Розбудова понятійного апарату теолінгвістики: бібліїзм, біблієма, біблійність, бібліонім

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розбудова понятійного апарату теолінгвістики: бібліїзм, біблієма, біблійність, бібліонім

Анотація

теолінгвістика мовознавство біблія

У статті розглядаємо окремі аспекти становлення й функціювання термінів теолінгвістики в українському мовознавстві, що вживаються на позначення тих чи тих виявів впливу Біблії на сучасну українську мову, з 'ясовуємо особливості дефініювання мовних одиниць, що сягають своїм корінням Святого Письма, -- бібліїзмів. Здійснюється спроба визначення деяких інших термінів теолінгвістики, обґрунтовується потреба їхнього вживання в термінологічному обігу.

Ключові слова: Біблія, бібліїзм, біблієма, біблійність, бібліонім, теолінгвістика, символема, термінологічна омонімія, термінологічна паронімія.

Аннотация

Поддубная Н. В. Развитие понятийного апарата теолингвистики: термины библеизм, библиема, библийность, библионим. В статье рассматриваются отдельные аспекты становлення и функционирования терминов теолингвистики в украинском языкознании, употребляемых для обозначения тех или иных проявлений влияния Библии на современный украинский язык, определяются особенности дефинирования языковых единиц, исходящих из Священного Писания, -- библеизмов. Осуществляется попытка дефинирования некоторых других терминов теолингвистики, обосновывается потребность их употребления в терминологическом обороте.

Ключевые слова: Библия, библеизм, библийность, библеоним, символема, теолинг- вистика, терминологическая омонимия, терминологическая паронимия.

Annotation

Piddubna N. V. The Enrichment of the Notion System of Teolinguistics: Terms Bibleism, Biblieme, Biblicality, Biblionim. The article reviews particular aspects of the appearance and functioning of the terms of theolinguistics in Ukrainian linguistics (the ones that are used to denote various expressions of Biblical influence on the modern Ukrainian language); the principles of defining language units that are rooted in the Bible are identified.

The topicality of the article is presupposed by the necessity of stable scientific terminology in general and theolinguistic in particular.

The main attention is concentrated on the analysis of defining terms bibleism, biblieme, biblicality, biblionim; the necessity of their use in linguistic researches, theolinguistic in particular, is proved. It is grounded that they are actively used as components of theolinguistic metalanguage as well as the terms in Ukrainian linguistics in general. As it is characteristic for any terminological system on the stage of its development, in theolinguistics there appear undesirable but objective phenomena of polysemy, synonymy, homonymy andparonymy.

Key words: Bible, bibleism, biblieme, biblicality, biblionim, theolinguistics, symboleme, terminological homonymy, terminological paronymy.

Сучасні лінгвістичні дослідження як в Україні, так і за її межами все частіше стосуються теолінгвістики, однак вони не є однозначними як у сприйнятті терміна теолінгвістика, так, відповідно, і науки, що ним позначається.

До термінів, що є важливими для висвітлення тих чи тих питань теолінгвістики, але які, однак, як і сама ця наука та її назва, ще не однозначно визнані й потрактовані, належить, зокрема, і термінологічний ряд бібліїзм, біблієма, біблійність, бібліонім.

Авторка цієї наукової розвідки вже зверталася до висвітлення проблеми розуміння терміна бібліїзм [Див.: 20], визнаючи за найбільш повну й об'єктивну дефініцію, подану польським дослідником В. Хлебдою, порівн.: «Бібліїзм -- це мовна одиниця, походження якої можна стабільно пов'язати з біблійними текстами, незалежно від її формальної структури (слово -- словосполучення -- речення) й семантичного статусу, закодована в мовній пам'яті певного народу й відтворювана в текстах певної мови» [31, с. 17].

Багато бібліїзмів є спільними для низки мов, адже Біблія сприймається як «своєрідний код, що об'єднує народи християнських культур» [17, с. 2], а бібліїзми -- як певні біблійні універсалії, що є виразниками спільних релігійних і морально-етичних цінностей. У зв'язку із цим російська дослідниця К. Дубровіна вважає за доцільне ввести в науковий обіг термін біблієма, паронімічний до бібліїзм, що розуміється як «певне узагальнене абстрактне значення, що сягає відповідного біблійного образу або сюжету, спільне для мов усіх народів, пов'язаних із християнською релігією. Напр., біблієму Іуда (Юда) можна виразити як зраду, Ірод -- жорстокість, Лазар -- бідність і хвороба, манна небесна -- щось найбільш жадане, необхідне, хрест -- неминучість тяготи, страждання тощо (перекл. авт. -- Н. П.)» [8].

За спостереженнями К. Дубровіної, деякі бібліїзми можуть містити не одну біблієму, а дві або й більше. Напр., Вавилон асоціюється, по-перше, із сюжетом будівництва вавилонської вежі й фактом змішування мов (Бут. 11: 1--9), тому перша біблієма Вавилон пов'язана саме із цією подією й спричиненим нею хаосом і безладом, що відбито в значенні ФО-бібліїзмів вавилонське стовпотворіння, вавилонська вежа. Друга біблієма цього бібліїзму співвідноситься з розпустою й поганою славою, що послужило утворенню ФО вавилонська блудниця, виводити (писати) вавилони ногами (про п'яного), Новий Вавилон. Третя біблієма в назві цього міста пов'язана з вавилонським полоном іудеїв й актуалізацією смислів `страждання', `тяготи неволі', що виявлені в таких стійких біблійних зворотах, як вавилонський полон, вавилонський плач, вавилонська робота, вавилонська туга [Див. про це: 8].

У різних мовах та чи та біблієма реалізується по-своєму в конкретних словах чи фразеологізмах (в одному чи кількох), «відмінності між якими можуть бути і якісними, і кількісними (перекл. автор. -- Н. П.)» [8], що унаочнюють, напр., бібліїзми, пов'язані з відомим біблійним персонажем Лазарем. Крилатий вираз воскресіння Лазаря виник на основі біблійної прецедентної ситуації, у якій описується одне з чудес, здійснених Ісусом Христом, -- повернення до життя друга Сина Божого на ім'я Лазар на четвертий день після смерті. У сучасній українській мові він уживається не лише з омонімічним до тексту Біблії значенням, а й виявляє полісемію, що виникла на основі різних біблієм, і, відповідно, позначає 1) «відновлення чогось старого, забутого»; 2) «оновлення після духовного занепаду»; 3) «одужання після хвороби» [13,с. 262], напр.: А все-таки ті краї [Німеччина, Австрія] представляють собою того дивовижного, воскресаючого Лазаря, що півтілом уже виліз з гробу, а долом ще в нім; положення з обох боків невигідне: і новий економічний лад не приносить їм ніякого хісна, і старі феодальні тягарі давлять їх цілою силою переживших і перегнивших останків (І. Франко); Посеред саду стоячи і дивлячись на ту безмежну зграю, він [Сковорода] наливався силою, немов воскреслий Лазар. Його худе, кістляве тіло ставало пружним, дужим (В. Шевчук).

В українській, російській, білоруській, англійській, німецькій, словацькій, польській та ін. мовах наявні біблеїзми бідний як Лазар [17, с. 86--88; 16, с. 83]: це порівняння вживається, коли йдеться про неімущого і його нестат- ки [13, с. 249], співати Лазаря --`скаржитися, прибіднюватись' [13, с. 249], що, за твердженням К. Дубровіної, у своїй основі мають біблієму `бідність' [8]. Для іспанського бібліїзму malde san Lazaro, букв. `хвороба Св. Лазаря', тобто проказа, основою стала інша біблієма --`хвороба' [8]. Вона ж виявляється й у французькій мові, де ім'я Лазаря символізує прокаженого [23, с. 7], і в українському крилатому слові Лазар --`бідна, хвора, стара, немічна людина' [13, с. 249]. Привертає увагу, що всі наведені бібліїзми є постбіблійними ситуативними утвореннями, у яких актуалізується та чи та біблієма, на основі якої й виникає та чи та біблійна символема [18, с. 165; 22, с. 54] -- «мовний знак, використання якого зумовлене маркуванням певних значущих духовно-культурних реалій чи навіть символів, що було залучено до вторинного своєрідного процесу перекодування слова, переходу лексеми з мовної системи до символічної, оскільки така універсалія за певних умов декларує деструктивні та конструктивні ідеї» [22, с. 54]. Унаслідок реалізації, наприклад, біблієми `бідність' ім'я Лазар у Біблії стає символом бідності, а результатом актуалізації бібліїзму `хвороба' Лазар символізує хворобу тощо. Сукупність символьних значень, наявних у певному бібліїзмі, що утворилися внаслідок реалізації тієї чи тієї біблієми, і є символемою.

Загалом же питання належності / неналежності того чи того виразу до бібліїзму є складним і найбільш дискусійним, що, імовірно, пов'язане з відсутністю чітких критеріїв виокремлення бібліїзмів. Наприклад, О. Солошенко відносить до бібліїзмів анатомічний термін адамове яблуко -- `кадик', уважаючи його таким, що виник під впливом Біблії [27, с. 132], тобто є оказіональним бібліїзмом, тоді як В. Мокієнко цей самий термін, разом з такими виразами, як виводити вавилони -- `невпевнено, криво йти, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння', співати лазаря -- `прикидаючись нещасним, скаржитися на життя' [26, с. 680], адамові слізки -- `горілчані напої' [26, с. 667], Мойсеєва дорога -- `Чумацький Шлях', евфемізм потреба царя Саула --`природна потреба (про фізіологічні потреби людини)' та ін. відносить до тих, що пройшли такий складний і плутаний шлях до сучасного вживання, що їхній зв'язок із Біблією майже втрачений [19, с. 417] і їх навряд чи можна вважати бібліїзмами. Це ж стосується й ФО та прислів'їв, у яких може проглядатися алюзія на Святе Письмо на зразок до самісіньких риз (зі сл. напитися, набиратися і под.) -- `дуже сильно, до непритомності' [26, с. 598] та ін., російські аналоги яких К. Дубровіна кваліфікує як бібліїзми. На її думку, російський вираз до положения риз виник на основі сюжету, що описаний у Бутті (9 : 20-- 21), порівн.: І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету. Отже, Ной, напившись у спеку вина, захмелів, і від цього зняв свій одяг (ризи). Або ж паремія Седина в бороду -- бес в ребро, що вживається стосовно літнього чоловіка, який починає надмірно цікавитися жінками. Зазначена дослідниця вважає, що цю одиницю можна вважати бібліїзмом на тій підставі, що в ній «проглядається алегорія, основана на біблійній легенді про те, що перша жінка на землі була створена Богом з ребра першої людини -- Адама (перекл. автор.-- Н. П.)» [8]. У цьому К. Дубровіну підтримує й українська дослідниця О. Ковач, яка називає їх «одиницями прихованого біблійного походження», що «не містять у собі явного посилання на біблійні сюжети і не є маркованими мовними зворотами з Біблії» [14, с. 102]. На думку цієї дослідниці, ФО типу ловити ґав, тримати слово, одним словом, давати слово, з ніг до голови, покладати надію, сісти на шию та ін. слід уважати прихованими бібліїзмами, а «питома вага бібліїзмів у сучасних мовах є значно вищою, ніж може видатися на перший погляд, а також спираючись на матеріал історико-етимологічних словників» [14, с. 110].

Вочевидь, говорити однозначно про вирази на зразок потреба царя Саула, рос. Седина в бороду -- бес в ребро, ловити ґав, тримати слово, одним словом, давати слово, з ніг до голови, покладати надію, сісти на шию та ін. як про біблі- їзми доволі ризиковано, адже довести первинність Біблії як їхнього джерела, ба навіть їхню опосередковану причетність до Книги книг украй складно, а то й неможливо, адже значна частина українських фразеологізмів і паремій, зокрема тих, у яких ідеться про моральні цінності, могли виникнути на основі народної моралі й досвіду з нашаруванням християнської, засади якої викладені в Біблії. Як видається, у цьому разі йдеться не скільки про бібліїзми, скільки про явище, окреслене терміном біблійність, під яким, услід за болгарським фразеологом С. Калдієвою-Захарієвою [11], польським лінгвістом В. Хлебдою [30], українськими дослідниками М. Скаб [24], О. Ковач [14] та ін. також розуміємо широкий вплив Біблії на українську мову.

Неоднозначно потрактовано сьогодні й термін бібліонім, що його активно вживають у наукових дослідженнях. Зокрема О. Решетняк, не даючи дефініції цього поняття, як можна судити з тексту роботи, розуміє бібліонім як власну назву, що походить з Біблії, є фактом мови й уживається в мовленні здебільшого в переносному значенні у складі фразеологізмів, порівн.: «Бібліоніми як динамічна єдність лінгвістичного змісту, що є результатом взаємодії оніма з апелятивом, набули певного лексичного оформлення, зумовленого позалінгвальними чинниками. Ці одиниці по-особливому співвідносні з денотатом, без урахування чого неможливе дійсне оцінювання ані мовних явищ, ані лексичних одиниць. Такі власні назви можуть уживатися не так для номінації антропоніма чи топоніма, як для маніфестування емоційного оцінювання якостей людини чи географічної назви, що свідчить про можливість переходу таких онімів до розряду слів, у яких синтезовано номінативну й конотативну функції. Найефективнішою формою такого переходу є семантична трансформація, унаслідок онім функціює як складник стійких сполук -- фразеологізмів» [22, с. 40].

У такому ж значенні, коли під бібліонімами розуміється пропріальна лексика біблійного походження, цей термін уживають Л. Белей [2, с. 14], Ю. Браїлко [5] та ін.

Таке розуміння бібліоніма суттєво відрізняється від дефініції, поданої А. Загнітком, який пише, що бібліонім -- «різновид оніма; найменування будь-якого письмового твору -- художнього, публіцистичного, релігійного, політичного, наукового тощо: «Пісня про рушник» (Андрій Малишко); «Два кольори» (Дмитро Павличко) та ін.» [9, т.1, с. 90] і саме з таким тлумаченням цього терміна, очевидно, погоджуються й Н. Бербер [3], О. Карпенко [12], Т. Торчинський [29] та ін.

Фактично, маємо приклад термінологічної омонімії, спричиненої іншомовним міжнародним компонентом бібліо-, що, з одного боку, будучи етимологічно пов'язаним із грецьким ЬіЬІіоп -- книга, є частиною складних слів, що за значенням відповідає поняттю «книжка» [25, с.164], а з іншого -- з Біблією, оскільки сама ця назва походить від грецького ЬіЬІіа -- книжка [25,с.164].

Очевидно, унаслідок лексикалізації одного зі значень грецької лексеми ЬіЬІіа, що спершу позначала будь-яку книгу, а згодом -- конкретну, у якій описуються прецедентні релігійні події, зазначений компонент у свідомості частини носіїв української мови ототожнюється не з книгою як друкованою продукцією, а зі Святим Письмом.

Однак таке ототожнення, відтак і функціонування терміна бібліонім на позначення власної назви (антропоніма чи топоніма), ужитого в Біблії, не є доцільним, оскільки, по-перше, як зауважує І. Кочан, «слова з компонентом бібліо- -- це переважно терміни наукової сфери та бібліотечної справи, хоч деякі з них набули побутового уживання -- бібліотека, бібліотекар, бібліотечка, бібліотечний. Терміноелемент чітко окреслює систему термінів, пов'язаних із книгою, книгознавством» [15, с.118]; по-друге, як було зазначено, цей термін уже кодифікований авторитетним виданням, а саме «Словником сучасної лінгвістики» [9]. Як видається, мовознавці повинні підтримувати цілком сформовану термінологію, а не нехтувати нею й не розхитувати її власними семантичними новотворами.

Очевидно, набуття терміном бібліонім значення `власне ім'я або топонім, що походить з Біблії' буде схваленим у разі, якщо українська мова, як і деякі інші мови, позбавиться усіх слів із запозиченим компонентом бібліо-, замінивши їх національними відповідниками зі словом книга, як, до речі, це пропонують зробити деякі науковці, зокрема П. Штепа (див. [15, с. 117]), напр.: бібліогност -- книгознавець, бібліологія -- книгознавство, бібліограф -- книгознавець, бібліографія -- книгоопис та ін. Тоді компонент-інтернаціона- лізм, швидше за все, буде ототожнюватися саме з Біблією й терміни, де він виступає як компонент, зокрема бібліонім, відповідно, позбавиться омоні- мічності.

На сьогоднішньому ж етапі розвитку української літературної мови й становлення її термінологічної системи цілком обґрунтованими й перспективними, на нашу думку, є аналітичні терміни біблійний антропонім і біблійний топонім, де маркером зв'язку тієї чи тієї власної назви зі Святим Письмом є прикметник біблійний. На повноправність функціювання таких назв неодноразово вказували термінологи: «термінами-словосполученнями легше, ніж іншими слово утворювальними засобами (афіксами, наприклад) передати приналежність до класифікаційного ряду, основаному на родо-видовому співвідношенні понять (перекл. автор. -- Н. П.)» [7, с. 132].

Як видається, цілком життєздатним у науковому обігу може бути й термін біблієонім, який активно використовують сучасні дослідники Л. Баран- ська [1,с. 68--69], Г. Тимошик [28, с. 145] та ін. для позначення біблійних власних назв. Однак через неусталеність термінології він може бути сприйнятий і, відповідно, неправильно потрактований як паронімічний йому бібліонім зі значенням `найменування будь-якого письмового твору', а паронімія, як відомо, є вкрай небажаним явищем у царині термінології.

Література

1. Баранська Л. Лінгвостилістика знакових сакральних образів у творі Марії Матіос «Приватний щоденник. Майдан. Війна...». Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича : збірник наукових праць. Чернівці : Чернівецький національний університет, 2016. Вип. 772: Романо-слов'янський дискурс. С. 66--70.

2. Белей О. Статус українських сакронімів та принципи їх класифікації. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. 2014. Вип. 19. С. 12--16.

3. Бербер Н. М. Щодо питання про терміносистему поетонімології. Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри. Одеса: ВМВ, 2011. С. 180-- 183.

4. Богдан С. Біблеїзми в системі епістолярного автопортретування Лесі Українки. Волинь філологічна: текст і контекст. Лінгвостилістика ХХІ століття: стан і перспективи : зб. наук. пр. / упор. І. П. Левчук. Луцьк : Східноєвропей. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2014. Вип. 17. С. 15--36.

5. Браїлко Ю. І. Конфесійна лексика у творчості українських поетів 60-- 80-х років ХХ століття (семантико-стилістичний аспект) : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 «Українська мова». К., 2005. 245 с.

6. Головкина О. А. История ветхозаветных фразеологизмов в русском и английском языках : Дисс. ... кандидата филологических наук. -- спец. 10.02.20. -- сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание. М. : Московский государственный педагогический университет, 2014. 217 с.

7. Даниленко В. П. Русская терминология. Опыт лингвистического описания. М.: Наука, 1977. 245 с.

8. Дубровина К. Н. Библейские фразеологизмы в русской и европейской культуре. М. : Флинта, 20102. --http:// modemlib.ru/books/kira_nikolaevna_dubrovina/bibleyskie_frazeologizmi_v_russkoy_i_ evropeyskoy_kulture/read/.

9. Загнітко А. П. Словник сучасної лінгвістики :поняття і терміни : в 4-х томах. Донецьк: ДонНУ, 2012.

10. Івченко А. Біблійна фразеологія верх- ньолужицької мови. Питання сорабістики. -- Львів : Вид-ий центр ЛНУ імені Івана Франка, 1999. С. 190--196.

11. Калдиева-Захариева С. Библията във фразеологията и фразеологията в Библията и нейните преводи. У кн. Калдиева-Захариева С. Българска фразеология. София: Академично изд-во .«Проф. Марин Дринов», 2013. С. 245--264.

12. Карпенко О. Ю. Проблематика когнітивної ономастики : [моногр.]. Одеса : Астропринт, 2006. 378 с.

13. Коваль А. П. Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного походження в українській мові. -- К.: Либідь, 2012. -- 312 с.

14. Ковач О. Явна та прихована біблійна фразеологія у сучасних європейських мовах. Dialogul slavipior la mceputul secolului al XXI-lea / edit. K. Balдzs, I.Herbil. Cluj-Napoca: CasaCдrpde §tiin^д, 2016. Fnu lV. Nr. 1 / 2016. S. 100--111.

15. Кочан І. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами у сучасній українській мові: монографія. Львів: Вид-ий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. 519 с.

16. Левченко О. Українсько-російсько-білорусь- ко-болгарсько-польський словник порівнянь. Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2011. 748 с.

17. Лепта библейской мудрости : библейские крылатые выражения и афоризмы на шести языках : краткий русско-англо-белорусско-немецко-словацкоукраинский словарь. Могилев : МГУ имени А. А. Кулешова, 2014. 240 с.

18. Лукаш Г. Про Гога і Магога. Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича : збірник наукових праць. Вип. 772. Романо-слов'янський дискурс. Чернівці: Чернівецький національний університет, 2016. С. 165--169.

19. Мокиен- ко В. М. Фразеологические библеизмы: непонятное в понятном. Slowo. Tekst. Czas : Frazeologia w idiolekcie і systemach j^zykцw slowianskich (W 200. rocznic§ urodzin Tarasa Szewczenki). Szczecin-Greifswald, 2014. Tom 1. S. 414--429.

20. Піддубна Н. В. До питання про статус бібліїзмів у сучасній українській мові. Лінгвістичні дослідження [зб. наук. праць / гол. ред. проф. К. Ю. Голобородько та ін.]. Х. : ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2016. Вип. 45. С.40--46.

21. Постовалова В. И. Теолингвистика в современном гуманитарном познании: истоки, основные идеи и направления. Научно-педагогический журнал Восточной Сибири Magister Dixit. 2012. № 4. С. 56--103. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://md.islu.ru/.

22. Решетняк О. А. Парадигма біблійних символів з онімним компонентом в українській лінгвокультурі : дис. канд. філол. наук. -- Дніпропетровськ, 2015. -- 203 с.

23. Сахадзе С. Г. Краткий русско-французский словарь библеизмов. М. : Российский университет дружбы народов, 2007. 81 с.

24. Скаб М. Вплив Біблії на українську мову: обшир, аспекти та основні проблеми їх вивчення. Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича : збірник наукових праць. -- Чернівці : Чернівецький національний університет, 2016. Вип. 772 : Романо-слов'янський дискурс, 2016. С. 13--20.

25. Словник іншомовних слів : 23 000 слів та термінологічних словосполучень. К. : Довіра, 2000. 1018 с. (Б-ка держ. службовця. Державна мова і діловодство).

26. Словник фразеологізмів української мови. К. : Наукова думка, 2008.

27. Солошенко О. Д. Про визначення і типологію біблеїзмів. Іноземна філологія. Український науковий збірник. Вип. 111. Львів, 1999. С. 132--138.

28. Тимошик Г. «Увидимо сї на Сафатовій долині» : означення потойбіч- чя крізь призму есхатологічних образів у мікротекстах «Галицько-руських народних приповідок» Івана Франка. Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича : збірник наукових праць. Чернівці : Чернівецький національний університет, 2016. Вип. 772 : Романо-слов'янський дискурс, 2016. С. 143--147.

29. Торчинський М. М. Структура онімного простору української мови : [моногр.]. Хмельницький: Авіст, 2008. 550 с.

30. Chlebda W. Библия в языке -- язык в Библии. Problemy frazeologii europejskiej. II : Frazeologia a religia / red. A. Lewickiego I W. Chlebdy. Warszawa: Energea, 1997. S. 67--74.

31. Chlebda W. Stereotyp jako jednosc j^zyka, myslenia і dziania. Stereotyp jako przedmiot lingwistyki. Teoria, metodologia, analizy empiryczne / red. J. Anusiewicz, J. Bartminski, Wroclaw, 1998. S. 16--27.

Размещено на Allbest.ru