Дискусія - форма колективного обговорення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Наше життя так чи інакше містить різні форми прояву суперечок та дискусій. Особливе значення мають професійні дискусії, які повинні призводити до вирішення певних професійних питань. У зв'язку з цим виникає питання правильного ведення дискусій. Це в першу чергу стосується психології ведення дискусії, логічної та мовної культури дискусій.

Дискусія - форма колективного обговорення, мета якої - виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне вирішення проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити.

Кожному хоч раз доводилося сперечатися. Деякі роблять це тактовно, висловлюючи повагу до співрозмовника, інші переходять на особистості, намагаючись гнути свою лінію. Обидва способи - частина системи, яка допомагає отримати зі спору вигоду. Називається ця система пірамідою Грема.

Пол Грем - американський підприємець і бізнес-ангел, який став знаком широкої аудиторії після публікації низки сміливих есе. Одна з найвідоміших робіт Пола Грема - «Як правильно заперечувати» (How to Disagree), написана в 2005 році. У цьому есе автор привів ієрархію аргументів у суперечці, які допомагають зрозуміти, чи можна його виграти і чи варто взагалі продовжувати.

Отже, в своїй доповіді я хочу познайомити вас з правилами проведення дискусії, формами їх проведення та основними ступенями піраміди Грема і розповісти, як вони допоможуть витягти користь з будь-якої суперечки.



1. Основні правила дискусії

Всі відкрито висловлюють свої думки.

Всі точки зору повинні поважатися.

Слухайте інших не перебиваючи.

Не говоріть занадто довго та занадто часто.

Водночас говорить лише одна особа.

Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків.

Не критикуйте себе та інших.

Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.

Примітки:

Дуже важливо, щоб всі погодились з кожним пунктом правил, “ратифікували” їх. Це дозволить далі посилатися на ці правила як на “закон поведінки” під час дискусій.

Зауваження щодо порушень не повинні бути брутальними або образливими. Можуть бути застосовані будь-які форми.

Перелік правил не є сталим і непорушним. Учасники можуть змінювати та доповнювати його. Але важливо написати його разом. Це спочатку створить атмосферу спільних зусиль, а не накинутих настанов.

Організація дискусії передбачає три етапи: підготовчий, основний та заключний.

На першому етапі доцільно сформулювати тему дискусії й основні питання, які будуть винесені на колективне обговорення, добрати відповідну літературу для підготовки, визначити час і місце проведення дискусії. Учасників дискусії краще розмістити у приміщенні так щоб усі присутні бачили одне одного в обличчя й добре чули.

Добір теми багато в чому визначає ефективність дискусії. Звичайно, краще формулювати її проблемно. На обговорення не бажано виносити понад п'ять питань. Якщо тема складна, доцільно зробити невеликий вступ, щоб учасникам дискусії було легше визначитись щодо основних понять.

На другому етапі обговорюються ті питання, які були винесені на порядок денний. Процесом обговорення керує ведучий. Щоб не тиснути на присутніх авторитетом, ведучому не слід самому багато говорити. Він це може робити тільки тоді, коли не вистачає інформації для пошуку нового погляду на вже відому проблему. Різні заклики ведучого на зразок „дотримуйтесь правил дискусії", „будьте цивілізовані" не знімуть загострення пристрастей, а можуть лише образити її учасників. Тому не варто зловживати такими висловами.

Якщо під час обговорення виникла пауза внаслідок роздумів учасників, переривати її не слід, бо, можливо, вона допоможе знайти новий цікавий поворот дискусії.

Третій етап дискусії - підбиття підсумків. Це звичайно робить ведучий. Проте можна доручити це і досвідченому спеціалісту з числа учасників. Він оцінить повноту й глибину розкриття теми, новизну інформації, відзначить різні погляди. Добре якщо до аналізу дискусії будуть залучені й інші учасники.

Як свідчать спостереження, дискусія не повинна тривати понад три години. Зловживання часом може викликати роздратування у присутніх. Важливо також дотримуватися схваленого регламенту. Як правило, для повідомлення надається 15-20 хвилин, для виступу - 3-5 хвилин.

Під час обговорення нерідко народжується багато різних думок, іноді цілком полярних. І тоді учасники відповідно до своїх думок починають тяжіти до людей, думки яких їм близькі. Тривалий час вважалося, що істина належить більшості, а меншість сприймалася як дестабілізаційний фактор. Справді більшість використовує психологічний тиск на інших.

Сварка під час дискусії виникає нерідко тому, що присутня на ній людина починає відчувати гнів або злість. Це явище не можна ігнорувати. Доцільніше розібратися в ньому та знайти шляхи, які допомогли б подолати його. Людина легше впорається зі своєю злістю, якщо знайде інші варіанти вирішення проблеми.

Першим кроком до її переборення стане вже те, що людина зрозуміє, що з нею відбувається. Можна зменшити це відчуття, з'ясувавши, що саме його викликало. Якщо зі злістю не покінчити одразу, вона, виникнувши на дискусії, може призвести до того, що зіпсуються взаємини з іншими людьми.

Якщо під час дискусії в декого сформуються погляди, протилежні тим, які хотілося сформувати при її організації, то це означає дію „ефекту бумеранга", тобто негативний результат дискусії.

Важливе місце після логіки та організації дискусії має культура мовлення. Адже не так вже й багато людей у ході суперечки вміють дотримуватися елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань і т.п., це стосується вмінню висловлювати лаконічно свою думку, не припускатися двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій.

Важливе місце також слід приділити часу виступів сторін, які ведуть дискусію. Не можна, щоб одна сторона мала більше часу для виступів.

Не можна, щоб хтось зі сторін переходив на силові методи ведення дискусії. Сила голосу - це ще не вирішення проблеми, це не наближення до найкращого розв'язання суперечки.

Не можна у жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань.

2. Форми проведення дискусії

1. "Дерево рішень" (метод усіх можливих варіантів).

Суть методу і його мета:

Ця методика застосовується при аналізі ситуацій і допомагає досягнути повного розуміння причин, які призвели до прийняття того чи іншого важливого рішення в минулому.

Учасники дискусії розуміють механізм прийняття складних рішень, а викладач з великою точністю заносить у колонки переваги і недоліки кожного з них. В ході обговорення учасники дискусії заповнюють таблицю.

Методика проведення обговорення:

Ведучий (головуючий) ставить задачу для обговорення.

Учасникам надається основна інформація по проблемі, історичні факти, дати, події тощо (це може бути частиною домашнього завдання).

Ведучий (головуючий) ділить колектив на групи по 4-6 чоловік. Кожній групі роздаються таблиці та яскраві фломастери. Визначається час на виконання завдання (10-15 хв.).

Учасники дискусії заповнюють таблицю й приймають рішення по проблемі.

Представники кожної групи розповідають про результати. Викладач може порівняти отримані результати, відповісти на питання учасники дискусіїв.

2. Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу.

Суть методу і його мета:

Ця форма дискусії сполучає в собі переваги лекції і дискусії в групі. Група з 3-5 чоловік веде дискусію на зарання обрану тему в присутності аудиторії. Глядачі вступають в обговорення пізніше: вони висловлюють свою думку або задають питання учасникам бесіди.

Ток-шоу дає можливість чітко виразити різні точки зору за заданою темою, але для цього основні учасники обговорення повинні бути добре підготовлені. У всіх рівні умови - 3-5 хвилин. Ведучий повинен слідкувати, щоб учасники не відхилялись від заданої теми. Ток-шоу добре проводити спареними уроками (1,5 год.)

Методика проведення дискусії:

Ведучий визначає тему, запрошує основних учасників, виробляє основні правила проведення дискусії, регламент виступів.

Учасників дискусії потрібно розсадити так, щоб “глядачі” були навколо стола основних діючих осіб.

Ведучий починає дискусію: представляє основних учасників і об'являє тему.

Першими виступають основні учасники (20 хв.), після чого ведучий запрошує "глядачів" прийняти участь у обговоренні.

По закінченню дискусії ведучий підводить підсумки, дає короткий аналіз висловлювань основних учасників.

3. Дискусія “Мозковий штурм”

Суть методу і його мета:

“Мозковий штурм” - це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішення, в якому здійснюються шляхом вільного висловлювання думки всіх учасників.

Принцип “мозкового штурму” простий. Ви збираєте групу учасників дискусії, ставите їм задачу і просите всіх учасників висловити свої думки з приводу рішення цієї задачі: ніхто не має права висловити на цьому етапі свої думки про ідеї інших або давати їм оцінку.

Всі декілька хвилин можна отримати велику кількість ідей, які служитимуть основою для вироблення найбільш розумного рішення.

“Мозковий штурм” можна вважати вдалим, якщо висловлені під час I етапу 5 або 6 ідей служитимуть основою для рішення проблеми.

Методика проведення дискусії:

Ведучий ставить перед учасниками “мозкового штурму” задачу і розповідає про його правила:

мета “штурму” - запропонувати найбільшу кількість варіантів рішення задачі;

примусьте працювати свою уяву, не відкидайте ніяку ідею лише тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

розвивайте ідеї інших учасників;

не намагайтеся дати оцінку запропонованим ідеям - цим ви займетесь трохи пізніше.

Ведучий призначає секретаря, який буде записувати всі ідеї, що виникають, слідкувати за тим, щоб не порушувались правила, при необхідності втручатися. Перший етап триває до тих пір, доки з'являються нові ідеї.

Ведучий об'являє коротку перерву, щоб учасники налаштувались на критичний лад мислення. Починається II етап. Тепер учасники “мозкового штурму” згруповують і розвивають ідеї, висловлені в ході I етапу (список ідей можна надрукувати і роздати або вивісити на дошці). Проаналізувати і вибрати ті ідеї, які можуть допомогти знайти відповіді на поставлені питання, учасники приходять до рішення.

Ведучий підводить підсумок дискусії. Якщо “мозковий штурм” не приніс потрібного результату, слід обговорити причини невдачі.

4. Дебати

Суть методу і його мета:

Мета учасника дебатів - переконати інших у тому, що його підхід до рішення проблеми правильний.

Проведення дебатів є ефективним засобом навчання учасники дискусіїв вмінню зрозуміло й логічно сформувати свою позицію, віднаходити переконливі факти й доводи в свою підтримку.

Методика проведення

Тему необхідно сформувати у вигляді резолюцій.

Розподіл ролей. Розподілити учасники дискусіїв на 2 групи: в підтримку резолюції і ту, що виступає проти. Нагадати учасниками порядок проведення дебатів. Вибрати голову і його помічника, який буде слідкувати за регламентом.

Підготовка учасників заняття. Учасники дискусії повинні підготувати “конструктивні аргументи” (які ґрунтуються на 3-5 положеннях, логічно викладені й підкріплені фактами). Вони повинні спробувати уявити, якими будуть доводи супротивника, і підготуватися спростувати ці доводи. Учасникам треба пояснити користь від участів дебатах: набуття навичок знаходити переконливі докази для супротивника, що не поділяє ваші переконання; вміння розуміти і поважати право інших на особисті переконання.

Проведення дебатів. Голова і учасники дебатів займають місця перед присутніми (праворуч від голови - група “за резолюцію”, ліворуч - “проти”)

I етап

Голова формулює проблему і зачитує резолюцію, встановлює регламент;

Голова надає слово першому виступаючому від групи, що підтримує резолюцію, і просить викласти конструктивні аргументи (помічник голови повинен попередити виступаючого про закінчення часу);

Голова надає слово першому виступаючому від групи “проти резолюції”;

Голова надає слово другому...і так до тих пір, поки не виступлять усі учасники дебатів;

II етап

на цьому етапі кожному учаснику надається можливість спростувати доводи супротивника і відповісти на їх критику. Полеміку завжди починають представники групи, що виступає “проти резолюції”. Процедура її проведення аналогічна процедурі проведення I етапу.

Учасники дискусії на цьому етапі викладають причини, за якими вони займають ту чи іншу позицію по визначенню до резолюції. Ведучий (головуючий) може записати на дошці ці причини. Учасники дискусії можуть відповісти на питання, що стосуються причин, але не доводити свою правоту.

Всі повинні вказати на ті аргументи, які не дивлячись на те, що не відповідають їх поглядам, примусили задуматися або звучали особливо переконливо.

В кінці дебатів учасники дискусії повинні оцінити наслідки реалізації позиції супротивника. При цьому, можливо, треба буде оцінити діючий закон або політику, що проводиться.

3. Основні ступені піраміди Грема

1. Прямі образи

Приклад: «Ти кінчений ідіот!»

Мета використання: провокація емоцій.

Коли людина ображає вас, замість того щоб приводити аргумент на користь своєї точки зору, це означає, що його мета - викликати у вас відповідні емоції. У нього немає доказів правоти відповідного питання, і тепер він намагається затягнути в пучину нерозуміння і вас.

Обговорювати стратегії поведінки в цьому випадку немає сенсу. Просто усіма силами уникайте попадання в подібну суперечку.

2. Перехід на особистості

Приклад: «Тільки така селючка, як ти, буде приводити подібні аргументи».

Мета використання: зміна теми.

Люди на другому ступені піраміди в суперечках звертаються до індивідуальних особливостей того, з ким сперечаються: його соціальному статусу, статі, зовнішнім виглядом і так далі. На жаль, такий спосіб ведення діалогу став особливо небезпечний з появою соціальних мереж, де легко знайти інформацію про співрозмовника і зробити його об'єктом обговорення.

Причина переходу на особистості схожа з попереднім пунктом. У людини немає інших аргументів, і він намагається перевести тему в інше русло, вказуючи на ваші особливості як на недоліки. Досвідчені оратори просто визнають недосконалість своєї особистості і продовжують діалог, не даючи себе заплутати.

Однак починаючому сперечальнику краще відразу припинити розмову і залишити суперника наодинці з його словами.

3. Претензії до тону діалогу

Приклад: «Не підвищуйте на мене голос! Так як ви зі мною розмовляєте!»

Мета використання: спроба закінчити суперечку, щоб не програти.

Під претензією до тону розуміється пильну увагу до того, як ви говорите або пишете, вашої термінології і оборотами мови. А так як це сприйняття суб'єктивно, продовжувати діалог з такою людиною буде складно. На що вона, власне, і розраховує.

Цей прийом говорить про те, що людину загнали в кут, але визнавати свою неправоту вона не хоче. На відміну від двох попередніх ступенів, на цій у вас є шанс виграти суперечку або, як мінімум, звести її до компромісу. Для цього прийміть суб'єктивні претензії і послідовно викладіть свої аргументи.

Перед лицем фактів опонентові буде нікуди бігти.

4. Сперечання

Приклад: «Ну що за маячня? Ти взагалі нічого не зрозумів! І що далі?”

Мета використання: спроба закінчити суперечку на нічиєю.

До стратегії сперечання вдаються ті, хто розуміє, що їх битва вже програна, але якщо вони заплутають опонента, то можна буде запропонувати нічию.

Для цього вони використовують порожні аргументи, які взагалі можуть не відноситися до теми бесіди. Ваші аргументи вони просто ігнорують. Для опису такої ситуації підходить відома фраза - «розмова глухого з німим».

Якщо ви хочете виграти суперечку на етапі початковому етапі, регулярно повертайтеся до теми обговорення і схиляйте опонента аргументувати свої висновки.

5. Контраргумент

Приклад: «А моя мама (начальник, друг, відомий актор) стверджує зовсім інше! Я все робив не так, як ти кажеш, і у мене вийшло!»

Мета використання: спроба конструктивного діалогу.

Використання контраргументів - перша ознака того, що ваш співрозмовник хоче домовитися. Проблема полягає в тому, що люди часто не беруть до уваги погляди та досвід співрозмовника.

Людина отримує позитивний результат в одній ситуації і приймає це за еталон. Тільки може виявитися, що в цьому обговоренні його досвід непридатний.

Головне правило, коли справа доходить до контраргументів, - дати людині виговоритися. По-перше, в його словах може бути зерно істини. По-друге, так ви налагодите з ним контакт і зможете донести свої ідеї.

6. Спростування по суті

Приклад: «Ви говорите, що це x, а це y. І ось чому … »

Мета використання: пошук істини, обмін знаннями та досвідом.

Головна відмінність від стратегії контраргументів - в тому, що тут ви зі співрозмовником на одній хвилі. Аргументи, які ви обидва приводите, відносяться до однієї теми, і через них ви взаємно збагачуєте знання один одного.

Якщо ви використовуєте спростування по суті, не бійтеся визнавати, що згодні з окремими аргументами співрозмовника. Він обов'язково вчинить так само, якщо на обличчя всі ознаки здорової дискусії. В результаті такого діалогу ви також можете залишитися при своїй думці. При цьому ви обидва будете почуті і дізнаєтеся щось нове про предмет обговорення.

7. Спростування в чистому вигляді

Приклад: «Ось факти, які доводять протилежне».

Мета використання: об'єктивний доказ.

Тільки не подумайте, що доказ має на увазі кидання фактами в обличчя. Ті, хто використовують стратегію останнього ступеня піраміди Грема, не просто наводять факти в якості аргумента. Такому діалогу притаманні три риси.

По-перше, співрозмовники ставляться один до одного з повагою, даючи висловити свою точку зору.

По-друге, кожен висуває аргументи не в лоб, а послідовно, щоб вони не виглядали звинуваченням в дурості.

По-третє, вони щиро зацікавлені в пошуку об'єктивної істини і тому вдячні за спілкування, навіть якщо виявилися не праві.

До таких дискусій потрібно прагнути, а для цього - працювати як над аргументацією, так і над культурою спілкування.

Перемогти в суперечці - не означає розгромити або принизити опонента. Перемогти - значить збагатитися через розуміння точки зору іншої людини.

Обговорюючи будь-яке питання, прагніть говорити про питання, а не про особистості, з якою ви його обговорюєте. Цього простого правила вже вистачить, щоб поліпшити якість дискусії.



Висновок

В нашому житті ми сперечатимемось ще не раз, тому ми повинні були дізнатися, як це правильно робити.

Тому ми ознайомилися з основними правила проведення дискусій та їх формами. Знаємо суть і методику проведення кожної форми. Зможемо відтворити це в подальшому житті.

Також ми тепер знаємо, як отримати користь із будь-якої суперечки, та, можливо перемогти в ній.

Отже, на мою думку, цей реферат є дуже корисним для будь-якої людини, яка хоче чогось досягти в житті.



Список використаної літератури

дискусія мовлення обговорення

1. Томан Іржі. Мистецтво говорити. - Київ, 1998, 221 c.

2. Дейл Карнегі. Учись виступати публічно і впливати на широке коло людей. - Київ, 2000.

3. Культура ведення дебатів. - Харків, 1988.

4. Пол Грем. Есе “How to Disagree”. - Англія, 2008, 5 с.

Размещено на Allbest.ru