Мовні витоки комічного в текстах малих форм (на матеріалі газети "Сільські вісті")

Анотація

Стаття присвячена дослідженню мовностилістичних засобів досягнення комічного ефекту в гумористичних текстах малих форм (анекдот, усмішка, гумористичний вислів). Визначені способи досягнення такого ефекту, найактуальніші засоби лексико-семантичного й граматичного рівнів.

Ключові слова: багатозначність, синоніми, антоніми, омоніми, трансформація фразеологізмів, порівняння, однорідний ряд, анекдот, усмішка, гумористичний вислів.

The article deals with the investigation of linguistic-stylistic means to achieve comic effect in humorous texts of small forms (joke, smile, humorous expression). The ways to achieve this effect, the most current tools lexical-semantic and grammatical levels are identified.

Keywords: polysemy, synonyms, antonyms, homonyms, transformation of idioms, comparison, homogeneous row, joke, smile, humorous expression.

Тема гумору в сучасному українському суспільстві видається особливо актуальною через драматичність нинішньої ситуації, яка потребує певної розрядки, відсторонення від неї хоча б на нетривалий час. Засоби масової інформації досить активно переймаються цією проблемою, публікуючи твори гумористичного характеру різних жанрів, найпопулярнішими серед яких нині є анекдот, усмішка, гумористичний вислів, бувальщина тощо. Проте, попри свою актуальність, гумористичні тексти не часто стають об'єктом наукового дослідження, а ще рідше аналізуються способи досягнення комічного ефекту в таких текстах. Саме тому темою своєї розвідки ми обрали визначення мовних засобів створення комічного ефекту у творах малих жанрів - анекдотах, усмішках, гумористичних висловах.

Окремі способи досягнення комічного ефекту за допомогою мовних засобів неодноразово поставали об'єктом дослідження українських мовознавців. Так, у мові художньої літератури мовні засоби як джерело комічного вивчали С. Походня, Ю. Білодід [1], Б. Пришва, Н. Гуйванюк, Ю. Пацаралюк [4], О. Важеніна, О. Калита, О. Копусь та ін. Дослідженню мовних засобів гумору в різних публіцистичних жанрах присвячені праці І. Бондаренко, Г. Хоменко, С. Вареник [3], І. Кобилянського, О. Тимчук [8], Г. Євсєєвої, однак гумористичні жанри не були окремим об'єктом вивчення науковців (за винятком дисертаційного дослідження С. Вареник, присвяченого комізму у фейлетоні [3]). Тому метою нашої розвідки є дослідження найактуальніших для сучасної публіцистики мовних засобів створення комічного ефекту в гумористичних текстах малих форм (анекдотах, усмішках, комічних висловах). Досягнення мети передбачає виконання таких завдань: 1) зібрати й систематизувати тексти, комічний ефект яких ґрунтується на мовних засобах; 2) визначити засоби й механізми створення комічного ефекту; 3) виявити найпоширеніші мовні засоби, задіяні в сучасних гумористичних текстах малих форм.

Матеріалом дослідження послужили короткі гумористичні тексти газети «Сільські вісті» (далі - «СВ») за період 2013-2014 років загальною кількістю 1466 (із них анекдотів - 405, усмішок - 493, висловів - 568 одиниць). Це видання вирізняється з-поміж інших тим, що, по- перше, регулярно публікує розважальні рубрики й окремі матеріали («Весела світлиця» - гумористичний додаток, який виходить щоп'ятниці; «Соняшник» - розважальний щомісячний додаток для дітей; а також окремі публікації в кожному числі видання) і, по-друге, цільовою аудиторією «СВ» є жителі сільської місцевості, де культурно-розважальні заходи вельми обмежені, а тому ЗМІ виступають основним джерелом отримання позитивних емоцій, серед яких радість (за Ізардом) займає чільне місце [5]. Тексти гумористичного спрямування здатні виконувати, окрім суто розважальної, ще й такі функції, як оздоровча, яка полягає в знятті емоційної напруги шляхом переключення уваги з проблем і негараздів на позитивні моменти, створювані комічними текстами; регулятивно-діагностична, суть якої - визначення негативних суспільних явищ, людських рис, акцентування на них читацької уваги тощо.

Текстові засоби створення комічного ефекту також спрямовані на своєрідну «зарядку для розуму», оскільки примушують реципієнта мислити, знаходити як внутрішньотекстові зв'язки, так і позатекстові асоціації; вони безпосередньо апелюють «до фонових знань носіїв мови з метою створення нових асоціативних зв'язків на основі вже наявних» [6: 104]. При цьому варто закцентувати увагу й на тому, що серед авторів комічних текстів у «СВ» переважають дописувачі газети, тобто пересічні українські громадяни, а не фахові гумористи. Це подеколи відчувається в невигадливості, простуватості публікованих текстів.

Тексти комічного спрямування аналізованого видання традиційно широко використовують лексико-стилістичні засоби, з-поміж яких кількісно виділяються багатозначність, синонімія, антонімія, омонімія. Таке поширена стилістична фігура, як парономазія, що ґрунтується на застосуванні паронімів, у гумористичних текстах «СВ» представлена лише поодинокими прикладами.

Гра слів, заснована на багатозначності, завжди користувалася увагою творців комічного, адже зіткнення різних значень слова спроможне створювати ефект несподіванки, парадоксу. При цьому автори можуть використовувати як загальномовні семантичні відтінки, так і творити власні смислові відгалуження. Наприклад, смішинка «Жінка попросила сусіда відремонтувати кран. Заходить той до квартири: - Така задуха. Може, щось відкриєте? - А що вам? Горілку, коньяк?» (4.07.2014) ґрунтується на зіткненні загальномовних значень дієслова відкривати - розмовного «відчиняти» й нейтрального «відкорковувати». Нерозуміння жінкою прохання сусіда підкреслюється деталізацією об'єктів, на які поширюється зазначена дія, створюючи таким чином комічну ситуацію. Творення нових контекстуальних значень доречне тільки у випадках, коли реципієнт не усвідомлює семантичної неологізації, а органічно сприймає нове значення лексеми, пор.: «Першу гонку баба Настя закінчила з хорошим результатом. А посередині другої її зняли з дистанції представники правоохоронних органів, вилучивши апарат, закваску і половину готової продукції» (13.09.2013). Читач не підозрює про наявність якогось іншого значення слова гонка аж до середини другого речення, що пояснюється вдалою стилізацією тексту під спортивний репортаж. Поява ж правоохоронців дезорієнтує читача, а кінцівка остаточно визначає семантику лексеми гонка - пор. гнати самогон. Специфічною особливістю використання лексичних засобів гумору в «СВ» є активне залучення слів тих тематичних груп, які представляють побутові, виробничі особливості сільських жителів України. Так, саме на новоствореній авторській полісемії ґрунтується такий діалог на професійну тему: « - Ти чула, в Марусі новий хлопець! Спочатку працював підводником, а тепер соліст. - Вивчився з моряка на соліста, значить? - Та ні, спочатку на підводі овочі возив, а тепер сам їх солить» (26.12.2014). Автор досить вдало обіграє прямі, номінативні значення назв професій із значеннями, що пропонуються народною етимологією, уточнюючи сферу діяльності таких рідкісних для сільської місцевості професій більш зрозумілими й доречними для села заняттями.

Явище синонімії не наділене таким яскравим комічним потенціалом, як полісемія, оскільки, на перший погляд, не приховує в собі здатності несподівано змінювати семантику висловлювання. Проте доречне контекстуальне використання синонімічного багатства мови спроможне створювати доволі вдалі зразки комічних текстів. Уживання синонімів з градаційним нагнітанням певної ознаки або дії приховує в собі сильний комічний ефект, пор.: «Три віки жінки: нервує батька, дратує чоловіка, бісить зятя» (16.05.2014). У такому короткому вислові авторові вдалося сконцентрувати глибоку думку: по-перше, алегорично названо жіночі іпостасі, притаманні різним віковим періодам жінки (донька - дружина - теща), а по-друге, дієсловами- синонімами передається наростання стереотипних жіночих вад - дратівливості, сварливості й под. Так само з елементами нагнітання оцінних характеристик будується синонімічний ряд у дитячій смішинці: «-- Як тебе звати, хлопчику? - запитує прохожий. - Вовчик. - А як тебе кличуть удома? - Тато каже - шибеник, мама - розбишака, дідусь - розбійник, а тітка - люципер» (16.05.2014), де наростання негативної оцінки пролягає в стилістичній площині - від розмовних лексем до лайливої (люципер). Гумористичні тексти можуть будуватися не тільки на загальномовних синонімах, а й на явищі «оказіональної сурядності, коли відношеннями синтаксичної однорідності поєднуються слова з семантично не поєднуваними значеннями» [8], пор.: «За коротке життя так мало встигаєш зробити, але стільки накоїти» (17.10.2014). Наведений вислів, що спирається на синонімічні дієслова, через наявність протиставних відношень між частинами присудка приховує антагонізм дій зробити - накоїти, де перша лексема передає позитивні дії та вчинки, а друга - навпаки, різко негативні. Таким чином, синонімічність лексичних одиниць у мові може трансформуватися в контекстуальну антонімічність.

Антонімічні відношення здатні створювати гумористичні, а часто й іронічні ситуації в тексті, протиставляючи певні дії, ознаки, явища, оскільки «добираючи лексику, що належить до різних і часто непоєднуваних лексико-семантичних груп і, створюючи з її допомогою яскраві стилістичні прийоми, автор досягає і збільшує експресивність тексту (її наростання підвищується залежно від ступеня віддаленості предметно-смислових сфер), задає загальний іронічний тон усьому творові» [1: 71]. На шпальтах «СВ» найчастіше трапляються загальномовні антонімічні пари, напр.: «Вона: - Моя сусідка каже, що ніколи й ні з ким не цілувалася, крім свого чоловіка. - Він: - Це вона хвалиться чи жаліється?» (8.08.2014). У цьому анекдоті комізм ситуації будується на антонімічному уточненні в останній фразі, яка дозволяє сприйняти ситуацію зовсім під іншим кутом зору. Вислів «Розум - це вміння знаходити переконливі виправдання власній дурості» ґрунтується на іронічному поясненні поняття розум через протилежне поняття - дурість, а атрибутив власні слугує для поглиблення іронії, оскільки приховано натякає на думку, що виправдання чужих нерозумних учинків не належить до сфери розумного. Контекстуальне оточення здатне протиставляти семантику не тільки тих мовних одиниць, що належать до однієї частини мови й не вступають в антонімічні відносини на рівні мови, але й лексем різних частин мови, напр.: «Шуби дарують не тій жінці, котра мерзне, а тій, з якою жарко» (21.03.2014). Цей комічний вислів ґрунтується на протиставленні фізичних станів, що в мовному оформленні реалізуються дієсловом і предикативним прислівником. При цьому особове дієслово мерзне передає стан жінки безвідносно до іншого учасника комунікації, а слово жарко означає стан, що безпосередньо охоплює цього учасника. Таким чином, антонімічність виникає на рівні семантики, а мовно-граматичний рівень відходить на другий план.

Популярність омонімії як засобу творення комічних текстів засвідчується не лише лінгвістами, але й фахівцями з літературознавства, естетики: «Проста омонімічна близькість слів містить багаті можливості для комедійної обробки життєвого матеріалу» [2: 237]. Автори «СВ» активно залучають до творення текстів гумористичного спрямування як повні омоніми, так і неповні (омофони, омографи, омоформи), напр.: «Петрик ходить до першого класу. Бабуся запитує: - У вас у школі вже топлять? - Ні, поки що тільки в куток ставлять» (28.11.2014). У цій смішинці комічний ефект виникає через різне розуміння бабусею й онуком слова топити: бабуся цікавиться, чи обігрівають шкільні приміщення, онук же сприймає зовсім іншу, омонімічну одиницю, що позначає «силою занурювати в воду», тобто вбачає в названій дії суворе покарання. Іронічний вислів «За газ плачу і через газ плачу» (17.10.2014) побудований на зумисному зіткненні омографів і передбачає його сприймання виключно у записаному вигляді, оскільки при усному відтворенні вислову втрачається гра слів. Окрім омонімічних явищ української мови, автори залучають до свого гумористичного арсеналу засобів і міжмовні омоніми, пор.: « - Що в Росії називають «сакральним»? - Що вкрали, те й називають. Наприклад, Крим... » (9.12.2014). Іронічним засобом цього анекдоту виступає авторський новотвір нібито російського походження, утворений від слова красть за допомогою словотвірного префікса со-, який у ненаголошеній позиції звучить як [са], тим самим наближаючись до звучання іншомовної лексеми сакральний, тобто священний. Попри такий складний механізм творення омофонічної пари, читач легко сприймає комізм ситуації завдяки слову-підказці вкрали в репліці одного з учасників анекдоту.

Фразеологічні одиниці (ФО) української мови часто містять у собі певний гумористичний компонент, що свідчить про «споконвічний потяг людини до словесної гри, своєрідного жонглювання словесною матерією» [7: 79]. Цей компонент автори комічних текстів активно підсилюють шляхом різних видів трансформації сталих висловів, найпопулярнішим серед яких на сторінках досліджуваного видання є розширення ФО коментуванням, уточненням семантики сталого вислову, напр.: «Світ такий тісний, що постійно відчуваєш чужі руки у власних кишенях» (12.07.2013), «Закидаєш вудочки до чужих жінок, а зривається твоя дружина», «Довго ходити на задніх лапках може тільки людина» (5.09.2014) та ін. У таких висловах комічний ефект ґрунтується на зіткненні фразеологічного значення й прямого, закладеного в коментарі. Так, в останньому вислові обіграються фразеологічне й номінативне значення вислову ходити на задніх лапках, причому навіть після закінчення читання мікротексту реципієнт не може визначитися остаточно, яке зі значень заклав автор, адже людина може довго як прислуговуватися кому-небудь (фразеологічне значення), так і перебувати у вертикальному положенні (пряме значення).

Досить цікавим прийомом трансформації ФО є об'єднання двох сталих висловів у межах одного речення, за якого відбувається семантична контамінація, здатна породжувати комічний ефект: «Буває, що й свиню підсовують у свинячий голос» (17.10.2014), «Якщо ви не можете звести кінці з кінцями, краще сховати їх у воді» (8.11.2013), «Якщо жінці не дозволяти точити ляси, точитиме зуби» (17.10.2014) тощо. Джерелом породження комізму виступає стрижневе слово фразеологізмів, яке є спільним для обох ФО (свиня, кінці, точити). Найбільш майстерним сполученням двох сталих висловів у одному реченні можна вважати таке, внаслідок якого виникає антифразис, що породжує «антонімічні асоціативні відношення (з попередньою чи наступною частинами фрази), у результаті чого створюється неочікуваний іронічний ефект» [4: 28], пор.: «Здібностей - кіт наплакав, а жив, як кіт на Масляну» (8.05.2014). У цьому вислові поєднуються дві фраземи зі стрижневим словом кіт, які протиставляються семантично не лише в наведеному контексті, але й на мовному рівні: кіт наплакав - дуже мало, як кіт на Масляну - розкішно.

Лексична заміна одного з компонентів ФО посідає в сучасній публіцистиці помітне місце, оскільки дозволяє влучним загальновідомим фразеологізмом охарактеризувати певне явище. Заміна однієї лексеми у сталому вислові, з одного боку, не шкодить його пізнаваності, з іншого, - дозволяє натякнути на конкретну проблему, напр.: «Під лежачий кабмін інвестиції не течуть» пор. Під лежачий камінь вода не тече; «І злодія не було, і танка вкрали» - пор. І злодія не було, і батька вкрадено; «Не мала баба клопоту, та купила бійцівського пса» (17.01.2014) - пор. Не мала баба клопоту - купила порося; «Раніше сядеш - більше вип'єш» (28.02.2014) - пор. Раніше сядеш - раніше вийдеш і под. Заміна одного з компонентів фраземи на нестандартний, незвичний спричинює гумористичний, а подеколи й іронічний ефект.

Тлумачення фразеологізму як вільної словосполуки також здатне викликати сміхову реакцію реципієнта: «Він був у чудовій спортивній формі. Щоправда, на череві вона вже не застібалася» - тут сталий вислів бути в чудовій формі поширений атрибутивом спортивній, що в першому реченні сприймається нейтрально. Друге ж речення, слугуючи уточненням до першого, повністю змінює значення вислову з фразеологічного (мати гарну фізичну підготовку) на пряме (бути одягненим у спортивний костюм). Своєрідне нанизування фразеологізмів, коли семантика одного розкривається за допомогою іншого, мають значний гумористичний потенціал, напр., у смішинці « - Я вчора з кумом горілки надудлився, а вранці як знову народився! - Що, так добре було? - Ні, в капусті знайшли» (1.11.2013) автор семантично зближує фразеологічний вислів як знову народився (відчуття душевного спокою після страждань) і пряме значення словосполучення в капусті знайшли, яке також може вживатися як фразеологізм зі значенням «народитися». Таким чином автор утворює подвійну гру слів із прямого і фразеологічного значень стійких висловів.

Окрім лексико-семантичних, на шпальтах «СВ» активно використовуються і граматичні засоби творення комічного ефекту, а саме словотвірні й синтаксичні. Потенціал дериваційних засобів творення комічного реалізується такими способами: а) конструюванням словотвірних новотворів за наявними в українській мові моделями, напр.: «Вовчик упав у калюжу й прийшов додому мокрий та брудний. - Мамо, не лай мене, - просить. - Я обкалюжився зовсім ненавмисно» (23.05.2014), де дієслово обкалюжився створене за аналогом до одноструктурних обпилитися, обсніжитися, тобто повністю покритися чим-небудь; б) акцентуванням уваги на семантиці твірних основ ключових слів тексту, напр.: «Лейтенант-випускник прибув за розподілом у частину. Відрекомендовується командиру: - Лейтенант Курочкін прибув для подальшого проходження служби! - Будьмо знайомі, лейтенанте: полковник Куроїдов» - тут прогноз стосунків між полковником і лейтенантом викладений в апелятивах їхніх прізвищ - зменшено-пестливому курочка і «жорстокому» поєднанні їсти + кури; в) зумисно хибним виведенням походження слів від інших твірних основ: «Раніше в СРСР рай був повсюдно: РАЙрада, РАЙком, РАЙсоцзабез, а тепер тільки Адміністрація» (17.10.2014), «Професор питає студентів, які народилися в новій Україні: - Чи знаєте ви, що таке діамат і істмат? - Якісь матюки...» (17.10.2014); г) обіграванням словотворчих засобів, переважно префіксів, що приєднуються до того самого твірного кореня, створюючи таким чином гру слів з комічним ефектом: «Якщо буфетниця недоливає, на неї чекають непереливки» (17.10.2014), «Тепер би ще відвоювати те, що и завоювали» (18.10.2013) - тут каламбур породжується на семантико-словотвірному рівні. гумористичний текст лексичний синонімія

Синтаксичні засоби творення гумористичного ефекту вирізняються своєю різноманітністю, однак автори газети «СВ» активно послуговуються лише найбільш виразними з них. Так, порівняння належить до тропів зі значним гумористичним потенціалом, оскільки практично не має обмежень як у суб'єктах порівняння, так і в об'єктах, з якими порівнюються ті чи ті суб'єкти. На шпальтах аналізованого видання переважають, перш за все, порівняльні конструкції зі сполучниками як, що, наче і под., напр.: «Після святкування Нового року зустрілися двоє приятелів. - Як тобі сподобався вечір? - питає один. - Все було добре, - відповідає другий, - коли б подавали таке старе вино, як курку, а курку таку молоду, як вино» (31.12.2013); «Риба, що жінка: перед тим, як клюнути, хвостом виляє» (9.08.2013). У першому тексті порівняння приховано критикує святкові страви й напої, зумисно порівнюючи вік вина й курки. Гумористичний підтекст другого вислову ґрунтується на нелогічному, на перший погляд, порівнянні, оскільки мало хто здатен назвати спільні ознаки риби й жінки. Проте автор знаходить об'єднувальні риси в їхній поведінці за названих обставин. Іншим способом реалізації порівняння в гумористичних текстах малих форм є лексико-синтаксичний, коли компаративна конструкція вводиться в речення описово, напр., у віршованій усмішці: « - Відкрий, Грицю, таємницю (Як за друга маєш), Чого це ти мобілкою Жінку називаєш? - Називаю, бо є в неї Мобілки ознака. Лиш закінчуються гроші, Вона... не балака» (28.11.2014) порівняння передається за допомогою іменника ознака, який об'єднує жінку й мобільний телефон на підставі тільки однієї спільної риси - залежності можливості спілкування від наявності грошей. Більш розгорнуті порівняння, що реалізуються на рівні кількох речень, не можуть використовуватися в аналізованих жанрах через обмеженість обсягу тексту.

Порушення побудови синонімічного ряду здатне викликати значний стилістичний ефект. Поєднання в один логічний ланцюжок непоєднуваних компонентів призводить до очікуваної реакції з боку пацієнта - сміху, напр.: «Почали з синочком готуватися до школи... Купили зошити, щоденник, пасок і валер'янку» (23.08.2013), «Чоловік від жінки відрізняється тим, що у чоловіка на шиї краватка, а в жінки - намисто, ... дім, діти і чоловік у краватці» (28.11.2014). Так, у першому прикладі до шкільних атрибутів спочатку зараховують цілком очікувані предмети (зошити, щоденник), але продовження переліку дещо дисонує з поняттям школи (пасок, валер 'янка), однак саме так автор натякає на сприймання школи батьками. Дещо іншим способом порушується побудова однорідного ряду в другому прикладі: вислів будується на каламбурі, породжуваному використанням спершу прямого (краватка на шиї), а потім фразеологічного значення вислову сидіти на шиї, причому друга частина складного речення поєднує обидва ці значення.

Розширення складу речення також здатне спричинювати комічний ефект, різко змінюючи семантичну структуру висловлювання, пор.: «Дружина - чоловікові: - Любий, сфотографуєш мене? - Навіщо? - Коли постарієш, дивитимешся і згадуватимеш, яка я була красива. - А що, далі ще гірше буде?» (28.11.2014). Наведений анекдот не мав би практично ніякого гумористичного ефекту, якби в останньому реченні був відсутнім прислівник ще, який повністю змінює зміст усього тексту: дружина й нині далека від ідеалу краси.

Проведена розвідка дозволяє стверджувати, що, по-перше, значна частина текстів малих гумористичних жанрів будуються на мовних засобах творення комічного; по-друге, з-поміж відомих засобів, що активно залучаються при написанні гумористичних текстів, автори досліджуваного видання обирають саме ті, які найбільш доречні для цільової читацької аудиторії газети «Сільські вісті», а саме багатозначність, синоніми, антоніми, омоніми, словотвірні засоби, порівняння, порушення структури однорідного ряду та деякі інші. Таким чином, колектив редакції видання чітко усвідомлює специфіку читацької аудиторії, публікуючи кращі зразки творчості своїх дописувачів. Одним із перспективних напрямів майбутніх досліджень є аналіз текстів комічного змісту інших видань з подальшою порівняльною характеристикою використовуваних мовних засобів.

Бібліографія

1. Білодід Ю. І. Засоби іронії у сучасному політичному романі / Ю. І. Білодід // Мовознавство. - 1981. - № 4. - С. 71-73.

2. Борев Ю. Комическое, или О том, как смех казнит несовершенство мира, очищает и обновляет человека и утверждает радость бытия / Юрий Борев. - М. : Искусство, 1970. - 272 с.

3. Вареник С. В. Комическая экспрессия в языке советского фельетона (60-80 гг.) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Світлана Василівна Вареник. - К., 1984. - 24 с.

4. Гуйванюк Н., Пацаранюк Ю. Синтаксичні способи реалізації іронічного значення в українських фольклорних жанрах / Н. Гуйванюк, Ю. Пацаранюк // Вісник Львів. ун-ту. - Серія філол. - 2004. - Вип. 34. - Ч.І. - С. 24-31.

5. Изард К. Э. Психология эмоций / К. Э. Изард. - СПб: Издательство «Питер», 1999. - 464 с.

6. Окунева И. О. Приемы речевого воздействия в печатных СМИ России, Великобритании, США и Канады / И. О. Окунева // Политическая лингвистика. - № 4 (38). - 2011. - С. 104-116.

7. Подюков И. А. Народная фразеология в зеркале русской культуры / И. А. Подюков. - Пермь: ПГПИ, 1991. -128 с.

Размещено на Allbest.ru