Вибір мови комунікації в ситуації українсько-російського білінгвізму

Левчук Павло

У статті подано соціолінгвістичні дослідження багатомовності в Україні, зокрема українсько-російського білінгвізму. Виявлено зміни у використанні української та російської мов, які відрізняються від задекларованої респондентами першої мови.

Ключові слова: білінгвізм, українська мова, російська мова, мовна поведінка.

Abstract

CHOICE OF THE LANGUAGE OF COMMUNICATION IN THE SITUATION CONCERNING UKRAINIAN-RUSSIAN BILINGUALISM

Pavlo Levchuk

Background. The issue of protecting the state language remains unresolved after the declaration of independence of Ukraine. Actually, Ukrainian society remains bilingual as in the times of the USSR, where the Russian language was able to replace the state language without any legal and practical difficulties. The language consciousness has appeared only after the Revolution of Dignity and with the beginning of Russian aggression in Ukraine. However, the issue of Ukrainian-Russian bilingualism is more often a subject of debate than an in-depth sociolinguistic research.

Purpose. The aims of this article are to show the motivation of choosing the language in a particular communication situation and to identify causes of language acquisition of non-state language, which has an important position in the state.

Methods. Fragments of own sociolinguistic studies on multilingualism in Ukraine, where the author is interested only in answers related to the Russian and Ukrainian languages, their places of languages learning/ acquisition, places of use of these languages, as well as linguistic behavior during verbal and non-verbal communication with the surrounding environment.

Results. Almost every third respondent chose two languages to be used on the radio and television, as well as non-verbal forms of communication. This tendency is observed in Ukrainian and Russian-language questionnaires, which suggests that the language selection can be corrected through the state policy.

Discussion. Ukraine should establish a state policy of the Ukrainian language dominance in all spheres to provide its comprehensive development. Particular attention should be focused to those citizens who want to learn the Ukrainian language. In order to achieve this, special programs should be created and appropriate textbooks should be published.

Keywords. Bilingualism, Ukrainian language, Russian language, linguistic behavior.

Про сучасні мовні вподобання українців можна дізнатися з соціологічних досліджень, які проводив Центр Разумкова у 2016 та 2017 роках [Razumkov Centre 2016, Razumkov Centre 2017]. Серед іншого найважливішими для нас є питання першої мови 69% і 68% та використання української у родинах 55% і 56%. Дані є подібними, але у цьогорічних дослідженнях автори враховують варіант «дві мови», що є природним, зважаючи на те, що найчастіше виховують змалечку двомовну дитину за схемою - з мамою одна мова, з батьком - інша. Таким чином, дитина одночасно опановує дві мови, а в ситуації, коли мовою країни, де живе родина, є інша мова, то навіть може бути тримовною від самого народження, однак мовні компетенції у кожній з мов можуть відрізнятися.

Щоб розібратися в цьому питанні, важливо побачити різницю у частоті використання обох мов та взяти до уваги ті позиції, де українська не є панівною. Проведені соціолінгвістичні дослідження багатомовності в Україні є одним з методів розвідки мовної ситуації, хоча і потребують залучення більшої кількості респондентів.

Нас найбільше цікавили особи, котрі володіють польською мовою, тобто фактично певною мірою є тримовними, хоча і не завжди мають польське походження. Дослідження проводили у лютому 2015 - квітні 2016, в них взяли участь 975 респондентів, які проживають в Україні і є представниками всіх регіонів, однак їхня кількість нерівномірна. Переважну більшість складали мешканці Києва, що є вихідцями з багатьох областей. Якщо порівняти відповіді респондентів, то вірогідність похибки є, але вона невелика. У нашому дослідженні українську першою вважають 65,4% респондентів. Натомість удома українську використовують 58%. Як бачимо, максимальна різниця - в межах 3,5%.

комунікація український російський білінгвізм

У людей, котрі не знають мовної ситуації в Україні, може виникнути справедливе питання: звідки молоде покоління українців, що народилися або ходили до школи вже у незалежній Україні, володіють мовою національної меншини? На питання де Ви вивчали/засвоїли мову респонденти відповіли так:

З представлених результатів можна зробити висновок, що велика кількість сучасних носіїв української мови у дитинстві активно або пасивно користувалися російською. Це могли бути казки, мультфільми, розвивальні ігри, що спричинило натуральне засвоєння обох мов. Майже половина респондентів вивчали російську в школі як обов'язковий або факультативний предмет. До методів вивчення російської варто зарахувати і можливість складати вивчену на пам'ять поезію класиків російської літератури в оригіналі, як це міг робити й автор цих слів. Дві наступні категорії показують, що російську в університетах уже майже не викладають, коли українську у ВНЗ вчила ще майже третина, скоріше за все під час курсу Українська мова за професійним спрямуванням, або респонденти є студентами філології. Місце роботи рідко стає місцем вивчення мови, тут частіше можна натрапити на пропозицію вдосконалити свої знання іноземної мови. Однак досить цікавою є остання відповідь «інше», де українська майже не присутня, зате російська має набагато більше респондентів. Свою відповідь частина опитаних осіб прокоментувала у наступний спосіб: за допомогою телебачення 4% всіх респондентів; Я її не вивчала. На жаль, вона часто звучить у теле - та радіопередачах!!!; не вчила, просто знаю 1,3% всіх респондентів; багато людей з мого оточення розмовляють російською.