Структурні типи речень з однорідними присудками в художньому дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурні типи речень з однорідними присудками в художньому дискурсі

Дзядик Ю.І.,

асистент кафедри сучасних мов Університету Гани

Анотації

Статтю присвячено описові структурних типів речень з однорідними присудками у художньому дискурсі. Мовознавці по-різному трактують речення з однорідними присудками. Здебільшого, це прості речення, або прості ускладнені речення.

У статті висвітлюються різні позиції щодо визначення структурних типів речень з однорідними присудками. Розглядаючи речення з однорідними присудками як складні, взято до уваги твірна функція присудка у реченні. Наявність двох чи більше присудків засвідчує таку ж кількість вираження категорії модальності та синтаксичного часу, отже, поліпредикативність речення.

Іншим критерієм тлумачення речень з однорідними присудками як складних є присутність власних другорядних членів речення при кожному із однорідних присудків. Межа між простим і складним реченням не завжди чітка. Обмеження категорії предикативності тільки темпоральністю і модальністю є недостатнім. Слід брати до уваги ще й персональність, яка виражається особовими формами присудка. Основним засобом вираження персональності у двоядерному реченні є підмет. Лише повторення усіх трьох ознак - темпоральності, модальності і персональності - можна вважати поєднанням кількох предикативних одиниць, тобто складним реченням.

Структури з однорідними присудками вважають також перехідними конструкціями. Враховуючи семантичні й синтаксичні ознаки, ці речення є складними. На граматичному рівні, на якому відсутній формально виражений підмет, ці речення зараховують до розряду простих ускладнених.

Просте речення монопредикативне, тобто становить собою одну предикативну одиницю, що має свій модально-часовий план, складне речення поліпредикативне, тобто становить собою сполучення кількох співвіднесених одна з одною предикативних одиниць або їх контекстуальних еквівалентів. Речення з однорідними членами розглядають як складні, складносурядні речення з неповними сурядними реченнями контекстуального характеру. Кожне з них можна розгорнути у речення повного характеру чи складу. Розгортання до повного складу дає змогу побачити, що так звані однорідні члени речення є неповні складносурядні речення, представлені різними своїми складовими.

Ключові слова: присудок, функція, конститутивний елемент, сполучник, фрагмент, дуплікація, семантична модель.

Dzyadyk Yu. Structural types of sentences with homogeneous parts of speech in fiction речення дискурс предикативність

Summary. The article deals with the description of structural types of the sentences with homogeneous predicates in modern fiction. Linguists view differently the sentences with homogeneous predicates. In most cases, these are simple sentences or simple sentences with elements of complexity. The article highlights different views regarding structural types of the sentences with homogeneous predicates.

While viewing the sentences with homogeneous predicates as composite, a constructive function of predicate is taken into consideration. The presence of two or more predicates proves to the same number of expressive elements that define the category of modality and syntactic tense, i.e. polipredicativity of the sentence. Another criterion that can be used to explain the sentences with homogeneous predicates as composite is the presence of secondary parts of speech that belong to each homogeneous predicate.

The boundary between simple and composite sentences is not clear. It is not enough to take into account temporality and modality along with predicativity. Personality that is expressed by the personal forms of the predicate should be considered, too. The subject is the main means of expression of personality. Only general usage of three components, i.e. temporality, modality and personality, characterizes combination of several predicative units, that is composite sentence.

The structures with homogeneous parts are also viewed as transitive constructions. While taking into account semantic and syntactic features, the given sentences are composite. But on the grammatical level on which a generally expressed subject is absent, these sentences are considered to be simple.

Functioning as one predicative unit that has its own modal and tense scheme, simple sentence is monopredicative, while composite sentence is polipredicative and functions as several predicative units connected with each other or their contextual equivalents. The sentences with homogeneous parts of speech are considered to be composite sentences or incomplete compound sentences that can be extended completely. This transformation describes homogeneous parts of speech as incomplete compound sentences that contain different elements in their structure.

Key words: predicate, function, constituent element, conjunction, literary fragment, duplication, semantic model.

Постановка проблеми. Одним із найважливіших теоретичних питань синтаксису є речення. Складність проблеми пояснюється насамперед тим, що речення як основна одиниця синтаксису - надзвичайно складне та багатогранне явище. Питання про синтаксичний статус речень із кількома присудками біля одного підмета не має єдиного вирішення. Це обумовлено тим, що існує кілька поглядів на конструктивну функцію присудка у самій структурі речення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглядаючи речення з однорідним присудками, мовознавці поділяють їх на наступні типи:

1) прості (В. Плоткін [8], Н. Кручинкіна [5], Е. Атаян [1], В. Бабайцева [2], Н. Міхеєва [7], В. Перетрухін [9], Г. Почеп- цов [10], Р. Пенс [19]);

2) прості ускладнені (А. Прияткіна [11, 3-26], М. Венгра- нович [3]);

3) складні (З. Херіс [16], Р Зандвоорт [22]);

4) стягнені (Дж. Несфілд [17], Е. Найда [18], У Френсіс [15]).

Метою пропонованої статті є розглянути структурні типи речень з однорідними присудками у сучасному художньому дискурсі.

Виклад основного матеріалу. Думка про те, що однорідність присудків не змінює структури речення, співвідноситься із загальною позицією багатьох синтаксистів щодо однорідних членів речення. Дослідники, що трактують однорідні члени речення як один член речення, послідовно застосовують це положення до однорідних присудків. Якщо речення містить два чи більше дієслова-присудки, вирішити питання про те, чи речення прості, чи складні, залежить від відношень між значеннями дієслів. Лише синтаксичної точки зору недостатньо.

Трактування речень з однорідними присудками як складних речень, є досить поширеним. Визначаючи складне речення, лінгвісти погоджуються у тому, що цей тип речення становить єдність двох чи більше предикативних одиниць і відповідних семантичних пропозицій, що виражають відношення між ситуаціями і призначені для функціонування у складі тексту як одне комунікативне ціле. Важливими є особливості присудка, що визначають його конститутивну роль у реченні, оскільки носієм предикативної категорії, що складає сутність речення як статичної структури, є присудок, то є підстава розглядати один присудок як конститутивний елемент речення. Звідси випливає розуміння речення з однорідними присудками як поліпредика- тивної конструкції, а значить, як складного речення.

Лінгвісти, які розглядають речення з однорідними присудками як прості, водночас визначають істотні риси простого речення:

1) називає одну окрему ситуацію і повідомляє про неї;

2) має граматичне значення предикативності і форму у вигляді граматичних чи семантичних моделей, їх парадигм та комунікативних варіантів з особливою інтонацією.

Релевантною є думка, що входження у структуру речення сурядного ряду, як і однорідних членів, не змінює вихідної структури речення, тобто не поширює її, лише збільшує інформативну її ємкість. Це дає можливість повідомити не про один предмет чи дію, або ознаку, а одночасно про декілька [12, с. 68-78].

Речення з складносурядним предикатом відноситься до простих. Просте речення складається з єдиного незалежного речення, що може мати у своєму складі будь-яку кількість одинарних елементів, складносурядних елементів та фраз, але не повинно містити залежні речення [14, с. 103].

Називаючи речення з однорідними членами простими, вводиться термін "метод дуплікації", за допомогою якого розширюється елемент речення. Поширення елементів речення не ускладнює граматичної структури речення [13, с. 140].

Відношення між присудками не виходять за межі простого речення. Просте речення, незалежно від наявності у ньому однорідних членів, об'єднане спільністю, єдністю свого предикативного ядра. Навіть у реченні з кількома однотипними присудками ці присудки відносяться до спільного для них підмета, об'єднуються єдністю часового відношення. Конструкції з однорідними присудками називаються "конструкціями з поширеним членом речення" [9, с. 46].

У розглянутому фрагменті `I'm very tired of omelettes,' said Diana, standing up, her face cold. `I'll just have a sandwich in my room, and go to bed early - I'm awfully tired. Send Nurse Blake up when she gets here, please, to take Jamie. And don't make judgements about what Johnathan would and wouldn't like, Mummy. I know him a little better than you do. Goodnight' [21, с. 104] речення `I'll just have a sandwich in my room, and go to bed early - I'm awfully tired. ' паралельне; сполучник and поєднує дві однорідні дієслівні фрази, навіть якщо ці фрази відрізняються внутрішньою структурою.

Фрагмент `Come and join us, Mummy, why don't you?'showing Tom that the intimate part of their conversation was over, and that she trusted him entirely not to reveal any of it...

`I believe you are married, Mr Tom Knelston? To a schoolteacher, I think your mother said'. Tom said yes, he was, and began to talk about Laura, and that made him miss her so much that combined with his pain and the brandy he found himself close to tears' [21, с. 102] містить речення `Tom said yes, he was, and began to talk about Laura', у якому однорідний ряд не утворює складносурядного речення, хоча й містить складносурядний присудок і походить від двох речень `Tom said'та `Tom began to talk' [20, с. 290].

Просте речення має одну частину, проте будь-яка частина простого речення може бути ускладнена до рівня складносурядного речення, маючи складносурядне дієслово у своєму складі:

Wendelien took the bemused Diana on a round one afternoon, of Molyneux, Digby Morton, Norman Hartnell and Worth. Diana, who had been wearing her old clothes for three years, hardly daring to buy so much as a pair of gloves, found temptation beyond endurance there and ordered a suit from Digby Morton [21, с. 69].

У цих реченнях чітко простежуємо підмет Diana першої частини речення у його другій частині, а тому при введенні того ж підмета отримуємо складносурядне речення: Diana ., found temptation beyond endurance there and [Diana] ordered a suit from Digby Morton.

Ці речення не є складносурядними, автор відносить їх до розряду простих, хоча відмінність між ними більше формальна, ніж суттєва:

`I suppose you'd have to go and fight if there was a war? `Angela asked one day as they lay back in the long grass, and Tom said, yes, of course, any right-minded man would, and then found himself distracted, as he so often was, by more personal considerations [21, с. 16-17].

`You know what, young Tom, ' he said, `you might consider that governor's position yourself. You're young, of course, but you've got the education and the energy, I'd guess. We could go and ask the young woman. I liked her - mind of her own. What do you say?' `Oh, I don't know, ' said Tom, embarrassed. `I've no idea what school governors do ' [21, с. 27].

`Yes, ' said Tom, `yes, I have. Somewhere very exciting. But we're not supposed to tell you where. Off at the end of the week. I'm on my way home, but we were dropped off here, so I thought I'd come and see yo. ' [21, с. 46].

У першій групі речень з однорідними присудками бачимо предикатно-об'єктні відношення між двома імперативами, поєднаними єднальним сполучником. Другу групу речень характеризують цільові відношення.

Між однорідними присудками, поряд із семантичними відношеннями, що є характерні для елементів сурядного словосполучення, можливим є ряд семантичних відношень, що є властивим сурядним реченням: причинно-наслідкові, цільові, пояснювальні, результативні та інші відношення [4, с. 16]. Подібні відношення можуть існувати між двома вербальними основами, що функціонують як інфінітиви [22, с. 228].

Коли поєднаємо два речення з єднальним сполучником and, вихідним буде речення із одним підметом та подвійним предикатом, але саме речення не буде складним, оскільки його частини сурядні. Скорочення елементів речення є виправданим для уникнення непотрібного повторення. Подвійні чи багатоскладові речення, утворені із двох чи більше сурядних, рівноправних, незалежних речень часто появляються в усіченій формі для того, щоб уникнути повторення однакової лексичної одиниці.

Щоб підтвердити розуміння речень з однорідними членами як простих, лінгвісти, які розглядають речення з однорідними присудками як прості, доводять, що ряд однорідних членів виконує у реченні роль одного члена речення. На думку опонентів, таке розуміння суперечить положенню про те, що ряди слів, об'єднаних сурядним зв'язком, які у реченні є однорідними, не становлять однієї складної назви, а є переліком назв [6, с. 36].

Висновки

Речення з однорідними присудками суттєво відрізняються від усіх інших речень з однорідними членами, оскільки у них відношення між членами сурядного ряду базуються на модальних та часових значеннях. Дієслівні сполучення увиразнюються, коли беремо до уваги їх трансформаційні можливості. Відносно небагато дієслів в англійській мові про- ходяться через усі й однакові трансформації, і цей факт ускладнює опис фразової структури дієслів та їх додатків.

Дослідження на матеріалі художнього дискурсу слугує подальшому виявленню структурних типів речень з однорідними присудками, беручи до уваги структурні елементи та модифікатори, які входять до складу речень і поширюють їх.

Література

1. Атаян Э.Р Предмет и основание структурального синтаксиса. Ереван: Митк., 1968. 279 с.

2. Бабайцева В.В. Система членов предложения в современном русском языке. М. : Просвещение, 1988. 158 с.

3. Венгранович М.А. Предложения с однородными членами и их жанрово-стилистические функции в русской исторической песне 17-19 вв. Автореф. дис. ... канд. филол. наук. С-Петербург. гос. ун-т. С.-Петербург, 1996. 17 с.

4. Кручинкина Н.Д. Предложение с однородными сказуемыми в современном французском языке / Автореф. дис. ... канд. филол. наук. М., 1968. 17 с.

5. Кручинкина Н.Д. Природа предложения с однородными сказуемыми: однородность сказуемых в предложении: Учебн. зап. / Москов. ГПИИЯ им. М. Тореза. Т. 52. М., 1969. С. 288-304.

6. Кучеренко І.К. Логіко-синтаксична природа речень з однорідними членами. Мовознавство. 1976. № 4. С. 29-37.

7. Михеева Н.С. К вопросу о границах простого и сложного предложения в современном русском языке: (явление однородности в составом сказуемом. Нечленимые сказуемые) : дис. ... канд. филол. наук. М., 1974. 184 с.

8. Плоткин В.Я. О связи вводных элементов с предложением и его частями: (на матер. англ.яз.) дис. ... канд.. филол. наук. Петрозаводск, 1958. 202 с.

9. Перетрухин В.Н. Проблемы синтаксиса однородных членов предложения. Воронеж, 1979. 209 с.

10. Почепцов Г.Г. Конструктивный анализ структуры предложения. К. : Вища школа, 1971. 191 с.

11. Прияткина А.Ф. К определению понятия "осложненное предложение" / о специфике связей и отношений в осложненном предложении. Синтаксические связи в русском языке: Межвузов. темат. сб. Владивосток: ДВГУ, 1981. 190 с.

12. Чеснокова Л.Д. К вопросу о грамматической однородности и ее отношении к сочинению / Учен. зап. Таганрогского пед.. ин.-та., 1958. С. 68-78.

13. Brown D.W., Brown W.C., Bailey D. Form in Modern English. Oxford University Press, 1958. 338 p.

14. Faulkner C.W. Writing Good Sentences / A Functional Approach to Sentence Structure, Grammar, and Punctuation. New-York: Charles Scribner's Sons, 1957. 295 p.

15. Francis W.N. The Structure of American English. N.-Y. : The Ronald Press Company, 1958. 614 p.

16. Harris Z.S. Methods in Structural Linguistics. The University of Chicago Press, 1951. 384 p.

17. Nesfield J.C. English Grammar. Past and Present. London, 1944. 470 p.

18. Nida E.A. The Analysis of Grammatical Constituents. Language, Baltimore, 1948 Vol. 24, № 2, pp. 168-177.

19. Pence R.W. A Grammar of Present-day English. N.-Y. : The Macmillan Company, 1947. 383 p.

20. Roberts P English Syntax. N.-Y., Chicago, Burlingame : Harcourt, Brace & World, Inc., 1964. 430 p.

21. Vincenzi PA Question of Trust. Headline Publishing Group, 2017. 598 p.

22. Zandvoort R.W. A Hanbook of English Grammar. 3-d edition. N.-Y. : Longman: Prentice Hall, Inc., 1966. 349 p.

Размещено на Allbest.ru