Синтаксичні, лексичні та морфологічні особливості End User License Agreement (Eula) як англомовного юридичного тексту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Синтаксичні, лексичні та морфологічні особливості End User License Agreement (Eula) як англомовного юридичного тексту

Андрій Молчанов

(студент II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету іноземних мов) Науковий керівник - кандидат філологічних наук Стасюк Б.В.

Анотація

У статті розглянуто сучасний жанр англомовного юридичного тексту End User License Agreement (EULA) та його синтаксичні, лексичні і морфологічні особливості як теоретичні засади його перекладу українською. Серед розглянутих в тексті питань є визначення жанру, його ключові властивості та наявність в ньому універсальних для юридичних текстів засобів складання речень та специфічних рис термінології.

Ключові слова: end user license agreement, юридичний текст, синтаксис, лексика, морфологія. текст юридичний синтаксичний

Постановка проблеми. End User License Agreement (EULA) є жанром юридичного тексту, який належить до офіційно-ділового стилю та обслуговує сучасну, офіційну сферу людських взаємин: відносини від розробниками програмного забезпечення (ПЗ) та його користувачами. Актуальність дослідження обумовлена існуванням україномовного ринку ПЗ та пов'язаною потребою у перекладі EULA, що де факто є міжнародним стандартом юридичного документу з ліцензування ПЗ.

Аналіз досліджень і публікацій. Новизна цього дослідження забезпечується тим, що подібний жанр текстів раніше не розглядався українськими науковцями-лінгвістами; тим не менш, огляд галузевої літератури демонструє, що тісно пов'язане поняття "юридичний текст" залишається активною темою дослідження для українського мовознавства. Властивості англомовних юридичних текстів та проблеми їх англо-українського перекладу висвітлюються у доробках Царьової І. В. ("Лінгвопрагматичний аспект дослідження юридичного тексту" 2019 року, "Лінгвопрагматичний аспект юридичного дискурсу" 2016 року), Шумило І. І. та Карпушиної М.Г. ("Труднощі перекладу юридичних термінів англійської мови" 2017 року).

Мета статті. До завдань, що ставить перед собою ця стаття, належить надання загальної характеристики жанру та виявлення в ньому універсальних особливостей юридичних текстів. Згідно цих завдань, об'єктом дослідження є синтаксичні, лексичні і морфологічні особливості текстів EULA, а предметом дослідження є функціонування текстів EULA як офіційно-ділових текстів з огляду на їх вищезгадані особливості. Матеріалом дослідження слугували 30 пар англомовних документів EULA та їх офіційних перекладів українською.

Виклад основного матеріалу. End User License Agreement (скорочено EULA, найчастішим варіантом перекладу в матеріалі дослідження є "ліцензійна угода з кінцевим користувачем") є діловим документом, автором якого є постачальник програмного забезпечення (ПЗ) та який має на меті окреслити юридичні відносини між постачальником-ліцензіаром та кінцевим користувачем-ліцензіатом ПЗ [11]. Найперша та найбільш вичерпна спроба дати повноцінне визначення та створити перелік його властивостей датується квітнем 2004 року, коли міжнародна організація у сфері ПЗ The Linux Foundation опублікувала на своєму сайті допис під назвою "EULA Definition".

В ньому стверджується, що EULA є договором (contract) між розробником або постачальником ПЗ та його користувачами, а типовими структурними елементами є розділ про основні положення (definitions), інформація про надання ліцензії (grant of license), обмеження стосовно використання (limitations on use), інформація про авторські права (copyright notice) та обмеження гарантії (limited warranty). В дописі не висувається вимог до оформлення або формулювання висловлювань, але говориться про наявність юридичної ваги у подібних документів. Зі змісту допису можна припустити, що з лінгвістичної точки зору EULA має вважатись юридичним текстом та належить до офіційно-ділового стилю [11].

Щоб перевірити цю тезу, необхідно розглянути поняття юридичного тексту більш детально. Згідно тверджень мовознавців, юридичний текст є письмовим засобом правового врегулювання та управління відносинами суспільства [6, 7]. Зі стилістичної точки зору, юридичні тексти належать до офіційно-ділового стилю [6, c. 23], мовлення якого виконує функцію соціальної регламентації та через це володіє низкою універсальних рис. До них належать об'єктивність (відсутність оцінної або емоційно забарвленої лексики, прагнення до максимальної однозначності та обережності висловлювань, повна відсутність образності, використання маркерів деперсоналізації) та регламентованість (чітка визначеність допустимих для використання засобів мовного вираження та наявність вимог до структури тексту).

Подібні вимоги до юридичного тексту, як зазначає Царьова І. В. [7, c. 129], зумовлені його приналежністю до юридичного дискурсу в розумінні пов'язаної зі сферою права інтелектуальної діяльності з логічною структурою "мета-метод-результат" в якості методу. В такому контексті, юридичний текст є засобом, за допомогою якого виконується обрана мета юридичного дискурсу (напр.: вирішення конфлікту, досягнення компромісу для задоволення інтересів сторін, пошук істини) і який через це володіє своєю синтаксичною, лексичною і морфологічною специфікою.

На основі аналізу вищезгаданого допису The Linux Foundation та матеріалу дослідження можна стверджувати про дотримання принципів юридичного тексту документами EULA: виконується функція правого врегулювання (керування юридичними відносинами між постачальником та користувачем ПЗ) і функція соціальної регламентації (відбувається підпорядкування сторін: "ліцензіар > ліцензіат"); у тексту є регламентованість (наявні вимоги до структури тексту) та мета юридичного дискурсу (досягнення компромісу в питанні ліцензування ПЗ).

Подібне підтвердження дозволяє говорити про наявність вищезгаданої синтаксичної, лексичної і морфологічної специфіки, яка далі буде розглядатись у контексті реалізації універсальних рис юридичних текстів у документах EULA. Будь-які приклади, що подаються на підтвердження викладених нижче тез, походять з матеріалу дослідження та мають вважатись доказом наявності описаної особливості у таких документах.

Синтаксичні особливості юридичного тексту пов'язані з його поняттями логічності та об'єктивності і повністю спрямовані на їх забезпечення. Юридичний текст поширює когнітивну інформацію [5, c. 83], що не дозволяє використовувати асоціативно-образні засоби при його побудові.

Аналіз близько 4 тисяч речень англомовних юридичних текстів, проведений Гідора-Шишковською А.Л. в 2016 році [1], виявив такі властивості його синтаксису: найпоширенішими є прості розповідні речення, часто ускладнені дієприслівниковими зворотами (напр.: including.; notwithstanding...; referring to.) та однорідними членами речення (напр.: installing, copying and/or otherwise using; may not use, copy, modify or distribute; receipt, invoice or similar document); менш поширеними є складнопідрядні речення, найчастіше з підрядними реченнями умови або підрядними означальними реченнями; складносурядні або безсполучникові граматичні конструкції майже відсутні.

Для подальшого забезпечення логічності викладу [5, с. 84], англомовний юридичний текст насичений засобами семантичної (повторення інформації в різних фрагментах тексту) та формальної (маркери зв'язку, напр.: as follows, as such, thus) когезії; логічними структурами умови і причини, експлікованих спеціальними мовними засобами (напр.: in case.; on condition.; should it be.); однорідними членами речення та однорідними підрядними предикативними частинами.

Для забезпечення об'єктивності викладу [5, с. 85], англомовний юридичний текст послуговується пасивними конструкціями (напр.: Any software is to be considered.; If any provision is held to be.; The information shall be deemed.); безособовими та неозначено-особовими реченнями, які дозволяють подавати інформацію тексту як таку, що перебуває поза однією особою або часовим проміжком.

Юридичному тексту властива сильна номінативність з переважанням іменників, зокрема віддієслівних (напр.: proceeding, processing, formatting). Роль підмета зазвичай відіграють іменники із фахової лексики або засоби вторинної номінації (особові, вказівні займенники), що вказують на такі іменники, серед яких найбільш поширеними є займенники з семантикою узагальнення (напр.: all, anyone, no-one). Тим не менш, іменники можуть повторюватись у певній послідовності для забезпечення тавтологічної когезії. Інформація про накази та приписи передається засобами модальних дієслівних структур зі значенням необхідності або можливості (напр.: is to, may not, shall).

Лексичні особливості юридичного тексту, як зазначають науковці [5, с. 83], пов'язані з викладеними раніше тезами про об'єктивність, логічність і регламентованість та зумовленим ними прагненням юридичного тексту до максимальної щільності когнітивної інформації.

Перелік типових рис лексики англомовного юридичного тексту неодноразово створювався українськими науковцями [9, 10] та містить такі елементи: використання спеціальної юридичної лексики, зокрема правових реалій та юридичних термінів (напр.: abrogation, attorney, appeal); використання спеціальних скорочень, більшість яких зустрічається лише в юридичних текстах (напр.: CFR - Code of Federal Regulations, NDA - Non-Disclosure Agreement, UCITA - Uniform Computer Information Transactions Act); використання парних синонімів одного слова для запобігання багатозначності (напр.: full and complete, null and void, valid and enforceable); використання кліше та сталих словосполучень (напр.: to face legal consequences, to take reasonable steps, unless stated otherwise); використання неперекладних запозичень з латинської (напр.: inter alia, per se, vice versa); використання архаїчних слів давноанглійського походження (напр.: henceforth, herein, hereinafter).

Стосовно питання тематичної класифікації лексики юридичного тексту, Кащишин Н. [4, с. 314] на основі дослідження англомовних дипломатичних документів пропонує поділ на три категорії: спеціальна лексика, до якої належать термінологічні одиниці на позначення учасників та інструментів юридичного дискурсу (власні назви організацій, процедур, посад, документів та їх частин), дискурсні маркери (різнопланові одиниці, що вербалізують початок, логічні зв'язки та кінець тексту, напр.: as follows, upon termination, with regard to), конектори-архаїзми (вищезгадані слова на кшталт thereto, therewith, whereas), ксенізми (вищезгадані латинські запозичення); науково-технічна термінологія, що частіше всього належить до юридичної (appeal, collusion, waiver) та економічної (asset, embargo, property) терміносистем; і насамкінець, загальновживана лексика.

Повертаючись до вищезгаданої риси про поширеність архаїзмів, Дорда С.В. [2] говорить про лексичну консервативність англомовних юридичних текстів та стверджує, що серед всіх стилів мови лексика юридичного стилю зазнає найменших змін з часом; це зумовлено, на думку дослідника, прагненням до збереження однозначності, уможливлення стандартизації документів та недопущення альтернативного тлумачення на максимально довгий часовий проміжок.

Продовжуючи обговорення інших лексичних властивостей юридичного тексту, потрібно зауважити, що особлива увага при дослідженні англомовного юридичного тексту приділяється [9, 10] дослідженню поняття "юридичний термін", де спільними висновками є визнання впливу класичних та сучасних європейських мов на термінологічну систему англосаксонської правової сім'ї як зумовлену її широкою жанровою варіативністю та узгодження критеріїв і типів англомовних юридичних термінів.

Серед вимог до повноцінних юридичних термінів вищезгадані науковці висувають такі: відповідність нормам літературної мови, систематичність, моносемантичність (відповідність конкретній дефініції, яка окреслює визначену юридичну концепцію), незалежність від контексту, лаконічність та емоційна нейтральність.

Серед типів англомовних юридичних термінів цими науковцями вирізняються наступні: прості (які складаються з одного слова, напр.: claim, court, fraud), похідні (які були створені засобами афіксації, напр.: licensor, litigation, nondischargeable), складні (які складаються з двох поєднаних слів, напр.: goodwill, shareholder, trademark), терміни-словосполучення (багатокомпонентні, які складаються з двох або більше повноцінних компонентів, напр.: agreement for sale, burden of proof, class action lawsuit).

У доробках Чепурної О.В. [8, с. 322] також пропонується дві додаткові класифікації для юридичних термінів-словосполучень. В першій з них терміни поділяються за своїм способом зв'язку на дві категорії: словосполучення, зв'язок слів якого відбувається шляхом примикання (напр.: alleged breach, authorized representative, billing address) та словосполучення, зв'язок слів якого оформлюється граматичними засобами (зокрема прийменниками, напр.: age of majority, country of residence, disclaimer of warranty).

В другій терміни поділяються за своїм лексико-граматичним характером на три категорії: словосполучення, всі змістовні компоненти якого належать до фахової лексики (напр.: anticipatory breach; fraudulent chargeback; negiligent violation); словосполучення, в яких тільки частина компонентів належить до фахової лексики (напр.: common law; general provisions; trade dress); словосполучення, які повністю складаються зі слів загальновживаної лексики та утворюють юридичний термін лише в такій комбінації (напр.: calendar day; natural person; quiet enjoyment).

Морфологічні особливості юридичного тексту виражені переважно у словотворі однокомпонентних термінів. Згурська З.В. [3, с. 537] визначає чотири методи утворення подібних термінів: використання лише однієї основи (напр.: levy, lien, tort); застосування афіксації до однієї основи (напр.: beneficiary, contravention, defamation); складання основ (напр.: lawsuit); комбінування складання основ та афіксації (напр.: copyrighted, trademarked).

Якщо більш детально говорити про особливості афіксації, характерним для термінів юридичних текстів є застосування малопродуктивних і непродуктивних афіксів, зокрема префіксів sub- (subsidiary, substantive, substitute), in- (inadvertent, indemnity, injunctive), un- (unautorized, unconditional, unlawful) та суфіксів -tion (misrepresentation, reproduction, transaction), -ment (enforcement, judgment, settlement), -ence (correspondence, deference, evidence), -or (contractor, licensor, vendor), -er (acquirer, provider, waiver). Як далі стверджує Згурська З.В. [3, с. 537], найбільш поширеним в юридичних текстах є суфіксальний спосіб творення термінів, що зумовлено низькою продуктивністю префіксації в утворенні іменників, яка до того ж обмежується вузькою тематикою текстів юридичного спрямування.

Висновки

End User License Agreement (EULA, укр. "ліцензійна угода з кінцевим користувачем") є новітнім жанром ділового документу, який регулює сучасне явище правовідносин між постачальником- ліцензіаром програмного забезпечення та його користувачами-ліцензіатами. З точки зору мовознавства, тексти EULA належать до юридичних текстів та офіційно-ділового стилю мови, адже в них виконуються функції соціальної регламентації та правового врегулювання, їм властива регламентованість та їх мета пов'язана з виконанням цілей юридичного дискурсу. Приналежність до юридичних текстів наділяє EULA їх універсальною специфікою семантики, лексики та морфології.

До синтаксичних особливостей юридичного тексту, наявність яких було доведено в EULA, належать поширеність простих розповідних речень (часто ускладнених) та складнопідрядних речень (часто з підрядними реченнями умови та означальними підрядними), а також вживання формальних маркерів зв'язку і пасиву.

До лексичних особливостей юридичного тексту, наявність яких було доведено в EULA, належать використання юридичних термінів, правових реалій та спеціальних скорочень, застосування подвійних синонімів, запозичень з латинської та вживання архаїчної лексики англійської мови.

До морфологічних особливостей юридичного тексту, наявність яких було доведено в EULA, належать аналогічні способи творення однокомпонентних термінів, зокрема використання однієї основи, афіксація, складання основ та комбінація складання основ і афіксації; особливо поширеною є суфіксальна афіксація.

Перспективи подальших досліджень. Набуті висновки дозволяють українським перекладачам отримати абстраговану від будь-якої предметної галузі інформацію про універсальні лінгвістичні особливості англомовних юридичних текстів, зокрема документів EULA. Матеріал статті також може стати основою для подальшого дослідження інших лінгвістичних аспектів цього жанру або впливу вищенаведених тенденцій на процес перекладу таких документів українською.

Бібліографія

1. Гідора-Шишковська А.Л. Синтаксичні особливості юридичних текстів Європейського Союзу (на матеріалі різноструктурних мов). Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Перекладознавство та міжкультурна комунікація. 2016. Вип. 5. С. 68-73.

2. Дорда С.В. Мова права та особливості її перекладу. Вісник ЛНУ ім. Тараса Шевченка. 2011. Вип. 9. С. 163-169.

3. Згурська В.Г. Структурно-семантичні характеристики юридичної термінології англійської мови у рамках україномовного перекладу. Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство. 2010. Вип. 23. С. 535-542.

4. Кащишин, Н. Особливості дискурсу та терміносистеми англомовних дипломатичних документів. Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Серія: Філологічні науки. 2009. Вип. 81(2). С. 312-316.

5. Клименко І. М., Зоренко І. С. Юридичний текст в аспекті перекладу. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2016. Вип. 14. С. 81-90.

6. Козачек О.Д. Особливості перекладу юридичних текстів. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Перекладознавство та міжкультурна комунікація. 2016. Вип. 2. С. 22-28.

7. Царьова І. В. Лінгвопрагматичний аспект юридичного дискурсу. Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. 2017. Вип. 8. С. 126132.

8. Чепурна О.В. Особливості методичної роботи над англомовними юридичними текстами у процесі перекладу. Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія: Філологічні науки. 2013. Вип. 2. С. 321-325.

9. Шумило І. І., Карпушина М.Г. Труднощі перекладу юридичних термінів англійської мови. Молодий вчений. 2017. Вип. 12. С. 275278.

10. Шумило І. І., Сніца, Т. Особливості перекладу юридичних текстів. Філологічний дискурс. 2016. Вип. 4. С. 266-272.

11. The Linux Foundation. EULA Definition. URL: http://www.linfo.org/eula.html (дата звернення: 25.10.2020).

Размещено на Allbest.ru