Запозичення як спосіб творення власних назв страв (меню онімів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запозичення як спосіб творення власних назв страв (меню онімів)

Марія Зобенко

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету філології та журналістики)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, професор Ковтюх С. Л.

Система власних назв постійно привертає увагу лінгвістів, оскільки саме в онімах відбилась історія народу, його національний колорит, традиції тощо. Розвиток науки, техніки, різних видів мистецтв, суспільних відносин спричинює появу багатьох товарів, виробів, знаків обслуговування, організацій, фірм та іншого, що потребує індивідуалізації. Різні аспекти найменувань власних назв певних матеріальних об'єктів досліджували такі мовознавці: А. В. Суперанська, Д. Г. Бучко, Т. О. Соболєва, Л. А. Капанадзе, О. Ю. Карпенко, М. М. Торчинський, О. В. Глухова, Я. В. Браницька, С. О. Шестакова, С. А. Яценко та інші.

Кулінарна лексика - одна з найдавніших груп словникового складу. У вітчизняному мовознавстві традиційно виокремлюють 21 тематичну групу основного лексичного фонду, до однієї з них віднесено назви предметів харчування і страв: молоко, м 'ясо, мед, хліб, борщ, куліш тощо. До сучасної кулінарної лексики зараховують терміни, номенклатуру, професіоналізми та різноманітні власні назви страв.

Історія формування кулінарної лексики української мови починається ще з найдавніших часів. Відповідно, серед питомих лексем виокремлюють одиниці спільноіндоєвропейського, спільнослов'янського та власне-українського походження. У всі періоди існування української мови відбувалися запозичення з інших мов, не була винятком і досліджувана група. Оскільки різні українські території входили до складу різних держав, то, крім загальнонаціональної кухні, активно розвивалася регіональна кулінарія, як-то: Галичини, Волині, Поділля, Слобожанщини, Закарпаття, Буковини, Таврії, Причорномор'я, Середньої Наддніпрянщини, Сіверщини тощо. Кулінарну лексику досліджували О. В. Суперанська, О. О. Приймак, В. Похльобкін, П. П. Буркова, Г. Н. Скляревська, Н. П. Головницька, О. Ю. Земськова, Е. Е. Бараташвілі, А. С. Бойчук, М. О. Кантурова, Л. Я. Сапожнікова, О. А. Покровська, С. М. Руденко та інші.

З погляду сфер уживання менюоніми входять до складу спеціальної кулінарної лексики. За денотатами власні назви страв розглядають як різновид прагматонімів, для якого характерні певні закономірні явища, що відбуваються в системі власних назв об'єктів матеріальної культури, а також специфічні особливості у сфері номінації, словотворення, функціонування тощо. Прагматоніміка - це окрема галузь ономастики, що вивчає власні назви об'єктів, пов'язані з матеріальною сферою діяльності людини. Різноманітним аспектам дослідження прагматонімікону присвятили праці такі вчені: З. П. Комолова, О. В. Суперанська, Т. А. Соболєва, Л. Н. Соколова, Д. Г. Бучко, О. Ю. Карпенко, М. М. Торчинський, І. В. Крюкова, О. Шестакова, Н. В. Лиса, О. В. Вінарєва, А. М. Янчишин, Є. С. Біла, Г. В. Ткаченко, С. В. Насакіна та інші.

Актуальність дослідження полягає в необхідності системного наукового аналізу способів словотворення власних назв страв у сучасній українській мові, запозичень з різних мов. Варто порівняти менюоніми з апелятивами та онімами інших класів і підкласів щодо спільних та відмінних дериваційних характеристик, що дозволить зробити висновки про загальні тенденції словотвірних процесів у сфері прагматонімії.

Мета статті - дослідити іншомовні менюоніми сучасної української мови з погляду дериваційних явищ; розглянути запозичення як продуктивний спосіб творення власних назв страв. Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань: кулінарна лексика українська мова

1) виокремити групи менюонімів у межах указаного способу словотворення;

2) дослідити виокремлені пропріативи з погляду мови-донора;

3) визначити кількість запозичень з різних мов.

Об'єктом дослідження є сукупність власних назв страв, пропонованих закладами харчування, що позиціонують себе як українські.

Предметом вивчення є запозичення як спосіб творення менюонімів у сучасній українській мові.

Матеріал дослідження - власні назви страв, зафіксовані на офіційних інтернет-сайтах і в меню таких українських закладів харчування: корчма «Українська хата», ресторан «Мітла», ресторан «О'Панас», ресторан «Українська ласунка», ресторан «Хатинка», ресторан «Шинок», ресторанний комплекс «Диканька», готельно-ресторанний комплекс «Хутір», сімейна ресторація «Квартира», ланч-кафе «Ятрань». Крім того, використано «Кулінарний словник» на сайті Patelnya.com.ua, а також інтерв'ю працівників і власників закладів харчування для додаткової інформації про мотивацію менюонімів.

Дослідниця О. О. Приймак у дисертаційній роботі «Відономастичний словотвір у сфері термінології та номенклатурі (на матеріалі кулінарної лексики)» (2002) проаналізувала дериваційні особливості гастрономічних термінів і номенів, що походять від пропріативів, основні тенденції й чинники цього процесу [6, с. 1]. Професор М. М. Торчинський зазначає, що «О. О. Приймак навела чимало прикладів менюонімів (описала 1600 мовних одиниць), проте сам термін не використовувала. Групування матеріалів здійснено на основі інших, ніж денотатно-номінативний, критеріїв (походження, способу творення, семантики твірної основи тощо)... Потрібно лише відзначити непослідовність підходів до номінування страв і напоїв, яка простежується практично у всіх групах таких найменувань» [11, с. 199].

Українська кулінарна культура передбачає таку класифікацію гастрономічної лексики: 1) найдавніші назви, зазвичай непохідні, які із сучасного погляду можна пояснити тільки частково: хліб, м'ясо, риба, сіль тощо; 2) менш давні, переважно похідні, народні назви страв, які найчастіше мають певну мотивувальну ознаку: пиріг, кваша, кисіль, вареники, холодник тощо; 3) кальки з французької назв штучних страв, запозичені українською та іншими європейськими мовами, починаючи із XVII-XVIII століть: соте з телячої печінки; філе бараняче на хребтових кістках; теляча грудинка, фарширована чорносливом; желе вишневе з вином токайським тощо; 4) назви страв, запозичені українською в різні часи з інших мов: крекер (з англійської), піца (з італійської), пельмені (з мови комі), шаурма (з турецької), паштет (з німецької) тощо [7, с. 46-47].

Зібрана картотека нараховує 85 однослівних власних назв страв, з них зафіксовано 25 дериватів, що мають іншомовне походження (тобто є запозиченнями).

У межах цього способу словотворення виокремлено 5 підгрупи:

1. Пропріативи, що походять від іншомовних загальних назв страв, способу приготування, це парадигматичне утворення найбільше, охоплює 14 дериватів (56% у межах підгрупи): гарнір «Гратен», піца «Барбекю», салат «Нісуаз», м'ясна страва «Ф'южин», хліб «Фокача», соус «Рокфор», піца «Карбонара» тощо.

Найменування на позначення першої страви «Журек» утворено від польського апелятива zurek - назва супу, який у Польщі традиційно готують на хлібній заквасці.

Назва коктейлю «Мадлен» походить від загальної назви традиційного, знаменитого на весь світ бісквітного французького печива у формі морських гребінців, оскільки до складу цього напою входить сироп «Печиво мадлен», що має ніжний, солодкий, з ванільними нотками й неповторним ароматом смак. Прикметно, що назва печива у французькій мові утворена від власного жіночого імені служниці титулованого короля Польщі та останнього герцога Лотарингії Станіслава Лещинського (1677-1766). Мадлен Польм'є, яка запропонувала приготувати тістечко за рецептом її бабусі, тим самим врятувавши офіційний обід від фіаско, спричиненого сваркою та звільненням одного з кухарів. У розглянутій підгрупі спосіб запозичення поєднано з лексико- семантичним (онімізацією).

2. Пропріативи, утворені від власних назв як реальних, так і віртуальних осіб (8 дериватів, що становить 32%): піца «Поло», торт «Наполеон», торт «Захер», торт «Естерхазі», салат «Вокер», десерт «Пантагрюель», салат «Кармен», салат «Джоконда».

3. Онім на позначення салату (4%) «Таурус» походить від грецької назви знака зодіаку Тілець, засвідчено метонімічне перенесення, адже головним інгредієнтом страви є телятина.

4. Від власної назви батончика утворено пропріатив (4%) на позначення найменування торта «Снікерс», очевидно, унаслідок метафори за зовнішньою подібністю начинки цих двох кондитерських виробів.

У 2-, 3-, 4-й підгрупах засвідчено синкретизм дериваційних способів - запозичення та лексико-семантичного (трансонімізації).

5. Онім на позначення коктейлю «Акуна-Матата» (4%) походить від назви відомої пісні з американського мультфільму «Король Лев» (1994), тобто від варваризму, або вкраплення. Вислів «акуна матата», чи «hakuna matata», у дослівному перекладі з мови суахілі означає «без турбот». Саундтрек з такою назвою був номінований на «Оскар» у категорії «Найкраща пісня» (музика Елтона Джона, слова Тіма Райса). Популярна пісня стала асоціюватися з веселим, безтурботним життям. Це вкраплення як назва коктейлю з'явилося внаслідок метонімічного перенесення: вип'єш цей напій - на певний час забудеш про турботи. У цьому випадку засвідчено синкретизм трьох способів словотворення: запозичення через посередництво англійської' з мови суахілі, лексико- синтаксичний спосіб (зрощення), що полягає в злитті сполучення слів в одну лексичну одиницю, та лексико- семантичний спосіб (трансонімізація: власна назва пісні стає власною назвою коктейлю).

Серед досліджуваних дериватів найбільше - 10 власних назв запозичено з французької мови («Безе», «Еклер», «Пантагрюель» тощо); 6 менюонімів - з англійської («Вокер», «Снікерс», «Ф'южин» тощо), 5 - з італійської («Карбонара», «Поло» та інші), по 1 прикладу з німецької («Захер»), польської («Журек»), грецької («Таурус»), угорської («Естерхазі»), суахілі («Акуна -Матата»).

У деяких випадках засвідчено конкуренцію мов-донорів, наприклад: пропріатив «Макарон» утворено від французького апелятива на позначення загальної назви печива макарон, хоч і було воно вперше винайдено шеф- кухарем Марії Медичі в Італії приблизно в 1533 році, яка пізніше привезла улюблений десерт до Франції, вийшовши заміж за французького короля. Проте слово французького походження, оскільки поширення це печиво набуло в новій країні тільки в кінці XVIII століття завдяки двом бенедиктинським монашкам, які пекли й продавали цей виріб задля заробітку. Унаслідок зростання попиту печиво масово почали продавати вуличні паризькі торгівці. Апелятив барбекю, що став базою для утворення власної назви піци «Барбекю», походить від французького слова, яке в українську мову було запозичене, очевидно, через посередництво англійської.

Отже, у сучасній лінгвістиці засвідчено помітний інтерес до вивчення кулінарної лексики. На нашу думку, додаткового дослідження потребують власні назви страв, оскільки до кінця не з'ясованим залишається проблема віднесення чи невіднесення їх до сфери номенклатури, варто проаналізувати також особливості їхнього словотворення, функціонування, причини вибору тих чи тих найменувань кулінарних об'єктів. Серед кулінарних лексем, запозичених з інших мов, виокремлено 5 підгруп. Найбільше дериватів утворилося від іншомовних загальних назв страв (14, що становить 56%), від власних назв осіб виникло 8 менюонімів (32%), по одному прикладу (по 4%) утворено від грецької назви знака зодіаку, від власної назви батончика та власної назви пісні. Для назв першої підгрупи характерний синкретизм двох способів словотворення: запозичення та онімізація в межах лексико-семантичного. Для другої, третьої та четвертої підгруп засвідчено поєднання запозичення з трансонімізацією (лексико-семантичний спосіб словотворення). Дериваційний синкретизм трьох способів (запозичення, лексико-синтаксичного (трансонімізації)) властивий п'ятій групі (тільки один приклад).

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Бачинська Г., Тишковець М. Фонетичні та лексико-семантичні особливості прагмонімів (на матеріалі кондитерських виробів). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Сер. Мовознавство : Тернопіль, 2017. Вип. 1 (27). С. 22-26.

2. Бучко Д. Г., Ткачова Н. В. Словник української ономастичної термінології. Харків : Ранок-НТ, 2012. 256 с.

3. Горпинич В. О. Відтопонімний словотвір в українській мові : монографія. Дніпропетровськ : Нова ідеологія, 2013. 360 с.

4. Ковтюх С. Л., Кирилюк О. Л Кінонімія в сучасній українській мові : принципи номінації та способи творення. Кіровоград : ДЛАУ, 2010. 167 с.

5. Ковтюх С. Л. Статус професіоналізмів у лексико-семантичній системі української мови. Наукові записки. Серія : філологічні науки. Кропивницький, 2017. С. 59-97.

6. Приймак О. О. Відономастичний словотвір у сфері термінології та номенклатурі (на матеріалі кулінарної лексики) : автореф. дис ... канд. філол. наук : 10.02.01. Харків, 2002. 16 с.

7. Руденко С. М., Сапожнікова Л. Я. Творення та функціонування номенклатурних назв в українській підмові харчування (мовно- концептуальний аспект) : монографія. Харків : Монограф, 2018. 118 с.

8. Суперанска А. В. Товарние знаки и знаки обслуживания. В пространстве филологии / ДонНУ. Филологический факультет. Донецк :ООО «Юго-Восток, Лтд», 2002. С. 55-71.

9. Суперанская А. В. Общая теория имени собственного. Москва : Наука, 1973. 366 с.

10. Торчинський М. М. Денотатно-номінативна структура ергонімії. Studia Slovakistica : зб. наук. Ужгород : Вид-во Олександри Гаркуші, 2009. Вип. 10 : Ономастика. Топоніміка. С. 185-192.

11. Торчинський М. М. Структура онімного простору української мови : монографія. Хмельницький : Авіст, 2008. - 546 с.

12. Торчинський М. М. Українська ономастика : історія, сьогодення, перспективи. Актуальні проблеми філології та перекладознавства : зб. наук. пр. / гол. ред. М. Є. Скиба ; відп. за вип. М. М. Торчинський. Хмельницький : ХмЦНІІ, 2013. Вип. 6, ч. 1. С. 217-238.

13. Шестакова С. О. Семантична мотивованість прагмонімів (на матеріалі власних назв меблів) : зб. наук. пр. Zbior artykulow naukowych. Konferencji Miedzynarodowej Naukowo-Praktycznej «Filologia, socjologia i kulturoznawstwo. Teoretyczne i praktyczne aspekty rozwoju wspolczesnej nauki». Warszawa : Wydawca: Sp. z o.o. «Diamond trading tour», 2016. С. 13-18.

Размещено на Allbest.ru