Повтор як один із ключових факторів вербального впливу (на матеріалі адвокатських промов)

Annotatіon

M. Slishinska,

Odesa National 1.1. Mechnikov University, Ukrainian language department

REPEAT AS ONE OF THE KEY FACTORS OF VERBAL INFLUENCE (ON MATERIAL OF ADVOCATE PROFESSIONALS)

Investigation of court speeches actively attracts the attention of modern linguists, which testify to the solid work of N. Alekseyev, V. Devyatkin, R. Katsativ, O. Leontiev, O. Likas and others. The linguistic repetition as an important feature of all levels of the language belongs to a range of phenomena that are constantly at the center of the attention of researchers, and although its separate types are described in detail in the scientific literature, the generally accepted views on the essence and functional properties of repetition in the judicial discourse that defines the general orientation and relevance of the proposed article, and expresses the attraction of the original factual material - the judicial speech of Yu. A. Kaplan in defense of G. D. Pavlova, placed in the collection "Judicial speeches of advocates of Ukr aini ".

Дослідження судових промов активно привертає увагу сучасних лінгвістів, що засвідчують ґрунтовні праці Н. Алексєєва, В. Дев'яткіна, Р. Кацавець, О. Леонтьєва, О. Лікас та ін. Ця тематика приваблює своєю багатогранністю та можливістю поєднання різних дослідницьких напрямів для отримання комплексного уявлення про аналізований об'єкт: лінгвокультурологічного і лінгвопрагматичного (О. Гундаренко), лінгвостилістичного (Ю. Лобода), соціолінгвістичного (С. Бондар, Т. Весна, Ю. Воротніков, Т. Шмельова) та ін., певні аспекти яких узагальнено в монографічних розробках (О. Лікас, О. Михальська) і навчальних посібниках (Г. Бояринцева).

В адвокатських промовах використовується велика кількість стилістичних засобів, серед яких одним із найчастотніших є повтор [11, с. 235]. Мовленнєвий повтор належить до кола явищ, що постійно перебувають у центрі уваги дослідників, і хоча його окремі типи доволі детально описані в науковій літературі, досі не вироблено загальноприйнятих поглядів на сутність та функційні властивості повтору в судовому дискурсі, що визначає загальну скерованість і актуальність пропонованої статті, яку увиразнює залучення оригінального фактичного матеріалу - судової промови Ю. А. Каплана на захист Г. Д. Павлової, вміщеної до збірки «Судові промови адвокатів України» [15] Збірка містить тексти промов відомих адвокатів України різних поколінь: від фахівців радянського періоду до представників сучасного правництва, які вели захист у кримінальних і представляли інтереси сторін у цивільних справах. Обрана нами судова промова у справі доглядальниці, яка випадково та неочікувано для всіх і самої себе успадкувала велику суму грошей від мільйонера, за яким доглядала. Позов до суду подала родина чоловіка, який незадовго до самогубства викреслив усіх членів своєї родини із заповіту, переписавши 90% від заповіту своїй покоївці. Члени родини стверджують, що чоловік в останні хвилини свого життя зазнав неналежного впливу доглядальниці і що йому бракувало здорового глузду на той момент. Інтереси жінки представляє молодий, але надзвичайно красномовний адвокат Юхим Аронович Каплан [15]. Справа і процес, у якому виголошувалася промова, були незвичайними. Це була одна з перших справ в Україні з обвинувачення афроамериканської жінки у злочині проти громадянина України.

Метою статті є дослідження та з'ясування структурно-функційних, стилістичних та сугестійних особливостей лексичного і синтаксичного повторів у захисній промові адвоката Ю. А. Каплана. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: розглянути та проаналізувати різні підходи до визначення повтору; виявити і класифікувати лексичні та синтаксичні особливості повтору; визначити найбільш уживані типи повтору, що мають сугестійний заряд у захисній промові адвоката.

Об'єктом аналізу є захисна промова адвоката Ю. А. Каплана на захист Г. Д. Павлової. Предметом - виявлення структурно-функційних, стилістичних та сугестійних особливостей лексичного і синтаксичного повторів у захисній промові адвоката.

Матеріалом дослідження є текст судової промови адвоката, представленої у збірці «Судові промови адвокатів України». Фактичну базу роботи становлять 229 повторюваних у тексті лексем, виокремлених у площині 1824 слів судової промови.

Основними методами нашого дослідження стали метод компонентного аналізу та різновид функційного методу - контекстуально-інтерпретаційний аналіз, які допомогли виявити основні структурно-функційні, стилістичні та сугестійні особливості лексичного і синтаксичного повторів; описовий метод прислужився для характеристики мовних фактів; кількісні підрахунки дали змогу встановити динаміку вживання певних зафіксованих повторюваних лексем у тексті.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше розглянуто та проаналізовано різні підходи до визначення повтору, виявлено і класифіковано лексичні та синтаксичні особливості повтору, визначено найбільш уживані типи повтору, що мають сугестійний заряд у захисній промові адвоката Ю. А. Каплана на захист Г. Д. Павлової, вміщеної до збірки «Судові промови адвокатів України».

Теоретичне значення статті полягає в тому, що в дослідженні здійснено аналіз повторюваних лексем з огляду на їхню імманентну впливовість, яка сприяє розкриттю специфіки судового дискурсу, що поглиблюватиме відповідні положення сугестивної та психолінгвістики, дискурсології, юрислінгвістики і стилістики.

Практичну цінність роботи визначає можливість застосування результатів дослідження в курсах лекцій зі стилістики української мови, лінгвокультурології, у спецкурсах із проблем сугестивної лінгвістики.

Поле наукових пошуків із питань визначення структурних та стилістичних функцій повтору, його емоційно-експресивних відтінків, способів реалізації зв'язності тексту з допомогою цього засобу формують праці таких зарубіжних та вітчизняних дослідників, як О. Бекетова, В. Ващенко, В. Виноградов, Ю. Волянська, Г. Гак, І. Гальперін, В. Єрьоміна, Т. Жук, Є. Іванчикова, А. Мойсієнко, М. Плющ, А. Сковородніков, О. Фоменко, Н. Цвєткова, О. Шахматов, Н. Шульжук та інші. Вони характеризують повтор у різних аспектах. Наприклад, лексичний повтор як засіб реалізації семантичної зв'язності тексту досліджують І. Синиця [14], Н. Цвєткова [17]; фігури повтору в текстах публічної мови характеризує О. Бекетова [1]; визначає структурні та стилістичні функції повтору в художньому тексті В. Гак [2]; Н. Кожевникова аналізує функційне навантаження звукових повторів у поетичних текстах [7] та ін. В українському мовознавстві до прийому повтору на матеріалі юридичних тектів зверталися Т. Дубровська [4], В. Молдован, І. Морозова, Р. Кацавець, які акцентували увагу на функційно-стилістичних функціях повтору. Хоч окремі типи повтору і доволі детально описані в науковій літературі, досі не вироблено загальноприйнятих поглядів на сутність та функційні властивості повтору в судовому дискурсі, що визначає загальну скерованість та новизну пропонованої розвідки.

Повтор - це «фігура мови, що полягає в повторенні в певній послідовності звуків, слів або їх частин, висловів для досягнення відповідного виражального чи виражально-зображального ефекту» [16, с. 459]. Отже, це нагромадження однотипних мовних елементів (звуків, складів, слів, словосполучень) у певній синтаксичній одиниці.

Розрізняють такі види повторів, як анафора (єдинопочаток), яка полягає у повторенні однакових звуків, слів чи синтаксичних конструкцій на початку суміжних висловлень; епіфора - повтор слів чи словосполучень у кінці кількох речень; кільце - повтор слів одночасно на початку і в кінці фрази; епанафора, або композиційний стик - повтори слів та словосполучень у кінці попередньої фрази та на початку наступної фрази. З- поміж повторів виокремлюють так званий «посилюваний повтор». Суть цієї фігури в тому, що повторюється та сама лексема, але в супроводі інших слів, які посилюють її виразові якості [10, с. 237]. Повтор ґрунтується на «дво- або кількаразовому використанні в межах контексту в певній послідовності тотожних чи подібних (як у формальному, так і в семантичному аспектах) звуків, слів або їх частин, синтаксичних конструкцій, ужитих компактно або дистантно, для досягнення відповідного виражального чи виражально-зображального ефекту» [12, с. 496]. Особливістю повтору є те, що «за його допомогою можна створювати нові стилістичні засоби і фігури, тому що він може охоплювати мовні одиниці всіх рівнів - звуки, морфеми, форми слова, словосполучення, речення, строфи» [2, с. 446]. Цікавим є зауваження Ю. Лотмана про те, що повтор як експресивний стилістичний прийом, допомагає адресату сприймати глибинний пласт тексту, змістовно-концептуальну інформацію [9, с. 165]. Як зазначає І. Синиця, «повторення виконує неоднакову роль на різних етапах запам'ятовування. Спочатку воно пов'язано із загальним орієнтуванням у структурі та змісті матеріалу, потім з його смисловим групуванням, з виділенням опорних пунктів і т. п.» [14].

Привертаючи увагу слухача за допомогою повторів, адвокат логічно виокремлює найбільш важливу інформацію у реченні, оскільки, як зазначає О. Пономарів, «до найважливіших прагматичних функцій повторів належить емфатичне виділення суб'єктивно значущої інформації» [12, с. 90]. При цьому, «він також перешкоджає сприйняттю інших ідей» [6, с. 512] та «впливає на емоції, думки та вчинки адресата шляхом прагматичного впливу на реципієнта» [7, с. 15]. У той же час, повтор мовленнєвої одиниці завжди виконує особливе комунікативне завдання, при чому мовленнєва одиниця не залишається тотожною сама собі; вона не лише змінює свою вихідну емоційно-оцінну конотацію, але може частково змінити і своє предметно- логічне значення [1, с. 138; 4, с. 9]. Проаналізувавши різні визначення повтору, послуговуватимемось у нашому дослідженні тим, що ця стилістична фігура формується сукупністю однорідних дво- чи багаторазово відтворюваних мовних одиниць (звуків, складів, морфем, слів та їх форм, словосполучень, речень) у межах тексту чи його сегменту, виступаючи засобом образо- й текстотворення та має на меті зосередити увагу слухача на власне повідомленні та скерувати думки слухача у потрібне для оратора русло. повтор мовленнєвий адвокатський промова

У сучасній науковій літературі окреслено широкий спектр підходів до тлумачення повтору. Залежно від належності повторюваної одиниці до того чи іншого мовного рівня виокремлюють звуковий, морфемний, лексичний, морфологічний та синтаксичний повтори [16, с. 476].

Прийом повтору у його безкінечних варіаціях у судовій промові Ю. Каплана досить частотне явище. Повтор збагачує текст емоційністю, експресивністю, акцентує увагу слухачів на потрібних для захисту деталях та допомагає оратору вплинути на думки слухачів. Щоб дослідити особливості повтору, його функції у жанрі захисної промови та виявити найбільш уживані типи повтору, що мають сугестійний заряд, розглянемо на конкретних прикладах найчастотніші вживання виокремлених у аналізованій захисній промові повторів.

Найпоширенішими видами лексичного повтору у досліджуваній промові є анафора (24 %), епіфора (19 %), епанастрофа (14 %). Єдинопочаток полягає у повторенні однакових елементів (звуків, сполучень звуків, морфем,слів, словосполучень) на початку деяких (частіше паралельних) відрізків мовлення (фраз, речень, абзаців, рядків і т. д.). Найпоширенішим видом єдинопочатку є лексична анафора, яку широко використовують у текстах і яка «виконує в них загальну для виражальних засобів експресивну функцію» [15, с. 50]. Лексичну анафору, як правило, спостерігаємо у конструкціях синтаксичного паралелізму, наприклад: Лексичний:

- анафоричний повтор: «Пані та панове, ваша робота - не віддати гроші Судзіловського. Це дуже багато, і все це було зроблено самим Судзіловським. Не вами, не мною, не одним з адвокатів у цьому залі суду ... Судзіловський зробив те, що він зробив з відомих йому причин. Він заробив ці гроші - все це належало йому. Він міг би віддати кожну зароблену копійку до Червоного Хреста. Він міг би віддати гроші до якогось шпиталю . Він міг би віддати, зрештою, ці гроші до якоїсь політичної партії. Це його справа, а не ваша, і не моя, і не цього суду» [15, с. 44; 15, с. 46], - так розпочинається промова адвоката захисту, який акцентує увагу присяжних на тому, що всі гроші, які мав загиблий, він заробив самостійно. Лексичний анафоричний повтор прийменника `не' використовується для того, щоб навіяти ідею, що загиблий заробив свої гроші без зайвої допомоги і тому без зайвої допомоги міг вирішувати, як ними розпоряджатися і кому їх відписувати. У другому реченні знову за допомогою повторюваного прийменника `не' навіюється думка, що не завдання суду вирішувати, чому чоловік так зробив. Повтор прийменника `до' та сполучника `і' актуалізує увагу на потрібних для захисту деталях та навіюється думка про те, що саме так вирішив вчинити потерпілий. Адвокат спонукає представників суду вважати дії потерпілого цілком правомірними.

Трапляється у промові й епіфора - «повторення слова або фрази в кінці окремих речень або віршів» [3, с. 106]. Суть цієї стилістичної фігури - у повторенні однакових елементів у кінці деяких (частіше паралельних) відрізків мовлення (фраз, речень, абзаців, рядків тощо)» [16, с. 783]. Як і інші засоби повтору, епіфора служить створенню впливовості тексту, у нашому випадку, захисної промови, його увиразненню, акцентує думку автора, наприклад, виокремлюємо епіфоричний повтор у поєднанні з рамковим (рамкова конструкція (framing) або кільце (ring repetition) - повтор слова чи групи слів на початку і в кінці фрази, рядка, строфи [3, с. 114]): «Тепер, пані та панове, є неприємна частина цієї історії, і саме тому ми всі тут. Судзіловський мав сина, дочку і четверо онуків. За його волею він нічого їм не залишив. ... Очевидне питання: чому? Замість того, щоб залишити свої гроші своїй сім'ї, він залишив 5 відсотків своїй церкві, 5 відсотків - для давно втраченого брата, а решту, 90 відсотків, було віддано жінці на ім'я Галина Павлова. ... Знову очевидне питання: чому? Наша природна тенденція запитувати, чому людина це робить? Чому Судзіловський викреслив свою сім'ю і майже всі заощадження залишив жінці, яку він знав такий короткий час? Повірте, панове, це найбільше питання, з яким я коли- небудь стикався. Це питання задавали мені, інші адвокати, сім'я Судзіловських, сама Галина Павлова, друзі та сусіди, і практично всі в цьому окрузі, які чули цю історію. Чому? Насправді, ми ніколи не дізнаємося чому. Тільки Судзіловський знав чому, але він більше не з нами» [15, с. 41-42]. У наведеному уривку адвокат виносить на фінальну позицію питальне слово `чому', сугестивний ефект якого посилюється завдяки повторенню цього самого слова, що завершує цей відрізок тексту. Питальне `чому' виступає як риторичне запитання, яке адвокат уживає у своєму мовленні, щоб присяжні замислилися, чому померлий зробив те, що зробив. Повтор слова у кінці речення дозволяє зафіксувати увагу на результаті [1, с. 138]. Результатом у цьому випадку є фінальна відповідь адвоката на поставлене ним запитання, що тільки загиблий міг знати відповідь на це запитання і що не в їх владі запитувати себе чому він вирішив вчинити саме так. Таким чином, адвокат навіює присяжним бажану для нього відповідь.

Натрапляємо в тексті і на епіфору займенників (4 %): - він не був ані поранений, ані ніде в нього кров не йшла, він просто сидів коло вікна, він просто дивився та чекав... [15, с. 42].

Трапляється у промові й епанастрофа, до якої В. Домбровський дібрав український відповідник «стик». Це «повторення якогось слова або фрази з кінця одного речення на початку наступного» [3, с. 104]. Наприклад - але і Судзіловський йому немало подарував. Подарував все, що є дарунками від чистого серця; - померлий віддав 5% церкві - це рішення його. Його рішення, яке не може бути оскаржене [15, с. 48]. Епанастрофа у новому рядку підхоплює, посилює і розгортає зміст попереднього рядка. За рахунок епанастрофи фіксується увага на потрібному для адвоката предметі або об'єкті.

Отже, лексичні повтори у досліджуваній нами промові становлять 67 % відсотків від загальної кількості повторів. Найуживанішими типами лексичного повтору є анафора (24 %), епіфора (19 %), епанастрофа (14 %). Вступаючи у взаємозв'язок з мовними одиницями інших рівнів, лексичний повтор сприяє виявленню загальних семантичних ознак, які лежать в основі зв'язності цілого тексту чи його окремих фрагментів. Основна функція лексичного повтору - концентрація уваги на тому чи іншому понятійому значенні лексеми. При цьому підвищуєтья емоційна тональність сказаного тексту, його сугестійність.

Серед синтаксичних повторів у промові Ю. Каплана поширеним є синтаксичний паралелізм (14 %), під яким розуміють «семантико-структурну єдність, яка складається мінімально з двох компонентів складових), котрі характеризуються синтаксичною тотожністю та логіко-смисловою спільністю» [3, с. 195]. Синтаксичний паралелізм може визначатися як відрізок мовлення, який складається з синтаксично однотипних конструкцій, об'єднаних загальною думкою. Такий відрізок мовлення може мати різну величину: дрібні форми (мікропаралелізм), тобто певний член речення, і великі форми (макропаралелізм), тобто декілька самостійних або додаткових речень. Наприклад, синтаксичний паралелізм: «Тепер, якщо ви думаєте, що чоловік, який зібрав суму в 24 мільйони доларів протягом десяти років, знає, що він робить зі своїми грошима, то ви маєте рацію. Тому що Судзіловський точно знав, що він робить. Напередодні дня, коли він підвісив себе, він пішов у свій офіс, замкнув двері, сів за стіл і написав нову волю. Рукописний заповіт, абсолютно законний, розбірливий, легко зрозумілий, не складний або заплутаний. Він знав, що збирається вчинити самогубство наступного дня, неділі, 2 жовтня, і він залишив все в порядку. Він задумав це все. Він написав записку чоловікові на ім'я Миколи Караваєва, в якому він пояснив, що сам забирає у себе власне життя. Ви побачите оригінал ... Він планував все це ... Він точно знав, що він робить. Він задумав це все» [15, с. 46 ]. Завдяки цим повторам паралельних конструкцій текст сприймається нелінійно, внаслідок чого виникає додаткова підтекстова інформація, що посилює сугестивний ефект [1, с. 111]. У наведеному прикладі адвокат тричі наголошує, що загиблий усе спланував, і двічі акцентує увагу присяжних на тому, що той точно знав, що робить. Категоричності цим твердженням надають дієслова `знав' і `планував', завдяки яким адвокат «прищеплює» присяжним ідею, що загиблий цілком розумів свої дії та все заздалегідь спланував. Більш того, використання інших типів повторів в одному відрізку тексту, створюють потужне поле впливу на адресата.