Становлення та розвиток давньоанглійського квазібезособового речення з позиції теорії управління та зв’язування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення та розвиток давньоанглійського квазібезособового речення з позиції теорії управління та зв'язування

Бігдан М.В., аспірант Житомирський державний університет ім. Івана Франка

Анотація

У статті розглядаються сучасні генеративні підходи та методи вивчення еволюції давньоанглійських квазібезособових речень. Запропоновані методики дослідження спираються на теорію управління та зв'язування Н. Хомського, що дало змогу проаналізувати структурні зміни імперсоналій та варіативність їх поверхневих реалізацій в англійській мові VII-XI ст.

Ключові слова: квазібезособове речення, теорія управління та зв'язування, діахронія, деривація, синхронний зріз.

Аннотация

В статье рассмотрены современные генеративные подходы и методы изучения эволюции древнеанглийских квазибезличных предложений. Предложенные методики исследования основаны на теории управления и связывания Н. Хомского, что позволило проанализировать структурные изменения имперсоналий и вариативность их поверхностных реализаций в английском языке VII-XI ст.

Ключевые слова: квазибезличное предложение, теория управления и связывания, диахрония, деривация, синхронный срез.

Abstract

The article deals with modern generative approaches and investigating methods of Old English quasi- impersonal sentence evolution. The methodology suggested is based on N. Chomsky's Government and binding theory, which allowed to conduct complex diachronic investigation, as well as develop methods of sentence analysis in the English language of VII-XI cen. It studies a range of approaches to defining impersonal sentences, highlighting their advantages and disadvantages, as well as, outlines generative concepts implemented for imresonalities research. It proves that the findings of Government and Binding theory while investigating impersonality phenomenon are more forcible and valid. Hence, the article analyzes the implementation of extended projection principle, trace-methods in diachronic study of English quasi-impersonal sentences, as well as “small pro” and big PRO. It points out that a special attention should be paid to methods based on theta - theory and its gains concerning evolution of means of Agent representation in English quasi-impersonal sentences of VII-XI cen.

While studying derivational syntactic sentence model it was suggested to implement Government and binding theory complementing the research methodology with some achievements of functional grammar. The suggested complex methodology of quasi-impersonal sentence diachronic investigation is based on new developments of generative paradigm and functional grammar and is applied on Old English period, where the author singles out quasi-impersonal verbs, studies the peculiarities of their deep and surface sentence structure, as well as, contextual environment and compares the standing of certain quasi-impersonal constructions, correlating their development with general changes of grammar structure of VII-XI cen. English and some linguistic and extralinguistic factors.

Key-words: quasi-impersonal sentence, Government and binding theory, diachrony, derivation, synchronic micro-level.

Новітні лінгвістичні розвідки дедалі частіше фокусують увагу на історичних витоках суперечливих мовних явищ. Категорія безособовості, репрезентована синтаксичними безособовими конструкціями, завжди вважалась науковцями проблемною щодо пояснення появи та еволюції засобів її вираження. Саме тому вивчення становлення та розвитку давньоанглійського безособового речення, зокрема квазібезособового, як його підкласу, є актуальним та важливим.

Особливості розвитку імперсоналій досліджувались із використанням традиційної граматики [9], функціоналізму [3; 5], когнітивного [4] та генеративного [12; 15] підходів. Саме останні генеративні студії [11; 13] містять цікаві результати стосовно становлення безособових утворень у давньоанглійський період. Проте існує нагальна потреба в комплексному вивченні процесу еволюції давньоанглійських імперсоналій, поясненні механізмів мовних змін, дослідженні факторів, що вплинули на заміну їх особовими конструкціями. Мета нашої роботи - за допомогою процедурного апарату теорії управління та зв'язування дослідити давньоанглійські безособові (зокрема, квазібезособові) речення в процесі становлення, та зробити припущення щодо мовних чинників їх розвитку протягом цього історичного періоду.

Об'єктом дослідження є мовна універсалія - категорія безособовості, репрезентована в англійській мові VII-XI ст. квазібезособовими синтаксичними конструкціями. Предмет вивчення - процес становлення та розвитку квазібезособових утворень у давньоанглійській мові.

Ілюстративним матеріалом роботи слугували квазібезособові конструкції, виокремлені у випадковій послідовності із різножанрових писемних пам'яток давньоанглійського періоду.

Безособові речення умовно поділяють на «справжні» безособові та квазібезособові. Г.Г. Почепцов запропонував семантично орієнтовану типологію, у якій розрізняв справжні безособові та квазібезособові дієслова, що утворюють ядро квазібезособових речень [14, с. 469].

Квазібезособові речення - це безсуб'єктні дієслівні утворення, у яких дієслово експлікує дію або стан, та керує пов'язаним із ним додатком у непрямому відмінку. Наприклад:

(1) Ne Heap him deah his earfopu (Ps. Th. 40,

Існує декілька підходів до визначення квазібезособових речень, проте оскільки мета нашого дослідження полягає у вивченні їх становлення та розвитку, далі в тексті будемо розглядати ці імперсоналії, керуючись термінологією Г.Г. Почепцова як найбільш, на наш погляд, прийнятною.

Отже, усі давньоанглійські квазібезособові речення вчений згрупував за кількома семантичними сферами вживання [14, с. 471-481]:

1. Фізичний стан людини, наприклад:

(2) Acap mrne eagan (Mlfc. Gr. 36). -- My eyes ake.

2. Емоційний стан, наприклад:

(3) Bwt he &fre ne bepence ymbe da hreowsunge de he &r hreowsade (L. Ecg. P. i. 7). -- Deque pxnitentia qua antea pxnituit nunquam cogitare.

3. Фізична та ментальна діяльність чи стан, що є слабко контрольованими, наприклад:

(4) Buhte heom dwt hit mihte swa (Cd Th. 266,14). -- It seemed to him that it might be so.

4. Доцільність дії, наприклад:

(5) Men cw&don gio donne him hwwt unwenunga gebyrede, dwt dwt wwre weas gebyred (Bt. 40, 6; Fox 242, 4). - Men said formerly, when anything happened to them unexpectedly, that it happened by chance.

5. Ідея фатальності, наприклад:

(6) Him wt dwre byrig ne gespeow (Ors. 4, 5; Bos. 82, 8). -- He did not succeed at the city.

6. Модальність, наприклад:

(7) Him mwg to sorge dwt he nat hwwt him toweard bip (Bt. 11, 1; Fox 32, 12). -- It causes him anxiety that he knows not what will happen to him.

1) міфологічне мислення, коли людина не називає діяча;

2) нечітке виділення діяча;

3) невідомі причини певної дії;

4) відсутність потреби в номінації діяча.

Згодом, світогляд людини почав змінюватися, з'явився егоцентризм у ставленні до навколишнього середовища, що позначилось, врешті, на розвитку квазібезособових конструкцій [2].

Аналіз виокремлених нами із давньоанглійського корпусу текстів квазібезособових речень дозволив виявити певну закономірність: їх загальна кількість та число варіантів вживання невпинно знижуються від одного синхронного зрізу до іншого впродовж усього періоду (VII-XI ст.). Ці висновки цілком збігаються з даними О. Єсперсена щодо розвитку безособових конструкцій у давньоанглійській мові [9]. Науковець зазначав, що відбувся перехід від розгалуженої системи безособових структур у давньоанглійській мові до широкого вживання особових утворень у середньоанглійський період. О. Єсперсен ілюстрував цей процес таким прикладом:

a) Earn cynge licodon peran [the king (dat., sg.) liked (pl.) pears (nom., pl.)]

b) The king (sg.) likeden (pl.) pears (pl.)

c) The king liked pears

d) He liked pears

Наведений приклад демонструє, як здійснювався упродовж давньо - та середньоанглійського періодів перехід від безособових конструкцій до особових, тобто перетворення об'єкта в давальному відмінку на номінативний суб'єкт.

Зазначимо, що сама наявність такого переходу визнається представниками усіх лінгвістичних напрямів, однак у поясненні його причин існують певні розбіжності. Сам О. Єсперсен вважав рушійною силою цих змін поступовий перехід англійського речення до фіксованого порядку слів за моделлю SVO. Так, речення a) має порядок слів OVS (peran - підмет), він не змінюється і у реченні b), хоча давальний відмінок іменної групи зникає. Речення c) може бути інтерпретоване як OVS, так і SVO, отже це і є найвища ступінь переходу від безособової до особової конструкції. Речення d) має прямий порядок слів (SVO), у якому наявний суб'єкт. О. Єсперсен стверджував, що в цьому випадку синтаксичний зсув супроводжується семантичним зсувом предиката в цих реченнях - «каузативність/ рецептивність».

Д. Лайтфуд [10] наголошував, що зникнення безособових конструкцій зумовлене синкретизмом форм номінатива, датива та акузатива. Порядок слів SVO вчений вважає більш природним, ніж OVS, що і призводить до зникнення структур із додатком на початку речення. Не завадили цьому навіть займенникові форми, що могли відрізнятися за відмінком значно довше, ніж іменники: пop. Him liked pears vs. The king liked the pears.

О.Фішер та Ф. Ванн дер Лік [8, с. 337-338] погоджуються із наявністю семантичного зсуву в теорії «переходу», проте стверджують, що в давньоанглійській мові обидва значення (каузативність та рецептивність) представлені в семантиці квазібезособового дієслова, і саме вони детермінували вибір типу конструкції. У середньоанглійський період цей зсув у семантиці дієслова залишився, проте не потребував диференціації на рівні синтаксичних конструкцій.

Наведені вище концепції щодо пояснення становлення та розвитку квазібезособових конструкцій перебувають у площині традиційної граматики, когнітивного та функціонально-семантичного підходів. Сучасна генеративна парадигма, зокрема теорія управління та зв'язування, здебільшого погоджується із висновками наведених лінгвістичних студій, однак пропонує свій процедурний інструментарій у дослідженні цього складного питання.

Одним із головних постулатів генеративної граматики є «принцип обов'язкової наявності підмета» (Extended Projection Principle - EPP). Як наголошується в Х-штрих теорії (одна із складових теорії управління та зв'язування), граматичний підмет перебуває в позиції спеціфікатора фінітної групи (ТР), у межах якої спеціфікатор - підмет керує дієслівною групою (VP), що містить предикат з його аргументами. Отже, базова схема речення із урахуванням функціональних категорій в Х-штрих теорії має такий вигляд:

Рис. 1 Схема повної складової сучасного англійського речення.

Оскільки квазібезособові речення належать до неповних, теорія управління та зв'язування зобов'язана була дати пояснення, як їх досліджувати, зокрема в давньоанглійській мові.

Одним із методів, що вирішує це завдання, є введення терміна «порожня категорія» [11, с. 198-201]. У теорії управління та зв'язування порожня категорія має три варіанти: «сліди» (traces), «мале pro » (pro) і «велике PRO» (PRO). Розглянемо всі три методики, що спираються на ці поняття, аналізуючи давньоанглійські квазібезособові речення.

Отже, відсутні в структурі квазібезособового речення аргументи вважаємо «слідами» [11; 12]. «Слід» - це порожня категорія, невиражений на поверхневому рівні елемент речення. Проте на глибинному рівні він є аргументом предиката, що був, завдяки трансформації, переміщений у процесі актуалізації речення. Наприклад:

(8a) Hwwt ofermodgad dios eorde and dis dusd? (Past. 299, 22). -- Quid superbit terra et cinis? - Що звеличує землю та прах?

«Слід» (t) залишається перед предикатом ofermodgad від переміщеного hwxt. Отже, структура до трансформації є такою:

(8б) Hwwt [t, ofermodgad] dios eorde and dis dusd.

Зазначимо, що методика «слідів» хоча і дає певне уявлення про аргумент, що був переміщений до актуалізації речення, проте не може його визначити однозначно. Тобто не вдається точно виявити референт «сліду».

Інший підхід - вважати відсутній підмет невираженим прономіналом («мале pro») [11, с. 192-204]. Його наявність обумовлена узгодженням між специфікатором (Spec) і вершиною (ТР), тобто функціональною категорією. Наприклад:

(9) 7 sume on eordan behyddan (Anglo-Saxon Chronicle, MS E 418). -- And some [they] hid in the earth.

У квазібезособових давньоанглійських реченнях, у яких реалізована порожня категорія «мале pro», невиражений у поверхневій структурі прономінал, можливо встановити в глибинній структурі при дериваціях. Наприклад:

Рис. 2

«Мале pro» можливо встановити, оскільки воно детерміноване функціональною категорією узгодження AGR. Однак у цій методиці також не існує однозначної відповіді, як встановити (pro).

Нарешті, існує метод аналізу, який спирається на припущення, що позиція підмета в реченні представлена «великим PRO», тобто імпліцитним суб'єктом інфінітивної групи [11; 12; 15]. Застосуємо цю методику для аналізу квазібезособового речення. Наприклад:

(11) Ne hyrde ic idese l&dan mwgen fagerre (Elen. Kmbl. 480). -- I have not heard of a queen leading a fairer force.

«Велике PRO» (специфікатор інфінітивної групи), що не отримало фонетичного вираження на поверхневому рівні, легко відтворюється із попереднього контексту. Його глибинна структура має такий вигляд:

Рис. 3

Недоліком цієї методики слід вважати довільний характер інтерпретації «великого PRO».

Зовсім інший підхід до вивчення феномену безособовості в давньоанглійській мові пропонує Ф. Осава [13]. Учений стверджує, що в давніх мовах обов'язково актуалізуються лише аргументи предиката, а не інших іменних груп. Отже, структура давньоанглійського безособового речення має такий вигляд:

Рис. 4 Структура повного складника давньоанглійського безособового речення.

Спираючись на положення тета-теорії, як одного із модулів-складників теорії управління та зв'язування, Ф. Осава стверджує, що суб'єктна позиція не завжди гарантовано заповнюється іменною групою в номінативі, якщо агентивна тета-роль не детермінована предикатом. Отже, можна дійти висновку, що глибинна структура і механізм породження речення в давньоанглійській істотно відрізняється від аналогічних процесів у сучасній англійській мові. Особливо показовими в цьому плані є квазібезособові речення із дієсловами «погодних умов». Наприклад:

(13) hit rine and sniwe and stymie ute...(Bede/2, 13) - It rains and snows and it is stormy outside.

У таких реченнях не існує агенса і експериєнцира, залучених у ситуацію. Суб'єкт неконтрольовано стає учасником певної дії. Ф. Осава, використовуючи терміни тета- теорії, доводить, що давньоанглійська мова є абсолютно тематично-детермінованою; в ній не діє «Принцип обов'язковості підмета», категорія суб'єкта-підмета в давньоанглійський період ще не сформована ні семантично, ні синтаксично [13, с. 16-22 ].

На наш погляд, саме ці положення найбільш ґрунтовно пояснюють процес становлення та розвитку квазібезособових речень у давньоанглійський період.

Становлення давньоанглійського квазібезособового речення відбувалося в умовах, коли людина вбачала себе втягнутою у події проти своєї волі під впливом міфічних та божественних сил. Перші писемні пам'ятки англійської мови VII-VIII ст. містять велику кількість квазібезособових конструкцій, у яких відсутній діяч або невідомі причини дії, проте вже в пам'ятках XI ст. певна кількість безособових утворень замінюється особовими, що свідчить про появу егоцентризму у ставленні людини до навколишнього світу. Лінгвістичні теорії переконливо пояснюють цей процес, спираючись на інструментарій окремих концепцій (зникнення флексій, перехід до порядку слів SVO, семантичний зсув каузативність/рецептивність). Сучасна теорія управління та зв'язування надає дослідникам можливість вивчити еволюцію квазібезособових речень із використанням методик «слідів», «малого pro» і «великого PRO». Найбільш ефективною в наших дослідженнях вважаємо концепцію Ф. Осави, яка спирається на тета-теорію та стверджує, що давньоанглійська мова є тематично-детермінованою із несформованою категорією суб'єкта-підмета. Саме це і відбилося на становленні та розвитку квазібезособових речень у давньоанглійський період. У подальших дослідженнях плануємо вивчити еволюцію імперсоналій у середньоанглійській мові.

квазібезособовий імперсоналія мова речення

Література

1. Галкина-Федорук Е.М. Безличные предложения в современном русском языке / Е.М. Галкина-Федорук. - М.: Издательство МГУ,1958. - 331 с.

2. Захарова М.В.Безличные предложения в культурологическом аспекте / М.В. Захарова // Сопоставительная филология и полилингвизм. Сб. науч. трудов. - Казань: КГУ, 2003. - С.171-176.

3. Золотова Г.А. Понятие личности /безличности и его интерпретация / Г.А. Золотова // Russian Linguistics. - 2000. - № 24. - С. 103-115.

4. Кубрякова Е.С. О методике когнитивно-дискурсивного анализа применительно к исследованию драматургических произведений / Е.С. Кубрякова // Принципы и методы когнитивных исследований языка: Сб. науч. тр. - Тамбов: ТГУ, 2008. - С.30-45.

5. Теория функциональной грамматики: Персональность. Залоговость / под. ред. А.В. Бондарко. - СПб. : Наука, 1991. - 370 с.

6. 6. Allen C.L. Reconsidering the History of Like / C.L. Allen // Journal of Linguistics. - 1986. - № 22 - рр. 375-409.

7. Khomsky N. Syntactic Structures / N. Khomsky. - Berlin : Mouton der Gruyter, 2002. - 117 p.

8. Fisher O.C. The Demise of the Old English Impersonal Construction / O. Fisher, F. van der Leek // Journal of Linguistics. - 1983. - № 19. - рр. 337-368.

9. Jespersen O. A Modern English Grammar on Historical Principles / O. Yespersen. - L.: George Allen & Unwin LTD, 1954. - 528 p.

10. Lightfoot D.W. Principles of Diachronic Syntax / D.W. Lightfoot. - Cambridge: Cambridge University Press, 1979. - 429 p.

11. McCawley N.A. From OE/ME “Impersonal” to “Personal” Constructions: What is “Subjectless”? / N.A. McCawley // Papers from the Parasessions on Diachronic Syntax / B. Steever. - Chicago : Chicago Linguistic Society, 1976. - рр. 192-204

12. Neeleman A., K. Szendroi. Radical Pro-Drop and the Morphology of Pronouns / A. Neeleman, K. Szendroi // Linguistic Inquiry. - 2006. - рр. 671-714.

13. Osawa F. Missing Arguments in Earlier English Clause Structures / F. Osawa // UCL Working Papers in Linguistics. - 1996. - № 8. - pp. 1-22.

14. Pocheptsov G.G. Quasi-Impersonal Verbs in Old and Middle English / G.G. Pocheptsov // Trends in Linguistics. Studies and Monographs 103. Studies in Middle English Linguistics / Ed. by J. Fisiak. - Berlin; N.-Y. : Mouton de Gruyter. - 1997. - рр. 469-488.

15. Rizzi L. Null Objects in Italian and the Theory of PRO / L. Rizzi // Linguistic Inquiry. - 1986. - № 17. - рр. 501-557.

16. Tripp R. The Psychology of Impersonal Constructions / R. Tripp // Glossa. - 1978. - № 12. - рр. 177-187.

Размещено на Allbest.ru