Семантична мотивація лексики на позначення дорогоцінних та напівдорогоцінних ювелірних каменів у творі Плінія старшого "Historia naturalis"
Лексико-семантична група номінацій, які іменують дорогоцінні камені. Визначення мотивованості термшів. Створення лексики на позначення дорогоцінних та напівдорогоцінних каменів внаслідок їх метафоричного перенесення за зовнішньою ознакою кольору.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.11.2018 |
| Размер файла | 28,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Семантична мотивація лексики на позначення дорогоцінних та напівдорогоцінних ювелірних каменів у творі Плінія старшого «Historia naturalis»
Пилипів О.Г., Липецький А.Д.
Статтю присвячено проблемам мотивованості слова, встановленню мотиваційних ознак, покладених в основу номінації дорогоцінних та напівдорогоцінних каменів у латинській мові на матеріалі твору Плінія Старшого «Historia naturalis». Розглянуто обширну лексико-семантичну групу номінацій, які іменують дорогоцінні камені за різними мотиваційними ознаками. За допомогою етимологічного аналізу визначено мотивованість термшів. У ході дослідження встановлено, що створення лексики на позначення дорого-цінних та напівдорогоцінних каменів відбувалось здебільшого внаслідок метафоричного перенесення за зовнішньою ознакою кольору.
Ключові слова: термінологічна номінація, мотив номінації, назви дорогоцінних та напівдорогоцінних каме-нів у творі Плінія Старшого «Historia naturalis», лексична одиниця, латинська мова.
Постановка проблеми. Теорія номінації (оно- масіологія) зайняла важливе місце в лінг-вістичних дослідженнях ХХІ-го століття, будучи важливою складовою лінгвістичного опису лек-сичних одиниць. Адже ономасіологічні досліджен-ня дають відповідь на таке важливе питання, як у мові відбувається позначення реалій світу.
Номінація здійснюється на різних рівнях мис-лення і проходить наступні етапи: формування поняття, створення найменування, закріплення номінації в системі мови, реалізація мовних но-мінацій в конкретних мовленнєвих актах.
Мотиваційна ознака -- це семантичний компо-нент, який є основою називання мовної одиниці [3, с. 15]. В акті мотивованої номінації береть-ся якась одна або кілька найпомітніших ознак, які при характеристиці того чи іншого предмета виходять на перший план. Вибір мотиваційної ознаки може залежати від ментально-психічних та соціальних особливостей сприйняття мовцем світу. Мотиваційна ознака вербально експлікує внутрішню форму слова [13, с. 112--127].
Засобами номінації є фонетичні, морфологічні, лексико-фразеологічні та синтаксичні одиниці мови. Слово дає назву явищу, а отже виконує в мові но-мінативну функцію. У значенні слова відбивається вся складність мови як суспільного явища взагалі і слова як мовної одиниці, в якій взаємодіють мов-ні елементи різних рівнів. Значення слова утворю-ється внаслідок абстрагуючої діяльності людського мислення в процесі пізнання навколишнього світу. У різних народів в основу найменування одних і тих же об'єктів можуть бути покладені різні ознаки, а тому зв'язок між словом і предметом умовний. лексичний семантичний дорогоцінний камінь
Жодне з питань у теорії номінації не виклика-ло, мабуть, такої кількості дискусій, як питання про вмотивованість назви, оскільки поняття мо-тивованого слова є центральним у теорії номіна-ції. В ономасіології мотивованість розглядається як результат створення мотивованої форми на-йменування на основі мотиваційної ознаки, що лягла в основу найменування [3, с. 15]. В.П. Да-ниленко називає мотивованість принципом номі-нації [4, с. 62--65]. Такої ж думки дотримуєтся В.М. Лейчик, який вважає, що є достатньо багато одиниць немотивованих, частково мотивованих або хибно мотивованих [9, с. 121].
У сучасному мовознавстві наприкінці ХХ-го століття виник новий напрямок у теорії номінації -- мотивологія. Він продовжив пошуки в царині філософії мови, започатковані грецьким філософом Платоном, який вперше задумався над явищем мотивації слів та увів поняття «ідея іме-ні» та «ідея образу». Сучасні послідовники Пла-тона -- Г. фон Гумбольдт та О. Потебня провели глибоке дослідження явища мотивації слів, давши йому назву «внутрішня форма слова». За О. По-тебнею, «внутрішня форма є відношенням змісту думки до свідомості; вона показує, як уявляєть-ся людині її власна думка» [11, с. 98]. Внутрішня форма є найближчим етимологічним значенням слова, тією ознакою, яка складає «центр образу, одну з його ознак, що переважає всі інші озна-ки» [11, с. 130]. Основні проблеми, які розглядає мотивологія, на думку дослідників, стосуються взаємозв'язку внутрішньої форми і мотивованос- ті, повноти/частковості мотивації, встановлення типологічних параметрів мотивації, зв'язку моти-вації з категоріями словотвору тощо.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. До-слідженню мотиваційних процесів під різними кутами зору та на матеріалі різних шарів лекси- ко-семантичної системи мови присвячені числен-ні праці як вітчизняних, так і зарубіжних мовоз-навців (Р. Шухард, Й.О.Х. Есперсен, Й. Гржега, Т.І. Вендіна, П.Ю. Гриценко, Т.Л. Канделакі, Т.Р. Кияк, В. Наумова, І. Козлова, В. Маслова, Н. Фурман, А. Архангельська, О. Блінова, Г. Бре- кле, М. Голєв, Р. Гржегорчикова, М. Докуліл, Н. Нестерова, А. Ростова, О. Селіванова, О. То-порова, Л. Фроляк, І. Улуханова, Т. Ястремська та ін.). Зокрема, особливо цінними є дослідження мотивованості у сфері професійної лексики, ре-зультати яких можуть бути використані не лише у теоретичному аспекті, а й у практиці унорму-вання терміносистем.
Мовознавці виділяють лексичну і словотвірну мотивованість. Лексична мотивованість пов'язана з вираженням мотиваційної ознаки у слові, а словотвірна -- з наявністю у нього класифікацій-ної ознаки.
Залежно від способу мотивування (мовного чи позамовного) виділяють абсолютну (зовнішню) і відносну (внутрішню) мотивованість. Абсолютна мотивованість передбачає зумовленість на-йменування звуковою формою, а відносна моти-вованість пов'язується з формою номінації через посередництво інших номінацій, часто немотиво-ваних [2, с. 34].
Виділення невирішених раніше частин за-гальної проблеми. Поза увагою науковців зали-шається розгляд мовних та позамовних чинників, які вплинули на вибір найменувань ювелірних каменів у латинській мові.
Об' нашого дослідження обрано спеціаль-
ну лексику на позначення дорогоцінних та напів- дорогоцінних каменів у латинській мові на мате-ріалі твору Плінія Старшого «Historia naturalis», зважаючи на її культурологічну значимість.
Метою статті є виявлення мотивів семантич-ної мотивації прототермінів на позначення до-рогоцінних та напівдорогоцінних каменів у творі Плінія Старшого «Historia naturalis».
Виклад основного матеріалу дослідження. Опису дорогоцінних та напівдорогоцінних каме-нів Пліній Старший присвятив 37 книгу своєї енциклопедичної праці, де стверджує, що пер-шим дорогоцінним каменем був уламок Кав-казької скелі, до якої був закований Прометей. Цей уламок був обрамлений в залізо і одягнутий на палець. Таким був перший перстень і таким був перший дорогоцінний камінь [17, 37, І, с. 386].
Римляни для утворення назв каменів вико-ристовували транслітеровані слова грецького походження з опорним словом «lithus» (камінь), до якого додавалось означення, що його харак-теризувало, наприклад chrysolithus. В інших ви-падках для утворення назви дорогоцінних каме-нів використовували суфікс -ite-, що вказує на подібність. Наприклад, камінь selenites названий через схожість до місяця (грец. сєХрур), назва «molochites» -- через схожість до квітки мальви (грец. до&ахп). Створення назв однієї тематичної групи за одним словотвірним (мотиваційним) ти-пом є позитивним чинником у термінотворенні.
Назви дорогоцінних каменів у Плінія станов-лять обширну лексико-семантичну групу номіна-цій, які іменують дорогоцінні камені за різними мотиваційними ознаками.
Мотиваційні ознаки, відповідно до класифіка-ції В. Гака [2, с. 273], можна поділити на дві гру-пи: кваліфікативні та релятивні. До кваліфіка- тивних ми відносимо ознаки, що характеризують дорогоцінні камені на підставі кольору, форми, схожості з рослинами, тваринами, якісних ха-рактеристик. Релятивні ознаки характеризують предмети через їх зв'язки із іншими об'єктами (просторові відносини, приналежність, функцію тощо). Мотивованість часто доводиться встанов-лювати завдяки етимологічному аналізу.
Щодо мотиваційних ознак, покладених в осно-ву номінації досліджуваних дорогоцінних каме-нів, нами були виявлені такі:
-- колір каменя -- 42% (haematites, selenites, chrysoprasius, chrysolithus, callais, smaragdus, chrysoberyllus, sapphirus, carbunculus, iaspis).
Пліній Старший згадує про напівдорогоцінний камінь гематит (haematites). Назва «гематит» походить від грецького слова «аіра» (кров) або аідатоєїб'лд (схожий на кров).
У перекладі з грецької «sapphеiros» дослівно означає «синій або блакитний». І.Х. Дворецький вважає, що це слово єврейського походження і вжито у Новому Завіті. Український етимологіч-ний словник тлумачить грецьке слово «сапфєіро^» як похідне від єврейського «sappir», що зводиться до «sanipriya» (улюблений Сатурном) [7, c. 180]. Не зважаючи на той факт, що тлумачення назви цього мінералу містить лише найменування од-ного відтінку, забарвлення каменя можуть бути різними: зелені, жовті, оранжеві тощо.
Назва дорогоцінного каменю callais, який у наш час відомий під назвою «бірюза», ймовір-но, походить від грецького слова «KalXavvo^», яке перекладається як «бірюзовий» [5, с. 865].
Згадує Пліній і про камінь смарагд, але мова йде не про смарагд у сучасному розумінні, а про зелений мінерал типу берилу, малахіту чи яшми. «Tertia auctoritas smaragdis perhibetur pluribus de causis» [17, 37, XVI, с. 409]. За Плі- нієм, основною з численних причин такої висо-кої оцінки є зелений колір цього мінералу. Назва «smaragdus» виникло на основі грец. «срараубо:;», яке походить від індійського «smamit» (зеле-ний камінь) [16, c. 713]. Існує також думка, що слово «smaragdus» є перського походження, а змінені форми латинського smaragdus, такі, як esmeraude, emeraude і esmeralde, дійшли до на-ших часів (англійське emerald). Вважають, що це слово через церковнослов'янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грец. срараубо^ (рараубо^), як і давньоінд. marak(a)tam, і виво-диться від аккадського «barragtu», гебрейського «barжkжt», що в свою чергу походить від семіт-ського «brg» (блищати) [7, с. 316]. Смарагд займає привілейоване місце серед коштовних каменів.
«Берили, здається, одного роду з ними (сма-рагдами), або подібні до них. Індія їх народила, і рідко знаходять їх в іншому місці» [17, 37, ХХ, с. 414]. Так Пліній Старший у своїй «Historia naturalis» пише про дорогоцінний камінь під на-звою beryllus, який вперше згадується в працях Теофраста (IV--III ст. до н.е.). Можливо, Теофраст запозичив це слово із санскриту, де воно озна-чало «блискучий камінь». Прийнято вважати, шо назва мінералу походить від грецького слова «РрриНо^» (берил), яке в стародавні часи вико-ристовувалось для позначення будь-яких видів зелених мінералів [10, c. 93]. За іншою версією, назва походить від міста Веллуру на півдні Індії.
Мотиваційна ознака кольору лягла і в осно-ву найменування каменя chrysolithus (хризоліт). Назва «chrysolithus» перекладається як «золотий камінь». Слово зустрічається у стародавніх тек-стах з ІІІ ст. до н.е. [14, c. 1758].
Пліній Старший, описуючи дорогоцінний ка-мінь beryllus, пише про один з його різновидів: Probatissimi ex iis sunt, qui viriditatem maris puri imitantur [17, 37, ХХ, с. 414]. -- «Найкращі з них є ті, які схожі до зелені моря». Він не подає назви цього різновиду берилу, але можливо, що він мав на увазі мінерал аквамарин.
Назва каменю onyx (онікс) походить від грецького «ovu^» -- ніготь, тому що своїм білим кольором схожий до білизни нігтя [14, c. 1374; 16, с. 1587].
У Плінія Старшого знаходимо також опис до-рогоцінного каменю, що має латинську назву «carbunculus» (карбункул), яка є демінутивом від «carbo» «вугілля» [14, c. 1674]. Йдеться про рідкісний дорогоцінний камінь насиченого темно-чер-воного кольору. При сонячному світлі карбункул змінює свій колір і стає схожим на тліюче вугілля.
Найменування «iaspis» (яшма) зустрічається паралельно з латинською назвою яшми -- hiaspis. Пліній пише про цей камінь так: Viret et saepe translucet iaspis... -- «Яшма зеленіє і часто буває прозорою» [17, 37, XXXVII, с. 430].
— якісні характеристики мінералу -- 4%
(adamas -- алмаз);
Назва «adamas» походить від грецького «абарои;» або «а5арасто^» (непереможний, непохит-ний, непереборний). Араби називали цей дорого-цінний камінь «almas» (найтвердіший) [14, с. 176].
— магічні властивості каменю -- 4% (amethystus);
Камінь аметист отримав свою назву від
грецького слова «арв0што<;» -- той, який обері-гає від сп'яніння, тому що вважалось, що цей камінь має магічні властивості, і людина, яка має його при собі, не п'яніє [14, с. 203]. У Старо-давній Греції вина розводили перед вживанням до кольору аметиста, що служило своєрідним еталоном. У словнику Вейсмана знаходимо, що «арв0исто^» -- це дорогоцінний камінь аметист, а може бути і засіб проти сп'яніння [1, с. 64]. Звідси стає зрозумілим один із синонімів аметис-та у Стародавньому Римі -- камінь Бахуса -- бога виноградарства та виноробства [8, с. 26].
— власні імена -- 8% (obsidianus);
Походження назви напівдорогоцінного каменю
«обсидіан» має кілька можливих джерел. Назва мінералу може походити від грец. буц («опсіс») -- видовище, так як в давнину цей матеріал засто-совувався для виготовлення дзеркал. Однак ба-гато дослідників припускають походження назви від лат. «Obsidianus lapis» або «Obsianus lapis» -- камінь Обсидія (або Обсія), від імені римського воїна Обсидія (або Обсія), який вперше привіз в Рим камінь з Ефіопії. Саме з такою етимологією обсидіан згадується в енциклопедії Плінія Стар-шого: In genere vitri et Obsidiana numerantur, ad similitudinem lapidis, quem in Aethiopia invenit Obsidius, nigerrimi coloris, aliquando et translucidi, crassiore visu, atque in speculis parietum pro imagine umbras reddente. Gemmas multi ex eo faciunt... -- «До виду скла додається і обсидіан, схожий до каменю, який був знайдений Обсидієм в Ефіопії кольору досить чорного, іноді прозорий, але з великою чорнотою, будучи використаний на стінки дзеркал, відображає тінь замість зо-браження. Більшість робить з нього прикраси.» [17, 36, LXVII, с. 381].
— місця їхньої знахідки чи видобування --
17% (gagates, agates і topazius, sardonix);
Мотиваційною ознакою для найменування одного з найкрасивіших ювелірних каменів під назвою «topazius» (топаз), на думку Плінія Стар-шого, є острів Топаз, де вперше знайшли ка-мінь. Назва острова в свою чергу походить від грецького дієслова «толарю», яке перекладаєть-ся «шукати» (острів часто закритий туманом) [14, c. 1809]. Найменування цього дорогоцінного каменю в латинській мові має різне оформлення: topazus (os), topazius, topazion, topazon.
Назва achates, засвідчена Плінієм, походить від грецького «ахатп9> -- річки Ахат, яка знаходи-лась в Сицилії. Альтернативнимм є припущення, що назва походить від самітского слова «ахіт» чи арабського «Акік» чи грецького «ауаОо^» (щас-ливий). У Стародавньому Римі агат бул присвя-чений богині плодових дерев і достатку Помо- ні, його носили як талісман для багатства, удачі та сімейного благополуччя.
У Плінія Старшого вперше засвідчена назва мінералу «gagates» (гагат). Як зазначає Пліній, мінерал гагат названий на честь міста і річки з однойменною назвою Gagis, де цей камінь впер-ше був знайдений [17, 36, xXXiV, с. 361].
Найменування каменю sardonychus (сардо-нікс) або sardonyx, очевидно, походить від злит-тя двох грецьких слів «cdpSiov» і «буи^». Грецьке слово «capSiov» походить від назви міста в Лідії Сарди (грец. Еарбєк;) [14, c. 1693], а слово «буи^» -- ніготь. Можливо, цей камінь був подібним до онік-са і знайдений у Сардах.
— загальна оцінка фізичних властивостей -- 4% (opalus, crystallus);
З давніх-давен камінь під назвою opalus (опал) викликав захоплення. Це можна простежити у Плінія Старшого: «З усіх дорогоцінних каме-нів саме опал викликає найбільші труднощі при описі. Є в ньому тонкий вогонь карбункула, фі-олетовий відблиск аметисту, аквамаринові тіні смарагду, змішані всі разом неймовірно світять-ся» [17, 37, ХХІ, с. 416]. Назва опалу походить від лат. «opalus», яке через грец. бтааІХю^ зводиться до давньоінд. «upalah» (чол. р.), що перекладається як «камінь», або «upala» (жін. р.) -- «верхній камінь у млині» [6, с. 195]. За Плінієм, підтвердженням цього є місце народження опалів -- Індія.
У «Historia naturalis» знаходимо також відо-мості про камінь selenites (селеніт або місячний камінь). Найменування «selenites» походить від грецького слова «ceXqvn», що означає «місяць» [15, c. 1805]. Можна також припустити, що цей камінь названий на честь богині місяця Селени, яка ототожнювалась з Артемідою.
Пліній Старший згадує ще один ювелірний ка-мінь під назвою crystallus (гірський кришталь), на-зва якого походить від грецького слова «крботаІХо^» (лід) [14, c. 1770]. Стародавні люди вважали, що гір-ський кришталь -- це кристали льоду, замороже-ного богами і відправленого на землю.
— подібність до рослин -- 8% (hyacinthus і molochites);
Назва дорогоцінного каменю hyacinthus (гіацинт) пояснюється схожістю кольору каменя і квітки з такою ж назвою. Латинський термін «hyacinthus» походить від грецької назви квітки гіацинт «rnKiv0o<;», яка згадується у Новому Завіті [15, c. 1918]. У наш час, гіацинт -- це прозорий вид мінералу цирконію. Російський вчений В. Севергін вважає, що камінь, який описує Пліній Старший, не є нинішнім гіацинтом, а сапфіром [12, c. 158].
У «Historia naturalis» знаходимо опис юве- лірно-напівдорогоцінного каменю під назвою «molochites» (малахіт): «Непрозорий малахіт. Він більш густого зеленого кольору і отримав на-зву від кольору мальви» [17, 37, XXXVl, с. 429]. Справді, назва «molochites» походить від грець-кого слова «раїахо», що перекладається як «мальва» [14, c. 1014; 15, с. 1184].
— подібність до окрасу тварин -- 4% (batrachites);
Назва каменю batrachites (жабовик) походить
від грецького слова «Ратрахо^» (жаба). У римлян цей камінь називався божественним.
Висновки. Проведене нами дослідження дає підстави зробити наступні висновки. Важливою мовною характеристикою даної тематичної гру-пи є гетерогенність її походження. Нами встанов-лено, що Пліній Старший у своїй праці описує 24 ювелірні камені (16 дорогоцінних і 8 напівдо- рогоцінних), з яких 15 мають найменування дав-ньогрецького, 4 -- латинського і 5 -- іншомовного походження. Характерно, що кількість назв до-рогоцінних каменів, які походять з латинської, приблизно в 4 рази менша, ніж тих, які походять з грецької мови.
Усі досліджені нами найменування є віднос-но мотивованими. Мотиваційні ознаки, покладені в основу найменувань, допускають можливість ви-бору, характеризуються різноманітністю, деякою невпорядкованістю, що пов'язана зі специфічним характером формування даної тематичної групи.
Якщо розглядати назви дорогоцінних каменів, використані у Плінія Старшого, відповідно до опозиції повна/часткова мотивованість, можна констатувати, що незначна частина із них мо-тивовані повністю, тобто і лексично, і структурно, їх семантика виводиться зі значення окремих морфем. Більшість мотиваційних ознак є квалі- фікативними. Щодо критерію сильна/слабка ін-формативність мотивованих назв, на наш погляд, він є доволі умовним, оскільки в основу номінації покладено, зазвичай, якусь одну ознаку, і саме від того, наскільки вона важлива, залежить сту-пінь інформативності.
У період формування даної тематичної групи слів спостерігається використання загальновжи-ваної лексики (amethystus, crystallus, carbunculus, ЬуастШиБ, onyx, adamas, beryllus, smaragdus).
Лексика на позначення дорогоцінних та на- півдорогоцінних каменів створювалась внаслі-док метафоричного перенесення за зовнішньою ознакою кольору добре знайомих людині тварин (жаба), квіток (мальва, гіацинт), частин тіла лю-дини (ніготь), фізіологічних рідин (кров), палив-ної сировини (вугілля), природніх явищ (місяч-ного сяйва).
Перспективу подальших досліджень вбачає-мо у глибокому поліаспектному мотивологічному аналізі лексики даної тематичної групи.
Список літератури
1. Вейсман А.Д. Греческо-русский словарь. - Санкт-Петербург, 1899. - 1370 с.
2. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. / В.Г. Гак. - Москва: Международные отношения, 1977. - 264 с.
3. Голев Н.Д. Ономасиология как наука о номинации, II. О некоторых общих особенностях лексики и семантики в связи с разграничением ономасиологического и семасиологического подходов / Н.Д. Голев // Русское слово в языке и речи. - Кемерово: Издательство КемГУ, 1977. - Вып. 1. - С. 13-23.
4. Даниленко В.П. Русская терминология: опыт лингвистического описания / В.П. Даниленко. - Москва: Наука, 1977. - 246 с.
5. Дворецкий И.Х. Древнегреческо-русский словарь. - Москва, 1958. - Т. 1. - 1043 с.
6. Етимологічний словник української мови у 7 томах / Редкол. О.С. Мельничук (голов. ред.) та ін. - Київ: Наукова думка, 2003. - Т. 4 : Р-Т. - 656 с.
7. Етимологічний словник української мови у 7 томах / Редкол. О.С. Мельничук (голов. ред.) та ін. - Київ: Наукова думка, 2006. - Т. 5: Р-Т. - 704 с.
8. Куликов Б.Ф. Словарь камней-самоцветов / Куликов Б.Ф. - М.: Недра, 1982. - 160 с.
9. Лейчик В.М. Новое в советской науке о терминах. Обзор тематических сборников ИРЯ АН СССР / В.М. Лей- чик // Вопросы языкознания, 1983. - № 5. - С. 118-127.
10. Митчелл Р. Названия минералов / Митчелл Р. - М.: Издательство «Мир», 1982. - 247 с.
11. Потебня А.А. Слово и миф / А.А. Потебня. - Москва: Правда, 1989. - 622 с.
12. Севергин В.М. Кайя Плиния Секунда. Естественная история ископаемых тел / Севергин В.М. - Санкт- Петербург, 1819. - 354 с.
13. Толстая С.М. Мотивационные семантические модели и картина мира / С.М. Толстая // Русский язык в на-учном освещении, 2002. - 1(3). - С. 112-127.
14. Этимологический словарь русского язика [уклад. Фасмер Макс]. - 1960. - 2248 с.
15. Frisk H. Griechisches etymologisches Worterbuch / H. Frisk. - Heiderberg: Сarl Winter Universitatverlag, 1968. - 2428 S.
16. Kluge Fr. Etymologisches Worterbuch der Deutschen Sprache / Friedrich Kluge. - Berlin: Walter de Gruzter und Co., 1957. - 900 S.
17. Pliny the Elder. The Natural History translated by John Bostock, M.D., F.R.S., H.T. Riley, Esq., B.A., Ed. - Vol. VI. - London, 1857. - 530 p.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Соматична лексика, її роль у пізнанні картини світу. Лексико-семантичні групи і розряди соматизмів. Лексико-семантична група соматизмів у фразеології. У роботі під соматизмами розуміються мовні засоби позначення явищ, що відносяться до сфери тілесності.
реферат [24,2 K], добавлен 17.01.2009Проблеми словотвірної семантики та мотивації фемінітивів cучасної української мови. Лексико-семантична організація жіночих номінацій. Творення іменників зі значенням жіночої статі. Семантичні відношення між апелятивами на позначення назв жіночого роду.
дипломная работа [150,5 K], добавлен 09.04.2012Лексико-семантична система арабської мови. Прикметники в арабській мові, їх виділення та утворення. Парадигматичні відношення в мові, лексико-семантичне поле прикметників на позначення фізичного стану людини в їх аспекті. Основні підкласи прикметників.
курсовая работа [75,8 K], добавлен 07.10.2014Лексико-семантична система — одна з найскладніших мовних систем, що зумовлено багатовимірністю її структури, неоднорідністю її одиниць, різноманітністю відображень. Парадигматичні, синтагматичні, епідигматичні відношення лексико-семантичної системи.
реферат [33,8 K], добавлен 15.08.2008Проблема визначення фразеологічної одиниці, її основні ознаки, критерії виділення різних типів та семантична структура. Типи перекладацьких відповідників. Семантичний аналіз та переклад фразеологізму з компонентом на позначення частини тіла "рука".
дипломная работа [92,8 K], добавлен 19.04.2011Поняття фразеологічної одиниці; історія вивчення української фразеології. Дослідження утворення фразеологізмів: джерела, ознаки, лексико-семантична структура, форма та функціонування фразеологічних одиниць; класифікація фразеологізмів зі словом око/очі.
курсовая работа [41,5 K], добавлен 26.02.2012Лексико-семантична характеристика та стилістичне використання вигукової лексики. Поняття та структурно-семантичні особливості ономатопоетичних слів та їх функціонально-стилістичний аспект. Класифікація вигуків та звуконаслідувальних слів української мови.
курсовая работа [51,1 K], добавлен 03.10.2014Валентність та сполучуваність у лінгвістичних дослідженнях. Мова художньої літератури. Статистичні методи та прийоми у лінгвістиці. Лексико-семантичний аналіз сполучуваності прикметників "streitbar" з іменниками. Коефіцієнт взаємної спряженості.
курсовая работа [35,9 K], добавлен 23.08.2012Лексико-семантична група як мікросистема в системі мови. Аналіз ЛСП "коштовне каміння" в англійській мові в семантичному, мотиваційному та культурологічному аспектах. Дослідження його функціонування в англомовних художніх прозових та поетичних творах.
курсовая работа [35,8 K], добавлен 10.04.2014Сутність лексики як складової частини мови та семантики як науки. Опис роману П. Загребельного "Південний комфорт", семантичний аналіз його лексики, а також спосіб творення та роль авторських неологізмів, семантична класифікація наявних оказіоналізмів.
курсовая работа [115,9 K], добавлен 20.12.2009
