Вивчення піктографічного письма французької мови у перекладознавчому аспекті

Анотація

Роботу присвячено вивченню особливостей піктографічної писемності у сучасній французькій мові. В представленій статті вперше на матеріалі системи літерних знаків французького алфавіту встановлено, що латинські літери мають піктографічні властивості, які передають універсальні значення при перекладі.

Ключові слова: піктограма, літерний знак, писемність, переклад, французька мова.

Аннотация

Работа посвящена изучению особенностей пиктографической письменности в современном французском языке. В представленной статье впервые на материале системы буквенных знаков французского алфавиту установлено, что латинские буквы имеют пиктографические качества, которые передают универсальные значения при переводе.

Ключевые слова: пиктограмма, буквенный знак, письменность, перевод, французский язык.

Annotation

Key words: pictogram, alphabet sign, writing, translation, French language.

Актуальність дослідження визначається оновленим підходом до вивчення онтології письма, зокрема визначення функціонального навантаження літерних знаків французького письма з метою адекватного перекладу. Таким чином, метою нашого дослідження є встановити конструктивний корпус літерних знаків французького письма, представити їх піктографічні властивості та особливості перекладу лексичних одиниць, які мають початкову літеру-піктограму.

Об'єктом дослідження виступають літерні знаки французької писемної мови, предметом - піктографічні особливості літер французького письма у перекладознавчому аспекті.

Піктограма - один з видів дописьма, який представляє собою малюнкове письмо або картинопис - зображення предметів, подій та явищ за допомогою умовних знаків. Слід згадати, що прототипом піктографічної системи стали символічні предмети та умовні мнемонічні знаки, які мали на меті передачу і закріплення інформації. Поступово таким малюнкам стали надавати певної умовності та символіки. Це вже були не просто картинки, а так зване «малюнкове письмо», що в науці отримало назву піктографії.

Піктографія (від латинського picktus - написаний фарбами та грецького grafo - пишу) була широко розповсюджена у різних народів на останній стадії кам'яного віку. Піктографія зародилася у деяких регіонах світу в один й той же час. Перші з відомих систем піктографії були створені близько 3000 року до нашої ери єгиптянами у північно-східній Африці та шумерами у південному Дворіччі. Піктографічна писемність була відома у месопотамській, єгипетській, китайській та ацтекській стародавніх культурах, а також у деяких народів, що мешкали на території колишнього СРСР (коряки та юкагири). Деякі племена американських індійців до самого ХІХ ст. писали за допомогою піктограм: складними ретельно промальованими символами, що зображували поняття та цілі історії шляхом простої візуальної схожості. Слід зазначити, що піктографічна писемність збереглася у єдиного народу - насі, який мешкає у передгір'ї Тибету. Ймовірно таке широке вживання цього виду письма пояснюється тим, що воно є найпростішою формою необхідних господарських або монументальних записів.

Піктографічне письмо з елементами ієрогліфіки, якими користувалися ацтеки, відомі з XIV ст. до нашої ери. Визначеної системи розташування піктограм не було: вони могли зображуватися як горизонтально, так і вертикально, а також методом `'бустрофедон'' (поворот бика), тобто перший рядок зліва направо, другий - справа наліво і так далі, як орання ниви запряженими биками.

Проблемам піктографії та її інтерпретації присвячено чимало наукових робіт відомих російських (Ю. В. Кнорозов [3], А. І. Давлетшин [1]), українських (Л. Є. Єрмоленко [2]), чеських (Ч. Лоукотка [4]), французьких (А. Фрютігер [6]) та американських вчених (Лаунсбурі, Т. Проскурякова). У зазначених роботах визначається, що особливістю піктографічного письма є його доступність, оскільки воно не пов'язане з конкретною мовою та може бути розшифровано (`'прочитано'') носієм будь-якою лінгвокультури. Піктограми завжди зрозумілі, навіть для відносно неграмотного читача та легкі у зображенні. Невипадково значна кількість піктографічних знаків використовується сучасними культурами у рекламі, комп'ютерній мережі, знаках регулювання дорожнього руху, олімпійській символіці, вивісках тощо як допоміжний засіб спілкування.

Іншою властивістю піктографічного письма є його наочність, що дозволяє передавати невеликі повідомлення та записувати нескладні оповідання. Отже, піктографічне або малюнкове письмо фіксує не мовлення, а безпосередньо образи сприйняття та уявлення. Малюнкове письмо відображає не окремі думки і тим більше не окремі поняття, а сукупність думок, які передають цілісну ситуацію. Цей факт доводить те, що людина мислить скоріш образами, а не окремими думками. Піктограма не називає окремий предмет, вона не слугує засобом позначення, а є цілісним образом просторового зв'язку ситуації. Таким чином, малюнкове письмо представляє собою засіб фіксації наочно-образних форм мислення.

Незважаючи на такі важливі властивості піктографічної писемності як наочність, зрозумілість, доступність, символічність та цілісність образів піктограм, ця писемність має обмежені можливості при потребі передати якусь складну абстрактну думку або поняття. Саме тому на ранніх стадіях історії письма до числа піктограм стали входити особливі умовні значки, які позначали певні поняття (наприклад, знак схрещених рук символізував обмін). Такі знаки називають ідеограмами [5, с. 27-28]. Розвиток письма у напрямі до ідеографічного був зумовлений із певними змінами у розумовій діяльності людини. У розвитку писемного мовлення, відповідно і у мисленні людини, відбувалося зрушення від чуттєвого сприйманого образу до створення символічних засобів спілкування. У символічному письмі про цілий предмет повідомлялося за допомогою зображення його частини. Наприклад, бажаючи повідомити про тварину, людина зображувала на малюнку лише голову цієї тварини. Такі символічні засоби спілкування, які відображали розвиток абстрагованої роботи мислення, поступово підготували перехід до наступної ідеографічної писемності.

Літери B, C, O, E, P, S, U, V, Z у французькому мовному континуумі зберігають піктографічні властивості, оскільки схожі на матеріальні предмети, які їх зображують.

Зокрема, літерні знаки B, О мають подібність з будовою рота, очей людини, тому фіксують поняття, пов'язані з фізичною діяльністю зазначених органів. Дві дуги великої або одна маленької літери В передають огруглі графічні форми, які присутні у словах: babine (m), bague (f), baille (f), balle f), ballon (m), ballotte f), baloune (f), bobine (f), bol (m), bossu (m), bossue (adj.), boucle (f), boudin (m), bouffi (adj.), boule (f), boulet (m), bourgeon (m), bourrichon (m), boussole (f), bouton (m), bracelet (m), bulle f) та інші; дві дуги графічно можуть відображати губи людини або рот (bouche (f), buccal (adj.), balevre (f)), оскільки значна кількість слів із початковою В репрезентують акти говоріння, поїдання їжі, пиття, цілування чи подиву, у відтворенні яких активну учать беруть представлені вище органи. Наведемо приклади дієслів та відповідних іменників французької мови, які передають, як правило, нерозбірливе говоріння, базікання (babiller, babillard (m), baboler, bafouiller, bagout (m), bagouler, balbutier, balbutiement (m), baragouiner, baragouin (m), begayer, begaiment (m), bredouiller, bredouillement (m), baliverner, baratiner, barjaquer, bavarder, bavasser, bave f), baver, beler, blabla (m), blablater, blandice f), bleser, bonnir), процес поїдання їжи (bafre (f), bafrer, becquetance f), becqueter, bouffe (f), bouffer, boulot (m), boulotter, se bourrer, boustifaille (f), boustifailler, brichetonner, brifer), пиття (boire, buvoter, biberonner, boutacher), подив (bader, beer, beant), поцілунок (baiser, baisoter, becot (m), se becoter, bisou (m), bise (f), bisette f)); дві дуги також мають певну схожість з очами людини, тому й лексичному складі французької мови деякі слова з ініціаллю В фіксують поняття пов'язані з зором, наприклад: bernicles (f, pl.), besicles (f, pl.), bigle (adj.), bigler, bigleux (adj.), binocle (m), binoclard (m), binoculaire (adj.). французький літерний письмо піктограма