Моносинонімічні підрядні висловлення безсполучникових умовних поліпредикативних структур (на матеріалі сучасної французької художньої прози)

Lepetiukha A.

PHD, assistant professor, doctorate student at the department of world literature H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University

In this article the asyndetic polypredicative conditional utterances are defined as subordina- tive conditional-consecutive or conditional-concessional-consecutive constructions with syntactical synonymy at the level of subordinate clause-one- or two-basic transform of virtual (linguistic) primary proposition of two types: Si + S (nominal subject, substantive) + P (verbal predicate, verb) or Mкme si + S + P with keeping or non-keeping of linguistic mode of incidence. In the course of the analysis they distinguish: 1) subordinate clauses with predicates in present conditional mood: а) non-inverse structures build on the model S + P; b) elliptic constructions: PN (negative predicate in non-perfect tense of indicative mood); c) synonymic inverse subordinate clauses (P + S); 2) subordinate clauses with predicates in past conditional mood: а) non-inverse and inverse structures with the prime form of conditional mood; b) non-inverse and inverse constructions the second form of conditional mood; c) elliptic negative structures in the third person singular with pluperfect of indicative mood or the second form of conditional mode; 3) conditional-concessional synonymic subordinate clauses: а) S + Р in conditional mood or P in conditional mood + S; b) P in subjunctive modе + S; c) P in subjunctive mood + S in the atypical аgrammaticated polypredicative structures with indicative mood in the matrix clause. It is revealed that the temporal plan of conditional polypredicative constructions indicates the degree of probability of hypothesis realization: actualization of predicates in indicative mood in the matrix clause denotes the higher probability of event implementation; the present conditional mood and the subjunctive imperfect mood designate the lower probability of realization of the hypothesis; the past conditional mood indicates the zero probability of hypothesis realization. Using inverse reconstruction virtual synonymic series of analyzed discourse innovations are built and by means of «alternative» linguistic experiment the degree of their co(n)textual pertinence is determined.

Key words: co(n)textual pertinence, discourse innovation, linguistic experiment, polypredicative utterance, syntactical synonymy.

Вступ

безсполучниковий умовний поліпредикативний синтаксичний синонімія

У пропонованій науковій розвідці безсполучникові умовні поліпреди- кативні висловлення (далі - ППВ) визначаються як складнопідрядні конструкції з синтаксичною синонімією (далі - СС) на рівні підрядної частини. Синонімічні підрядні структури формуються у результаті трансформації віртуальної (мовної) первинної (стрижневої) пропозиції та становлять префе- ренціальні опції двох типів стрижневих структур: Si + S + P (де S - номінальний підмет, субстантив, номінальна синтагма); Р - вербальний присудок, предикат, вербальна синтагма) або Mкme si + S + P, актуалізовані у вигляді однобазових (з одним термінальним ланцюжком) та двобазових (з двома та більше термінальними ланцюжками) функціонально транспонованих (граматично змінених) мовленнєвих інновацій зі збереженням або порушенням (з фокалізацією та/або актуалізацією нових референтів) мовного режиму інциденції. Предикативні частини аналізованих ППВ є семантично нерівнозначними: підрядне висловлення виражає реальну умову здійснення дії матричного висловлення, а матричне - пояснює дію підрядного висловлення як прямий наслідок певних причин, констатуючи факт.

Кондиціонал розглядається у лінгвістиці як ірреальний спосіб, який використовується мовцем для позначення ситуацій або подій, що містять ірреальний компонент. У східноєвропейському мовознавстві відомі праці

О.С. Мельничука, О. О. Шахматова, Н. С. Валгіної тощо, присвячені проблемі умовності та умовних висловлень. Так, О.С. Мельничук розглядає умовність як прояв того, що здійснення зображуваного в змісті речення стану речей мислиться суб'єктом мовлення як можливе, але зумовлене певними обставинами, які позначаються спеціальними підрядними висловленнями умови, обставинами умови чи іншими членами простого висловлення, але можуть і зовсім не позначатися в цьому висловленні (Мельничук 1966: 49).

О.О. Шахматов визначає умовність як зв'язок між суб'єктом і предикатом, що мовець уявляє як передбачуваний, можливий (здійсненний) чи неможливий (нездійсненний) (Шахматов 2001: 484). У працях Н. С. Валгіної умовність розуміється як вказівка на умову, за якої могло чи може мати місце те, про що повідомляється у висловленні (Валгина 1973: 330).

У більшості досліджень умовність трактується як частина ширшого класу відношень, що об'єднуються у категорію зумовленості (каузальності). У висловленнях зі значенням зумовленості, тобто причинності в широкому розумінні, співвідносяться дві ситуації, одна з яких залежить від другої. На думку Б. В. Лаврова, умовний період, або «два речення, пов'язаних інтонацією чи особливим сполучником, виражають думку, що, за уявленням мовця, якесь явище А викликає чи викличе інше явище В як наслідок» (Лавров 1941: 5). В.І. Подлеська також зазначає, що специфіка конструкцій, які слугують для передачі умовних відношень, полягає в тому, що значення обумовленості в них конкретизоване як зв'язок двох компонентів - протазису (посилання, умови) й аподозису (наслідку), такий зв'язок, при якому ступінь реальності стану речей, що позначається аподозисом, залежить від ступеня реальності стану справ, що позначається протазисом (Подлесская 1999: 255).

У західноєвропейській лінгвістиці проблемою умовності та висловлень у кондиціоналі займалися Ґ. Ґійом, П. Імбс, Б. Комрі, Р Рігель тощо. Французький лінгвіст Ґ. Ґійом визначає кондиціонал як «гіпотетичне майбутнє», що у французькій системі часів є симетричним імперфекту, оскільки воно виявляє абсолютну ідентичність закінчень (Guillaume 1971: 30). Вчений вважає за можливе ідентифікувати мотиваційні характеристики кондиціоналу «на підставі обмеженого лінгвістичного оточення» і «виділити котекстуальні та/або контекстуальні константи, які можуть групуватися на основі широкого трансфрастичного та/або екстралінгвістичного дослідження» (Guillaume 1965: 56). П. Імбс також розглядає кондиціонал як «тип вербальної форми, значення якої уточнюється у контексті», зазначаючи, що «ніяке правило не змогло б провести чіткі межі його вживання» (Imbs 2009: 79).

Саме цей факт пояснює реалізацію в умовних висловленнях кондиціоналу та суб'юнктиву, тобто існування у мовленні «континууму гіпотетичності» (Comrie 1986 : 78), що розташовується на семантико-прагматичній шкалі, яка виражає різні ступені ймовірності реалізації гіпотези в умовних структурах.

У системі гіпотетичних конструкцій кондиціонал позначає потенційну або ірреальну дію. На думку М. Рігеля, дві форми кондиціоналу протиставляються у хронологічному плані: кондиціонал теперішнього часу виражає потенційну дію у майбутньому або ірреальну дію у теперішньому часі, залежно від ко(н)тексту; кондиціонал минулого часу виражає ірреальну дію у минулому (Riegel 2007: 557). П. Імбс стверджує, що, з одного боку, ірреальне орієнтується на минуле, оскільки воно виражає факт, що не може бути реалізованим, а саме, стан справ, бажаний у минулому; з іншого боку, потенційне спрямовується на майбутнє, через те, що його реалізація завжди залишається можливою у часі, який ще не існує у реальності, а тільки «уявляється» у розумі людини (Imbs 2009: 71).

Н.П. Шабадей розрізняє висловлення з кондиціоналом напівреальної (малоймовірної) умови, де присудок підрядного висловлення виражає малоймовірну дію, й які відносяться до теперішнього та майбутнього часів; та висловлення нереальної умови, у яких підрядна частина виражає дію, що суперечить дійсності і є зовсім нездійсненною. Висловлення цього типу відносяться до минулого часу (Шабадей 2017).

Відсутність у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві комплексного аналізу умовних поліпредикативних висловлень як мовленнєвих інновацій з підрядною синонімічною частиною-трансформом сполучникової первинної пропозиції у дихотомії мова-мовлення обумовлює актуальність та цінність цієї наукової розвідки для розвитку сучасної лінгвістики.

Метою статті є побудова структурно-семантичної типології синонімічних підрядних висловлень безсполучникових умовних поліпредикативних структур та виявлення ступеня ко(н)текстуальної пертинентності актуалізованих одно- та двобазових трансформів.

Методи дослідження

У статті використовується метод зворотної реконструкції (мовлення ^ мова) системних трансформаційних процесів, що дозволив шляхом безпосереднього спостереження адресатом повідомлення умовних мовленнєвих інновацій побудувати синонімічні ряди віртуальних трансформів та виявити первинні пропозиції актуалізованих структур; та «альтернативний» лінгвістичний експеримент, що полягає у штучній заміні реципієнтом інформації певного висловлення аналізованого дискурсивного фрагмента синонімічним висловленням з метою виявити ступінь ко(н)текстуальної пертинент- ності кожного члену синонімічного ряду.

Результати та обговорення

У лінгвістичній літературі виділяються висловлення з кондиціоналом із субординативним зв'язком, в яких умовне підрядне висловлення вводиться конектором умовності si, та умовно-наслідкові або концесивно-умовні висловлення із зіставленням, або кореляцією (Asheim 2014: 28; Bres), тобто безсполучникові побудови з кондиціоналом в обох частинах ППВ.

У цьому дослідженні другий тип ППВ із кондиціоналом визначаємо як умовно-наслідкові або умовно-концесивно-наслідкові конструкції з СС на рівні підрядного висловлення, яке становить одно- або двобазовий трансформ- преференціальну опцію стрижневих пропозицій: si + S + Р (із семантичним умовним значенням) та mкme si + S + P (із семантичним умовно- концесивним значенням). В усіх поліпредикативних мовленнєвих інноваціях у кондиціоналі з імплікацією конектора умовності si наслідкова та конце- сивна семи актуалізуються як периферійні у полі ко(н)текстуальних значень. Отже, безсполучникові ППВ з умовними підрядними висловленнями є семантично нюансованими структурами, що реалізуються автором згідно з певним прагматичним плануванням розповіді.

Аналіз французької художньої прози ХХ-го - ХХІ-го століть дозволяє виділити велику кількість умовних ППВ із СС, які містять другу форму кондиці- оналу минулого часу, що становить вишуканий літературний варіант першої форми. У сучасній французькій мові плюсквамперфект суб'юнктиву та друга форма кондиціоналу розглядаються як омоніми, враховуючі спільність їхнього походження (Riegel 2007: 555; Asheim 2014: 11). Для характеристики форм «il eыt fait, йtй», які є найпоширенішими у французькій літературі структурами другої форми кондиціоналу минулого часу, у сучасній лінгвістиці використовується термін «гіпотетичний суб'юнктив».

До XVII-го століття суб'юнктив вживався у французькій мові в гіпотетичних підрядних висловленнях, що вводилися сполучником si, де у сучасній мові переважно актуалізуються форми кондиціоналу та індикативу. Така субституція способів пояснюється тим, що суб'юнктив виражає факт, який існує тільки у думках, але не в реальності. М. Гревісс зазначає, що суб'юнктив указує на те, що мовець не бере на себе відповідальність за реальність факту. Це означає, що процес не є фактом, який констатується, тобто він становить необ'єктивний факт. Інакше кажучи, суб'юнктив не стверджує факт, але виражає почуття, що суб'єкт мовлення відчуває стосовно цього факту. Отже, суб'юнктив містить експліцитне або імпліцитне значення сумніву (Grйvisse 2008: 1265). Ж. Ле Бідуа також підкреслює, що суб'юнктив становить собою особливий афективний спосіб, що виражає побажання, мету, сумнів (Le Bidois 1998: 538).

Дослідження корпусу прикладів французької художньої прози ХХ-го - ХХІ-го століть дозволяє зробити висновок, що суб'юнктив зберігається у багатьох безсполучникових ППВ, синонімічні частини яких становлять трансформи первинних підрядних пропозицій з кондиціоналом. Отже, субституція інших способів суб'юнктивом є ко(н)текстуальним феноменом, відповідно до комунікативної інтенції та ідіостильових характеристик автора. Така «неповна» субституція пояснюється функціональними особливостями суб'юнктиву, який виражає «граматичне підпорядкування» (Мурадханова 2015: 64). На думку Ф. Брюно, суб'юнктив є тільки «граматичною залежністю», оскільки його автоматично обирає мовець, залежно від антецедента (Brunot 1979 : 706), та «семантична сукупність вживань цього способу зосереджується у прототипних прямих та непрямих вираженнях сумніву» (Winter-Froemel 2015: 159).

Безсполучникові ППВ із суб'юнктивом становлять інверсивні мовленнєві інновації із семантичним умовно-концесивно-наслідковим значенням, синонімічні підрядні частини яких актуалізують стрижневі пропозиції, що будуються за такою моделлю: mкme si + S + Р (умовність та поступка).

Темпоральний план умовно-наслідкових та умовно-концесивно-наслід- кових поліпредикативних конструкцій є індикатором ступеня ймовірності реалізації гіпотези: актуалізація предикатів в індикативі у матричному висловленні вказує на більшу ймовірність здійснення подій, описаних у контексті, відповідно, кондиціонал теперішнього часу та суб'юнктив імперфект позначають меншу ймовірність реалізації гіпотези; кондиціонал минулого часу - вказівник нереалізації гіпотези у минулому (нульова ймовірність).

Представимо схематично структурно-семантичні типи синонімічних умовних та умовно-концесивних підрядних висловлень з предикатом у різних часах та способах:

Рис. 1. Структурно-семантичні типи умовних та умовно-концесивних синонімічних підрядних висловлень

До першого типу підрядних висловлень належать умовні однобазові трансформи стрижневої пропозиції, що будуються за моделлю S + P, синонімічні інверсивні (P + S) підрядні висловлення-двобазові трансформи первинної пропозиції з невисоким ступенем реалізації гіпотези та еліптичні конструкції типу PN (заперечний предикат в імперфекті індикативу) з більшою ймовірністю реалізації гіпотези. У ППВ з підрядною частиною аналізованого типу умова завжди передує наслідку:

(1) Elle dйpenserait moins pour sa toilette, son mari serait moins ruinй. (Tournier, 1978: 93)

(2) Cessй-je de le penser, il cesserait de l'кtre. (Gide 1971: 215)

(3) N'йtait le dйsordre d'esprit dans lequel je me trouvais, ces prйcautions de petit dur m'eussent semblй comiques. (Japrisot 1980: 169)

Підрядна частина ППВ (1) є преференціальною опцією-однобазовим трансформом стрижневої умовної структури: Si elle dйpensait moins pour sa toilette.... Автор обирає семантично нюансовану, ко(н)текстуально пер- тинентну побудову з СС, оскільки, по-перше, він намагається зберегти особливості розмовного стилю мовлення, в якому переважають звужені синонімічні конструкції; по-друге, у творах М. Турньє рідко актуалізуються побудови у кондиціоналі з конектором si, що, ймовірно, пов'язано з особливостями його ідіостилю, який виявляється, зокрема, у бажанні структурно урізноманітнити розповідь. ППВ із СС (2) становить специфічну умовно-наслідкову структуру, у якій предикат у кондиціоналі заміщується дієприкметником минулого часу (cesserais = cessй) у сполученні з особовим займенником першої особи однини (je). Підрядні висловлення з дієприкметником минулого часу є двобазовими трансформами-членами такого віртуального синонімічного ряду: si je cessais de le penser (стрижнева структура) ^ je cesserais de le penser (структура, що наближається) ^ cesserais-je de le penser (подібна структура) ^ cessй-je de le penser (адекватна структура).

Et, comme il advient que les vieillards perdent successivement cheveux et dents, vue, mйmoire et enfin la vie, mon Dieu perdit en vieillissant tous les attributs dont je l'avais revкtu naguиre ; а commencer par l'existence, ou, si l'on veut, par la rйalitй.

Si je cessais (Je cesserais, Cesserais-je, Cessй-je) de le penser, il cesserait de l'кtre.

Шляхом «альтернативного» (термін Л.В. Щерби (Щерба 2004: 275)) лінгвістичного експерименту встановлюємо, що непертинентність стрижневої структури пояснюється намаганням автора видалити «скупчення сполучникових слів» (Кононенко 1967: 44), структурно розвантажити висловлення, тобто скоротити поліпредикативну конструкцію у ко(н)тексті, в якому вже наявна складна поліпредикативна структура з конекторами si, comme, et. Інверсивне ППВ із кондиціоналом містить периферійну сему питальності, тобто невпевненості у висловленій інформації, яку автор намагається передати, та що унеможливлює актуалізацію неінверсивної побудови (структури, яка наближається). У контактному ко(н)тексті подібної структури реалізуються два формально еквівалентні предикати (cesserais, cesserait). Отже, евфонічна непертинентність подібної пропозиції обумовлює реалізацію преференціальної опції.

Умовні конструкції типу PN із середнім ступенем імовірності реалізації гіпотези становлять специфічні еліптичні побудови-однобазові трансформи з ініціально-медіальним еліпсисом, що ми визначаємо як моносинонімічні, оскільки елімінація елементів здійснюється на рівні одного зі складників синонімічної структури, на відміну від полісинонімічних ППВ, де супресія відбувається у різних компонентах висловлень із СС. Підрядна частина прикладу (3) є перифразою первинної структури: si се n'йtait pas le dйsordre d'esprit dans lequel je me trouvait, яку С. Жапризо скорочує з двох причин:

а)синтаксичне спрощення у контактному та дистантному (який вже містить ППВ) ко(н)текстах складної поліпредикативної структури: J'ai choisi la robe parce que, de toute йvidence, il ne voulait pas кtre vu avec moi dans un vкtement que j'avais dйjа portй au cours du voyage. N'йtait le dйsordre d'esprit dans lequel je me trouvais, ces prйcautions de petit dur m'eussent semblй comiques;

б)фокалізація предикативного референта-копули (зміна режиму інциден- ції), порівняймо: Si ce n'йtait pas le dйsordre... та N'йtait le dйsordre...

Отже, імплікація адвербіального компоненту pas спричиняє зміну режиму мовної інциденції у висловленні (синтаксичне ядро Ф семантичне ядро).

Синонімічні підрядні висловлення умовно-наслідкових ППВ із кондиці- оналом у минулому часі, тобто з нереалізованою гіпотезою, поділяємо на: а) неінверсивні й інверсивні синонімічні трансформи підрядної пропозиції з першою формою кондиціоналу; б) неінверсивні й інверсивні структури з вербальним компонентом у другій формі кондиціоналу; в) еліптичні одно- базові трансформи-негативні структури третьої особи однини з плюсквамперфектом індикативу або другою формою кондиціоналу:

(4) Il dйsigna la foule d'un geste du menton : « On aurait pu vendre les places, on serait riches. » (Littell 2007: 51)

(5) Aurait-il pu finir par y arriver, dans une certaine mesure, з'aurait йtй alors plus gai. (Beckett 1976: 16)

(6) N'avait йtй ce bruit de sabots et de harnais derriиre lui, Armand aurait pu croire qu'il йtait seul en promenade а travers un univers de paix. (Troyat 1974: 192)

(7) C'eыt йtй un matin, et un autre jour que samedi, il serait entrй dans un HLM, il aurait trouvй une mйnagиre йreintйe, il l'aurait intervieweй pour Le Progrиs de Lyon jusqu'au lit conjugal, elle aurait expliquй ensuite qu'elle avait perdu son porte-monnaie а l'Uniprix. (Japrisot 1980: 117-118)

(8) N'eыt йtй la note sйvиre de dona Fraisette, on eыt pu fort bien oublier que nous ne sommes pas dans ce monde uniquement pour nous amuser. (Benoоt, 1987: 39)

(9) Se fыt-il trouvй а Venise, il aurait passй ses aprиs-midi а parler chiffres et projets avec des hommes porteurs de riches serviettes de cuir... (Garnier 1970: 158)

Синонімічні підрядні висловлення ППВ (4) та (5) у кондиціоналі минулого часу становлять, відповідно: однобазовий трансформ первинної структури: Si on avait pu vendre les places ...; та двобазовий трансформ-компонент такого синонімічного ряду: s'il avait pu finir par y arriver (стрижнева структура) ^ il aurait pu finir par y arriver (близька структура) ^ aurait-il pu finir par y arriver (адекватна структура). Непертинентність обох стрижневих структур обумовлюється прагматичним плануванням розповіді письменником, що реалізується в актуалізації висловлень із периферійною семою наслідку, причому в інверсивній підрядній частині наявна друга периферійна сема питальності. Таким чином, згідно зі своєю комунікативною інтенцією виразити невпевненість у результаті дії актанта прикладу (5), письменник «відкидає» близьку синонімічну структуру, обираючи інверсивну конструкцію:

Ce n'est pas le moment de parler de ses torts, mais il a eu tort peut-кtre de ne pas persister dans ses efforts pour percer l'obscuritй. Aurait-il pu finir par y arriver, dans une certaine mesure, з'aurait йtй alors plus gai. Et tout pourra s'йclairer, d'un moment а l'autre, insensiblement d'abord et puis, comment dire, puis de plus en plus, jusqu'а ce que tout soit inondй de clartй, le chemin, le sol, les parois, la voыte, lui-mкme, tout cela inondй de lumiиre sans qu'il le sache.

У претексті міститься прислівник peut-кtre, що виражає сумнів протагоніста у тому, чи варто було здійснювати певну дію, підсилюючи інверсивну синонімічну структуру; посттекст є своєрідним висновком-відповіддю на поставлене запитання.

Підрядні частини прикладів (6) та (8) із кондиціоналом минулого часу першої та другої форми становлять собою синонімічні побудови-однобазові трансформи первинних структур: Si ce n'avait pas йtй ce bruit de sabots et de harnais derriиre lui та Si ce n'eыt pas йtй la note sйvиre de dona Fraisette з ініціально-медіальною імплікацією компонентів (si та pas) та зміною мовного режиму інциденції (фокалізацією предикату кtre у кондиціоналі минулого часу). Вибір аналізованих перифраз пояснюється комунікативною інтенцією (акцентуацією певних референтів) та ідіостилем аналізованих авторів.

А.Труайа використовує у пре- та посттекстах еліптичні і звужені мовленнєві інновації:

L'air йtait frais, la route, sиche. Une belle journйe d'automne. N'avait йtй ce bruit de sabots et de harnais derriиre lui, Armand aurait pu croire qu'il йtait seul en promenade а travers un univers de paix. Il avait, dans sa poche, la liste de quelques villages а visiter.

П. Бенуа у своїх творах актуалізує, переважно, конструкції з кондиціоналом минулого часу (on eыt dit, qu'eussй-je fait тощо).

Підрядні висловлення ППВ (7) та (9) становлять, відповідно, умовні од- нобазовий (Si з'avait йtй або Si з'eыt йtй un matin, et un autre jour que samedi ... (стрижнева пропозиція) ^ C'eыt йtй... (адекватна структура)) та двобазо- вий (S'il s'йtait / se fыt trouvй... (стрижнева структура) ^ Il se fыt trouvй... (близька структура) ^ Se fыt-il trouvй... (адекватна структура)) трансформи з периферійною наслідковою (приклад 7) і периферійними наслідковою та питальною (невпевненість у висловленому припущенні) семами (приклад 9). «Альтернативний» лінгвістичний експеримент дозволяє виявити ступінь ко(н)текстуальної пертинентності аналізованих преференціальних опцій. С. Жапризо скорочує підрядну частину багатокомпонентного поліпредика- тивного висловлення з метою полегшити інтерпретацію адресату поданої інформації та уникнути подвійного введення структур у плюсквамперфекті (si з'avait йtй, elle avait perdu). К. Гарньє вводить інверсивну умовну структуру у кондиціоналі другої форми, оскільки, з одного боку, авторка віддає перевагу саме таким конструкціям, а, з іншого боку, у претексті містяться питання персонажу, які він ставить самому собі, що пояснює вибір мовленнєвої інновації з семою питальності:

Au sortir de Berlin, Munich eыt dы m'apparaоtre plus attrayante encore. Mais que vis-je de Munich, ce matin-lа. (...) N'avait-il pas toujours des rendez-vous d'affaires? Se fыt-il trouvй а Venise, il aurait passй ses aprиs-midi а parler chiffres et projets avec des hommes porteurs de riches serviettes de cuir...

Серед ППВ із СС з умовно-концесивно-наслідковими семантичними відношеннями, що мають типове семантичне значення «антинаслідку» (Каткова, 2004: 13), виділяємо конструкції: а) з інверсивним та неінверсив- ним підрядним висловленням у кондиціоналі теперішнього (із високим та середнім ступенем імовірності реалізації гіпотези) або минулого часів (з нереалізованою гіпотезою); б) з інверсивними підрядними частинами з усталеними предикативними структурами в імперфекті суб'юнктиву: fыt-il, eыt-il, dыt-il, fыt-ce, ne fыt-ce тощо; в) аграматизовані ППВ з підрядним висловленням в імперфекті суб'юнктиву.

Аналіз сучасної французької художньої прози дозволяє побудувати таку типологію умовно-концесивно-наслідкових безсполучникових ППВ: а) S + Р у кондиціоналі + S + P у кондиціоналі; б) P у суб'юнктиві + S + S + P у кондиціоналі; в) Р у суб'юнктиві + S + S + P в індикативі. Третій тип ППВ реалізується інформантом у вигляді нетипових аграматизованих структур з індикативом у матричному висловленні, згідно з ігровою стратегією ускладнити адресату розпізнавання авторської інтенції та ко(н)текстуальну інтерпретацію повідомлення.

(10) Elle aurait pu y assister, cela n'aurait rien changй. (Littell 2007: 183)

(11) Fыt-il mieux rйussi encore, mon plan ne tiendrait pas sans cela devant les enquкteurs. (Japrisot 1980: 290)

(12) Dussiez-vous me retirer sur-le-champ votre confiance, je ne vous cacherai rien de mes misиres : j'ai doutй de vous, monsieur. (Bernanos 1993: 164)

Неінверсивне підрядне висловлення ППВ (10) у кондиціоналі минулого часу є однобазовою перифразою умовно-концесивної первинної структури з адвербіальним компонентом mкme: Mкme si elle avait pu y assister... Автор імплікує прислівник + конектор умовності si з метою семантично нюансувати актуалізоване ППВ та синтаксично спростити структуру, оточену багатокомпонентними ППВ:

En arrivant а la confйrence, Bierkamp pensait que les jeux n'йtaient pas encore faits ; mais Kцstring, avec Brдutigam sans doute, avait dйjа pipй les dйs, et l'йchange de vues n'avait йtй que du thйвtre, une reprйsentation au bйnйfice des non-initiйs. (Mкme si elle avait pu y assister, Elle aurait pu y assister), cela n'aurait rien changй. Le coup du Daghestan йtait brillant, imparable : il dйcoulait naturellement de ce qui avait йtй dit, et Bierkamp ne pouvait y opposer aucune objection raisonnable (...)

Суб'юнктивні умовно-концесивні підрядні висловлення, що Г. Лажерк- віст визначає як «обмежувальні структури» (Lagerqvist 2005: 131), завжди актуалізуються у вигляді інверсивних синонімічних мовленнєвих інновацій з периферійною семою питальності, що, очевидно, обумовлено семантичним значенням сумніву, притаманним цьому способові.

Синонімічний ряд підрядної частини умовно-концесивно-наслідково- го ППВ другого типу (приклад 11) є таким: mкme s'il йtait mieux rйussi encore (стрижнева структура) ^ il serait mieux rйussi encore (структура, що наближається) ^ il fыt mieux rйussi encore (близька структура) ^ serait-il mieux rйussi encore (подібна структура) ^ fыt-il mieux rйussi encore (адекватна структура). Первинна структура є ко(н)текстуально непертинентною, оскільки автор реалізує у пре- та посттекстах конденсовані конструкції; структура, що наближається та близька структура не містять сему питальності, яка є ко(н)текстуально необхідною, оскільки фінальне висловлення досліджуваного дискурсивного фрагмента становить відповідь на поставлене запитання; подібна структура є евфонічно непертинентною через те, що в ній наявне двічі актуалізоване у претексті копулятивне дієслово кtre:

Il йtait alors un peu plus de onze heures. Anita йtait prкte а partir, vous aviez fini votre travail. Je vous ai donnй cette enveloppe de salaire que je pensais vous reprendre plus tard, quand vous ramиneriez la Thunderbird. Il me fallait absolument vous mettre au volant de cette voiture. Fыt-il mieux rйussi encore (Mкme s'il йtait, il serait, il fыt, serait-il) mon plan ne tiendrait pas sans cela devant les enquкteurs. (Parce que) Ils examineraient en premier lieu la Thunderbird, avec des moyens que j'ignore mais que je prйsume hautement efficaces.

Синонімічний ряд підрядного висловлення прикладу (12) (нетипового аграматизованого ППВ) із високим ступенем реалізації гіпотези, що маркується індикативом у матричному висловленні, виглядає так: mкme si vous deviez me retirer sur-le-champ votre confiance (стрижнева структура) ^ devriez-vous me retirer sur-le-champ votre confiance (подібна структура) ^ dussiez-vous me retirer sur-le-champ votre confiance (адекватна структура).

Аграматизація аналізованого ППВ, синонімічна підрядна частина якого містить периферійну сему питальності, полягає у граматичній «нез'єднуваності» двох частин висловлення: Dussiez-vous me retirer sur-le- champ votre confiance, je ne vous cacherai rien de mes misиres = Dussiez- vous me retirer sur-le-champ votre confiance, je ne vous cacherais rien de mes misиres. Ко(н)текстуальна непертинентність стрижневої та подібної структур пояснюється бажанням автора «архаїзувати» розповідь шляхом використання формул ввічливості та специфічних зворотів, притаманних описаній епосі.

Висновки

Підрядні висловлення моносинонімічних безсполучникових умовно-на- слідкових та умовно-концесивно-наслідкових поліпредикативних конструкцій становлять інверсивні та неінверсивні граматизовані та аграматизовані мовленнєві інновації-одно-та двобазові трансформи первинної сполучникової пропозиції зі збереженням або зміною (для ППВ з ініціально-медіальним еліпсисом) у мовленні режиму мовної інциденції, що актуалізуються письменником з метою: а) синтаксичного та/або семантичного спрощення складних поліпредикативних структур; б) фокалізації нових референтів; або становлять одну з характеристик його ідіостилю.

Перспективним є дослідження процедур трансформації та визначення ступеня ко(н)текстуальної пертинентності полісинонімічних безсполучникових та сполучникових поліпредикативних конструкцій сучасної французької художньої прози у континуумі мова ^ мовлення.

Список літератури

1. Валгина Н. С. Синтаксис современного русского языка. Москва: «Высшая школа», 1973. 368 с.

2. Каткова Н. В. Синонимия и обратимость сложных предложений в современном русском языке : автореф. дисс. ... канд. филол. наук : 10.02.01. Таганрог, 2004. 20 с.

3. Кононенко В. И. Синтаксическая синонимика и её изучение (Методическое письмо). Київ : «Радянська школа», 1967. 52 с.

4. Лавров Б. В. Условные и уступительные предложения в древнерусском языке. Москва ; Ленинград : Изд-во АН СССР, 1941. 143 с.

5. Мельничук О. С. Розвиток структури слов'янського речення. Київ : «Наукова думка», 1966. 564 с.

6. Мурадханова Т И. К вопросу модальных значений в форме «Il eыt fait» (вторая форма conditionnel). Известия ДГПУ. 2015. №3. С. 62-65.

7. Подлесская В. И. Условные конструкции : стратегии кодирования и функциональная мотивация. Типология и теория языка : От описания к объяснению / Е. К. Рахилина, Я. Г. Тестелец. Москва, 1999. С. 255-373.

8. Шабадей Н. П. Типи умовних речень в англійській мові. Міжнародна наукова інтернет- конференція «Соціум. Наука. Культура» (25-27 січня 2017 р.). Філологічні науки. Житомир, 2017. URL : http://int-konf.org/

9. Шахматов А. А. Синтаксис русского языка. Москва : Editorial URSS, 2001. 624 с.

10. Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность. Москва : «Едиториал УРСС», 2004. 432 с.

11. Asheim T L'emploi du conditionnel dans Les choses par Georges Perec et la traduction en norvйgien de ce temps verbal. Masteroppgave i fransk sprвk ved Institutt for litteratur, omrвdestudier og europeiske sprвk Det humanistiske fakultet, Universitetet i Oslo, Forfatter, 2014. 97 p.

12. Beckett S. Images pour finir encore et autres foirades. Paris: Йditions de Minuit, 1976. 40 р.

13. Benoоt P. Les compagnons d'Ulysse. Paris : Albin Michel, 1987. 256 p.

14. Bernanos G. Monsieur Ouine. Paris : Plon, 1993. 290 p.

15. Bres J. Le conditionnel n'existerait pas, il faudrait l'inventer. Montpellier, 3. URL : http://bres/ Conditionnel_coursM1A.pdf

16. Brunot F. La pensйe et la langue. Paris : Masson, 1979. 908 p.

17. Comrie B. Conditionals : a typology. On Conditionals. Cambridge, 1986. Р 77-79.

18. Garnier Ch. Elsa de Berlin. Paris : Club de la femme, 1970. 256 p.

19. Gide A. Les nourritures terrestres. Paris : Йditions Gallimard, 1971. 256 p.

20. Grйvisse M. Le Bon Usage : grammaire franзaise refondue par Andrй Goosse. Йditions De Boeck Universitй : De Boeck & Larcier s.a., 2008. 1584 p.

21. Guillaume G. Temps et Verbe. Paris : Champion, 1965. 134 p.

22. Guillaume G. Leзons linguistiques de Gustave Guillaume (1948-1949) : structure sйmiologique et structure psychique de la langue franзaise. Les presses de l'Universitй Laval. Quйbec Klincksieck - Paris, 1971. 272 p.

23. Imbs P. L'emploi des temps verbaux en franзais moderne. Essai de grammaire descriptive. Paris : PUF, 2009. 272 р.

24. Japrisot S. La dame dans l'auto avec des lunettes et un fusil. Paris : Йditions Denoлl, 1980. 318 p.

25. Lagerqvist H. Statut grammatical, structure et frйquence du type qu'il vienne! et de propositions apparentйes en franзais moderne йtudiйs dans un corpus de quotidiens parisiens datant de 1997 et 1998. Revue de linguistique romane. 2005. T 69. P. 131-183.

26. Le Bidois G. et R. Syntaxe du franзais moderne. Paris : Йditions Auguste Picard, 1998. T. II. 794 p.

27. Littell J. Les Bienveillantes. Paris : Йditions Gallimard, 2006. 537 p.

28. Riegel M., Pellat J.-C., Rioul R. Grammaire mйthodique du franзais. Paris : Puf, 2007. 646 p.

29. Tournier M. Le coq de bruyиre. Paris : Йditions Gallimard, 1978. 348 p.

30. Troyat H. Le Moscovite. Paris : « J'ai lu », 1974. 256 p.

31. Winter-Froemel E. Enjeux du jeu de mots. Perspectives linguistiques et littйraires, 2015. P. 283-339.

References

32. Valgina, N. S. (1973). Sintaksis sovremennogo russkogo yazyka [The syntax of the modern Russian language]. Moscow : «Vysshaya shkola» [in Russian].

33. Katkova, N. V. (2004). Sinonimiya i obratimost' slozhnyh predlozhenij v sovremennom russkom yazyke. Avtoref. diss. kand. filol. nauk (Synonymy and reversibility of complex sentences in modern Russian. Abstr. Dr. Filol. sci. diss.). Taganrog [in Russian].

34. Kononenko, V. I. (1967). Sintaksicheskaya sinonimika i eye izucheniye (Metodicheskoye pismo) [Syntactic synonymy and its study (Methodical writing)]. Kyпv : «Radyanska shkola» [in Russian].

35. Lavrov, B. V. (1941). Uslovnyye i ustupitelnyye predlozheniya v drevnerusskom yazyke [Conditional and concessive sentences in Old Russian language]. Moscow ; Leningrad : Izd-vo AN SSSR [in Russian].

36. Melnichuk, O. S. (1966). Rozvytok struktury slov'yanskogo rechennya [Development of the structure of the Slavic sentence]. Kyпv : «Naukova dumka» [in Ukrainian].

37. Muradkhanova, T I. (2015). K voprosu modalnykh znacheniy v forme «Il eыt fait» (vtoraya forma conditionnel) [To the question of modal values in the form «Il eыt fait» (the second form of conditionnel)]. Izvestiya DGPU - News of DSPU, 3. 62-65 [in Russian].

38. Podlesskaya, V. I. (1999). Uslovnye konstrukcii : strategii kodirovaniya i funkcional'naya motivaciya [Conditional constructions : coding strategies and functional motivation]. Tipologiya i teoriya yazyka : Ot opisaniya k obyasneniyu - Typology and theory of language : From description to explanation. Moscow. 255-173 [in Russian].

39. Shabadej, N. P. (2017). Tipy umovnyh rechen' v anglijs'kij movi [Types of conditional sentences in English]. Mizhnarodna naukova internet-konferenciya « Socium. Nauka. Kul'tura ». Filologichni nauky - International scientific Internet conference « Socium. Science. Culture ». Philological Sciences. http://int-konf.org/ [in Ukrainian].

40. Shakhmatov, A. A. (2001). Sintaksis russkogo yazyka [The syntax of the Russian language]. Moscow : Editorial URSS [in Russian].

41. Shcherba, L. V. (2004). Yazykovaya sistema i rechevaya deyatel'nost' [Language system and speech activity]. Moscow : «Editorial URSS» [in Russian].

42. Asheim, T (2014). The use of the conditional in Things by Georges Perec and the translation of this verbal time into Norwegian. Masteroppgave i fransk sprвk ved Institutt for litteratur, omrвdestudier og europeiske sprвk Det humanistiske fakultet, Universitetet i Oslo, Forfatter [in French].

43. Beckett, S. (1976). Images to finish again and other fairs. Paris: Йditions de Minuit [in French].

44. Benoоt, P. (1987). The companions of Ulysses. Paris : Albin Michel [in French].

45. Bernanos, G. (1993). Mister Ouine. Paris : Plon [in French].

46. Bres, J. Le conditionnel n'existerait pas, il faudrait l'inventer [The conditional mood would not exist, it would have to be invented]. http://bres/Conditionnel_coursM1A.pdf [in French].

47. Brunot, F. (1979). Thought and language. Paris : Masson [in French].

48. Comrie, B. (1986). Conditionals : a typology. On Conditionals. Cambridge. 77-79 [in English].

49. Garnier, Ch. (1970). Elsa from Berlin. Paris : Club de la femme [in French].

50. Gide, A. (1971). Terrestrial foods. Paris : Йditions Gallimard [in French].

51. Grйvisse M. (2008). The Good Use : French grammar recast by Andrй Goosse. Йditions De Boeck Universitй : De Boeck & Larcier s.a. [in French].

52. Guillaume, G. (1965). Time and Verb. Paris : Champion [in French].

53. Guillaume, G. (1971). Linguistic lessons of Gustave Guillaume (1948-1949) : semiological structure and psychic structure of the French language. Les presses de l'Universitй Laval. Quйbec

54. Klincksieck - Paris [in French].

55. Imbs, P (2009). The use of verb tenses in modern French. Descriptive grammar test. Paris : PUF [in French].

56. Japrisot, S. (1980). The lady in the car with glasses and a rifle. Paris : Йditions Denoлl [in French].

57. Lagerqvist, H. (2005). Grammatical status, structure and frequency of the type it comes! and related propositions in modern French studied in a corpus of Parisian dailies dating from 1997 and 1998. Review of Romance Linguistics, 69. 131-183 [in French].

58. Le Bidois, G. et R. (1998). Syntax of modern French. Paris : Йditions Auguste Picard, II [in French].

59. Littell, J. (2006). The benevolents. Paris : Йditions Gallimard [in French].

60. Riegel, M., Pellat, J.-C., Rioul, R. (2007). Methodical grammar of French. Paris : Puf [in French].

61. Tournier, M. (1978). The black grouse. Paris : Йditions Gallimard [in French].

62. Troyat, H. (1974). The Muscovite. Paris : « J'ai lu » [in French].

63. Winter-Froemel, Е. Stakes of the word game. Linguistic and Literary Perspectives. 283-339 [in French].

Размещено на Allbest.ru