Творення іменників зі значенням опредметненої дії в давньорусько-українській мові ХI-ХIII ст. (суфікси – и~, – ь~)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Творення іменників зі значенням опредметненої дії в давньорусько-українській мові ХI-ХIII ст. (суфікси - и~, - ь~)

Віддієслівні іменники становлять граматичний клас іменників, «своєрідність якого полягає в поєднанні деяких елементів дієслівної семантики з категорійними значеннями іменника» (садити - сад, грюкати-грюкання) [5, с. 46].

Мовознавці приділяли значну увагу дослідженню словотвірної структури та семантики віддієслівних іменників і в діахронічному (П.І. Білоусенко, С.П. Бевзенко, Л.Л. Гумецька, І.І. Ковалик, А.Ю. Кримський, А.В. Лагутіна, А.В. Майборода, О.М. Максимець, В.В. Німчук), і в синхронічному (В.В. Виноградов, К.Г. Городенська, В.П. Олексенко) аспектах, у ракурсі окремих словотвірних типів (П.І. Білоусенко, М.П. Лесюк, В.В. Лопатін, Г.М. Ращинська), розглядали їхню семантичну та морфологічну валентність (М.О. Кравченко), структурно-семантичні розряди (М.П. Лесюк, О.М. Пелехата, Л.М. Третевич).

Помітне місце в системі девербативів давньорусько-української мови посідають іменники зі значенням опредметненої дії, що творилися за допомогою суфіксів - ьк, - ик.

Ці похідні виникли на базі суфікса - bje, успадкованого праслов'янською мовою з індоєвропейського -іїо [8, с. 86]. Цей суфікс був властивий субстантинованим прикметникам середнього роду [6, с. 188-189].

Суфікс - bje в праслов'янській мові творив назви дії і стану від первинних пасивних дієприкметників минулого часу, наприклад: *bitbje «биття» від *bitb < *biti; *vezenbje < *vezenb < *vezti «везти»; *gtbje < *gtb < *gti «захоплення» [8, с. 85]. Унаслідок подвійної мотивації (*dilanbje, *dilanb < *dilati, *bytbje, *bytb <*byti;) формант - bje зазнав лівобічного поширення. Від кожного дієприкметника творився абстрактний іменник середнього роду з - bje, - nbje, - tbje: *nac$tije < *nacgtb; *pgtije, *vbsp$tije < *pgtb < *pgti, *bytije < *bytb; *javlenije < *javlenb [7]. Дослідники стверджують, що цей словотвірний тип у праслов'янській мові характеризується необмеженою продуктивністю, тому що абстраговані форманти - tbje, - nbje розширили діапазон похідних із цим суфіксом. Вони утворювали іменники від дієслів будь - якого типу дієвідмін [8, с. 85], навіть якщо пасивні дієприкметники минулого часу не вживалися від цих дієслів [3, с. 288].

Мета статті - здійснити опис словотвірної структури та лексико-словотвірних типів девербативів на - ьк, - ик зі значенням опредметненої дії в давньоруськоукраїнській мові XI-XIII ст.

В досліджуваних джерелах зазначеного періоду похідні представлені значною кількістю лексико-словотвірних груп.

1. Найменування звукових процесів: п ітие (1073 СлРЯ XV 28) «щебетання, свист (про птахів)» та «спів» (піти); кликаник (1296 СДЯ IV 218) «крик» (кликати «кричати»); яко же бо змии страшен свистанием своимъ (XIII ДЗ 66) (свистати).

2. Утворення на позначення інтелектуальної діяльності людини: Uхыщреник (1073 Ср III 1331) «міркування, вигадування» від ихыщрыти «міркувати, вигадувати» з відтинанням дієслівного суфікса -^-; Ученик (1073 1335) «настанова»; «повчання, проповідь» (XI 1335) або «вивчення» (1118/1377 1335), «навчання» (1118/1377 1334); «веник (XI 1634) «усвідомлювання, пояснення» («вити «показати, звернути увагу»), пор. «вленик (XI 1635) «з'явлення» («влжтисА «з'являтися»); Цгржмленик (XI 1250) «виправлення» (иПрАмити); ив ід іник (XII 1125) «пізнання» (ив ід іти «пізнати»); UM идреник (XII 1210) «міркування» (UMидрити «наділяти мудрістю»); домышленик (1284 СДЯ III 52) «домислювання» від домышлжти з відтинанням - а-; вънжтик (XIII СДЯ II 196) «засвоєння, сприйняття (вънжти).

3. Віддієслівні іменники, що вказують на комунікативну діяльність людини: ЬКореник (1096 Ср III 1181) «докір» від икорити; хваленик (1096 1363) «похвала»; глаголание (XI СлРЯ IV 25) «говоріння» (глаголати); моление (XI IX 243) «моління» (молити); прошение (XI XXI 10) «просьба, мольба» (просити); и» шненик (1263 Ср III 1350) «роз'яснення» (и» шн «ти); изреченик (1284 СДЯ IV 89) «вимовляння» (изрековати, изречи); вопрошание (XIII СлРЯ III 27) «розпитування, прохання» (вопрошати);… начнемъ бити в сребреныя арганы во извістие мудрости (XIII ДЗ 53) «оповіщення, повідомлення (дзвоном) (изв істити «повідомити»).

4. Девербативи є назвами обрядів, звичаїв, традицій: иМъвеник (1056-1057 Ср III 1213) «обряд обмивання ніг» від Цмъвети; Шевіщеник (1097 1227) «заручини» (иневістити «призначити в наречені»); «ко извца на заколень к (1118/1377 ПВЛ 101) «заколювання» (заколоти); по крщньи же приведе црцу на браченьє (1118/1377 111) «шлюб, одруження» (брачити) та «обряд хрещення» (крещати); обрізаньє оудовъ (1118/1377 85) «обряд обрізання»; не възвратАшетсА в црквъ до w(m) nіть» (1118/1377 190) «обряд відспівування» (ш(т) п іти); святаа Елена крестъ поставила кипарисенъ велик на прогнание бісомъ (XII XД 30); жьреник (1280 СДЯ III 1273) «жертвопринесення» від жрети «здійснювати жертвопринесення»; вълхвованик (1284 II 164) «чаклування, гадання» (вълхвовати); вълшвленик (1284 166) «чаклування, гадання» (вълшвити «чаклувати»); освжщени к (1285-1291 VI 159) «пожертвування» (освАтити «пожертвувати»); да развергу въ притчах гадания моя (XIII ДЗ 53) від гадати; да не буди рука твоя согбена на подание убогим і (XIII 56).

5. Утворення на позначення фізіологічних і психологічних процесів: вкушение (1074 СлРЯ II 205) «харчування» від вкушати «приймати їжу»; мочение (1074 IX 281) «сечеспускання» (мочити «спускати сечу»); с ідание (1076 XXIV 19) «процес сидіння» (сідати); л ігание (XI VIII 187) «лежання» (л ігати); состар іние (състар іние) (XI XXVI 214) «старіння» (состаріти); глядатие (XI-XII IV 40) «споглядання» (глядати); плевание (пльвание, - ье) (XII XV 81) «випорскування слини, харкотиння» (плевати); взирание (XII-XIII II 152) «споглядання» (взирати); дыхание (XII-XIII IV 396) «дихання» (дыхати); зр іние (зьр іние) (XII-XIII VI 63) «дивитися на що-небудь» (зр іти); питание(-ье) (XII-XIII XV 58) «харчування» (питати); мжение (мьжение) (1263 IX 145) «мруження» (мжити «мружитися від яскравого світла»);… да тя славит вся страна и всяко дыхание человіче (XIII ДЗ 7).

6. Девербативи, що позначають процеси, пов'язані зі сферою трудової та професійної діяльності людини: храненик (1073 Ср III 1399) «нагляд»; «охорона» (XI) чи «дотримання» (XII) (хранити); насіаник (1074 СДЯ V 206) «сіяння, сівба» (насіати); Up ізаник (1097 Ср III 1260) «відсікання» (ир ізати); чьрпаник (1097 1567) «черпання» (черпати); игасеник (XI 263) «гасіння» (игасити); чьрвленик (XI 1556) «фарбування» (пор. червлень, червити); играник (XII СДЯ III 443) «гра, забава» (играти); изпьраник (XII IV 87) «прання» (изпьрати); кованик (XII 231) «кування» (ковати); и ти людие стоятъ и ждуть отврьзениа дверий церковних (XII XД 108) «відчинення» (отврьзати, отверзати, отверзати «відчиняти»); поклонение до земле (XII ПВИ 200) «поклоніння» (поклонити); плетеник «плетіння» (^XII СДЯ VI 425) (плести «плести»); ловленик (XII/XIII IV 422) «полювання» (ловити); м ішеник (XII/XIII V 113) «замішування» (м ісити).

7. Опрацьовані джерела реєструють значну кількість розглядуваних іменників на позначення переміщення, пересування: пос іщеник(-ье) (1076 СлРЯ XVII 165) «відвідування» (посітити «відвідати»); а от Аврама до исхожень Моисієва (1118/1377 ПВЛ 18) від исхожати «виходити»; звіздноє хоженьє (1118/1377 94) «путь» (ходити «рухатися»); блоуженик (XII СДЯ I 239) «мандрування» чи «помилка», «розпуста» (блудити «мандрувати», «помилятися»); възитик (XII СДЯ II 66) «сходіння» (възити «сходити»); л ітание (XII СлРЯ VIII 216) «пересування в повітрі» (л ітати «літати»).

8. Назви морально-етичних понять і відносин: пращание (1073 СлРЯ XVIII 141) «прощання, вибачення» (пращати «прощати, вибачати»); погоубленик (1096 СДЯ VI 499) «знищування» походить від погоубити «знищувати»; досажение въменисте лица ею мое поклонение до земле (XII ПВИ 200) «ображання, паплюження» від досадити «ображати, паплюжити»; отместие творя дияволу (XII Беседа 142) «помста» (отместити (отм істити) «помститися»); отъиманик (XII СДЯ VI 237) «забирання» (отъимати «забирати силою»; порабощеник (XII VII 211) «підкорення» пор. поработити, порабощенъ «підкорити»; Шичиженик (1200 Ср1229) «приниження» від иничижити.

Отже, у словниковому складі давньоруськоукраїнської мови XI-XIII ст. активно вживалися віддієслівні іменники на - ик, - ьк зі значенням опредметненої дії. Ці форманти були досить продуктивними. За структурними ознаками девербативи словотвірного типу на - tbje, - nbje утворили багату й складну систему лексико-словотвірних груп, активно збільшувалася протягом усього періоду розвитку української мови.

Література

девербатив іменник віддієслівний давньоруський

1. Білоусенко П.І. Питання словотвірної потенції і реалізації формантів (на матеріалі суфіксів - ик та - ство) / П.І. Білоусенко // Нова філологія. - 2000. - №1 (9). - С. 135155.

2. Винокур Т.Г. О семантике отглагольных существительных на - ние, - тие в древнерусском языке / Т.Г. Винокур // Исследования по словообразованию и лексикологии древнерусского языка. - М.: Наука, 1969. - С. 3-28.

3. Мейе А. Общеславянский язык / А. Мейе. - М.: Изд-во вост. л-ры, 1951. - 491 с.

4. Нариси з історії українського словотворення (іменникові конфікси) / Петро Іванович Білоусенко, Ірина Опанасівна Іншакова, Ксенія Анатоліївна Качайло [та ін.]. - Запоріжжя-Кривий Ріг: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2010. - 480 с.

5. Плющ М.Я. Граматика української мови: у 2 ч. / М.Я. Плющ. - Ч. 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. - К.: Вища школа, 2005. - 286 с.

6. Brugmann K. Grundriss der vergleichenden der indogermanischen Sprachen. - B. II. T. 1. - Strassburg, 1906. - S. 188-189.

7. Vondrak W. Vergleichend slavische Grammatik. - Gottingen, 1924. - XVIII. - 724 s.

8. Slawski F. Zarys slowotworstwa praslowian'skiego // Slownik praslowian'ski. - Wroclaw. Warszawa. Krakow. Gdan'sk. - T. 1-3. - 1974-1979.

Размещено на Allbest.ru