Мовна гра в контексті сімейної мовленнєвої поведінки

Особливості мовної гри як механізму лінгвальної об’єктивації когнітивного простору німецького сімейного дискурсу. Дослідження національно-культурної специфіки картини світу німців. Взаємодія мови й культури. Мовленнєва діяльність членів німецької сім'ї.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 05.03.2018
Размер файла 44,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Мовна гра в контексті сімейної мовленнєвої поведінки

Ірина Осовська

Чернівці

Анотація

Ірина Осовська доктор філологічних наук, доцент, доцент кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Наукові інтереси: дискурсологія, когнітивістика, концептологія, прагмалінгвістика.

У статті розглядаються особливості мовної гри як механізму лінгвальної об'єктивації когнітивного простору німецького сімейного дискурсу

Ключові слова: сімейний дискурс, мовна гра, когнітивний простір, семіотичний простір, фамільєлект, мовний символ.

Annotation

The article deals with the peculiarities of language game as a mechanism of lingual ohjectivization of cognitive space of the German family discourse.

Key words: family discourse, language game, cognitive space, semioticspace, familylect, languagesymbol.

Актуальність досліджень національно-культурної специфіки картини світу на сьогодні не викликає сумніву, оскільки вони реалізують загальнонаукову тенденцію вміщення культури в основу теоретичних структур, дозволяючи розглядати інтерактивні процеси взаємодії мови й культури з позицій експлікації когнітивних процедур у продуктах комунікативної діяльності дискурсах, типи яких виступають комунікативно-прагматичними зразками мовленнєвої діяльності в певній соціальній сфері.

Усі члени суспільства об'єднані певними стосунками і зв'язками, найбільш постійними з яких є сімейні ті, в яких починає реалізовуватись суспільний інстинкт людини. В кожній родині панує своя атмосфера, однак загалом функції сім'ї стандартні народження і виховання дітей, турбота про найближчих. Сім'я як один із еталонних елементів середовища, що в результаті культурно-історичного розвитку отримали найбільше смислове і емоційне навантаження, перетворилась на один із символів людської свідомості.

Дискурс як основна сфера актуалізації комунікативної особистості, ключова категорія буття людини, що вміщує її соціально-когнітивну практику в контекст культури, відображає всі аспекти людської діяльності і буття загалом. Виокремлення у множині визначень феномену дискурсу його усвідомлення як дискурсивної практики спільноти і типологізація цієї галузі дискурсивної діяльності на основі певних диференційних критеріїв дозволяють вважати сімейний дискурс (СД) загалом різновидом, виокремленим у масиві етноспецифічної дискурсивної діяльності за ознакою соціальної сфери функціонування сім'ї. Сучасний німецький СД постає інтерактивною мисленнєво-мовленнєвою діяльністю членів сім'ї як малої групи німецького етнокультурного соціуму, що здійснюється задля забезпечення повсякденної приватної життєдіяльності індивідів через виконання практичних завдань в суспільному репродуктивному процесі[13].

Природа СД орієнтує на його дослідження за планом евристично значимого адекватного опису. Основні параметри сімейної комунікації (ментальний, вербалізаційний, комунікативний) визначають призми, що спрямовуються на аспекти її дослідження когнітивну, лексико-семантичну, прагматичну. Перша дала змогу стверджувати, що когнітивна структура ментального кореляту концептопростору сімейних стосунків організована у вигляді концептосистеми з дискурсотвірних для кожного типу і виду СД концептів-автохтонів [там само]. Друга демонструє лінгвальні характеристики німецького СД в ролі його інтеграційних механізмів. Третя репрезентує потенційні можливості ситуативно-релевантних чинників в процесі реалізації певних тактико-стратегічних конфігурацій. Зазначені етапи є сегментами глобального алгоритму холістичного аналізу будь-якої дискурсивної практики, що дозволить виявити принципи організації ментальних основ і проаналізувати як мовні засоби її інтегративності, так і здатність, інкорпоруючи множину різнорівневих елементів, вирішувати множину комунікативно й соціально значущих цілей.

Метою даного дослідження є репрезентація одного з механізмів вербальної об'єктивації сімейного колективного простору мовної гри. Предметом дослідження є сучасний німецький СД, об'єктом прояви мовної гри в сімейній дискурсивній практиці. Матеріалом дослідження слугували сучасні літературні джерела, фільми та сценарії, результати анкетування німецькомовних інформантів. мова німецький сімейний культурний

Оскільки мозок „розмовляє” з людиною не мовою хімічних реакцій, а саме вербально, організаційні процеси дискурсу включають взаємодію як функціонально-смислових компонентів, так і форм їх мовного вираження. Обидва аспекти тісно переплетені й нероздільні: лексико-граматична організація дискурсу зумовлена його смисловою структурою.

Концептуалізація певної картини світу відбувається через накладання когнітивних і семіотичних процесів. Мовні знаки фіксують концепти, що, маркуючи точки перетину семіосфери, лінгвокультури і мовної особистості, „дає (їй) можливість маніпулювати як вербальними знаками, так і позначеними концептами” [9, с. 172]. Семіотичний простір СД включає наповнені особливим змістом вербальні (лексичні номінатори осіб, предметів і подій, прецеденті висловлення, тексти, жанри) та невербальні знаки (поцілунки, обійми, обручки, вензелі, фотографії, родинні маєтки, спадкові артефакти), в якиx реалізуються уявлення про типові моделі поведінки в сімейній сфері. Ці знаки складають особливу категорію для кожної людини та вxoдять до ядра свідомості як символи.

Вербальні особливості сімейного спілкування умовно позначаємо фамільєлектом. Цей феномен не отримав статусу терміну та відомий в сучасній лінгвістичній літературі як „сімейна мова”, „сімейнопобутове спілкування”, „домашня фразеологія”, „сімейний діалект”, „сімейні номінації”, „сімейне спілкування”, „сімейне мовлення”, „сімейний лексикон”, „ойколект” [2; 7 та ін.]. Під фамільєлектом розуміємо сукупність формальних і стилістичних особливостей, узуальних у межах конкретної родини. Ядро фамільєлекту формує сімейний лексикон внутрісімейні номінації, сімейні жаргонізми, просторіччя, діалектизми, сексуальні номінації, які можуть характеризуватися певним категоріальним статусом. Вважаємо, що специфіку сімейного лексикону уможливлює, насамперед, символічність елементів мовної системи.

Символічне пізнання як різновид пізнання інтелектуального, такого, що протистоїть [11, с. 274357] або є видом інтуїтивного [8, с. 277], є одночасно й пізнанням дискурсивним, що має справу з символізованими ідеями. Іншими словами, дискурсивне мислення оперує символами. Сімейна ж комунікація як дискурсивна практика, яка передбачає спілкування між членами родини на основі стереотипно заданої моделі бачення світу, зумовлює арсенал соціальних символів певних одиниць, головна функція яких полягає в організації досвіду, а вживання забезпечує групову ідентичність. „Замість сили інстинкту, що утискує індивідуальність, суспільство отримало вплив символів, які одночасно зберігають і загальне, і індивідуальну точку зору” [17, с. 49].

У побутовій, на відміну від раціональної, свідомості дорослого та у свідомості дитини домінує символ [3 та ін.]. Дитина, що мислить комплексами, та дорослий, що мислить поняттями, досягають взаєморозуміння в СД, оскільки їх мислення „фактично зустрічається в комплексах-поняттях, що збігаються” [5, с. 273], тобто є, насамперед, символічним, комплексним. Перші позначення у свідомості дитини як суб'єктні немовленнєві символи з'являються в результаті інтеріоризації наслідування і є суб'єктивними позначеннями, наповненими особистісним змістом та певною подібністю з об'єктами заміщення [14]. Розвиваючи символічну діяльність у грі, дитина маніпулює предметами-замінниками та імітує через уявні дії уявної особи.

Сімейні образи як архетипні, культурно соціалізовані символи [1], з одного боку, є „посланцями” давніх епох, а з іншого, корелюючи із сучасним культурним контекстом, трансформуються під його впливом [12, с. 221]. Позначаючи ядро лексичної системи як „внутрішній лексикон / словник”, „архетип”, „первинний символ”, „першообраз”, „прафеномен”, науковці прагнули вказати на деякі центральні структури нашої свідомості, відображені в мові [4; 6 та ін.]. У цей ряд первинних сутностей людства включені й основні дискурсотвірні домінанти СД (мати, батько, брат, сестра, дружина, чоловік), вихідною інтегруючою характеристикою яких є символічність смислів. Знаковою ж репрезентацією символічних смислів сімейного простору є як множина специфічних різнорівневих номінацій, так і характерних для спілкування кожної окремої родини мовних прийомів звуконаслідування, мовної гри, прецедентних висловлень, текстів, ситуацій, що є знаками особливої природи як за словотвірною та семантичною нестандартністю, мотивованістю та інколи непередбачуваністю значення, так і за експресивним навантаженням та екстралінгвальною детермінованістю. Вони є як первинними, інстинктивно зумовленими (основні номінації членів родини), так і вторинними, соціально модифікованими (димінутиви, авторські номінації, прецедентні сімейні висловлення та ситуації) символами, опорними елементами, тією „серцевиною”, що об'єднує картину світу членів сім'ї. Сімейний лексикон постає набором вторинних символів, створених сім'єю та пов'язаних із емоційними ритуалами. Наявність могутнього оцінного та ціннісного компонентів у структурі СД і змісті дискурсотвірних концептів дає підстави стверджувати глобальну символічність номінативних одиниць, що їх позначають, у мові сучасної німецької сім'ї. Ця символічність притаманна лише найбільш значущим для індивіда культурним фактам ціннісного характеру [10, с. 21].

Ситуативною або ж інгерентною для конкретної сім'ї специфікою німецького СД часто виступає позитивно спрямована психологічна настанова мовця з елементами мовної гри, що є фактично набором метасеміотичних прийомів, „заснованих на знанні системи одиниць мови, норми їх використання і способів творчої інтерпретації цих одиниць” [15, с. 13].

Мовна гра активує когнітивні здібності адресата стосовно певних висловлень чи частин тексту. Як мотиваційний стимул і спосіб актуалізації мовного потенціалу гра дозволяє встановити мотиваційні передумови певного вживання, виявляючи основні ознаки взаємодії знака та значення, де на передній план виходить асиметрія знака. Саме „хиткість рівноваги”, здатність знака до вираження мета-змістів, „ковзання” від центральної позиції в oбласть периферії дoзвoляють здійснювати специфічні oперацiї над знаннями, смислові трансформації, що зумовлюють створення ігрової (лудичної) ситуації [16, с. 13-14].

Мовні ігри належать до особливої мовної поведінки [15; 16 та ін.] і втілюються у висловленнях, в яких мова відхиляється від звичайної мети бути засобом комунікації й отримує більші потужності для експресивізації та естетизації.

Пояснення схильності комунікантів до мовної гри в МД слід шукати в суті гри, історично давнішої за людство (пор. шлюбні ігри тварин) [18, с. 9-10]. Гра і спарювання біологічно невіддільні, оскільки гра є частиною сексуальності. Очевидно, в контексті гри людиною були створені лише власні правила.

Специфічний мовний код, що виникає у стосунках пари, а потім трансформується на спілкування з нащадками, позначене зростанням потреби в спонтанній, навіть безцільній, комунікації, створює рамки для ігрового експериментування. Закохані поводяться як діти, а емоційний фон сприяє створенню символічного світу відомих речей, які слід по-новому номінувати.

Проявами мовної гри можна вважати морфологічні варіанти (Hops замість Obst, Barens замість Baren), синтаксичні або синтактико-семантичні відхилення (Obich noch wentrinke? Hast du schwedischen Geldes?), невірну валентність (Finnstedie Gegendhier? класична граматика вимагає вживання після finden в значенні haltenfur та прямого додатка прикметника чи прислівника), недотримання семантичної конгруентності правил для логічної побудови словосполучення (Gehmal Wasser braten) чи „занадто вільні” метафори (Die Buillonsiehtaus wie Wasser in Halbtrauer), використання (афіксально модифікованих) іншомовних слів і виразів (treasureleg замість Schatzibein, Ihaveno zeit замість/chhabekeineZeit), стилістичні зсуви у бік ділового стилю (Jetzt frisiereich mich und enngehe spaziers. Un du?/ Das uberlasse du nur mir; es wird dir dann seine rzeit das Notige mit geteilt werden). Гра може бути представленоюу межах цілого діалогу(приклади з [19]):

-Wolfchen, zieh ich nu das Grune oder das Weifie an?

- Hm, welches mochtest du denn gerne anziehen?

- Das ... das weifi ich nicht. C 'estpourquoi ich dich frage.

- So zieh denn das Weifie an.

- Schon. Was dieser Junge mich tyrannisiert, das ist nicht zu sagen. Haach.

- Bist du mein Ranxenknarrenbu?

- Nein, ich bin dein Knarrenranxenbu.

- Aber du hast gesagt, du bist mein Ranxenknarrenbu.

- Ich bin nicht dein Ranxenknarrenbu. Ich bin dein Knarrenranxenbu...

Помітним є елемент певної аналогічної симетрії останнього діалогу з народними піснями (TrntzHeder), структурно побудованими за схемою „Ich hab dkh mcht notig. Ichdkh auch mcht. Alsdu mkh rnch tiebtest ... . Alsdu mkh rnch Hebtest... .Jetzthabe kh еіпе andere ... . Jetzthabe kh emen anderen ... .Aber vkllekht ... ” [там само, с. 112].

У процесі інтелектуального розвитку дитини гра виявляє сенсомоторний, символічний, унормований і творчий рівні [14], причому найважливішим для знаково-символічної діяльності є другий, що здійснює перехід до інтелектуальної діяльності через появу спеціалізованих символів знаків. Саме соціально значимі предмети та дії складають базу для розвитку символічної діяльності дитини, де через гру вона отримує можливість реалізовувати один зміст через інший.

Проявами гри є й дражнилки популярний жанр дитячого фольклору, спрямований на висміювання та створення комічного ефекту за рахунок невигідної презентації особи через підбір максимально точної та одночасно образливої рими до метричного імені: Dorothee, Dorothee, wennichso ein Rindviehseh Denkichandich, meine Dorothee!; Use Bilse, niemandwillse. Kam der Koch, nahm sie doch, steckt sie in das Ofenloch; Marianne Kaffeekanne, sitzt in einer Badewanne. Badewanne kracht, Marianne lacht. Соціальна функція дражнилок полягає у можливості розрядити напругу та звільнитися від агресії в групі. Об'єкт насмішки вчиться вірно реагувати на неї, поступово готуючись до складного та інколи жорстокого зовнішнього світу.

Нащадки зазвичай переймають з мовлення батьків основні прийоми своєрідності системи номінацій за принципом мовної гри, починаючи утворювати нові слова за вже відомими моделями (Auf Video sehen! Tschussikovski! Bisbaldrian! Hallochen, Popochen! Hier Hollywood, wer dort? Ich bedankemich herz rechtlich; Gut Ruht! Bis denn, Sven. Bis spater, Peter; Schanke don. Schonen Schrank; Zahlmaid!).

Більшість ігор містить змагальний елемент. Так, у наведеному респондентом описі сімейної гри вказуються не лише її правила, але й умова виграшу: Wir spielen stets auf ein und zwanzig Punkte, wiebeim Pingpong, danne in neues Spiel: ein Saumpfad zwischen Felsenhinauf, steinig, staubig, daherim Mondlicht weifi wie Gips. -- Wie Schnee. Das Wiehern eines Esels in der Nacht. -- Wie der erste Versuch auf einem Celle. -- Wie eine ungeschmierte Bremse... Die weifien Hutten. -- Wie wenn man eine Dose mit Wurfelzucker ausgeleerthat..."

Гра в німецькому СД реалізується як комплексна ментально-лінгвальна сутність, в результаті чого текст, створений на її основі, у змозі відтворити найнеймoвiрнiшi та непередбачувані асоціації, на відміну від властивиx буттєвій свідомості iнфoрмацiйниx структур базового рівня концептуалізації.

Створені грою можливості для мовних знаків наштoвxуються на спротив узусу. Тому ці ментальні конструкції втілюється, насамперед, у знакових структураx з відсутністю референції, вузькою мотивованістю, реальність існування яких забезпечується на рівні процесу та обмежена існуванням у системі мови:

Hey Sony, Sony, Sony, mini Sony! ich bin so bliblabala, so oingboing guli, so ritschratschtatsch verliebt i Dich!

Mini muadi Konzentrationsbereitschaf isch unternull, d' Fahigkeit, bi irgendwelcha irdischa Muassigkeita z 'sticka, isch mir abhanda cho. Waumiau.

Min Chopfbrummt, min Korper summt mis Herz brannt heiss und hell NUR FUR DICH

Представлений уривок листа закоханої пари демонструє один із ігрових способів мовного інсценування кохання та пристрасті використання „дитячої мови”, серйозність і однозначність якої, а тому й виразність та універсальність мовного освічення, протиставляються компонентам легкості і гри в ономапоетиці та ідіолекті дорослих. Асемантичні мовні форми демонструють емоційну близькість і пояснюються, очевидно, не униканням мовної коректності, а прагненням розмежувати почуття і мовну форму.

Активовані грою функціонально-метасеміотичні можливості мовних одиниць демонструють множину потенцій мовного знака у представленні безмежності смислових трансформацій. Інспірований знаком процес породження смислу в більшості випадків все ж пов'язаний із семантикою мовних одиниць і, як правило, може бути встановленим у процесі цього аналізу насамперед на морфологічному (звуконаслідувальні асоціації), синтаксичному та лексичному (лексика з інгерентно наявними у внутрішній формі експресивно-оцінними значеннями) рівнях.

Загалом можна вважати частотність вкраплень мовної гри свідченням здорового сімейного мікроклімата. Сімейні джерела щоденно поповнюють фамільєлект у процесі спільного побуту, дитячого мовлення, спираючись на експресивно марковані події, обмовки, описки члена сім'ї.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що сімейні стосунки, закарбовані у свідомості специфічним колективним когнітивним простором, на рівні лексики виражаються приватним кодом своєрідною системою засобів, які не лише символізують інклюзивність, приналежність до групи, але й, впливаючи на емоційну сферу, уможливлюють розуміння емоційного стану адресанта. Значущим маркером сімейної ідентичності є прийоми мовної гри, що, активуючи спільно створений сім'єю уривок світу, існуючий навіть не в об'єктивній, а в груповій реальності, прецедентно функціонують у сімейному комунікативному просторі в незмінному або модифікованому вигляді.

Бібліографія

1. Ассаджиоли Р. Психосинтез : Изложение принципов и руководство по технике / Р. Ассаджиоли. М. : REFLЬоок, 1994. 314 с.

2. Байкулова А. Н. Речевое общение в семье : дисс. ... канд. филол. наук : 10.02.01 / Байкулова Алла Николаевна. Саратов : Саратовский госуниверситет, 2006. 290 с.

3. Барляева Е. А. Символы сознания в структурах языка / Е. А. Барляева. СПб. : Филологический факультет СПбГУ, 2010. 264 с.

4. Вежбицкая А. Из книги „Семантические примитивы”. Введение / А. Вежбицкая // Семиотика / [под ред. Ю. С. Степанова]. М., 1983. С. 225-252.

5. Выготский Л. С. Мышление и речь / Л. С. Выготский. М. : Лабиринт, 2007. 352 с.

6. Залевская А. А. O комплексном подходе к исследованию закономерностей функционирования языкового механизма человека / А. А. Залевская // Психологические исследования в области лексики и фонетики. Калинин, 1981. С. 28-44.

7. Занадворова А. В. Прозвище и обращение в семейном речевом общении / А. В. Занадворова // Русский язык сегодня. М. : Азбуковник, 2001. С. 260-267.

8. Кант И. Критика способности суждения / И. Кант. СПб. : Наука, 2006. 512 с.

9. Колесник O. С. Міфологічний простір крізь призму мови та культури : [монографія] / O. С. Колесник. Чернігів : РВВ ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка, 2011. 312 с.Красавский Н. А. Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах : [монография] / Н. А. Красавский. М. : Гнозис, 2008. 374 с.

10. Лейбниц Г. В. Сочинения : в 4 т. / Г. В. Лейбниц. М. : Мысль, 1983. Т. 2. 686 с.

11. Лотман Ю. М. Семиосфера / Ю. М. Лотман. СПб. : Искусство СПб., 2004. 704 с.

12. Осовська I. М. Сучасний німецькомовнийсімейний дискурс : ментальний і вербальний ресурс : [монографія] / I. М. Осовська. Чернівці : Видавничий дім „Родовід”, 2013. 404 с.

13. Пиаже Ж. Теория Пиаже / Ж. Пиаже // История зарубежной психологии. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1986. С. 232-293.

14. Санников В. З. Русский язык в зеркале языковой игры / В. З. Санников. М. : Языки русской культуры, 1999. -541 с.

15. Сніховська I. Е. Механізми, засоби та прийоми мовної гри в сучасній англійській мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступен. канд. філол. наук : спец. 10.02.04 „Германські мови” / I. Е. Сніховська. Запоріжжя, 2005. 18 с.

16. Уайтхед А. Н. Символизм, его смысл и воздействие / А. Н. Уайтхед. Томск : Водолей, 1999. 64 с.

17. Хейзинга Й. НотоЫе^ = Человек играющий / Й. Хейзинга. М. : Прогресс, 1992. 464 с.

18. Lera E. PaarundSprache / E. Le^r 3. Auflage. QueПe&MeyerHedelberg-Wiesbaden, 1990. 167 S.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.