Евфемістичний діалектний фразеологічний словник: концепція та структура

Размещено на http://www.allbest.ru/

Евфемістичний діалектний фразеологічний словник: концепція та структура

Дослідження будь-якого аспекту фразеологічних одиниць неможливе без використання фразеологічних словників. Українські фразеографічні праці становлять значну частину українського словникарства. Звичайно, основна вага належить фразеологічним словниками тлумачного типу, у яких зафіксовано найуживаніші фразеологізми сучасної української літературної мови та які розраховані на широке коло читачів. Насамперед це академічний «Фразеологічний словник української мови» (1993), укладачами якого стали В. М. Білоноженко, В. О. Винник та ін., «Фразеологічний словник української мови» (1998, автори - В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко) та ін. У зв'язку з розвитком фразеологічної науки й відокремленням кількох її напрямів з'являються словники диференційного типу, зокрема «Словник фразеологічних антонімів української мови» (2001), авторами якого стали В. С. Калашник і Ж. В. Колоїз, «Російсько-український словник сталих виразів» (2000) І. О. Виргана й М. І. Пилинської, «Фразеологія перекладів Миколи Лукаша: Словник- довідник» (2003), укладачі - О. І. Скоптенко, Т. В. Цимбалюк тощо.

Активне вивчення діалектного фразеологічного матеріалу зумовило необхідність систематизації й фіксації діалектного матеріалу, що дало поштовх до укладання діалектних фразеологічних словників. Найавторитетнішими стали «Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу» у кількох виданнях В. Д. Ужченка і Д. В. Ужченка, «Фразеологічний словник лемківських говірок Східної Словаччини» Н. Вархол та А. Івченка (1990), «Фразеологічний словник говірок Нижньої Наддніпрянщини» В. Чабаненка (2001). Порівняно недавно вийшов друком «Фразеологічний словнк лемківських говірок» Г. Р. Ступінської, Я. В. Битківської (2013). Значна робота проведена колективом авторів на чолі з В. Д. Ужченком над «Фразеологічно-паремійним словником Східної Слобожанщини ХІХ століття» (2012), у якому обґрунтовано засади й запропоновано лексикографічний опис фразеологічних і паремійних одиниць на матеріалі етнографічної пам'ятки Східної Слобожанщини «Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии» (1898). За характером цей словник можна розглядати як етнолінгвістичний, підготовлений на матеріалі діалектологічно-етнографічних текстів-нарисів.

Постійний науковий інтерес до вивчення різних аспектів фразеологічних одиниць, поглиблене їх дослідження, виявлення тісного зв'язку образного стійкого вислову й менталітету, світогляду, культури певної нації потребує складання інших нових типів словників. Мета нашої статті - обґрунтувати необхідність укладання евфемістичного діалектного фразеологічного словника, розкрити особливості побудови словникової статті в ньому.

Вибір систематизації саме евфемістичних фразеологізмів зумовлений тим, що, незважаючи на т. зв. «демократизацію мовлення» й чинник своєрідної мовленнєвої «моди», що є характерними рисами сучасного узусу, не можна ігнорувати й толерантність мовлення, що полягає в бажанні мовців замінювати деякі прямі найменування, використання яких інстинктивно або усвідомлено запобігають, більш м'якими, культурними, ввічливими. Саме в таких комунікативних ситуаціях мовці часто вдаються до евфемістичних замінників, серед яких - евфемістичні фразеологізми.

У російській лексикографії уже з'явилося кілька словників евфемізмів, зокрема: «Англорусский словарь-справочник табуизированной лексики и эвфемизмов» А. Ю. Кудрявцева та Г. Д. Куропаткіна (1993), «Словарь русской бранной лексики: Матизмы, обсценизмы, эвфемизмы» В. М. Мокієнка (1995). Польський мовознавець А. Домбровська в кінці монографії «Eufemizmy wspolczesnego j^zyka polskiego» (1994), поміщаючи «Indeks wyrazow і wyrazen eufemistycznych» (С. 390 - 415), фактично подає реєстр евфемізмів, уживаних у польській літературній мові. 1998 р. вийшов «Slownik eufemizmow polskich czyli w rzeczy mocno, w sposobie lagodnie» (1998). В українській лексикографії з'явився поки що лише один словник - «Словник евфемізмів, уживаних у говірках та молодіжному жаргоні Західного Полісся і західної частини Волині» (2005) Г. Л. Аркушина, поштовхом до створення якого, як стверджує автор, стало ознайомлення з роботою А. Домбровської. Реєстр словника становить приблизно 7 500 мовних одиниць, серед яких важливе місце посідають і фразеологічні сполучення.

Відбір саме фразеологічного матеріалу зумовлений тим, що семантична структура евфемістичних фразеологізмів відрізняється від евфемізмів-лексем, насамперед тим, що фразеологізмам завжди притаманний емоційний і експресивний компоненти, а це надає додаткового наукового інтересу.

Евфемістичний фразеологічний словник, за нашим задумом, має бути діалектного спрямування. До його складу входять фразеологізми східнослобожанських і східностепових говірок. Зібрання й систематизація саме діалектного матеріалу є важливим для вивчення евфемізації як історично змінного процесу, адже якраз діалектна фразеологія, на думку В. Ужченка, «перебуває в стані постійних коливань, зрушень, інновацій, постійної плинності, актуалізації плану змісту і плану вираження» [8, с. 129]. Вибір східноукраїнських говірок зумовлений кількома причинами. По-перше, це новожитні говірки з різними генетичними основами, а тому динамічні процеси будуть найбільш відчутними. По-друге, незважаючи на численні дослідження К. Д. Глуховцевої, В. В. Лєснової,

І.О. Ніколаєнко, В. Д. Ужченка, Д. В. Ужченка, багато питань з карти ареальної фразеології сходу України ще не усунено. По-третє, евфемістичний фразеологічний фонд говірок багатий на специфічний арсенал засобів, що відбивають особливості роду діяльності мешканців цього регіону (Шубін забрав, Шубін прибрав - «хтось помер, загинув у шахті внаслідок обвалу»).

Маючи певний досвід у підготовці матеріалів до евфемістичного словника [5], пропонуємо й у повноцінному словнику подавати евфемістичні фразеологізми трьох основних функційних типів:

1) магічно-заборонні, зумовлені вірою в магію слова, у те, що його заміною можна впливати на долю людини (тому, наприклад, у досліджуваних говірках мовці уникають питання «Куди?», вірячи, що воно накликає нещастя, завдає шкоди, а відповідають: на кудикину гору; бикам хвости крутити; туди, де не їздять поїзди); 2) маскувальні фразеологізми, до яких звертаються мовці з метою завуалювати реалію-назву, запобігти комунікативному конфлікту, не створювати для співбесідника почуття дискомфорту (замість неприємного «блювати» кажуть викладати мозаїку, замість «зраджувати» - працювати в нічну зміну);3) пом'якшувально-меліоративні евфемістичні фразеологізми, зумовлені міркуванням ввічливості, прагненням подати що-небудь у прикрашеній формі (у літах - «старий»,розуму не набрався - «дурний»).

Услід за Л. О. Ставицькою та Г. Л. Аркушиним підкреслюємо, що словник фіксує ті вислови, що вживаються «зараз» і «тут» (у нас окреслено ареалом східнослобожанських і східностепових говірок). Для словника евфемізмів це важливо, адже той фразеологізм, що є евфемістичним сьогодні, через деякий час може втратити евфемістичну функцію й перейти до розряду прямих найменувань або й дисфемізмів. На недовговічність евфемізмів указував ще Б. Ларін: важливою умовою дієвості евфемізму є наявність грубого, «неприпустимого» еквівалента, але коли він виходить з ужитку, евфемізм втрачає свої «облагороджуючі» властивості, оскільки переходить до розряду прямих найменувань і тоді вимагає нової заміни [4, с. 110]. Те, що здається вдалим евфемістичним найменуванням одному поколінню, зазначає Л. П. Крисін, у наступному може розцінюватись як безперечна й нетерпима грубість, що потребує евфемістичної заміни [3, с. 387].

Складнощі під час укладання евфемістичного словника відчуваємо й у тому, що чітко визначити межу опозиції «евфемізм - дисфемізм» часом буває важко. Про це свідчать кілька фактів, зокрема: один і той самий вислів в один часовий зріз може бути поданий у різних лексикографічних роботах по-різному. Так, у «Фразеологічному словнику східнослобожанських і степових говірок Донбасу» В. Д. Ужченка і Д. В. Ужченка фразеологізми поїхати в Ригу через Горлівку, поїхати (бігати) через Ригу на Харків - «блювати» супроводжуються ремаркою «евфемістичне». В. М. Мокієнко [1, с. 244], В. П. Москвін [6, с. 65] ці вислови також відносять до евфемістичних. У польській мові фразеологізм pojechac do Rygi К. Гюлумянц характеризує як евфемістичний [2, с. 80]. Проте Л. О. Ставицька кваліфікує вирази поїхати в Ригу, поїхати в Ригу через Горлівку як жаргонні та жартівливі [7, с. 227], а у «Фразеології перекладів Микола Лукаша» вислів поїхати в Ригу розуміється, власне, як дисфемістичний, на що вказує позначка «груб.» [9, с. 361]. Про застосування названої ремарки в лексикографічних працях В. П. Москвін писав: «На жаль, у сучасних словниках ця позначка не використовується, а інформація про евфемізми відсутня» [6, с. 68]. Можливо, тому нерідко обидва члени опозиції розглядаються в межах евфемізмів, «згідно з традицією» (В. Д. Ужченко). І все ж, незважаючи на те, що явища евфемізації й дисфемізації пов'язані тим, що є замінниками прямої назви негативного денотата, вони протиставляються оцінкою асоціата і ступенем експресії. У запропонованому словнику ми бачимо лише власне евфемістичні фразеологізми.

Пропонований словник має бути укладений за ідеографічним принципом. Зафіксований матеріал найдоцільніше поділити на семантичні поля, у межах яких виділено семантичні ряди: сфера подружнього життя (жити разом, не зареєструвавши шлюб; зраджувати в подружньому житті; стати вагітною, не виходячи заміж тощо); сфера фізіологічних процесів людини (мочитися уві сні (переважно про дітей); туалетна кімната; блювати тощо), сфера пороків і вчинків людини (обманювати; пліткувати; побити; пиячити тощо); сфера негативних рис людини, її інтелектуальних здібностей (некрасивий, непривабливий (частіше про жінку); старий; лисий; дуже товстий; дуже худий, дурний, розумово обмежений тощо); сфера смерті (бути близьким до смерті; померти; поховати; потонути). У межах одного семантичного ряду фразеологізми мають бути розташовані за алфавітом для зручності пошуку.

Словникова стаття повинна містити такі основні компоненти: 1) реєстровий фразеологізм;

2) показ синтаксичної сполучуваності фразеоформи (за потреби); 3) ілюстрації текстовими уривками з говіркового мовлення; 4) паспортизацію; 5) довідкову частину (історико-етимологічні, лексичні або народознавчі відомості про фразеологізм чи його компоненти), що позначена знаком *. Наприклад, у семантичному ряді «ударити»: Дати в нюшку кому. (- Хто ж дав тобі в нюшку? Горе ти моє!, Старб). Білк, Обор, Ствч, Шап. *Нюх, нюшка - псевдоутворення від дієслова нюхати, власне, «дати в ніс».

Діалектні фонетичні, морфологічні та лексичні особливості стійких зворотів і текстових уривків мають бути збережені. Якщо наголос слова не відповідає літературній вимові, його треба позначити: Найшли (знайшли) у вишеньках (у вишняках) кого. Оскільки основним об'єктом нашої уваги була евфемістична функція фразеологізмів, для полегшення прочитання матеріалів до словника ми не використовували систему транскрипційних знаків, а записували звичною орфографією. У повноцінному евфемістичному фразеологічному словнику, за зауваженням науковців-діалектологів, зафіксований матеріал слід записувати фонетичною транскрипцією.

Переважну більшість фразеологізмів зібрано протягом 2001-2016 років у селах і районах Луганської і Донецької областей. Крім цього, залучено матеріали, зафіксовані в таких роботах: В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. «Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу» (усі видання), В. В. Лєснова. «Номінації людини та її рис у східнослобожанських українських говірках» (2005 р.), І. В. Магрицька. «Словник весільної лексики українських східнослобожанських говірок (Луганська область)» (2003 р.), збірник щорічних матеріалів «Образне слово Луганщини».

Фразеологічна обробка евфемістичних висловів дає змогу повніше зафіксувати культурно- мовленнєву ситуацію початку ХХІ ст., розкрити ціннісну орієнтацію в суспільстві. Оскільки евфемізми - це своєрідні концентрати соціокультурного, духовного, психологічного клімату епохи, такий словник міг би стати об'єктом уваги не лише лінгвістів, а й етнографів, соціологів, культурологів тощо.

Перспективу дослідження вбачаємо в удосконаленні побудови словникової статті евфемістичного фразеологічного словника, уточненні застосування стилістичних ремарок, можливості створення його електронної версії.

Список використаної літератури

1. Бирих А. К. Словарь фразеологических синонимов русского язика / А. К. Бирих, В. М. Мокиенко, Л. И. Степанова. - М. : Астрель; АСТ, 2001. - 496 с.

2. Гюлумянц К. М. Проблемы фразеологии в исследованиях польських ученых / К. М. Гюлумянц // Вопросы фразеологии. 9 : Труды Самарканд. ун-та им. А. Навои. - Самарканд, 1975. - Вып. 288. - С. 72-83.

3. Крысин Л. П. Эвфемизмы в современной русской речи / Л. П. Крысин // Русский язык конца ХХ ст. (1985 - 1995). - М. : Языки русской культуры, 1996. - С. 384-408.

4. Ларин Б. А. Об эвфемизмах / Б. А. Ларин / История русского языка и общее языкознание. - М. : Просвещение, 1977. - С. 101-114.

5. Мілєва І. В. Матеріали до евфемістичного фразеологічного словника східнослобожанських і східностепових говірок / І. В. Мілєва. - Луганськ : Альма-матер, 2010. - 112 с.

6. Москвин В. П. Эвфемизмы: системные связи, функции и способы образования / В. П. Москвин // Вопросы языкознания. - 2001. - № 3. - С. 58-70.

7. Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мови / Леся Ставицька. - К. : Критика, 2003. - 336 с.

8. Ужченко В. Д. Духовний потенціал української фразеології (до постановки питання) / В. Д. Ужченко // Формування духовної культури учнівської молоді : збірник наук. пр. - Луганськ: Вид-во СУДУ, 1997. - С. 127-131.

9. Фразеологія перекладів Миколи Лукаша : словник-довідник / укл. О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. - К. : Довіра, 2003. - 735 с.

Размещено на Allbest.ru