не вважаємо, що таке розмежування слід робити на початковому етапі. Це пов'язано з тим, що на цьому етапі студенти вивчають повсякденну лексику, тобто слова, які однаково використовуються в усіх видах мовленнєвої діяльності. Таке розмежування є типовим для наступного етапу, тобто коли учні мають справу з художньою літературою, публіцистикою та науковими текстами. Тут також часто не так важлива форма слова, як його значення в конкретному контексті. Латентна лексика складається з лексичних одиниць, значення яких може бути здогадкою мовця. Традиційно до потенційного словника відносять інтернаціональні слова, слова, близькі за звучанням і значенням до рідних або інших відомих учневі іноземних слів, похідні та складні слова, трансформовані слова, нові значення відомих учневі слів, а також слова, про значення яких можна здогадатися з контексту та ситуації.

Потенційний словниковий запас українських студентів, які вивчають індонезійську мову, має ряд особливостей: дуже мала кількість інтернаціональних слів, невелика кількість нових слів, що з'явилися в індонезійській мові у зв'язку з поширенням телекомунікаційних технологій (англіцизми), відсутність схожих слів з українською мовою, велика кількість окремих одиниць та вилучення граматичних значень; наявність надмірності та артикуляції; асиметрія семантичного діапазону індонезійської мови з українською та англійською мовами, що може спричинити міжмовну взаємодію, коли студенти підміняють значення українських та англійських слів індонезійськими словами. Ці потенційні лексичні особливості, з одного боку, ускладнюють процес сприйняття мовлення, а з іншого - полегшують сприйняття чужого мовлення. Підбираючи навчальні матеріали, необхідно врахувати труднощі, з якими стикаються студенти під час навчання [6].

Труднощі в методиці викладання іноземних мов традиційно поділяють на три групи:

1. Предметні труднощі.

2. Логічні трудощі.

3. Мовно-мовленнєві труднощі.

Візуальні образи індонезійського середовища та культури є також важливими для навчання студентів значної кількості культурно маркованої лексики (еквівалентної та фонової лексики). Адже саме наочність дозволяє встановити ментальний зв'язок між лексичними одиницями та референтами. Наочність у навчанні іноземної мови виконує низку функцій [7]:

1. є надійним джерелом інформації та основою для засвоєння і запам'ятовування матеріалу;

2. є основою для розвитку мовленнєвих навичок і компетенцій;

3. стимулюють розвиток творчої уяви та мислення;

4. сприяють розвитку пам'яті, що ґрунтується на різних органах чуття.

Лексичні навички можна поділити на продуктивні та рецептивні. Розвиток продуктивних навичок передбачає правильне використання активного мінімуму лексичних одиниць у мовленні залежно від комунікативної ситуації та мети і включає оволодіння такими процесами пригадування лексичних одиниць з довготривалої пам'яті; зовнішнє мовленнєве відтворення лексичних одиниць у потоці мовлення; мовленнєві норми, комунікативні ситуації та комунікативні завдання, формування структур та висловлювань шляхом миттєвого комбінування заданих одиниць з іншими словами. Рецептивна лексична компетенція - це здатність розпізнавати і розуміти активні та пасивні лексичні одиниці та асоціювати їх зі зразками, що зберігаються в довготривалій пам'яті. Це здатність розуміти лексичні одиниці та виводити їх значення з контексту. Як правило, рецептивна лексика засвоюється через читання з графічним зображенням слів.

У процесі розуміння прочитаного виділяється окреме слово і створюється словникова форма відповідно до його форми в тексті, асоціюється з його словниковим значенням і визначається його контекстуальне значення. Всі вправи підходять для процесу розуміння прочитаного. Слово вимовляється вголос, щоб асоціювати графічний образ слова зі звуковим. Форми слів зіставляються зі словниковими формами для визначення значення різних словосполучень.

Усвідомлення парадигматичних і синтагматичних зв'язків слова закріплюється шляхом підбору з тексту слів, які відносяться до певної підтеми чи ситуації або мають однаковий корінь. Визначення значення слова на основі елементів словотвору. Оволодіння різними способами словотвору допомагає учням розвивати свій потенційний словниковий запас, що дуже важливо для рецептивної мовленнєвої діяльності.

Оволодіти лексичною компетентністю - означає знати форму, значення та вживання слова. Форма слова - це його звукова форма, без якої неможливо зрозуміти або правильно вимовити слово. Якщо слово має певну граматичну форму, про це слід повідомити учням на етапі ознайомлення, щоб уникнути помилок у подальшому вживанні слова [5].

Основна передумова будь-якого методу навчання - комунікативного, особистісно-діяльнісного, компетентнісного чи будь-якого іншого - полягає в тому, що він створює всі необхідні умови для розуміння учнями процесів і явищ, що відбуваються в мові, і для розвитку необхідних навичок і вмінь Система або підсистема вправ призначена для того, щоб

У сучасній лінгвістиці для викладання лінгвістичних аспектів використовується поняття "підсистеми вправ". Система (або підсистема) визначається як сукупність типів, різновидів і видів вправ, що виконуються в певній кількості та послідовності, які відображають закономірності формування навичок і компетенцій та гарантують максимально можливий рівень володіння іноземною мовою.

Отже, підсистема вправ для формування лексичних навичок в індонезійському усному мовленні на початковому етапі навчання передбачає формування лексичних знань, навичок рецепції та репродукції лексики, рефлексії лексики, навчальної автономії та збільшення словникового запасу і, в цілому, постійної мотивації до вивчення мови та досягнення рівня А1 - А2. Під практикою розуміють низку видів практики та етапів практики, які сприяють набуттю навичок говоріння та аудіювання.

Підсистема практики має базуватися на етапах розвитку рецептивних та регенеративних навичок володіння лексикою.

Методика викладання має значний досвід роботи з етапами розвитку лексичної компетенції. Виділяють шість етапів розвитку лексичних навичок:

1. сприйняття слова в його функціональному процесі, формування звукового образу слова;

2. тлумачення слова;

3. імітація слова окремо або в контексті речення;

4. конкретизація (самостійне називання предметів певними словами);

5. комбінування (введення слів у нові зв'язки);

6. вживання слів у різних контекстах.

На цьому етапі основна увага приділяється розвитку навичок відтворення слів. У розвитку рецептивної лексичної компетенції виділяють наступні етапи:

1. пред'явлення, інтерпретація та первинна фіксація лексичних одиниць (сприйняття, розпізнавання, ідентифікація, диференціація, самостійна інтерпретація, імітація, номінація та запам'ятовування лексичних одиниць);

2. автоматизація мовленнєвих актів учня (заміна, доповнення, розширення мовленнєвих зразків, семантично доречна заміна, вибір із семантичного поля відповідно до наміру та релевантності лексичної одиниці);

3. додавання нових слів до простих або складних висловлювань [10].

Таким чином, передбачається, що розвиток рецептивної лексичної компетенції передбачає використання рецептивно-повторювальної практики, яка стоїть між рецептивним сприйняттям лексичних одиниць у мовленні, аналізом їх значення і функції та рецептивним сприйняттям слів у реченнях. Сприйняття лексичних одиниць оптимізується, якщо учень має в голові звуко-семантичний образ-еталон. Цей звуко- семантичний образ-еталон створюється за допомогою артикуляційної системи людини і зберігається в корі головного мозку.

Методика формування усного індонезійського мовлення майбутнього лінгвіста реалізується через вправи у чотирьох підсистемах. Важливими у методиці формування лексичної компетентності є її етапи:

Перший етап - набуття когнітивних та метакогнітивних стратегій вивчення лексики. Мета цього етапу: виявити у студентів домінантний тип сприйняття, ознайомити їх з метакогнітивними та когнітивними стратегіями вивчення лексики. На цьому етапі студенти проходять тестування для виявлення домінатного типу сприйняття - візуального, аудіального, кінестетичного. Студенти набувають знань про особливості запам'ятання лексики, про когнітивні та метакогнітивні стратегії та особливості їх застосування.

Другий етап: сприйняття, розпізнавання і запам'ятовування форми, значення і функції слова. Завданнями цього етапу є набуття знань про спосіб вживання слова в мовленні, його значення та властивості; встановлення зв'язків між словом та вказаними референтами; розвиток навичок розпізнавання та відтворення лексичних одиниць; розвиток вміння застосовувати мультисенсорні стратегії вивчення лексики та навчання на основі домінуючих форм сприйняття.

На цьому етапі учні знайомляться з лексемою, формують у своїй свідомості звуко-значеннєвий образ слова, розвивають знання про семантику слова та специфіку його функції в мовленні, розпізнають та імітують слово, встановлюють зв'язки між словом та його референтом, застосовують метакогнітивні та когнітивні стратегії.

Третій етап - Автоматизація дій сприйняття та повторення на рівні висловлювання/відповіді та мета-висловлювання/діалогу. Завданнями цього етапу є закріплення знань про лексичні одиниці та референти, які вони представляють; формування навичок сприйняття та відтворення слів; розвиток здатності застосовувати мультисенсорні стратегії вивчення лексики; навчання на основі домінуючих способів сприйняття; рефлексія; навчання самостійності у засвоєнні лексики; розвиток тезаурусу та сильної мотивації до розширення словникового запасу.

Четвертий етап - ситуативно-комунікативний. Метою цього етапу є розширення екстралінгвістичних знань, розвиток навичок засвоєння та відтворення лексики на рівні міні-монологів та міні-діалогів, а також розвиток рефлексії при засвоєнні лексики, навчальної автономії та сильного бажання поповнювати свій тезаурус та словниковий запас [9].

Для того, щоб реалізувати методику підвищення рівня володіння лексикою в індонезійському усному мовленні, необхідно побудувати модель процесу навчання. Модель - це подумки сконструйована або матеріально реалізована система, яка відображає об'єкт дослідження, або система, яка відображає певні характеристики об'єкта для дослідницьких цілей. Модель вважається успішною, якщо вона демонструє поведінку і структури, подібні до досліджуваного оригіналу, і якщо на основі цього дослідження можна виявити нові риси і характеристики, які не включені у вхідний матеріал. У логопедії під моделями, що організовують процес вивчення мови, розуміють штучно сконструйовані об'єкти, які відображають структуру процесу навчання та взаємозв'язки між його компонентами.

До таких компонентів умовно відносять цілі та очікувані результати навчання, об'єкт навчання, тему навчання, навчальні дисципліни, зміст навчання, методи навчання, форми організації навчання, навчальні матеріали та адміністративні форми. Лінгвосинтаксична модель формування лексичної компетентності в індонезійському усному мовленні ґрунтується на таких принципах:

- Циклічність:

кожен змістовий і тематичний модуль розглядається як цикл, в якому підсистеми вправ виконуються у відповідній послідовності. Кожен навчальний цикл будується відповідно до підходів та принципів навчання, викладених у, з використанням методів та засобів навчання, описаних у тих же підрозділах;

- Системність:

усі змістові та тематичні модулі взаємопов'язані між собою, а лексичні одиниці, вивчені на попередніх заняттях, систематично повторюються в наступних модулях;

- Поступовість:

лінгвосинтаксична модель застосовується в навчальному процесі поступово. Поступове впровадження включає серію змістово-тематичних модулів, кожен з яких має свої цілі, обсяг лексичних одиниць та підсистему вправ;

- Доцільність:

цей принцип мовної дидактичної моделі передбачає постановку досяжних цілей у процесі навчання, відбір обсягу лексики, яку учні можуть засвоїти в змістових і тематичних модулях, та використання комплексів вправ, що відповідають змісту та етапу розвитку лексичних навичок;

- Наочність:

модель має бути візуалізована у вигляді схеми, що відображає її компоненти та їхні взаємозв'язки [4].

Висновки

На основі аналізу наукової літератури з дактильної мови було відібрано лексичні одиниці, продемонстровано та розроблено підсистему вправ для формування лексичної компетентності в усному мовленні індонезійської мови, а також розроблено модель організації навчального процесу.

Критеріями відбору лексичних одиниць є тематична, ситуативна, семантична та функціональна цінність, культурна маркованість, історико-культурна цінність, дериваційна цінність, частотність та тематичний обсяг. Критеріями відбору міні-текстів є: тематичний зміст, адекватність як репрезентація навчального матеріалу, багатство лексичних одиниць, відповідність мовленнєвому досвіду учнів, у випадку аудіо-відео матеріалів - співвідношення між вербальною та невербальною інформацією, якість презентації аудіо-відео тексту. Для візуальних матеріалів критерії відбору включають якість та естетичність зображень, інформативність, деталізацію, відповідність зображеного словниковому запасу учнів, автентичність та доречність зображень.

Підсистема вправ включає різні типи вправ, що виконуються послідовно у чотири етапи: І етап - оволодіння когнітивними та метакогнітивними стратегіями вивчення лексики; ІІ етап - сприйняття, розпізнавання та запам'ятовування форми, значення та функції слова; ІІІ етап - речення-підказки, автоматизація рецептивної та репродуктивної поведінки на комбінованому рівні діалогу; ІУ етап - ситуативно- комунікативний.

Авторська методична модель включає наступні компоненти: цілі та очікувані результати навчання, об'єкти навчання, предмет навчання, навчальні дисципліни, зміст навчання, методи навчання, форми організації навчання, навчальні матеріали, адміністративні форми.

Література:

1. Буровська, О. А. Лінгвістичний аналіз економічної термінології в індонезійській мові. 2018. Філологія. 6 (50). С. 7-10. https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2018-167VI50-01

2. Гладка О. В. Особливості розвитку іншомовної лексичної компетентності студентів-філологів. Видавництво «Код». 2018. С.455-459. https://doi.org/10.31812/ 0564/2049

3. Зеленська, К. Дидактичний інструментарій формування лексичної компетентності учнів старшої школи. Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022. С.107-112.2. https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/11592

4. Кравченко А. О. Методика диференційованого формування англомовної лексичної компетентності в читанні у майбутніх філологів. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. 2019. С. 2-245. http:// scc.knu.ua/upload/iblock/80a/dis_Kravchenko_A_O.pdf

5. Кравченко, А. О. Методичні передумови диференційованого формування англійськомовної лексичної компетентності в читанні майбутніх філологів. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2018. С. 55-62, https://doi.org/10.35433/pedagogy.3(94).2018.55-62

6. Ліхачова, Г. В. Диференційоване формування англомовної лексичної компетентності в читанні у майбутніх філологів. МДУ. 2020. С. 1-94. http://scc.knu.ua/ upload/iblock/80a/ di s_Kravchenko_A_O .pdf

7. Мельник, Є. В. Психолого-педагогічні особливості формування англомовної лексичної компетентності з використанням автентичних відеоматеріалів у студентів- філологів 1-го курсу. СумДПУ імені АС Макаренка. 2017. С. 76-83. http://repository.sspu.sumy.ua/handle/ 123456789/7525

8. Рєзнік, В. Г, Носенко, М. М. Навчальні стратегії формування лексичної компетенції студентів-філологів у процесі навчання німецької мови як другої іноземної. Білоцерківський інститут економіки та управління університету «Україна». 2022. С. 27-29. http://rep.btsau.edu.ua/handle/BNAU/8403

9. Фефілова, І. Ю. Використання мнемоніки у процесі формування лексичної компетенції студентів-філологів. Проблеми розвитку, функціонування та методів викладання мов у полікультурному просторі. 2019. 148. С. 2-185. http://eprints.mdpu.org.ua/ id/eprint/ 8321/1/конференция_22.11.2019-.pdf#page=148

10. Шандра Н. А. Розвиток когнітивних навичок у процесі формування іншомовної лексичної компетентності майбутніх ІТ-фахівців. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університ ет у імені Володимира Гнат юка.

2018. 2. С.94-100. http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe? I21DBN= LINK&P21 DBN=UJRN&Z21 ID=& S21 REF=10&S21 CNR=20& S21 STN= 1&S21FMT= ASP_meta&C21 COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=NZTNPU_ped_2018_2_15

11. Шандра Н. А. Формування англомовної лексичної компетентності у професійно орієнтованому писемному спілкуванні майбутніх фахівців з інформаційних технологій в умовах магістратури. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

2019. С. 2-238. http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/12936

12. Щербина М. Б. Методика диференційованого формування англомовної компетентності у діалогічному мовленні майбутніх учителів. Освітні, педагогічні науки. 2021. С. 2-201. http://rep.knlu.edu.ua/ xmlui/bitstream/handle/787878787/5116/ Di s_Щербина%20М.Б..pdf?sequence=1 &isAllowed=y

References:

1. Burovska, O. A. (2018). Linhvistychnyy analiz ekonomichnoyi terminolohiyi v indoneziys'kiy movi [Linguistic analysis of economic terminology in the Indonesian language]. Philology, 6 (50), 167, (рр. 7-10). [in Ukrainian].

2. Hladka O. V. (2018). Osoblyvosti rozvytku inshomovnoyi leksychnoyi kompetentnosti studentiv-filolohiv [Peculiarities of the development of foreign language lexical competence of philology students]. "Code" Publishing House, (рр. 455-459). [in Ukrainian].

3. Zelenska, K. (2022). Dydaktychnyy instrumentariy formuvannya leksychnoyi kompetentnosti uchniv starshoyi shkoly [Didactic tools for forming lexical competence of high school students]. Kharkiv National Pedagogical University named after GS Skovoroda, (рр. 107-112). [in Ukrainian].

4. Kravchenko A. O. (2019). Metodyka dyferentsiyovanoho formuvannya anhlomovnoyi leksychnoyi kompetentnosti v chytanni u maybutnikh filolohiv [Methodology of differentiated formation of English lexical competence in reading among future philologists]. Kyiv National University named Taras Shevchenko, Ministry of Education and Science of Ukraine, (рр. 2-245). [in Ukrainian].

5. Kravchenko, A. O. (2018). Metodychni peredumovy dyferentsiyovanoho formuvannya anhliys'komovnoyi leksychnoyi kompetentnosti v chytanni maybutnikh filolohiv [Methodological prerequisites for the differentiated formation of English-language lexical competence in the reading of future philologists]. Bulletin of Zhytomyr Ivan Franko State University pedagogical sciences, (рр. 55-62). [in Ukrainian].

6. Likhachova, G. V. (2020). Dyferentsiyovane formuvannya anhlomovnoyi leksychnoyi kompetentnosti v chytanni u maybutnikh filolohiv [Differentiated formation of English lexical competence in reading among future philologists]. Moscow State University, (рр. 1-94). (in Ukrainian). [in Ukrainian].

7. Melnyk, E. V. (2017). Psykholoho-pedahohichni osoblyvosti formuvannya anhlomovnoyi leksychnoyi kompetentnosti z vykorystannyam avtentychnykh videomaterialiv u studentiv-filolohiv 1-ho kursu [Psychological and pedagogical features of formation of English lexical competence with the use of authentic video materials in 1st year philology students]. SumDPU named after AS Makarenko, (рр. 76-83). [in Ukrainian].

8. Reznik, V. G., Nosenko, M. M. (2022). Navchal'ni stratehiyi formuvannya leksychnoyi kompetentsiyi studentiv-filolohiv u protsesi navchannya nimets'koyi movy yak druhoyi inozemnoyi [Educational strategies for the formation of lexical competence of philology students in the process of learning German as a second foreign language]. Bilotserk Institute of Economics and Management of the University "Ukraine", (рр. 27-29). [in Ukrainian].

9. Fefilova, I. Yu. (2019). Vykorystannya mnemoniky u protsesi formuvannya leksychnoyi kompetentsiyi studentiv-filolohiv [Use of mnemonics in the process of formation of lexical competence of philology students]. Problems of development, functioning and methods of language teaching in a multicultural space, 148, (рр. 2-185). [in Ukrainian].

10. Shandra N. A. (2018). Rozvytok kohnityvnykh navychok u protsesi formuvannya inshomovnoyi leksychnoyi kompetentnosti maybutnikh IT-fakhivtsiv [Development of cognitive skills in the process of formation of foreign language lexical competence of future IT specialists]. Scientific notes of Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk. Series: pedagogy, (2), (рр. 94-100). [in Ukrainian].

11. Shandra N.A. (2019). Formuvannya anhlomovnoyi leksychnoyi kompetentnosti u profesiyno oriyentovanomu pysemnomu spilkuvanni maybutnikh fakhivtsiv z informatsiynykh tekhnolohiy v umovakh mahistratury [The formation of English lexical competence in professionally oriented written communication of future information technology specialists in the conditions of a master's degree]. Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk, Ministry of Education and Science of Ukraine, (рр. 2-238). [in Ukrainian].

12. Shcherbina M. B. (2021). Metodyka dyferentsiyovanoho formuvannya anhlomovnoyi kompetentnosti u dialohichnomu movlenni maybutnikh uchyteliv [Methodology of differentiated formation of English language competence in dialogic speech of future teachers]. Educational, pedagogical sciences. Kyiv National Linguistic University, (рр. 2-201). [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru