Мовноцентричний аспект інформаційного простору української діаспори США

Размещено на http://allbest.ru

УДК 930.22

Мовноцентричний аспект інформаційного простору української діаспори США

Біловус Л.І., к. філол. н., доцент

Саме у мові можна побачити менталітет нації. Вживання рідної мови в діаспорі позитивно впливає на національне самозбереження, втримується духовний зв'язок з українським народом.

Мовою можна передати молодому поколінню українську духовність з усіма її національними прикметами, що є актуальним на сучасному етапі тотальної глобалізації.

Окресленою проблемою займалося не так багато науковців (Б.М. Ажнюк [2; 3], Ю. А. Жлуктенко [7], І. Лєсєв [14], В. Чекалюк [20]), тому існує потреба у висвітленні моноцентричного аспекту інформаційного простору українців США та впливі цієї тематики на збереження і формування національної ідентичності українців діаспори.

Сучасні світові глобалізаційні процеси у більшості країн пов'язані з дво- чи багатомовністю унаслідок «інформаційної інтерверції» (Тетяна Ковальова) через ЗМІ, маскультуру, інтернет. В Україні сьогодні ми теж переживаємо «драматичний період цивілізаційної дезорієнтації, а саме… духовно-ідеологічну кризу, яка… виявляється в кризі національної ідентичності, втраті почуття історичної перспективи і пониженні рівня самооцінки нації…

Проблема національної самоідентифікації - ключова для українського суспільства, яке повинно вирости в духовно цілісний організм» [8, 65-66], діаспора у цей час робить усе можливе для збереження цієї ідентичності, зокрема, через мову.

Звичайно, роль англійської мови в умовах глобалізації як мови міжнародного спілкування не могла не вплинути, особливо в Америці, на українську, що позначилося як на мовленнєвій діяльності, мовній свідомості наших діапорчан, так і на самій системі української мови. Тому одним із важливих, як слушно вважають фахівці, питань, що його потрібно вирішити негайно, - відсутність фахових словників.

Останнє дає можливість численним українофобам закидати думку про те, що українська мова не надається до презентації наукових досліджень, ідей, та й російську мову всі у школі вчили, всі знають, тому немає потреби вводити її у наукову царину та створювати адекватні російсько-українські словники, потрібно зважати на великі економічні витрати тощо. Погодьтеся, що такі сентенції відчутно віддають русифікацією, почуттям меншовартості, гальмуванням державотворчості.

Піднімаючи це питання у пресі, звертаючись до загалу, дописувачі намагаються знайти вирішення цієї проблеми, принаймні привернути увагу української громади по обидва боки океану щодо нагальності таких дій. У газеті «Свобода» вміщено велику статтю Святослава Караванського, присвячену темі відродження України та становлення нової лексикографії.

Аналізуючи деякі словники, приклади мовних зворотів, які там знаходить, автор звертає увагу читачів на те, що у них досить обмежено вибір української лексики, рекомендовано до вживання форми, що невластиві нашій мові, тому вони звучать карикатурно, незграбно, ще більше відвертаючи українців від користування таким «язиком».

Тобто словникова політика свідомо спрямовується на штучне перетворення української мови як малоінформативної, нездатної існувати без російської.

Відповідно усі сфери суспільного життя, де зафіксоване у словнику сприймають нормою, застосовують «форми, невластиві українській мовній стихії, що роблять нашу мову з одного боку важкою і книжно-канцелярською, а з другого - «прив'язують» її до російської мови, звідки ці форми запозичено» [9, 2]. Хоча можливий інший варіант - не знайшовши потрібного відповідника, українці схильні самі винаходити потрібну лексику, що інколи звучить досить сміховинно.

Дослідник твердо переконаний, що успіх українського відродження великою мірою залежить від рівня розвитку вітчизняної лексикографії, тому сам уклав «Російсько-український словник складної лексики», де перекладено ті мовні звороти та форми, що їх академічні словники не перекладають або перекладають неповно. Анонсування цієї праці якраз і відбулося на сторінках «Свободи».

Добре розуміючи, що цей проект потребує грошей, але вкрай потрібен як Україні, так і діаспорі, С. Караванський звертається до нашої громади за океаном із закликом про допомогу.

Словникові було зроблено відповідну рекламу: публікація списку всіх жертводавців, організаціям буде надано рядки для оголошень, примірник «Словника…» з подякою автора, посвідчення про відрахування суми пожертви від податку тощо [9, 3].

Ще пізніше через «Свободу» можна було придбати також «Секрети української мови» С. Караванського, де розглянуто усі розділи мовознавства, подано питому та раніше «репресовану» українську лексику.

Члени української громади добре розуміють вагу українського наукового слова, тому й усіляко підтримують такі проекти, наприклад, профінансували видання п'ятитомної «Енциклопедії фізики», що взяла за основу «Словник фізичної термінології» В. Фаворського (Харків, 1932) та «Правописний словник» Г. Голоскевича [5].

У газеті «Час і Події» в рубриці «Культура» було вміщено анонс та рекламу книги австрійського славіста Міхаеля Мозера «Причинки до історії української мови», виданої Харківським історико-культурним товариством за підтримки Програми дослідження Східної України ім. Ковальських при Канадському інституті українських студій та Фонду ім. Наталії Данильченко при НТШ у США. Стаття містить матеріал, що засвідчує, що ця книга доцента мовознавства Інституту славістики Віденського університету підтверджує важливість української мови на міжнародній карті світу, розглядає широкий спектр історичних аспектів української мови (зокрема, питання східноєвропейської мовної єдності), документи, старі українські переклади тощо.

Науковець спростовує концепцію «спільної давньоруської мови», що панує у російській лінгвістиці, і йде за Ю. Шевельовим в обґрунтуванні поняття «мовної та діалектної зони», з якої і розвинулися три східнослов'янські мови.

Аналізуючи мовну політику колишнього СРСР у наближенні усіх мов до російської мовної структури, Мозер вказує на їх небезпечність і сьогодні, а тому актуалізує питання мовної культури у колишніх республіках [1].

Часто у редакцію «Свободи» запрошують фахівців з України, які дають змістовні інтерв'ю зі свого фаху. У контексті порушеної нами проблеми на особливу увагу заслуговує бесіда із Христиною Бурштинською, доцентом Львівського політехнічного університету та великим ентузіастом щодо українізації вищої школи.

Науковець переконана у якнайшвидшому та всезагальному виданні оригінальних або перекладених підручників саме українською мовою, бо навіть за часів незалежності знайшлося чимало апологетів щодо її непридатності у сфері техніки і науки.

І хоча викладання здійснюється рідною мовою, студенти навчаються за російськомовними підручниками (за браком своїх), а тому українська для них ще довго залишатиметься меншовартісною. Х. Бурштинська була однією з перших науковців, які, підготувавши нові навчально-наукові праці, виробивши програму видання фахової літератури, через діаспорну пресу звернулися до широкої маси українців у США про допомогу у виплаті гонорарів авторам підручників та перерахуванні коштів на їх публікацію [13].

Усвідомлення нагальності якнайшвидше мати енциклопедії, фахові словники та підручники для всіх етапів навчання рідною мовою є обов'язковим, бо без взаємозв'язку духовності та наукового інтелекту доля українського народу в Україні та діаспорі не матиме майбутнього.

Самі українці в США, особливо ті, хто працює на загал української діаспори, намагаються працювати над фаховістю свого рівня знання української мови.

Так, у приміщенні НТШ у Нью-Йорку від 1997 року організовують семінари із питань української мови для журналістів східного узбережжя, що спрямовані проти «шовкової русифікації» та засилля американізмів.

Сюди приїжджають не тільки з редакцій «Свободи», «Народної Волі», «Нашого Голосу», «Нашого Життя» та ін., а й зацікавлені представники головного проводу Українського Пласту.

Зважаючи на те, що український правопис ще досі не узгоджено, а на наукових конференціях з питань мови ухвалюються різні зміни до нього, тому під час цих семінарів викладачі ознайомлюють слухачів із змінами в нашому правописі, а також подають приклади публіцистичного матеріалу, де є неправильності, притримуючись норм харківського правопису 1929 р. [12].

У Львові сотні учасників з української діаспори, міжнародних організацій та українських вчених з'їжджаються на міжнародні конференції, присвячені розвитку наукової та технічної термінології, що дозволяє зінтегруватися вітчизняній науці із Заходом та загальноприйнятими у світі стандартами. Крім того, на сучасному етапі людства з'явився ще один потужний засіб впливу - комп'ютери.

Дитина, яка в сім'ї та побуті користується українською, у спілкуванні з комп'ютером змушена послуговуватися російською або англійською. Чи не викликає це у неї те ж таки відчуття меншовартості, неповноцінності рідної мови?

Ця проблема у свій час мала великий резонанс серед представників ділових кіл і науковців як України, так і діаспори США.

У результаті вироблення спільної стратегій дій та реалізації значних зусиль спочатку відбулася демонстрація україномовного програмного забезпечення та технічних систем, а сьогодні ми всі маємо і користуємося україномовним інтерфейсом [4].

Рідна мова - один з наших національних скарбів, що пов'язаний з життєздатністю, духовною силою нашого народу. Саме тому численні завойовники, силоміць чи хитрощами, передусім намагалися посягнути на національну мову, обмеживши її в правах або й узагалі заборонивши.

Періодичні видання нашої діаспори у США подають цілу хроніку нищення української мови, що триває без перерви від 1626 року (указ московського царя Михайла Федоровича про спалення церковних книг українського друку) і до наказу міністра освіти Дмитра Табачника у 2010 р. про скасування обов'язку складати випускні іспити у школах українською мовою.

А поміж цих дат довга низка брутальних заборон і гонінь незважаючи на активний спротив української інтелігенції по обидва боки Дніпра, у самій Росії та виступи західноєвропейських діячів на захист мови українського народу.

У цьому контексті на особливу увагу заслуговує стаття Василя Федоровича, надрукована у «Вістях Комбатанта», у якій презентовано хронологічний зріз боротьби за збереження української мови протягом чотирьох сторіч [19].

Сьогодні ядро української громади в США складають представники повоєнної еміграції, які мають досвід ідеологічної боротьби, а тому є засновниками цілого ряду організацій, парафій.

Вони надавали великого значення збереженню національної свідомості та мови у наступних поколіннях, вважаючи, що втрата мови завдає непоправної шкоди духовному єству людини, оскільки втрачається етнічне ототожнення себе з предками та нащадками.

Однак незважаючи на високий поріг опірності асиміляції, це покоління все ж не мало абсолютного імунітету. Сьогодні українська діаспора все рідше використовує толерантну політику уряду США щодо культурних проблем етнічних груп, про які говорилося вище.

Нові покоління, народжені вже поза Україною, має свої особливості психологічної самооцінки. «Тоді, коли перше покоління ще ототожнює себе з українським народом краю, друге імміграційне покоління щораз більше ототожнює себе з українською громадою в ЗСА чи в Канаді.

Тому перехід з покоління в покоління серед нашої іміграції означає також перехід від національної до етнічної ідентичності.

Така людина можливо ще бажає затримати почуття етнічної окремішности, одначе її екзистенціальне почуття перманентности пов'язане з країною нового поселення…» [3].

Молода, середня генерації відкидають українську мову на другий план, вилучають з родинного спілкування, вона переходить до музею і час від часу з'являється на сцені.

НТШ-А навіть опублікувало дослідження свого члена, філолога Роксолани Михайлик з приводу українсько-англійської двомовності, оскільки серед дітей іммігрантів з України чимало білінгвів.

Її висновок, сформульований у контексті психолінгвістики, наступний: «Діти, які засвоюють більше, ніж одну мову і відповідно перебувають у дво- (або три-) мовному середовищі, отримують змішану інформацію про граматичну систему і відповідно меншу кількість стимулів з кожної мови» [16, 13].

Тому потрібна сильна мотивація, реалізована у діяльності шкіл, громадських організацій, сім'ї до знання рідної мови.

Та молодь, яка приходить на зміну старшому поколінню, має продовжувати збереження і відшліфовування української мови.

Тому діяльність українських шкіл розглядається у контексті візій різних організацій, фондів, державних та приватних установ щодо підтримки освітніх і культурних заходів української діаспори, спрямованих на україномовний розвиток та виховання дітей.

Однією з таких спілок, діяльність якої широко представлена у діаспорній періодиці (рубрики «Діаспора», «Вісті Фундації імені Івана Багряного», «Життя громади»), є Товариство української мови. Щороку його члени збираються на пікнік, де звітують про пророблену роботу, фінансові витрати та відзначають своїх меценатів.

Особливу увагу Товариство української мови зосереджує на допомозі обласним осередкам «Просвіти» в Україні, зокрема в південних і східних областях, у виданні українських книжок, газет, журналів та пересилає їм, а також деяким школам та університетам українські книжки й журнали, надруковані у діаспорі.

Крім того ця спілка вже 15 років надає стипендії для здібних студентів з бідних родин, які вивчають україністику в Острозькій академії, Києво-Могилянській академії, Харківському педагогічному університеті та інших вишах України з надією, що ці молоді люди зможуть з часом перейняти провідні позиції в українському суспільстві і створити прозору, демократичну державу.

Фонди передаються через Міжнародний благодійний фонд «Смолоскип» або безпосередньо в університети.

Зокрема, газета «Час і події» часто вміщує надіслані листи-подяки від стипендіатів Товариства, натомість Пресова референтура останнього звітує про те, кому надані стипендії, закликає громадськість підтримати студіюючу молодь України, перерахувавши кошти, не забуваючи при цьому дати коротку довідку про молодих людей (походження, зацікавлення, фах) [17]. Члени Товариства української мови активно беруть участь у громадському житті діаспори, долучаючись до різних імпрез: «Українські дні» (Чикаго), «День Союзянки» (Чикаго), Базар в Осередку в Норт Порті, відзначення Голодомору, Свята Злуки, Шевченківських днів, організація зустрічей з представниками Острозької академії.

З метою вшанування сучасних героїв України з «Небесної сотні» Товариство української мови подарувало Українському релігійному та культурному осередку імені Св. Андрія в Норт Порті великоформатний вітраж «Тризуб» авторства Олега Послушного з Філадельфії. Члени «Молодої Просвіти» активно намагаються протидіяти загрозливим тенденціям наступу на українську мову та освіту. Учителі поширюють публікації про українську мову, культуру, історію та літературу.

Заходами Товариства української мови в Українському осередку св. Андрія відзначаються знаменні дати визначних українських письменників, критиків, публіцистів, видавців тощо, де також можна придбати україномовну друковану продукцію.

Періодика активно відгукується щодо детального висвітлення як підготовки до свята, так і самої урочистої події.

Прикметно: Товариство української мови абсолютно відкрите для нових членів, про що свідчать численні запрошення на сторінках преси. Також там зустрічаємо кілька статей з приводу виходу великоформатної книги «Мости в Україну», присвяченої більш ніж 22-річній діяльності цієї організації, що зайвий раз засвідчило її непересічний внесок у справу українського відродження, підтримку процесу становлення і розвитку національної ідентичності українців у діаспорі та громадянського суспільства в Україні [6]. національний український лексикографія діаспора

Як бачимо, основним напрямом діяльності в діаспорі обрано систематичне упровадження української мови в освітню, розважальну сфери, тобто ті лакуни, що передусім спрямовані на дітей та молодь. У цьому напрямі з 1987 р. плідно працює Клуб українських професіоналістів і підприємців, надаючи стипендії учням та студентам, заохочуючи їх, таким чином, вивчати українську мову.

Виділяючи щороку стипендії, члени Клубу сподіваються, що отримані мовні навички знадобляться молодим людям для того, щоб скористатися можливостями праці та діловими перспективами, які відкрилися в Україні та у Східній Європі (працевлаштування, університетська кар'єра). Проте самі стипендіати називають менш прозаїчні причини зацікавлення вивченням української мови.

У розлогій статті, присвяченій діяльності Клубу, вміщено й інтерв'ю з однією із переможниць, українкою другого покоління, яка опановує українську мову на університетському курсі Альбертського університету.

З її слів робимо висновок, що саме пошук своєї ідентичності спонукав до вивчення мови своїх батьків: «Це - моє коріння. Я відчула величезну потребу знову прив'язатись до своєї спадщини» [15].

Інша переможниця мусила вивчати українську мову як другу, тому що нею мало послуговувалися вдома або не використовували взагалі. За її словами, витрачені зусилля того варті: спроможність говорити українською мовою додала глибини і життєвості стосункам з родиною та громадою, причому із великою перспективою. «Українська мова відіграє дуже важливу ролю у кожному аспекті мого життя.

Я відчуваю велику потребу продовжувати традиції, з якими я виросла, і виховати моїх власних дітей на засадах сильної української моралі та вартостей, на яких я виховувалась» [15].

Численні стипендіати Клубу неодноразово відзначають, що саме пошуки ідентичності у вивченні мови розвинуло їх академічно та культурно, дало можливість брати активну участь у житті української діаспорної громади та стати членами молодіжних організацій, зробило гармонійними, розвиненими особистостями, які мають що запропонувати іншим.

У цьому плані доречно визначила значення мови О. Федик: «Мова - це розвиток самої культури, це її екзистенція, її вияв, її зміст і форма в плані ідентифікування національної свідомости, створення національної свідомости, національного образу навколишнього світу» [18, 66].

Українська світова спілка професійних учителів (УССПУ), до якої належать педагоги з 20-ти країн світу, включно з Україною, пропагує листування українських школярів, які мешкають у різних країнах, під гаслом «Українські діти цілого світу єднайтесь!».

Ця ж організація у 1996 році розпочала нову світову акцію: створення Гуртків плекання української мови (ГПУМ), - успішні результати якої голова УССПУ Зиновій Квіт публікує в діаспорній пресі.

Педагоги, як ніхто, добре знають гостру проблему «викидання» української мови з шкіл чужими урядами з метою введення своєї і розуміють, що незнання своєї мови, а послуговування чужою є нездоровим процесом, бо призводить до відчуття меншовартості себе як частини українського народу.

Звичайно, такого явища потрібно позбуватися негайно. А коли це робити найкраще, як не у шкільному віці. Дослідження мовної поведінки показує, що у цьому віці дитина зазнає найбільшого впливу української мови, оскільки її спілкування залежить від сім'ї та вчителів у школі.

Кожен українець, який усвідомлює відповідальність перед своїм народом, відчуває також і потребу збереження рідної мови як ознаки етносу (звичайно, іноземні мови знати потрібно, але рідна завжди має бути на першому місці). Ось для цього УССПУ і закликає шкільну молодь усього світу вступати до ГПУМ.

Для цього надаються детальні поради з приводу створення таких Гуртків, до яких мають вступати діти українського походження, наводиться текст присяги, яку вони мають скласти, та викладаються першочергові завдання щодо діяльності (вивчати українські пісні, співати їх; спільно читати україномовні книжки та періодику, обговорювати їх українською мовою; вивчати і декламувати на загал українські вірші; зі своїми українськими друзями розмовляти тільки українською; бути дописувачами у періодичних виданнях; організовувати україномовні святкування з приводу різних дат; плекати українські звичаї та обряди; відвідувати вистави, музеї української тематики, історичні місця; створити самостійно програми, де б уживалася українська мова) [10].

Завдяки масовому висвітленню у пресі такої пропозиції, Гуртки за підтримки учителів та батьків швидко почали створюватися як в США, так і в материковій Україні, а з часом з'явилися в Росії, Румунії та ін. Як випливає зі змісту публікацій, програми ГПУМ (які, до речі, укладаються вчителями, опікунами і членами Гуртків спільно) є надзвичайно різноманітні, що дає можливість школярам щоразу займатися цікавими справами, робити це з охотою, а не з примусу.

Водночас розуміння того, що така справа має в своїй основі винятково добру волю і жодної підтримки з боку влади, змушує УССПУ через ЗМІ звертатися до широкої громадськості з приводу фінансової підтримки. Мабуть, на цьому не потрібно зосереджувати увагу, однак діяльність УССПУ (та й інших організацій у США) абсолютно прозора, про що свідчать опубліковані розлогі звіти (скільки отримано, скільки витрачено і що за те зроблено), тому люди охоче стають меценатами та складають пожертви.

Зважаючи на вищесказане, можемо зробити висновок про те, що інформаційний простір українців діаспори США сприяє якнайкраще тому, щоб український народ не плив за течією «природної асиміляції» з навколишнім середовищем, а пам'ятав про своє походження; щоб на сучасному етапі нашої історії боротьба за права своєї мови у своїй спільноті виглядала не абсурдом, а була самозрозумілою і відповідала внутрішнім прагненням і розумінням необхідності цього.

Література

1. Австрійський славіст про українську мову // Час і Події. - 2009. - № 9. - 04 березня.

2. Ажнюк Б.М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна / Б. М. Ажнюк; НАН України. Ін-т укр. мови. - К. : Рідна мова, 1999. - 450 с.

3. Ажнюк Б.М. Національна ідентичність і мова в українській діаспорі / Б. М. Ажнюк [Електронний ресурс] : Режим доступу // http://www.ethnos.lemky.com/

4. Базилевич Р. Комп'ютер розмовляє українською / Роман Базилевич // Свобода. - 1992. - Ч. 37. - С. 4; Відбудеться 4-та Міжнародна конференція «Проблеми української науково-технічної термінології» // Свобода. - 1996. - Ч. 14. - С. 3.

5. Біланюк О. Доля української наукової мови в наших руках / О. Біланюк // Свобода. - 1993. - Ч. 46. - С. 3.

6. Василь Стус - поет трагічної долі / Пресова референтура Товариства української мови // Час і події. - 2008. - № 19. - 08 травня; Пікнік Товариства української мови / Пресова референт ура ТУМ // Час і події. - 2011. - № 16. - 20 квітня; Товариство української мови інформує // Свобода. - 2013. - № 5. - С. 15; Боднарук В. Товариство української мови допомагає осередкам в Україні / Віра Боднарук // Свобода. - 2013. - № 19. - С. 8, 13; Діяльність Товариства української мови у Флориді // Час і події. - 2013. - № 17. - 25 квітня; Боднарук В. Допомога від ТУМ із Чикаго / Віра Боднарук // Міст. - 2013. - 11 липня; Боднарук В. Історія ТУМ за 22 роки / Віра Боднарук // Свобода. - 2013. - № 47. - С. 11; Боднарук В. ТУМ на «Українських днях» у Чикаго / Віра Боднарук // Міст. - 2013. - 05 вересня; Боднарук В. У пам'ять «Небесної сотні» / Віра Боднарук // Міст. - 2014. - 26 червня; Боднарук В. Подарували вітраж «Тризуб» / Віра Боднарук // Свобода. - 2014. - № 28. - С. 8.

7. Жлуктенко Ю. О. Українсько-англійські міжмовні відносини : Українська мова у США і Канаді / Ю.О. Жлуктенко; Київ. ін-т нар. господарства. - К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1964. - 168 с.

8. Жулинський М. Національна культура за умов формування нової суспільної солідарності в Україні / Микола Жулинський // Сучасність. - 1997. - № 1. - С. 65-70.

9. Караванський С. Відродження і словники / Станіслав Караванський // Свобода. - 1996. - Ч. 224. - С. 2-3.

10. Квіт З. Українська молодь листується / Зиновій Квіт // Свобода. - 1996. - Ч. 13. - С. 4; Квіт З. Гуртки плекання української мови / Зиновій Квіт // Свобода. - 1996. - Ч. 142. - С. 4; Квіт З. Про Гуртки плекання української мови / Зиновій Квіт // Свобода. - 1997. - Ч. 75. - С. 4.

11. Ковальова Т.В. Державне регулювання мовних відносин в умовах глобалізації / Тетяна Ковальова // Стратегічні пріоритети. - 2009. - № 2 (11). - С. 132-138.

12. Кузьмович О. Відбувся перший семінар із питань мови для журналістів / Ольга Кузьмович // Свобода. - 1997. - Ч. 58. - С. 1, 3.

13. Кузьмович О. Українські підручники у вищих школах - проблема державної ваги / Ольга Кузьмович // Свобода. - 1995. - Ч. 141. - С. 1, 4.

14. Лєсєв І. Трансформація етнічної самоідентифікації: мовний аспект / І. Лєсєв // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Серія «Українознавство». - 2010. - № 14. - 47-49.

15. Мельник О. Клюб українських професіоналістів в Едмонді заохочує до вивчення української мови / Олена Мельник // Свобода. - 1995. - Ч. 119. - С. 4.

16. Михайлик Р. Засвоєння української мови двомовними дітьми: психолінгвістичний аспект / Роксолана Михайлик // Свобода. - 2008. - № 15. - С. 5, 13.

17. Стипендіати Товариства української мови / Пресова референтура Товариства української мови, Норт Порт // Час і події. - 2010. - № 21. - 26 травня; Стипендіати Товариства української мови / Пресова референтура Товариства української мови, Чикаго // Час і події. - 2012. - № 21. - 23 травня; Боднарук В. Пишаємося стипендіатами ТУМ / Віра Боднарук // Свобода. - 2014. - № 21. - С. 7; Боднарук В. Стипендіати Товариства української мови / Віра Боднарук // Міст. - 2014. - 12 червня.

18. Федик О. Мова як духовний адекват світу (дійсності) : Монографія / Ольга Федик. - Львів : Місіонер, 2000. - 300 с.

19. Федорович В. В боротьбі за мову / Василь Федорович // Вісті Комбатанта. - 1991. - Ч. 2 (172). - С. 11-20.

20. Чекалюк В.В. Трансформація проблеми самоідентифікації українців на шпальтах газети «Свобода» у період із середини 40-х до кінця 90-х років ХХ ст. : [Електронний ресурс] / В. Чекалюк // Режим доступу : http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article& article=2336

Анотація

УДК 930.22

Мовноцентричний аспект інформаційного простору української діаспори США. Біловус Л.І., к. філол. н., доцент

У статті розглянуто інформаційний простір української діаспори США у контексті висвітлення мовних питань. Об'єктом дослідження стали публікації в україномовній пресі («Вісті Комбатанта», «Міст», «Свобода», «Українське слово», «Час і Події» та ін.). Увагу зосереджено на ролі мови у питанні національної ідентифікації, проблемі впливу англійської мови як засобу міжнародного спілкування. Проаналізовано діяльність Товариства української мови, Клубу українських професіоналістів і підприємців, Української світової спілки професійних учителів.

Ключові слова: інформаційний простір, періодика української діаспори США, мова, національна ідентичність

Аннотация

В статье рассмотрено информационное пространство украинской диаспоры США в контексте освещения языковых вопросов. Объектом исследования стали публикации в украиноязычной прессе («Известия Комбатанта», «Мост», «Свобода», «Украинское слово», «Время и События» и др.). Внимание сосредоточено на роли языка в вопросе национальной идентификации, проблеме влияния английского языка как средства международного общения. Проанализирована деятельность Общества украинского языка, Клуба украинских профессионалистов и предпринимателей, Украинского мирового союза профессиональных учителей.

Ключевые слова: информационное пространство, периодика украинской диаспоры США, речь, национальная идентичность

Annotation

The article examines the Ukrainian information space diaspora in the context of coverage of language issues. The object of the research are publications in Ukrainian press. Attention focused on the role of language in the question of national identity, the problem of the English as a means of international communication. The activity is analyzed of the Society of the Ukrainian language, Ukrainian Club Professional and Business, World Union of Ukrainian professional teachers.

Keywords: information space, Periodicals Ukrainian diaspora, language and national identity

Размещено на Allbest.ru