Українська правоохоронна термінологія: сучасні тенденції типології

Keywords: Ukrainian law-enforcement terminology, law-enforcement terms, military terminology, legal terminology, thematic group, lexical semantic groups, classification.

Реформа української міліції в Національну поліцію зумовила не лише новий вектор діяльності правоохоронних органів, а й поповнення українського лексикону новими термінами, зокрема формування національної фахової терміносистеми.

Військова термінологія була предметом уваги вчених різних часів, зокрема в різних аспектах її вивчали: Г. Халимоненко (1993 р.) (тюркська військова лексика в мовленні українського козацтва), М. Капустянський (1993 р.) (військові звання), Т. Михайленко (1996 р.) (інтра- та екстралінгвальні аспекти формування й функціювання військової терміносистеми в національних мовах), Л. Туровська (Мурашко) (1997; 2005 рр.) (українська військова лексика в її історичному розвитку на матеріалі військових звань та посад), Я. Рибалка (1998 р.) (структура тематичної групи “військова лексика козацтва” в українській мові XVI-XVII ст.), В. Карачун (2000 р.) (українська військова термінологія), Я. Яремко (2012; 2014 рр.) (формування української військової термінології на матеріалі номінацій видів зброї та обладунків), І. Литовченко (2016 р.) (динамічні процеси у військовій лексиці української мови на матеріалі назв зброї, амуніції, споруд) тощо.

Правоохоронна терміносистема консолідує терміни військової та юридичної галузей, що послуговуються фаховими словниками, найбільш поширеними серед яких є словники військової термінології, зокрема такі: “Военный энциклопедический словарь” (ред. С.Ф. Ахромеєв, 1986 р.), А. Бурячок, М. Демський, Б. Якимович “Російсько-український словник для військовиків” (1995 р.), В. Карачун, І. Черненко, С. Чиж “Російсько-українсько-англійський військовий словник”, за загальним редагуванням генерал-майора А. Огарка (2001 р.), О.М. Шмаков “Словник офіцера внутрішніх військ з воєнно-наукових питань” (2005 р.), Ж. Безасьє, О. Блінов, М. Вовк та ін. “Словник професійної термінології для майбутніх фахівців Національної гвардії України” (2016 р.), Л. Туровська “Російсько-український та українсько-російський словник військової справи” (2018 р.); юридичної термінології: “Русско-украинский словарь юридической терминологии” за заг. ред. Б. Бабія (бл. 30000 слів) (1985 р.), С. Воробйова, Ю. Зайцев, Н. Соломашенко “Російсько-українсько-англійський словник правничої термінології. Труднощі терміновживання” (1994 р.), Г. Онуфрієнко “Навчальний російсько-український словник фахової термінолексики для правників (понад 2200 терміноодиниць)” (2001 р.), В. Гіжевський та ін. “Популярна юридична енциклопедія” (2002 р.), В. Гончаренко “Юридичні терміни: тлумачний словник” (2004 р.), Л. Мисик “Українсько-англійський та англо-український словник правничої термінології” (2005 р.), В. Гончаренко “Правознавство. Словник термінів” (2007 р.), В. Муравйова, Л. Шевченко “Англо-український словник міжнародного, порівняльного і європейського права” (2009 р.), О. Бєліков “Тлумачний словник найсучасніших юридичних термінів” (2011 р.) тощо.

Зазначимо, що на сьогодні фахові словники УПТ відсутні, однак наявні деякі напрацювання в зазначеній сфері, зокрема “Антологія української юридичної думки. У 6 т.” (гол. ред. Ю. Шемшученко). Том 5: Поліцейське та адміністративне право (відп. редактори Ю. Римаренко, В. Авер'янов, 2003 р.), “Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т.” (від. ред. Ю. Римаренко, Я. Кондратьєв, Ю. Шемшученко, 2003 р.).

Дотримуємося думки про виокремлення української правоохоронної термінології (УПТ) як такої, що є симбіозом термінології військової справи й законодавства держави, й визначаємо її як сукупність термінів, що обслуговують діяльність центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки й порядку.

Склад УПТ непостійний, оскільки вона безперервно змінюється через зникнення з ужитку слів на позначення деякого озброєння, посад, спеціальних звань, трансформацію наявних значень і появу нових, поповнення новими термінами, у зв'язку з реорганізацією поліційних органів, діяльністю нової професійної команди, ухваленням нового законодавства, міжнародним впливом і взагалі стрімкою зміною реалій життя. Зважаючи на вищесказане, зазначмо, що сучасна УПТ потребує ґрунтовного вивчення та класифікації, що й зумовлює актуальність зазначеної проблематики.

Мета цієї наукової розвідки - проаналізувати чинну УПТ, зробити спробу системного впорядкування за тематичними й лексико-семантичними групами.

Важливою складовою розбудови наукової системи мови правоохоронних органів є класифікація наукових понять і термінів. Сучасне українське термінознавство репрезентує усталений напрям дослідження галузевих терміносистем.

Термінологи чітко визначають два різні підходи до вивчення семантичної системи науково-технічних термінів: логічний і лінгвістичний. На думку З. Куньч, “систематизація термінології будь-якої галузі знання на основі логічного підходу передбачає виявлення ієрархії наукових понять і створення тематичної класифікації термінів” (Куньч, 2006: 57). Дослідники, характеризуючи терміни, акцентують увагу на співвідношенні слова з поняттями певної галузі знання, “адже терміни служать не лише для номінації певних наукових понять, а й передають зв'язки між ними, родовидові ознаки, характеризують частину і ціле, суміжність у просторі або в часі тощо” (Куньч, 2006: 56).

У сучасному мовознавстві часто ототожнюють угруповання мовних одиниць, побудованих на основі парадигматичних зв'язків, зокрема таких, як лексико-семантична (семантична) й тематична (лексико-тематична) групи.

У процесі всебічного аналізу лексико-семантичної системи української мови Л.А. Лисиченко констатує, що тематичні групи - це “слова різних частин мови, об'єднані спільним відрізком дійсності” (Лисиченко, 1997: 129). На думку Ж.П. Соколовської, “особливість тематичної групи полягає в тому, що вона, з одного боку, виділяється на основі логічного членування широкого поняття, а з іншого боку, - на основі того, як це поняття членується, і логікою мови - значеннями слова” (Соколовская, 1979: 98). Лексико-семантичні групи розуміють як “об'єднання двох, кількох або багатьох слів за їх лексичним значенням” (Синєгуб, 2017: 132). Л.М. Васильєв уважає, що “лексико-семантична група - це будь-який семантичний клас слів (лексем), об'єднаних хоча б однією спільною лексичною парадигматичною семою” (Васильев, 1971: 56). Однак Т.І. Крехно розглядає лексико-семантичну групу як “лексичну множину різноструктурних одиниць, сформовану на підставі спільності семантичного ядра, що зумовлює взаємозалежність і взаємовідношення елементів групи як одиниць мовної системи” (Крехно, 2005: 25). Підтримуємо думку, що “об'єднання слів у тематичну групу здійснюється на основі подібності функцій позначуваних словами предметів і процесів в одній конкретній чи різних мовах” (Микульчик, 2016: 93).

Тематичні й семантичні групи лексичних одиниць мають як подібні, так і відмінні ознаки. На думку О. Гурко, “спільним для цих груп є те, що вони виражають об'єктивну дійсність, а відмінність виявляється у відношеннях між мовними одиницями, які об'єднані в ту чи іншу групу” (Гурко, 2011: 68). Л. Кобець, зі свого боку, зазначає, що “визначення внутрішніх границь лек- сико-семантичних груп установлюється з урахуванням як лінгвістичних, так і екстралінгвальних факторів” (Кобець, 2012). лексичний семантичний український правоохоронний термінологія

Надаємо перевагу тематичній класифікації як такій, що вирізняє правоохоронні терміни з-поміж інших та віддзеркалює правоохоронну систему як цілісну, тому пропонуємо виокремити деякі тематичні групи зазначених термінів.

Адміністративний устрій як організація діяльності найвищого рівня, - невід'ємна складова забезпечення найбільш оптимального виконання завдань і здійснення функцій центрального органу виконавчої влади - поліції.

“Адміністративний устрій”: центральний орган управління поліцією, територіальний орган поліції, керівник, перший заступник керівника, заступник керівника, державні службовці, начальник відділу, структурний підрозділ, безпосередній керівник, підлеглий, Головне управління Національної поліції.

Завданням правоохоронних органів є постійне, активне, узгоджене за цілями, завданнями, місцем і часом виконання поставлених завдань, зокрема забезпечення громадської безпеки та публічного порядку, охорони й захисту прав і свобод людини, а також інтересів суспільства й держави, протидії злочинності тощо, що й становить службову діяльність.

“Службова діяльність”: службова дисципліна, службова активність, службові повноваження, службові обов'язки, несення служби, службове майно, службова інформація, службова діяльність, службове розслідування, проходження служби, дії й бездіяльність поліцейського, віддавати наказ, забезпечення публічної безпеки й порядку, профілактичні заходи, патрулювання, нагляд, внутрішній розпорядок.

Оскільки поліційні органи є напіввоєнізованими організаціями, то вони увібрали в себе традиції військових команд, вітання, а також загальнонаціональних гасел. Переважно це стосується процесу підготовки курсантів системи Міністерства внутрішніх справ, а також формул вітання поліцейськими керівників або старших за спеціальним званням.

“Поліційні команди, вітання поліцейських”: “Слава Україні!”, “Героям слава!”, “Стій!”, “Ставай!”, “Рівняйсь!”, “Підйом!”, “Відбій!” “Струнко!”, “Вільно!”, “Відставити!”, “Кругом!”, “Крокомруш!”, “Рівняння ліворуч!”, “Рівняння праворуч! ”, “Шикуйся!”, “Вийти зі строю!”.

В організаційно-розпорядчих документах втілюється ефективна діяльність правоохоронних органів, що забезпечує реалізацію поставлених перед ними завдань, одержання максимального ефекту від діяльності.

“Організаційно-розпорядчі документи”: Дисциплінарний статут, Присяга поліцейського, штатний розпис (штат), кошторис поліції, наказ, доручення, службовий лист, рапорт, ініціативний рапорт, закони, акти, Конституція України, посадова інструкція, номенклатура, положення, клопотання, скарга.

Для ідентифікації правоохоронців з-поміж інших військових формувань України, підтвердження належності до органів поліції, розрізнення спеціального звання, а також чину чи посади носія існують певні ознаки належності, що мають свою специфіку.

“Ознаки належності до поліції”: символіка поліції, однострій поліцейських, форма одягу, цивільний одяг (взуття), парадно-вихідна форма, повсякденна форма, спеціальна форма, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення.

У межах зазначеної тематичної групи можна виокремити такі лексико-семантичні групи:

Символіка: емблема Національної поліції України, прапор Національної поліції України, службовий прапор територіального органу, науково-дослідної установи Національної поліції України, штандарт керівника Національної поліції України.

Відомчі відзнаки: подяка Національної поліції України, грамота Національної поліції України, почесна грамота Національної поліції України, нагрудний знак “Знак Пошани”, медаль “10 років сумлінної служби”, медаль “15 років сумлінної служби”, медаль “20 років сумлінної служби”, медаль “Ветеран служби”.

Спеціальні звання: рядовий, капрал, сержант, старший сержант, молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант, капітан, підполковник, полковник, генерал поліції третього рангу, генерал поліції другого рангу, генерал поліції першого рангу, спеціальне звання, спеціальні звання молодшого складу поліції, спеціальні звання середнього складу поліції, спеціальні звання вищого складу поліції.

У межах тематичної групи “Однострій” визначаємо такі лексико-семантичні групи: головні убори, верхній одяг, білизна, взуття, спорядження, фурнітура, знаки розрізнення.

Головні убори: шапка-вушанка, шапка-вушанка типу А, шапка-вушанка типу В, шапка флісова, шапка зимова трикотажна, кашкет, кашкет типу А, кашкет типу Б, кашкет типу В, кепі, берет, шапка-маска зимова, шапка-маска літня

Верхній одяг: пальто зимове, плащ, плащ жіночий, куртка зимова, напівкомбінезон зимовий, костюм (куртка, брюки) спеціального призначення, комбінезон тактичний зимовий, брюки жіночі, сорочка трикотажна з короткими рукавами, галстук, галстук жіночий.

Білизна: фуфайка з довгими рукавами, фуфайка з короткими рукавами, фуфайка без рукавів, костюм флісовий, термобілизна, шкарпетки.

Взуття: черевики з високими берцями, черевики, чоботи вологостійкі, взуття цивільного зразка (черевики, напівчеревики, туфлі, чоботи, напівчоботи).

Спорядження: плащ-накидка, костюм (куртка, штани) маскувальний, рукавички штурмові, жилет спеціальний, жилет розвантажувальний, розвантажувальна поясна система з підсумками, рюкзак тактичний, мішок спальний, килимок теплоізолюючий, ремінь для поясного спорядження.

Фурнітура: затискач для галстука, кокарда, філігранний ремінець, аксельбант, ґудзики.

Знаки розрізнення: нарукавний знак “Поліція”, погони, нарукавні знаки органів та підрозділів (закладів, установ) поліції.

Поліції для ефективного здійснення своїх безпосередніх обов'язків, зокрема забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки й порядку, законодавством передбачено застосування озброєння. Тематична група правоохоронних термінів “Озброєння” також має лексико-семантичні групи, такі як:

Боєприпаси - патрони до стрілецької зброї, гранати, постріли, вибухові речовини, засоби ініціювання (підриву).

Зброя - пістолети, револьвери, пістолети-кулемети, ручні кулемети, автомати, снайперські та спортивні гвинтівки, штурмові гвинтівки, гранатомети (у тому числі автоматичні та станкові), навчальні/учбові пістолети, автомати та кулемети.

Прилади та інше захисне спорядження - загальновійськові протигази, засоби захисту органів дихання та шкіри, оптичні прилади, запасні інструменти, приладдя та спорядження до зброї.

Спеціальні засоби: гумові та пластикові кийки; електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії; засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв'язування тощо); засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії; засоби примусової зупинки транспорту; службові собаки та службові коні; пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії; пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень; водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби.

Правоохоронні органи задля забезпечення виконання покладених на них обов'язків у своїй діяльності застосовують превентивні або примусові дії. Отже, відповідно виокремлюємо такі дві тематичні групи термінів:

“Превентивні заходи”: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка й огляд; зупинення транспортного засобу; вимога залишити місце й обмеження доступу до визначеної території; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ.

“Заходи примусу”: фізичний вплив (сила); застосування спеціальних засобів, застосування вогнепальної зброї: див. “Озброєння”: Спеціальні засоби.

Певні органи й підрозділи Національної поліції України покликані запобігати кримінальним правопорушенням, сприяти їх виявленню та розслідуванню, вони безпосередньо беруть участь у встановленні самої події кримінального правопорушення, винуватості або невинуватості певних осіб у його вчиненні. Виокремимо наступні тематичні групи, що стосуються означеної діяльності.

“Інститут обвинувачення й свідків”: звинувачення, покарання, звільнення, ув'язнення, свідчення, свідок події, очевидець події, злочинний, незаконний, злочинець, злочинність, опитування, прямі й побічні (непрямі) докази, обвинувальні й виправдувальні докази, особисті й речові докази.

“Оперативно-розшукова діяльність і розслідування”: протиправні посягання, правопорушення, неправомірні дії, оперативна група, діяння, вбивство, кримінальне правопорушення, органи досудового розслідування Національної поліції України, притягнення до встановленої законодавством відповідальності, досудове розслідування, слідчий, слідчо-оперативна група.

Сучасні реалії сприяють не лише позитивним змінам. З розвитком інформаційного простору загострюється, вдосконалюється й трансформується кіберзлочинність, тому в структурі Національної поліції України виникла потреба створення нового структурного підрозділу кіберполіції. Зважаючи на те, що це новостворений підрозділ, функціює з 2015 року, з'явилася значна кількість термінів, що потрібні для роботи зазначених правоохоронних органів.

“Кіберполіція”: конфіденційні дані, багатосимвольні паролі, схеми зловмисників, фейкові збори, зламати акаунт, аферисти блокувати, авторизаційні дані акаунта, фішингові посилання, сумнівне гіперпокликання, двофакторна автентифікація, скімінг (шимінг), кардінг, кеш-трапінг, фішинг, онлайн-шахрайство, кардшарінг, піратство.

Медичний досвід наших спеціалістів невід'ємна складова діяльності поліції, адже кожного дня правоохоронці можуть зіштовхнутися зі злочинцями, правопорушниками і, відповідно, травмами.

“Поліційно-медичні заходи”: евакуація поранених; труп; забій органів; травма голови; перелом кісток; кульове поранення; медична допомога; перша (невідкладна) допомога; психологічна шкода; фізична шкода; ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані; тяжкі тілесні ушкодження.

Всупереч тому, що правоохоронні органи покликані дотримуватися у своїй діяльності принципів верховенства права, зазначені державні службовці вчиняють проступки, тому система виробила критерії диференціювання цих проступків, способи покарання й способи запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

“Службовий проступок і покарання”: дисциплінарне стягнення, перевищення повноважень, неухильне виконання, дисциплінарна відповідальність, дисциплінарний проступок, догана, сувора догана, пониження у спеціальному званні, звільнення з посади; звільнення зі служби в поліції.

Заохочення є засобом підтримання службової дисципліни, що полягає у відзначенні поліцейського за успішне виконання ним обов'язків, а також за інші заслуги перед державою та суспільством.

“Заохочення”: грошове забезпечення, грошова винагорода, відомчі заохочувальні відзнаки Національної поліції України, цінний подарунок, занесення на дошку пошани, дострокове присвоєння чергового спеціального звання, відомча заохочувальна відзнака Міністерства внутрішніх справ України.

Зважаючи на вищевикладене, зазначмо, що запропонована класифікація не претендує на вичерпність, адже тематичне й лексико-семантичне групування лексем здійснюється майже умовно. Н. Яценко це пояснює тим, що “між виокремленими групами не можна визначити чітких меж. Це свідчить про відкритий характер тематичних і, надто, лексико-семантичних груп” (Яценко, 2007: 7).

Отже, спроба тематичного групування УПТ є доказом динамічності й розвитку термінології як системи, а також того, що УПТ як окрема терміногалузь на сьогодні малодосліджена, тому потребує подальшого наукового опрацювання.