Роль контексту при інтерпретації французької енантіосемії

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЛЬ КОНТЕКСТУ ПРИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ ЕНАНТІОСЕМІЇ

Ніколаєску Е.



Анотація

У сучасній лінгвістиці простежується значний інтерес до дослідження контекстуальної художньої семантики, оскільки художній текст має велике смислове навантаження, наділений складною системою конотативних значень, містить додатковий імпліцитний зміст Здатність лексичної системи французької мови збагачуватися шляхом розширення значення похідного слова, а також відсутність наукових праць, присвячених дослідженню художньої контекстуальної енантіосемії, ставить перед нами завдання її розгляду.

Мета роботи - визначити роль контексту при інтерпретації французької контекстуальної енантіосемії. Джерельною базою дослідження слугували франкомовні художні твори XX - початку XXI століть.

З'ясовано, що контекст відіграє основну роль при інтерпретації енантіосемії. Незнання контексту спричинює труднощі при розумінні окремих слів, словосполучень, фразеологізмів, речень, оскільки значення слова створює контекст, і контекст створює значення. Контекст дає можливість слову виявити свої приховані потенційні можливості, має виборчу й уточнюючу роль.

Ми розглядаємо енантіосемію не як недолік мови, а як один із факторів, що детермінує її розвиток, зокрема контекстуальні прирости смислу. Енантіосемія як одне з джерел поляризації значення є, з одного боку, вираженням мовної економії, а з іншого, - наповнює мовні одиниці новим, часом незвичайним і несподіваним, лексичним і граматичним змістом, передаючи діаметрально протилежні внутрішньослівні номінативні значення або емоційно-оцінні конотації.

Встановлено, що у художніх творах французької мови явище енантіосемії не є дуже поширеним й мовлення персонажів не багате на загальномовні та контекстуальні енантіолексеми, однак, вони є яскравою ознакою мовостилю французьких письменників.

У франкомовних художніх творах XX - початку XXI століть контекстуальна енантіосемія частіше зустрічається в мікроконтексті, макроконтексті, вербальному та невербальному контекстах та їх підвидах; контекст не завжди уточнює значення слова, іноді в контексті твору виникає гра слів, яка розширює значення слова, внаслідок чого висловлення отримує гумористичний, іронічній ефект; у художніх творах французької мови зустрічається номінативна й емоційно-оцінна експресивна енантіосемія; основними шляхами творення енантіосемії є: конверсія, конотація, слова загального значення; відповідно, основними видами контекстуальної енантіосемії є: конверсиви, конотативи, асоціативи. Енантіосемічна лексика, у досліджених художніх текстах, найчастіше представлена дієсловами, іменниками, прикметниками, прислівниками і вигуками.

Ключові слова: контекст, вербальний контекст, невербальний контекст, енантіосемія, енантіолексема, контекстуальна енантіолексема, лексичне значення, мова, мовлення.



Abstract

контекстуальний семантика енантіосемія французький

THE CONTEXT ROLE IN THE FRENCH ENANTIOSEMY INTERPRETATION

In the present-day linguistics there is a significant interest in the study of contextual literary semantics, in so far as the literary text is of considerable semantic charge, endowed with a complex system of connotative meanings, contains additional implicit meaning. The ability of the French language lexical system to be enriched by the derived word meaning expanding, as well as the lack of scientific investigations devoted to the study of literary contextual enantiosemy assigns the objectives of its consideration.

The aim of the work is to determine the context role in the interpretation of French contextual enantiosemy. The source base of the study was French-language literary works of the 20^th-early 21^st centuries.

It was found that the context played a major role in the enantiosemy interpretation. Lack of the context knowledge caused difficulties in understanding some individual words, word-combinations, phraseological units, sentences, as far as the word meaning created the context, and the context created the word meaning. The context enabled to show the hidden potential of the word, and the context had a selective and clarifying role.

We considered the enantiosemy not as a language disadvantage, but as one of the factors determining its development, in particular contextual meaning augmentation. Enantiosemy as one of the sources of meaning polarization was on the one hand, an expression of linguistic economy and on the other - filled language units with new, sometimes unusual and unexpected lexical and grammatical meaning, conveying diametrically opposed intralingual nominative meanings or emotionallyevaluative connotations.

It was established that in the literary French-language works the enantiosemy phenomenon hadn't been very common and the characters' speech hadn't been rich in general and contextual enantiolexemes, however, they were a spectacular sign of the French writers' style.

In French-language literary works of the 20^th-early 21^st centuries the contextual enantiosemy was more common in microcontext, macrocontext, verbal and nonverbal contexts and their subspecies; the context did not always clarify the meaning of the word, sometimes in the context of the literary work there was a play on words, which expands the word meaning, as a result of which the statement took a humorous, ironic effect; in the French-language literary works there was a nominative and emotionally-evaluative expressive enantiosemy; the main ways of enantiosemy creation were: conversion, connotation, words of general meaning; accordingly, the main types of contextual enantiosemy were: converse terms, connotations, associatives. Enantiosemic vocabulary in the investigated literary texts, was frequently represented by verbs, nouns, adjectives, adverbs and exclamations.

Keywords: context, verbal context, nonverbal context, enantiosemy, enantiolexeme, contextual enantiolexeme, lexical meaning, language, speech.



Постановка проблеми

У сучасній лінгвістиці простежується значний інтерес до дослідження контекстуальної художньої семантики, оскільки художній текст має велике смислове навантаження, наділений складною системою конотативних значень, містить додатковий імпліцитний зміст. Здатність лексичної системи французької мови збагачуватися шляхом розширення значення похідного слова, а також відсутність наукових праць, присвячених дослідженню художньої контекстуальної енантіосемії, ставить перед нами завдання її розгляду.

Аналіз досліджень

Взаємозв'язок лексичного значення слова та контексту є актуальною проблемою для лінгвістів. Ця проблема розглядається у сфері лексикології, семантики, лексикографії, стилістики, прагматики. Вказане питання висвітлювалося в працях багатьох науковців, зокрема Ж. Вандрієса, У Вайнрейха, Л. Вітгенштейна, В. Виноградова, Р Карстона, М. Кочергана, О. Мельничука, О. Потебні, Л. Єльмслева, однак, незважаючи на це, термін контекст і досі залишається одним із невизначених і неоднозначних.

Зазначимо, що попри розмаїття наукових досліджень енантіосемії доводиться констатувати відсутність спеціальних студій, присвячених дослідженню контекстуальних енантіолексем у французькій мові, що і є актуальністю пропонованого дослідження.

Мета роботи - визначити роль контексту під час інтерпретації французької контекстуальної енантіосемії.

Об'єктом дослідження є контекст у художніх творах французької мови XX-початку XXI століть, предметом - роль контексту при інтерпретації французької енантіосемії. Джерелом фактичного матеріалу дослідження слугували франкомовні художні твори XX-початку XXI століть. У дослідженні застосовано системний підхід із використанням методів аналізу та узагальнення, семантичного, контекстуального, інтерпретаційного, етимологічного методів, що дозволило всебічно розкрити поставлену проблему дихотомічної єдності контексту й енантіосемії. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що з'ясовано роль контексту при інтерпретації французької енантіосемії. Теоретична цінність дослідження полягає в узагальненні дефініцій контексту та уточненні його класифікаційних параметрів. Практична цінність статті - застосування отриманих результатів в освітній практиці для викладання курсів із лексикології, теорії та практики перекладу тощо.

Виклад основного матеріалу

В мовознавчих дослідженнях термін контекст (лат. contextus - поєднання, зв'язок) має різні дефініції. Так, Академічний тлумачний словник української мови дає таке визначення: «контекст - закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановити значення слова або речення, які входять до його складу» [СУМ 1973, Т 4, с. 268]. У Лінгвістичному енциклопедичному словнику контекст розглядається як «фрагмент тексту, що включає обрану для аналізу одиницю, необхідний і достатній для визначення значення цієї одиниці, що є несуперечливим відносно спільного змісту вказаного тексту» [ЛЭС 2002, с. 238]. Г. Колшанський дає таке тлумачення контексту: «сукупність умов, які визначають конкретне однозначне виявлення якогось мовного явища (лексичного, граматичного)» [Колшанский 1978, с. 32]. Тобто у всіх цих визначеннях акцентується його функція допомогти встановити значення використаної мовної одиниці, не лише лексичної. Крім того, підкреслюється його роль не тільки необхідного, але й достатнього елементу для інтерпретації, наприклад: 1) Un gendarme qui parle d'imprudence, de vitesse excessive, du brouillard annonce la veille et de certains corps qui n'ont pas encore pu etre identifies [Gavalda 2001, р. 38]; 2) Il eprouvait un certain sentiment, mais aucune attirance, c'etait son probleme depuis des annees, les adultes lui faisaient peur physiquement [Rigottier-Gois 2016, р. 113]. Прикметник certain означає 'достовірний, визначений' та 'якийсь, невизначений'. Тут контекст уточнює вживання значення 'якийсь, невизначений'.

На думку М. Кочергана, «контекст - це умови вживання слова», при цьому під умовами розуміється не лише мовне, а й позамовне оточення (мовленнєва ситуація, культурно-історичні, суспільні, світоглядні фактори, тобто акцентується роль умов інтерпретації існуючого словесного контексту) [Українська мова: енциклопедія 2004, с. 270]. Французький лінгвіст Ж. Вандрієс також наголошував на тому, що: «В усіх випадках значення слова визначається контекстом. Слово ми ставимо в оточення, що виявляє його значення кожного разу і в даний момент. Ніщо інше, а саме контекст, всупереч різноманітності значень даного слова, надає йому його "особливого" значення; ніщо інше, а саме контекст, очищає слово від його колишніх значень, нагромаджених пам'яттю, і створює йому його "актуальне" значення» [Вандриес 1937]. Таким чином, він акцентує увагу на можливості виникнення певного контекстуального значення, не зафіксованого словником, тобто мовою (отже, підкреслюється дихотомія, смисл (у контексті) - значення (у мові)), і це значення-смисл може зумовлюватися екстралінгвістичною ситуацією також, наприклад: Ce soir c'est LA fete de l'ete. Le comte et la comtesse de La Rochepoucaut reqoivent pour leur cadette Eleonore. Tout le gratin en sera [Gavalda 2001, p. 46]. Лексема le gratin має значення 'гратен, запіканка' та розм. 'вершки суспільства, еліта'. Тут вжито друге значення.

Н. Амосова трактує контекст як «сполучення семантично реалізованого слова (тобто щодо реалізації значення якого виділяється контекст) із вказаним мінімумом (тобто елементом мовного ланцюга, що несе потрібну семантичну вказівку)» [Амосова 1963, с. 28]. Таким чином, існують мовні одиниці, для інтерпретації яких достатньо мінімального вербального мікроконтексту, який французькі дослідники називають котекстом, і одиниці, для інтерпретації яких потрібен широкий макроконтекст, іноді навіть цілий текст. Тому прийнято зараз розмежовувати мікроконтекст і макроконтекст, лівий і правий контекст, лінгвістичний (вербальний) та екстралінгвістичний (невербальний), експліцитний та імпліцитний тощо. Розглянемо декілька прикладів мікроконтексту.

1) Emilie! Vens dire bonjour. Tu reconnais bien Raymonde, Madame Bourrit? - Bonjour Emilie. Oh, comme tu as grandi! Je ne t'aurais jamais reconnue. Tu es vraiment magnifique! Tu te souviens de moi? - Bonjour Madame Bourrit. A vrai dire, je ne vois pas tres bien... Emilie saluait avec un grandsourire a cette petite dame auxjoues rebondies et rosees sous son fichu en soie beige [Rigottier-Gois 2016, p. 23]. Лексема bonjour та словосполучення dire bonjour означають 'привітатися' та 'попрощатися'. Тут, за допомогою мікроконтексту, читачам зрозуміло, що використано значення 'привітатися'.

2) Le bateau arrete, s'ilfaisaitfrais, on s'enfermait dans le salon, et, apres avoir allume un feu doux, pour chasser l'humidite ou le brouillard, qui etaient mauvais pour le malade, on apportait les lampes [Malot 1933, p. 178]. Дієслово chasser має значення 'ловити, гнатися за...' й 'звільнитися, відганяти'. В даному прикладі, мікроконтексту достатньо для правильної інтерпретації речення - 'позбутися від вогкості'.

3) Here, c'est toi louloute? Tu ne pouvais pas m'appeler au lieu de rentrer comme une voleuse. - Maman, je suis en haut. J'ai appele et meme klaxonne, mais personne ne repond. Comme d'habitude [Rigottier-Gois 2016, p. 17]. Лексема louloute означає: 'шпіц (порода собак)' і розм. 'сонечко, котик (ласкаве звернення)'. Мікроконтекст підтверджує значення 'сонечко, котик'.

Більшість вітчизняних та зарубіжних вчених стверджують, що слово може бути багатозначним саме поза контекстом. Р. Будагов зазначає, що слово багатозначне і поза контекстом, а «контекст, оточення, в яке потрапляє слово, надає йому точне значення. Яким би багатозначним не було слово, в тексті, в діалозі воно отримує певне значення. Контекст усуває полісемію слова» [Будагов 1947, с. 7-8], наприклад: лексема la maitresse має значення: 1) 'хазяйка': Autrui, piece maitresse de mon univers [Le petit Robert 1 1985, p. 1134]; 2) 'вчителька': J'ai ete heureux une seule annee a l'ecole, c'etait en grande section de maternelle avec une maitresse qui s'appelait Marie [Gavalda 2002, p. 13]; 3) 'коханка': Parce qu'il ne fallait pas le rater l'avion, il y avait la maitresse dedans! Vous savez, la maitresse, cette jeune femme impatiente qui vous agace un peu les nerfs. Pas le temps pour une scene de menage, vous pensez... [Gavalda 2003, p. 54].

Отже, мова творить, формує думку. У художніх творах мовознавці розглядають слово як реалізовану в контексті лексичну одиницю, тобто в одному значенні. Однак для деяких багатозначних слів неоднозначність у більшості контекстів не зникає. Так у контексті твору виникає гра слів, (стилістичний прийом, який будується на використанні омонімії (включно з омоформами, омофонами, омографами), паронімії, полісемії (зокрема, переносне значення слова), синонімії, антонімії, спільнокореневих лексем, малапропізмів, слів або словосполучень із протилежними значеннями), що є характерною властивістю французької літератури, тож, контекст не уточнює, а розширює значення слова, так виникає гумористичний, іронічний ефект і можна стверджувати, що це одна з функцій енантіосемії, і, як зазначав Г Гегель, енантіосемію використовують у творах для того, щоб доставляти радість мисленню.

Розрізняють такі види вербального контексту:

1) лексичний контекст - лексичні значення мовних одиниць, тематичний характер лексем;

2) морфологічний контекст - це сукупність актуальних морфем і форм;

3) синтаксичний контекст - це фіксовані синтаксичні конструкції, синтаксичні позиції і функції, які ставлять у певні синтаксичні рамки аналізовану одиницю;

4) стилістичний контекст - це сукупність конотативних і неконотативних значень усіх інших мовних одиниць, у якій найчастіше реалізується стилістичне значення заданої мовної одиниці [Мацько та ін. 2003, с. 180-184].

Типологію вербального контексту, за роллю, яку він відіграє, доповнила І. Торсуєва. Дослідниця виокремлює:

1. Визначальний контекст - знімає багатозначність мовної одиниці, окреслює тільки одне з її значень, що є актуальним для окремого тексту.

2. Підтримуючий контекст - забезпечує повторюваність значення певної мовної одиниці.

3. Породжуючий контекст - сприяє створенню нового значення мовної одиниці, відмінного від загальновідомого.

4. Компенсуючий контекст - доповнює значення мовної одиниці, що допомагає адресатові її адекватно інтерпретувати.

5. Інтенсифікуючий контекст - забезпечує наростання смислового навантаження в процесі розгортання тексту, сприяє актуалізації різних значень окремих мовних одиниць, що збагачує твір [ЛЭС 2002, с. 238-239].

Для невербального контексту характерні висловлення, які залежать від конкретного оточення і часом набувають у різних ситуаціях протилежного значення. Виокремлюють такі типи невербальних (ситуативних) контекстів:

1. Одиничний ситуативний контекст (висловлене має смисл тільки в даній ситуації).

2. Типовий ситуативний контекст (висловлення сприймається правильно тільки в певних ситуаціях, зрозумілих частині мовців (за фахом, уподобанням)).

3. Соціально-історичний контекст (події, факти, дати з огляду на філософсько-світоглядні та історико-національні пріоритети мовців) [Мацько та ін. 2003, с. 180-184].

Н. Амосова розрізняє лексичний, синтаксичний, морфолого-синтаксичний, конструктивний та змішаний контексти. На відміну від багатьох інших науковців, дослідниця розглядає контекст не лише як оточення слова, а як єдність реалізованої лексичної одиниці та контекстуального індикатора, тобто враховує їхню взаємодію [Амосова 1962].

Т. ван Дейк виокремлює й комунікативний контекст мовця та слухача [Дейк ван 1989, с. 70]. На думку Г. Колшанського, комунікативному контексту підпорядковані інші контекстні типи: лінгвістичний, паралінгвістичний, ситуаційний, культурний, психологічний [Колшанський 1980, с. 29].

В. Миркін розробив шість типів бінарних опозицій контекстних різновидів як протиставлень: вербальний - ситуативний контексти; фізичний

- психологічний контексти; контекст культури - психологічний контекст; лінгвістичний - паралінгвістичний контексти; лінійний - структурний контексти; операційний - комунікативний контексти. У своїй роботі В. Миркін основну увагу приділяє комунікативному контексту. Вчений запропонував розглядати комунікативний контекст як «організацію контекстів і опору на контексти, як вербальні, так і невербальні» [Мыркин 1978, с. 95-96]. На думку вченого, саме комунікативний контекст забезпечує вираження істинного сенсу мовного акту (тобто референцію, інтенцію, модальність висловлювання), що і становить сутність комунікації.

Г. Кук виокремлює три види контексту: текстуальний, соціальний, психологічний. Учений наголошує, що при дослідженні художньої літератури слід враховувати нелінгвістичні чинники контексту (котекст, паралінгвістичні чинники, інтертекст, фізична ситуація, соціальна та культурна ситуації) [Cook 1990] і це, особливо важливо при інтерпретації такого психічного явища як енантіосемія.

Під час дослідження художнього тексту вчені застосовують поняття вертикального контексту - історико-філологічного тла тексту як літературного твору; фіксується в тексті завдяки коментарю, алюзії, комізму, пародії; зовнішнього контексту - указівка на час, історичні умови створення тексту, місце його виникнення в соціальному, культурному, етичному відношенні; соціокультурного контексту

- умови, у яких наявна інформація сприймається як вторинна, оскільки вона пов'язана певними асоціативними зв'язками із загальним сюжетом, певним художнім твором, іншими творами, їхніми персонажами, зафіксованими у свідомості автора й читача, без чого текстова комунікація буде неповною [Селіванова 2008, с. 250].

Стосовно енантіосемії контекст виконує наступні функції: «є засобом відбору та актуалізації потрібного значення; модифікує смисл у межах одного значення, уточнює його, розширюючи або обмежуючи клас денотатів; слугує засобом синкретизації значень полісемічного слова; формує оказіональне значення; виступає засобом десемантизації» [Українська мова: енциклопедія 2004, с. 251-252].

Зважаючи викладене вище, можна підсумувати, що наше дослідження енантіосемії показує, що для її аналізу важливими є такі види контекстів: мікроконтекст; макроконтекст; лівий і правий контексти; вербальний (лексичний, морфологічний, синтаксичний, стилістичний, визначальний, породжуючий, компенсуючий, інтенсифікуючий) та невербальний (одиничний ситуативний контекст, типовий ситуативний контекст, соціально-історичний контекст) контексти; експліцитний та імліцитний контексти; текстуальний та психологічний контексти; соціокультурний контекст.

Зазначимо, що в межах контексту відбуваються два взаємопротилежні процеси: десемантизація та гіперсемантизація.

Десемантизація - це втрата словом свого основного тематичного значення, найчастіше причиною цього є полісемія. Слово набуває велику кількість переносних значень і втрачає своє первісне, основне значення. Внаслідок десемантизації, наприклад, (в українській мові) з'являються інтер'єктиви: Жах! Страх, як гарно! Ці слова втратили своє іменникове категоріальне лексичне значення і набули емоційно-виражального значення. Отже, одним із найпоширеніших шляхів творення енантіосемії є конверсія (перехід в іншу частину мови), наприклад:

1) Le vol international semblait interminable. Pres de 24 heures avec une escale a Los Angeles, le premier sentiment de ce voyage pour Emilie fut: la vache, c'est long! [Rigottier-Gois 2016, р. 79]. Лексема vache означає: 'ім. корова'; 'виг. чорт забирай!'.

2) 28°C? A cinq heures du matin? Qa va etre quoi a midi? On a quitte Paris, en plein mois de fevrier, le thermometre affichait -8°. Putain, 30° de difference entre hier etaujourd'hui, on va souffrir! [Rigottier-Gois 2016, р. 80]. Лексемаputain означає: 'ім. повія'; 'виг. Чорт! Ось тобі й маєш!'.

3) Дієслово consulter означає: 'v. intr. (1410; lat. consultare) консультуватися, звертатися за порадою': Le docteur X consulte le mardi та 'v. tr. консультувати, проводити консультації': En toutes choses, il faut consulter la raison autant que l'amitie [Le petit Robert 1 1985, p. 376].

4) Іменник patate передає два значення 'батат, солодка картопля': Il etait en train d'eplucher mille milliards de kilos de patates. Il avait l'air plutot content. Ses pieds avient disparus sous une montagne d'epluchures [Gavalda 2002, p. 78] й 'дурень': Il les deniche dans la rue, patate [Le petit Robert 1 1985, p. 1375].

Не менш поширеним шляхом утворення енантіосемії є і десемантизація, коли створений вигук може виражати як позитивне, так і негативне гіперболічне значення, що часто використовується письменником у художньому творі, при моделюванні емоцій персонажів у діалогах тощо, наприклад: Mon Dieu qu'il est laid, il est encore plus laid qu'avant. Jean-Pierre, c'est toi? - Ben qui veux-tu que ce soit? -... Mon Dieu... Ca va? - Pourquoi tu me demandes qa? - A cause de l'accident evidemment! Ca fait deux heures que j'essaye de t'appeler sur ton portable mais ils disent que toutes les lignes sont saturees! Ca fait deux heures que je suis la a stresser comme une malade! J'ai appele ton bureau au moins dix fois! [Gavalda 2001, p. 21]. Словосполучення Mon dieu ('боже мій! Господи!') уживається для вираження подиву, здивування, хвилювання, як у позитивному, так і в негативному, іронічному значенні. В першому прикладі прикметник laid, у другому - іменник l'accident уточнюють вживання словосполучення в негативному значенні.

Інший шлях творення енантіосемії, це гіперсемантизація - збагачення слова новими значеннями, нарощення і посилення денотативно-десигмативного змісту конотативним [Мацько та ін. 2003, с. 180-184]. Так, важливою функцією контексту є його здатність формувати оказіональне значення слова (слово набуває нового смислового або емоційного відтінку), яке поза контекстом неможливе. Аналізовані нами контексти художніх творів пропонують велику кількість конотативних енантіолексем різного типу. Наприклад: лексема hurler означає 'вити, ревіти, горланити, викрикувати, кричати від болю': Pleurer. Pleurer devant moi, meme. Et la, quel homme admirable j'etais quand j'y repense, j'ai pris mon courage a deux mains et je suis alle hurler avec les loups [Gavalda 2003, p. 121]; Les larmes aux yeux, elle vit ce petit visage se deformer et se mettre a hurler sans aucun son [Rigottier-Gois 2016, p. 20]; J'avais 9 ans, l'homme completement bourre m'a battu et laisse pour mort. J'ai d6 mon salut au fait qu'il se soit assoupi dans son vomi. J'ai pris mes jambes a mon cou, couru, couru en hurlant tout ce que je pouvais a travers champs. J'ai finalement pu rejoindre ma maison, la peur au ventre [Rigottier-Gois 2016, p. 48-49]. Однак, залежно від контексту дієслово hurler може мати й меліоративне значення 'кричати від щастя; радіти', наприклад: J'avais envie de hurler mon bonheur au monde entier: "Ecoutez-moi tous, JE SUIS ENCEINTE, et peu m'importent les consequences!!!" [Ritz 2017, p. 7]; Les chiens m'attendaient. Entre Bozo qui hurle de joie a la mort etMicmac qui fait des bonds de trois metres. c'est la fete. On peut dire que qa c'est de l'accueil! [Gavalda 2001, p. 30].

Як бачимо, слово - це ціла система відтінків - лексико-семантичних варіантів, які і визначають значення слова, кожного разу `виявляючись' у різних контекстах. Значення однієї й тієї ж лексеми може варіювати в контексті від меліоративного до пейоративного й навпаки або залишитись нейтральним. Отже, між значенням слова та контекстом існує тісний зв'язок.

Щодо співвідношення значення слова й контексту Н. Сердобінцев зазначає, що «контекст виявляє, актуалізує потрібні й створює ситуативні значення, "відтінки" і "забарвлення". Індивідуальні, соціальні, професійні, асоціативні та інші додаються до виділеного значення. Вони не входять у мовне значення, а супроводжують його в мовленні, тексті, доповнюючи чи створюючи смисл, образ, підтекст» [Сердобинцев 1981, с. 9-10], наприклад: Emilie avait rapidement sympathise avec deux anciennes qui respiraient la joie de vivre, trouvaient toujours les mots justes, reconfortants bien qu'ayant elles aussi traverse leurs lots de souffrances. Elle s'installa entre les deux amies. Isabelle, dit Zaza, autoentrepreneure de 36 ans, etait la gerante d'une petite entreprise de nettoyage a l'allure sportive [Rigottier-Gois 2016, p. 54]. Лексема ancien означає 'старий, древній', однак в даному контексті вжито протилежне значення (36-річна жінка не є старою).

Контекст грає велику роль при інтерпретації енантіосемії. Сучасне французьке мовлення демонструє широкі можливості контекстуального збагачення в межах опозиції протилежності. Французька мова налічує велику кількість слів загального значення, а її 'абстрактність' дозволяє їхнє маніпулювання у контексті, що може спричинити неочікувані семантичні нюанси [Смущинська та ін. 2012, с. 442]. Так, ще одним шляхом творення енантіосемії є слова загального значення, наприклад: 1) Tout ce qui se passe a l'ecole, c'est comme si c'etait du chinois pour moi [Gavalda 2002, p. 12]. Лексема chinois означає 'китайська мова', проте в даному контексті вираз c'etait du chinois означає 'щось складне, незрозуміле', тобто отримує негативне значення. 2) Ce garqon a une tete en forme de passoire, des doigts de fee et un coeur gros comme qa [Gavalda 2002, p. 17]. Подібний приклад простежуємо і з лексемою passoire - 'шумівка, сито, друшляк', яке в контексті отримало негативне значення 'дірява пам'ять', 'голова як решето'.

У різних письменників думки утворюються по-різному, оскільки вони мислять неоднаково, тому лексика в художній літературі використовується як у прямому, так і в переносному, похідному значеннях. Це залежить від того, який зміст, смисл письменники вкладають у слова.

Для правильної інтерпретації енантіолексеми обов'язкове детальне вивчення контексту, в якому ця енантіолексема зустрічається, також слід з'ясувати, що саме автор хотів нам повідомити, використовуючи подане слово чи вираз, тому частіше енантіосемія має не мовний, а мовленнєвий характер, є контекстуальною, а не мовною, оскільки її показником, здебільшого, виступає інтонація, яка надає мові більшої виразності, емоційності, несе в собі великий стилістичний потенціал й особливо продуктивна у розмовному та художньому стилях.

Семантична структура енантіолексем у художньому мовленні може мати конотативні значення, пов'язані, в основному, з індивідуально-авторським баченням світу. Так виникають асоціативи, наприклад: Le reveil est dur, je suis prise de tremblements..., mes dents s'entrechoquent et me renvoient un bruit regulier, agacant, plus tard on me dira que je suis restee comme qa pendant 2 heures, les questions se bousculent dans ma tete: oh suis-je ? Que s'est-il passe? Pourquoi? OUI POURQUOI? Les souvenirs emergent doucement, comment quelqu'un pouvait-il accepter de faire une horreur pareille, la reponse fusa evidente "L'ARGENT!" [Ritz 2017, p. 16]. Лексема argent позначає 'гроші, багатство' й у більшості випадків має позитивні асоціації: багатство, влада, прибуток, достаток, розкіш, благополуччя тощо. Однак у цьому прикладі за допомогою макроконтексту (за певну грошову винагороду, на прохання батьків, лікар зробив дівчині аборт (під претекстом звичайного огляду), хоча вона була проти), читачам стане зрозуміло, що лексема argent використана з негативним конотативним значенням - жадібність, продажність, вигода, зло, корупція тощо.

Автори використовують лексеми із традиційною семантикою у прямому значенні, які здатні набувати у художньому мовленні переносних значень, що впливає на уяву читача, надає контекстові більшої емоційності, експресивності, наприклад: А peine eut-elle franchi le pas de la porte que l'air devint pesant, les murs de mon petit deux-pieces semblerent se resserrer sur moi, la litanie allait commencer... [Ritz 2017, p. 11]. В даному прикладі іменник la litanie ('молитва'; тут - 'докори, звинувачення') вжито в переносному, пейоративному значенні.

Тож лексичні одиниці з енантіосемічним компонентом розширюють семантику похідного слова, сприяють утворенню нових семантичних значень лексичних одиниць.

У контексті художнього мовлення зустрічається номінативна й емоційно-оцінна експресивна енантіосемія.

Номінативна енантіосемія не має особливої експресивності. Тут виявляються лексико-семантичні особливості одиниці - протиставляється сигніфікативний компонент значення, оскільки позначаються різні дії. Наприклад: дієслово louer позначає як 'здати в оренду': Le proprietaire a trouve plus simple ensuite de louer meuble [Le petit Robert 1 1985, p. 1113] так і 'взяти в оренду': Je deteste bosser chez Pramod mais sans qa? Je mets du Gemey qui pue a quatre quatre-vingt-dix, je loue des films au Video Club de Melun et je note le dernier Jim Harrison sur le cahier des suggestions de la bibliotheque municipale?; Desole, mais mes rudiments en langue tahitienne sont tres limitees et je n'ai pas tout compris, je cherche une maison a louer et j'aime beaucoup le style de ce fare [Rigottier-Gois 2016, p. 103]. Як бачимо, протилежні значення характеризують одну і ту ж сферу вживання, однак з різних сторін.

Емоційно-оцінну експресивну енантіосемію спостерігаємо в таких прикладах.

1) J'apprecie souvent cette premiere biere matinale, bien fraiche, c'est celle qui remet en place les idees. On appelle cela faire les niveaux, ah, ah, ah [Rigottier-Gois 2016, p. 108]. Вигук ah означає 'ах! а! о!' і 'ха-ха!'. В цьому прикладі контекст уточнює вживання значення 'ха-ха'.

2) Bravo, bravo, bravo! On a tout enterre, nos amis, nos reves et nos amours, et maintenant, qa va etre notre tour! Bravo, les amis! [Gavalda 2003, p. 125]. Первинне значення вигуку bravo - схвалення, захоплення, похвала 'браво!', 'молодець!'. Але в цьому контексті вигук bravo набуває імпліцитного смислу негативної оцінки, глузування (в реченні наявна суперечливість лексем 'браво' і 'поховати'). Таким чином, позитивна конотація вигуку bravo відходить на другий план, і контекст породжує новий негативний, іронічний відтінок значення - 'несхвалення, осудження, невдоволення'.

На відміну від номінативної енантіосемії, емоційно-оцінна енантіосемічна лексика має прагматичний характер, який виявляється в прагненні наділити суб'єкт позитивними або негативними характеристиками, а саме - дати суб'єктивну оцінку, що ґрунтується на його ціннісній орієнтації у світі. Енантіосемія, на думку Н. Ефімової, це «оказіональна меліорація пейоратів і пейорація меліоратів» [Ефимова 2013, c. 142].

Також було помічено, що багато французьких прикметників та прислівників, таких як bon, mauvais, beau, jolie, terrible, interessant, mechant, можуть приймати в контексті протилежне значення, наприклад:

1) Qu'est-ce que c'est que ce travail de grouillot dans les caves d'un musee quand on sait de quoi tu es capable? C'est du temps perdu. Tu fais quoi? Des copies? Des moulages? Tu bricoles. La belle affaire! Jusqu'a quand? Jusqu'a la retraite? [Gavalda 2003, p. 93].

2) Elle l'aimait bien ce vieux renard, mais ilfallait qu'elle dorme parce qu'il etait terrible! [Gavalda 2003, p. 108].

3) Le regard scrutateur du medecin me devisageait; - Interessant! dit-il. Maintenant que vous etes la, je peux vous examiner pour voir si tout va bien... qu'enpensez-vous? [Ritz 2017, p. 8].

Найбільш частотним джерелом експресивності є використання енантіосемічної лексики з метою створення іронічного ефекту, так як практично будь-яка мовна одиниця може бути реалізована в тексті в діаметрально протилежних значеннях [Горелов 1986, c. 40], наприклад:

1) Andre, grand sportif, lit l'Equipe tous les matins et ne rate jamais un match a la television [Debyser 1980]. У цьому прикладі антифразисна контекстуальна енантіосемія показує суперечливість номінації персонажа і його дій, тут саме знання ситуативного контексту допомагає: не можна бути 'великим спортсменом', дивлячись весь час телевізор і читаючи спортивну газету.

2) Tu as eu un zero en histoire? Ah, bravo! Felicitations! Tu es sans doute tresfier de toi? [Debyser 1980]. У цьому прикладі також наявна антифразисна контекстуальна енантіосемія, коли говориться одне, а мається на увазі протилежне.

3) Bokassa en exil reduit son train de vie. Il vit maintenant dans un "petit" appartement de 130 m² [Debyser 1980]. Для енантіосемії важливим є також взаємозв'язок між вербальним і невербальним контекстом: тут допомагає знання ситуації - 130 м² це не маленька квартира, однак у цьому реченні це написано вербально, також у цьому прикладі важливою є роль параграфеміки - лапки показують іронію, протилежний смисл.

Протилежність значень у семантичній структурі однієї мовної одиниці спричинюють двозначність речення чи фрази, до складу яких вони входять. Так, для художнього твору характерне художнє авторське світобачення, що позначається на доборі художніх засобів зображення у творі й це перешкоджає правильному розумінню висловлення. Неправильне розуміння енантіолексеми призводить до неправильного розуміння думки чи ідеї, до складу якої входила така енантіолексема. Проте завдяки контексту читач повинен це «авторське» зрозуміти, «чути» текст у цілості й найдрібніших складниках. Правильна інтерпретація контексту художнього твору залежить від знання читачем історичних і культурних реалій, пов'язаних із подіями та персонажами літературного твору.



Висновки

Отже, між значенням слова і контекстом існує динамічний зв'язок, який полягає в тому, що значення слова створює контекст, і контекст створює значення. Контекст дає можливість слову виявити свої приховані потенційні можливості. Контекст має виборчу й уточнюючу роль.

На наш погляд, енантіосемію слід розглядати не як недолік мови, а як один із факторів, що детермінує її розвиток, зокрема контекстуальні прирости смислу. Енантіосемія як одне з джерел поляризації значення є, з одного боку, вираженням мовної економії, а з іншого, - наповнює мовні одиниці новим, часом незвичайним і несподіваним лексичним і граматичним змістом, передаючи діаметрально протилежні внутрішньослівні номінативні значення або емоційно-оцінні конотації.

У процесі дослідження ми з'ясували, що в художніх творах французької мови явище енантіосемії не є дуже поширеним й мовлення персонажів не багате на загальномовні та контекстуальні енантіолексеми, однак вони є яскравою ознакою мовостилю французьких письменників.

Підбиваючи підсумок, можна зробити такі висновки: у франкомовних художніх творах XX-початку XXI століть контекстуальна енантіосемія частіше зустрічаються в мікроконтексті, макроконтексті, вербальному та невербальному контекстах та їх підвидах; контекст не завжди уточнює значення слова, іноді в контексті твору виникає гра слів, яка розширює значення слова, внаслідок чого висловлення отримує гумористичний, іронічній ефект; у художніх творах французької мови зустрічається номінативна й емоційно-оцінна експресивна енантіосемія; основними шляхами творення енантіосемії є: конверсія, конотація, слова загального значення; відповідно, основними видами контекстуальної енантіосемії є: конверсиви, конотативи, асоціативи. Також слід зазначити, що енантіосемічна лексика у досліджених художніх текстах найчастіше представлена дієсловами, іменниками, прикметниками, прислівниками і вигуками.

Дослідження підтверджує тезу, що контекст відіграє основну роль при інтерпретації енантіосемії. Незнання контексту спричинює труднощі при розумінні окремих слів, словосполучень, фразеологізмів, речень.

Перспективу подальших досліджень убачаємо в поглибленому вивченні художньої контекстуальної енантіосемії.



Література

1. Амосова H.H. Основы английской фразеологии. Ленинград: ЛГУ, 1963. 208 с.

2. Амосова Н.Н. О синтаксическом контексте. Лексикографический сборник. 1962. № 5. С. 36-45.

3. Будагов Р.А. Слово и его значение: научно-популярный очерк. Ленинград: Ленинградский университет, 1947. 64 с.

4. Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое введение в историю. Mосква: Государственное социальноэкономическое издательство, 1937. 410 с.

5. Горелов И.Н. Энантиосемия как экстремальный семантический сдвиг. Психолингвистические проблемы семантики и понимания текста. Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1986. С. 16-24.

6. Горелов И.Н. Энантиосемия как столкновение противоречивых тенденций языкового развития. Вопросы языкознания.1986. № 4. С. 86-96.

7. Дейк ван Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. Москва: Прогресс, 1989. 312 с.

8. Ефимова Н.Н. Энантиосемия как проявление аллофронии - лингво-семиотические аспекты. Вестник ИГЛУ. 2013. № 2(23). С. 140-150.

9. Колшанський Г.В. Контекстная семантика. Москва: Наука, 1980. 154 с.

10. Лингвистический энциклопедический словарь / Ред. В.Н. Ярцева. 2-е изд., доп. Москва: Большая рос. энцикл., 2002. 709 с.

11. Мацько Л.І., Сидоренко, О.М., Мацько, О.М. Стилістика української мови: підручник. Київ: Вища школа, 2003. 462 с.

12. Мыркин В.Я. Типы контекстов. Коммуникативный контекст. Филологические науки. 1978. № 1. С. 95-100.

13. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава: Довкілля-К, 2008. 711 с.

14. Сердобинцев Н.Я. Семантическая структура слова и его коннотации. Теория слова и функционирования словарных единиц. Саратов: Сарат. гос. пед. ин-т им. К. А. Федина, 1981. С. 4-25.

15. Словник української мови / Ред. І.К. Білодід. Т 4. Київ: Наукова думка, 1973. 840 с.

16. Смущинська І.В., Бойко О. О. Енантіосемія у сучасній французькій мові: основні проблеми. Проблеми семантики, прагматики та когнітивноїлінгвістики. Київ: Логос, 2012. С. 440-453.

17. Українська мова: енциклопедія / НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні, Ін-т укр. мови; редкол.: В.М. Русанівський та ін. Вид. 2-ге, випр. і допов. Київ: Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. 820 с.

18. Cook G. Discourse. Oxford: OUP, 1990. 168 р.

19. Debyser F. Les mecanismes de 1'ironie. Paris: BELC, 1980. 16 р.

20. Gava1da A. 35 kilos d'espoir. Paris: Bayard Jeunesse, 2002. 110 p.

21. Gava1da A. Je 1'aimais. Paris: Le dilettante, 2003. 224 p.

22. Gava1da A. Je voudrais que quelqu'un m'attende quelque part. Paris: J'ai lu, 2001. 156 p.

23. Le petit Robert 1: Dictionnaire alphabetique et analogique de la langue fran^ise / Red. Alain Rey, Josette Rey-Debove. Paris: Le Robert, 1985. 2176 p.

24. Ma1ot H. Sans famille. Paris: Hachette, 1933. 630 p.

25. Rigottier-Gois J. L'innocence d'un enfant. CreateSpace Independent Publishing Platform, 2016. 124 p.

26. Ritz C. Innocence volee: Le secret. Amalthee, 2017. 52 p.

References

1. Amosova N.N. (1963) Osnovy angliyskoy frazeologii [Fundamentals of English phraseology]. Leningrad: LGU, 208 s. [in Russian].

2. Amosova N.N. (1962) O sintaksicheskom kontekste [About syntactic context]. Leksikograficheskiy sbornik. № 5. S. 36-45 [in Russian].

3. Budagov R.A. (1947) Slovo i ego znachenie: nauchno-populiarnyi ocherk [The word and its meaning: a popular science essay]. Leningrad: Leningradskiy universitet, 64 s. [in Russian].

4. Vandries J. (1937) Yazyk. Lingvisticheskoe vvedenie v istoriyu [Linguistic introduction to history]. Moskva: Gosudarstvennoe sotsialno-ekonomicheskoe izdatelstvo, 410 s. [in Russian].

5. Gorelov I.N. (1986) Enantiosemiya kak ekstremalnyi semanticheskiy sdvig [Enantiosemy as an extreme semantic shift]. Psikholingvisticheskieproblemy semantiki iponimaniya teksta. Kalinin: Kalinin. gos. un-t. S. 1624 [in Russian].

6. Gorelov I.N. (1986) Enantiosemiya kak stolknovenie protivorechivykh tendentsiy yazykovogo razvitiya [Enantiosemy as a clash of contradictory trends in language development]. Voprosyyazykoznaniya. № 4. S. 86-96 [in Russian].

7. Deik van T.A. (1989) Iazyk. Poznanie. Kommunikatsiya [Language. Cognition. Communication]. Moskva: Progress, 312 s. [in Russian].

8. Efimova N.N. (2013) Enantiosemiya kak proyavlenie allofronii - lingvo-semioticheskie aspekty [Enantiosemia as a manifestation of allophrony - linguistic and semiotic aspects]. VestnikIGLU. № 2(23). S. 140-150 [in Russian].

9. Kolshanskiy G.V. (1980) Kontekstnaya semantika [Context semantics]. Moskva: Nauka, 154 s. [in Russian].

10. Lingvisticheskiy entsiklopedicheskiy slovar [Linguistic Encyclopedic Dictionary] / Red. VN. Iartseva. 2-e izd., dop. Moskva: Bolshaya ros. entsikl., 2002. 709 s. [in Russian].

11. Matsko L.I., Sydorenko O.M., Matsko O.M. (2003) Stylistyka ukrainskoi movy: pidruchnyk [Stylistics of the Ukrainian language: textbook]. Kyiv: Vyshcha shkola. 462 s. [in Ukrainian].

12. Myrkin V.Ya. (1978) Tipy kontekstov. Kommunikativnyi kontekst [Types of contexts. Communicative context.]. Filologicheskie nauki. № 1. S. 95-100 [in Russian].

13. Selivanova O.O. (2008) Suchasna lingvistyka: napryamy ta problemy [Modern linguistics: directions and problems]. Poltava: Dovkillya-K. 711 s. [in Ukrainian].

14. Serdobintsev N.Ya. (1981) Semanticheskaya struktura slova i ego konnotatsii [The semantic structure of the word and its connotations]. Teoriia slova i funktsionirovaniya slovarnykh edinits. Saratov: Sarat. gos. ped. in-t im. K.A. Fedina. S. 4-25 [in Russian].

15. Slovnyk ukrainskoi movy [Dictionary of the Ukrainian language] / Red. I.K. Bilodid. T 4. Kyiv: Naukova dumka, 1973. 840 s. [in Ukrainian].

16. Smushhynska I.V., Boyko O.O. (2012) Enantiosemiya u suchasniy franczuzkiy movi: osnovni problemy. Problemy semantyky, pragmatyky ta kognityvnoi lingvistyky. Kyiv: Logos. S. 440-453 [in Ukrainian].

17. Ukrainska mova: encyklopediya [Ukrainian language: encyclopedia] / NAN Ukrayiny, In-t movoznav. im. O.O. Potebni, In-t ukr. movy; redkol.: VM. Rusanivskyi ta in. Vyd. 2-ge, vypr. i dopov. Kyiv: Ukrainska encyklopediya im. M.P. Bazhana. 2004. 820 s.

18. Cook G. (1990) Discourse. Oxford: OUP. 168 p. [in English].

19. Debyser F. (1980) Les mecanismes de l'ironie. Paris: BELC. 16 p. [in French].

20. Gavalda A. (2002) 35 kilos d'espoir. Paris: Bayard Jeunesse. 110 p. [in French].

21. Gavalda A. (2003) Je l'aimais. Paris: Le dilettante. 224 p. [in French].

22. Gavalda A. (2001) Je voudrais que quelqu'un m'attende quelque part. Paris: J'ai lu, 156 p. [in French].

23. Le petit Robert 1: Dictionnaire alphabetique et analogique de la langue fran^aise / Red. Alain Rey, Josette Rey-Debove. Paris: Le Robert, 1985. 2176 p. [in French].

24. Malot H. (1933) Sans famille. Paris: Hachette. 630 p. [in French].

25. Rigottier-Gois J. (2016) L'innocence d'un enfant. CreateSpace Independent Publishing Platform. 124 p. [in French].

26. Ritz C. (2017) Innocence volee: Le secret. Amalthee. 52 p. [in French].

Размещено на Allbest.ru