Система голосних звуків української та англійської мов крізь призму порівняльного вивчення мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система голосних звуків української та англійської мов крізь призму порівняльного вивчення мов

Кожна мова має свою систему звуків, і не існує двох абсолютно ідентичних мов. Звуки поділяються на голосні (складаються з голосу) і приголосні (складаються з голосу і шумів). Звучання голосних і приголосних звуків залежить від таких характеристик, як позиція у слові, вимова, швидкість, темп мовлення, навіть від обставин і місця спілкування.

Кожна мова має свою неповторну звукову систему. Саме вона становить значні труднощі під час вивчення іноземної мови. Дослідження голосних звуків англійської та української мов дасть можливість краще пізнати особливості звукових систем кожної з них, простежити закономірності звукотворення голосних фонем у цих мовах, а отже, виявити ті відмінності, що становлять перешкоди на шляху до успішного опанування фонетики цих мов.

Термін «фонема» і розроблення цього поняття пов'язані з іменами відомих мовознавців, таких як І. Бодуен де Куртене, М. Крушевський, Ф. де Соссюр, М. Трубецькой, Л. Щерба. В україністиці цю проблему розробляли О. Курило, М. Наконечний, О. Синявський, Н. Тоцька. Більшість українських мовознавців стоять на засадах щербівського її розуміння. Найвідомішими є Санкт- Петербурзька фонологічна школа (С. Бернштейн, Л. Бондарко, Л. Буланін, Л. Зіндер, Л. Щерба та ін.), американська дескриптивна лінгвістика (Б. Блок, Л. Блумфілд, Е. Сепір, З. Харріс, Дж. Трейгер), Лондонська школа (Д. Джоунз, Г. Світ, М. Халлідей) та Празька лінгвістична школа (М. Трубецькой, Р. Якобсон). Проблемою кількісних та якісних показників відмінностей фонемного складу германських та слов'янських мов займалися як українські вчені (В. Кушнерик, О. Стеріополо), так і зарубіжні науковці (Л. Бондарко, С. Князєв, У. Хіршфельд та ін.).

Незважаючи на велику кількість наукових праць стосовно класифікації фонем, визначення спільних та відмінних рис різних мов, питання порівняльного аналізу голосних фонем англійської та української мов залишається дискутивним.

Мета статті - здійснити порівняльний аналіз системи голосних звуків української та англійської мов, вказати на відмінності, що складають труднощі під час вивчення англійської мови як іноземної.

Голосними називаються звуки, при вимові яких повітряний струмінь, що видихається з легень, не зустрічає на своєму шляху жодних перешкод, а сам звук утворюється внаслідок коливання натягнутих цим струменем голосових зв'язок [5]. Аналіз наукової літератури [1; 3; 4] дає можливість стверджувати, що в українській та англійській мовах у системі голосних звуків існують як подібні, так і відмінні риси.

Насамперед схарактеризуємо голосні звуки української мови. В українській мові є 6 голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [і]. Голосні звуки української мови класифікують за такими розрізнювальними ознаками, як: 1) ступінь підняття спинки язика в ротовій порожнині до твердого піднебіння: високий - середній - низький; 2) місце підняття язика в ротовій порожнині: виділяють 3 ряди: передній - середній - задній; 3) ступінь огубленості звуків: огублені - неогублені звуки; 4) ступінь відкритості ротової порожнини: відкриті - закриті звуки [6].

У британському варіанті сучасної англійської мови розрізнюють 12 голосних фонем [2, с. 16], з яких 10 монофтонгів та 2 дифтонгоїди.

Дванадцять голосних фонем англійської мови розрізнюють за наступними ознаками: 1) за тривалістю: довгий - короткий; 2) за якістю: закритий - відкритий; 3) за ступенем підняття спинки язика: високий - середній - низький; 4) за місцем підняття язика в ротовій порожнині: виділяють 3 ряди: передній - середній - задній; 5) за ступенем огубленості звуків: огублені - неогублені звуки [2; 8].

Можна помітити, що голосні в обох мовах протиставляються: за місце підняття язика в ротовій порожнині - переднім та заднім рядом (при цьому фонеми середнього ряду в українській мові відсутні); за участю губ - огублені й неогублені; за ступенем підняття спинки язика - високий, середній, низький.

Відмінність за цими ознаками полягає у різних за якістю голосних наведених мов. Так, на перший погляд, ідентичні фонеми в обох мовах насправді не є подібними: фонеми української мови [і], [у] та англійської [і:], [u:] - диференціюються за довготою; фонема української мови [а] та англійської [а:] - диференціація за довготою та місцем творення (рядом) тощо. Крім того, в українській мові відсутні носові голосні та немає огублених голосних переднього ряду.

Варто відзначити, що голосні англійської мови в ненаголошеній позиції можуть змінювати свою тривалість та якість або зазнавати повної елізії. Так, у ненаголошеній позиції, як, скажімо, наприкінці слова, голосний звук в англійській мові редукується до звука [з] або взагалі «випадає» у вимові (наприклад, lesson [`lesan], open [`oupan]) [ 2, с. 47].

Різниця в якісних та кількісних параметрах між наголошеними та ненаголошеними голосними в українській мові не так сильно виражена. Винятками із цього правила в українській мові можна вважати ненаголошені голосні фонеми [i], [o], [e], які мають тенденцію до звуження: фонема переднього ряду [e] змінюється на [і]; голосна заднього ряду [о] змінюється на [у]; фонема переднього ряду [і] змінюється на [e] [4].

В українській та англійській мовах голосні звуки характеризують за лабіалізованістю - нелабіалізованістю. Лабіалізалізація (від лат. labia - губа) - заокруглення випнутих уперед губ (під час вимови деяких звуків). Вона досягається шляхом висунення губ уперед і їх зближення [1, с. 52]. В українській мові при творенні лабіалізованих голосних [о] та [у] губи витягуються вперед і заокруглюються. До нелабіалізованих належать [і], [и], [е], [а]. В англійській мові лабіалізовані звуки - це [о:] та [u:]. Лабіалізація може бути широкою або вузькою: [о:] вимовляється із середньою між широкою та вузькою лабіалізацією; [u:] вимовляються з вузькою лабіалізацією. Короткі звуки [о] та [u] є ледь лабіалізованими. Решта голосних англійської мови - нелабіалізовані [8].

Голосні звуки в англійській мові характеризують за довготою - короткістю звучання. В англійській мові довгі голосні звуки - це [i:], [a:], [o:], [u:], [3:], а короткі - [i], [e], [o], [u], [э], [А]. Голосні [a], [o], [у] вважаються в українській мові короткими, при цьому голосна заднього ряду [у] закрита; голосні заднього ряду [о] та [а] відкриті; голосна переднього ряду [і] закрита, коротка; голосна заднього ряду [а] закрита, довга; голосна переднього ряду [e] відкрита, але в ненаголошеній позиції має тенденцію до звуження [5, с. 223].

Особливістю англійських голосних фонем є наявність дифтонгів, які вимовляються в межах одного складу. При вимовлянні дифтонга мовленнєві органи спочатку займають положення для вимови одного голосного, а потім швидко переходять до вимови іншого голосного, але не артикулюють його повністю. Початковий елемент дифтонга, більш сильний, напружений у вимові, називається ядром, а кінцевий, слабкий звук, що артикулюється неповністю, називають ковзанням, або глайдом [2]. В англійській мові нараховують 8 дифтонгів: [ai], [ei], [oi], [au], [3u], [ю], [иэ], [еэ] [8].

Система фонем української мови характеризується відсутністю дифтонгів, однак спостерігаються дифтонгоїдні алофони голосних фонем, якщо поряд розташовані два голосних чи голосна та апроксимант [5, с. 225].

Варто відзначити, що обидві мови мають певні голосні, відповідників яких в іншій мові не виявлено - українська фонема [и], англійські [щ] та [э]. Це також велика кількість дифтонгів в англійській мові, чого ми не зустрінемо в українській мові, та відсутність диференціації голосних за тривалістю в українській мові.

Таким чином, при виявленні подібності в системах голосних звуків двох мов можна спиратися на вже засвоєний матеріал з рідної мови. Завдяки опрацюванню великої кількості літератури з фонетики української та англійської мов було створено певну вибірку основних особливостей систем вокалізму наведених мов, виявлено низку спільних та відмінних рис для голосних звуків цих мов. Було з'ясовано, що українська мова має набагато менший кількісний склад голосних фонем, ніж англійська мова, хоча при цьому більшість диференційних ознак є спільними для обох мов - місце та спосіб творення, лабіалізація, відкритість і закритість. Водночас англійська мова має у своєму арсеналі й кілька особливих, диференційних ознак, не характерних для української мови - тривалість звучання та стабільність вимови (поділ на монофтонги та дифтонги). Цікаво, що, незважаючи на те, що в українській мові всього 6 голосних фонем, кожна із них має цілий ряд комбінаторних та позиційних алофонів, які реалізують свою фонему у мовленні залежно від оточення сусідніх звуків.

До перспективних напрямків подальшого наукового пошуку в галузі дослідження можна віднести вивчення питань, пов'язаних із ґрунтовним зіставленням фонетичних систем англійської, німецької та української мов.

Список використаної літератури

1. Карпенко Ю. О. Фонетика и фонологія сучасної української мови : посібник / Ю. О. Карпенко. - Одеса: Чорномор'я, 1996. - 144 с.

2. Колесник О. С. Теоретична фонетика англійської мови : навчальний посібник / О. С. Колесник, Л. А. Гаращук, К. В. Гаращук. - Житомир : Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2015. - 226 с.

3. Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства : підручник / М. П. Кочерган. - К. : Вид. центр «Академія», 2006. - 424 с.

4. Стеріополо О. І. Українська фонетична система у парадигмі міжнародної фонетичної асоціації (МФА) / О. І. Стеріополо // Науковий вісник Ужгородського університету. - Серія Філологія. - 2012. - Вип. 27. - С. 51-58.

5. Сучасна українська літературна мова : Лексикологія. Фонетика: підручник / А. К. Мойсієнко, О. В. Бас-Кононенко, В. В. Бондаренко та ін. - К. : Знання, 2010. - 270 с.

6. Тоцька Н. І. Звукова характеристика сучасної української літературної мови. Голосні звуки / Н. І. Тоцька // Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика. - К. : Наукова думка, 1969. - С. 50-130.

7. Jenkins J. The Phonology of English as an International Language / J. Jenkins. - Oxford : Oxford University Press, 2000. - 258 p.

8. Roach P. English Phonetics and Phonology : A Practical Course / Peter Roach. - Fourth Edition. - Cambridge : Cambridge University Press, 2009. - 231 p.

Размещено на Allbest.ru