Дискурсивне конструювання пародійної особистості в американській кінокомедії

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Дискурсивне конструювання пародійної особистості в американській кінокомедії

Шведова Д. С.

У статті аналізуються особливості конструювання мовної особистості афроамериканця в дискурсі американській кінокомедії, що тлумачиться сучасними дослідниками як нео-менестрельний виступ. Продемонстровано, що ключову роль у конструюванні особистості цього типу в поданому дискурсивному середовищі відіграє мовна пародія, що залучає процеси деаутентифікації, максимізації інтертекстуальних відмінностей та індексності.

Ключові слова: дискурс, американська кінокомедія, нео-менестрельний виступ, конструювання мовної особистості, мовна пародія.

В статье анализируются особенности конструирования языковой личности афроамериканца в дискурсе американской кинокомедии, которая описывается современными исследователями как нео-менестрельное выступление. Показано, что ключевую роль в конструировании личности такого типа в представленной дискурсивной среде играет языковая пародия, основывающаяся на процессах деаутентификации, максимизации интертекстуальных различий и индексности.

Ключевые слова: дискурс, американская кинокомедия, нео-менестрельное выступление, конструирование языковой личности, языковая пародия.

This article analyses the ways in which the linguistic identity of an African-American is construed in the discourse of American comedy film which is characterized by modern researchers as neo-minstrelsy. It is shown that in this type of discourse, identity construal involves the processes of deauthentification, maximization of intertextual gaps and indexicality.

Key words: discourse, American comedy film, neo-minstrelsy, construal of linguistic identity, linguistic parody.

Дослідження мовної особистості є одним із магістральних напрямів розвитку сучасних лінгвістичних студій, адже саме особистість, як наголошують М. Бакхольтц та К. Холл, є найголовнішим питанням мовного продукування культури [3, с. 586]. У світлі настанов дискурсивної лінгвістики особистість мовця постає як сукупність його культурно специфічних суб'єктних позицій, виражених у мовленні, тобто є результатом дискурсивного конструювання ідентичності (identity construction) - “соціального позиціонування себе та інших” [там само].

Природна мова, своєю чергою, є найбільш потужним та гнучким з-поміж інших знакових систем знаряддям конструювання мовної особистості, під час якого мовні знаки взаємодіють зі знаками інших семіотичних систем, створюючи дискурсивне середовище, що є надзвичайно насиченим інформаційно. Таким чином, особистість формується у процесі застосування мовних та інших семіотичних практик, а отже, є соціокультурним явищем. Усе вищезазначене зумовлює актуальність порушеної проблематики.

Об'єктом аналізу в поданому дослідженні є пародійна мовна особистість афро-американця, що конструюється у дискурсі міжрасового спілкування, представленому в голлівудській кінокомедії, де ролі чорношкірих грають білошкірі актори - європейці або американці. Для цього ними застосовується афро-американський різновид американського варіанту англійської мови - ебонікс (ebonies), що іноді називають діалектом, етнолектом, або соціолектом. Ці комедії є складною формою мовного менестрельного пародіювання - так званого блекфейсу (blackface) [15]. Предметом розгляду у статті є соціолінгвістичні процеси, які відбуваються під час конструювання пародійної особистості афро-американця у дискурсі цього типу. Мета статті, таким чином, полягає у виявленні особливостей конструювання пародійної мовної особистості афро-американця в дискурсі американських кінокомедій.

Мовна пародія в аналізованих кінофільмах скерована як на відтворення, так і на підрив символічного домінування керівної ролі білої маскулінності. Її підґрунтям є соціолінгвістичні процеси деаутентифікації, максимізації інтертекстуальних відмінностей та індексності мови виконання.

Індексність є фундаментальним процесом, під час якого мовні форми використовуються у конструюванні позицій особистостей. У лінгвістиці та філософії мови “індексність” (indexicality) висловлення означає символічне вказування на щось [14; 16; 17; 18]. Поняття індексу було введено в обіг гуманітарних наук філософом Ч. Пірсом і є частиною його трихотомії знаків (index - індекс, icon - ікона, symbol - символ) [2, с. 200-222]. Згідно його семіотичній теорії, все може конструюватися як знак, що вказує на щось (як дим вказує на вогонь, флюгер на напрям вітру і т.п.), тож поняття індексу виходить за рамки мови. У житті людини соціальна індексність включає будь-який знак (одяг, мова, етикет тощо), що вказує на соціальну ідентичність та формує її (соціальна ідентифікація). Це дозволяє припустити, що значення мовних знаків не є чіткими та визначеними, а радше складають поле потенційних значень - індексне поле (англ, indexical field), або ряд ідеологічно пов'язаних значень, будь-яке з котрих актуалізується у ситуації [10, с. 454]. Так, наприклад, широкий потенціал значень індексного поля ідеологічно звужується до більш обмеженого та стереотипного ряду індексних значень у голлівудському відтворенні, де афро-американська субкультура хіп- хопу звузилась до клоунади та расової фальшивості [5, с. 257].

В аналізованих кінокомедіях дискурсивна стратегія використання діалектів, соціолектів, етнолектів, що притаманні певним соціальними та етнічним групам, до яких суб'єкт не належить, зумовлює належність цих кінокомедій до менестрелю нового типу (neo-minstrelsy) - пародійної вистави, в якій беруть участь білі актори у чорному гримі (блекфейсі) [4, с. 681]. Ці пародії викликають багато полеміки, адже, залучаючи до виконання ключових ролей білих акторів та співаків, вони презентують образливий карикатурно-стереотипний погляд на чорну расу. Білі актори, які розмовляють на ебонікс (або з його елементами), здійснюють мовне пародіювання, тобто фактично вдаються до мови глузування, водночас беручи участь у практиках привласнювання культурних форм чорношкірих, що є давнім суперечливим шаблоном [там само]. На відміну від мене- стрельного виступу (minstrelsy) ранньої форми, що не торкався суспільних проблем, сучасний вид менестрелю (neo-minstrelsy) у голлівудських фільмах є трансгресією ідеології расової виключності [там само], а фактичне ігнорування чорного гриму в них “імітує так звану культуру без перетинання межі образливості” [11, с. 204].

Фільми нео-менестрельного характеру було знято у 1990-х - на початку 2000-х років, тобто у той самий період, коли афро-американська молодіжна субкультура хіп-хопу заполонила національну свідомість американської молоді, незважаючи на расу, етнічність та походження молодих людей (наприклад, картини Bulworth 1998, Bringing Down the House 2003, Malibu's Most Wanted 2003, Black and White 1999, Can't Hardly Wait 1998). Часто у таких фільмах зустрічається чоловіча фігура хіп-хоп шанувальника - wigger (дерогативний термін, утворений шляхом контамінації складників образливого сполучення white nigger), походження та расова забарвленість якого робить його чужорідним елементом для хіп-хоп субкультури. Голлівудський продукт, націлений на молодіжну публіку, робить соціодискурсивний типаж “білого негра” надто стереотипним та сміховинно фальшивим (inauthentic), висміюючи сильну ідеологічну спрямованість вуличної хіп-хоп культури до справжності (authenticity), що так ретельно закарбовано у фразі keep it real [5, c. 257].

Зазвичай у таких картинах чоловічі персонажі привласнюють стереотипні риси молодого афро-американця з робітничого класу, які останнім часом дуже цінуються у всьому світі. Вони включають категорії “крутість” (coolness - суто афро-американська категорія, культурна цінність якої для африканської діаспори є набагато більшою, ніж для європейців і має навіть містичний ореол, будучи невід'ємним аспектом чорної маскулінності) [6, с. 86; 13, с. 253], фізичну міцність, сексуальну впевненість- ті риси, яких бракує білим чоловікам.

Використання мови чорношкірих білими у фільмах необов'язково є пародією на афро-американців: навпаки, використання аутентичної мови як частини молодіжного стилю може бути звичною стильовою практикою, націленою на прояв прихильності до аспектів чорної культури [12, с. 144], що є явищем узгодженості ідентичності (identity alignment) [4, с. 684]. Відбувається присвоєння тих форм, які втрачають, але не остаточно, расову забарвленість. Це відрізняється від стилізованого виступу [1, с. 88-89], що є тимчасовим явищем, спрямованим на вияв розбіжностей, або неузгодженості ідентичності (disalignment) пародійної особистості [4, с. 685]. Такі виступи зазвичай не позначаються як належні до чорної раси, а інші семіотичні ознаки не використовуються в них так само, як у випадку менестрельної пародії.

Розвиток аудіо- та відеотехнологій уможливив передачу вербальних та невербальних символів, включаючи акцент, інтонацію, голос. У той самий час стає важливим автентичність проектованого голосу по відношенню до статі, класу, раси, етнічності та інших параметрів соціальної значущості, тобто невід'ємний зв'язок між “правильним” тілом та “правильним” голосом [5, с. 255]. Таким чином, на противагу до аутентичного виступу, деаутентифікований виступ сприймається глядачем як фальшивий і виражає невідповідність між суб'єктом та тим, що він представляє (неузгодженість/disalignment) [4, с. 684685]. Часто деаутентифікація трапляється у результаті відмінностей у статусі, тобто використання менш престижної мови суб'єктами, які не належать до групи, може бути семіотично фреймоване як деаутентифіковане (deauthenticated) [7, с. 20; 8, с. 347] або нещира позиція, а отже ідеологічно інтерпретуватися як мова висміювання або пародіювання.

Усі виступи базуються на загальних та стилістичних конвенціях, а отже на інтертекстуальних зв'язках між змістом виступу та джерелом. У фільмах із мовною менестрельною пародією здійснення культурних та мовних практик чорних білим персонажем визнається пародією через значну розбіжність між джерелом та виступом, однак саме виконання білим актором стає метапародією [9, с. 183]: білий персонаж як актор намагається зобразити чорного, у той час як сам актор намагається показати неспроможність білої раси імітувати чорну.

Розгляд структурних компонентів мовної пародії (у цьому випадку афро- американська англійська мова / ебонікс) вказує на те, що таке виконання бере свій початок з обмеженого ряду мовних засобів, які виступають характерними ідеологічними показниками, що відносять суб'єктів до чорної раси, особливо у випадку хіп-хоп субкультури, яка у таких фільмах має відмітну расову забарвленість “чорний” або “не-білий”. Ці ідеологічні показники також підкріплюються й іншими семіотичними знаками, такими як одяг, рухи тіла, а також тим, що суб'єкти беруть участь у культурно визначених дискурсивних практиках.

Основою обраних фільмів є гіперболізовані репрезентації належності до чорної та білої рас для створення гумористичного ефекту. Так, у комедії Bringing Down the House контраст між стандартизованою англійською, афро-американ- ським соціолектом та використанням сленгу стає засобом конструювання головних персонажів: дуже правильний юрист Пітер, розмірене нудне життя якого порушує афро-американська жінка Шарлін, яка звертається до нього по допомогу, аби її виправдали за злочин, якого вона не скоїла. Із самого початку фільму демонструється мовна диференціація цих персонажів. Надзвичайно маркований тюремний сленг Шарлін (I kicked it off the heezy and bounced. For real, though) є складним для розуміння для Пітера. Шарлін розуміє його реакцію як фізичну неспроможність добре чути, однак відразу виправляється і переходить до стандартизованої англійської (What, don't you hear good? All right. Let's see. How can I put this? I was recently liberated from a correctional facility...). У такий спосіб підкреслюється віддаленість головного персонажу від афро-американського соціолекту та культури, водночас стають очевидними як ієрархічні соціальні відмінності (класові та освітні) між білим та чорним персонажем, так і відмінності між стандартизованою мовою та соціолектом. Далі ці герої неодноразово сперечаються щодо цінності афро-американської англійської, як у фрагменті нижче, де Пітер спонукає Шарлін говорити інакше.

PETER: I mean, you obviously have pockets of intelligence. So, why do you walk and talk and act the way you do?

HOWARD: Because it's sexy.

CHARLENE: (SCOFFS) It ain't actin'! This is who I am. I mean, you think I can't talk like you? (IN REFINED ACCENT) Oh, Peter, I absolutely love what you've done with the place! It's so sterile, so bland, so wonderful!

PETER: See? You can do it.

CHARLENE: (IN NORMAL ACCENT) Oh, you like that, huh? Well, you can kiss my natural black ass, because I don't need your approval (Bringing Down the House, 2003, 00:37:20 - 00:37:53).

Тут афро-американська англійська подається як справжня, як контраст до звичної англійської, де Шарлін промовляє: It ain't actin'! - граматичні елементи вернакулярної англійської ain't - isn't; This is who I am. - стандартизована мова, аби донести свою думку до слухача. Далі Шарлін переходить до стилізованої стандартної мови з метою критики мови та культури білого середнього класу (висміювання пишності демонструють такі епітети, як sterile, bland, wonderful). Однак Пітеру не вдається розпізнати сатиру за цим висловленням, і він виражає схвалення щодо її можливості говорити стандартною мовою. Ця сцена демонструє важливий зв'язок між мовою та расою, де Шарлін порушує ідеологічне розділення між стандартною англійською та афро-американською, доказуючи, що може гарно володіти обома. У той самий час, коментар другорядного персонажа Говарда виражає сексуальну зацікавленість у Шарлін через те, як вона розмовляє. Тож фрагмент перекручує конвенційну мовну ідеологію і ставить афро-американський соціолект вищим за стандартний американський варіант англійської мови, що стає підґрунтям до подальшої трансформації мовної особистості Пітера.

Такі фільми, де фігурує пародія, демонструють неспроможність європейсько-американського чоловічого персонажу успішно долати мовні бар'єри. У наступній сцені персонаж Пітер, невпевнений білий чоловік середнього класу, приймає на себе хіп-хоп образ аби потрапити до чорного нічного клубу. Він хоче отримати визнання від небезпечного афро-американця на ім'я Відоу, який підтасував докази, аби Шарлін звинуватили у пограбуванні банку, за що її і було ув'язнено. Сцена починається з того, що Пітер спостерігає за клубом із вулиці, далі пропонує гроші двом чорним хлопцям за їхній хіповий одяг, аби ввійти до клубу. Придбавши новий одяг, він підходить до клубу, звертається до здоровили біля входу. Жести та мова Пітера змінюються, новий костюм дає йому можливість вийти за межі своєї звичної особистості пригніченого білого юриста (коли зазвичай він представлений у костюмі з краваткою) і стати тим, як він сам у клубі зазначає, хто є `from the hood and mizunderstood' (хіп-хоп стиль одягу на ньому тут джинси, спортивна футболка та шапка).

PETER: Excuse me. Homeboys Say yo, you got a bathroom in thєгє?(вжє у клубі) Say yo, what's the dealio? Umm, who's your daddy? Back that booty up and put it on a glass. Anybody else dig what I'm sayin? Say, any of you homies holdin''extra Jimmy High? (Bringing Down the House, 2003, 01:23:35 - 01:25:17).

У своїй грі Пітер (Стів Мартін) тимчасово привласнює безліч мовних та втілених рис, аби показати пародію на чорну расу (менестрель). Для конструювання своєї версії пародійного афро-американця, актор звертається до цілого ряду лексичних, фонологічних та граматичних засобів. Мовні засоби маркування расової належності у грі актора включають надзвичайно стереотипну фонологію афро-американського діалекту (bathroom [ЬжЛ"~ит] - посилення фрикативного звуку; your [jou] - поствокальне вилучення звуку (г)/вокалізація; holdin'/ sayin' /crunchin' - реалізація кінцевого велярного назального звуку (п) як альвеолярного назального (n)). Виступ Пітера містить стереотипну лексику чорношкірих, однак використовує її він не завжди коректно. Інтрагрупове звертання homeboys, homies ставить його нарівні із чорними, Say yo - вставна фраза аби привернути увагу, - все це виражає прихильність, спорідненість з афро-американцями, тобто використання характерних для них елементів робить Пітера схожим на них.

Стереотипне представлення афро-американця відображає гіперсексуальність (who's your daddy?) - виражає сексуальне захоплення, якщо залишити поза увагою моральний зміст таких виразів. Абсурдність презентації Пітера демонструє неспроможність білого персонажа правильно використовувати сленг (Say, any of you homies holdin' extra Jimmy High?; Anybody else dig what I'm sayin?). Тож глядач розуміє всю фальшивість представленої ситуації.

У таких випадках чоловічі персонажі вдаються до мови пародіювання поряд із перевдяганням у вуличний стиль як хіп-хоп маскування. Хоча така практика спрямована на посилення автентичності, насправді ж вона робить представлення фальшивим (деаутентифікація): суть гумору тут у неправдоподібності ситуації, де білий заможний чоловік середнього віку за допомогою вербальних та невербальних засобів намагається видати себе за шанувальника хіп- хопу серед групи переважно молодих афро-американців робітничого класу. Аби довести це глядачеві у сцені представлено реакцію чорних та білих, і вони дуже різняться: від здивування до збентеження та обурення. Незважаючи на те, що деякі чорні у фільмах сприймають такі презентації як щось звичне та нормальне, що загалом малоймовірно, надмірна інтертекстуальна розбіжність все-таки залишається.

Підбиваючи підсумки, наголосимо, що особистість є дискурсивним конструктом, що виникає під час інтеракції учасників.

В аналізованих фільмах американські персонажі спершу позиціонуються як представники крайньої форми білої раси, далі вони привласнюють собі специфічні аспекти “чорної” мови та культури, що у фільмі напряму протиставляються білим. Надзвичайна інтертекстуальна розбіжність між білим персонажем з його деаутентифікованим мовленням і фізичним представленням та практикою хіп- хопу, що слугує джерелом пародії, у таких фільмах позиціонує персонажів не просто білими, а “гіпербілими”. Культурна різниця між чорними та білими підкреслюється, а афро-американський соціолект постає нижчим за стандартизовану англійську мову, хоча й слугує для білого чоловіка засобом самопізнання. У менестрельній пародії білі персонажі отримують привілеї, коли використовують мовні риси, марковані як чорні, не отримуючи при цьому негативних соціальних наслідків такої практики. Після тимчасової репрезентації чорного, білі персонажі повертаються до своєї звичної особистості, залишаючи пануючий расовий порядок поза увагою. На ідеологічному рівні фільми виокремлюють найголовніші риси чорної та білої рас як неминуче різних та віддалених одна від одної, незважаючи на те, що білі персонажі отримують перевагу від тимчасового позиціонування себе як чорного.

Література

Бахтин М. М. Проблемы творчества Достоевского / Михаил Михайлович Бахтин ; [5-е изд, доп.]. - К. : “NEXT”, 1994 - 509 с.

Пирс Ч. С. Избранные философские произведения. / Ч. Пирс ; [пер. с англ.]. - М. : Логос, 2000. - 448 с.

Bucholtz M. Identity and interaction: A sociocultural linguistic approach / Mary Bucholtz, Kira Hall // Discourse Studies. - 2005. - № 7. - P. 585-614.

Bucholtz M. Performing blackness, forming whiteness: Linguistic minstrelsy in Hollywood film / Mary Bucholtz, Qiuana Lopez // Journal of Sociolinguistics. - 2011. - № 15/5- P. 680-706.

Bucholtz M. Race and the re-embodied voice in American film / Mary Bucholtz // Language and Communication. - 2011. - № 31. - P. 255-265.

Bucholtz M. The whiteness of nerds / Mary Bucholtz // Journal of Linguistic Anthropology American Anthropological Association. - 2001. - № 11(1). - P. 84-100.

Chun E. Speaking like Asian immigrants: Intersections of accommodation and mocking at a U.S. high school / Elaine Chun // Pragmatics. - 2009. - № 19. - P. 17-38.

Coupland N. Dialect stylization in radio talk / Nikolas Coupland // Language in Society. - 2001. - №30. - P. 345-375.

Coupland N. Style: Language Variation and Identity / Nikolas Coupland. - Cambridge : Cambridge University Press, 2007. - 224 p.

Eckert P. Variation and the indexical field / Penelope Eckert // Journal of Sociolinguistics. - 2008. - № 12. - P. 453-476.

Green L. African American English: A Linguistic Introduction / Lisa J. Green. - Cambridge : Cambridge University Press, 2002. - 285 p.

Hewitt R. White Talk Black Talk: Inter-Racial Friendship and Communication amongst Adolescents / Roger Hewitt. - Cambridge : Cambridge University Press, 1986. - 253 p. мовний пародія афроамериканець кінокомедія

Morgan M. More than a Mood or an Attitude: Discourse and Verbal Genre in African American Culture / Marcyliena Morgan // The Structure of African American English / [eds. S. Mufwene, J. R. Rickford, G. Bailey, J. Baugh]. - N.Y. : Routledge, 1998. - P. 251-281.

Ochs E. Indexing Gender / Eleanor Ochs // Rethinking Context: Language as an Interactive Phenomenon / [eds. A. Duranti, C. Goodwin]. - Cambridge : Cambridge University Press, 1992. - P. 335-358.

Richards J. Whites in blackface, blacks in whiteface: racial fluidities and national identities / Jason Richards // A dissertation presented to the graduate school of the University of Florida in partial fulfillment of the requirements for the degree of Doctor of Philosophy. - University of Florida. - 2005. - 191 p.

Silverstein M. Indexical order and the dialectics of sociolinguistic life / Michael Silverstein // Language and Communication. -2003.- №23. - P. 193-229.

Silverstein M. Language and the Culture of Gender: At the Intersection of Structure, Usage, and Ideology / Michael Silverstein // Semiotic Mediation: Sociocultural and Psychological Perspectives / [eds. E. Mertz, R.J. Parmentier]. - Orlando : Academic Press. - 1985. - P. 219-259.

Размещено на Allbest.ru