Новітні фемінітиви як відображення суспільних викликів сьогодення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти,

НОВІТНІ ФЕМІНІТИВИ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СУСПІЛЬНИХ ВИКЛИКІВ СЬОГОДЕННЯ

Леся ЗАВОДНА, методист кабінету

редакційно-видавничої діяльності

Мирослава МАЗУРОК, методист кабінету

редакційно-видавничої діяльності

м. Рівне

Анотація

Статтю присвячено фемінітивам - назвам жінок за сферою діяльності, професією, посадою, соціальним станом, родинними зв'язками тощо. Доведено, що це явище в українській мові не нове, а навпаки, вважається питомою рисою української мови як системи.

Обґрунтовано, що структура української мови має низку суфіксів, за допомогою яких утворюють фемінітиви, але на сьогодні найбільш продуктивними вважаються -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес-, -ш-, -ичк(-ічк-), -их-, завдяки яким від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. На відповідних прикладах детально проаналізовано моделі творення фемінітивів, зокрема продемонстровано, що суфікси -ш-, -их-, утворюючи фемінітиви, вносять до лексичного значення слова додатковий компонент (генеральша, директорша); одні форми слів жіночого роду із суфіксами -ичк(-ічк-), -их(а) -ш(а) не відповідають нормам літературної мови, надаючи словам фамільярного або й зневажливого значення (керівничка, фізичка, професорша, дикторша), а інші утворюються лише завдяки заміні (колега - колежанка, посол - амбасадорка); неабиякою «родзикою» у творенні фемінітивів є «чарівне» слово пані (пані генерал, пані президент, пані міністр).

Ключові слова: нова редакція Українського правопису, маскулінітив, фемінітив, фемінні новотвори, моделі творення фемінітивів.

Annotation

Lesya ZAVODNA, Methodist of the Editorial and Publishing Office, Rivne Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education, Rivne, Ukraine

Myroslava MAZUROK, Methodist of the Editorial and Publishing Office Rivne Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education, Rivne, Ukraine

MODERN FEMINITIVES AS REFLECTION OF THE SOCIAL CHALLENGES OF NOWDAYS

The article is devoted to femininities, ie the names of women by field of activity, profession, position, social status, family ties, etc. It is substantiated that this phenomenon is not new in the Ukrainian language, but on the contrary, is considered a specific feature of the Ukrainian language as a system. Accordingly, the subject of the study of femininities scientists consider as: the category of «femininity», «names offemales», «names of women», «names of feminine beings», «names of women», «femininates» and «femininities», «feminine dominant» and «feminine innovation», «motion», etc.

It is confirmed that the structure of the Ukrainian language has a number of suffixes with which to form femininities, but today the most productive among them are the suffixes: -k-, -yc(ya), -yn(ya), -es-, -sh -, -yh, -ychk(-ichk-), -yh. Thanks to them that we form nouns from masculine nouns to denote females. Using a number of examples, models of femininity creation are analyzed in detail, in particular, it is demonstrated that the suffixes -sh-, -yh-, forming femininities, add an additional component to the lexical meaning of the word (general, director); some forms of feminine words with the suffixes -ychk(-ichk-), -ih (a) -sh (a) do not meet the norms of literary language, giving words of familiar or derogatory meaning (manager, physicist, professor, announcer), and some innovations are formed only due to replacement. Remarkable «spark» in the creation offemininities is the «magic» word of Mrs. (Mrs. General, Mrs. President, Mrs. Minister).

The authors are convinced that feminists have withstood the test of time and are now one of the largest lexical subsystems of the Ukrainian language.

Key words: new edition of Ukrainian spelling, masculine, feminitive, feminine innovations, models of creating femininities.

Постановка проблеми

Ще донедавна жінки були позбавлені можливості навчатися й здобувати освіту. Сьогодні їхня роль у суспільстві змінилася - вони досягають професійних вершин у науці, програмуванні, інженерії, політиці, у сфері соціальної роботи, управлінні, економіці, бізнесі, опановують різні види мистецтв, займаються спортом, вступають до війська. У зв'язку з цим логічним і правильним буде вживання фемінітивів - назв жінок за сферою діяльності, професією, посадою, соціальним станом, родинними зв'язками тощо. Нині фемінітиви неабияк на слуху, адже в суспільстві жваво обговорюють не лише їхнє вживання, а й доцільність творення загалом. Якщо раніше такі лексичні одиниці використовувалися лише у розмовному чи художньому мовленні, а в словниках зазвичай позначалися як зневажливі, як-от продавщиця, математичка чи бухгалтерка, то сьогодні вони вживаються в усіх сферах мовлення, включно з науковою та офіційно-діловою.

Однак варто зауважити, що є чимало тих, хто сприймає фемінітиви як явище на рівні чогось надмірного та суперечливого, адже це, мовляв, «знущання над мовою» або «не гарно звучить». Також нерідко можна почути, що начебто більшість таких слів ускладнюють мову, невластиві для неї, особливо ті з них, що використовуються для опису професійної діяльності або є запозиченнями чи навіть неологізмами, адже звучать дивно й неоковирно.

Що ж таке фемінітиви, звідки вони з'явилися та чи притаманні українській мові, як утворюються та чому їх варто вживати, а також те, який це має соціальний вплив на суспільство, спробуємо з'ясувати у нашому дослідженні.

Аналіз наукових досліджень і публікацій

Предмет дослідження фемінітивів науковці розглядають по-різному, зокрема як: категорію «жіночість», найменування жінок (О. Земська); «назви істот жіночого роду», «назви жіночого роду» (І. Ковалик); «назви осіб жіночої статі» (Л. Родніна); «фемінативи» (А. Архангельська, З. Валюх, О. Тараненко, М. Федурко, А. Загнітко); «фемінітиви» (М. Брус, С. Семенюк, Л. Кислюк); «назви осіб жіночої статі», «назви жінок» (А. Архангельська); категорію «nomina feminine», «фемінінний домінант», «фемінінний новотвір» (А. Архангельська); «моцію» (Н. Клименко).

Дискусійним аспектам творення й використання фемінітивів у сучасній українській літературній мові присвятили свої праці А. Архангельська, М. Вербовська, Г. Волчанська, І. Ковалик, М. Кутня, О. Малахова, О. Синчак, М. Маєрчик, О. Пономарів, С. Семенюк та ін. Питання існування й уживання фемінітивів розглядають сучасні дослідники, серед яких А. Акуленко, А. Бречко, О. Даниліна, Л. Денисенко, О. Масалітіна, Л. Масенко, Є. Чак та ін. Проблему використання означених мовних одиниць у внутрішній документації підприємств порушив О. Клименко.

Ґрунтовну працю - «Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціонування» - представила дослідниця історії українських фемінітивів Марія Брус (2019), в якій окреслила етапи зародження, становлення та формування категорії жіночості на різних часових зрізах, з'ясувала проблеми історичного вивчення фемінітивів, застосування методики лексичного, словотвірного, функціонального аналізу, діахронного і синхронного підходів, описала низку лінгвістичних понять і термінів тощо.

Неможливо оминути увагою і «Словничок фемінітивів для прес-офіцерів та прес-офіцерок територіальних управлінь Державної служби України з надзвичайних ситуацій», авторкою якого є Галина Плачинда (2018). Представлене видання - одна з небагатьох спроб у лексикології донести загалу, що чітко артикулювати жінок в усіх суспільних процесах є важливою потребою сьогодення.

Незважаючи на чималу низку праць, присвячених фемінітивам, питання щодо їхнього творення, вживання й використання і надалі залишається надзвичайно актуальним.

Мета статті - з'ясувати, що таке фемінітиви, обґрунтувати наявні моделі творення та правила їхнього вживання в сучасній українській мові.

Виклад основного матеріалу дослідження

22 травня 2019 року Кабінет Міністрів України схвалив нову редакцію Українського правопису, який враховує новітні мовні явища. Незважаючи на те, що із майже 300 сторінок цього правопису фемінітивам присвячено лише десять рядків (Український правопис, 2019, с. 27), це «нововведення» нині в Україні обговорюють чи не найбільше. Правописом було затверджено використання та найпродуктивніші моделі творення фемінітивів - іменників жіночого роду на позначення професій і посад жінок, альтернативних або парних до аналогічних понять чоловічого роду. Нова норма регламентує способи творення фемінітивів, але не пропонує ніяких жіночих назв посад чи професій і не зобов'язує їх використовувати, якщо мовець не відчуває у цьому потреби або не сприймає того чи іншого слова на фонетичному чи конотативному рівнях, лише подає суфікси, за допомогою яких ці назви можна утворити.

Звідки ж у нашій мові з'явилися фемінітиви? Насправді - це явище не нове й не данина моді, навпаки, його вважають питомою рисою української мови як системи. Так, статусу сформованих номінативних одиниць давні назви жінок набули за спільнослов'янської доби. Це передусім найменування осіб за родинними зв'язками та частина похідних слів, що виникла у праслов'янській мові: назви жінок за діяльністю, станом, стосунками, віковими та іншими ознаками. Вони й увійшли до текстів перших пам'яток української писемності «Руська правда» (ХІ ст.): дщерь, госпожа, жена, кормилиця, мати, матерь, ремествениця, сестра, а також «Слово о полку Ігоревім» (ХІІ ст.): дтва, дпвица, дтвка, жена, мати, Богородица (Терещук, 2021).

Філологиня Анастасія Бречко зауважує, що першим фемінітивом, який фіксують найдавніші писемні пам'ятки, було слово княгиня. Із часом їхня кількість невпинно зростає. Так, якщо в першому українському друкованому словнику - «Лексисі» Лаврентія Зизанія (1596) - було сім найменувань осіб жіночої статі (горбата, дочка, медведиця, молодиця, невістка, скорчена, сляка, скорчена), то «Словарь української мови» Бориса Грінченка (1907-1909) нараховує їх уже 935, зокрема професорка, наступниця, своякиня, злидарка та ін. (Бречко, 2020).

У «Російсько-українському словнику» Агатангела Кримського (1924-1933) знаходимо такі поняття-фімінітиви, як: делегатка, інструкторка, інспекторка, друкарка, мулярка, медичка, лікарка, надихачка, викладачка, професорка, демократка, виборниця, законодавиця, чинниця (діячка), з'ясовниця, віддячниця, заступниця, заводовласниця, коштодавиця, виконавиця, а в «Російсько-українському словнику ділової мови» Миколи Дорошенка (1930) - виховниця, володілиця, доглядниця, друкарниця, видавниця, висловниця, свідчиця, статистиця, державиця, владниця та ін. (Лозова, 2020). А от найбільший український «Словник сучасної української мови» в 11 томах (1970-1980) містить уже близько 3500 фемінітивів. Починаючи із 1991 р., ситуація змінюється на користь фемінітивів, а із 2005 р. і до сьогодні їхнє вживання збільшилося приблизно у 10-11 разів.

Таким чином, можемо констатувати, що чим ближче до сьогодення, тим кількість фемінітивів в українській мові збільшується. Їхнє використання у жодному разі не ображає та не принижує жінку, навпаки, це хороший інструмент показати, що в Україні жінка є активною діячкою в усіх суспільних процесах.

Структура української мови має низку суфіксів (зокрема в українській мові їх аж 13, тоді як у російській - лише 4), за допомогою яких утворюються фемінітиви, але на сьогодні найбільш продуктивними є суфікси: -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес-, -ес-, -ш-, -их-, -ичк(-ічк-). Саме завдяки їм від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі (див. табл.).

Таблиця

Моделі творення фемінітивів

Зважаючи на викладене вище, проаналізуємо творення деяких фемінітивів детальніше:

1. Якщо можемо утворити фемінітив за допомогою суфікса -к-, який є найуживанішим, бо поєднується з різними типами основ, то утворюємо його. Якщо з -кне вдається (наприклад, від фахівець, кравець, верстальник, порадник), тоді вдаємося до суфікса -ин-, який сполучаємо з основами на -ець (фахівчиня, кравчиня) чи -иц-(я), який приєднуємо до основ на -ник (верстальниця, порадниця) або -ень (учениця). Зауважимо, що найчастіше людям не подобаються слова, що закінчуються на суфікс -ин-(я). Однак і тут є спірні моменти: чомусь рабиня, господиня чи берегиня сприймаються нами як належне, що не скажеш про такі фемінітиви-новотвори, як членкиня, мисткиня, біологиня та ін.

2. Деякі суфікси можуть утворювати варіанти фемінітивів з однаковим лексичним значенням: акторка і актриса, водійка і водійчиня, мовознавиця і мовознавчиня, етнографка і етнографиня, критикиня і критикеса, фотографка, фотографиня і фотографеса.