Сугестивні особливості просодичної актуалізації англійського притчового дискурсу

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУГЕСТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОСОДИЧНОЇ АКТУАЛІЗАЦІЇ АНГЛІЙСЬКОГО ПРИТЧОВОГО ДИСКУРСУ

текст англійський притчовий дискурс

Мусієнко Ю. А., кандидат філологічних наук,

доцент кафедри германської і фіно-угорської філології

імені професора Г.Г. Почепцова

Київського національного лінгвістичного університету

Анотація. Статтю присвячено дослідженню сугестивних особливостей просодичної актуалізації повчального повідомлення на матеріалі англійських притчових текстів. Розвиток психотехнологій сугестивного впливу відбувається переважно у сферах психотерапії, нейролінгвістичному програмуванні, рекламі, політиці, бізнесі тощо. Залишалося актуальним завданням виявлення, уточнення і систематизація основних видів навіювання, які можуть використовуватися у процесі сугестивно-дидактичного впливу в повчальному дискурсі. Проведений експериментально-фонетичний аналіз параболічних текстів показав, що типовість і проблематичність відтвореної житейської ситуації; узагальненість; параболічність; іносказання; ефект морального імперативу; позачасовіть і позапросторовість; специфічне абстрагування думки; експресивність притчі, розуміння якої можливе лише після включення її до цілісної системи світобачення, успішно актуалізується за рахунок використаних адресантом базових видів сугестії саме на просодичному рівні актуалізації повчального повідомлення.

На основі розробленої нами класифікації повчальних параболічних текстів за семантичною спрямованістю (схвалення розсудливих дій і засудження нерозважливих дій героїв притчі) та за прагматичною спрямованістю з урахуванням перлокутивного чинника, спрямованого на переконання людини у необхідності дотримуватися норм і правил життя (директиви: порада, зауваження, вимога, прохання, попередження, інструкція тощо), встановлено, що найбільш стійкі в інформаційному й емоційно-оцінювальному відношенні відрізки тексту є прагматичними фокусами, які є основою реалізації прагматичних категорій параболічного тексту. За такого підходу процес мовленнєвої діяльності у притчовому дискурсі реалізується за допомогою навіювання як послідовність збудження емоцій реципієнта, що породжують у мовця певну інтенцію, яка трансформується свідомістю у ціленастанову комунікації та директивного висловлювання. У свідомості мовця відбуваються складні розумові акти добору лексико-граматичних і фонетичних засобів, спрямованих на ефективну передачу смислу притчі.

З огляду на отримані результати проведеного нами експериментально-фонетичного дослідження, розвиваючи гіпотезу сіткових моделей на фонетичному рівні, або, інакше кажучи, моделі збереження фонетичних знань у пам'яті людини шляхом навіювання, вважаємо, що у межах певного просодичного поля або просодичної зони для передачі емоційно-модальних значень можуть модифікуватися відповідні просодичні параметри, а саме висота тону, інтенсивність, тривалість пауз, темп і гучність, ядерний тон, типи шкал.

Ключові слова: сугестія, сугестивні особливості, притчовий дискурс, притча, просодична актуалізація, інтенція.

Постановка проблеми. Мова розглядається як інструмент, що використовується людиною у процесі її діяльності для впливу на співрозмовника. До числа питань, якими займається прагматика, належать проблеми, пов'язані із суб'єктом мовлення, адресатом, стратегією і тактикою мовленнєвої поведінки, також досліджуються форми мовного спілкування, відносини між комунікантами.

З погляду прагматичного спрямування вивчаються багато видів дискурсів, наприклад, дискурс реклами, дискурс політики, дискурс конфлікту тощо. Проте майже відсутні спеціальні лінгвістичні дослідження повчального дискурсу, притчового зокрема. Дослідження повчального дискурсу як комунікативного процесу спрямоване на встановлення закономірностей розгортання тематичної організації спілкування й умов успішної комунікації [5, с. 173]. Дискурсивний аналіз орієнтується на дослідження цілісної системи лінгвістичних і нелінгвістичних чинників: значення мовної одиниці, причини її вибору, успішності виконання відправником інформації свого наміру, особливостей аудиторії, котра сприймає інформацію, оцінки фону та інших позалінгвістичних факторів.

З метою досягнення перлокутивного ефекту автор використовує усі засоби для успішної подачі матеріалу. Такі комунікативні способи є елементами, за допомогою яких реалізується основна інтенція повчального тексту. Одним із елементів виступає зовнішня структура дискурсу [12]. Прагматична спрямованість іллокутивного тексту розкривається через актуалізацію тих елементів зовнішньої структури, які мають найбільший вплив на адресата, активізують інтелектуальні й емоційні реакції та викликають відповідні дії. Наміри автора диктують способи подачі матеріалу. Манера викладення фактів підпорядковується міркуванням прагматичного порядку: впливати не лише інформацією, що міститься у тексті, а й способами її подачі [1, с. 5]. У цьому зв'язку залежно від інтенції адресата простір організовується по-різному. Як зазначав М. Бахтін, розподіл інформації у тексті проводиться автором із погляду адресата, уможливлюючи сприйняття інформації певними порціями [2, с. 122-151].

Актуальність нашого дослідження зумовлюється спрямованістю наукових розвідок на пошуки прихованих смислів художніх текстів і визначається загальною тенденцією сучасних лінгвістичних студій до вивчення функціонування одиниць мови й мовлення, зокрема просодичних основ кодування, породження, сприйняття, розуміння та декодування смислу й повчального потенціалу висловлення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз сугестивних текстів крізь призму їхньої ритмічної організації та фоно-семантичних основ можна зустріти у працях Б. Алякрінського, С. Степанової, Ж. Дрогаліної, О. Леонтьєва, Н. Мусхелашвілі та ін., дослідження яких уможливлюють розуміння того, на чому засновані приховані маніпулятивні прийоми словесного навіювання; особливості усної форми подання повчальної інформації, здатної здійснити психологічний вплив на людину. Навіювання проникає у психічну сферу позасвідомості особистості, входячи без особливої переробки у сферу загальної свідомості й укріплюючись як предмет пасивного сприйняття (О.О. Потебня, Ф. де Сосюр, В.В. Бадрак, ТА ван Дейк, ОС. Іссер). Таким чином, при раціональному навіюванні людина змінює не свою думку, а об'єкт оцінки. Особливий інтерес до дослідження сугестії проявила сугестивна лінгвістика (С.В. Болтаєва, М.Р Желтухіна, І.Ю. Черепанова), яка вивчає лінгвістику сугестора та сугеренда в межах корпусу сугестивних текстів, що забезпечують ефективний і цілеспрямований вплив на підсвідомість реципієнта.

Відповідно до досліджень саме за допомогою сугестивності як способу маніпулювання у свідомість входять стереотипи і мудрості, закріплені в повідомленні. Такі інакомовні навіювання впливають на підсвідомість реципієнта. Проголошення повчального повідомлення спрямоване на прямий або непрямий інформаційний вплив і переконання у рамках конкретної нормативно регламентованої ситуації спілкування. Відтак, за Л. Ільницькою, вербальний сугестивний вплив - це використання мови з метою: встановлення і підтримання психологічного контакту; приєднання до реальності суб'єкта; утилізації свідомості й отримання доступу до несвідомого [4, с. 128]. На думку О. Медведєвої, сенс сугестивного навіювання полягає у впливі на почуття людини, а через них - на її волю та розум з метою створення певного стану і спонукання до вчинення запланованих дій [6, с. 101].

У свою чергу, К.І. Платонов [7, с. 266-268] відзначив, що при конструюванні формул прямого навіювання доцільно використовувати такі принципи: зміст прямого навіювання повинен мати форму імперативного повідомлення, пов'язаного з минулим, сьогоденням або майбутнім сугеренда (об'єкт навіювання - студент); формула навіювання повинна бути виражена в деяких простих і зрозумілих словах, які відповідають за своїм змістом особистісним якостям сугеренда; здійснюючи пряме навіювання, сугестор (людина, котра маніпулює та навіює - викладач) повинен вимовляти слова авторитетно і твердо, упевнено і спокійно, повторюючи формулу навіювання кілька разів; успіх словесного навіювання значною мірою визначається не лише змістом самої формули навіювання, але й виразністю мовлення, зокрема силою звуку, інтонацією голосу, певним наголосом тощо; зміст формули прямого навіювання повинен мати чітку спрямованість на вирішення проблеми сугеренда; може містити елементи мотивованого роз'яснення або поради; слова навіювання повинні бути яскраво емоційно забарвленими.

Метою дослідження став аналіз сугестивних особливостей, які можуть бути виражені на етапі просодичної актуалізації англійського притчового дискурсу для проголошення повчального повідомлення шляхом схвалення розсудливих дій або засудження нерозважливих вчинків головних героїв.

Для досягнення поставленої мети нами було досліджено сугестивні особливості англійських притч; визначено, як здійснюється сугестивний вплив на реципієнта під час проголошення повчального повідомлення; встановлено та систематизовано просодичні засоби, які використовуються при відтворенні навіювання щодо повчального повідомлення, вираженого в текстах англійських притч.

Виклад основного матеріалу. Зважаючи на те, що раціональний бік художнього сприйняття є невід'ємним від емоційного, постає питання про те, якими механізмами це сприйняття актуалізується, що й відображається у явищі емоційного резонансу.

Продовжуючи наші міркування, відзначимо, що сугестивність, або навіювання, постає, на нашу думку, однією із провідних ознак когнітивного й емоційного забарвлення параболічної перцепції, яка розуміється як такий психічний вплив, словесний або образний, котрий викликає некритичне сприйняття та засвоєння будь-якої інформації [6], під впливом якої можуть виникати різноманітні уявлення, що спонукають вірити джерелу інформації. Саме за допомогою навіювань у свідомість входять стереотипи, житейські мудрості, закріплені у притчах як основному способі організації громадської думки та маніпулювання свідомістю [6]. Інформаційний вплив організується таким чином, що думка, уява, образ фіксуються у свідомості як дещо відоме та істинне, розвіюючи увагу об'ємом, специфікою інформації та штучним перебільшенням.

Навіювання є основним способом маніпулювання свідомістю, прямим вторгненням у психічне життя людей. Маніпулятивний вплив організується так, щоб думка, уявлення, образ безпосередньо входили у сферу свідомості та закріплювалися в ній як дані, безперечні й уже доведені. Це стає можливим при підміні активного ставлення психіки до предмета комунікації навмисно створеною пасивністю сприйняття, що так властиве повчальному дискурсу, притчам зокрема, завдяки розсіванню уваги великою кількістю інформації, активній формі її подання, штучному перебільшенню тощо. Такий вплив на індивідуальну свідомість за допомогою інформаційно-психологічних і лінгвокогнітивних засобів зумовлює трансформацію психіки, зміну поглядів, думок, стереотипів із метою впливу на діяльність і поведінку. Відтак сугестивні особливості актуалізації притчового дискурсу можна класифікувати за трьома параметрами: експресивними (емоційні стани, вираження ступеня схвалення розсудливих дій чи засудження нерозважливих дій, відповідні типи емоційних реакцій), інформаційними (ступінь достовірності сюжету) та за ступенем впливу на психіку реципієнта.

У контексті нашого дослідження слід відзначити застосування елементів непрямого навіювання [4, с. 20-25]. Відтак контекстуальне навіювання наявне тоді, коли на тлі розміреного мовлення слово або фраза виділяється тоном голосу, паузами, гучністю та іншими просодичними особливостями. Таким чином, свідомість розуміє, що логіка речення не порушена, а несвідоме активізується, сприймаючи спеціально виділену в мовленні інформацію. Зазначимо, що непрямі навіювання дозволяють краще використовувати несвідомі резерви психіки сугеренда (реципієнта повчального повідомлення), актуалізуючи ресурсні спогади, відчуття й асоціації як дещо відоме та істинне, розвіюючи увагу об'ємом і штучним перебільшенням. Важливим фактором є особлива емоційність повідомлення сугестора (адресанта повчального повідомлення) на рівні просодичних факторів у поєднанні з лексичними та граматичними конструкціями, що призводить до створення стереотипів, які сприймаються на рівні яскравих образів, ілюстрацій і гештальтних структур [4, с. 4].

З огляду на вищезазначені положення у межах нашого дослідження слід відзначити інакомовне навіювання, а саме директиви у вигляді образних прикладів, які впливають на підсвідомість, про що йдеться у працях В.М. Бехтерьова, М. Ерік- сона, Ю.А. Шерковіна та М. Спарка. Цікаво простежити, що доволі часто у притчовому дискурсі застосовуються методи гіпнозу, які не містять прямих команд, що дозволяє уникати можливий опір на реципієнта та викликати його довіру. Такий ефект досягається за рахунок використання певних мовленнєвих стратегій, а саме трюїзмів - запитань, відповідей і тверджень, направлених на привернення уваги, яким властива істина.

У зв'язку з цим емоції, які ми отримуємо у процесі естетичного сприйняття, кардинально відрізняються від емоцій, що народжуються за звичайних життєвих обставин, і переосмислюються в особливому контексті свідомості. Відтак необхідно відзначити роль емпатії та її фокалізації у дискурсі притчі з упаковкою висловлення [9, с. 279-314], тобто оформленням висловлення, яке поєднується зі способом подання інформації мовцем і яке непрямо визначається змістом повідомлення і поточним станом свідомості адресата. Фокус емпатії безпосередньо спостерігається у дослідженнях притч, процес фокалізації яких дозволяє адресанту встановити не лише центр уваги, запропонований адресату, але і його оточення [3, с. 147]. Такий підхід до дослідження проблеми когнітивно-прагматичного спрямування притчі призводить до виникнення траєкторії руху фокусу - пружини сюжетного напруження [11, с. 16]. Відповідно до вищезазначених теорій можна зробити висновок про те, що іносказальне навіювання з елементами фокусу емпатії може застосовуватися для кодування та декодування притч під кутом зору лінгвокогнітивних і прагматичних особливостей із їх просодичним оформленням, маючи чітко виражений ефект резонансу.

Вищенаведені результати свідчать про нерозривний зв'язок перлокутивного навантаження у мовленнєвому акті з ментальними і психічними процесами особистості, що призводить до становлення моральних цінностей і орієнтацій шляхом пізнання та інтерпретацій.

Узагальнення відповідей інформантів дозволяє зробити висновок про те, що лінгвокогнітивна структура повчальних висловлень відбиває ступінь інтенсивності емоційного збудження мовця, впливаючи на процес декодування етичної ідеї адресатом. За зростанням емоційного напруження збільшується кількість порушених конструкцій, пауз хезитацій, гучність, темп тощо. Крім того, структура повчальних блоків притч містить і оцінку подій, вражень, і розповідні, описові фрагменти з елементами доповнення, уточнення і пояснення, що зумовлює варіативність лексичних, граматичних, стилістичних і просодичних засобів актуалізації директивних інтенцій у притчовому дискурсі. Саме мелодійний компонент виступає провідним на фоні природної взаємодії усіх підсистем інтонації.

Установлено, що директивні інтенції у 14,3% сприймаються як нейтральні за ступенем емоційності через обмежений набір усталених лексико-граматичних засобів, чітку темпо-ритмічну структуру з маловаріативною мелодикою, на відміну від притч (85,7%) із більш емоційною реалізацією директивних інтенцій і вираження етичних ідей за рахунок зростання і зниження гучності, прискорення і сповільнення темпу, підвищеного чи високого спадного термінального тону у поєднанні з меншим ступенем виразності інших ділянок інтонаційного контуру.

Незважаючи на розмаїття лексичних, граматичних і стилістичних засобів, інформанти чітко декодували провідні емоції та повчальні повідомлення притчі, звертаючи увагу на паузи різної тривалості, варіювання темпу мовлення від прискореного у блоках опису та розповіді до сповільненого у заключних висловленнях; підвищення гучності у блоках із емоційною домінантою моралі на фоні її зниження у розповідних та описових фрагментах притчі. Очевидно, що взаємодія і модифікація таких перцептивних параметрів, як гучність, темп, паузація активує глибинні компоненти особистого інтонаційного тезаурусу людини, що і є основою сприйняття і декодування повчальності притч [10, с. 138-151].

Щодо просодичної організації моралі, яка здебільшого структурно завершує притчу, то встановлено, що, незважаючи на її повчальність, для неї характерними є емоційно-забарвлені компоненти інтонації. Початок моралі реалізується або на середньо-підвищеному, або на середньо-пониженому тональному рівні, а її завершення оформлюється низьким та екстранизьким тональним рівнем мовлення мовця зі сповільненим темпом і сиплим забарвленням голосу. Прагматична спрямованість директивних інтенцій на слухача і спроба мовця залучити його до роздумів інтонаційно оформлюється й високим тональним рівнем початку першої інтоногрупи, високим спадним термінальним тоном широкого різновиду. Наприклад: I That's *when the I tug-of- war be gins - and I if you have the iscars of His love on your arms |' be very, ^ very gratefulr* He i did not | ah d will not let you go.

У свою чергу, аудитори поі) 'язують сповільнений темп мовлення і знижену гучність фрагментів, у яких реалізовується директивність, із підсвідомим бажанням мовця шляхом навіювання вплинути на емоції слухача та сприяти декодуванню отриманого повчального повідомлення.

Вищенаведений приклад дозволяє стверджувати, що для фрагментів, у яких виражається мораль або директивність (імпліцитно чи експліцитно), характерне вживання довгої паузи, яка кваліфікується аудиторами-фонетистами як повчальна та директивна. Так, функціональне призначення довгої паузи саме в цьому фрагменті притчі у взаємодії із середнім або високим спадним тоном малої швидкості зміни напрямку руху передає невиражений вербально повчальний підтекст притчі й тим самим уможливлює для реципієнта декодування отриманої інформації, залучаючи усі когнітивні процеси своєї свідомості.

Слід додати, що сугестивний аспект вираження повчальності передається також шляхом виділення наголосом особових займенників, як це видно з прикладу: You and'/| can 1 identi fy *** with 1 that *little \boy ||; We have1 scars, ,too ||; N0,| 'not from an ''alligator^ or 1 anything 1 quite *so dramatic ||; ^Sometimes ^when we \don't have \time to >listen, \ He \has to \throw a \brick at \us. \It's our \choice [1].

У наведених прикладах займенники оформлюються кінетичним рухом тону широкого діапазону й малою швидкістю зміни його напрямку, що супроводжується розширенням тонального діапазону інтоногрупи, контрастним сповільненням темпу на цих словах і підвищенням інтенсивності їхнього вимовляння. Відтак аудитори зазначали, що такий просодичний прийом створює кульмінаційні елементи фрагментів із директивними інтенціями. Це, у свою чергу, полегшує слухачеві декодування етичних повідомлень притчі.

Ефект директивності притчового дискурсу досягається також шляхом взаємодії засобів надсегментного рівня із рядом інших лексико-стилістичних засобів. Наприклад: а) “We 1 do \much *more work than 'he does. n [5]; б) «Confpareyour cheart with 'mine, \ 4mine is perfect \ and \yours is a \mess of/scars and tears.» n [2].

У вищенаведених прикладах взаємодія просодичних засобів із семантичним контрастом створює особливе тло, на якому чітко виокремлюються директивні інтенції шляхом підсилення ритмічності, інтенсифікації директивних концептів і варіювання темпу мовлення і гучності. Аудиторами було встановлено, що на фонетичному рівні наведені інтоногрупи об'єднуються довгою паузою, що символізує серйозність конфліктної ситуації та залучення слухача до декодування фабули причті. Рекурентними є вживання спадної ступінчастої шкали з низьким спадним або низьким висхідним термінальним тоном із порушеною поступовістю шкали, що свідчить про серйозність подій. Такий просодичний прийом підсвідомо впливає на мислення слухача, створюючи підґрунтя для повної ідентифікації себе з героями конфліктної ситуації притчі. Відтак елементи контрасту в поєднанні із засобами інтонаційного впливу виступають у притчі фокусами, які відіграють провідну роль у декодуванні притчевого повідомлення.

Варіювання тонального діапазону від звуженого на початку повчального повідомлення до середньо-звуженого всередині та розширеного наприкінці виконує роль додаткового засобу акцентуації повчальності та схвалення розсудливих дій головного героя притчі. Так, у зазначених вище висловленнях звужений тональний діапазон на тлі високої гучності, прискореного темпу і спадного висхідного тону передає обурений стан мовця ситуацією і безглуздим розтрачанням часу чоловіка, який завзято збирає морські зірки по морському узбережжю і викидає їх у море. Реалізація обурення модифікується мовцем із залученням високого спадного термінального тону, високого тонального рівня, підвищеної гучності, прискореного темпу і низького висхідного термінального тону на семантичних центрах синтагми початку морального повідомлення (/miles; and /miles of *beach; |all a\long |it.). Таким чином, звуження тонального діапазону і прискорення швидкості зміни ЧОТ на семантичних центрах повчального повідомлення сприяє кращому виділенню значущої інформації та спрямовує увагу слухачів на ключові моменти директивної інтенції.

Результати аналізу частоти показників темпу за зонами відображають домінування його помірного різновиду в усіх групах директивних висловлень. Проте частота актуалізації помірного темпу поступово зменшується з підвищенням ступеня вияву повчальності та директивності у досліджуваних висловленнях на позначення позитивної етичної ідеї при поступовому збільшенні частки сповільненого темпу.

Так, вживаність помірного темпу у висловленнях на позначення вказівки-поради в ініціальній частині повчального фрагменту і сповільнений у його фінальній частині створює певний емоційних контраст. Такий просодичний прийом, реалізований мовцем, сприяє роздумам слухача, апелюючи до його когнітивних процесів. Адже сповільнений темп мовлення зосереджує увагу на смислових центрах притчі, уможливлюючи її декодування. Наприклад: "Well, *** there is only I one piece of a dvice *** I can Igive to you' ', | said the wisest of wise men. ** (1) "The Isecret of happiness | is to I see fall the marvels 1 of the world | and never to forget *** the | drops of oil on the spoon" .

У цьому фрагменті вказівка на те, що секрет щастя прихований в умінні бачити красу всього світу і не забувати про проблеми, які в ньому існують, сприймається за рахунок помірного темпу зі зниженою гучністю. Водночас зареєстроване сповільнення темпу висловлення (2), якому сприяє подовження сонатів (/m; w; n/) і фрикативу (/s/) семантичних слів (|marvels, \world, |never, |secret, \spoon), знижена гучність, середньо-тональний рівень наприкінці висловлення відображає його повчальність.

Відзначимо також, що зростання емоційного збудження мовця, нестримний прояв його емоцій корелює із прискореним темпом вимовляння вказівки-поради, попередження. Темп мовлення прискорений як в ініціальній, так і у фінальній частині фрагменту з директивними настановами. З метою навіювання повчального повідомлення мовець свідомо прискорює темп мовлення і використовує низхідну ковзну шкалу, не розмежовуючи ініціальну частину від фінальної, що змушує слухача повірити в розсудливість дій героя, який хотів владнати причину виникнення проблеми, а не саму проблему. Таким чином, темпоральна реалізація висловлення у зонах від прискореного до повільного темпу свідчить про закріпленість інтонаційних моделей притчевого дискурсу в когнітивній системі людини, що дозволяє їй реалізувати і комунікативні стратегії впливу на слухача, і свої переконання, схвалення розсудливих дій зокрема.

Висновки. Проведений аналіз найпоширеніших емоційно-модальних конотацій для кожного різновиду директивних висловлень в англійському притчевому дискурсі надав можливість дослідити релевантні просодичні ознаки, що беруть участь в ідентифікації позитивної етичної ідеї. Найбільш показовими в інтонаційному плані виявилися такі загальні особливості оформлення когнітивно-прагматичних відтінків повчальної модальності в мовленні адресанта під час проголошення англійської притчі: переважання спадного напрямку мелодики шкал; різновид шкал - спадна ступінчаста шкала, що надає переконливості та категоричності повчальному фрагменту; уживання спадної ковзної шкали з метою підкреслення повчального змісту висловлення, його важливості; типи термінальних тонів - низький або середньо-знижений спадний термінальний тон використовуються для актуалізації модальних значень «схвалення розсудливих дій», «наполегливості», а також виділення різноманітних емоційних проявів; середній і високий термінальні тони вживаються з конотаціями «категоричності», «рішучості», «непохитності»; локалізація максимальних значень ЧОТ у термінальній частині, що є показником упевненого ставлення мовця до проголошеної етичної ідеї притчі та прояву вищої міри категоричності; підвищена гучність в ініціальній частині повчального фрагменту та її різке зниження наприкінці; прискорений або помірний темп на початку повчального фрагменту та його сповільнення наприкінці; уживання нормативного синтагматичного і логічного видів фразового наголосу; використання перцептивних і хезитаційних пауз; плавний регулярний ритм.

Встановлені сугестивні особливості модифікації просодичних характеристик забезпечують досягнення основних цілей, які ставить перед собою мовець під час проголошення англійської притчі: вплинути на слухача таким чином, щоб йому не лише запам'яталася сама притча, але й відбулися зміни в його поведінці стосовно дотримання принципів та етичних норм, апелюючи до змін у його свідомості та залучення когнітивних процесів.

Література

1. Адмони В.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка. Москва : Изд-во лит. на иностр. яз., 1955. 390 с.

2. Бахтин М.М. Проблемы текста. Опыт философского анализа. Вопросы литературы. 1976. № 10. С. 122-151.

3. Дейк ван Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. Москва : Прогресс, 1989. 310 с.

4. Ільницька Л.Л. Англомовний сугестивний дискурс. Київ, 2006. 222 с.

5. Колшанский ГВ. Коммуникативная функция и структура языка. Москва : Эдиториал УРСС, 2007. 176 с.

6. Медведева Е. Основы рекламоведения. Текст. Москва : Рип-Хол- динг, 2004. 266 с.

7. Платонов К.И. Слово как физиологический и лечебный фактор. Вопросы теории и практики психотерапии на основе учения И.П. Павлова. Москва : Мед.гиз, 1957. 431 с.

8. Саенко Т.И. Прагматика волшебной английской сказки и ее интонационная реализация. Взаимодействие сегментного состава и просодии текста : сборник науч. трудов. Киев : КГПИИЯ, 1986. С. 89-96.

9. Чейф УЛ. Значение и структура языка. Москва : Прогресс, 1975. 432 с.

10. Cook N. Tone of Voice and Mind: The connection between intonation, emotion, cognition and consciousness. Amsterdam, Philadelphia : John Benjamins Publishing Company, 2002. 291 p.

11. Fauconnier G., Turner M. The Way We Think: Conceptual Blending and the Mind's Hidden Complexities. New York : Basic Books, 2002. 443 p.

12. Osgood Ch., George John Suci J.G., Tannenbaum H.P The Measurement of Meaning. USA : University of Illinois Press, 1957. 342 p.

Джерела ілюстративного матеріалу

1. The Parable of The Brick. URL: https://sites.google.com/site/ philippineolongapomission/parables/the-brick-1 (дата звернення: 20.02.2020).

2. The Parable of The Perfect Heart. URL: http://www.parablesite.com/ (дата звернення: 20.02.2020).

3. The Parable of Scars of Love. URL: http://www.earnestly contending. com/KT/Stories/ST/scars.html (дата звернення: 20.02.2020).

4. The Parable of The Secret of Happiness. URL: https://bemorewithless. com/the-secret-to-happiness/ (дата звернення: 20.02.2020).

5. The Parable of Two Servants. URL: http://www.parablesite.com/ (дата звернення: 20.02.2020).

Musiienko Yu. Suggestive features of the prosodic organization of the English parable discourse

Summary. The article is devoted to the study of suggestive features of the prosodic organization of the didactic message on the texts of English parables. The development of psychotechnologies of suggestive influence occurs mainly in the spheres of psychotherapy, neurolinguistic programming, advertising, politics, business, etc. The task to identify, define and systematize the main types of suggestion that can be used in the process of suggestive-didactic influence in the didactic discourse still remains relevant. The conducted experimental- phonetic analysis of the English parabolic texts has showed that typical nature and problems of life situations; generalization; parabolicity; allegorism; the effect of the moral imperative; specific abstraction of the thought; expressiveness of the parable understanding of which is possible only after being included in the whole system of mindset, is successfully realized due to the basic types of suggestion used by the addressee on the prosodic level of preaching a didactic message.

Taking into account the classification of didactic parabolic texts according to the semantic aim (those that approve sensible actions or disapprove unreasonable actions), according to the pragmatic features based on the perlocutionary act aiming at assuring a person of the importance of keeping to the main rules of life (directive intentions: advice, reprimand, demand, request, warning, instruction, etc.), it has been established that the most fixed informative and emotionally-coloured parts of the text are pragmatic focuses that perform a function of a pragmatic loading of the parable. Under this approach, the process of producing a parable discourse is realized by means of suggestion as a sequence of excitement and triggers of the recipient's emotions, which generates a certain speaker's intention being transformed consciously into the purpose of communication and a directive message. Meanwhile, such complicated actions as using a number of lexico-grammatical and prosodic means conveying a hidden message of the parable effectively, emerge in a person's mind.

Taking into account the results of the experimental- phonetic research, developing the hypothesis of net patterns on the prosodic level, or in other words, patterns of storing phonetic knowledge in memory by means of suggestion, it is worth highlighting that within a specific prosodic field or prosodic area for conveying emotionally-modal meanings, such corresponding prosodic parameters as pitch, intensity, pause duration, tempo and loudness, a nuclear tone, and types of scales can be modified.

Key words: suggestion, suggestive features, parable discourse, parable, prosodic organization, intention.

Размещено на Allbest.ru