Мітігативні стратегії та тактики, якими керуються персонажі англомовного художнього дискурсу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мітігативні стратегії та тактики, якими керуються персонажі англомовного художнього дискурсу

Деде Ю.В.,

викладач кафедри перекладу та мовознавства Міжнародного гуманітарного університету

Анотації

Статтю присвячено визначенню мітігації як комунікативної стратегії, яка передбачає пом'якшення мовленнєвої поведінки мовця щодо адресата з метою зниження ризика суперечки, згладжування відмови, втрати обличчя, запобігання конфлікту або його врегулювання, підвищення ефективності комунікативних дій. Зазначається, що мітігація відіграє важливу роль у процесі спілкування, оскільки є формою подолання стресу, що реалізується в певному дискурсі та ґрунтується на когніції. У статті запропонована класифікація мітігативних стратегій, яка ґрунтується на предметі пом'якшення - на типі іллокутивного акту, який мовець намагається пом'якшити. Виокремлено такі мітігаційні стратегії: пом'якшення незгоди з думкою співрозмовника, пом'якшення негативної оцінки адресата або його вчинків, пом'якшення відмови, пом'якшення поганої новини, пом'якшення прохання, пом'якшення поради, пом'якшення промісиву, пом'якшення ухилення. У дослідженні також виокремлено низку комунікативних тактик, які реалізують названі стратегії мітігації: тактику вибачення, тактику подяки, тактику схвалення, тактику похвали, тактику часткової згоди, тактику зниження категоричності висловлювання. Тактики вибачення, схвалення та похвали спрямовані на нейтралізацію можливої шкоди для відносин, підтримання гармонії і збереження подальших відносин зі співрозмовником. Тактика часткової згоди втілюється адресатом у діалогічному дискурсі за його незгоди з думкою адресанта, але водночас бажанні бути ввічливим і йти йому на певні поступки, демонструючи готовність взяти до уваги аргументи співрозмовника. За допомогою тактики зниження категоричності висловлювання мовець прагне пом'якшити категоричність своїх оцінок, якщо іллокутивну силу висловлювання становить вираження негативної оцінки. Реалізацію виокремлених стратегій і тактик простежено в мовленні персонажів англомовного художнього літературного дискурсу.

Ключові слова: комунікативна стратегія, комунікативна тактика, мітігація, художній дискурс.

Dede Yu. Mitigation strategies and tactics used by personages of English fictional discourse англомовний дискурс мітігація

The article is devoted to the definition of mitigation as a communicative strategy, providing for mitigation of the speaker's behavior to wards the addressee in order to avoid conflict, smooth refusal, not "to lose face", to prevent or stop conflict and to enhance the efficacy of communicative actions. It has been noted that mitigation plays an important role in the communicative process since it is a form of stress overcoming, which is realized in a certain discourse and is based on cognition. The article offers a classification of mitigation strategies based on the object of mitigation - a type of illocutionary act that a speaker is trying to mitigate. The following mitigation strategies have been outlined: mitigation of disagreement of the interlocutor's opinion, mitigation of the addressee's negative opinion or actions, mitigation of refusal, mitigation of breaking bad news, mitigation of request, mitigation of advice, mitigation of promises, and mitigation of topic avoidance. The article also offers a number of communicative tactics that realize the mitigation strategies: apology tactics, gratitude tactics, approval tactics, praise tactics, partial agreement tactics and the tactics of categoricalness reduction. Apology, approval and praise tactics are aimed at the neutralizing potential harm, maintaining harmony and saving further relationships with the interlocutor.

Partial agreement tactics is used by the addressee in the dialogical discourse when they disagrees with the addresser's opinion, but at the same time desire to be polite and make concessions, thus showing respect for the interlocutor's arguments. The tactics of categoricalness reduction helps the speaker to lower categoricalness of their opinion in case the illocutionary force of the utterance is expressing negative evaluation. The implementation of the outlined strategies and tactics has been followed up in the personage speech in English fictional discourse.

Key words: communicative strategy, communicative tactics, mitigation, fictional discourse.

Постановка проблеми. Комунікація ґрунтується на плануванні мовленнєвих дій, у виборі оптимального способу досягнення цілей учасників спілкування. Висловлювання виконують величезну кількість функцій і спрямовані на досягнення певних цілей, у зв'язку із чим мовець обирає мовні засоби, які оптимально відповідають наявним цілям спілкування. Повідомляючи щось, адресант насамперед думає про результативність свого повідомлення, тобто про його ефективність, проте водночас він ураховує різні підходи, які більшою або меншою мірою відповідають умовам перебігу конкретної ситуації спілкування. Це дає можливість розглядати мовну комунікацію в аспекті загальної стратегії (з огляду на мету) і конкретної тактики (ураховуючи її досягнення).

Невипадково О. Іссерс звертає увагу на те, що мовна комунікація є стратегічним процесом, основою для якого є вибір оптимальних мовних ресурсів. Стратегія мовної поведінки охоплює всю сферу побудови процесу комунікації, коли метою є досягнення певних результатів [8, с. 181].

Термін стратегія, запозичений прагматикою з військового мистецтва, з'явився в лінгвістиці в 70 рр. XX ст. Цей термін був уведений Дж. Селінкером [28], розвинутий у праці С. Фаєрха і Г. Каспера [24]. Дані вчені трактували комунікативну стратегію як потенційно усвідомлювані плани вирішення того, що для індивіда становить проблему під час досягнення певної комунікативної мети.

Наступна розвідка присвячена висвітленню комунікативних тактик, які реалізують стратегію мітігації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незважаючи на те, що комунікативні стратегії є предметом багатьох лінгвістичних досліджень, однозначного визначення цього поняття досі не існує. Наприклад, у дисертації Г. Туманової розглядаються різні комунікативні стратегії у співвідношенні з комунікативними інтенціями та комунікативними цілями, з одного боку, і комунікативними тактиками і ходами - з іншого [19, с. 79-86].

І. Борисова стверджує, що комунікативна стратегія є "способом організації мовленнєвої поведінки відповідно до задуму й інтенції коммунікантів. У широкому сенсі комунікативна стратегія розуміється як надзавдання мовлення, яке диктується практичними цілями мовця. Комунікативна стратегія мовлення є способом реалізації задуму, вона передбачає відбір фактів і їх подачу в певному освітленні з метою впливу на інтелектуальну, вольову й емоційну сфери адресата" [4, с. 85]. Інакше кажучи, комунікативна стратегія - це цілий комплекс тактик, спрямованих на досягнення комунікативної мети. Водночас набір тактик варіює, їх вибір залежить від інтенції мовця, а також від конкретної мети висловлювання.

Згідно з О. Іссерс, "стратегія мовленнєвої поведінки охоплює всю сферу побудови процесу комунікації, коли ставиться за мету досягнення певних довготривалих результатів. У най- загальнішому сенсі мовна стратегія включає в себе планування процесу мовленнєвої комунікації в залежності від конкретних умов спілкування і особистостей комунікантів, а також реалізацію цього плану" [8, с. 54].

Подібну думку висловлює Є. Клюєв, який під комунікативною стратегією розуміє сукупність запланованих мовцем і реалізованих у процесі комунікативного акту теоретичних ходів, спрямованих на досягнення комунікативної мети [11].

О. Іссерс на перший план висуває ті стратегії, які безпосередньо пов'язані із впливом на адресата, його модель світу, систему цінностей, поведінку, наприклад, стратегії підпорядкування, дискредитації тощо. На думку О. Іссерс, ці стратегії забезпечують ефективну організацію діалогової взаємодії і можуть бути поділені на прагматичні, діалогові та риторичні [8, с. 104-109].

Комунікативні стратегії реалізуються через комунікативні тактики, кожна з яких включає одну або кілька дій [8, с. 110]. На динамічне використання комунікантами тих чи інших тактик під час діалогу в рамках комунікативної стратегії впливають такі чинники:

- загальні знання про комунікативну ситуацію (доречність / недоречність певного мовленнєвого акту);

- знання про відповідний мовленнєвий акт (ритуальний, стереотипний, нестереотипний, який узагалі не має прецеденту в індивідуальному досвіді);

- знання про співрозмовника (як особистість / як партнер) [2, с. 46].

У пропонованій статті об'єктом дослідження обрано мітіга- тивну стратегію, тобто комунікативне пом'якшення.

Уперше в закордонній лінгвістиці Б. Фрейзер увів поняття мітігація (комунікативне пом'якшення). Згідно із Б. Фрейзером, мітігація є процесом модифікації мовленнєвого акту, спрямованим на зменшення можливих небажаних ефектів у тих ситуаціях, коли мовленнєва поведінка мовця може призвести до комунікативного збою або навіть конфлікту [26, с. 341].

У даний час мітігацію вивчають ціла низка закордонних лінгвістів. Згідно із Дж. Флауердью, мітігація є комунікативним засобом, спрямованим на індикацію міжособистісного обміну між учасниками спілкування, а також прагматичною стратегією, мета якої полягає в модифікації значення, аналогічного ввічливості й ухильності [25, с. 253].

На думку К. Каффі, термін "мітігація" є загальним терміном, який вказує на набір стратегій, що виходять із метапрагма- тичних знань, за допомогою якого підвищується ефективність висловлювань [21, с. 882].

Дж. Елвуд уважає, що мітігація відіграє важливу роль у процесі спілкування, оскільки є формою подолання стресу, що реалізується зазвичай у певному дискурсі і ґрунтується на когніції [20].

Німецький лінгвіст М. Лангнер визначає мітігацію як основну комунікативну стратегію, спрямовану на мінімізацію порушень у процесі комунікації [27, с. 35].

На думку Б. Мартіновські, мітігація є прагматичною, ког- нітивною і лінгвістичною поведінкою, основною метою якої є зниження вразливості співрозмовника [23, с. 2065].

О. Селіванова витлумачує мітігацію як комунікативну стратегію, яка передбачає пом'якшення мовленнєвої поведінки мовця щодо адресата з метою зниження ризика суперечки, згладжування відмови, втрати обличчя, запобігання або усунення конфлікту й підвищення ефективності комунікативних дій.

С. Тахтарова визначає мітігацію як "комунікативну категорію, основним змістом якої є стратегії інтенціонального пом'якшення, спрямовані на збереження комунікативного балансу у спілкуванні, отже, на забезпечення ефективності мовленнєвого контакту" [18, с. 6].

Використання мітігативних стратегій змінює взаємини між комунікантами, які трансформуються у більш позитивний, неконфліктний контакт.

Як відомо, будь-яка стратегія, зокрема і стратегія мітігаціі, реалізується в мовленні за допомогою застосування певних тактик. Під тактикою розуміють "гнучке динамічне використання мовцем наявних у нього вербальних умінь побудови мовленнєвого ходу згідно з наміченим планом мовленнєвих дій із метою досягнення мовного завдання спілкування, обмеженого рамками мовленнєвої взаємодії" [7, с. 39].

Мета статті полягає в окресленні мітігативних стратегій і тактик, якими керуються персонажі англомовного художнього дискурсу. Актуальність дослідження визначається необхідністю класифікувати мітігативні комунікативні стратегії і тактики.

Матеріалом дослідження слугували 172 мовленнєві епізоди вираження пом'якшення персонажами літературного дискурсу, виокремлені методом суцільної вибірки з художніх творів англомовних авторів XX та XXI ст. ст., обсягом 12 100 сторінок.

Мовленнєва дія має складну структуру, мітігація може зачіпати різні її рівні, що спонукає дослідників, як-от С. Тахтарова, С. Каракулова, виокремлювати іллокутивне, пропозиційне та дейктичне пом'якшення.

Іллокутивне пом'якшення має місце за зменшення іллокутивної сили зі збереженням незмінним пропозиціонального змісту. Ефективним засобом іллокутивного пом'якшення виступають непрямі методи вербалізації комунікативних намірів, тобто непрямі мовленнєві акти, а також імпліцитні (контекстуально-ситуативні) мовленнєві акти, які вимагають інтепретивних здатностей і фонових знань адресата [9; 18].

Пропозиціональне пом'якшення допомагає мовцю підкреслити суб'єктивність своєї думки. Пропозиціональний зміст пом'якшується завдяки включенню у висловлювання модусних (маркування ступеня впевненості, суб'єктивність адресанта, що визначають пропозиціональну настанову) і семантичних (які ідентифікують предмет мовлення та визначають пропозиціональний зміст) операторів. На думку С. Каракулової, семантичне обмеження може модифікувати обидва елементи у структурі пропозиції (терму і предикат). На рівні терма мітігація реалізується вживанням лексичних одиниць із широкою семантикою; на рівні предикації - за допомогою семантичних операторів, які знижують визначеність пропозиції. Найбільш поширеними засобами пропозиціонального пом'якшення є літота і семантичні оператори невизначеності [9].

Дейктичне пом'якшення реалізується зміщенням фокуса уваги. З комунікативного фокуса можуть виводитися суб'єкт думки / говоріння, об'єкт повідомлення або адресат. Дейктичний компонент включений у значення вводно-модальних слів perhaps, probably, possibly, maybe та ін., які використовують як мітігативні оператори, що пом'якшують пропозиціональний зміст висловлювань [9; 18].

С. Тахтарова виділяє три тактики, за допомогою яких мітігація реалізується в директивних мовленнєвих актах: тактика позитивного емоційного настрою, ксеноденотативна тактика, тактика апроксимативних інверсії. Тактика позитивного емоційного настрою полягає у використанні різноманітних апеллятивів, спрямованих на приведення співрозмовника у стан, сприятливий для сприйняття і зміни поведінки. Ксеноденотативна тактика полягає в перемиканні, переадресації смислових компонентів лексем з одного денотата на інший. Водночас адресатом перенесення може бути будь-який предмет або один зі співрозмовників. Тактика апроксимативної інверсії знижує точність кількісної характеристики предмета мовлення [18, с. 277].

Погоджуючись загалом із такими напрямами тактичної реалізації стратегії мітігації, уважаємо доцільним також виокремити різновиди мітігативних стратегій і деталізувати низку мітігативних тактик.

Виклад основного матеріалу. Ми пропонуємо власну класифікацію мітігативних стратегій. Вона ґрунтується на предметі пом'якшення - на типі іллокутивного акту, який мовець намагається пом'якшити. Виокремлюємо такі стратегії:

1. Пом'якшення незгоди з думкою співрозмовника.

2. Пом'якшення негативної оцінки адресата або його вчинків.

3. Пом'якшення відмови.

4. Пом'якшення поганої новини.

5. Пом'якшення прохання.

6. Пом'якшення поради.

7. Пом'якшення промісиву (обіцянки виповнити певну дію).

8. Пом'якшення ухилення (перебивання та зміни теми).

Названі мітігативні стратегії реалізують певні комунікативні тактики, до яких ми відносимо тактику вибачення, тактику подяки, тактику схвалення, тактику похвали, тактику часткової згоди і тактику зниження категоричності висловлювання.

Передусім варто дати визначення пропонованим мітігацій- ним тактикам.

Тактика вибачення, на думку Б. Єрманової, заснована на демонстративній ввічливості і має дві іллокутивні мети: визнання провини і контактовстановлення. Адресант прагне нейтралізувати можливу шкоду для відносин, підтримати гармонію і зберегти перспективу подальших відносин зі співрозмовником. Подію, яка обумовлює вибачення за перерване спілкування, адресант оцінює як негативну для адресата, через що бажає згладити провину [6, с. 225].

Як слушно вказує І. Ківенко, вираження подяки реалізує таку стратегію негативної ввічливості, як "Проявляйте повагу", тим самим зберігаючи "негативне обличчя" адресанта і задовольняючи "позитивне обличчя" адресата [10, с. 47].

У низці досліджень схвалення і похвалу розглядають як тактики, які реалізують позитивно-оцінні стратегії [8; 12; 2, с. 2017]. Відомо, що інтенції позитивно-оцінних висловлювань не вичерпуються наміром повідомити свою позитивно-оцінну думку про предмет і створити позитивне емоційне тло, а характеризуються також, наприклад, прагненням регулювати поведінку адресата, створити з ним контакт, гармонійні взаємини, дотриматися комунікативного ритуалу тощо [2, с. 250]. Щодо диференціювання таких суміжних тактик, як схвалення і похвала, то, на думку Н. Бігунової, об'єктами схвалення є неживі предмети, ідеї та явища, які не входять у сферу особистих інтересів співрозмовника, є моральні й інтелектуальні властивості, уміння і вчинки співрозмовника або третьої особи [2, с. 202-203].

Як слушно вказує М. Лук'янець, тактика часткової згоди втілюється адресатом у діалогічному дискурсі за його незгоди з думкою адресанта, але водночас бажанні бути ввічливим і йти йому на певні поступки, демонструючи готовність взяти до уваги аргументи співрозмовника [13, с. 216].

Щодо тактики зниження категоричності висловлювання, Н. Мілянчук трактує некатегоричність як лінгво-прагматичну категорію, яка відображає мовну рефлексію мовця, який прагне сформулювати свою думку таким чином, щоб зберегти зацікавленість адресата мовлення у спілкуванні [15, с. 6]. Мовець прагне пом'якшити категоричність своїх оцінок, якщо іллокутивну силу висловлювання становить вираження негативної оцінки.

Розглянемо вживання окреслених мітігативних тактик персонажами літературного дискурсу для реалізації пропонованих мітігаційних стратегій.

Використання мітігаційної стратегії пом'якшення незгоди з думкою співрозмовника зумовлено бажанням мовця "зберегти обличчя" співрозмовника. Цю стратегію реалізують тактики схвалення, вибачення, зниження категоричності висловлювання та часткової згоди, наприклад:

"This is all very well, " said Diana in a strained voice. "But I don't quite understand what you're getting at. How did the murderer go about it?" [38, с. 69] (тактика схвалення).

Мітігаційна стратегія пом'якшення негативної оцінки адресата або його вчинків здійснюється за допомогою тактик вибачення, схвалення та похвали. Прикладом вживання мовцем тактики похвали може слугувати такий мовленнєвий епізод літературного художнього дискурсу:

"She's very keen on value for money", Bibi went on, "and comfortable clothes that won't fall apart after five minutes. And she likes to decide in advance exactly what she needs to buy, because it saves time".

"Saves time <...>"Dulcie echoed faintly.

"I've never met anyone so efficient". Bibi shook her head and looked sorrowful. "The whole trip lasted ninety-five minutes".

"Good grief".

"She's a lovely girl", Bibi added hastily, "don't get me wrong. Absolutely charming".

"Just not shopping-compatible". Dulcie nodded to show she understood, valiantly forcing herself not to say anything bitchy [37, с. 244] (тактика похвали).

У наведеному епізоді Бібі та Далсі обговорюють дівчину, яка, на відміну від них, зовсім не розуміється на одязі та шопінгові, купляє тільки комфортний одяг та за списком. їм кортить засудити й обсміяти дівчину, але гарні манери не дозволяють цього зробити (forcing herself not to say anything bitchy). Єдина критика, висловлена вголос, що вона не розуміється на шопінгу (Just not shopping-compatible), випереджена похвалою на адресу дівчини, яка пом'якшує критику.

Стратегію пом'якшення відмови зазвичай реалізують тактики вибачення, схвалення та похвали, наприклад:

1) "I'd better get to Carsely. I've got to tell Agatha about the vicar's wife".

"Oh, forget it. You've got to get some time off'.

"I'm sorry, Sharon. I've really got to go. I'll drop you off in Mircester" [29, с. 95] (тактика вибачення);

2) "Why don't you come to Italy with us?" Jerry asks Rose.

She looks at Julia standing in abject silence behind Jerry. "That

would be nice, dear, but I couldn't leave your father" [34, с. 69] (тактика схвалення);

3) "Look, Moose, you want to help your sister and that's admirable. But I can't help you with this. Your parents will work something out. Now, run along" [32, с. 204] (тактика похвали).

Стратегію пом'якшення поганої новини зазвичай реалізує тактика вибачення, наприклад:

"We are very much afraid <...> And I'm sorry to tell you this, butwe have reason to believe that she's dead".

"Dead?" she said the word as if uncertain of its meaning.

"Yes, we think she was murdered" [39, с. 90].

Стратегію пом'якшення прохання переважно реалізує тактика зниження категоричності висловлювання, наприклад:

"When is this ceremony to be?"

"Next week, on Wednesday. I hope the weather will be fine. Perhaps you could ask the fishermen to deck their boats with flags? And pperhaps it might be in order to give me some sort of presentation from the grateful villagers. Just a large box. There doesn't need to be anything in it. Just for the cameras. And perhaps a pretty wee lassie to give me some flowers" [30, c. 65].

Стратегію пом'якшення поради зазвичай реалізує тактика зниження категоричності висловлювання, наприклад:

"Becky, I don't often give you advice, do I?"

"Well <...> no".

"But I want you to listen to me on this. I want you to remember, this is your wedding. Not your mother's. It's yours and Luke's, and you only get one shot. So do it the way you want to. Believe me, if you don't, you'll regret it" [35, c. 122].

Стратегія пом'якшення промісиву (обіцянки виповнити певну дію) у літературному дискурсі реалізується використанням тактики зниження категоричності висловлювання, наприклад:

"And your mother?" he asked. "Any chance of getting her into a rehab?"

"Rehabs cost a lot of money".

"They take a few National Health patients. Her doctor could put her name down. She may have to wait but it would be better than nothing".

"She's hardly ever sober enough to listen to me. Maybe I'll try when Terry's not around" [31, с. 73].

Персонажі художнього літературного дискурсу вдаються до стратегії пом'якшення ухилення, коли вони відчувають потребу перебити мовця або змінити тему. На думку закордонного лінгвіста Дж. Коутс, переривання мовленнєвої комунікації являє собою асиметричну модель мовленнєвого спілкування, порушення у зміні комунікативних ролей між комунікантами, у результаті чого переривання призводить до конфронтації щодо адресанта [22]. Перериваючий виконує функцію конкурентоспроможності, панування і бажання зайняти панівну позицію в мовленнєвому спілкуванні щодо того, кого переривають.

С. Арістов характеризує переривання як спробу коммуніканта перервати іншого, коли той здійснює свій мовленнєвий вклад, у точці, яка не є точкою потенційного переходу, а його мовленнєвий внесок не виконує функцію сигналу слухача [1].

За даними нашого дослідження, стратегію пом'якшення ухилення реалізують комунікативні тактики вибачення, часткової згоди, схвалення та похвали. Прикладом вживання тактики для реалізації стратегію пом'якшення ухилення може слугувати такий епізод:

"She was here when I started." He smiled. "I really liked her".

"That's sweet, Mr. D, really, but there's a girl missing" [33, с. 303].

Висновки. У дослідженні запропоновано власну класифікацію мітігативних стратегій. Вона ґрунтується на предметі пом'якшення - на типі іллокутивного акту, який мовець намагається пом'якшити. Виокремлюємо такі мітігаційні стратегії: пом'якшення незгоди з думкою співрозмовника, пом'якшення негативної оцінки адресата або його вчинків, пом'якшення відмови, пом'якшення поганої новини, пом'якшення прохання, пом'якшення поради, пом'якшення промісиву, пом'якшення ухилення.

Названі мітігативні стратегії реалізують певні комунікативні тактики, до яких ми відносимо тактику вибачення, тактику подяки, тактику схвалення, тактику похвали, тактику часткової згоди і тактику зниження категоричності висловлювання.

Література

1. Аристов С. Ситуированная модель мены коммуникативных ролей. Тверской лингвистический меридиан: сборник научных трудов Тверского государственного университета. Тверь, 2000. Вып. 4.

2. Бігунова Н. Позитивна оцінка: від когнітивного судження до комунікативного висловлювання: монографія. Одеса: КП ОМД, 2017. 580 с.

3. Борисова И. Дискурсивные стратегии в разговорном диалоге. Русская разговорная речь как явление городской культуры. Екатеринбург, 1996. С. 21-48.

4. Борисова И. Категория цели и аспекты текстового анализа. Жанры речи. 1999. № 2. С. 81-85.

5. Даулетова В. Вербальные средства создания автоимиджа в политическом дискурсе (на материале русской и английской биографической прозы) : дис. ... канд. филол. наук. Краснодар, 2004. 193 с.

6. Ерманова Б. Коммуникативные стратегии и тактики прерывания речевого общения в английской коммуникативной культуре. Политическая лингвистика. 2012. № 2. С. 223-228.

7. Зернецкий В. Лингвистические аспекты теории речевой деятельности. Языковые процессы и единицы: межвузовский сборник научных трудов. Калинин: КГУ 1988. С. 36-41.

8. Иссерс О. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. Москва: Едиториал УРСС, 2003. 284 с.

9. Каракулова С. Митигативные стратегии и тактики в политических интервью с германскими политиками: дис. ... канд. филол. наук. Волгоград, 2016. 199 с.

10. Ківенко І. Мовленнєвий акт подяки: прагмалінгвістичний аналіз (на матеріалі англійської мови) : дис... канд. філол. наук: 10.02.04. Одеса, 2018. 226 с.

11. Клюев Е. Речевая коммуникация: учебное пособие для университетов и вузов. Москва, 2002. 315 с.

12. Коробова Н. Мелиоративные коммуникативные стратегии современной английской речи (на материале британского ареала) : дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Нижний Новгород, 2007. 173 с.

13. Лук'янець М. Класифікація респонсивних стратегій і тактик (на матеріалі англомовного діалогічного дискурсу). Науковий вісник кафедри Юнеско Київського національного лінгвістичного університету. Серія "Філологія. Педагогіка. Психологія". 2015. Вип. 30. С. 213-218.

14. Макаров М. Основы теории дискурса. Москва: ИТДГК "Гнозис", 2003. 280 с.

15. Милянчук Н. Лингвопрагматическая категория некатегоричности высказывания в научном стиле современного русского языка: дис. ... канд. филол. наук. Владивосток, 2005. 214 с.

16. Селіванова О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К, 2010. 844 с.

17. Тахтарова С. Категория коммуникативного смягчения (когнитивно-дискурсивный и этнокультурный аспекты) : автореф. дис. ... докт. филол. наук: 10.02.19. Волгоград, 2010. 38 с.

18. Тахтарова С. Коммуникативное смягчение в директивных речевых актах. Логический анализ языка. Лингвофутуризм. Взгляд языка в будущее. Москва: Индрик, 2011. С. 277-287.

19. Туманова Г Коммутативная стратегия убеждения и особенности ее реализации в политическом дискурсе (на материале русского и немецкого языков) : дис. .канд. филол. наук. Москва, 2015 (2016). 283 с.

20. AllwoodJ. Some comments on Wallace Chafe's - How Consciousness Shapes Language. Pragmatics and Cognition. 1996. № 4 (1).

1. Caffi C. On Mitigation. Journal of Pragmatics. 1999. № 31. P 881909.

2. Coates J. Gender, status and power in discourse behavior of men and women. Language and gender. Oxford : Blackwell, 2004. P 7-11. Martinovski B. Framework for analysis of mitigation in courts. Journal of Pragmatics. 2006. № 38. P 2065-2086.

3. Faerch C., Kasper G. On Identifying Communication Strategies.

4. Strategies in Interlanguage Communication. London : Longman, 1983. Р 77-93.

5. Flowerdew J.F. Pragmatic modification on the representative speech act of defining. Journal of Pragmatics. 1991. № 15. P 253-264. Fraser B. Conversational mitigation. Journal of Pragmatics. North- Holland, 1980. № 4 (4). P. 341-350.

6. Langner M. Zur kommunikativen Funktion von Abschwдchungen: pragma-und soziolinguistische Untersuchungen. Mьnster : Nodus- Publ., 1994. 253 S.

7. Selinker J. Interlanguage. International Review of Applied Linguistics. 1972. Vol. 10. Р 209-230.

8. Ілюстративні джерела:

9. Beaton M.C. Agatha Raisin and a spoonful of poison. London : C & R, 2009. 298 p.

10. Beaton M.C. Death of a Dustman. London : C & R Crime, 2009. 236 p. Beaton M.C. Agatha Raisin and Kissing Christmas Goodbye. London : C & R Crime, 2011. 224 p.

11. Choldenko G. Al Capone Does My Shirts. London : Puffin Books, 2006. 215 p.

12. Coben H. Promise me. London : Orion, 2007. 454 p.

13. Jones R.C. Ten seconds from the sun. London : Abacus, 2009. 309 p. Kinsella S. Shopaholic ties the knot. London : Black Swan, 2002. 394 p.

14. Kinsella S. The Undomestic Goddess. London : The Dial Press, 2005. 400 p.

15. Mansell J. Mixed Doubles. London : Headline Review, 2008. 420 p. Moyes J. The one plus one. London : Penguin Books. 2014. 538 p. Thompson V. Murder in the Bowery. London : Berkley, 2017. 299 p.

Размещено на Allbest.ru