Спонукальний суб’юнктив в історії англійської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 8П.1П'366'06 (043.3)

Спонукальний суб'юнктив в історії англійської мови

Анотація

спонукальний суб'юнктив англійський мова

Савельева Н. О. Спонукальний суб'юнктив в історії англійської мови

У статті розглянуто особливості становлення спонукального різновиду суб'юнктива в історії англійської мови, зокрема у період з XIV по XVII ст. Змальовано особливості конструкції, за допомогою якої відбувається репрезентація спонукального суб'юнктива як одного з видів умовного способу; досліджено частотність його використання у порівнянні з іншими видами умовного способу, а саме - формульного, гіпотетичного та реалізованого за допомогою інфінітиву без частку to; визначено групу дієслів, які сигналізують про можливість використання досліджуваного різновиду суб'юнктива, та виявлено ті з низ, які найчастіше використовуються у суперординардному реченні і передують that-clause з дієсловом у спонукальному способі суб'юнктива.

На матеріалі дослідження автором підтверджено тезу про поступове зменшення вагомості цього різновиду умовного способу в історії англійської мови за рахунок появи так званих ,,альтернативних форм” його реалізації, таких як: модальних дієслів, інфінітивну з часткою to, дієсловом у формі індикатива.

Key words: умовний спосіб, спонукальний різновид суб'юнктива, that-clause, альтернативні форми, нейтралізація.

Аннотация

Савельева Н. А. Повелительный вид субъюнктива в истории английского языка

В статье рассматриваются особенности становления повелительного вида субъюнктива в истории английского языка, а именно - в период с XIV по XVII вв. Охарактеризована специфика конструкции, с помощью которой происходит реализация данной разновидности условного наклонения; изучена частотность его использования в сравнении с другими видами условного наклонения, а именно - формульного, гипотетического и того его вида, который реализуется с помощью инфинитивной формы глагола без частицы to; очерчена группа глаголов, которые сигнализируют о возможности использования повелительной разновидности условного наклонения, а также определены те из них, которые чаще всего использовались в главном предложении и вводили that-clause с глаголом в повелительном виде условного наклонения в средненовоанглийском и ранненовоанглийском периоде.

На материале исследования подтвержден тезис о том, что частотность данной разновидности условного наклонения постепенно уменьшается; в языке появляются так называемые „альтернативные” формы репрезентации соответствующей семантики, включающие модальные глаголы, инфинитив с частицей to, глагол в форме индикатива.

Ключевые слова: условное наклонение, повелительный вид условного наклонения, that-clause, альтернативные формы, нейтрализация.

Annotation

Savelieva N. O. Mandative subjunctive in English history

The article discusses the peculiarities of mandative subjunctive development in the history of the English language, namely in the period between the 14^th and 17^th centuries. The mandative subjunctive is seen as one of the subtypes of subjunctive which is represented by the construction consisting of the verb with the meaning of volition and that- clause in which the predicate is realized with the basic form of the verb without the particle to. In the article the use of the primary mandative subjunctive construction is described; its frequency in comparison with other types of the subjunctive , such as formulaic, hypothetic, and the one realized with the bare infinitive, is analyzed; the verbs which motivate the use of the mandative subjunctive are determined and those of them which are most often found in the main clause connected with the subordinate clause with the verb in the mandative subjunctive in Middle English and Early New English are specified.

On the basis of the research data the statement that the mandative subjunctive started going into disuse gradually is verified. The process started in Middle English and became even more extensive in Early New English. It is also confirmed that new means of expressing similar mandative semantics appeared. They were: that-clause with the modal verbs, to infinitive complements, and that-clauses with the verb in the indicative. The use of the latter is referred to as neutralization. These means are described as the alternative means of expressing the mandative subjunctive.

Key words: subjunctive mood, mandative subjunctive, that-clause, alternative forms, neutralization.

Антропоцентрична парадигма, яка є панівною на сучасному етапі лінгвістичних студій, не виключає уваги до особливостей становлення мовних систем і їх окремих компонентів. Цим зумовлений інтерес дослідників до вивчення еволюції форм спонукального суб'юнктиву (mandative subjective) в історії англійської мови, зокрема у період з ХГУ по XVII ст.

Проблеми розвитку окремих граматичних категорій та конструкцій в історії англійської мови неодноразово ставали предметом дослідження в англістиці [1; 2]. Окремі розвідки було присвячено вивченню умовного способу в англійській мові як в синхронії, так і в діахронії [3]. Специфіку вживання спонукального суб'юнктиву в ранньоновоангілйській мові було розглянуто у [4]. Попри наявність низки робіт, присвячених розгляду зазначеної проблематики, питання становлення і функціонування спонукального суб'юнктива як різновиду умовного способу в англійській мові вимагає подальшого вивчення.

Таким чином, актуальність цього дослідження детермінована необхідністю визначення особливостей становлення та функціонування мовних систем. Вона також замовлена недостатньою вивченістю проблеми становлення та функціонування спонукального суб'юнктива в історії англійської мови, зокрема у період з XTV по XVII ст. Метою статті є виявлення особливостей функціонування спонукального суб'юнктива в англійській мові X!V - XVII ст.

Спонукальний різновид суб'юнктива реалізується за допомогою основної форми дієслова в комплементі, представленому that-clause та введеному дієсловом зі значенням рекомендації, вимоги, пропозиції, наміру тощо [5, с. 158]. У таких модусно-диктумних конструкціях експліцитно реалізоване ментально-емоційне ставлення мовця до пропозиційного змісту висловлення [6, c. 54]. Уживання цього різновиду суб'юнктива залежить від дієслів на позначення волевиявлення, а саме - wishing, desiring „побажання, бажання”, commanding „наказування”, preferring „надання переваги”, advising „надання поради” та ін. [7, с. 38].

Р. Квірк та ін. пропонують виокремлювати два види умовного способу у сучасній англійській мові: теперішній та минулий (present subjunctive, past subjunctive). Разом з спонукальним різновидом до умовного способу теперішнього часу належить так званий „формульний” суб'юнктив (formulaic), а також ті випадки, у яких у підрядному умови або поступки використовується інфінітив без частки to. Минулий умовний спосіб запропоновано називати were-subjunctive, що вказує на можливість розрізнення форм індикативу в минулому та умовного способу лише у разі використання цієї форми дієслова be [5, c. 158]. Ця форма умовного способу використовується для маніфестації гіпотетичних, нереальних ситуацій, отже надалі у статті ми будемо називати її гіпотетичним різновидом умовного способу.

Традиційним є визнання поступового зменшення використання спонукального різновиду умовного способу в історії англійської мови, яке розпочинається вже у середньоанглійському періоді. У своєму дослідженні функціонування спонукального різновиду суб'юнктива в ранньоновоанглійській мові Е.-Л. Філлбрандт [4] дійшла висновку, що його питома вага поступово зменшується за рахунок звернення до альтернативних форм - that-clauses з дієсловом в індикативі; модальними дієсловами різної семантики; комплементом, маніфестованим інфінітивом з часткою to. Підвищення використання цих альтернативних засобів пов'язують зі збігом форм спонукального різновиду суб'юнктива та індикатива, що зумовлює ускладнення їх розрізнення [5].

У сучасній англійській мові функціонування спонукального різновиду суб'юнктива є також обмеженим, воно позначене архаїчністю, високим рівнем офіційності. Утім, в останні роки дослідники зазначають його повернення до мовного вжитку, особливо в американському варіанті англійської мови [5, с. 160].

Для вивчення особливостей функціонування спонукального різновиду умовного способу в англійській мові ХГУ - XVII ст. нами було відібрано контексти, у яких відбувається реалізація досліджуваного різновиду суб'юнктиву, а також його інших різновидів умовного способу, а саме - формульного та гіпотетичного (were-subjunctive), з ,,Кентерберійських оповідань” Дж. Чосера, а також корпусу творів У. Шекспіра. Проаналізувавши матеріал дослідження, ми дійшли наступних висновків.

У середньоанглійській мові спонукальний різновид суб'юнктива є найбільш частотним (48 %) порівняно з іншими різновидами. Гіпотетичний різновид або так званий “were-subjunctive" було реалізовано у 31 % випадків, формульний суб'юнктив - в 10,2 %. Інші різновиди теперішнього умовного способу представлені у 9,8 % прикладів. Наведені фрагменти (1) - (4) продемонструють реалізацію зазначених різновидів умовного способу в середньоанглійській мові:

(1) Converted was, thanked be Christes grace (Chaucer, 685).

(2) ...And if so be that thou my lady wynne, and sle me in the wode ther... (Chaucer).

(3) He cherisseth hire as though she were a queene (Chaucer, 1554).

(4) ..But Jesu Christ, as ye in books fynde, wil that his glory laste and be in mynde ... (Chaucer, 1554).

У прикладі (1) формульний суб'юнктив, що ґрунтується на використанні певних сталих висловів (God be with you, God be thanked, God be kind, Heaven forbid), дозволяє реалізувати побажання або підкреслити незворотність ситуації (Be it as may be, Come what may). Типовим для цього різновиду є звернення до вищих сил (God, Heaven, Lord, Juppiter, Fortune та ін.), які сприймаються як вираження подяки або благословення. У текстовому фрагменті (2) відбувається реалізація умовного способу за допомогою інфінітиву дієслова b без частки to e: за допомогою цією конструкції автор змальовує можливу, гіпотетичну ситуацію. Приклад (3) ілюструє використання так званого "were- subjunctive”, за допомогою якого відбувається реалізація нереальної модальності: ,,Він ставиться до неї, як до королеви” (якою вона не є). Останній контекст демонструє використання спонукального різновиду суб'юнктива. За допомогою предикату зі значенням „веління” уведено бажану для виконання ситуацію. Оскільки підмет підрядного речення реалізований іменником в однині, то інтерпретація форм дієслів be та laste як таких, що реалізують умовний спосіб, не викликає сумнівів.

Зосередивши нашу увагу на 48 % прикладів, у яких реалізовано волітивний різновид суб'юнктива, ми виявили, що в середньоанглійській мові найбільш частотними предикатами волевиявлення, які передують that-clause з дієсловом у формі волітивного різновиду умовного способу, є наступні: beseech, pray, forbid, take care, decree, bid, will та command. Ці дієслова можуть бути представлені як фінітними, так і нефінітними формами, маніфестувати співвіднесеність ситуації з минулим та теперішнім часом. Наприклад, у текстовому фрагменті (5) предикат волевиявлення, який вимагає подальшого використання that-clause, представлений нефінітною формою дієслова:

(5) She nevere cessed, as I written fynde, of hir preyerer, and God to love and dredem bisekynge hym that he kepe hir maydenhede (Chaucer).

На особливу увагу, на наш погляд, заслуговує порядок слів у підрядному реченні. Для давньоанглійського періоду типовим було використання дієслова у ньому наприкінці речення (SOV порядок слів) [7, с. 36], тоді як у середьноанглійській мові підрядні речення з SVO порядком слів мають значну перевагу (90 % відібраних нами прикладів):

(6) his is to seyn, that nature deffendeth and fordedeth by right that no man make hymself riche unto the harm of another person (Chaucer).

Уже в середньоанглійській мові помітним становиться зменшення використання спонукального різновиду суб'юнктива, чим і пояснюється розширення можливостей для реалізації такої семантики за допомогою інших граматичних форм. Серед них: використання дієслова у формі індикатива, модального предиката або інфінітиву з часткою to. Серед альтернативних засобів переважає вживання модальних дієслів. У прикладі (7) замість форми спонукального різновида суб'юнктива використовується модальне дієслова moote:

(7) I prey to God that I moote sterven wood (Chaucer).

Численними є випадки, коли розрізнення форм індикатива або

спонукального різновиду суб'юнктива неможливе. Ми будемо розглядати їх як приклади нейтралізації категорії способу:

(8) I pray that you decide ... (Chaucer).

Таким чином, у середньоанглійській мові спонукальний різновид суб'юнктива кількісно переважає випадки використання інших різновидів умовного способу. З іншого боку, з'являються альтернативні форми представлення відповідної семантики, такі як уживання модальних дієслів, інфінітивів або дієслів в індикативі у підрядному реченні замість форми волітивного умовного способу.

Ці тенденції набувають іще більшої значущості у ранньоновоанглійській мові. Відбувається зниження у використанні спонукального різновиду суб'юнктива до 20 %, у той час як кількість випадків уживання формульного суб'юнктива збільшується майже вдвічі (26 %). Більш частотними в матеріалі ранньовновоанглійської мови є форми з інфінітивною формою дієслова be (19 %) та умовний спосіб минулого часу were-subjunctive (35 %).

Продовжує зростати роль альтернативних спонукальному різновиду суб'юнктива форм: модальних дієслів, дієслів у формі індикатива або інфінітива (19 % волітивний різновид - 81% альтернативні форми). Найбільш частотними дієсловами, що реалізують семантику волітивності й використовуються у суперординарному реченні, є дієслова beseech, charge та command. Матеріал нашого дослідження демонструє розмаїття часових та станових форм зазначених дієслів. На відміну від середньоанглійського періоду, у якому серед альтернативних форм переважали модальні предикати, у ранньоновоанглійській більш частотними стають інфінітивні форми з часткою to.

(9) I beseech your honour to hear me one single word (Shakepseare).

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що історія становлення спонукального різновиду суб'юнктива у XIV - XVII ст. демонструє поступове зменшення частотності цього різновиду умовного способу, що, можливо, пов'язано з нейтралізацією його форм у деяких випадках і, як наслідок, ускладненням їх правильної інтерпретації. На заміну основній формі дієслова в комплементі, представленому that-clause, приходять модальні предикати та інфінітивні форми дієслова, що у продовж досліджуваного періоду набувають все більшої значущості. Безумовно, результати нашого дослідження не є вичерпними у вивченні спонукального різновиду умовного способу. Подальші перспективи наукових розвідок передбачають розгляд особливостей уживання та функціонування цього різновиду умовного способу в давньоанглійській мові, а зважаючи на «повернення» спонукального різновиду суб'юнктива до офіційних текстів в американському варіанті англійської мови, актуальним буде вивчення цього явища на матеріалі сучасної англійської мови.

Список використаної літератури

1. Jaszczolt K. M. Representing Time: An Essay on Temporality as Modality / K. M. Jaszczolt. - N. Y. : Oxford University Press, 2009. - 192 p.

2. Meletic S. The Interpretation of VP Complements of Deontic Modals / S. Meletic // Facta Universitatis. - 2006. - Vol. 4, № 1.- P. 53 - 59.

3. Derpaetere I. Mood and Modality in English / I. Derpaetere, S. Reed // The Handbook of English Linguistics / ed. by Bas Aarts and April McMahon. - Singapore : Blackwell, 2006. - Р. 362 - 383.

4. Fillbrandt E.-L. The Development of the Mandative Subjunctive in the Early Modern English Period / Eva-Liisa Fillbrandt // TRAMES: A Journal of the Humanities and Social Studies. - 2006. - Vol. 10, № 2. - P. 135 - 151.

5. A Comprehensive Grammar of the English Language / [Quirk R., Greenbaum S., Leech J., Swartvik J.]. - L. ; N.Y. : Longman Group Ltd., 1985. - 1179 p.

6. Таривердиева М. А. Отрицание и модальность: функциональносемантический анализ (на материале латинского языка) / М. А. Таривердиева // Функциональная семантика: оценка, экспрессивность, модальность : [In memoriam Е. М. Вольф / сб. ст. - М., 1996. - С. 53 - 62.

7. Буниятова И. Р. Модальность древнеанглийского придаточного предложения / И. Р. Буниятова // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. - Х. : Константа, 2000. - № 471. - С. 35 - 41.

Стаття надійшла до редакції 02.02.2014 р.

Прийнято до друку 28.03.2014 р.

Рецензент - канд. філол. н., доц. Недайнова І. В.

Размещено на Allbest.ru