Стилетвірна функція приказкок і прислів’їв у філософських трактатах Г. Сковороди
З’ясування стилетвірної та текстотворчої функції українських приказкок і прислів’їв. Роль прецедентних текстів у філософських творах Г. Сковороди. Причини звернення письменника до народних фольклорних джерел. Афористичність і образність мови автора.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.12.2021 |
| Размер файла | 22,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Сумський державний педагогічний університет імені М.С. Макаренка
Стилетвірна функція приказкок і прислів'їв у філософських трактатах Г. Сковороди
Громова Наталія Василівна,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри української мови
Анотація
У статті досліджено стилетвірну й текстотворчу функцію прецедентных текстів у філософських трактатах Г. Сковороди. Дослідниця у роботі доводить, що філософ активно використовував зразки усної народної творчості, крилаті вислови тощо, насичуючи своє мовленні прецедентними текстами. Саме тому тексти Г. Сковороди є плідним матеріалом для дослідження прецедентних текстів. Авторка статті розкриває поняття прецедентного тексту та визначає роль прецедентних текстів у філософських творах письменника як риси його ідіостилю і їхню текстотворчу функцію.
Матеріали дослідження можуть бути використані в подальших лінгвістичних дослідженнях творчості Г. Сковороди, а також використані для викладання у вищих навчальних закладах курсів лексикології, синтаксису, комунікативної лінгвістики, лінгвістичного аналізу текстів, давньої української літератури, спецкурсів та спецсемінарів, присвячених творчості Г. Сковороди.
Ключові слова: прецедентні тексти, філософські трактати, ідіостиль, мовна особистість.
Аннотация
Стилетворчая функция пословиц и поговорок в философских трактатах Г. Сковороди
Громова Наталья Васильевна, кафедра украинского языка, Сумской государственный педагогический университет имени М.С. Макаренка
В статье исследовано стилетворчая и текстотворчая функция прецедентных текстов в философских трактатах Г. Сковороды. Автор в работе доказывает, что философ активно использовал образцы устного народного творчества, крылатые высказывания и тому подобное, насыщая свою речь прецедентными текстами. Именно поэтому тексты Г. Сковороди являются плодотворным материалом для исследования прецедентных текстов. Автор статьи раскрывает понятие прецедентного текста и определяет их роль в философских произведениях писателя как особенности его идиостиля и их текстотворчу функцию.
Материалы исследования могут быть использованы в последующих лингвистических исследованиях творчества Г. Сковороды, а также использованные для преподавания в высших учебных заведениях курсов лексикологии, синтаксиса, коммуникативной лингвистики, лингвистического анализа текста, давней украинской литературы, спецкурсов и спецсеминаров, посвященных творчеству Г. Сковороди.
Ключнвые слова: прецедентные тексты, философские трактаты, идиостиль, языковая личность.
Abstract
Style forming function of proverbs and sayings in G. Skovoroda's philosophical treatises
Nataliia Gromova, Candidate of pedagogic sciences, the associate professor of the Ukrainian Language department of Makarenko Sumy state pedagogical university
The article describes the style and text forming function of the precedential texts in the philosophical treatises of G. Skovoroda. The author proves in her work that the philosopher actively used the samples of oral folk art, winged utterances and some other things satiated his speech with precedential texts. Involving parables, tales, legends in treatises and dialogues gives the author the opportunity to express more clearly and convincingly his philosophical views. It is proved that the philosopher used precedential texts in order to deepen the own motives, to specify a particular idea, to convey the essence of the work. That is why the texts of G. Skovoroda are a fruitful material for the study of precedential texts. The materials of research can be used in subsequent linguistic studies of G. Skovoroda's works, as well as courses of lexicology, syntax, communicative linguistics, linguistic analysis of the text, old Ukrainian literature, special courses and special seminars devoted to the work of G. Skovorodi used in teaching in higher educational institutions. In general education institutions of various types the material of the master's work can be used in the lessons on the development of coherent speech, Ukrainian literature, in the organization of circles and extra-curricular work. During the work the following methods were used: general scientific methods of analysis and synthesis, taxonomic, comparative, linguistic methods - descriptive, structural, functional, semiotic components.
Key words: precedent texts, philosophical treatises, idea style, language personality.
Вступ
Постановка проблеми в загальному вигляді. Григорій Сковорода є знаковою постаттю світового масштабу, «небесним патроном» українства. Філософ, просвітитель, педагог, письменник - він залишив неоціненну спадщину для нашого народу. Важливою віхою в історії української культури на зламі трьох епох - Бароко, Просвітництва і Класицизму є трактати та діалоги письменника, у яких як і в самому стилі бароко, поєдналися елементи просвітництва, гуманізму, реформації, передромантизму, класицизму, сентименталізму з бароко, витворивши неповторний сковородинівський стиль. Філософ активно використовував у своєму мовленні біблійні цитати, зразки усної народної творчості, крилаті вислови, а його глибока обізнаність з античною літературою давала змогу часто цитувати й давньогрецьких і давньоримських авторів, насичуючи його мовлення прецедентними текстами. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Г. Сковорода є ключовою постаттю не лише в літературі українського бароко, але й в усій нашій духовній традиції від давнини до сьогодення. Дослідженню його творчості й життєвого шляху присвятили свої праці багато науковців, зокрема Д. Чижевський, Д. Багалій, В. Бонч-Бруєвич, Ю. Шевельов, Г. Верба, О.Мишанич, В. Олексик, О. Хашдеу, В. Шевчук, В. Шиян, Л. Ушкалов. Прецедентні тексти часто стають предметами наукових досліджень. Цій темі присвятили свої праці Ю. Караулов, В. Костомаров, Н. Бурвікова, А. Баранов, А. Супрун, Д. Гудков, В. Красних, Т. Космеда.
Мета статті - проаналізувати використані у філософських трактатах Г. Сковороди прецедентні тексти, з'ясувати їх стилетвірну й текстотворчу функцію. Матеріалом дослідження послужила картотека мовних одиниць, що містять прецедентні тексти, створена на основі суцільної вибірки з текстів філософських трактатів Г. Сковороди.
Виклад основного матеріалу
Як відомо, прецедентні тексти - явище багатоаспектне, а тому й розглядають його з різних ракурсів: з огляду на лінгвістику тексту, психолінгвістику, теорію мовленнєвих актів, когнітивну лінгвістику. Дослідники вважають, що прецедентні тексти - це тексти, важливі для конкретної особистості в пізнавальному й емоційному планах, добре відомі її широкому оточенню, такі, які часто ця особистість використовує у мовленні. Прецедентні тексти зафіксовані в свідомості носіїв мови і є так званими «готовими інтелектуально-емоційними блоками», стереотипами, зразками, мірками порівняння, що допомагають людині орієнтуватися у ментальному та вербальному просторах.
Мовознавці вважають, що прецедентні тексти мають особливу цінність для дискурсу мовної особистості в історичному, культурному, країнознавчому ракурсах. Паралельно з терміном «прецедентні тексти» у науковій лінгвістичній літературі функціонує також термін «текстові ремінісценції» [2].
Прецедентні тексти використовують, зазвичай, для того, щоб помістити конкретний факт, подію в історичну перспективу, розширити часові межі й культурний простір певного тексту, полегшити трансформацію конкретної думки, підтвердити її правильність, збагатити текст смисловими й емоційними відтінками, виразити оцінку, створити комічний ефект тощо. Прецедентні тексти - це тексти, важливі для конкретної особистості в пізнавальному й емоційному планах, добре відомі її широкому оточенню, такі, які часто ця особистість використовує у мовленні.
Прийом використання прецедентних текстів, як відомо, називають алюзією. Це такий спосіб текстотворення, який полягає у співвіднесенні створюваного тексту з прецедентними (попередніми) і включенні його у вертикальний контекст, коли адресат звертається до певних віддалених спогадів, відчуттів, асоціацій. Г. Сковорода брав потрібний матеріал з найрізноманітніших джерел: античних і середньовічних авторів, друкованих збірників, усного побутування українського, російського і польського фольклору. Частина цих записів зроблена письменником вперше і є, таким чином, першоджерелом. Якщо до деяких сковородинівських записів можна провести сьогодні фольклорні паралелі з інших сучасних йому чи трохи пізніших записів, то значна кількість з них відома на сьогодні тільки у записі Г. Сковороди. Філософ знав варіанти прислів'їв і приказок і в різному текстовому оформленні вміщував у своїх творах по кілька разів. Близько до прислів'їв і приказок у творчості Г. Сковороди стоять літературні афоризми, сентенції, влучні образні висловлювання. У поетиках такі висловлювання називалися словесними хріями.
Афористичність мови Г. Сковороди, його схильність до влучного, образного вислову, до конденсації думки сприяли тому, що десятки його висловлювань і сприймаються як моральні афоризми, «золоті слова». Завдяки вкладеній у них думці, досконалому мовному оформленню ці афоризми Сковороди пішли в народ, сприйнялися як народна мудрість.
Звичайно, що сама по собі реєстрація фактів використання Григорієм Сковородою того чи іншого прислів'я, казки, притчі, анекдоту, байки - це лише половина справи для розуміння літературно-фольклорних взаємин філософа. Значно важливіше пояснити звернення Г. Сковороди до фольклорних джерел, простежити, як цілеспрямовано і усвідомлено засвоював він художній досвід народу, як цей досвід збагачував його думку, надавав його філософським трактатам самобутнього жанрово-стильового і образного забарвлення.
Григорій Сковорода сприймав приказки й прислів'я в обох визначених поетикою функціях - і як доказ, і як алегорію. Власне, вони були для нього засобом широкого узагальнення досвіду трудового народу, тим влучним народним образним словом, на яке можна було надійно спертися при викладі своїх поглядів на життя. Значну частину прислів'їв і приказок у творах Г. Сковороди складають ті, які автор ужив для кращого розуміння таких філософських категорій, як суть і явище, форма і зміст: «Коли у красному домі щедре багатство пахне, то причина цього не гарні кутки, пироги часто і не в славних кутках живуть» («Розмова п'яти подорожніх про істине щастя в житті. Товариська розмова про душевний мир») [4, с. 335]. Тут обіграно російське прислів'я: «Не красна изба углами, а пирогами». Воно має всюди однаковий зміст: про людину треба судити по зовнішності, а по її внутрішньому змісту, духовному багатству. У філософських творах Григорія Сковороди зустрічається у прислів'я: «Де був?» - у друга. «Що пив?» - Воду» [4, с. 423]. Воно утверджує безкорисливу дружбу. У трактаті Наркіс. Розмова про те: пізнай себе» мислитель вживає ще одне українське прислів'я: «Такий дурний, що до двох порахувати не вміє» [4, с. 173]. У філософському творі «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру» Г. Сковорода для підтвердження теорії «сродної» праці, пише: «Якщо, за приказкою, мостишся на посаду, наче коза на дах, для того, щоб через нього скочити на купу багатого марнослав'я, то видно, як у дзеркалі, що ти не старанний до посади, а тому й не народжений, і не записаний на небесах, хіба що у людей» [4, с. 447].
У цьому ж філософському творі філософ для підсумку байки про котів використовує українське прислів'я: «Кіт охочий до риби, та води боїться» [4, с. 431], яке має синонімічні відповідники: «Їв би кіт рибу, а в воду не хоче», «Кіт риби прагне, а сіти не тягне», «Любе кіт рибу, а в воду не хоче». У діалозі «Бесіда 1-ша, названа Observatorium (Сіон)» філософ використовує поряд два українських прислів'я, які вплітаються в контекст поряд з біблійними цитатами: «Спішив на обід, та и вечері не застав», «Хто спішить - насмішить» [4, с. 283]. Трішки далі поданий ще один народний афоризм: «Їхав у Казань, та заїхав у Рязань» [4, с. 289]. Він ще зустрічається у діалозі «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру» » [4, с. 434] та в «Розмові п'яти подорожніх про істине щастя в житті. Товариська розмова про душевний мир» [4, с. 334]. У діалозі «Бесіда, названа двоє, про те, що легко бути блаженним» зустрічається парафраза російських приказок: «В Луцку все не по-людску: навкроло вода, а в середине беда», «Кременец - венец: кругом вода, а в середине беда». Г. Сковорода так перефразовує цю російську народну мудрість: «Їх твердь - сама вода, в середині їх - біда» [4, с. 272]. Мислитель подає приказки й прислів'я не лише вплітаючи їх в контекст твору, а й виокремлює їх як, наприклад, у діалозі «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру»:
ПРИКАЗКА
Не дбай, як тобі не дано від Бога,
Без Бога усяк ані до порога.
Коли не зродивсь - не сунься в науку.
Агей! Скільки їх, упалих у муку!
Так, мати не всіх зродила до школи,
Як щастя захтів, довірся ти долі [4, с. 463].
Г. Сковорода не відокремлював прислів'я і приказки українські від російських. Практично в цьому й не було потреби, бо багато з наведених ним прислів'їв і приказок належить до спільних надбань фольклору українського і російського. Окремої розмови заслуговує питання про використання Г. Сковородою прислів'їв і приказок, взятих з античної літератури. Він наводить їх у контексті своїх творів поряд з українськими та російськими, часто посилаючись на джерела, оперував ними вільно, як матерілом доступним, зрозумілим. В окремих випадках Г. Сковорода подавав і український відповідник того чи іншого античного виразу. Розвиваючи думку про «сродність», тобто про природне покликання до якогось заняття, він говорив, що на означення людей, які бралися не за свою справу, було у давніх народів прислів'я: «Invita Minerva» - «без благословення Мінерви», а у нас говорять: «без Бога» [4, с. 425]. Афористичність, образність мови Григорія Сковороди настільки значна і багата, що у його творах не завжди вдається вловити різницю між народними образними висловлюваннями і авторськими афоризмами та сентенціями. Мова Г. Сковороди багата на образні народні порівняння. Він їх вживає не лише в оригіналі, підправивши трохи мову, а й в латинських текстах. Народне образне порівняння вплітається у мову героя, тому воно буває дещо поширене, деталізоване. Фразу, народне кліше «танцює, як ведмідь» Г. Сковорода вклав в уста учасників діалогу «Алфавіт, або Буквар миру». Григорій і Афанасій засуджують тих книжників, які не здатні до філософствування, не мають до цього «сродності», а тільки навчені: Звичайно, танцює згідно з своєю наукою, і є приказка: «Хай ведмедя вчать» [4, с. 429]. Значна частина античного пареміографічного матеріалу наводиться Сковородою в оригіналі, без будь-яких перекладів чи пояснень. Наприклад, у діалозі «Бесіда 1-ша, названа Observatorium (Сіон)» письменник подає прислів'я латиною: «Ex musca elephantem» [4, с. 293], що у перекладі на українську звучить як «Робити з мухи слона», а також «Ex cloaca aream» [4, с. 294], що означає «Із клоаки робити жертовник».
Існує думка, що Г. Сковорода вибирав античні приказки й прислів'я із збірки Еразма Роттердамського. Але ця думка є дещо помилковою, бо філософ добре знав античну літературу, читав твори старогрецьких і староримських авторів в оригіналі, тому міг брати потрібні йому висловлювання безпосередньо з тексту. Але до збірки «Adagia» він звертався неодноразово і якусь частину пареміографічного матеріалу почерпнув з цього видання. У творах Г. Сковороди знаходимо афоризми Сократа, Анаксагора, Демонакса, Епікура, Сенеки та інших античних авторів. Усі вони органічно вплетені в авторський текст, філософ посилається на них як на авторитетну думку, котра не втратила свого значення й тепер.
Афористичність мислення Г. Сковороди, точна, лаконічна і образна його мова зумовили те, що багато його висловлювань визначаються нами сьогодні як афоризми. Узагальнений у них життєвий досвід, влучні спостереження і оцінки сприймаються як істина, що не потребує доказів. Г. Сковорода не мав на меті викладати своє вчення у формі афоризмів, як це робив, скажімо, видатний французький письменник і філософ XVII ст. Ларошфуко. Але специфіка його мислення і його письма були такими, що короткі і сильні висловлювання із глибоким змістом органічно лягали в контекст його творів. мова текст сковорода прецедентний фольклорний
В афоризмах Г. Сковороди тісно переплелися дві традиції - усно-фольклорна і літературна. З одного боку, його афоризми тяжіють до прислів'їв і приказок, своєю образністю, поетикою зливаються з ними, а з другого - мають явно виражений літературний характер, у них видно автора-мислителя, який формулює свої думки в дусі попередніх здобутків письменства, спирається на біблійну, античну і середньовічну літературну традицію, використовує досвід сучасників.
Підходячи свідомо до використання народного поетичного слова, Г. Сковорода обмежив свій вибір кількома жанрами фольклору. прислів'я і приказки, притчі, байки, казки, анекдоти. Значну частину прислів'їв і приказок у творах Г. Сковороди складають ті, які автор вжив для кращого розуміння таких філософських категорій, як суть і явище, форма і зміст. Мислитель подає приказки й прислів'я не лише вплітаючи їх в контекст твору, а й виокремлює їх як окремий текстовий фрагмент.
Філософ наводить їх у контексті своїх творів поряд з українськими та російськими, часто посилаючись на джерела, оперував ними вільно, як матерілом доступним, зрозумілим. В окремих випадках Г. Сковорода подавав і український відповідник того чи іншого античного зразка. Значна частина пареміографічного матеріалу наводиться Сковородою в оригіналі, без будь-яких перекладів чи пояснень.
Висновки
Таким чином, залучення притч, байок, легенд до трактатів і діалогів надає авторові можливості більш яскраво і переконливо висловлювати свої філософські погляди. З цього приводу слушно зауважив дослідник творчості Г. Сковороди І. Іваньо: «образи йдуть поруч з їх раціональним осмисленням», а майстерне використання художніх сюжетів до філософсько-моралізаторських творів сприяє єдності зображення і вираження.
Прецедентні тексти відіграють не лише важливу роль у стильовій організації філософських творів Г. Сковороди, а й надають особливого колориту, виконують стилетвірну й змістову функції, несуть певну ідею.
Література
1. Іваньо І.В. Прислів'я та приказки у творах Г.С. Сковороди. Українська мова та література в школі. 1964. № 8. С. 29-33.
2. Космеда Т. Типові ознаки Франкового дискурсу. Прецедентні тексти // Космеда Т. Комунікативна компетенція Івана Франка: міжкультурні , інтерперсональні, риторичні виміри. Львів: «Видавництво «ПАІС», 2006. С. 198-204.
3. Лисиченко Л. А. Мовний світ Григорія Сковороди. Проблеми вивчення наукової і художньої спадщини Г. С. Сковороди. Тези доповідей республіканської наукової конференції, присвяченої 270-річчю з дня народження українського поета і філософа. Х.: Харківський державний педагогічний інститут ім. Г.С. Сковороди, 1994. С. 49.
4. Сковорода Г. Твори: У 2 т. Київ: АТ «Обереги», 1994. - Т. 1 / Передмова О. Мишанича. С.131-464.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Прислів'я і приказки як жанр усної народної творчості: загальне поняття, значення і функції, першоджерела. Класифікації англійських прислів'їв: тематична, на основі наявності еквівалентів в українській мові, на основі внутрішньої структури прислів'їв.
курсовая работа [23,4 K], добавлен 18.10.2011Характеристика прислів'їв і приказок та різниця між ними. Першоджерела англійських приказок і прислів'їв. Приказки та прислів'я на позначення негативних емоцій. Вираження емоційного стану мовними засобами та класифікація фразеологічних одиниць.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 07.01.2013Сутність та значення в мові фразеології. Паремологія як наука про прислів’я та приказки, її місце в фразеології. Методи відтворення прислів’їв та приказок з української мови на англійську. Лексичні одиниці паремій, що мають у своєму складі зоонім.
курсовая работа [32,7 K], добавлен 16.10.2009Прислів'я і приказки як складова частина фразеології та жанр усної народної творчості. Методи досліджень фразеологічних одиниць, їх класифікація. Проблеми дефініції прислів'їв і приказок. Паремії - приказки та прислів'я в українській та перській мовах.
курсовая работа [78,5 K], добавлен 04.02.2014Прислів’я та приказки як фразеологічні одиниці. Аксіологічна категорія оцінки. Тематична та емотивна класифікація перських фразеологізмів з компонентом зоонімом, їх типи та форми, напрямки вивчення. Порівняння людини з об’єктами тваринного світу.
курсовая работа [67,1 K], добавлен 03.01.2014Пареміологія як наука, що вивчає, досліджує та пояснює паремії: прислів’я як об’єкт фразеології та його розмежування із приказкою. Функціонально-семантичний аспект: синтаксичні особливості паремій та їх мовна побудова. Тематичні групи прислів’їв.
курсовая работа [57,0 K], добавлен 23.05.2009Особливості народних казок, їх тематика та внутрішня структура. Специфічні риси казок братів Грімм, протиставлення добра і зла в них. Лінгвостилістичні засоби вираження даних філософських категорій в творах авторів, практичний аналіз їх використання.
курсовая работа [50,2 K], добавлен 06.12.2015Витоки мовчання на мотивах англомовних прислів’їв та приказок та художніх текстів, чинники комунікативного силенціального ефекту та позначення його на письмі. Онтологічне буття комунікативного мовчання: його статус, причини, особливості графіки мовчання.
реферат [41,4 K], добавлен 10.11.2012Оптимальні передумови для самореалізації особистості школяра. Робота над скоромовками, чистотою мови, заученням лічилок, прислів’їв та приказок, цікавих, веселих, жартівливих віршиків на уроках української мови. Лінгвістичні казки та казки-оповідання.
реферат [27,9 K], добавлен 12.02.2016Місце займенника в системі частин мови, їх морфологічна характеристика, синтаксична роль і стилістичні функції. Синтаксичні функції займенників у прозі М. Хвильового, значення даної частини мови в творчій спадщині відомого українського письменника.
курсовая работа [62,2 K], добавлен 14.05.2014
