Функціонування обставинних прислівників у середньонаддніпрянських говірках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціонування обставинних прислівників у середньонаддніпрянських говірках

Г.І. Мартинова

У статті репрезентовано прислівник як лексико-граматичний клас слів у діалектних текстах із середньонаддніпрянських говірок, проаналізовано обставинні прислівники різних семантико-синтаксичних груп і підгруп, виявлено специфіку їхнього функціонування в різних формально-синтаксичних позиціях і використання окремих обставинних прислівників у значенні інших розрядів.

Ключові слова: середньонаддніпрянський діалект, діалектний текст, зональність, прислівник, лексико-граматичний клас слів, обставинні прислівники місця, напрямку, часу, причини, мети.

А. И. Мартынова

В статье представлено наречие как лексико-грамматический класс слов в диалектных текстах с среднеподнепровских говоров, проанализированы обстоятельственные наречия разных семантико-синтаксических групп и подгрупп, выявлена специфика их функционирования в различных формально-синтаксических позициях и использование отдельных обстоятельственных наречий в смысле других разрядов.

Ключевые слова: среднеподнепровский диалект, диалектный текст, зональность, наречие, лексико-грамматический класс слов, обстоятельственные наречия места, направления, времени, причины, цели.

А. I. Martynova

Functioning of adverbial modifies in the Mid Upper Dnieper patios

The article regards the adverb as a lexical-grammatical class of words in dialectal texts of the Mid Upper Dnieper dialects. Also the paper analyzes the adverb belonging to the various semantic-syntactic groups and subgroups, and reveals the peculiarities of its functioning in different formal syntactic positions, as well as usage of some modifying adverbs in the meaning of the subclasses.

Key words: Mid Upper Dnieper patios, text in patios, zone division, adverb, lexical-grammatical class of words, adverbial modifiers ofplace, direction, time, cause, purpose.

Постановка проблеми

В останні десятиліття відчутна активізація досліджень української діалектної мови: з'явилося чимало праць, присвячених системному вивченню фонетики, фонології, лексичного та фразеологічного складу говірок. Меншу увагу приділено аналізу одиниць морфологічного рівня, їх складу, ієрархії та функціонуванню в діалектах. З огляду на це докладний опис різних частин мови, як центру граматичної системи говірок, так і її периферії, є актуальним, зокрема й щодо поглиблення виробленої в останні роки методики аналізу діалектного фактажу, вилученого зі зв'язних текстів.

Аналіз останніх досліджень і визначення раніше не досліджених частин проблеми

прислівник лексичний граматичний діалектний

Прислівникова лексика української діалектної мови донині малодосліджена, зокрема їй присвячені спеціальні статті В. В. Німчука [8; 9], Т. М. Розумик [10], О. Т. Захарків [7], у яких звернено увагу на словотвір, семантику та функціонування прислівників у закарпатських і бойківських говірках. Н. П. Прилипко здійснила першу спробу характеристики темпоральних прислівників діалектів української мови загалом за матеріалами окремих праць і лексикографічних джерел [12], а також описала структуру й генезу прислівників говірок Чорнобильської зони [11]. У першому томі АУМ прислівники представлено на шести картах, причому лише дві з них лексичні [1, к. 86, 267, 268, 306, 307, 344].

Новим поштовхом для пожвавленім студій над прислівниковою лексикою стала поява діалектних фонотек і текстотек, що уможливило вивчення функціонування, семантико- синтаксичних особливостей частин мови, частотності їх використання в мовленні. Так, М. С. Делюсго проаналізувала текстову реалізацію прислівників різного походження, специфіку їхньої семантики й ступенювання в степовій говірці Наддунав'я, відзначивши, що в мовленні вони посідають напівпериферійне місце (7,3% від усіх частин мови) [6, с. 10-12]. Прислівники в морфологічній системі перехідної говірки гуцульсько-покутського типу с. Баня- Березів Косівського р-ну Івано-Франківської обл. засвідчила О. В. Вінтоняк [2, с. 11]. Про семантичні групи прислівників середньонаддніпрянсько-сгепового порубіжжя й особливості їхнього функціонування в діалектних текстах йшлося в доповіді Т. В. Щербини, виголошеній на Міжнародній конференції „Традиції та новаторство в сучасних діалектологічних студіях” (Львів, 4--5 жовтім 2012 р.). Однак прислівники середньонаддніпрянських говірок ще не були об'єктом ґрунтовного аналізу за матеріалами зв'язних текстів, що й зумовлює актуальність дослідження. Зважаючи на обсяг статті, обмежимося характеристикою обставинних прислівників, що становлять ядро цієї частини мови.

Мета статті - репрезентувати прислівник як лексико-граматичний клас слів у діалектних текстах із середньонаддніпрянських говірок, проаналізувати обставинні прислівники різних семантико-синтаксичних груп і підгруп, виявити специфіку їхнього функціонування в різних формально-синтаксичних позиціях.

Підґрунтям дослідження стали діалектні тексти, записані в середньонаддніпрянських говірках упродовж 1993-2013 рр. і преставлені в збірниках (ГПК, ГЗП, ГЧ) та у вигляді електронної фонотеки на компакт-дисках. Це дає змогу репрезентувати нову в сучасній діалектології методику вивчення прислівників у зв'язному діалектному мовленні. Зважаючи на зональність середньонаддніпрянського діалекту, використовуємо тексти, що репрезентують говірки різного типу.

Виклад основного матеріалу дослідження

Як відомо, прислівники - це периферійна самостійна частина мови, що сформувалася шляхом транспозиції іменників, прикметників, займенників, числівників і дієслів унаслідок виконання ними обставинної функції. Дослідники вважають, що лексичне значення цього лексико-граматичного класу слів синтаксично зумовлене категорійною семантикою інших лексико-семантичних розрядів, у структурі речення він функціонує в позиції детермінанта і в придієслівній позиції другорядного члена речення; поєднується з опорним словом зв'язком прилягання; для нього характерна морфологічна безкатегорійність і незмінність [4, с. 153-156, 185; 5, с. 298-300; 3, с. 18-21].

Аналіз діалектних текстів показує, що прислівник перебуває на периферії морфологічної системи досліджуваного говору, зокрема у зв'язному тексті, де в середньому понад 2300 слів, налічуємо тільки 92 прислівники (із 100 морфологічних одиниць 7-12 прислівників, тобто 7-12 %), причому оскільки в текстах переважають розповіді про життя, різні трудові процеси, то часто інформанти повторюють первинні прислівники т(}<) '/, так, ()так, с'у'ди, oc'ydSeo, тут, тутово, там: Косили ' косами / вйа'зали () 'id чата сно пи / nScm и в 'копи / поскніоал и в 'копи /а mSd'i вонзил и nuSводами у сітіги / к'л ал и стоги / а mSd'i еже ж мол <)тил а мол <)тарка / Souii с'н'іп / Smai< наксі'чаііе / а mSd'i із 'того ж 'в із 'ме скрутит ' пеире" весл о /і іііаже /і о()киі)аііе!\і /од/аі даним на бо'ки /а mSd'i'носимо корсар'і і віїсїшл іині 7 (Дв); Так буіл О // а c'yidu Seep'і oyii и в 'хату / і dye тутово Souii Стол ик cm Sitae / тут та1 ке / то хл'іб там скл адал и / і mSd'i та^ко І/ ава / і та^ко S ава/ нагірот 'аз 'і / а ос 'уди'во SmaK піл в основаному / а бу'л о п іч і Spun ічок / пл її1 та так выступал а тут (Кн) та ін. Серед засвідчених у діалектних текстах відзайменникові похідні (ту'ди, myS)oiiy, с'у)ди, с'Удойу, ку)()и, ку)да, ку)()оііу, де, omymSeo, піутички,

^ ту тичка, S тамичка, ос 'у)ди, ос 'уди'во, ос 'ydSeo, Smym, оту'то, omymSeo, з'в ідт 'і,

'пот'ім, по'том, то(и}д'і, так, ота!ко, отако'го, ус 'ак, в'с'ако, йак'небуд', 'нашчо, чом тощо) та одиниці, утворені від номінативних частин мови: іменника ізнизу, )верху, в'гор і, додому, 'дома, гуртом, кружалками, кругом, 'замуж, на'зад, 'в:ечер, 'вечором, з'імойу, S 'ітом, вис'нойу, 'навхрист), прикметника (Глибоко, з'мал очку, S деко, ско'рен 'ко, знов, ]'надзеил ин'), числівників (вос Ім 'ороч коііу, 'надвойе, наба'гац'ко), дієслів (uaS битки, Упомку, ход 'а). Здебільшого прислівники поєднуються з дієсловами, виражаючи значення ознаки іншої динамічної ознаки: Ходили хризині ті cam' / по Seep'ах / по ^ вікнах / і на поспіроііках / крУгом (Кн); Та 'т'іки Smau "а 'вечором / 'думайу / піду mSd'i до 'нейі спат ' (Зл); рідше прикметниками чи іншими прислівниками, позначаючи кількісну характеристику статичної ознаки: Набагац'ко eeceS'iiue буіло // пніго шо mSd'i л'Удей же буіло багато (Кл); Йаіігио 'силно травйсіне /нікотине / шо зел ене / к\і ал it в пілотки (Кн). Слова цього лексико-граматичного розряду виконують формально- да 'будимо жит ' о'тамичка (Зл); Це ко'ли там йа'кий братик / шо т'рошки 'випиут / а дйан 'іх не бу'ло (Кл); А вже п іди 'іше дтал и роскошен 'іиіе жит ' (Кн); Чолс)в ік стдйіт ' відмінкові прислівники (ден ' при ден ', один на о дин, по здказу, вс 'Аго 'нове 'ого, на хо'ду, з \() 'іда драд 'іда).

У посібниках для вищої школи прислівники класифікують за семантико- синтаксичними відношеннями здебільшого на два розряди: обставинні (місця, часу, причини, мети) й означальні (якісно-означальні, кількісно-означальні чи міри і ступеня, способу дії), тоді як в академічних граматиках ще вирізняють модальні й предикативні прислівники [13, с. 432-444; 5, с. 302-308; 3, с. 68-81]. А. В. Висоцький, спираючись на напрацювання функціональної граматики української мови, поглибив і удокладнив класифікацію прислівників: виділив ядерний і периферійні розряди прислівників, увиразнив семантичні відтінки кожної групи й підгрупи [Вис, с. 32-68].

Ядерним семантико-синтаксичним розрядом прислівників у діалектних текстах, як і в сучасній літературній мові, є обставинні, серед яких найчастотніші прислівники місця й напрямку та часу. Специфіка розповідного тексту, у якому необхідно повідомити, де й коли відбувалися події, зумовлена особливостями пізнавальної діяльності людини, яка, структуруючи дійсність, пов'язує її об'єкти з простором і часом: А \і:ечер вит'дгайим і йдимо прат ' на спкі'вок / вибуваним / a mo d 'і до дому приносимо (Нх); ''Тамичка иі'кол а / тдд'і в ін ски'дайиц':а отутдво / дтут пиреидйазуйщ':а / де дц'і ''рожки / дтут вдно пиридйазуйиц ':а мотудком / шоб вдно ни запуталос 'а / дтут зн 'імайпц ':а на о'ц 'ому ж переч ку (Пд).

Прислівники місця й напрямку слугують для вираження просторових семантико- синтаксичних відношень, зокрема серед них розрізняємо сім семантичних підгруп залежно від способу визначення локалізації дії чи стану:

прислівники, що визначають власне місце (дома, 'замужем, дам Чж'.у, ''дол'і, по су'с'ідс'к ій): С'надра мдйа / буд'а там у Здмул'івц'і / 'замужем (Уст); А / так вдна тдд 'і ше ни дам 1ж':у буда (Бгд); ''Бат 'ка ''дома ндмА (Дв); І ви ''будите ''дома / і йа (Лн); Йа ''дома ждву / бо кдму йа ''нужна (Гн); І ми дце 'дол'і вс'і епдмо (Дрз); Там по су'с 'іде 'к ій б){ч а ''Мархва (Уст);

прислівники, що визначають місце за розташуванням відносно вертикальної осі (іниіу, вндзу, ундзу, дверху, із''верху, вгдр і): А тдд'і те вже ж полон}по дтелимо на стидку / так трдвичка і верху / шчоб ниглибоко б^л о (Нх); Ч(опи кдзал и / і верху ''шапку і вдно диаду довше (Пгр); А гуздр'і дтак крудом / крудом / кругом 'тамичка, ётамичка): 'Йакоби ж её ни жёл и ж ^р'адом (Дрз); Йа на оён Чй гёр Ч жила / а в Чн на ёруг Чй жив /^р'адом ноги'ти (См); А вёно пёр Чене / бо корови ётупн 'ами тут походили (Кл); Дак ёто йа )найу / шо 'кол о дверей вверху тёка пёл щ 'а / оцё отутёво дириёйана / ну 'наче 'доска (Кн); ТёдЧ в ін (п івм іток) скёдайицЧа отутёво / ётут пиреиёйазуйщ Ча / де ёц Ч дрожки / ётут вёно пириёйазуйиц Ча мотузком / шоб вёно ни запуталос 'а /on Дто зн 'імайиц Ча на ёц 'ому ж не1 реч ку (Пд); Так вёна уз 'ёл а да заёрал "а міі'не сДди / ''каже 'будите 'луч:и ''тутички, ЧЧнще с хоОе ётам (Дрз); Так йа б /''каже / ''ту тичка жив / а йа ііаіби бул "а і скёзал а / прийі'жиай да 'будимо жит ' ётамичка (Зл); у говірках південної зони середньонаддніпрянських говірок засвідчено варіант отуто'го: Йкажимо йаиічик / та отутёго дир'жат ' йёго ёц Ч криж Чёнщ Ч (Пгр);

прислівники, що характеризують місце відносно певного закритого простору (наёеор 7, всёрединЧ): Позастёл'айим у ха'тах скр'із' / ше і наёеор Ч кру'гом бу'ло (Дрз); До npiiiiiOuut у степ / а начёна ''т Чки ролик)'н 'ац Ча наёеор Ч (Лп); В зигёл Ч ко'пайщ Ча і ни вёл ожине во'но всё редин Ч тим / ''каменДм (Грб);

займенникові прислівники, які вказують на місце, його нечітку окресленість або всезагальність локалізації (де, н 'іде, н 'йде, її Чгде, десь): Де ви '<) Чточки бу'л и / ёажут ' до нас (Дрз); А тёпер /мёйа дётино /мён Ч н Чёто ни пёможе /н'іде н 'і'чого (Гн); Та ше ж і в рёбот Ч дурна / ни прогу'л 'айу ж н 'іде (Пгр); Н'ііде н 'і чого / н Ч Чрогие 'іі нёма / н 'і} де н 'і чого нёмайе (Лн); А ёвойе д 'ітей хёдил и в in'колу / то / шчо 'я Чгде жит ' / то тре сгёрошцЧа (ВБ); Ну другий раз ни всё іну йа заёти з 'дому / і dec' захёвацЧа // йак мёне вже впйат ' поёмал и і повиёл и (Вл);

узагальнювальні відзайменникові прислівники із семантикою поширення дії або стану в усіх місцях (скр Чз ', кругом): Хёдил и хрін}ти пёсат ' / по deep 'ах / по ё ікнах / і на поспіройках /кругом (Кн); А 'хата бу'ла на бо'лот Ч / і скр'із' тёк і ''дирки (Дрз); То вже поро'бив тёк і ё ави од двёрей кругом / аж на п Чч отДои скр 'із ' (Мус).

Серед прислівників зі значенням напрямку дії вирізняють чотири підгрупи:

прислівники, що визначають власне напрямок (де)дому, 'зам іж, 'замуж, нат/рес), всирёдину, в:ерх, дёдолу, нёзад, над''в ір): Вибёвайим / а тёдЧ дёдому прёносимо (Нх); I тёд Ч дёдому еже ж бирали тёке жиел 'linen 'ке буёо пёсуда (Кл); Йа пЧгёла сё б і ёамЧж (Дрз); Ну на ''Мархву ''кажут' / йак ёийде вёна ''замуж- / дак не1 ]'будеим брат ' (Дв); Йа ёт Ч ё 'енти та все чисто папи ред с '}ё)и забирал а / і за тёми сёбаками / йак ''ухну (СП); У с'т Чжёи / і скл ёдал и так / шоб колоёки всирёдину (Уст); Ну шос ' её но там станёвилос 'а/ а в:ерх в ёту каёлуч ку / ёто шоб вёна диржалас 'а (Пд); Ну йак уклее з 'імойу / то ё ушч 'am ' дёдол у (Лп); До год с ''к Чки жёл и / і вир'нул ис 'а нёзад у свёйе кубё о (Дв); Вёв Чшуйут ' наёв Чр на мёроз / вёно вимеирёайе (Лп);

прислівники, що встановлюють вихідний пункт руху (Д^тудова, ётудова, з ёц 'удова, 'с 'удова, ёц 'удова, зё ідт Ч, ёв ідти, зв Чдтёл 'а, зв ЧдДс Чл ', ёнизу): 'Вийшла Дати Дтудова / поздёровкалас ' (Тш); Мати ''йіздила у 'Кийів і ёрала дётину / свёйе одёучеи / ёаче привозе дитину ётудова (Лн); В і ночок отёко бу'л о з ёц 'удова плётеш і с 'удова / плёл и і ёц 'удова (Бобр); Т''реба вс'у жроёбит ' /шоб ёит 'агти ёв ЧдтЧмед (Кн); Дже нас ёв Чдти увол ётл и (Дрз); Воёо кёпит ' / аж ё Чна еиёкакуйе зв Чдтёл 'а (Дрз); Прёвоз 'am ' зв Чдуё'т ' до ''церкви та ёв am 'am ' (Уст); А тёд Ч ёнизу Чрочку ''вир Чжут ' і то і бёрут ' по кусочку (Нх);

прислівники, що передають траєкторію руху (кру'гом, кДдойу, с'Ддойу, тДдойу, ''низом, ёоройу): ''НожницЧ 'держит' і вёно так кругом / кругом / кругом / кругом і сн))йец Ча аж до верёа (Пд); Кудойу ж её ни 'и Чдут ''низом чи 'городу (Пщ); Тёк і мёшини бу'л А / шо мол ётил и / с'у'дойу сёл ома вёходит' / а тДдойу ''зерно вёходит' (Лтв); Не1 ре мол ёдий за носовёчок /і ни тДдойу ж зёходит ' /ас'Ддойу зёходит ' (Хц);

займенникові прислівники, що вказують на напрямок за віддаленням від просторового орієнтира чи відсутність місця, куди можна піти, дітись, відправити кого- небудь, що-небудь (пгу'ди, тудёво, туОа, сДди, с'Дда, ос'ёди, ос'удёво, н'і'куди): ''Йіздили і продёвал и ёл ечики / і ёто куёл'али і молоко туди ц'і'дил'й; Тёкий чёмалий на шонОбуд ' / шоб ту'да шос ' Оипат ' / це сОл омйаник був (БП); Гет ' 'вигнил о оту'то 'да Чл о / бо в Чн с'у^да був ''ран 'аний // Чмеин:о с'^да і с'у'да (БП); I нас це вс Чх с'у^да (Дрз); Ос 'уди1 во / де один иіпеник / мотузом ок тО<) Ч пире1 Группе там вос^м'орочкойу (Пд); Пидож'ди / н 'і куди ни йди / н Чийого ни рОби (Лн); Набирайте 'воду / і отОко / н 'і куди ни дОв Чц 'а (Пгр);

займенникові прислівники, що вказують на невідомий або чітко не визначений напрямок руху {ку'дис', ку'да, dec'): Йак наліґт Чл u н 'і\меи 'к Ч сам o'л 'опт / шоб ви 'бачил и / шо там рОбил ос 'а / хто ку^да (Дрз); Шоб д'іОчата хОдили ку^дис' // це страшене (Ьг);Дес' (=кудись) йійі'визвали /шо іи іи ни бу'ло 'наче в с Чл Орад Ч (Тш).

Прислівники місця й напрямку можуть функціонувати в значенні інших розрядів, зокрема обставинний прислівник н 'і'куди може набувати значення міри і ступеня: І живемо й mu'пер уКнсе нОгодн Ч п 'І'куди (Уст), сполучаючись при цьому з прикметником; засвідчено також вживання прислівника дО переду із семантикою способу дії: Пол от'н 'ана 'кохта дО переду заст 'і'бал ас 'а / o'так (Стц).

Численною в досліджуваних текстах є також семантична група прислівників часу, які вслід за А. В. Висоцьким, класифікуємо за початком часового відліку, зокрема:

відносно пори року (зОмойу, 'л'ітом, ве/іноііу, навис'н'і, восени, ''ос'інЧу): А 'л'ітом пра'чем / а і'І'мойу дак 'ковзайут ' же / а 'л'ітом прачем / прач / вибОвайут (Зл); А 'потім уз 'сіли веисиноду 'бат 'ка (Лн); Нііма й одно'го ч аву'на / Оце аж цей / аж 'л'ітом/ 'л'ітом ка'жу / веисиноду забирал о (БП); А во'но вже так навислиЧ розта'вал о / (О); А павиан Ч v :ут ' (Іск); З'їмойу на 'л 'оду 'ковзайут ' /а 'л Чтом Ол адка та'ка ло'жиц 'а на 'тому / 'коло 'кожного го'рода 'копанка 'викопана (Дрз); То й ''разом у'же йо'го восени чи і'І'мойу гі'р'али (Скр); ''Поки мол о'тарка йо'го мол Отитиме / dec' 'осЧн':у чи ко'л и (Лц);

відносно дня (с 'о гоОи 7, 'с'од'н'а, 'завтра, на 'завтра, у'чора): І ку'ма с'ОгоднЧ идут ' (Дрз); А т'рет 'у стіл 'ал и йак'раз на ''його і вс 'о /це 'с'од'н'а хОвайут ' (Гн); Ну йа там 'шото приготовил а на 'завтра (Гн); Так 'завтра во'на ни ''п іде / бо йій нііма в ч Чм іти (Ти); До'тебе 'завтра чи в су'боту /чи в тід Чл 'у гірийдут ' (СП); А ми вже то'10 Ч ни йдОмо / ''наше одбу'л ос 'ау^чора (Он);

відносно частини доби {Одосв іта, в'ранц'і, ''утром, ''рано, у'ден ', до o'б ід, в o'б іди, пЧс'л'аОб ід, Ополудн'а, 'в:ечер, 'вечором, у} вечер Ч, з'вечора, унОчі): Це вже бу'ло встсійу Одосв Чта і див'л 'ус ' (Дрз); І тОд Ч у)же Хутром / шоб с іри/іки икОномили ж / дак лу'чини бу'ли (Кн); ЙранціЧ ''рано сОвачуііус ' в г'р адц'і (Клщ); До'дому ОранцЧ дру'гу ж о'дежу на''О Чт ' т'реба (СП); Ну ''пал 'am 'у'ранцЧ на 'новий год (Дн); УнОчЧ /ко'л не ' бу'ло у^ден ' /у'сей ку'ток сІхоОин ':а (Дрз); Ми долж'н Ч по пйат ' к in до Об Чд навйОзат ' (СП); Це ж ''рано дай ііісти / в ОбЧди дай і \і:ече“р Ч дай (Лет); А по'том у'же пЧс'л'аОбЧд / вже йак во''но гОтове / ОходщЧа ц'а вс'а Овайба (Тш); ЙОго пЧдчОн'айиш там 0 полуди 'а (Трд); А 'в:ечер вит'Огайим і іи)е"[\іо прат' на стОвок / вибОвайим (Лп); Та 'да Чки стал "а 'вечором / ''думайу / п Оду тОд Ч до ''нейі спот ' (Зл); А т'і ж ж іОки йак ідут ' / Оце уОіече'рЧ дОдому (Лн); Звечора 'с'ійу му)ку (Дрз); Ми унОчЧ пол'Огал й спот' / кОл'й прОход 'am ' (Нх); Одно пл am ':а стОре дОл а йім двОйур Чдна систОра та Ото 'виперут ''ноч Чу та на 'комин Ч 'висушат ' (Нз); у південній зоні середньонаддніпрянських говірок фіксуємо варіанти 'ночу та ''ноч у без подовження й відсутністю / наявністю м'якшення шиплячого приголосного: В ін вит'л Чкарим / ден ' при дн Ч на рОбот Ч ден ' і'ночу (Пгр); / так нас три 'рази прОходил и 'ноч 'у / забОрали в нас вОни це кОрову (Лб);

у контексті вічності {з'роду, з'в Чку, вс 'іОда, всигда, вс Ч'да, ус 'Ода, із преижде''в іку, з ''д'іда Орад'іда): І сОдит' до ПоОрови // іроду бу'л о стОри 'л'уди ''кажут ' (Дв); Це ж чолОв ік мОн Ч іроду ни дас 'да ' (Трд); Чи в'тебе шо йе / чи / ''можи / тОб і чим допомогти / іроду й ів Чку н 'іОто ни стітав / а рОбила йак кат (Клщ); вОно всЧІда остаОл 'айиц ':а (Трд); Йак мгін Ч ни йе / шоб порОс 'а закОл от ' і ок РозОву /й од Йасц Ч / шоб у ''мени бу'л о всиіда Ов іже / всиіда бу'л о (СП); А тут Один тОвариш м ій/такми вс Ода з ним Олач им (Трд); До поОружки хОдил 'а ночу'ват 'усЧІда (Зл); Ни iuaity / дитино / ни 'знайу / із пре".неделе Чку во*но made / із npe".mdcie Чку / і бат ки наш і буіли /то буіло та1 ке /тсіка deaiioa (Мл); ... сіле ж d 'уди /йак 'кажут ' із 'д'іда іірадЧда eodo пиридаЧіец ':а з ііровйу // і d 'уди по xdmax мсілилис 'а / чи ссім і а)б і (Вр);

щодо етапів людського життя (змалку, і мал Очку, імен ичку): Бо і мій очку йа uodo поучал а подбит' (Дв); $ малку / шо ж / бо [...] у ссім и год пішов у иікол у (Хд); Змалку шче носили веп чер 'у до свсійіх (Грн);

щодо регулярно повторюваного періоду (шчо'году, шчосуіботи, шчогійатниц'І): На гн 'isdo в o'на на те dime 'м істо в o'на шчіігоду прил 'ітайе (Іск); Ну тсіс) 'і / йак due ж м ін 'ал и муіку /то це вс 'idda 6yd о шчоїійатпиц Ч / шчосуіботи тічу / пнііл а / о-о / йа ше питіл а хл 'іб (Грб);

відносні інших дій (пніпер, mdnep, dom 'ім, і/отім, по'том, /тії) 'і, /тії) 'і, Транше, рсін'іше, Аранче, yndped, і ралу, dapa3, міра, ddn'ipy, \)ос 7, deiieoc), doc'л'і, наприко/іц 'і): А це mdnep позсісовували в т 'і кри ниц 'і (Дв); Тііпер прийиіл и ми с)сіс)ому (Дрз); А dom Чм у'же ко па / по ш ісдііс 'am cdon Чв / ну а піііпом у'же в стяжок (Кн); A domiM уз'сіли ee 'dnoi/y dam'm (Лн); Віібііваішм / а пкід Ч додому привносимо (Нх); То mud) Ч dam 'ко под dn 'агував / 'каже / шоб ми не у таи'гу ни завігіли (Лн); Раиче ж ни буіло mdmx муізик (Тш); Йак обіверниц ':а за н Чч d ожка / 3da4um ' mu demod уліреш (Дн); Ну це заразу jadeamyiiym '/ о/ Ооговсір 'айуц ':ау мол ddom заразу (Кн); Дак 6yd "о псі пише / шо dam 'ка тімайе в нас dapiu (Зл); ІЗара др Чиічами / a mod 'і 6ydo d Чсто / йак ode d 'одн Ч спиііла йа xd'i6a (Дрз); ДііпЧру ж 'бачте одкгідайут' / шоб made мйас'це (Дрз);

'Тис 'ач a 6yd а в dem грошин /рубіл Чв / то йа ж сі це й doc4 / ни 'можу dumpu6yeam ' od Ч сто пійіс'ат рубім Чв (Іск); Ну йа росксізал а все duemo / a mod'i паприко/іц Ч ксі.жу (О); Пос'.і Ч попоігаОувами ц'і d'ied ama (Трд); також засвідчено вживання обставинного прислівника місця з часовим значенням: I d'icmuu ко / і odapuy / це ж yndped (=спочатку) / nipoxu mdm й ()pd.)/c:eii / і розвгідеш і зaвdaжueш (Трд);

відносно частотності, постійності / непостійності виконання дії {тим часом) : І у тіч і тим ''часом кііпит ' о/ір Чп / (Хдк);

відзайменникові прислівники, що вказують на час або виражають його невизначеність чи всезагальність {uod и, кол нс ', бус) 'ксіл і/, н'ікол и): Йак Ооговсірил не 'а на nod 'и вже (СП); Koduc' жи Оома ни /ірами (Дрз); ()de йак в /ніс) Чл 'у нсіс) Чну / то м/ін Ч ни dduym' буд Ч«іл и (Гн); Ни ісалсОиіі ден' жи гуім 'сіл і/ / це кіі.і 'и (= коли-небудь)у /ніс) Чл 'у та в cydomy (Крж); Йа н 'ікол и ни купуівал а (СП).

Слід зазначити, що прислівники цієї підгрупи виявляють фонетичну варіативність у різних зонах середньонаддніпрянського діалекту: варіанти domiM, mdnep, mdd'i, dapa, dod Чру функціонують переважно в правобережних північних і південних середньонаддніпрянських говірках, a dorn'm, псі том, mdd'i, mufajnep, dapas, і ралу - у говірках центральної зони пообіч Дніпра; у південній засвідчено ndmoM, ndтомичка: Hacpomoepdip Чрувал и к і но // a nd томичка / ми до вас ше пр/ійідимо (Пгр).

Обставинні прислівники причини становлять обмежену групу слів, оскільки причинові семантико-синтаксичні відношення здебільшого реалізовані прийменниково- іменниковими конструкціями: / '<) Чтки з do.iody псімерм"и Д Псімерм"и вс Ч /тіма н 'ікого / сі це од do.iody, І псімерл "и ж із do.iody б/d ганю / і damTo вмер / тсікиіі зскіровий був dam'KO d овкий / 'мати / dpaeda / так із dop'a / 'серце (О). Дослідники вважають, що категорія причини сформувалася відносно пізно й потребує використання насамперед синтаксичних конструкцій задля вичерпності передавання причинових відношень [див. докладно: 3, с. 39].

У діалектних текстах засвідчено тільки відзайменникові прислівники, що вказують на невідому причину дії або модальне значенім невідомості, незрозумілості (чом, ч о, ч ого, d ото): Чом ти ме1 не й dd/айеш миж чуЬ/си'ііі d'ydu (Дв); 'Ч'ото всі но міін'і так уіпомку (Трд); Ч ЧІго він мііне повііде / йа ни піду (СП); А ч'о eodu 'гавкайут' на нас / ч ЧІго? (СП); Ч'о ж ми ксіл не ' гуіл 'ал"и по сівас)ц 'от ' год і по бЧл 'ш/ін 'id то ж ни прііводив діітину (О); А це ж ч ЧІго йшлос ' / це ж dam 'к Чв друг (Трд); Йабл ука й dpyiu і стсіііали до 'самойі виски / вит 'сїгаішм / а воки шче добр 'іш і / а ти''пер 'ч 'ото воко ни пол укайиц 'а таке (Трд); І чос ' ти''пер сотали хот ' оке й круги і /р 'а б і/да/ ini'к іс ' воки гшїііут ' (Трд).

Прислівники мети також представлені в текстах зрідка, що зумовлено складністю цільових семантико-синтаксичних відношень, а тому їх здебільшого виражають прийменниково-відмінкові конструкції чи підрядні частини складного речення: А в ін 'каже тс!'ке й тс!'ке / 'да 'іки 'Боже сохра'н 'і / шоб н 'ікто ни знав (Вр); Ш\г іхту ''робим та шл іктуйим т'і нитки / шоб воки бук і и м'іцкен'к'і і mok'i in'1 кал и (Стр). У текстах виявлено два прислівники мети відіменникового й відприкметникового походження (пакіаміїат спе'ц 'Італію): 0''<)ин пак ккатирт ' 'Л'іда забирал а ''наша нкпамйат' // те но'вий був (Дн); Оце ж спе'ц Ча їно іроблине дл'а 'борошна / дл'а 'вис 'івок / дл 'а кроса (Нх) та здебільшого відзайменникові ('нашио, ч око, ч 'о): ''Нашчо ти к ідиш по йіх // да п к()у / ''мамо // да пркн 'іс течких гри'б і в / да йа йіх ''вивеизл а // ''нашчо вми'рат ' (Дв); (_Іце йа сскма ж /key ч 'аго (О); А ч'омкн 'і сп і шит ' (Трд).

Засвідчено також випадки, коли прислівники виражають причиново-цільові семантико- синтаксичні відношенім: Шоб ти ж мин 'і ктоііі кохти ни над 'і'вал а / шо ти кажиш г! 3X010 метою? з якої причини?) на СМЄрт'//у \мене це лей''ке ти к (Пгр); То чоко ж ти там [іаліги (Пгр).

А. В. Висоцький виокремив у сучасній українській літературній мові ще й прислівники умови та допустовості [3, с. 44--46], проте в діалектних текстах умовні та допустові семантико-синтаксичні відношення репрезентують підрядні частини складного речення, тому їх не виявлено.

Висновки

Найбільш частотними в діалектних текстах із середньонаддніпрянських говірок є прислівники місця, напрямку та часу, тоді як причинові й цільові семантико- синтаксичні відношення представлені переважно прийменниково-відмінковими конструкціями та підрядними частинами складних речень. Відзначимо також, що більшість засвідчених у діалектних текстах адвербіальних лексем із обставинною семантикою стали літературно-нормативними, підтверджуючи тим самим середньонаддніпрянську діалектну основу української літературної мови. Специфіку досліджуваних говірок виявляють архаїчні відзайменникові прислівники (с'у'да, mykkt, кукіоііу, с'у'дойу, ту'дойу, ч Ото, ти'д'і, вс'кда, по'томичка, ос'удкво, ктудова, кц'удова, н 'ікде, отуто'го), а також окремі відіменникові (замужем, веис'нойу, k /том, з /[моііу,'с'од'н'а, в o'б іди, із преижде'в іку), відприкметникові (по су'с'ідс'к ій) похідні, а також словотвірні та фонетичні варіанти прислівників, характерні для різних зон середньонаддніпрянського діалекту.

Перспективу дослідження становить репрезентація й докладний аналіз інших розрядів прислівників, засвідчених у діалектних текстах із середньонаддніпрянських говірок.

Умовні позначення говірок

Дв - Дівички, Лц - Лецьки Переяслав-Хмельницького р-ну, Дрз - Дрозди Білоцерківського р-ну, Лн - Леонівка Кагарлицького р-ну, Ос - Острів Рокитнінськогьо р-ну, Скр - Скребиші Білоцерківського р-ну, БП - Бране Поле, См - Семигори Богуславського р-ну Київської обл.;

Вл - Великоселецьке, Дн - Денисівка, Он - Онішки Оржицького р-ну, Гн - Гінці, Іск - Іскрівці, Нз - Назарівка, Трд - Тарандинці Лубенського р-ну, Лп - Глобинського р-ну, Крж - Крижанівка, Мс - Мусіївка Хорольського р-ну, О - Олексіївка, СП - Слобода-Петрівка Гребінківського р-ну, Хд - Худоліївка, Уст - Устимівка Семенівського р-ну, Полтавської обл.

Вр - Воронівка, Мл - Мліїв, Стр - Старосілля Городищенського р-ну, Грб - Гарбузин, Лет - Листвина Корсунь-Шевченківського р-ну, Лтв - Литвинець Канівського р-ну, Кн - Кононівка, Нх - Нехайки Драбівського р-ну, Бг - Богуславець, Зл - Золотоношка, Кл - Каленики, Пд - Підставки, Пщ - Піщане Золотоніського р-ну, Тш - Ташлик Смілянського р-ну, Грн - Геронимівка, Хдк - Худяки, Хц - Хацьки Черкаського р-ну, Пгр - Погорілці Чигиринського р-ну, Бгд - Богодухівка, ВБ - Велика Бурімка, Вр - Воронинці, Клщ - Кліщенці Чорнобаївського р-ну, Лб - Лебедин Шполянського р-ну Черкаської обл.

Умовні позначення джерел

ГПК - Говірки Південної Київщини Збірник діалектних текстів / Упорядники Г. І. Мартинова, 3. М. Денисенко, Т. В. Щербина. - Черкаси : 1111 Чабаненко Ю. А., 2008. - 370 с.

ГЗП - Говірки Західної Полтавщини Збірник діалектних текстів / Упорядник Г. І. Мартинова. - Черкаси : 1111 Чабаненко Ю. А., 2012. - 325 с.

ГЧ - Говірки Черкащини : Збірник діалектних текстів / Упорядники Г. І. Мартинова, Т. В. Щербина, А. А. Таран. - Черкаси : 1111 Чабаненко Ю. А., 2013. - 870 с.

Список використаної літератури

1. Атлас української мови. - В 3-х т. - Т. 1. Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі. - К. : Наук, думка, 1984.

2. Вінтоняк О. В. Фонологічна, морфологічна і лексико-семантична система говірки села Баня-Березів Косівського району : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня кандидата філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. В. Вінтоняк. - Івано-Франківськ, 2011. - 19 с.

3. Висоцький А. В. Синтаксична сфера прислівника в українській літературній мові : монографія / А. В. Висоцький. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2013. - 328 с.

4. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті /1. Р. Вихованець. - К. : Наукова думка, 1988. - 256 с.

5. Городенська К. Прислівник / Теоретична морфологія української мови / І. Вихованець, К. Городенська. - К. : Пульсари, 2004. - С. 298-313.

6. Делюсто М. С. Граматика говірки у світлі тексту : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня кандидата філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / М. С. Делюсто. - К., 2010. - 20 с.

7. Захарків О. Т. Семантична структура прислівників часу в бойківських говірках // Українська лексика в історичному та ареальному аспектах. - К., 1991. - С. 127-133.

8. Німчук В. В. Словотвір прислівників іменникового (без прийменників) походження в закарпатських говірках // Праці XII республіканської діалектологічної наради. - К. : Наукова думка, 1971.-С. 263-273.

9. Німчук В. В. Українські прислівники двічі, тричі / Праці XIII республіканської діалектологічної наради. - К. : Наукова думка, 1970. - С. 122-133.

10. Розумик Т. М. Прислівникова лексика в українських говорах району Карпат // Дослідження лексики і фразеології говорів українських Карпат. - Ужгород, 1982. - С. 188-189.

11. Прилипко Н. П. Структура і генеза прислівників // Говірки Чорнобильської зони : Системний опис / П. Ю. Гриценко, Г. В. Воронин, Л. І. Дорошенко та ін. - К. : Довіра, 1999. - С. 51-60.

12. Прилипко Н. П. Прислівникове вираження часових значень в українських говорах// Український діалектологічни й збірник. - Кн. З Пам'яті Тетяни Назарової. - К. : Довіра, 1997. - С. 52-56.

13. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. - К. : Наукова думка, 1969. - С. 432-444.

Размещено на Allbest.ru