Концепт "відвертість" в мовній картині світу українців

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНЦЕПТ «ВІДВЕРТІСТЬ» В МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ УКРАЇНЦІВ

Анастасія Иожиця

Анотація

відвертість мовний українець словниковий

У статті розглянуто концепт «відвертість» у мовній картині світу українців. Встановлено когнітивні ознаки концепту «відвертість» шляхом аналізу словникових дефініцій. Виявлено специфіку мовної репрезентації досліджуваного концепту в українській фразеології, пареміології та епістолярії Остапа Вишні. Описано асоціативний простір концепту «відвертість».

Ключові слова: концепт, когнітивна ознака, мовна картина світу, епістолярій, асоціативне поле, фразеопареміологічний фонд.

У центрі уваги сучасного мовознавства знаходяться проблеми, по'вязані з відображенням національної культури в мові. Мова, як одна з основних ознак нації, виражає культуру народу, який говорить цією мовою, відображає дійсність і створює картину світу. Оскільки картини світу специфічні та унікальні, і носії різних мов у результаті своєї пізнавальної діяльності сприймають світ крізь призму своєї мови та культури, то виникає необхідність у їхньому дослідженні.

Одним із ключових фрагментів української картини світу є концепт «відвертість», який включає уявлення носіїв української мови про відсутність протиріч між реальними почуттями та намірами стосовно іншої людини і тим, як ці почуття і наміри втілюються у словах.

Вивчення концепту «відвертість» вже було предметом дослідження, проте здебільшого це дослідження концепту на основі англійської [2] та російської [4] мов.

Отже, актуальність роботи зумовлена потребою в аналізі концепту «відвертість» як складника української мовної картини світу, яка репрезентує лексикографію, фразеологію, пареміологію й мовну свідомість сучасного носія та засвідчує об'єктивацію в мові уявлень, знань людини про важливі феномени культури.

Мета нашого дослідження полягає в аналізі репрезентації концепту «відвертість» у лексикографічних джерелах, паремійному та фразеологічному фонді української мови, у епістолярії Остапа Вишні та виявленні когнітивних ознак представлення концепту в свідомості сучасного носія мови, що дасть змогу створити наукове уявлення про роль відвертості у суспільному житті українців.

В дослідженні номінативного поля концепту «відвертість» ключовими лексемами будемо розглядати «відвертість», «відверто» та «відвертий». Вони мають наступні значення: «відвертий - який щиро виявляє почуття, думки; чистосердечний, правдивий, прямолінійний» [8, 563]; «відвертий - який виражає прямоту, щирість» [8, 563]; «відвертий - неприхований, незамаскований, помітний для стороннього ока» [8, 563]; «відверто - правдиво» [50, 431]; «відвертість - прямоказання» [7, 431]; «відвертість -повідомлення або готовність повідомляти про приватні, інтимні, зазвичай приховувані аспекти свого життя» [7, 431].

Деякі компоненти, що формують зміст концепту «відвертість», знаходяться в опозиції. Так семи `прямоказання' `прямолінійність' вступають в протиріччя з семою `чистосердечність ', значення якої не допускає вираження «в очі» негативних оцінок, які можуть бути принизливими та образливими з точки зору співрозмовника. Тож, відвертість - неоднозначне та ситуативне явище.

Проаналізувавши тлумачення ключових слів, закріплених у тлумачних словниках української мови, можемо сформулювати наступні змістовні ознаки концепту «відвертість»: щире, чистосердечне виявлення почуттів, думок, неприхованість повідомлюваного, приватні, інтимні аспекти життя.

Звернімося до аналізу синонімів ключових слів «відвертість», «відверто», «відвертий». В українських словниках синонімів знаходимо наступні слова з синонімічним значенням: «відвертий - неприхований, непотайний, щирий, правдивий, невдаваний, нелукавий, відкритий, привітний, явний, чесний, нелицемірний, некорисливий, непідробний» [5, 117]; «відвертість - щиросердність, прямодушність, простосердечність» [3, 112].

Згідно з аналізом, наведені вище синоніми розрізняються за наступними смисловими ознаками:

1. Способи прояву (щирість проявляється у схильності дотримання людиною добра - розумом, правдивість - словом, а некорисливість - ділом).

2. Суб'єкт дії ( нелицемірний - той, хто не висловлює негативні думки на адресу відсутнього на момент обговорення об'єкта, а чесний - це щирий не тільки перед іншими, а і перед собою, здатний критично сприймати навколишній світ і себе самого).

3. Допустимість використання (відкритість менш допустима, ніж чесність, правдивість, адже відкритими ми можемо бути лише з близькими людьми, а чесними та правдивими з усім нашим оточенням).

4. Сфера використання (чесність може бути релігійна, політична та повсякденна, тоді як привітність більш повсякденне явище).

Синоніми ключового слова актуалізують наступні ознаки концепту «відвертість», що не об'єктивуються його ключовими словами: довірливість ближньому, нелицемірне висловлення думок «в обличчя», в тому числі негативних.

Як і у випадку зі щирістю, відвертість - це орієнтація насамперед на зміст повідомлюваного, але на противагу щирості - це неприховування інформації з додатковою «ризикованою» прагматичною характеристикою можливості втрати власного іміджу, приниження власного статусу. Відвертість і щирість спілкування не завжди є синонімами: можна бути відвертим аж занадто, доходячи до абсурдних ситуацій, включаючи й таку форму втрати власного обличчя, як самобичування, тобто можна бути повною мірою розкутим, що порушуватиме природність спілкування, робитиме його абсурдним. Щирість не передбачає втрати власного обличчя; вона радше часто стає серйозною підтримкою іміджу мовця [10, 81].

Крім того, відвертість має менше моральне навантаження ніж чесність. Це слово означає не лише правдивість, а й відсутність скритності. Усі знають, що іноді скритність корисна, навіть необхідна. Ніхто не вважає, що менш відверті люди погані--тоді як нікому не хочеться називатися нечесним чи нечесною.

Різним співрозмовникам людина може розкрити лише окремі «відсіки» своєї душі, але ні перед ким (навіть перед собою) вона не розкриває себе повністю. При спілкуванні з рідними вона може розкрити одні аспекти свого духовно-емоційного життя, при спілкуванні з друзями - інші, при спілкуванні з коханою людиною вона може розкрити найпотаємніші думки й почуття, але ніколи не розкривається повністю. І це не моральна вада, а норма, тоді як неповна правдивість та чесніть вважаються моральними вадами.

Щоб дізнатись, як українці трактують відвертість, проведемо аналіз даного концепту в фразеології та пареміології.

Наведемо приклади репрезентації концепту «відвертість» в українській фразеології:

Відвести душу [9, 215] - відверто поговорити, довіритися;

Виливати душу [9, 215] - відверто висловлювати почуття;

Атакувати в лоб (в лоба)[6] - відверто, прямолінійно говорити, запитувати про що- небудь;

Щира (золота) душа [9, 903] - вживається на позначення позитивних якостей людини: правдивості, відвертості;

З відкритим (розкритим) серцем; з відкритою душею; (не кривлячи душею)[6] - з чесністю;

Поставивши руку на серце[6] - не брехати, говорити відверто, чесно;

Заглядати(зазирати) в серце [9, 387] - намагатися зав'язати відверті, щирі стосунки;

Усіма фібрами серця[6] - щиро, повністю віддатися почуттям;

Чистий як сльоза (скло, кришталь і т. ін.)[12, 730] - дуже чесний, відвертий;

Ставити (справу) ребром [6] - відверто говорити.

Наведемо приклади репрезентації концепту «відвертість» в українській пареміології:

За відверту розмову буду їсти полову[11, 56] - концепт «відвертість» репрезентується у лексемах «відверту розмову»;

Не той друг, хто медом маже, а той хто правду каже [56, 118] - концепт «відвертість» репрезентується у лексемах «правду каже»;

Чеснота не на язиці, а в серці [11, 246] - концепт «відвертість» репрезентується у лексемі «чеснота»;

Ліпше відвертий докір, ніж прихована любов [11, 87] - концепт «відвертість» репрезентується у лексемах «відвертий докір»;

Говорити правду - втратити дружбу [11, 41] - концепт «відвертість» репрезентується у лексемах «говорити правду»;

Краще відвертий ворог, ніж нещирий друг [13, 89] - концепт «відвертість» репрезентується у лексемах «відвертий ворог»;

Не налазь правді на п'яти, щоб зубів не збирати [13, 112] - концепт «відвертість» репрезентується у лексемі «правді»;

Щирий друг - назавжди друг [13, 175] - концепт «відвертість» репрезентується у лексемах «щирий друг»;

Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує [13, 163] - концепт «відвертість» репрезентується у лексемі «правдує»;

Легше на серці, як виговоришся [13, 103]- концепт «відвертість» репрезентується у лексемі «виговоришся»;

З щирого серця ніхто не сміється [6] - концепт «відвертість» репрезентується у лексемах «щирого серця»;

Що на серці, те й на язиці [6 ] - концепт «відвертість» репрезентується у лексемах «на серці», «на язиці»;

Будь привітний з усіма, а близький з небагатьма [6] - концепт «відвертість» репрезентується у лексемах «привітний».

Як бачимо прислів'я та фразеологізми, які репрезентують концепт «відвертість» в українській фразеології та пареміології, контрастують один з одним. У прислів'ях «Краще відвертий ворог, ніж нещирий друг», «Щирий друг - найкращий друг» відвертість цінується понад усе, тоді, як у прислів'ї «Говорити правду - втратити друга» відвертість розцінюється як неможливість вираження негативної оцінки навіть до близьких та друзів.

До того ж часто зустрічається вираження концепту «відвертість» в лексемах «серце» та «душа». Серце в українському культурному ареалі уявляють найчастіше як орган, що відповідає за чуттєву сферу людини, оскільки в ньому зосереджено наші почуття й відчуття, пов'язані з ними бажання, настрої і переживання. А душа в українському мовно-культурному ареалі представляє символ внутрішнього психічного світу людини, місце локалізації її емоцій і «високих» бажань, пов'язаних із задоволенням духовних потреб.

Тож, аналізуючи шляхи репрезентації досліджуваного нами концепту в українських фразеологізмах і пареміях, ми дійшли висновку, що «ввічливість» втілюється в таких лексемах: правда, чеснота, щирий, на серці, на язиці, привітний, виговоритись, відвертий друг, щира душа тощо.

У нашому дослідженні також було застосовано вільний асоціативний експеримент з метою виявлення когнітивних ознак представлення концепту в свідомості сучасного носія мови, що дає змогу створити наукове уявлення про роль ввічливості у суспільному житті українців.

На основі аналізу даних, отриманих в результаті проведення асоціативного експерименту, можемо скласти портрет людини відвертої.

Найчастотніші асоціації показують найбільш значущі поняття при сприйнятті стимулу «відвертість». Так, українці вважають, що відвертій людині притаманні насамперед такі моральні якості як чесність та щирість. Також українці використовують велику кількість іменників на позначення характеристик відвертої людини. На їхню думку відвертий - той, хто завжди говорить правду, прямолінійний, тобто у відвертої особистості «що на думці, те і на язиці». Звичайно, якщо людина розповідає все, що в неї на серці, вона, на думку українців, довірлива.

При спілкуванні, відверта людина розкриває аспекти свого духовно-емоційного життя, найпотаємніші думки й почуття, відкриває свій внутрішній світ і, звісно ж, «оголювати», «вивертати» повністю свою душу вона буде тільки близьким - друзям чи коханим.

Відвертість розуміється як природність, як щось, що йде від душі, про це свідчать асоціати «відкрита душа», «широка душа».

Загалом, українці сприймають відвертість, як явище позитивне. Відвертість - чисте почуття, яке приносить щастя та дає відчуття тепла, любові та добра. Проте, деякі вважають відвертість дитячою наївністю і бояться або соромляться показувати свої справжні емоції, оскільки переживають, що ця справа виявиться марною. Можна припустити, що такі асоціації залежать насамперед від життєвого досвіду реципієнта.

Отже, в свідомості українців відверта людина - чесна, відкрита, щира сама з собою та оточуючими, людина, яка відкриває найпотаємніші куточки своїй душі, показує справжні переживання та емоції близьким, нічого не приховує і говорить правду, людина, яка радує оточуючих, дарує відчуття щастя, тепла й любові.

У структурі довірливого спілкування, за О. І. Шейгал, виділяються два учасники комунікації: віродавець - людина, яка довіряє особистісно значущу інформацію, і конфідант- людина, якій довіряється інформація. Основними умовами виникнення довіри є значущість конфіданта, його порядність і надійність у збереженні інформації, що довіряється [4, 37] .

Таким конфідантом і душевною опорою у роки заслання для Остапа Вишні була його дружина Варвара Маслюченко. Ми виявили можливості представлення концепту «відвертість» в листах Павла Губенка до дружини.

Тож, відвертість виражається в:

1. Емоціях та переживаннях: Я в розпачі - одмовили побачення, одмовили колонізацію [1 ;415 ]; Так хотілось тобі багато чого сказати та скам 'яніли всі слова од горя і туги, що розлучають нас [1, 401]; Дуже мене турбує те, що я не маю зараз в лагері постійної роботи, не маю місця [1, 412 ].

2. Оцінках: Мене все непокоїть твій «руський язик. Багато я в тебе помічав огріхів щодо вимови в балачках по руському. Я теж не дуже в цій справі - а й помічав [1, 388].

3. Фактах, що можуть наражати на небезпеку: Листів до тебе я не маю: не дають... Болюче мені це страшно, але у нас тут одна сволочь, уповноважений ІІІ часті, який творить оцю всю звірячу штуку [1, 413 ].

4. Довірі/ Нікого нема, з ким би поділитись, поговорить. Думок різних багато. Лише ти у мене зосталась ...[1, 391 ].

5. Мріях, бажаннях: Тільки тебе близько нема - і так тебе хочеться, і так тебе хочеться, що й господи [1, 408 ].

Говорити відверто означає говорити правдиво й прямолінійно, нічого не замасковуючи. Остап Вишня цілком усвідомлював, що його листи можуть бути прочитаними кимось із уповноважених, але він не боїться його відкрито і прямо називати «сволочь».

6. Мрій та бажань : Я не кидаю надії на колонізацію і надіюсь, що ми будемо жити разом, ми мусимо і повинні бути в купі. От про що я мрію, чого сподіваюсь [1, 405].

Це говорить про те, що відверта людина - це та, яка може ділитися прямо своїми думками й почуттями, надіями й фантазіями. Така людина може говорити, що їй не подобається і що подобається, зізнаватися в любові й ненависті, страху, образі і всіх інших почуттях, висловлювати свою точку зору.

Отже, концепт «відвертість» формує ціннісну картину світу, оскільки описує дії, певні якості людей та прояви особистості за морально-етичними й естетичними нормами, усталеними в народі.

Список використаної літератури

1. Вишня О. Умішки, флейтони, гуморески : У 4-х т. Київ : Дніпро, 1989. Т.4. 608 с.

2. Іванова М.І. Концепт «відвертість» у текстах альбому “Evolve” гурту Imagine Dragons. Мова і соціум. Етнокультурний аспект : зб. наук. пр. Бердянськ, 2018. С. 46-48.

3. Караванський С. Й. Практичний словник синонімів української мови [3-є вид., оправ. і доп.]. Львів : Бак, 2008. 512 с.

4. Наумова М. М. «Откровенность в межличностной коммуникации» : дис. ... канд. наук по теории языка: 10.02.19. Волгоград. 2015. 200 с.

5. Полюга Л. М. Словник синонімів української мови. 2-е вид. Київ: Довіра, 2006. 477 с.

6. Приказки та прислів'я URL: https://vislovi.in.ua/prykazky-ta-prysliv-ya-pro-pravdu/ (12.03.21).

7. Словарь української мови: У 4-х т. / НАН України Інститут української мови ; [Упоряд. З додатком власного матеріалу Б. Грінченко]. Репринтнеперевид. 1907-1909. Київ : Лексикон, 1996. Т. 1 : А-Ж. 496 с.; Т. 2 : З-Н. 573 с. Т. 3 : О-П. 507 с. Т. 4 : Р-Я. 616 с.

8. Словник української мови : В 11-ти т. / АН УРСР, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні ; [гол. н.. Кол. І. К. Білодід]. Київ : Наукова думка, 1970-1980.

9. Словник фразеологізмів української мови. Київ : Наук. думка, 2003. 1104 с.

10. Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2014. 41 6с.

11. Українські прислів'я, приказки, загадки / упоряд. К. І. Приходченко. Дніпро : Сталкер, 2003. 288 с.

12. Фразеологічний словник української мови : У 2-х т. / [уклад. В. М. Білоноженко та ін., 2-е вид.]. Київ: Наукова думка, 1993. Кн. 1. 528 с. ; Кн. 2. 980 с.

13. Шумада Н.С. Народ скаже - як зав'яже: Українські народні прислів'я, приказки, загадки, скоромовки. Київ : Веселка, 1985.

Размещено на Allbest.ru