Специфіка соматичних фразеологізмів сучасної української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка соматичних фразеологізмів сучасної української мови

Міненко О. В.

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри професійної мовної комунікації Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України, Черкаси

Єремеєва Н. Ф.

кандидат філологічних наук, доцент, професор кафедри професійної мовної комунікації Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України, Черкаси

Крічкер О. Ю.

кандидат історичних наук, викладач кафедри професійної мовної комунікації Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України, Черкаси, Україна

У статті розкрито зміст поняття «фразеологічна одиниця», що розглядається як специфіка засобу когнітивного підходу в дослідженні мови і понятійний апарат когнітивної лінгвістики, включаючи проблеми взаємозв'язку мовної та концептуальної картин світу, визначення концепту як структуруючого елемента картини світу і як культурно значущої сутності, а також концепт світу та відображення процесів концептуалізації часу у різних науках. Проаналізовано фразеологічні одиниці з компонентом антропонімом, що допомагають виявити специфічне для української культури бачення світу та людини, характерні особливості функціонування власних імен у складі фразеологічних одиниць.

На підставі вивченого встановлено, що фразеологію слід вивчати, беручи до уваги всі відомості про мотивацію етимології тієї чи іншої одиниці, аналіз особливостей когнітивних процесів, що лежать в основі утворення вторинних номінацій, контекстуальних та дискурсивних особливостей функціонування, а також визначення культурної конотації та культурно- ціннісної ролі фразеологізму. Для проведення цього дослідження фразеологічних систем найчастіше необхідні соціопсихологічні, світоглядні знання, які б адекватно інтерпретували образну форму, мотивували фразеологізми та архетипічні форми усвідомлення світу. Обгрунтовано, що проблема вивчення фразеологізмів різних мов корелює з основними напрямами антропоцентричної парадигми. Простежено традиційні методи вивчення фразеологічної системи, такі як структурний, граматичний і семантичний, які, безумовно, залишаються авторитетними, але відходять на другий план, оскільки зростає інтерес до лінгвокульторологічного аспекту дослідження. На сьогодні науковці розглядають фразеологізми як «національно-специфічні одиниці мови, що акумулюють культурний потенціал народу».

Ключові слова: фразеологізми, соматизми, мова, фразеосистема, лексема. фразеологічна одиниця мова лінгвістика

SPECIFICITY OF SOMATIC PHRASEOLOGICAL UNITS IN MODERN UKRAINIAN LANGUAGE

Minenko O. V.

Candidate of Philological Sciences, Associate Professor,

Associate Professor at the Department of Professional Language Communication Cherkasy Institute of Fire Safety named after Chornobyl Heroes of National University of Civil Defense, Cherkasy

Yeremeieva N. F.

Candidate of Philological Sciences, Associate Professor,

Professor at the Department of Professional Language Communication Cherkasy Institute of Fire Safety named after Chornobyl Heroes of National University of Civil Defense, Cherkasy

Krichker O. Yu.

Candidate of Historical Sciences,

Lecturer at the Department of Professional Language Communication Cherkasy Institute of Fire Safety named after Chornobyl Heroes of National University of Civil Defense, Cherkasy

The article reveals the meaning of the concept of “phraseological unit”,

which is considered as a specific tool of the cognitive approach in the study

of language and the conceptual apparatus of cognitive linguistics, including

the problems of the relationship between linguistic and conceptual world pictures, the definition of the concept as a structuring element of the world picture and as a culturally significant entity, as well as the concept of the world and the reflection of time conceptualization processes in various sciences. The analyzed phraseological units with the anthroponymic component help to reveal the vision of the world and man specific to Ukrainian culture, the characteristic features of the functioning of proper names in the composition of phraseological units.

On the basis of what has been learned, it is established that phraseology should be studied, taking into account all the information about the etymological motivation of this or that unit, the analysis of the features of cognitive processes underlying the formation of secondary nominations, contextual and discursive features of functioning, as well as the determination of cultural connotation and culture - and value oriented role of phraseological unit. In order to carry out this study of phraseological systems, socio-psychological and worldview knowledge is most often required for adequate interpretation of the figurative form, motivation of phraseological units and archetypal forms of world awareness.

The opinion that the problem of studying phraseological units of different languages correlates with the main directions of the anthropocentric paradigm is substantiated. The traditional methods of studying the phraseological system, such as structural, grammatical, and semantic, have been traced, certainly remain authoritative, but recede into the background, as interest in the linguistic and cultural aspect of research is growing. Today, scientists consider idioms as “nationally specific units of language that accumulate the cultural potential of the people”.

Key words: phraseological units, somatisms, language, phraseological system, lexeme.

Постановка проблеми

Немає такої галузі життя, буття народу, які б не були відображені в усталених зворотах. Засвоюючи фразеологізми, ми опановуємо мовні скарби, вчимося говорити влучно, образно, виразно. Завдяки цілісності, нерозкладності, стійкості та відтворюваності фраземи часто функціонують як крилаті вислови і наукові поняття. Фразеологізми будь-якої мови є лінгво- семіотичним феноменом, формуючи особливу «підмову», одне з концентричних кіл мови, у якому в усталеній формі зберігаються і транслюються уявлення етносу про світ, культура й історико-міфо- логічна інтеріоризація дійсності та внутрішнього рефлексивного досвіду народу. Х. Касарес зауважував, що «у цих еліптичних формулах, які були відшліфовані і залишені у спадщину нащадкам», відбита вся історія наших предків, уся психологія, все приватне та громадське життя і, крім того, «забуті перекази, викорінювані забобони, обряди, звичаї, народні ігри, занедбані pемесла, суперництво між сусідніми селами, незначні події, пам'ятні в житті лише одного села чи однієї родини» [9]. Психологічним підґрунтям фразеологічної стереотипізації є головне прагнення людини вилучити з наявної ситуації все, що в ній є корисного, і відкласти про запас у вигляді рухливої звички, щоб використати її у ситуаціях того самого типу.

Мета розвідки - установити семантико-куль- турологічну специфіку фразеологічного соматичного коду на матеріалі словника Б. Грінченка, з'ясувати роль концептів-соматизмів у фразеотво- ренні. Зважаючи на досить великий масив фразеологізмів з відповідними концептами ми вдалися до аналізу тих зворотів, які містять найуживаніші фразеолексеми-соматизми: зуб, груди, плече, шия, живіт, лікоть, серце, губа, голова.

Фразеологізми є своєрідною етнокультурною рефлексією мовця в комунікативній ситуації, адже він свідомо або підсвідомо співвідносить власне емоційно-оцінне ставлення та ціннісну орієнтацію зі змістом знака, а «образний зміст звороту - з еталонами та стереотипами культурно-національного світобачення й розуміння світу» [10].

Предмет та об'єкт дослідження

Українська фразеологія ґрунтується на міцному фундаменті етнографічних, фольклористичних, етнолінгвістичних, загальнофілологічних, лекси- ко-фразеографічних праць О. Потебні, М. Сум- цова, І. Франка, М. Костомарова, М. Номиса, П. Чубинського та багатьох інших. Українські мовознавці досліджували різні аспекти фразеології. Семантику фразеологізмів вивчали Б. Ларін, Л. Булаховський, Л. Авксентьєв, М. Алефіренко, Ю. Прадід, Л. Юрчук. Стилістичний аспект цікавив Д. Баранника, Г. Їжакевич, Р. Зорівчак,

І.Гнатюк, В. Калашника, В. Коптілова. Історія, становлення й етимологія ФО були в центрі уваги О. Горбача, М. Демського, А. Івченка, Л. Коломієць, В. Мокієнка та інших. Згадані монографії: «Фразеологія української мови» Л. Скрипник, «Формування фразеологічного фонду української літературної мови (кінець XVIII - початок XIX ст.)». О. Юрченка, «Українська фразеологія: чому ми так говоримо» Ф. Медведева, «Фразе- отворення в українській поетичній мові радянського періоду: семантико-типологічний аспект» (1985) В. Калашника, «Теоретичні питання фразеології» М. Алефіренка, «Фразеологічна ідеографія (проблематика досліджень)» Ю. Прадіда, «Українська народна фразеологія: ономатологія, ареали, етимологія» А. Івченка, «Нариси з української фразеології:психокогнітивний та етнокультурний аспекти» О. Селіванової та ін. дають можливість глибше познайомитися з проблемами дослідження ФО.

Виклад основного матеріалу

Чільне місце у фразеологічному мовному фонді посідають соматичні стійкі звороти - ФО з компонентом на позначення частини тіла людини. Соматична фразеологія (Сф) постає однією з найуживаніших і комунікативно значущих ланок у фразеосистемі української мови. Це зумовлено належністю сома- тизмів до найдавнішого шару лексики, прозорістю функцій частин тіла, що сприяє їх легкому алегоричному осмисленню.

Фразеологізми із соматичним компонентом, які, за підрахунками Р.М. Вайнтрауба, становлять приблизно 30% фразеологічного складу будь-якої мови [2, с. 162], позначають у суперконцепті ЛЮДИНА переважно притаманні частинам тіла функціональні властивості і представляють про- позиційно-диктумний і змішаний типи мотивації.

Соматична лексика - одна з найбільш стародавніх універсальних лексичних груп і один з актуальних об'єктів дослідження в порівняльно-історичних, структурно-порівняльних і лінгво- культурологічних працях вітчизняних і закордонних лінгвістів, що виділяють цей пласт лексики зазвичай першим у лексико-тематичній системі будь-якої мови (Ю.Ю. Аваліані, Д.А. Базарова, Ф. Богданова, Р.М. Вайнтрауб, Ф.О. Вакк, Г. Гак та ін.).

Причиною постійної уваги до соматизмів є той факт, що процес усвідомлення себе серед навколишньої дійсності і визначення як особи людина почала з відчуттів, що виникають безпосередньо через органи чуття і частини власного тіла. Людське тіло виявилося одним з найдоступніших для спостереження і вивчення об'єктом, і слова, що позначають частини тіла людини, так само давні, як і сама людська свідомість.

За допомогою цих «інструментів» пізнання людина почала орієнтуватися в просторі й часі, виражаючи своє ставлення до світу. Еталоном просторової орієнтації людини є анатомічна орієнтація її тіла: передня частина - та, де розташовані її органи чуття, органи зору, задня - сторона спини, що відображає структурний асиме- тризм людського.

Уперше в лінгвістичний ужиток термін «соматичний» був уведений Ф.О. Вакком, який, розглядаючи фразеологізми естонської мови з назвами частин людського тіла, назвав їх соматичними. Він зробив висновок, що вони походять з найдавніших пластів фразеології і становлять найбільш споживану частину фразеологізмів естонської мови.

Терміни «соматизм», «соматичний» мають різні тлумачення. Згідно з широким тлумаченням, соматизми, соматичний (від грецького soma (somatos) тіло) - це засоби позначення явищ, що належать до сфери тілесності. У вужчому сенсі соматизм - це будь-яка значуща ознака положення або рух особи і всього тіла людини (Е.М. Вереща- гін, В.Г. Костомаров), тобто термін, що охоплює всі форми однієї з невербальних мов - соматичної мови, що включає жести, міміку, пози і різноманітні симптоми душевних рухів і станів.

Термін «соматичний» використовується в біології і медицині в значенні «пов'язаний з тілом людини, тілесний» і протиставляться поняттю «психічний». У мовознавстві він починає активно застосовуватися з другої половини XX століття в дослідженнях, що відображають у своїй семантиці все те, що належить до сфери тілесності.

На думку Ю.Д. Апресяна, мовна картина світу, яка створюється фразеологізмами, антропоцен- трична, що виражається в її орієнтації на людину, тобто людина є мірою всіх речей. Значення цілої низки базових слів і фразеологізмів сформувалося на основі антропоцентричного розуміння світу - голова колони, шийка пляшки, ніжка столу, прибрати до pук, палець об палець не ударити, на кожному кроці й ін.

Широке вживания соматизмів у складі одиниць фразеологізмів значною мірою зумовлене тим, що соматизми є одними із найдавніших шарів лексики різних мов і входять у ядро основного складу словникового фонду мови.

Характерною межею соматичної фразеології є наявність у слов'янських мовах численних аналогів, дуже близьких за образною спрямованістю словосполучень. Ця особливість різко відрізняє соматичні фразеологізми від інших тематичних груп одиниць фразеологізмів.

Чому ж назви частин тіла так продуктивно використовуються у метафоричних універсаліях? Справа у тому, що у разі назви нового об'єкта в людини виникає асоціація насамперед з тим, що їй добре знайоме, що постійно знаходиться при ній. Насамперед людина порівнює навколишні предмети із самою собою, з частинами свого тіла. Завдяки тому, що частини тіла постійно перебувають перед очима, вони і стають своєрідними еталонами для порівняння.

Проте у разі створення метафор назви частин тіла різною мірою продуктивні: одні використовуються дуже рідко, а інші, навпаки, дуже часто.

Найбільш продуктивними виявляються сома- тизми, функції яких в організації людини найбільш ясні, з цим же пов'язана легкість їх переосмислення. Людина пізнає навколишній світ через відчуття за допомогою різних органів (вухо, око, ніс), здійснює різноманітні дії за допомогою рук, ніг, голови, плечей. Соматичні фразеологічні одиниці виражають емоції людини і її ставлення до навколишнього середовища.

Характерною особливістю фразеологізмів слід вважати їхню здатність передавати прояви духовного i матеріального життя за допомогою слів компонентів, що позначають фізичні, матеріальні процеси, властивості, стани, що сприймаються зором, слухом, які доступні кожній здоровій людині. Такими і є слова-соматизми. Деякі вчені виділяють натуральні соматичні і конвенціональні соматичні фразеологізми.

Загальною назвою людського організму було тіло. Оскільки воно зовні покрите шкірою (псл. *skora), у результаті переосмислення ця назва перенеслась на позначення верхнього покриву інших реалій - звідси шкірка, скорина тощо. Розглянемо деякі лексеми на позначення частин тіла. Наприклад, лексема живіт (д.-р. - животъ, що походить від псл. *zivote) у значенні «частина тіла» фіксується в пам'ятках аж з XV століття, тому більшість учених уважає, що вихідним значенням було «життя».

Ми ж припускаємо, що первісною була семантика «частина тіла». Аргументуємо це такими міркуваннями: 1) слова з конкретним значенням передували абстрактним; 2) лексема животъ - суфіксальна, секундарна; 3) у праслов'янській мові існували дієслова *ziti та антонім до нього *merti; 4) віддієслівні похідні з процесуальним значенням утворювалися переважно суфіксом *це (пор. оучению, житью, хождению). Оскільки живіт був дуже вразливим щодо тодішньої зброї й поранення його призводило до смерті, то з'явилось вторинне значення - «життя». Як зазначає В.В. Німчук, у давньоруську пору пізніше цим словом позначали ще і «спадщину», «майно» [6, с. 165], іноді - «силу». Очевидно, звичка брати із собою в дорогу їжу з часом трансформувалася у звичку брати із собою речі, необхідні для прожиття в мандрівці. У результаті зміни позначуваного словом об'єкта розвинулася сема «майно», хоча лексема залишилася та ж. Про давнє вживання слова живіт y значенні «життя» свідчать численні українські фразеологізми з цією лексемою. Наприклад, класть/ покласти живіт означає «гинути, вмирати, захищаючи, відстоюючи кого-, що-небудь». Тобто тут класти живіт означає буквально «класти життя» (ФСУМ, 292). Так само укорочувати живіт має значення «укорочувати віку» (СУМБГ, Т 1, 480), тобто призводити до насильницької смерті). Про розвиток семи «сила» у структурі слова живіт свідчить фразеологізм мов на живіт (СУМБГ, Т 1, 480), що означає «дуже сильно» (ФСУМ, 292). Як бачимо, пройшовши низку семантичних модифікацій, слово живіт у наш час знов згорнуло свої значеннєві варіанти до одного - «частина людського тіла».

Соматизм зуб у процесі історичного розвитку мови зазнав транссемантизації. Первісно він вживався зі значенням «кілок», про що свідчить фразеологізм гострити зуби (СУМБГ, Т 2, 187) зі значенням «намір на когось напасти. «Кілок (зуб) гострили, щоб порахуватися з кимось, а потім носили його із собою (мали при собі) до слушного часу» [7, с. 17]. Фразеологізм є досить поширеним і в інших слов'янських мовах, що свідчить про давність звичаю гострити кілок. В українській етнокультурі зуби - символ обмови. Їх можна розглядати як своєрідні ворота, проходячи через які набуває звучання сформована думка, тобто з індивідуальної стає відомою ще як мінімум одній людині. Тому, якщо не хотіли, щоб про щось дізнався ще хтось, говорили: тримай язик за зубами [2, с. 236]. Очевидно, саме на цій підставі розвинувся фразеологізм брати на зуби у значенні «говорити, підхоплювати що-не- будь сказане доречно» (ФСУМ, 347). На основі того, що під час посмішки показувалися зуби, існує також значення «брати на кпини, висміювати» (ФСУМ, 347).

Про такий розвиток лексеми також свідчать фразеологізми вибілювати зуби, вишкїрти зуби, скалити зуби. Метафорично зуби стали символом сили, що, припустимо, ґрунтувалася на тому, що найсильнішим є захоплення саме зубами. Так, у фразеологізмах типу вирвати зубами, триматися зубами, вирвати з зубів зуб асоціюється саме з намаганням щось утримати або забрати силою. Значення «сила» також розвинулося у фразеологізм зуби прорізуються, що означає «набиратися сили, ставати владним, грізним» (ФСУМ, 348), а в поєднанні зі словами типу знати, розуміти словосполука ні в зуб ногою має значення «аніскільки, зовсім». Лексема зуб насамперед використовується на позначеннях різних відтінків агресивності у стосунках між людьми, а також для передачі крайнього ступеня болю або розпачу [4, с. 236]. Наприклад, у паремії мати зуб ця лексема виявляє себе в значенні «гніватися на кого» (ФСУМ, 348). Зменшено-пестлива назва зубок розвинула значення до «невелика частина», наприклад, часнику або механізму. У фразеологізмі вивчити на зубок з'являється нова сематика «на пам'ять», а споріднені лексеми визубрити означають «завчити неосмисленно» [8].

Соматизми плече, шия, лікоть сприймаються етносом як символи підтримки, опіки, відповідальності (сидіти на плечах/шиї) - «бути під чиєюсь опікою, на чиєму-небудь утриманні, матеріально обтяжуючи когось» (СУМБГ, Т4, 195), ярмо на шию - «обтяжливі обов'язки, зайві ускладнення, клопіт» (ФСУМ, 919), підставляти шию - «1. Брати на себе чиїсь обов'язки, обтяжуючи себе; 2. Ставити себе в цілковиту залежність від кого-небудь» (СУМБГ, Т. 4, 497); нести тягар на плечах - «мати обтяжливі обов'язки, виконувати важку, об'ємну роботу, здійснювати якусь дуже складну справу» (ФСУМ, 905), тримати на плечах - «відчувати відповідальність за щось» (СУМБГ, Т 4, 195); спиратися на плече - «знаходити в кому-небудь підтримку, допомогу» (СУМБГ, Т 4, 369). Звільнення від ваги на плечах, шиї аналогізується зі здобуттям волі, полегшенням: скинути ярмо (гніт) з шиї (пліч); скинути тягар із плечей; як гора з плечей звалилась.

На грані тілесного і духовного світу людини перебуває соматизм груди. З одного боку, лексема груди як знак матеріальної субстанції 3 служить квазісимволом захисту, допомоги у зворотах стати грудьми - «мужньо, самовіддано вступити захист кого-небудь» (СУМБГ, 332). З іншого боку, груди є вмістилищем серця, що зумовлює використання знака цього соматизму у зворотах на позначення людських емоцій, психічних станів: хвилювання, переляку (серце як не вискочить з грудей: штовхати в груди; все обривається в грудях; похолонуло в грудях); сильних почуттів радості, туги, відчаю (розпирає груди; розриває груди); як фізичного, так і душевного болю, страждань (тисне груди; тягар/ тяжкий камінь ліг на груди); пригнічення (з каменем у грудях) тощо. Простежується регулярна варіативність компонента груди із соматизмами серце, душа у фразе- мах переважно зі значеннями негативних емоцій і станів, що співставляються із тягарем, холодом чи жаром (ФСУМ, 200).

Широкий спектр функціональних властивостей мас соматизм серце, що позначається на семантиці фразеологізмів із цим компонентом. Слід зазначити, що вся складність дослідження символів, образів, міфологем серця полягає в тому, що воно не лише вмістилище емоцій, серце - це центр життя взагалі, фізичного, психічного і душевного. Саме в цьому, на наш погляд, можна вбачати зв'язок серця з архетипом сонця як символом джерела життя. Серце використовується у зворотах як метонімічне позначення людини: позитивні характеристики людини передаються метафоричними атрибутами велике, золоте (доброта, чуйність), відкрите (доброзичливість, відвертість), гаряче (здатність кохати), живе (небайдужість) (ФСУМ, 793), щирим серцем робить (наполегливо щось робити) (СУМБГ, Т 4, 116), негативні уподібнюють серце до каменю, черствого хліба (кам'яне серце - «жорстока, бездушна людина»; зачерствіле, порожнє серце - «нечуйна, байдужа людина», з серця, серця додати - «розлютити когось» (СУМБГ, Т 4, 116).

Значення фразем із соматизмом губи зумовлені мімічними стереотипами психоемоційних станів презирства, гніву чи образи. Губу закопилити - «1. надутися, розсердитися; 2. надавати обличчю поважного, зверхнього вигляду» (СУМБГ, Т. 1, 334). Соматизм робити з губи халяву «не виконувати обіцянку» (СУМБГ, Т 1, 334). Розпустити губи - «1. багато говорити; 2. брехати; 3. плітку- вати». На всю губу - «1. Жити дуже добре, розкішно, багато, без ніяких обмежень» (СУМБГ, Т 1, 334).

Широкий семантичний спектр мають фра- земи із соматизмом голова на позначення психоемоційних станів. Аналіз усього спектра значень зворотів із соматизмом голова в українській фразеосистемі доводить сумнівність твердження

О.Д. Шмельова про те, що «як умістилище емоційного життя людини серце та кров протиставлені голові та мозку, в яких локалізується інтелектуальне життя людини, її пам'ять» [3]. Соматизм голова пов'язаний із розумовою активністю, про що свідчить фразеологізм бути головатим - бути дуже розумним, кмітливим. У голову покладати - «думати про щось» (СУМБГ, Т. 1, 301). Соматизм голова пов'язаний безпосередньо зі сферою життя людини, а відсутність сприймається як смерть (наложити головою, лягти головою) «загинути, вмерти» (СУМБГ, Т 1, 301). Фраземи із сома- тизмом голова є позначенням керівництва, значущості (цвіль голови) - «хто-небудь молодий, недосвідчений, нерозумний» (СУМБГ, Т. 1, 301); за твоєю головою - «бути під чиємо-небудь керівництвом» (СУМБГ, Т 1, 301).

Як бачимо, багато соматизмів, маючи власну мовну семантику, характеризуються додатковим культурним смислом, певною символічною значущістю, що утвердилися в культурній традиції народу.

Фразеологізми із соматичними компонентами зберігають у своїй внутрішній формі мовну символіку української свідомості, особливості національного характеру, культуру, звичаї, обряди, традиції народу і транслюють ці знання наступним поколінням. Зібраний та проаналізований фактичний матеріал дає змогу зробити певні узагальнення, висновки й визначити перспективи подальшого його дослідження.

Висновки і перспективи подальших розробок

Питома лексика української мови зазнавала в ході історичного розвитку змін не тільки на рівні фонетичного складу, граматичної структури, але й з погляду семантики. Ці зміни зумовлені як вну- трішньомовними факторами, так і екстралінгваль- ними чинниками. Значенневі зрушення можуть спричинятися і зміною сфери вживання лексеми, переходом її до іншого мовного стилю чи жанру, в яких вона функціонує. Щодо соматичної лексики як компонента фразеологізмів, то, на нашу думку, чинниками її семантичних зрушень, крім зазначених факторів, є уявлення давньої людини про природу свого організму, функціональне призначення певних органів, ступінь їх важливості для життєдіяльності. Саме у фразеологізмах носії мови відтворюють особливе бачення світу, тої чи іншої ситуації. Фразеологічні одиниці використовують для того, щоб описувати світ, навколишнє середовище, інтерпретувати, оцінювати і висловлювати своє суб'єктивне ставлення до всього, що нас оточує.

Фразеологічні одиниці мають образно-символічну основу та відбивають позамовну дійсність. Вивчення фразеологізмів у мові, зокрема з лінгвокультурного погляду, дає нам можливість виявити специфічні риси мовної картини світу української нації, окремого соціуму, життя якого зумовлене особливостями світосприйняття, системою моральних цінностей, норм і принципів виховання.

Досліджений матеріал свідчить, що одиниці соматичної групи лексики підлягають різноманітним значеннєвим модифікаціям. Перспективу подальших наукових досліджень у цьому напрямі вбачаємо в поглибленому вивченні фразеологічної картини світу, сформованої тривалим часом існування й розвитком українського етносу, на матеріалі ширшого спектра семантико-когнітивних та лінгвокультурологічних праць, творів українських та зарубіжних письменників для виявлення їхніх спільних і відмінних рис.

ДЖЕРЕЛА

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. Київ- Ірпінь, 2001. 1440 с.

2. Фразеологічний словник української мови: в 2-х кн. / уклад.: Л. Паламарчук, В. Винник, В. Білоноженко та ін. 2-е вид. Київ : Наукова думка, 1999. Кн. 1-2.

3. Словник української мови / упоряд. з додатком власного матеріалу Борис Грінченко: В чотирьох томах. Т 2, 3. НАН України. Ін-т української мови. Додаток О.О. Тараненка. Київ : Наук. думка, 1996. 558 с.

4. Етимологічний словник української мови: в. 7 т. Т 1-3. Київ : Наукова думка, 1983-1989. Словники України - інтегрована лексикографічна система. Національна академія наук України. Київ : Український мовно-інформаційний фонд, 2001.

SOURCES USED

1. Busel V.T (ed.) (2001) Уеіукуі ЙитаЛпуі slovnyk suchasnoь ukraьnskoь movy [Large explanatory d^tiona^ of the modern икгаіпіап language]. Kyrv-Irpm, 1440 p.

2. Frazeolohichnyislovnykukraiinskoiimovy: v 2-h kn. [Phraseologmal d^tiona^ of the Ukrammn language: іп 2 books.] (1999) / compьers:

L. Palamarchuk, V. Vynnyk, V. Bьonozhenko,

etc., Vol. 2, Kyrv: Naukova dumka, 1999, book. 1-2.

3. Slovnyk ukraьnskoь movy [D^tiona^ of the Ukraine language] (1996) / compьed by Borys Hrinchenko, 4 vols., vol. 2, 3. NAS of Ukrame. In-t ukraьnskoь movy, attachment by

О.О. Taranenka, Kyrv: Nauk. dumka, 558 p.

4. Etymo^^h^slovnykukraьnskoь

movy [Etymologrnal dictionaгy of the Ukraman language] (1983-1989). 7 vols., vol. 1-3. Kyrv: Naukova dumka. Slovnyky Ukraьny - mtehrovana leksykohrafichna systema [Dictionaries of Ukrame - an mtegrated lexkographm system]. Natsrnnalna akademьa nauk Ukraьny, KyA: Ukraьnskyi movno-informatsьnyi fond, 2001.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бергсон А. Собрание сочинений: в 4 т. Москва : Московский Клуб, 1992. Т 1. 336 с.

2. Вайнтрауб Р.М. Опыт сопоставления соматической фразеологии в славянских языках. Труды Самаркандского университета. Вопросы фразеологии. 1975. Вып. 288. № 9.

С.162-170.

3 Винник В.О., Горобець В.Й., Карпова В.Л., Коломієць Л.І., Масенко Л.Т., Німчук В.В., Понамарчук Л.С. Історія української мови: Лексика і фразеологія. Київ : Вища школа, 1983.743 с.

4. Денисюк В.В. Фразеологізми із семантичним центром «зуб» в українській мові XVI - першої половини XVII ст. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики i лексикології української мови : збірник наукових праць, м. Київ, 2007. Вип. 2, кн. 2. С. 236-237.

5. Луценко Н. Восточнославянские этимологии. Лінгвістичні студії : збірник наукових праць. Вип. 14. Донецьк, 2006. 291 с.

6. Німчук В.В. Давньоруська спадщина української мови. Київ : Вища школа, 1992. 412 с.

7. Огієнко І. Історія української літературної мови. Київ : Либідь, 1995. 296 с.

8. Скляренко В.Г. Етимологічні розвідки. Мовознавство, 2010 № 4-5. С. 10-21.

9. Черниш Т.О. Компаративно-зіставне дослідження слов'янської лексики у контексті етимологічних гнізд із близькозначними коренями. Мовознавство. 1998. № 2-3. С. 168-179.

REFERENCES

1. Bergson,A. (1992) Sobrame sochmemy [Collected works], 4 vols., Moscow, vol. 1 [іп Russmn].

2. Vamtraub, R.M. (1975) Opyь sopostavlenьa

somati^es^frazeologьvslavrnnsklh

yazykah[Experienceіпcomparing somatic phraseology in Slavic languages]. Trudy Samarkandskoho un-ta. Voprosy frazeologii [Works of Samarkand University], vol. 288, № 9.

3. Vynnyk, У.О., Horobets, V.Yo., Karpova, V.L., Kolomiiets, L.I., Маsenko, L.T, Nimchuk, V.V., Ponamarchuk, L.S. (1983) Istoriia ukraiinskoii movy: Leksyka і frazeologiia [History of Ukrainian language: Leksyka and frazeologiia]. Kyiv: Vyshcha shkola, 743 p. [in Ukrainian].

4. Denesuik, V.V.(2007) Frazeolohizmy iz

semantychnym tsentrom “zub” v ukraiinskii movi XVI - pershoii polovyny XVII st. [Phraseology from the semantic center “tooth” in the Ukrainian language of the XVI - the first half of the XVII century]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universitetu imeni M.P. Drahomanova. Seriia 10. Problemy gramatyky i leksykolohii ukraiinskoii movy: zb. nauk. prats [Scientific magazine of the National Pedagogical University named after M.P. Drahomanov. Series 10. Problems of grammar and lexicology of Ukrainian language: collection of articles], Vol. 2, book 2, pp. 236-237.

5. Lutsenko, N. (2006) Vostochnoslovianskiie etimolohii [Eastern Slavic etymologies]. Lingvistychni studiii: zb. nauk. prats [Linguistic studies: collection of scientific works], Vol. 14, eds.: Anatolii Zahhnitko, etc. Donetsk: DonNU, 291 p.

6. Nimchuk, V.V. (1992) Davnioruska spadshchyna ukraiinskoii movi [Ancient Russian heritage of the Ukrainian language]. Kyiv: Vyshcha shkola, 412 p. [in Ukrainian].

7. Ohiienko, I. (1995) Istoriia ukraiinskoii literaturnoii movi [History ofthe Ukrainian literary language]. Kyiv: Lybid, 296 p. [in Ukrainian].

8. Skliarenko, V.G. (1992) Etymolohichni rozvidky [Etymological explorations]. Movoznavstvo [Linguistics], № 4-5, pp. 10-21.

9. Chernysh, T.O. (1998) Komparatyvno-zistavne doslidzhennia slovianskoii leksyky u konteksti etymolohichnyh hnizd iz blyzkoznachnymy koreniamy [Comparative and comparative study of Slavic vocabulary in the context of etymological nests with closely related roots]. Movoznavstvo [Linguistics], № 2-3, pp.168-179.

Размещено на Allbest.ru