Фемінативи в текстах словацького народного корпусу 20–30 р. 20 ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет ім. Ф. Палацького в Оломоуці

Фемінативи в текстах словацького народного корпусу 20-30 р. 20 ст.

Мачек Вікторія Петрівна,

аспірантка

Анотація

фемінативний семантичний словацький мова

Стаття присвячена стану розвитку фемінативної підсистеми словацької мови у 20-30 р. 20 ст. На матеріалі текстів Словацького національного корпусу вивчено продуктивність основних словотвірних фемінізувальних формантів словацької мови, досліджено частотність вживання назв особи жіночої статі різних лексико-семантичних груп, проаналізовано ступінь соціалізації жінки у суспільстві зазначеного періоду та його відображення у мові із залученням ілюстративного матеріалу. Окреслено характер і традицію розвитку фемінативної підсистеми словацької мови, а також впливи на цю підсистему сусідньої чеської мови, які у період існування спільного Чехословацького державного утворення були неминучими. Особлива увага приділена характеристиці фемінативів на позначення жінки як соціально активної особи. Помічено тенденції до регулярності творення парних жіночих корелятів до чоловічих родоособових назв. Результати дослідження можуть бути використані для вивчення певних мовних процесів у слов'янських мовах у зіставному аспекті, зокрема, для дослідження жіночого лексикону західноукраїнського варіанта української мови, який, як відомо, у 20-30 р. 20 ст. розвивався у тісному контакті з мовами західних слов'ян.

Ключові слова: жіноча особова назва, фемінатив, родоособова форма, словацька мова, лексико-семантична група, фемінізувальний формант.

Abstract

Viktoriya Machek,

PhD student,

F. Palatsky University in Olomouc

Femininities in the texts of the slovak people's corpus 20-30 th. of the 20th century

Changes in the women's social status, their establishment in various spheres of professional and socio-political activities have led to the need to present women in life spheres, including those that have traditionally been considered male. Therefore, it is quite logical that in the Slavic languages, which developed in the space of post-patriarchal society, the female names are most often formed from male personal names. However, the regularity of their creation, even in closely related languages, is different. The article is devoted to the Slovak language in the 20s and 30s of the 20th century feminine subsystem development state. The productivity of the main word-forming feminizing forms of the Slovak language is studied on the basis of the texts of the Slovak National Corpus, the frequency of using female names of different lexical and semantic groups is studied, The character and tradition of the development of the Slovak language feminine subsystem, the neighboring Czech language influences on this subsystem, which were inevitable during the existence of the joint Czechoslovak state formation, are outlined. Particular attention is paid to the characterization of femininities to denote a woman as a socially active person. There are tendencies to the regularity of the creation of paired female correlates to male gender and personal names. The results of the research can be used to study certain language processes in Slavic languages in a comparative aspect, in particular, to study the female lexicon of the Western Ukrainian version of the Ukrainian language, which in the 20-30s of the 20th century developed in close contact with the languages of the Western Slavs.

Keywords: female personal name, femininity, gender-personal form, Slovak language, lexical-semantic group, feminizing formant.

Основна частина

Зміни в соціальному та суспільному статусі жінок, їх утвердження у різних сферах професійної та громадсько-політичної діяльності призвели до потреби презентувати жінку у сферах життя, зокрема й у тих, які традиційно вважалися чоловічими. Тому цілком логічно, що у слов'янських мовах, які розвинулися на просторі постпатріархатного суспільства, найменування осіб жіночого роду найчастіше утворюються від чоловічих особових назв. Проте регулярність їх творення навіть у близькоспоріднених мовах різна.

Досліджуючи проблему гендерного маркування назв газет, що виходили в 20-40 р. 20 ст. на радянській Україні, дослідниця О. Пода зазначає, що причиною відсутності значної кількості жіночих особових найменувань, які утворювалися від іменників чоловічої статі за сталим чи тимчасовим заняттям, професією, соціальним станом була обмеженість жіночої діяльності лише працею в межах родини, в той час як нове соціалістичне життя було переповнене новими професіями й фахами, які ще не були до кінця опановані навіть чоловіками, а тому очікувати на появу фемінітивів було б нелогічно [2, с. 203]. У сучасному ж суспільстві, не зважаючи на значно вищий ступінь соціалізації жінки, її мовні позначення як соціально активної особи з'являються не відразу. Дослідники зазначають: і попри стрімке зростання кількості професій та видів діяльності й появу об'єктивних підстав, у мовах з андроцентричним принципом граматичної та словотвірної будови мова не завжди «встигає» реагувати на такі швидкі зміни, тож фемінативна система неминуче відстає від системи відповідних назв чоловічої статі [3, с. 16].

Метою цього дослідження є спроба дослідити, наскільки у період, окреслений О. Подою «встигала» на нові соціальні процеси реагувати словацька мова, яка на територіях Підкарпатської Русі неуникно контактувала з українською.

Словацька мова, як відомо, належить до мов з чітким розрізненням словотвірних форм за біологічним родом [20, с. 26]. І у ній на заваді творення родо-особового корелята до певної особової назви чоловічого чи жіночого роду може бути лише відсутність денотата, тобто, коли певний стан людини, фізіологічні особливості, рід діяльності, посада тощо оцінювались суспільством виключно як чоловічі або жіночі: hrobar, kamenar, banik, general, rytier, vladyka; chyzna, balerina, modistka, sestonedielka тощо [16, c. 126]. Однак у сучасній мові у зв'язку з високим ступенем соціалізації жінки та суспільними процесами, спрямованими на усунення гендерної нерівності, жіночі назви утворюються практично до всіх чоловічих но - мінантів на позначення особи за професією та родом діяльності: agronomka, dostojnicka, majsterka, ministerka, porucicka, prirodovedkyna тощо [16, c. 126].

Дослідження проблеми творення жіночих особових назв у словацькому мовознавстві має давню традицію. Спробу встановити певні правила, які б регулювали творення назв осіб жіночої статі від чоловічих особових назв знаходимо уже в працях А. Бернолака [17, с. 436-440], й відтоді вона розглядається в рамках загальних студій з лексикології, словотвору, дериватології [9; 15; 16; 20]. У 20 ст. дана проблема піднімається на сторінках мовознавчих часописів [6; 7; 10; 14]. Прикметно, що сучасні розвідки в галузі творення та вживання жіночих особових назв частіше мають характер гендерно спрямованих досліджень, зокрема, у контексті рекомендацій Євросоюзу та Ради Європи щодо використання «родово ви - важеної» мови та усунення «мовного сексизму» в офіційних словацьких документах [5; 21; 22], або стосуються творення, вживання чи відмінювання онімних жіночих назв, переважно регіональних або іноземного походження [11]. Дослідження словотвірних засобів та способів творення та використання жіночих апелятивних назв у сучасному мовознавстві носять епізодичний характер, адже творення фемінативів у словацькій мові є явищем, яке має давню традицію і регулюється чіткими правилами на мовною нормою. Такі дослідження зазвичай відображають порівняльний аспект і кореспондують з іншими слов'янськими та неслов'янськими мовами, зокрема й з українською [4; 13].

Розглядаючи питання засобів та способів мовної об'єктивації категорій роду та статі з початку 20 ст., словацькі мовознавці оперують традиційно термінами: zenske pomenovania, nazvy osob zenskeho rodu, odvodene nazvy osob zenskeho rodu, prechylene mena (Л. Двонч, Ю. Фурдік, Я. Борецький, Й. Містрік та ін.). Однак в останні десятиліття дослідники-словакісти активно оперують і таким поняттям якfeminativum (Я. Кредатусова, М. Соколова, М. Олоштяк та ін.). Й. Павловіч у «Лексикології словацької мови», наводячи приклади модифікаційних дериватів, серед інших їх презентантів вказує і «feminativa (prechylene mena), a to tak pri osobach, napr. sused - sused(k) a, ako aj pri zvieratach, napr. lev - levica» [18, c. 37], а prechyl'ovanie трактує як «tvorenie feminativ, tj. zenskych pomenovani od osob muzskeho rodu a zenskych podob k nazvom zvierat pomocou slovotvornych pripon» [18, c. 37].

М. Соколова як «prechylene nazvy» розглядає передусім «feminativa», як наслідок соціального статусу чоловіка та жінки у суспільстві [20, c. 26]. У даній статті на позначення назв осіб жіночої статі ми будемо оперувати терміном фемінатив.

Предметом даного дослідження стали фемінативи 20-30 років XX ст. із суфіксами - ka, - ica, - yna, які дослідники словацької мови характеризують як найбільш продуктивні для творення жіночих особових назв [20, c. 26].

Відомо, що словацька мова впродовж свого розвитку постійно зазнавала впливу сусідньої чеської мови, яка вже в XIV ст., проникнувши на територію Словаччини стала тут використовуватись у якості літературної. Ці впливи продовжувались і у XX ст. Виникнення єдиної держави Чехословаччини у 1918 році, з одного боку, сприятливо відобразилося на розвитку словацької мови. Вона стала державною мовою та мовою шкільництва. Словацькою мовою почали виходити періодичні видання, визначна роль у яких належала відродженій Матиці Словацькій. З іншого боку - на розвиток мови негативно вплинули спроби максимально наблизити словацьку мовну норму до норми чеської та створити, таким чином, спільну чехословацьку мову у двох версіях - чеській та словацькій. Перші «Правила словацького правопису», що мали на меті передусім встановити чіткі правописні норми, були видані чехом, головою Мовознавчого відділення Матиці Словацької та спеціальної правописної комісії В. Важним (1931). За основу автор взяв «Правила чеського правопису» та, згідно з рекомендаціями щодо максимального зближення мов двох народів - чеського та словацького, не рекомендував використовувати слова, що виразно різнилися у словацькій та чеській мовах. Натомість значна частина словацького суспільства з обуренням прийняла такі зміни, розпочалася боротьба за словацький правопис та літературну мову. Мовознавча спільнота розділилась на два табори: на прихильників чехословацької мови на чолі з В. Важним та на пуристів, які під керівництвом Г. Вартка згуртувались навколо часопису Slovenska rec [12, c. 80-87]. Таким чином, період 20-30 років XX ст. характеризується як пошуком та становленням питомо «своїх» лексичних, граматичних та правописних норм, так і великою кількістю чехіз - мів, розхитуванням літературних норм мови та значною словотвірною та правописною варіативністю мовних одиниць. Однак численні «чехізовані» мовні елементи у словацькій мові не прижились або згодом «пристосувались» до словацької словотвірної системи, що, на думку дослідників, доводить, що словацька мова вже до 1918 року мала досить сформовану словотвірну систему, а нові завдання, які перед нею постали у 20 - 30 роках, могли цю систему частково «розхитати», але не могли її суттєво порушити [8, c. 173].

У сучасних умовах постійного зростання інформаційних потоків все більшого значення набуває проблема автоматичного опрацювання природномовної інформації. Комп'ютерні технології, поширившись на лінгвістику, запропонували свої технічні можливості для опрацювання, збереження і відбору мовного матеріалу. Це дало поштовх до зародження та розвитку нової галузі мовознавчих досліджень: корпусної лінгвістики. Застосування комп'ютерів та спеціального програмного забезпечення суттєво змінило спосіб дослідження мови та значно полегшило роботу зі збору й систематизації лінгвістичних даних. Створення емпіричної бази дослідження у такий спосіб забезпечує мінімум витрат зусиль і часу на зібрання даних, обсяг яких водночас суттєво збільшується. Отримані в результаті корпусного аналізу дані не тільки сприяють формулюванню якісно нових висновків про мову, але й окреслюють такі напрями досліджень, які до появи корпусів не привертали уваги дослідників. Спираючись головним чином на реальний «живий» мовний матеріал, а не на мовну інтуїцію та інтроспекцію, корпусні дослідження дозволяють абстрагуватися від суб'єктивності дослідника і наблизитися до об'єктивного вивчення мови [1, c. 5].

Тому у здійсненні цього дослідження ми вирішили звернутися до матеріалів Словацького національного корпусу, а саме: Slovensky narodny korpus - r1843az1954-1.0 Bratislava: Jazykovedny ustav Б. Stura SAV 2017. Dostupny z WWW: https://korpus. juls.savba.sk. Перша версія корпусу r1843az1954-1.0 доступна від 5.2.2015 у обсязі майже 24 млн. токенів корпусово опрацьованих текстів переважно з публікацій Золотого фонду SME. Тексти у даному корпусі мають основну бібліографічну та стильову анотацію, не лематизовані та морфологічно не анотовані. Пошук здійснювався за допомогою CQL.

Досліджений матеріал показав, що у текстах корпусу 20-30 р.р. 20 ст., за частотністю, як і можна було передбачити, значно переважають фемінативи на позначення жінки за фізіологічними ознаками, віком, статтю, родинними стосунками та свояцтвом: matka (829), Тут і далі у дужках наводимо частотність вживання фемінатива у текстах, що увійшли до Словацького народного корпусуtetka (267), dievka (161), manzelka (157), babka (39), panenka (23), vnucka (20), divka (17), sesternica (17), clovecica (8), starka (9), mladica (9), rodicka (5), vdovica (5), pastorkyna (5), devka (2), devica (2), vrstovnica (2), dovka (1), dzivka (1), dzievka (1), dzevka (1), vrstovnicka (1), styriciatnica (1), dvadsiatnica (1), kisasonka (2), kisasonka (2), mamovka (2), jedinacka (1), vnucka (1), pramatka (1), svatka (1), kmetica (1), sestrica (1), zolvica (1), bratanica (1), sestinedielka (1), seniorka (1).

«Matka sedliacka vam tvrdi, ze vtedy odpoludnia na poli bola uplne opustena, pri porode jej nik nepomahal, musela si pomoct sama» (Gejza Vamos. Atomy Boha), «Prace schopni pracovali na roli, v dedinke iba pasaci husi, mensie deti, a ak nejaka stara babka ostala doma varovat male vnucata» (Anton Bielek. Obrazky z hor), «Bola tu vraj dievka driecna, jedina dcera svojej matere. Ilenkou ju volali, nemala paru medzi pilianskymi dievcatmi». (Terezia Vansova. Z nasej dediny).

Прикметно, що саме назви цієї семантичної групи відзначаються надзвичайною продуктивністю щодо творення демінутивних форм: maminka, mamka, dievocka, devuska, babuska, babenka тощо. Статистику фемінативів з демінутивними суфіксами ми до дослідження не залучали.

Ще одну групу жіночих особових назв творять фемінативи за територіальною чи національною ознакою (демографічні назви): Slovenka (36), Ciganka (34), Zidovka (9), rodacka (8), sedliacka (7), Mad'arka (7), Nemka (7), Bosniacka (6), Polka (5), Kysucanka (3), Talianka (2), Cerkeska (2), Srbka (2), Switezianka (2), obcianka (2), obyvatelka (2), Liptacka (2), Londynanka (2), kopaniciarka (1), Nemkyna (1), Turkyna (1), Ceska (1), Mosovcianka (1), Polonemka (1), Popomaloruska (1), Polopolka (1), Klenovcianka (1), Cinanka (1), Cernohorka (1), Viedencianka, (1), Viedencanka (1), Ciganka (1), Hercegovinka (1), Bystricianka (1), dedincianka (1), domorodka (1), Svitezianka (1)

«Co si, Slovenka ci Mad'arka? Tvoj otec sa priznal akiste za Mad'ara, tvoja matka je Nemka a tvoji surodenci su Mad'ari. A co si ty?» (Ladislav Nadasi-Jege. S duchom casu), «Slovak hovori: «Kde Slovenka, tam spev; kde Madarka, tam hnev; kde Nemkyna, tam fales; kde Ciganka, tam kradez» (Jozef Tudovit Holuby. Obrazky zo Slovenska).

Окрему групу складають жіночі назви за зовнішнім виглядом, характерною ознакою чи поведінкою: krasavica (21), falosnica (9), cernovlaska (8), nestastnica (7), blondinka (7), klebetnica (7), pobehlica (7), blondinka (5), nevernica (5), rapotacka (4), milovnica (4), nehanebnica (4), zlatovlaska (3), neborka (3), hrdopyska (3), figliarka (4), blondynka (3), dracica (3), nevdacnica (3), podvodnica (3), vsetecnica (3), certica (3), lahkomyselnica (3), prostitutka (2), amazonka (2), nebozka (2), nehanblivica (2), narciska (2), ciernovlaska (1), zlatovlaska (1), rusovlaska (1), tmavovlaska (1), brunetka (1), plavovlaska (1), maskrtnica (1), posmesnica (1), roztopasnica (1), ukrutnica (1), veternica (1), vzteklica, (1), zlostnica (1), selmica (1), namesacnica (1), nenasytenica (1), nanichodnica (1), abstinentka (1), dobrodejka (1), farizejka (1), hrdinka (1), smieritelka (1), zlodejka (1), nebozticka (1), nevinnostka (1), pobehajka (1), popeluska (1), ukrutnicka (1), dobrodruzka (1), korhelkyna, (1), korhelkyna (1).

«Pravdaze jej nadavali, ze je rapotacka - klebetnica, ale vsade ju radi videli» (Martin Hranko. Kukucka), «Vy stefigliarka, teta Ursula!» (Ferko Urbanek. Nas pan ujo), «A o siedmej akasi blondinka netrpelive sa diva na hodiny, ze ten nanichodnik este nejde» (Gejza Vamos. Editino ocko).

До назв особи жіночої статі за міжособистісними стосунками належать: priatelka (29), snubenica (25), milenka (23), susedka (19), frajerka (19), chovanica (16), pestunka (15), pacientka (13), kamaratka (11), susedka (6), varovkyna (3), nepriatelka (2), priatelkyna (2), priatelkyna (2), milenka (2), oddanica (2), nepriatelkyna (1), opatrovkyna (1), predchodkyna (1), pritelkyna (1), pritelkyna (1), kolegyna (1), vrahyna (1), spoluziacka (1), spolocnicka (1), spolocnica (12) kochanka (1), dovernica (1), dlznica (1), sverenica (1), suloznica (1), slubenica (1), dojka (1), opatrovnica (1).

«To ti dosvedci i tvoja drahapriatel'ka, paniradcova, s ktorou som sa shovaral, ked ma prisli volat k tomu choremu zobrakovi». (Ladislav Nadasi-Jege. S duchom casu), «Hlavka ma neboli, len ma 1'ubost mori; susedova Marka, to mi je frajerka» (Karol Anton Medvecky. Sto slovenskych ballad).

Ще одна група жіночих назв за рівнем статку, майнових відносин та належності до класового чи соціального прошарку, який вказує на рівень статку: statkarka (20), zobracka (7), zemianka (5), zemanka (5), vymenkarka (5), bohacka (4), dedicka (3), majitelka (3), hoferka (2), otrokyna (2), majitelka (1), milionarka (1), mestianka (1), trocharka (1), aristokratka (1), neslachetnica (1), penzistka (1), hotelierka (1).

«Dalej spominala, ze keby to vraj bohacka spachala, nevycinali by s nou take komedie, ako s ubohou Evou» (Ferko Urbanek. Hriesnica), «A vtedy pocitila vymenkarka, co i naoko hundrala na dievca, ze prehresuje sa proti muzovym prikazom» (Peter Kompis. Zeleny mlyn). «Statkarka sa zahl'adela von do zimnej krajinky, ktoru priroda prikuzlila za jedinu noc» (Peter Kompis. Zaviata fontana),

У матеріалах Словацького народного корпусу нами виявлено незначну кількість фемінативів за релігійними та ідеологічними переконаннями або способом життя, що з ними пов'язані: hriesnica (15), katolicka (8), svatica (8), evanjelicka (7), jazycnica (5), svatuskarka (4), cirkevnicka (4), cirkevnicka (3), Luteranka (3), krestanka (3), mniska (1), samotarka (1), klastornica (2), pustovnica (3), narodovkyna (1), feministka (1), reformatka (1), vlastenka (1), arcipanslavka.

«A ona taka luteranka, bila by sa za tu svoju vieru, len v tom kostole vysedavat» (Peter Kompis. Matka), «Ja som mu tiez nemohol dat vyvod, lebo som nevedel, ci to hovorila ako krest'anka vobec a ci ako katolicka, ked vedela o nom, ze je evanjelik» (Michal Bodicky. Rozpomienky a pamati).

Високою частотністю у означений період позначені андроніми на позначення жінки за професією, родом заняття, соціальним статусом або посадою чоловіка: mlynarka (72), rychtarka (32) fararka (24), rechtorka (8), notarka (8), horarka (5), direktorka (5), kasnarka (4), farnicka (1), apaterarka (2), sultanka (1), rektorka (1), uhliarka (1), prefektka (1), hodinarka (1), generalka (1).

«Domaci: mlynar, mlynarka a najstarsia dcira prestali jest, akoby boli razom stratili chut'» (Peter Kompis. Zeleny mlyn), «Pozrite len, jako na mna zazera, ked' som ho prezradila», hovorila pani notarka, ukazujuc na svojho muza, ktory od zlosti blednul a pri reciach svojej polovicky nepeknym okom hl'adel na nu…» (Pavel Beblavy. Put na Velehrad), «A potom beriepani direktorka vselijake hodiny, klavirne, francuzske a co ja viem ake. I malovat sa, vraj, uci» (Peter Kompis. Dieta), «Preco si si nepytal nieco v horarni, horarka je dobra zena, da kazdemu nudznemu» (Olga Textorisova. Tri rozpravky).

Прикметно, що значну кількість жіночих назв осіб, зафіксованих у текстах корпусу, творять і фемінативи - назви соціально активної особи:

За постійно чи тимчасово виконуваною функцією, ситуативною діяльністю або статусом, освітнім статусом: ziacka (14), svedkyha (7), druzica (5), besednica (4), prednasatelka (3), predsednicka (3), prednasatelka (3), vysloboditelka (2), poslucharka (2), citatelka (2), posluchacka (2), hlasatelka (2), trpitelka (2), jednatelka (2), studentka (1), ucnica (1), radkyha (1), prosebnica (1), putnica (1), vinsovnica (1), sprievodkyha (1), zradkyha (1), tulacka (1), propagatorka (1), osloboditelka (1), nosicka (1), navstevovatelka (1), cestovatelka (1), modlenicka (1), lovkyha (1), plavkyha (1), jazdkyha (1), patronka (2), patronka (1).

«Ja som mu prave vykladal nase narodne krivdy, ked sa dostavi ku mne ziacka z tamojsej vyssej elementarky…» (Karol Anton Medvecky. Sto slovenskych ballad», «Prednasatelka vystupi vo vkusnom maskarnom obleku, bez nalicnice, tuto drzi v ruke a s citom recituje» (Ferko Urbanek. Solove vystupy pre damy), «A kto zna» prerusil mlcanie Tornally «ci v nej az poteraz neupi moja vysloboditelka?» (Pavel Beblavy. Dedic Murana).

Виявлені нами назви за титулом зазвичай позначають і жінку за її власним титулом, і за титулом чоловіка: grofka (33), baronka (10), kurfurstka (7), knazica (3), hosudarka (2), knahyna (2), panovnicka (2), knazovka (1), vojvodkyna (2), knazka (1).

Жіночі назви титулованих осіб часто трапляються в текстах поряд з назвами жінок за активною суспільною діяльністю, адже жінки, що мали статус у суспільстві, певний титул, а відтак - і можливість здобути освіту, займались суспільною діяльністю: «Protektorkou ci patronkou balu byvala niektora grofka alebo baronka v stolici, casto i zena hlavneho zupana» (Peter Kompis. Mostenicke baly).

За господарсько-побутовою діяльністю: sluzka (107), hospodarka (7), sluzka (5), domovnica (4), frajcimerka (3), posluhovacka (2), sluzebkyha (2), sluzobkyha (2), zluzobnica (1), kluciarka (1), domovnicka (1), pomocnicka (1), obsluhovacka (1), nadenicka (1), nadennicka (1), nadenica (1), vypomocnica (1).

«GUSTO: Ale tvojafrajcimerka ma len predsa tu i tu obsluzit musi. BETKA: Este ze co? Aky mudry. Ja si ta obsluzim sama. Frajcimerka bude len na paradu» (Ferko Urbanek. O, tie zeny!), «A za to ju ani do polovice nedal, ako to robi kazdy poriadny manzel. Nic nema na seba pisane, je u neho horsia, nez nadenica, nezli sluzka». (Peter Kompis. Bic).

Серед фемінативів за місцем роботи, професією та родом діяльності виявлено найбільше особових назв, що ідентифікують жінку за її діяльністю у сферах освіти та культури, кулінарії, торгівлі, медицини. Рідше - у фінансовій, адміністративній сфері, у сфері надання побутових послуг тощо. У цій семантичній групі виявлено такі лексичні одиниці: kucharka (42), ucitelka (25), krcmarka (20), znica (19), tanecnica (17), pekarka (17), uradnicka (14), uradnica (9), spevacka (8), postarka (8), robotnica (7), osetrovatelka (6), kontoaristka (5), pokladnicka (5), doktorka (6) senkarka (4), vestica (4), predavacka (4), herecka (4), uctovnicka (3), spisovatelka (3), umelkyha (3), krajcirka (3), trafikantka (2), robotnicka (2), redaktorka (2), pracka (2), znicka (2), pracka (4), poetka (2), pisatelka (2), vestkyna (2), sevkyha (2), filozofka (2), redaktorka (2), kucharka (1), kramarka (1), kellnerka (1), kasirka (1), kassirka (1), husiarka (1), znecka (1), rol'nicka (1), tajomnicka (1), prodavacka (1), pisatelka (1), pisarka (1), mliecarka (1), medicka (1), lekarka (1), krajcirka (1), vychovavatelka (1), ucitelka (1), tkacka (1), spisovatelka (1), sekretarka (1), harfenistka (1), kreslicka (1), priekupnica (1), ciasnica (1), vysivkarka (1).

«Clenami sdruzenia boli krem nej miestna trafikantka, sucha, mrzuta starapanna, slecna kasirka so zeleznicnej stanice, mlady doktor prav, zamestnany v kancelarii dra Mihoka, fabricky inzenier a profesor Zalkai, ambiciozny vyholeny brunet so zlatym cvikom na velkom uhrovitom nose» (Peter Kompis. Osloboditel), «Bolo mi tiez napadnym, ze pisatelka pozna rozkvitlu lipku pri Kamennom mlyne, ale tych dvestotisic zvifazilo» (Ferdinand Dubravsky. Podozriva nevesta), «Terajsia sprava spociva v rukach dam: Anna Jurkovicova, jednatel'ka; Kristina Smieskolova, uctovnicka; Ella Bohatova, kreslicka, Betka Ozabalova, vypomocnica (Ferdinand Dubravsky. Slobodne mesto so sriadenym magistratom Uhorska Skalica). «V nemocnici marne ho zadrziavala osetrovatelka. Rutil sa do izby k zene a tulil si ju k sebe, hotovy vdacne s nou umret, keby bolo treba» (Peter Kompis. Zeleny mlyn), «Slecna doktorka, je zle. VOKURKOVA vyskoci: Coze je, clovece, hovorte, co je tam vonku?» (Gejza Vamos. Atomy Boha).

Виявлено фемінатив doktorka і у значенні жінки-носія наукового ступеня, що засвідчує досить широкі можливості для жінок не лише у сфері медицини, але й науки: «Doktorka filozofie Lujza podcenovala pracu svojej svagrinej Helmerovej a shodla sa s jej troma dcerami, «ze mama je nervozna». (Ferko Urbanek. Doplnok c. 1. Urbankovej dramatickej literatury (do konca roka 1938)).

Досліджений нами матеріал демонструє, що за частотністю вживання у Словацькому народному корпусі, у 20-30 роки 20 ст. значно переважають фемінативи на позначення жінки за фізіологічними ознаками, віком, статтю, родинними стосунками та свояцтвом. Натомість жінка у досліджуваних текстах постає як цілком самостійна, соціально активна особа, що й відображається у системі її назв: семантична група фемінативів на позначення жінки за професією та родом діяльності є найчисельнішою (61 одиниця). Друге за чисельністю місце посідає лексико-семантична група жіночих назв за зовнішнім виглядом, характерною ознакою чи поведінкою (59 одиниць). На опрацьованому матеріалі нами виявлені також наступні групи фемінативів: за фізіологічними ознаками, віком, статтю, родинними стосунками та свояцтвом (38 одиниць), за територіальною чи національною ознакою (37 одиниць), за міжособистісними стосунками (34 одиниці), за постійно чи тимчасово виконуваною функцією, ситуативною діяльністю або освітнім статусом (34 одиниці), за релігійними та ідеологічними переконаннями або способом життя, що з ними пов'язані: (19 одиниць), за рівнем статку, майнових відносин та належності до класового чи соціального прошарку, який вказує на рівень статку (18 одиниць), за господарсько-побутовою діяльністю (17 одиниць), андроніми на позначення жінки за професією, родом заняття, соціальним статусом чоловіка (16 одиниць), за титулом чоловіка або за власним титулом (10 одиниць). Найбільш продуктивним фемінізувальним формантом виявився, цілком передбачувано, формант - ka (237 одиниць), другим продуктивним формантом є формант - ica (72 одиниці) і дещо меншою продуктивністю відзначається формант - yha (31 одиниця). Зазначимо, що нами виявлено досить значну кількість випадків варіювання фемінізувальних формантів, як-от: Nemka - Nemkyna, uradnicka - uradnica, spolocnicka - spolocnica та дублетних правописних форм: kasirka - kassirka, sluzka - sluzka, zemanka - zemianka тощо. Оскільки до нашого аналізу були залучені усі тексти, що увійшли корпусу 20-30-х р., фактичний матеріал засвідчує не лише питомо словацькі літературні найменування жінки, але й варіанти т. зв. чехословацької мови, діалектні та регіональні одиниці та оказіоналізми. Отож найбільш вживані лексичні одиниці часто вирізняються великою чисельністю варіативних форм, як-от: priatelkyna - priatelkyna - pritelkyna - pritelkyna, dievka - divka - devka - devica - d'ovka - dzivka - dzievka - dzevka тощо. Однак дане дослідження дозволяє стверджувати, що вже у 20 - 30 р. 20 ст. у словацькій мові простежується тенденція до регулярного та послідовного творення жіночих корелятів до чоловічих родо-особових форм, ймовірно, під впливом чеської мови, що опиралася на давню старочеську традицію. Перспектива даного дослідження бачиться нам у дослідженні впливів словацької (та чеської мови) на західноукраїнський варіант української мови, одним із сегментів якого була мова жителів Підкарпатської Русі, яка у зазначений період входила до складу Чехословаччини з офіційно затвердженим у чехословацьких державних документах правом користуватись власною «галицькою малоруською мовою».

Джерела та література

1. Жуковська В.В. Вступ до корпусної лінгвістики: навч. посіб. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2013. 142 с.

2. Пода О. Газети Радянської України 20-40-х років ХХ століття: проблема гендерного маркування. Психолінгвістика: наук. - теорет. зб. Переяслав-Хмельницький, 2008. Вип.1. С. 197-204.

3. Тараненко О. Словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець XX - початок XXI ст.). Мовознавство. 2015. №1 С. 3-32.

4. Шпітько І. Фемінативи з суфіксом - ка в українській і словацькій мовах. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Мовознавство». Дніпропетровськ, 2010. №11. Вип. 16. С. 383-388.

5. Analyza vyznamu a moznosti pouzivania rodovo vyvazeneho jazyka Narodny projekt. Institut rodovej rovnosti. Termin realizacie projektu: 10/2009 - 03/2015 / Jana Cvikova (ed.). URL: http://www.ruzovyamodrysvet. Sk/chillout5_items/1/6/0/1/1601_5755f0.pdf (дата звернення: 15.2.2022).

6. Blanar V. Minister-ministerka // Slovo a tvar ІІ. Bratislava, 1948. C. 2. S. 52-54.

7. Dvonc L. Odvodene nazvy osob zenskeho rodu v spisovnej slovencine // Slovenska rec. 1972. C.1. S. 39-48.

8. Furdik J. Zivot so slovotvorbou a lexikologiou. Vyber studii pri prilezitosti nedozitych sedemdesiatin / Ed. Olostiak M., Gianitsova - Olostiakova L. Kosice: LG, 2005. 473 s.

9. Horecky J. Onomaziologicka struktura Slovenciny. Bratislava: SJS pri SAV, 2003. 61 s.

10. Horecky J. Zenske mena zamestnania // Slovo a tvar III. Bratislava, 1949. C. 2. S. 73-75.

11. Jazykovedne studie XXXIII. Prechyl'ovanie: ano - nie? / ed. Molnar Satinska L., Valentova I. Bratislava: SAV, 2016. 160 s.

12. Jona Eugen. Vaclav Vazny a jeho prace o slovencine // Nase rec, 1953. R. 36. C. 3-4, S. 80-87. URL: http://nase-rec.ujc.cas.cz/ archiv.php? art=4282 (дата звернення: 16.2.2022).

13. Kredatusova J. Nove zenske pomenovania v ukrajincine a slovencine // Kredatusova J. Ukrajinska neologia a obnovovacie procesy v ukrajinskej lexike. Presov: FF PU v Presove, 2014. S. 144-151.

14. Mazur S. Zenske formy k menam zamestnania // Slovenska rec. 1942-1943. R.X.S. 135-136.

15. Miko F. Rod cislo a pad podstatnych mien. Bratislava: SAV, 1962. 254. s. 5.

16. Morfologia slovenskeho jazyka / Dvonc L. a ini. Bratislava: SAV, 1966. 894 s.

17. Pavelek J. Gramaticke dielo Antona Bernolaka. Bratislava: SAV, 1964. 554 s.

18. Pavlovic J. Lexikologia slovenskeho jazyka. Kompendium nauky o slovnej zasobe. Trnava, 2012. 82 s.

19. Slovensky narodny korpus - r1843az1954-1.0 Bratislava: Jazykovedny ustav E. Stura SAV 2017. Dostupny z WWW: https://korpus. juls.savba.sk.

20. Sokolova М. Novy deklinacny system slovenskych substantiv. Presov: FFPU v Presove, 2007. 346 s.

21. Stefanakova J. Rodovo symetricky jazyk v slovenskom a nemeckom jazykovom prostredi v kontexte europskej rodovej politiky a gender mainstreamingu. Banska Bystrica, 2020. 317 s.

22. Urbancova Lujza. Rodovo citliva slovencina - sucasny stav, moznosti jej tvorby a vyuzitia // Odkazy a vyzvy modernej jazykovej komunikacie: zbornik prispevkov zo 7. Medzinarodnej vedeckej konferencie konanej 23. - 24.09.2009 v Banskej Bystrici / Jana Klinckova (ed.). Banska Bystrica, 2010. S. 558-570.

References

1. Zhukovs'ka V.V. Vstup do korpusnoyi linhvistyky [Introduction to corpus linguistics]: navch. posib. Zhytomyr: Vyd-vo ZhDU im. I. Franka, 2013, 142 s.

2. Poda O. Hazety Radyans'koyi Ukrayiny 20-40-kh rokiv KhKh stolittya: problema hendernoho markuvannya [Newspapers of Soviet Ukraine in the 1920s and 1940s: The Problem of Gender Labeling]. Psykholinhvistyka [Psycholinguistics]: nauk.-teoret. zb. Pereyaslav - Khmel'nyts'kyy, 2008. Vyp.1. S. 197-204.

3. Taranenko O. Slovotvorennya ukrayins'koyi movy v aspekti yiyi suchasnykh systemno-normotvorchykh tendentsiy (kinets' XX - pochatok XXI st.) [Word-formation of the Ukrainian language in the aspect of its modern system-normative tendencies (end of XX - beginning of XXI century)]. Movoznavstvo [Linguistics]. 2015. №1 S. 3-32.

4. Shpit'ko I. Feminatyvy z sufiksom - ka v ukrayins'kiy i slovats'kiy movakh [Feminatives with the suffix - ka in Ukrainian and Slovak]. Visnyk Dnipropetrovs'koho universytetu. Seriya «Movoznavstvo» [Bulletin of Dnipropetrovsk University. Linguistics Series]. Dnipropetrovs'k, 2010. №11. Vyp. 16. S. 383-388.

5. Analyza vyznamu a moznosti pouzivania rodovo vyvazeneho jazyka Narodny projekt. Institut rodovej rovnosti. Termin realizacie projektu: 10/2009 - 03/2015 / Jana Cvikova (ed.). URL: http://www.ruzovyamodrysvet.sk/chillout5_items/1/6/0/1/1601_5755f0.pdf (дата звернення: 15.2.2022).

6. Blanar V. Minister-ministerka // Slovo a tvar ІІ. Bratislava, 1948. C. 2. S. 52-54.

7. Dvonc L. Odvodene nazvy osob zenskeho rodu v spisovnej slovencine // Slovenska rec. 1972. C.1. S. 39-48.

8. Furdik J. Zivot so slovotvorbou a lexikologiou. Vyber studii pri prilezitosti nedozitych sedemdesiatin / Ed. Olostiak M., Gianitsova - Olostiakova L. Kosice: LG, 2005. 473 s.

9. Horecky J. Onomaziologicka struktura Slovenciny. Bratislava: SJS pri SAV, 2003. 61 s.

10. Horecky J. Zenske mena zamestnania // Slovo a tvar III. Bratislava, 1949. C. 2. S. 73-75.

11. Jazykovedne studie XXXIII. Prechyl'ovanie: ano - nie? / ed. Molnar Satinska L., Valentova I. Bratislava: SAV, 2016. 160 s.

12. Jona Eugen. Vaclav Vazny a jeho prace o slovencine // Nase rec, 1953. R. 36. C. 3-4, S. 80-87. URL: http://nase-rec.ujc.cas.cz/ archiv.php? art=4282 (дата звернення: 16.2.2022).

13. Kredatusova J. Nove zenske pomenovania v ukrajincine a slovencine // Kredatusova J. Ukrajinska neologia a obnovovacie procesy v ukrajinskej lexike. Presov: FF PU v Presove, 2014. S. 144-151.

14. Mazur S. Zenske formy k menam zamestnania // Slovenska rec. 1942-1943. R.X.S. 135-136.

15. Miko F. Rod cislo a pad podstatnych mien. Bratislava: SAV, 1962. 254. s. 5.

16. Morfologia slovenskeho jazyka / Dvonc L. a ini. Bratislava: SAV, 1966. 894 s.

17. Pavelek J. Gramaticke dielo Antona Bernolaka. Bratislava: SAV, 1964. 554 s.

18. Pavlovic J. Lexikologia slovenskeho jazyka. Kompendium nauky o slovnej zasobe. Trnava, 2012. 82 s.

19. Slovensky narodny korpus - r1843az1954-1.0 Bratislava: Jazykovedny ustav E. Stura SAV 2017. Dostupny z WWW: https://korpus. juls.savba.sk.

20. Sokolova М. Novy deklinacny system slovenskych substantiv. Presov: FFPU v Presove, 2007. 346 s.

21. Stefanakova J. Rodovo symetricky jazyk v slovenskom a nemeckom jazykovom prostredi v kontexte europskej rodovej politiky a gender mainstreamingu. Banska Bystrica, 2020. 317 s.

22. Urbancova Lujza. Rodovo citliva slovencina - sucasny stav, moznosti jej tvorby a vyuzitia // Odkazy a vyzvy modernej jazykovej komunikacie: zbornik prispevkov zo 7. Medzinarodnej vedeckej konferencie konanej 23. - 24.09.2009 v Banskej Bystrici / Jana Klinckova (ed.). Banska Bystrica, 2010. S. 558-570.

Размещено на Allbest.ru